Ухвала суду № 139186410, 18.08.2026, Яворівський районний суд Львівської області

Справа № 944/7164/24

Провадження №2/944/350/26

УХВАЛА

18.08.2026 рокум.Яворів

Яворівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Матвіїва І.М.

з участю секретаря судового засідання Димчак Х.Т.

прокурора Силаєвої А.С.

представника відповідача Онищенка А.О.

представника третьої особи Турчина Р.Г.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м.Яворів, у дистанційному судовому провадженні в режимі відеоконференції з поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів клопотання представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Онищенка Андрія Олексійовича про залишення позовної заяви без руху в цивільній справі за позовом Франківської окружної прокуратури м.Львова в інтересах держави в особі Львівської районної державної адміністрації до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Регіональна філія «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця» та Львівська міська рада, про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Яворівського районного суду Львівської області перебуває цивільна справа за позовом Франківської окружної прокуратури м.Львова в інтересах держави в особі Львівської районної державної адміністрації про витребування із незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Львівської міської ради земельної ділянки за кадастровим номером 4625887500:04:001:1440, площею 0,0500 га.

31.01.2025 представника відповідача ОСОБА_1 адвокат Онищенко А.О. звернувся до суду із заявою про залишення позовної заяви без руху, в обґрунтування заяви зазначає, що обґрунтованість проведеного розрахунку судового збору, прокурор підтверджує з посиланням на витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки. Проте, для визначення вартості об`єктів, тобто ціни позову в даному спорі, необхідно виходити із експертної грошової оцінки спірних земельних ділянок. За змістом ст. 20 Закону України «Про оцінку земель», за результатами нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт.

09.10.2025 Франківська окружна прокуратура м. Львова подала додаткові пояснення, в яких, зокрема, просила відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позову без руху.

Прокурор вказує, що, для проведення як нормативної грошової оцінки, так і експертної грошової оцінки землі, законодавець не передбачив такого випадку, як необхідність розрахунку розміру судового збору відповідно до Закону України «Про оцінку земель». Відповідно до ч.2 ст.11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав і професійну оціночну діяльність в Україні» замовниками оцінки майна можуть бути особи, яким зазначене майно належить на законних підставах або у яких майно перебуває на законних підставах, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро України, а також ті, які замовляють оцінку майна за дорученням зазначених осіб. Замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб`єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення його оцінки. Відтак, з урахуванням наведених положень прокурор і Львівська міська рада позбавлені можливості замовлення експертної грошової оцінки спірної земельної ділянки, оскільки це суперечило б вимогам законодавства та ст. 19 Конституції України, яка зобов`язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Слід зазначити, що предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння. Відтак, у випадку, якщо в процесі розгляду справи судом буде встановлено, що наведена прокурором ціна позову не відповідає дійсній вартості земельної ділянки, прокурором, у разі необхідності, у встановленому законом порядку, буде здійснено сплату недоплаченої суми судового збору.

В підготовчому судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Онищенко А.О. підтримав клопотання про залишення позову без руху, з наведених вище підстав.

В підготовчому судовому засіданні прокурор Силаєва А.С. заперечила щодо задоволення заяви про залишення позову без руху, з підстав, викладених у додаткових письмових поясненнях.

Представник Львівської районної державної адміністраціїта Львівської міської ради в підготовче судове засідання не з`явився, надіслав до суду заяву про проведення засідання за їх відсутності.

В судовому засіданні представник третьої особи Турчин Р.Г. заперечив щодо задоволення заяви про залишення позову без руху, підтримав позицію прокурора.

Суд, оцінивши доводи заяви, заслухавши думку учасників справи, дослідивши матеріали справи, дійшов такого висновку.

Як зазначено вище, представник відповідача підставами для залишення позовної заяви без руху вказує недотримання прокурором вимог ч. 4 ст. 177 ЦПК України, а саме ненадання документа, що підтверджує внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна та оцінки (експертно-грошової оцінки земельної ділянки), яка здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви.

09.04.2025 набрав чинності Закон України № 4292-ІХ від 12.03.2025 «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» (Закон № 4292-ІХ).

Згідно розділом ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 4292-ІХ внесено зміни, зокрема до ст. ст. 177, 185 Цивільного процесуального кодексу України, а саме: частину четверту статті 177 доповнити абзацом другим такого змісту: «У разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви»; у статті 185: частину другу доповнити абзацом третім такого змісту: «Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави невнесення у визначених законом випадках на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, суд у такій ухвалі зазначає про обов`язок позивача внести відповідну грошову суму»; перше речення частини третьої викласти в такій редакції: «3. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, внесе у визначених законом випадках на депозитний рахунок суду грошову суму у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду».

Законом № 4292-ІХ також доповнено ст. 390 Цивільного кодексу України частиною п`ятою наступного змісту: «5. Суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві. Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред`явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади. Держава чи територіальна громада, яка на підставі рішення суду компенсувала добросовісному набувачеві вартість майна, набуває право вимоги про стягнення виплачених грошових коштів як компенсації вартості майна до особи, з вини якої таке майно незаконно вибуло з володіння власника. Порядок компенсації, передбачений цією частиною, не застосовується щодо об`єктів приватизації, визначених Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду». Для цілей цієї статті під вартістю майна розуміється вартість майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви».

Також Законом № 4292-ІХ ст. 391 Цивільного кодексу України доповнено частиною другою такого змісту: «Якщо органом державної влади або органом місцевого самоврядування, незалежно від того, чи мав такий орган відповідні повноваження, вчинялися будь-які дії, спрямовані на відчуження майна, в результаті яких набувачем такого майна став суб`єкт права приватної власності, спори щодо володіння та/або розпоряджання, та/або користування таким майном відповідним органом державної влади або органом місцевого самоврядування вирішуються на підставі статей 387 і 388 цього Кодексу».

Із системного аналізу вказаних норм вбачається, що за наслідками розгляду справи про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади суд виносить рішення про витребування майна виключно за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. При цьому, приймаючи рішення про витребування майна, суд вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві. Перерахування грошових коштів здійснюється без пред`явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади.

Постановою від 28 січня 2026 року у справі № 922/2555/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду задовольнив касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури, скасував ухвалу Господарського суду Харківської області від 07.05.2025 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.06.2025 і направив справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Як вбачається із змісту зазначених судових рішень, ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.04.2025 позовну заяву прокурора було залишено без руху на підставі ч. 11 ст. 176 ГПК України. Для усунення недоліків позовної заяви встановлено 5-денний строк з дня вручення цієї ухвали. Запропоновано прокурору у встановлений строк подати до Господарського суду Харківської області: експертно-грошову оцінку вартості спірного нерухомого майна, здійснену в порядку, визначеному законом, чинну на дату подання позовної заяви; документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна; докази доплати судового збору з урахуванням наданої оцінки (експертно-грошової оцінки спірного майна), здійсненої в порядку, визначеному законом, чинної на дату подання позовної заяви.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в зазначеній постанові вказав, що повертаючи позов прокурора, суди попередніх інстанцій виходили з того, що внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості спірного майна на депозитний рахунок суду є обов`язковою умовою для подальшого розгляду справи про витребування майна у добросовісного набувача. Невчинення таких дій унеможливлює винесення позитивного рішення у справі та, як наслідок, поновлення порушеного права держави або територіальної громади, за захистом якого звернувся прокурор.

Норми, які зобов`язують вносити вартість спірного нерухомого майна на депозитний рахунок суду, мають компенсаційний та забезпечувальний характер, оскільки їхньою метою є захист порушених прав усіх учасників спірних правовідносин, зокрема й добросовісного набувача. Так, компенсація вартості витребуваного майна матиме місце у випадку задоволення позову та вилучення майна з володіння набувача, який є добросовісним, а позивач (держава або територіальна громада) отримує право зворотної вимоги до особи, з вини якої таке майно незаконно вибуло з володіння власника.

Крім того, суди виснували, що оскільки суд позбавлений можливості встановити добросовісність набувача на цій стадії розгляду справи, зазначена обставина залишатиметься невизначеною до закінчення розгляду справи та ухвалення судом рішення по суті спору, тому суд має вжити всіх заходів з метою захисту прав відповідача-4 як потенційно добросовісного набувача.

Однак Верховний Суд не погодився з висновками судів щодо наявності підстав для повернення позову прокурора на підставі ч.4 ст.174 ГПК України (яка є ідентичною за змістом до ч. 4 ст. 177 ЦПК України), з огляду на таке.

Так, п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 4292-ІХ унормовано, що положення цього Закону мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом, а також у частині порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування чи визнання права щодо: нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно до дня набрання чинності цим Законом; нерухомого майна, щодо якого на момент його передачі першому набувачеві законом не була встановлена необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності і дата його передачі першому набувачеві передує дню набрання чинності цим Законом.

Водночас ст. 387 Цивільного кодексу України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц підкреслено, що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем.

Верховний Суд звертає увагу на те, що положення ч. 5 ст. 390 Цивільного кодексу України поширюється на випадки подання позову про витребування майна у добросовісного набувача. Разом з тим, у випадку подання та розгляду судом позову про витребування майна у недобросовісного набувача приписи ч. 5 ст. 390 Цивільного кодексу України не підлягають застосуванню.

Питання про добросовісність/недобросовісність набувача судом може бути вирішене лише після дослідження доказів на стадії ухвалення судового рішення.

При цьому у випадку встановлення недобросовісності набувача суд задовольняє позов на підставі ст. 387 Цивільного кодексу України без застосування приписів ч. 5 ст. 390 Цивільного кодексу України, яка визначає порядок компенсації вартості майна добросовісному набувачеві (коли земельна ділянка належала державі (чи територіальній громаді), а останній набувач є добросовісним). Натомість, у разі недоведення позивачем недобросовісності набувача і встановлення, що набувач є добросовісним, суд відмовляє у задоволенні позову, зокрема на підставі ч. 5 ст. 390 Цивільного кодексу України, якщо позивачем попередньо не внесено вартість майна на депозитний рахунок суду.

Подібні висновки висловлено у постановах Верховного Суду від 14.01.2026 у справі №354/160/25, від 01.12.2025 у справі № 354/419/25, від 19.11.2025 у справі № 523/14914/24.

Водночас Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно здійснити правову кваліфікацію спірних правовідносин. Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору.

Велика Палата Верховного Суду зазначала, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту. Такий підхід є сталим та знайшов відображення, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 22.10.2022 у справі № 229/1026/21, від 27.11.2024 у справі № 204/8017/17, від 16.04.2025 у справі № 924/971/23.

Отже, не зважаючи на посилання прокурора у позовній заяві на норми ст. 388 Цивільного кодексу України, доводи прокурора і його позиція у спірних правовідносинах зводяться до того, що спірне майно вибуло з володіння держави внаслідок неправомірних і недобросовісних, зокрема і відповідача.

Оскільки прокурор у цій справі пред`явив позов про витребування нерухомого майна у недобросовісного набувача (останнього набувача), то приписи ч. 5 ст. 390 Цивільного кодексу України, ч. 6 ст. 164, ч. 4 ст. 174 ГПК України (аналогічні норми ч. ч. 2, 3 ст. 185, ч. 4 ст. 177 ЦПК України) у такому випадку не підлягають застосуванню при вирішенні питання про прийняття позову до розгляду. Питання про добросовісність/недобросовісність набувачів судом може бути вирішене лише за результатами дослідження доказів у справі на стадії ухвалення судового рішення.

З урахуванням наведеного, суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що суд першої інстанції помилково не врахував в сукупності усіх обставин та помилково постановив оскаржувану ухвалу з посиланням на частину ч.4 ст.174 ГПК України, а суд апеляційної інстанції вказаних недоліків не усунув, у зв`язку з чим оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню.

Враховуючи наведені вище норми Цивільного та Цивільного процесуального кодексів України, висновки щодо застосування норм права, висловлені у зазначеній вище постановою Верховного Суду від 28 січня 2026 року у cправі № 922/2555/21, суд дійшов висновку, що в даному випадку відсутні підстави для залишення позовної заяви прокурора без руху, а тому в задоволенні відповідного клопотання представника відповідача слід відмовити.

Керуючись ст.258-260 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

В задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Онищенка Андрія Олексійовича про залишення позовної заяви без руху в цивільній справі за позовом Франківської окружної прокуратури м.Львова в інтересах держави в особі Львівської районної державної адміністрації до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Регіональна філія «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця» та Львівська міська рада, про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає, заперечення на неї включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Повний текст ухвали складено - 24.08.2026.

Суддя І.М.Матвіїв