Рішення № 139188134, 21.08.2026, Камінь-Каширський районний суд Волинської області

Справа № 157/1296/26

Провадження № 2/157/834/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

21 серпня 2026 рокумісто Камінь-Каширський

Камінь-Каширський районний суд Волинської області

у складі головуючого судді Ходачинського Р.О.,

за участю секретаря судового засідання Зеленка В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

До Камінь-Каширського районного суду Волинської області надійшла позовна заява ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 , у якій позивач просить стягнути з відповідачки на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором № 5647823 від 30.06.2025 у розмірі 31372,73 грн та судові витрати, а саме: судовий збір 2662 грн 40 коп., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що 30.06.2025 ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та відповідачка уклали договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5647823 в електронній формі, відповідно до якого кредитодавець належним чином виконав свої зобов`язання та надав відповідачці грошові кошти в сумі 5000 грн шляхом перерахування на її платіжну картку. В подальшому відповідачка збільшила суму кредиту, у зв`язку з чим загальна сума становить 10000 грн.

25.03.2026 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та позивачем укладено договір факторингу № 25032026-ЕЙС/ЛІНЕУРА, відповідно до умов якого останньому відступлено право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором. Відповідно до реєстру боржників за договором факторингу від ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» до позивача перейшло право вимоги до відповідачки.

Позивач не здійснювали жодних нарахувань за кредитним договором. Станом на дату подання позовної заяви на рахунки позивача не надходило жодного платежу на погашення заборгованості відповідачки за кредитним договором.

Загальна сума заборгованості відповідачки перед позивачем за кредитним договором, на момент подання позовної заяви становить 34947,73 грн, що складається з: 9999,98 грн основного боргу, 21372,75 грн заборгованості за відсотками за користування кредитом, 3575 грн заборгованості за штрафними санкціями (пеня, штраф), вимоги про стягнення яких позивач не заявляє.

Ухвалою судді від 22.07.2026 заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив справу розглянути без участі позивача; щодо ухвалення заочного рішення не заперечив.

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, хоча належним чином була повідомлена про дату, час і місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомила, відзиву на позов не подала.

Враховуючи норми ст. 280 ЦПК України, суд вирішив провести заочний розгляд справи та ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів.

Проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає до часткового задоволення.

Щодо укладення кредитного договору:

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частин 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Норми Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію»).

Судом встановлено, що 30 червня 2025 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено договір № 5647823 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який підписаний відповідачкою одноразовим ідентифікатором 21302, тобто у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» (а.с. 9-21).

Відповідно до пунктів 1.2, 1.2.1, 1.3, 1.4 кредитного договору ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» зобов`язалось надати ОСОБА_1 грошові кошти в гривні (кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Сума кредиту складає 5000 гривень. За взаємною згодою сторін сума кредиту може бути збільшена, про що сторонами укладається додатковий договір/угода. При цьому сторони погодили, що збільшення суми кредиту можливе в першому розрахунковому періоді, вказаному в Графіку платежів, але до дати здійснення клієнтом першого платежу за договором відповідно до Графіку платежів (п. 1.3 цього Договору). Строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 20 днів. Комісія за надання кредиту становить 500 грн. Тип процентної ставки фіксована. Стандартна процентна ставка становить 0,95% в день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п. 1.3 Договору, денна процентна ставка за цим договором при застосуванні стандартної процентної ставки дорівнює 0,9778%.

Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору за стандартною ставкою за весь строк кредитування становить 3141,84 % річних, орієнтована загальна вартість кредиту на дату укладення договору за стандартною ставкою за весь строк кредитування становить 22600 грн (п. 1.5, 1.6 договору).

Згідно з пунктами 2.1, 2.2 Договору товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_1 . Суму кредиту (його частину) товариство перераховує протягом двох днів з моменту укладення цього договору.

Сторонами кредитного договору також підписано додатки № 1 та № 2 до договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5647823 від 30.06.2025, (а.с. 22, 23), які є невід`ємною частиною договору (п. 9.12 договору) та паспорт споживчого кредиту, відповідно до якого ними погоджено орієнтовну сукупну вартість наданого кредиту, строк кредиту та сукупний розмір відсотків (а.с. 48-49), який був підписаний відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором 84925.

Також встановлено, що відповідно до п. 1.2.1 укладеного договору його сторони 11.07.2025 за взаємною згодою збільшили суму кредиту на 5000 грн, що встановлено із паспорта споживчого кредиту підписаного відповідачкою 11.07.2025 одноразовим ідентифікатором 61543 (а.с. 50-51)

На виконання умов договору № 5647823 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 30.06.2025 ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» 30.06.2025 було здійснено переказ коштів в сумі 5000 грн, та ТОВ «ПЕЙТЕК» 11.07.2025 було здійснено переказ коштів в сумі 5000 грн, які зараховані на карту НОМЕР_2 , що підтверджується повідомленнями ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» № 1-2503 від 25.03.2026 (а.с. 28), ТОВ «ПЕЙТЕК» № 20260325-542 від 25.03.2026 (а.с. 28 зворот), АТ КБ «ПриватБанк» від 23.07.2026 № 20.1.0.0.0/7-260723/44188-БТ (а.с. 79) та виписками за договором № б/н за періоди 30.06.2025-05.07.2025, 11.07.2025-16.07.2025 АТ КБ «ПриватБанк» (а.с. 80, 81).

У наданому розрахунку заборгованості за договором № 5647823 від 30.06.2025 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (а.с. 52-56), виписці з особового рахунку за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5647823 від 30.06.2025 (а.с. 57) зазначається, що станом на 25.03.2026 боржник має заборгованість перед ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» у розмірі 34947,73 грн, а саме: за основним боргом 9999,98 грн, за відсотками 21372,75 грн, за штрафними санкціями 3575 грн.

Суд вважає доведеним факт укладення договору № 5647823 про надання коштів на умовах споживчого кредиту у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», виконання ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свого зобов`язання щодо надання коштів у сумі 10000 грн, а також неналежне виконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань, що призвело до виникнення заборгованості.

Щодо нарахування комісії:

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо (ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування»).

Таким чином, Закон України «Про споживче кредитування» передбачив право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування. Але законодавство визначає і низку пов`язаних із цим обмежень для банку.

На виконання вимог, зокрема п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» правління Національного банку України постановою від 8 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі Правила про споживчий кредит).

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Отже, банк має надати споживачу за визначеною формою детальний розпис усіх складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів, включно з передбаченою у договорі комісією за обслуговування, за кожним платіжним періодом.

Пунктом 1.4 договору № 5647823 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 30.06.2025 передбачено сплату комісії за надання кредиту 500 грн, яка нараховується одноразово при наданні кредиту та в дату надання додаткової суми кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Таким чином, за змістом загальних норм права об`єктом зобов`язання не можуть бути дії, які одна із сторін вчиняє на власну користь (аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 (пункти 28, 29), у справі № 363/1834/17 (пункт 27).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки (ч. 1 ст. 1054 ЦК України). Отже, суть зобов`язання за кредитним договором полягає в обов`язку банку надати гроші (кредит) позичальникові та в обов`язку останнього їх повернути і сплатити за користування ними проценти (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №363/1834/17 (пункт 28)). Тому у кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов`язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів (аналогічний висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі № 496/3134/19 (пункт 31.25)).

Розрахунок для позичальника суми його чергового платежу, суми дострокового повернення заборгованості, а також інформування позичальника у вигляді SMS-повідомлень, довідок за телефоном, електронною поштою, через інтернет-сервіс банку або в іншій формі щодо суми платежу, щодо стану кредитної заборгованості, щодо надходження та зарахування коштів на рахунок для повернення заборгованості, щодо зарахування коштів платежу на рахунок для погашення заборгованості тощо, є діями, які банк вчиняє, насамперед, на власну користь. Надання за ціною встановленої у кредитному договорі комісії інших послуг за обслуговування, не пов`язаних із інформуванням позичальника, не передбачено.

Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг (ч. 3 ст. 55 Закону «Про банки і банківську діяльність»), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (п. 3 ч. 3 ст. 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за обслуговування, встановленому у договорі, який підписали сторони, оскільки такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

Принципи справедливості, добросовісності та розумності є фундаментальними засадами цивільного законодавства та основами зобов`язання (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України), спрямованими, зокрема, на реалізацію правовладдя та встановлення меж поведінки у цивільних відносинах. Добросовісність у діях їхнього учасника означає прагнення сумлінно використовувати цивільні права і сумлінно виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями, бездіяльністю шкоди правам та інтересам інших осіб.

З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.

Суд також вважає комісію за видачу кредиту такою, що не відповідає принципам справедливості та добросовісності, а також такою, що містить елементи введення в оману позичальника. Якщо при визначені у кредитному договорі розміру позики позикодавець обумовлює сплату комісії за видачу кредиту, то фактично фіксує стягнення додаткових коштів, тобто таким чином збільшує навантаження на позичальника, яке у цих правовідносинах забезпечується відсотками за користування кредитом. Навіть попри погодження сплати комісії за видачу кредиту в договорі, таке стягнення додаткових коштів не узгоджується з економічною метою кредитних відносин, якою є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Суд дійшов висновку, що умови договору № 5647823 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 30.06.2025 щодо сплати комісії, пов`язаної з наданням кредиту, є нікчемними.

Нікчемність і, відповідно, недійсність з моменту укладення кредитного договору його умов щодо сплати позичальником комісії (за надання фінансового інструменту, за надання кредитних ресурсів, за обслуговування кредитної заборгованості), має наслідком здійснення перерахунку усіх складових заборгованості, які стягує банк.

Суд відхиляє здійснений ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» розрахунок заборгованості за договором № 5647823 від 30.06.2025 у частині нарахування комісії у загальному розмірі 1000 грн.

Щодо стягнення відсотків згідно зі ст. 625 ЦК України:

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ (далі Закону № 2102-ІХ), з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який відповідними Указами Президента України неодноразово продовжувався і триває по теперішній час.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» доповнено, серед іншого, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України пунктом 18.

Згідно з п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Суд дійшов висновку, що стягнення з відповідачки штрафних санкцій за невиконання/неналежне виконання умов кредитного договору підлягає списанню.

Щодо основного боргу кредиту та нарахованих відсотків:

Згідно з ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1,00 %. Зміни до вказаної статті набули чинності 24.12.2023 року відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

Незважаючи на те, що розмір і порядок нарахування процентів за користування кредитом визначаються сторонами, вони повинні узгоджуватися із нормами законодавства. Із розрахунку заборгованості встановлено, що з 30.06.2025 до 25.03.2026 нараховування відсотків за користування кредитними коштами здійснювалося за ставкою, що не перевищує 1% в день, тобто в розмірі, передбаченому умовами договору та чинним законодавством.

Однак, суд здійснює перерахунок заборгованості відповідачки за процентами за користування кредитом із врахуванням сплачених відповідачкою сум, які позивачем зараховувались на сплату комісії та штрафних санкцій. Оскільки судом встановлено, що умови договору, що передбачають сплату комісії, є нікчемними, а штрафні санкції підлягають списанню, то кошти, сплачені відповідачкою та зараховані позивачем на сплату комісії та штрафних санкцій, згідно з умовами договору підлягає зарахування на погашення відсотків за кредитом та, у разі залишку, - на погашення тіла кредиту.

У період з 30.06.2025 до 10.07.2025 (11 днів), з урахуванням ставки 0,95% у день від розміру кредиту 5000 грн, відповідачці нараховані відсотки за користування кредитом у розмірі 522,50 грн (47,50 х 11), у період з 11.07.2025 до 20.07.2025 (10 днів), з урахуванням укладення додаткової угоди на суму 5000 грн, ставки 0,95% у день та збільшення загального розміру кредиту до 10000 грн (5000 + 5000), відповідачці мали бути нараховані відсотки за користування кредитом у розмірі 950 грн (95 х 10), що підтверджується розрахунком заборгованості. У зв`язку зі сплатою відповідачкою 20.07.2025 на користь позивача 2425,01 грн як погашення заборгованості, ці кошти мали бути спрямовані на погашення заборгованості за відсотками та тілом кредиту. Після сплати коштів залишок заборгованості відповідачки за кредитом становив 9047,49 грн (10000 + 522,50 + 950 2425,01), відсотки 0 грн.

У період з 21.07.2025 до 12.08.2025 (23 дні), з урахуванням розміру кредиту 9047,49 грн та ставки 0,95% у день, відповідачці мали бути нараховані відсотки за користування кредитом у розмірі 1976,85 грн (85,95 х 23). У зв`язку зі сплатою відповідачкою на користь позивача 11.08.2025 - 1000 грн, а також 12.08.2025 - 2609,78 грн як погашення заборгованості, ці кошти мали бути спрямовані на погашення заборгованості за відсотками та тілом кредиту. Після сплати коштів залишок заборгованості відповідачки за кредитом становив 7414,56 грн (9047,49 + 1976,85 1000 2609,78), відсотки 0 грн.

У період з 13.08.2025 до 25.03.2026 (225 днів), з урахуванням розміру кредиту 7414,56 грн та ставки 0,95% у день, відповідачці мали бути нараховані відсотки за користування кредитом у розмірі 15849 грн (70,44 х 225).

Отже, загальний розмір заборгованості відповідачки за кредитним договором буде становити 23263,56 грн, з яких 7414,56 грн основний борг та 15849 грн нараховані відсотки за користування кредитом. Враховуючи загальний розмір кредиту 10000 грн та здійснення позичальником протягом користування кредитом погашення у загальному розмірі 6034,79 грн, такий розмір остаточної заборгованості відповідає принципам справедливості та добросовісності, тому є законним, пропорційним діям відповідачки, що були спрямовані на виконання зобов`язання, та повністю узгоджується з економічною метою кредитних відносин.

Щодо переходу права вимоги:

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (ч. 1 ст. 510 ЦК України).

Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов`язанні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Згідно зі ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

25.03.2026 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (Клієнт) та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» (Фактор) було укладено Договір факторингу № 25032026-ЕЙС/ЛІНЕУРА (а.с. 36-40).

Згідно з п. 1.1. договору факторингу, за цим договором Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпоряджень Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб Боржників включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.

Згідно з п. 3.3 договору факторингу сторони домовилися, що Ціна продажу за Договором становить 2819837,50 грн.

Реєстром боржників від 25.03.2026 (а.с. 44-45), Актом прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором Факторингу № 25032026-ЕЙС/ЛІНЕУРА від 25.03.2026 (а.с. 46), платіжною інструкцією в національній валюті № 912 від 31.03.2026 (а.с. 47), ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» підтверджується набуття права грошової вимоги до відповідачки в сумі 34947,73 грн, з яких: 9999,98 грн заборгованість за сумою кредиту; 21372,75 грн заборгованість за відсотками та 3575 грн заборгованість за штрафами.

Суд погоджується, що перехід права вимоги позивача ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» до відповідачки ОСОБА_1 за договором № 5647823 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 30.06.2025 відбувся у встановленому законодавством порядку. Враховуючи, що загальний розмір заборгованості відповідачки за кредитним договором становить 23263,56 грн, то позивач набув право вимоги до відповідачки саме у такому розмірі.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Згідно з частинами 1, 4 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору. Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушення умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ст. 612 ЦК України).

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

З урахуванням обставин та підтверджуючих ці обставини документів, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором № 5647823 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 30.06.2025 за основним боргом та відсотками за користування кредитом у загальному розмірі 23263,56 грн.

Щодо розподілу судових витрат:

Позивач ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача на свою користь судовий збір та витрати на правову допомогу в розмірі 7000 гривень.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов задоволено на 74,15 % (23263,56 х 100 : 31372,73), з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сплачений ним судовий збір у розмірі 1974,17 грн (2662,40 грн х 74,15%).

Відповідно до ч. 1. п. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пунктів 1 та 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження надання правової допомоги позивач надав копії договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-01 від 20.01.2026 року (а.с. 58-59), протоколу погодження вартості послуг до Договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-01 від 20.01.2026 (а.с. 59 зворот), додаткової угоди № 25771559388 від 25.05.2026 до договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-01 від 20.01.2026 (а.с. 60), акту прийому-передачі наданих послуг від 05.06.2026 року (а.с. 61), свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 4267/10 від 26.08.2010 (а.с. 62) та довіреностей від 12.02.2026 (а.с. 63), від 31.03.2026 (а.с. 64) згідно з якими вартість послуг з надання правничої допомоги становить 7000 гривень.

Суд, розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з відповідачки, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат. Такого висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 14.11.2018 у справі № 753/15687/15.

При цьому, суд звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором. Справа є малозначною в силу вимог закону, та не є складною.

За таких обставин суд вважає, що позивачем витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 7000 грн є завищеними, належним чином не обґрунтованими та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розумної необхідності судових витрат. Враховуючи складність справи та виконані роботи, суд вважає розмір у сумі 5000 грн співмірним розміром витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 3707,50 грн (5000 грн х 74,15%).

Керуючись ст. 81, 89, 133, 141, 263-265, 280 ЦПК України, ст. 526, 610, 625, 638, 1048, 1049, 1054 ЦК України, суд

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за договором № 5647823 від 30.06.2025 у розмірі 23263 (двадцять три тисячі двісті шістдесят три) гривні 56 коп.

Відмовити у задоволенні іншої частини позовних вимог.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» частину сплаченого судового збору в розмірі 1974 (одну тисячу дев`ятсот сімдесят чотири) гривні 17 коп. та 3707 (три тисячі сімсот сім) гривень 50 коп. витрат за надання професійної правничої допомоги.

Заочне рішення може бути переглянуте Камінь-Каширським районним судом Волинської області за письмовою заявою відповідача, яка має бути подана ним протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про перегляд заочного рішення або апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, 6, каб. 13, код ЄДРПОУ 42986956.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя Роман ХОДАЧИНСЬКИЙ