Рішення № 139187107, 24.08.2026, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/8027/26

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Супруна Є.Б., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу №440/8027/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

18.06.2026 адвокат Мокляк Віталій Анатолійович, здійснюючи на підставі ордера на надання правничої допомоги (серія ВІ №1403197 від 09.06.2026) представництво інтересів ОСОБА_1 , звернувся з вищезазначеним позовом, в якому просить суд:

- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (надалі - ГУПФ в Дніпропетровській області) щодо відмови у призначенні (проведенні перерахунку) ОСОБА_1 пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (2023, 2024, 2025 роки);

- зобов`язати ГУПФ в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком (2023, 2024, 2025 роки), починаючи з 09.01.2026 та виплатити пенсію з урахуванням виплачених за цей період сум.

Мотивуючи позов, заявник вказує на протиправну, як на його думку, поведінку відповідача, який протиправно відмовив у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2023 - 2025 роки.

Ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 23.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Призначено справу до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні). Цією ж ухвалою суд залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (надалі - третя особа, ГУПФ в Полтавській області).

02.07.2026 до суду від третьої особи надійшли письмові пояснення, в яких представниця пояснила, що з 09.01.2026 ОСОБА_1 переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком. При цьому, оскільки позивач уже отримувала пенсію за вислугу років, перевести її на пенсію за віком згідно зі ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням нової середньої заробітної плати (за 2023-2025 роки) підстави були відсутні. Тому ОСОБА_1 переведено на пенсію за віком з використанням середнього заробітку за 2017 рік у розмірі 3764,40 грн, проіндексованого згідно з чинним законодавством на коефіцієнти 1,17 х 1,11 х 1,11 х 1,14 х 1,197 х 1,0796 х 1,115 х 1,121. При цьому, в частині застосування показника середньої заробітної плати по Україні за 2026 рік (середній заробіток за три попередні роки 2023-2025) ГУПФ в Дніпропетровській області 16.01.2026 винесено часткову відмову №916200139743 про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії за віком у зв`язку з відсутністю правових підстав.

Відповідач правом на подачу відзиву на позов не скористався, натомість надав до суду лише матеріали пенсійної справи.

Відтак розгляд справи здійснюється судом в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в ГУПФ в Полтавській області, де з 01.12.2010 отримувала пенсію за вислугу років на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення" та Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

З досягненням 04.01.2026 пенсійного віку позивачка 09.01.2026 звернулася через ВОГ №11 (сервісний центр) управління ПФУ в Полтавській області із заявою, в якій висловила бажання перейти на пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати з використанням показника середньої заробітної плати в Україні за 2023-2025 роки.

За принципом екстериторіальності розгляд заяви ОСОБА_1 було здійснено ГУПФ в Дніпропетровській області, рішенням якого №916200139743 від 16.01.2026 відмовлено в призначенні/перерахунку пенсії. За змістом рішення, оскільки ОСОБА_1 з 01.12.2010 по теперішній час отримувала пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", перевести на пенсію за віком згідно зі ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням нової середньої заробітної плати (за 2023-2025 рік) відсутні підстави.

У свою чергу представник ГУПФ в Полтавській області у письмових поясненнях повідомляє, що оскільки ОСОБА_1 уже отримувала пенсію за вислугу років, перевести її на пенсію за віком згідно зі ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням нової середньої заробітної плати (за 2023-2025 роки) підстави були відсутні. Тому ОСОБА_1 переведено на пенсію за віком з використанням середнього заробітку за 2017 рік у розмірі 3764,40 грн, проіндексованого згідно з чинним законодавством на коефіцієнти 1,17 х 1,11 х 1,11 х 1,14 х 1,197 х 1,0796 х 1,115 х 1,121, тоді як стосовно можливості використання під час розрахунку пенсії показника середньої заробітної плати по Україні за 2026 рік (середній заробіток за три попередні роки 2023-2025) ГУПФ в Дніпропетровській області 16.01.2026 винесено часткову відмову №916200139743 в перерахунку пенсії за віком у зв`язку з відсутністю правових підстав.

Позивачка, вважаючи протиправними мотиви відмови у призначенні пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2023-2025 роки, через представника звернулася до суду з цим позовом, в якому просить визнати протиправними дії ГУПФ в Дніпропетровській області щодо відмови у призначенні пенсії за віком із 09.01.2026 із застосуванням саме такого показника та зобов`язати ГУПФ в Дніпропетровській області призначити таку пенсію за віком із застосуванням вищевказаного показника.

Вирішуючи позов по суті, суд виходить з наступного.

Принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначає Закон України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Закон №1058-ІV).

Статтею 9 Закону №1058-ІV визначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Статтею 10 цього ж Закону передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Частиною третьою статті 45 Закону №1058-ІV установлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Подібні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді.

Зокрема, у постанові від 16.06.2020 (справа №127/7522/17) Верховний Суд зазначив, що за змістом частини третьої статті 45 Закону №1058-ІV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви, на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Таким чином, лише при переведенні з одного виду пенсії на інший можуть застосовуватись норми частини третьої статті 45 Закону №1058-ІV щодо застосування показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Зазначені висновки Верховного Суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, який свого часу у постанові від 29.11.2016 у справі №133/476/15-а (№21-6331а15) зазначив, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону №1788-ХІІ, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно з частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV.

Зазначена правова позиція Верховного Суду України була підтримана і Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31.10.2018 у праві № 876/5312/17.

Як свідчать матеріали цієї адміністративної справи, у 2010 році позивачці була призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону №1058-ІV позивачка у 2026 році звернулася вперше.

Таким чином, отримуючи пенсію за вислугу років, позивачка не користувалася жодним із видів пенсій, встановлених Законом №1058-ІV, а тому звернувшись до пенсійного органу із заявою від 09.01.2026 про призначення пенсії за віком, ОСОБА_1 використала право на призначення пенсії в солідарній системі відповідно до Закону №1058-ІV вперше.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що відповідач безпідставно відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком із застосуванням при обчисленні пенсії згідно із Законом №1058-IV показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2023, 2024 та 2025 роки, тобто показника середньої заробітної плати, який має враховуватися за три останні календарні роки, що передують року призначення пенсії за Законом №1058-IV.

Як встановлено судом вище, позивач вже отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 09.01.2026 із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2014-2016 роки в розмірі 3764,40 грн, проіндексованого згідно чинного законодавства на коефіцієнти 1,17 х 1,11 х 1,11 х 1,14 х 1,197 х 1,0796 х 1,115 х 1,121.

Відтак позов у частині вимоги щодо зобов`язання ГУПФ призначити з 09.01.2026 ОСОБА_1 пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати України за 2023-2025 роки задоволенню не підлягає.

Натомість з метою відновлення порушеного права позивача суд скасовує рішення ГУПФ в Дніпропетровській області №916200139743 від 16.01.2026 в частині відмови у застосуванні показника середньої заробітної плати по Україні за 2023-2025 роки з мотивів його протиправності та зобов`язує відповідача здійснити повторний розгляд заяви ОСОБА_1 від 09.01.2026 про призначення пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2023 - 2025 роки.

Вимоги ж позивача щодо зобов`язання ГУПФ в Дніпропетровській області провести виплату перерахованої таким чином пенсії за віком задоволеними наразі бути не можуть, оскільки неможливо здійснити виплату пенсії до настання обставин перерахунку такої пенсії компетентним органом у спосіб та в порядку, визначеному законом.

Тож у цій частині вимог позов слід залишити без задоволення за передчасністю.

За таких обставин позов у цілому слід задовольнити частково.

З урахуванням приписів ст. 139 КАС України суд констатує право позивача на третину судових витрат зі сплаченого судового збору за звернення до суду з позовом у розмірі 1331,20 грн, які слід стягнути у розмірі 443,73 грн за рахунок бюджетних асигнувань ГУПФ в Дніпропетровській області.

Вирішуючи питання стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача ще й витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 9000,00 грн, суд виходить з такого.

Згідно зі ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Суд зауважує, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо керуючись принципами справедливості та верховенства права встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

На підтвердження обставин понесення витрат на правничу допомогу позивач надав: договір про надання правничої допомоги №07/26 від 04.05.2026; ордер на надання правничої (правової) допомоги від 09.06.2026 серії ВІ №1403197, акт прийому-передачі послуг від 18.06.2026 за договором про надання правничої допомоги №07/26 від 18.06.2026; квитанцію АТ КБ "Приватбанк" від 10.06.2026 №1.704022395.1 на суму гонорару 9000,00 грн.

Дослідивши надані позивачем документи, суд враховує, що справа не характеризується наявністю виключної правової проблеми, не стосується встановлення значного обсягу фактичних обставин справи, що потребувало б подання великої кількості письмових доказів та вжиття дій щодо їх збирання.

Оцінивши обставини цієї справи та надані позивачем докази у їх сукупності, суд, враховуючи принципи обґрунтованості, співмірності і пропорційності судових витрат, дійшов висновку про необхідність зменшення витрат на професійну правничу допомогу у цій справі до 1000,00 грн.

Враховуючи факт часткового задоволення позову, до відшкодування підлягає третина від обґрунтованої частини витрат на правничу допомогу, тобто 333,33 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 у справі №440/8027/26 - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №916200139743 від 16.01.2026 в частині відмови у застосуванні показника середньої заробітної плати по Україні за 2023-2025 роки.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити повторний розгляд заяви ОСОБА_1 від 09.01.2026 про призначення / перерахунок пенсії з урахуванням висновку суду про необхідність застосування показника середньої заробітної плати в Україні за 2023 - 2025 роки під час призначення пенсії за віком.

В решті вимог - позов залишити без задоволення.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області частину судових витрат, що пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 443 (чотириста сорок три) грн 73 коп. та обґрунтовану частину витрат на правничу допомогу у сумі 333 (триста тридцять три) грн 33 коп.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427; вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094).

Третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (код ЄДРПОУ 13967927; вул. Гоголя, 34, м. Полтава, 36000).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду впродовж тридцяти днів з моменту його підписання.

Суддя Є.Б. Супрун