Ухвала суду № 139186492, 24.08.2026, Підволочиський районний суд Тернопільської області

Справа № 604/679/26

Провадження № 2-др/604/14/26

У х в а л а

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2026 року сел. Підволочиськ

Підволочиський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Сидорак Г.Б.,

за участю секретаря судового засідання Настроги А.В.,

розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Веда Плюс» адвоката Дяченка Є.Г. про компенсацію судових витрат у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Веда Плюс» про розірвання договорів оренди землі, -

ВСТАНОВИВ:

17.08.2026 року представник відповідача у справі №604/679/26 адвокат Дяченко Є.Г. звернувся до суду із заявою про компенсацію судових витрат у розмірі 122238,00 грн, здійснених внаслідок необґрунтованих дій позивача, оскільки ухвалою Підволочиського районного суду Тернопільської області від 11.08.2026 у справі № 604/679/26 позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Веда плюс» про розірвання договорів оренди землі залишено без розгляду.

В обґрунтування заявлених вимог представник відповідача вказує на те, що між ТОВ «Веда плюс» та АБ «Анатолія Косована» укладено договір про надання юридичних послуг №133|250626|1 від 25.06.2026 року. Згідно з Актом надання послуг №7 від 31.07.2026 АБ «Анатолія Косована» в особі адвоката Дяченка Є.Г. надані, а ТОВ «Веда плюс» прийняті юридичні послуги на загальну суму 78888,00 грн, відповідно до Акта надання послуг №8 від14.08.2026 - на загальну суму 43350,00 грн. Адвокат, з покликанням на норми ч. 5, 6 ст. 142 ЦПК України зазначає, що дії позивача щодо зявлення позову були необґрунтованими. У додаткових поясненнях вказує на те що, позивач, усуваючи недоліки визначені ухвалою суду, додав відповідь відповідача на звернення позивача про розірвання договорів оренди землі за згодою сторін, де було зазначено про відсутність його згоди, оскільки умови договорів оренди виконуються належним чином без жодної заборгованості по орендній платі. Тому, свідомо розуміючи відсутність заборгованості, позивач через свого адвоката ініціював позовне провадження без вірогідності задоволення позову. Вказане, на думку адвоката, свідчить про недобросовісну поведінку позивача, що є проявом необґрунтованих дій, а отже дає підстави для висновку про законність вимоги відповідача про компенсацію йому витрат, пов`язаних з розглядом справи.

В судовому засіданні адвокат Дяченко Є.Г. вимоги заяви підтримав.

Представник позивача адвокат Парійчук Ю.Д. подала заяву, в якій просить заяву про компенсацію судових витрат розглядати у їх відсутності. Попередньо подала письмові заперечення на заяву, в яких зазначила, що відповідачем не доведено необґрунтованості дій позивача.

Вивчивши доводи заяви про ухвалення додаткового рішення, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу, витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Згідно вимог статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Разом з тим, порядок розподілу витрат у разі залишення позову без розгляду визначено нормами статті 142 ЦПК України.

Згідно з частиною п`ятою статті 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Тобто, стягнення з позивача понесених відповідачем судових витрат, зокрема у разі залишення позову без розгляду, можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача.

Звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України, є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.

Залишення заяви без розгляду на підставі заяви позивача - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення. Зазначена процесуальна дія - це диспозитивне право позивача, передбачене нормами ЦПК України. При цьому суд не перевіряє підстави подання такої заяви.

Отже, саме по собі подання заяви про залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача, так як це є його диспозитивним правом, передбаченим нормами ЦПК України, яке не містить обмежень в його реалізації.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат у разі закриття провадження у справі можливе саме у випадку необґрунтованості дій позивача, та звертала увагу, що сам по собі факт закриття провадження у справі не підтверджує ні відсутність спору позивача з відповідачем, ні відсутність предмету спору, ні свідоме порушення позивачем правил суб`єктної юрисдикції та не свідчить про наявність безумовних підстав для компенсації судових витрат відповідачу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 640/1029/18, ухвали Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 906/961/17, від 08.07.2020 у справі № 810/3711/18).

Так, в постановах від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17, від 09.07.2019 у справі № 922/592/17, від 25.07.2019 у справі № 910/11310/18, від 21.01.2020 у справі № 922/3422/18, від 26.04.2021 у справі № 910/12099/17, від 26.05.2022 у справі № 905/460/21, від 01.11.2023 у справі № 905/85/23, від 06.06.2024 у справі № 905/1840/21, від 02.12.2024 у справі № 904/217/24, суд касаційної інстанції виходив з того, що у разі закриття провадження у справі відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Отже, відповідач повинен обґрунтовано заявити про наявність витрат, які виникли у зв`язку із поданням позову до нього і у подальшому - із закриттям провадження у справі.

Тобто стягнення (з позивача) компенсації понесених (відповідачем) витрат, зокрема і витрат на правничу допомогу у разі закриття провадження у справі, можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача (така правова позиція є сталою і послідовною, та викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25.04.2024 у справі № 903/1079/23, від 20.06.2023 у справі № 925/1372/21, від 11.05.2023 у справі №921/811/21, від 25.04.2023 у справі № 924/341/22, від 10.10.2023 у справі № 907/636/20, від 23.12.2025 у справі № 750/14656/24).

Згідно з вимогами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стороною відповідача не доведено, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив заздалегідь необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - порушення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

Із врахуванням викладеного, оскільки адвокат Дяченко Є.Г. не довів необґрунтованості дій позивача, а саме по собі подання його представником заяви про залишення позовних вимог до відповідача без розгляду не є її необґрунтованими діями (при цьому закон не зобов`язує позивача обґрунтовувати мотиви подання такої заяви),суд доходить висновку, що у задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Веда Плюс» адвоката Дяченка Є.Г. про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у справі слід відмовити.

На підставі наведеного та керуючись статтями 4, 142, 141, 260, 270, 352-356 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Веда Плюс» адвоката Дяченка Є.Г. про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Веда Плюс» про розірвання договорів оренди землі відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Тернопільського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Відомості про учасників справи.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ;

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Веда Плюс», юридична адреса: вул. Деміївська, 33, кв.18, м. Київ, ЄДРПОУ 31273690.

Суддя Сидорак Г.Б.