Рішення № 139187959, 24.08.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

24 серпня 2026 року № 520/3744/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Бадюкова Ю.В., розглянувши в приміщенні суду в м. Харкові в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі по тексту позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі по тексту відповідач, ГУ ПФУ в Харківській області), в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ЄДРПОУ 14099344) щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) за період часу з 25.06.2024 по 31.10.2024 та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ЄДРПОУ 14099344) поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) з 25.06.2024 по 31.10.2024;

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1064,96 грн.;

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 за період часу з 25.06.2024 по 31.10.2024, у зв`язку з чим позивач звернулася до суду із цим позовом.

Ухвалою суду від 26.02.2026 року відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому він просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на доводи викладені у ньому.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 229 КАС України.

Згідно положень ст. ст. 12, 257 КАС України даний спір віднесено до категорії справ, що підлягають розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідача повідомлено належним чином про наявність позову щодо оскарження його рішення.

Згідно ч. 5 ст. 262 КАСУ суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

24.02.2023 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Рішенням №204650017521 від 03.03.2023 позивачу призначено пенсію за віком відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону №1058-IV, з 24.02.2023.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області проведено перевірку пенсійної справи позивача та за результатами перевірки встановлено невідповідність прийнятого рішення про призначення пенсії відповідно до норм чинного законодавства.

За результатом проведеної перевірки пенсійної справи ОСОБА_1 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області прийнято рішення №204650017521 від 18.12.2023 про скасування рішення від 03.03.2023 №204650017521 про призначення пенсії за віком відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу.

Позивач, вважаючи вказане рішення протиправним, звернувся до суду з адміністративним позовом.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.04.2024 по справі №520/4694/24, яке набрало законної сили 14.05.2024, адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, буд. 1, м. Миколаїв, 54008, код ЄДРПОУ 13844159) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 18.12.2023 №204650017521 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії.

Згідно з ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Після цього Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області повторно прийнято рішення від 25.06.2024 №204650017521, яким знову відмовлено позивачу у призначенні пенсії та повторно скасовано рішення про її призначення.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.10.2025 у справі №520/18321/24, яке набрало законної сили, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 25.06.2024 №204650017521 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії.

Як зазначає позивач у позовній заяві, у зв`язку із повним ігноруванням Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області зазначених вище рішень судів, ОСОБА_1 був змушений звернутися до органів Пенсійного фонду України з повторною заявою про призначення пенсії за віком, за наслідком розгляду якої йому було призначено пенсію за віком починаючи лише з 01.11.2024 на підставі відповідного рішення.

При цьому, не зважаючи на чинність рішення про призначення пенсії за віком від 03.03.2023 № 204650017521, яке діяло до 31.10.2024 включно, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області не здійснено виплату пенсії за зазначений період часу.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року у справі № 520/15679/24, яке набрало законної сили, визнано протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ЄДРПОУ 14099344) щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 18.12.2023 та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ЄДРПОУ 14099344) поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 18.12.2023 по 24.06.2024 включно.

Так, в період часу з 25.06.2024 (день прийняття ГУ ПФУ в Харківській області незаконного рішення, яке скасовано судом) по 31.10.2024 (день, що передує дню призначеної ОСОБА_1 пенсії за віком), останньому підлягає виплата пенсії за віком відповідно до рішення про призначення пенсії за віком № 204650017521 від 03.03.2023, яке було чинним з моменту його прийняття 03.03.2023 та діяло до 31.10.2024.

З метою виплати ОСОБА_1 призначеної йому пенсії за віком за період часу з 25.06.2024 по 31.10.2024, через свого представника адвоката Фадєєва Олександра Павловича, він звернувся із заявою від 13.01.2026 за вих. №13/01-1, в якій було повідомлено Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області про негайне відновлення виплати пенсії за вказаний вище період часу.

Листом від 09.02.2026 за вих. № 8080-2790/Б-05/8-2000/26 Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повідомило представника заявника, що «…станом на теперішній час питання призначення пенсії ОСОБА_1 на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.10.2025 по справі №520/18321/24 та ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 25.11.2025 по справі « 520/18321/24 знаходиться на стадії розгляду…».

Позивач вважає, що викладена у листі від 09.02.2026 за вих. № 8080-2790/Б-05/8-2000/26, позиція Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області фактично є протиправною бездіяльністю, а наведені у ньому обставини свідчать, що такий орган фактично самоусунувся від виконання свого ж рішення про призначення пенсії за віком від 03.03.2023 за №204650017521, яке було чинним в період часу з 03.03.2023 по 31.10.2024.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 8 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058) передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Положеннями ч. 1 ст. 9 Закону №1058 передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону №1058, починаючи з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 30 років.

Відповідно до ст. 1, п. 1 ст. 24 Закону №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески. Страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Згідно зі ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

У відповідності до ст. 62 Закону №1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок).

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

Аналогічний обов`язок передбачено статтями 14 та 370 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими для всіх органів державної влади, їх посадових осіб та підлягають безумовному виконанню.

Зазначені норми покладають на суб`єкта владних повноважень не лише обов`язок формально виконати судове рішення, а й реально усунути порушення прав особи, допущені внаслідок прийняття незаконного рішення.

Скасування адміністративним судом індивідуального акта суб`єкта владних повноважень означає відсутність у такого акта юридичної сили як правової підстави для подальшого регулювання правовідносин між сторонами.

Отже, після набрання законної сили рішеннями суду про скасування рішень Пенсійного фонду від 18.12.2023 та від 25.06.2024 відповідач був зобов`язаний привести правовідносини із позивачем у стан, який існував би за відсутності цих незаконних рішень, та забезпечити реалізацію його права на пенсійне забезпечення.

Натомість матеріалами справи підтверджується, що відповідач такого обов`язку не виконав.

Як убачається з листа Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 09.02.2026 №8080-2790/Б-05/8-2000/26, питання призначення пенсії, на думку відповідача, продовжувало перебувати «на стадії розгляду».

Суд не приймає такі доводи відповідача.

На момент надання зазначеної відповіді існували судові рішення, що набрали законної сили та якими остаточно визнано протиправними рішення відповідача, які стали підставою для припинення виплати пенсії позивачу.

За таких обставин відповідач не був наділений дискреційними повноваженнями щодо повторного вирішення питання про наявність чи відсутність у позивача права на пенсію або відкладення виконання судових рішень шляхом проведення будь-яких додаткових перевірок.

Єдиним правомірним способом поведінки відповідача було виконання судових рішень та відновлення порушених прав позивача.

Разом із тим відповідач не здійснив виплату пенсії за період з 25.06.2024 по 31.10.2024, незважаючи на відсутність чинного рішення, яке б у зазначений період позбавляло позивача права на її отримання.

Таким чином, невчинення відповідачем дій щодо нарахування та виплати пенсії не ґрунтувалося на вимогах закону, а було наслідком невиконання судових рішень, що набрали законної сили.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, яке гарантується державою.

Право особи на своєчасне отримання призначеної пенсії є складовою конституційного права на соціальний захист, а тому його реалізація не може бути поставлена у залежність від небажання або зволікання суб`єкта владних повноважень виконати судове рішення.

За наведених обставин суд приходить до висновку, що нездійснення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області виплати пенсії позивачу за період з 25.06.2024 по 31.10.2024 є протиправною бездіяльністю.

Оскільки саме відповідач є органом, уповноваженим здійснювати призначення, нарахування та виплату пенсії, ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) з 25.06.2024 по 31.10.2024.

Щодо вимог про відшкодування витрат на правову допомогу, суд виходить з такого.

Відповідно до ч.7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до статті 16 КАС України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI Про адвокатуру та адвокатську діяльність (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п`ятої статті 134 КАС України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Отже, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації, понесених у зв`язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

При цьому, незважаючи на те, що при застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, такий, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала на виключення ініціативи суду щодо вирішення питань з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення і в постановах Верховного Суду від 2 жовтня 2019 року (справа №815/1479/18), від 15 липня 2020 року (справа №640/10548/19), від 21 січня 2021 року (справа №280/2635/20).

Також, у постанові Верховного Суду від 13 травня 2021 року у справі № 200/9888/19-а Верховний Суд виклав висновок щодо застосування статей 134, 139 в контексті ролі суду під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.

Верховний Суд у вказаній постанові зазначив, що відповідно до частини шостої статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною сьомою цієї ж статті КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до КАС України законодавцем принципово по-новому визначено роль суду при вирішенні питання розподілу судових витрат, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами, та не може діяти на користь будь-якої із сторін.

Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.

Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат, керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України.

Аналогічні висновки викладені також у постанові Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі №640/15803/19, від 30 червня 2022 року у справі №640/1175/20, від 11 серпня 2022 року у справі №300/2050/19.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем (далі - Клієнт) укладено договір про надання професійної правничої (правової) допомоги (послуг) №02/26 від 16.02.2026 з адвокатом Фадєєвим Олександром Павловичем, про надання правової допомоги по адміністративній справі.

Відповідно до п. 4.2 вказаного договору винагорода (гонорар) за надання Адвокатом Клієнту професійної правничої (правової) допомоги (Послуг) за цим договором у Харківському окружному адміністративному суді є фіксованою та складає 5000,00 (п`ять тисяч) грн. без ПДВ.

Аналізуючи вказані документи, спираючись на досліджені докази, а також враховуючи відсутність клопотання відповідача про зменшення витрат на правничу допомогу, суд вважає, що у даному випадку справедливим і співмірним відшкодуванням витрат заявника на професійну правничу допомогу є сума у розмірі 5000,00 грн.

Частиною першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства (надалі - КАС України) встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч статті 77 КАС України відповідачем не доведено правомірність своєї поведінки у межах спірних у цій справі правовідносин. Натомість доводи позивачки ґрунтуються на матеріальному законі та відповідають фактичним обставинам цієї справи, а тому визнаються судом обґрунтованими.

Враховуючи викладене, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 263, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 за період часу з 25.06.2024 по 31.10.2024

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) з 25.06.2024 по 31.10.2024.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) судові витрати в загальному розмірі 1064,96 грн. (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) витрати на правову допомогу у розмірі 5000 грн. (п`ять тисяч гривень).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 24 серпня 2026 року.

Суддя Бадюков Ю.В.