Рішення № 139186145, 24.08.2026, Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №2/447/1596/26 Справа №447/2603/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

24.08.2026 Миколаївський районний суд Львівської області в складі судді Головатого А.П., за участю секретаря судового засідання Кісіль А.В.,

розглянув у судовому засіданні у м. Миколаїв Львівської області у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Процесуальні дії у справі.

26.08.2025 на адресу суду надійшов позов ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 , відповідно до якого представник позивача просить стягнути з відповідача заборгованість за договором позики №2651124 від 19.05.2024 у розмірі 19 620 гривень 00 копійок, що складається з: 6 000 гривень 00 копійок сума заборгованості за основною сумою боргу; 1 620 гривень 00 копійки сума заборгованості за відсотками; 12 000 гривень 00 копійок сума заборгованості за пенею, а також судові витрати у розмірі 3 028 гривень 00 копійок.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 19.05.2024 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (первісним кредитором) та відповідачем укладено договір позики №2651124, відповідно до якого сторони домовилися про те, що позикодавець зобов?язується передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов?язався повернути позику у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату від суми позики. Сума позики становить 6 000,00 грн., процентна ставка в день є фіксована та становить 0,90 %. Правила надання грошових коштів перебувають у загальному доступі, будучи опублікованими на сайті первісного кредитора. Позичальник погодився, що до моменту підписання Договору вивчив цей Договір та Правила надання грошових коштів у позику (надалі «Правила»), розміщені за посиланням https://clickcredit.ua/informaciya, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань та наслідки укладення цього Договору йому зрозумілі. Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні статей 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов?язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору. Договір укладений у формі електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-комунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису Позикодавця та електронного підпису одноразовим ідентифікатором Позичальника згідно із Законом України «Про електронну комерцію». Укладений (підписаний) таким чином Договір прирівнюється до укладеного договору в письмовій формі. 14.06.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №14/06/21, відповідно до умов якого первісний кредитор передав ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги до боржників. Відповідно до реєстру боржників №35 від 28.10.2024 до Договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021, позивач набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 19 620 гривень 00 копійок, з яких: 6 000 гривень 00 копійок сума заборгованості за основною сумою боргу; 1 620 гривень 00 копійки сума заборгованості за відсотками; 12 000 гривень 00 копійок сума заборгованості за пенею. Однак, всупереч умовам кредитного договору, відповідач не виконав свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, відповідач не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості, у тому числі і на рахунок первісного кредитора.

Окрім наведеного, у прохальній частині позовної заяви представник позивача клопотав про проведення розгляду справи за відсутності представника позивача, у випадку неявки відповідача, проти ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів не заперечує.

27.08.2025 сформовано відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання відповідача.

Ухвалою суду від 29.08.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання. Відповідачу надано строк для подання відзиву, заперечень на позовну заяву.

Копію ухвали суду від 29.08.2025, копію позовної заяви та доданих до неї документів відповідач ОСОБА_1 не отримав, оскільки поштове відправлення з указаним вмістом повернулося до суду з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою (а.с. 52-53).

Проте, 15.10.2025 на електронну пошту суду надійшло звернення ОСОБА_1 із зазначенням його електронної пошти для отримання відповіді (а.с. 54).

Водночас, відзиву в установлений строк відповідач не подав, із заявами чи клопотаннями по суті спору до суду не звертався.

17.12.2025 заочним рішенням Миколаївського районного суду Львівської області у справі №447/2603/25 за позовом ТОВ «ФК «ЄАПБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, позов задоволено частково. Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованість за договором позики №2651124 від 19.05.2024 у розмірі 7 620 гривень 00 копійок, з яких: 6 000 гривень 00 копійок сума заборгованості за основною сумою боргу; 1 620 гривень 00 копійки сума заборгованості за відсотками. Крім цього, ухвалено стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 176 гривень 01 копійка на користь позивача. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

25.05.2026 представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Кінаш Д.В. засобами системи «Електронний Суд» подав заяву про перегляд заочного рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 17.12.2025 у справі №447/2603/25 (а.с. 70-78).

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Кінаш Д.В. у заяві про перегляд заочного рішення покликався на те, що відповідач не знав про судові засідання, про наявність на розгляді суду справи, у якій він виступає відповідачем, кореспонденції з суду не отримував, оскільки ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у ВЧ НОМЕР_1 Збройних Сил України, про що подано ряд документів. Відповідач ОСОБА_1 отримав копію рішення суду 11.05.2026 у приміщенні суду. Представник відповідача також вказав, що рішення підлягає скасуванню, а справа повинна бути переглянута з урахуванням підстав, наведених у поданій до суду заяві про перегляд заочного рішення.

Крім цього, подав клопотання про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, а також про звільнення від сплати судового збору.

У той же час 25.05.2026 засобами системи «Електронний Суд» представник ТОВ «ФК «ЄАПБ» подав заперечення на клопотання, у яких просив залишити без задоволення заяву про перегляд заочного рішення.

Ухвалою від 26.05.2026 постановлено відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Кінаша Д.В. про звільнення від сплати судового збору, заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 17.12.2025 у справі №447/2603/25 за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишено без руху, надано строк для усунення вказаних в ухвалі недоліків.

27.05.2026 представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Кінаш Д.В. засобами системи «Електронний Суд» подав заяву про усунення недоліків.

28.05.2026 судом постановлено ухвалу щодо поновлення ОСОБА_1 строку на подання заяви про перегляд заочного рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 17.12.2025 у справі №447/2603/25, прийняття заяви про перегляд заочного рішення до розгляду, призначено судове засідання.

15.06.2026 постановлено ухвалу, якою скасовано заочне рішення Миколаївського районного суду Львівської області 17.12.2025 у справі №447/2603/25 за позовом ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, вказану цивільну справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання у справі. Сторонам надано строк для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень.

Вищевказану ухвалу сторони отримали 16.06.2026, що стверджується довідками про доставку електронного документу в електронний кабінет та доставку електронного листа (а.с. 105-108).

18.06.2026 засобами системи «Електронний Суд» представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Кінаш Д.В. подав відзив, відповідно до якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог у частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за відсотками у розмірі 1 620 гривень та заборгованості за пенею у розмірі 12 000 гривень. В обґрунтування відзиву представник відповідача покликається на те, що позивачем подано позов про стягнення заборгованості за договором позики у розмірі 19 620 гривень 00 копійок, що складається з: 6 000 гривень 00 копійок сума заборгованості за основною сумою боргу; 1 620 гривень 00 копійки сума заборгованості за відсотками; 12 000 гривень 00 копійок сума заборгованості за пенею, а також судові витрати у розмірі 3 028 гривень 00 копійок. Відповідно до матеріалів справи, заборгованість за відсотками нарахована за період з 19.05.2024 по 18.06.2024. Проте, у вказаний час ОСОБА_1 проходив військову службу за мобілізацією у ВЧ НОМЕР_1 , брав участь у бойових діях. На підтвердження доводів додав копії: довідки, виданої командиром ВЧ НОМЕР_1 , військового квитка серії НОМЕР_2 , посвідчення серії НОМЕР_3 , виданого 23.01.2024 (а.с. 74-76, 115-117). Представник відповідача у відзиві посилається на відсутність обов`язку щодо сплати відповідачем відсотків на підставі п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Щодо сплати заборгованості за пенею, то представник відповідача зазначав про дію п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану.

23.06.2026 засобами системи «Електронний Суд» представник відповідача подав відповідь на відзив (а.с. 121-142). У відповіді на відзив покликався на ті ж аргументи й доводи, що викладені у позовній заяві, а також вказав, що фінансовій установі не було відомо про наявність у відповідача статусу військовослужбовця. Просив задоволити позов повністю, а судове засідання проводити за відсутності представника ТОВ «ФК «ЄАПБ».

24.06.2026 представник відповідача адвокат Кінаш Д.В. подав заперечення (а.с. 143-144).

Належним чином повідомлені сторони у судове засідання не з?явилися, однак, у матеріалах справи від таких містяться подані заяви щодо проведення засідання за відсутності представників позивача та відповідача.

Згідно із ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи те, що сторони висловилися з усіх своїх доводів та аргументів, подавши до суду відзив, відповідь на відзив та заперечення, суд вважає за можливе ухвалити рішення у справі за відсутності учасників справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд встановив:

Відповідно до копії договору позики (з фіксованою процентною ставкою) №2651124 від 19.05.2024, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідач ОСОБА_1 уклали вказаний договір на таких умовах (а.с. 6-7).

Згідно з умовами договору, позикодавець зобов?язується передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами Договору строк, для задоволення власних потреб (без конкретної споживчої мети), шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язується повернути таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити Позикодавцю плату (проценти) від суми позики (п. 1 договору).

Сторонами узгоджено основні істотні умови договору: сума позики 6 000 грн., строк позики 30 днів, процентна ставка в день є фіксована та становить 0,90 % протягом строку дії договору, останній день дати повернення позики 18.06.2024. У договорі міститься вказівка про зарахування коштів на банківську карту позикодавця, способи повернення позики та сплати процентів, порядок повернення позики (черговість зарахування платежів).

Пунктом 4 договору позики №2651124 від 19.05.2024 визначено, що проценти нараховуються щоденно, включають дати отримання та повернення позики, на залишок позики, виходячи із строку фактичного користування позикою та повного погашення заборгованості за договором.

Пунктами 5-5.3. договору передбачено, що підписанням цього Договору Позичальник підтверджує, що ознайомився на сайті https://clickcredit.ua/informaciya з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги, що передбачена ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», ст. 7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» та нормативно-правовими актами Національного банку України. Позичальник ознайомився на сайті https://clickcredit.ua/informaciya з Офіційними правилами програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (ТМ «ClickCredit»), у якій визначені умови застосування процентної ставки зі знижкою. Позичальник до моменту підписання Договору вивчив цей Договір та Правила надання грошових коштів у для позику за допомогою веб-сайту та мобільного додатку «СlickСredit», що розміщені на сайті https://clickcredit.ua/informaciya (надалі «Правила»), їх зміст, суть, об?єм зобов?язань сторін та наслідки укладення цього Договору, йому зрозумілі.

Тобто, даний договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом підписання накладенням електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно з довідкою, виданою 08.08.2025 ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес», ТОВ «ФК «Фінекспрес» на підставі умов договору про переказ коштів №23-01-18/5 від 23.01.2018, укладеного між ТОВ «ФК «Фінекспрес» та ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», 19.05.2024 здійснили переказ грошових коштів у сумі 6 000,00 грн. на ім?я отримувача «Костків Андрій- ЕПЗ номер НОМЕР_4 (а.с. 8).

Представник відповідача у відзиві не заперечив факту укладення договору позики та отримання грошових коштів за цим договором відповідачем, визнав, що договір позики був укладений 19.05.2024.

14.06.2021 між ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» укладено договір факторингу №14/06/21, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» зобов?язується передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», а ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступити ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» право грошової вимоги, строк виконання якої настав до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов?язання (позики), плату за позикою (плату за процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов?язань, право на одержання яких належить ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів». Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, грошових вимог та інші дані зазначені у відповідних реєстрах боржників, які формуються згідно додатку №1 та є невід?ємною частиною договору (а.с. 14-17).

Відповідно до витягу з реєстру боржників №35 від 23.12.2024 за договором факторингу №14/06/21 від 14.06.2021, заборгованість відповідача ОСОБА_1 становить 19 620 гривень 00 копійок, 6 000 гривень 00 копійок сума заборгованості за основною сумою боргу; 1 620 гривень 00 копійки сума заборгованості за відсотками; 12 000 гривень 00 копійок сума заборгованості за пенею, а також судові витрати у розмірі 3 028 гривень 00 копійок (а.с. 22-24).

Також сума заборгованості підтверджується детальним розрахунком заборгованості (а.с. 20).

Крім того, позивач на підтвердження своїх вимог також подав копії: додаткової угоди №2 від 28.07.2021 до договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 (а.с. 18), додаткової угоди №7 від 13.06.2022 до договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 (а.с. 19), додаткової угоди №42 від 28.10.2024 до договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 (а.с. 20), акту прийому-передачі реєстру боржників №35 від 28.10.2024 за договором факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 (а.с. 21), платіжної інструкції №507 від 31.10.2024 (а.с. 25).

Враховуючи наведене, встановлено, що ОСОБА_1 , відповідно до укладеного договору отримав можливість користуватися позиченими грошовими коштами. Проте, відповідач, взяті на себе зобов`язання не виконав, унаслідок чого виникла вказана заборгованість.

На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за договором, що є порушеннями законних прав та інтересів позивача.

Оцінка суду.

Згідно із ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 81, 82 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Правовідносини, що виникли між сторонами у зв`язку з укладенням спірного кредитного договору регламентуються положеннями Цивільного кодексу України, Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії», Закону України «Про споживче кредитування», Закону України «Про електронну комерцію» та інших нормативно-правових актів у сфері регулювання ринків фінансових послуг.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він фактично був ознайомлений, що ствердив своїм підписом.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Таким чином, у відповідача виник обов`язок повернути позивачу грошові кошти отримані за кредитним договором у розмірі та на умовах встановлених договором.

За змістом ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, відповідач підтвердив своїм підписом, що ознайомився та отримав примірники вказаних документів, та зобов`язався виконувати їх умови.

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України.)

Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, належить зробити висновок, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 №127/33824/19.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор, відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 вищевказаного Закону, це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до ч. 3, 4, 6 ст. 11 Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Договір позики №2651124 від 19.05.2024 був підписаний з використанням засобу електронного цифрового підпису та підпису одноразовим ідентифікатором, а саме ЕП ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», директор В.І. Білан, та відображено певну алфавітно-цифрову послідовність, введену позичальником ОСОБА_1 .

Статтею 526 ЦК України презюмується, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (статті 610, 611 ЦК України).

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відтак, права вимоги за договором позики на умовах повернення позики в кінці строку позики №2651124 від 19.05.2024 відповідачем із первісним кредитором ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», перейшло до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів».

Суд, дослідивши подані докази на підтвердження правомірності переходу права вимоги до боржника (а.с. 14-25), встановив, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» у передбаченому законом порядку та відповідно до укладеного договору факторингу, на виконання якого підписано реєстр передачі прав вимог до боржників, набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором укладеним із первісним кредитором.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Частиною 1 статті 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно із ст. 1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Неотримання боржником письмового повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові не є перешкодою для реалізації права фактора звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду, а боржник у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог фактора, що відповідає положенням статті 124 Конституції України.

Крім того, за змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особи, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первинному кредитору і таке виконання зобов`язання є належним.

Ураховуючи те, що позичальник взяті на себе зобов`язання за кредитними договорами належним чином не виконав, кредитні кошти разом з процентами вчасно не повернув, внаслідок чого виникла заборгованість, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

У той же час, беручи до уваги доводи представника відповідача, ОСОБА_1 не заперечує сам факт укладення договору між ним та первісним кредитором ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», а покликаються на те, що відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», нарахування відсотків є незаконним.

Позивач на вищевказані доводи надав у відповіді на відзив пояснення, що фінансовій установі не було відомо про наявний у відповідача статус військовослужбовця.

До заяви про перегляд заочного рішення, відзиву представник відповідача подав копії: військового квитка серії НОМЕР_2 (а.с. 74-75, 115-116), посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_3 , виданого 23.01.2024 (а.с. 76 (зворот)), 117 (зворот)), довідки, виданої 07.05.2026 командиром ВЧ НОМЕР_1 (а.с. 76, 117).

З копії довідки, виданої 07.05.2026 командиром військової частини НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у ВЧ НОМЕР_1 з 15.01.2023.

У листі Міністерства оборони України від 09.10.2020 №321/6192 наведено перелік документів, що підтверджують статус військовослужбовця, серед яких є довідка Форми №5.

Згідно із ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», до осіб, які належать до учасників бойових дій, належать особи, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції.

Відповідач та його представник не заперечували правильності здійсненого позивачем розрахунку заборгованості за користування кредитом, однак, представник відповідача посилався на відсутність обов?язку щодо сплати відсотків за користування кредитом на підставі п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до п. 15 ст. 14 вищевказаного Закону (в редакції від 19.05.2024, що діяла на момент укладення договору та у спірний період нарахування відсотків у вказаній справі) передбачено що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Відповідно до абз. 5 ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» у редакції від 18.05.2024, особливий період це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.08.2020 у справі №813/402/17 прийшла висновку, що навіть за не введення у країні воєнного стану, особливий період, початок якого пов`язаний з моментом оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової чи прихованої), хоч і охоплює час мобілізації, однак не може вважатися закінченим лише зі спливом строку, протягом якого підлягали виконанню визначені у відповідному рішенні про мобілізацію заходи. Особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.

Відповідно до Указу Президента України від 17.03.2014 №303/2014 «Про часткову мобілізацію» з 18.03.2014 в Україні розпочався особливий період.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв?язку з військовою агресією Російської Федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05:30 год. 24.02.2022, який неодноразово продовжувався і діє на даний час.

Пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.

Застосування вказаного положення Закону обумовлено самим фактом наявності статусу військовослужбовця у конкретної особи, яка несе відповідальність перед банківською установою, їх застосування є обов`язком суду та жодним чином не обумовлено відомостями про обізнаність банку щодо наявності в особи спеціального статусу. Положення п. 15 ст. 14 вказаного Закону не обмежують своє застосування виключно щодо позичальників за кредитними зобов`язаннями, поширюють свою дію на усі випадки нарахування санкцій та процентів за невиконання будь-яких зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, в тому числі фінансовими установами.

Надана 19.05.2024 відповідачу ОСОБА_1 позика була надана з метою задоволення власних потреб позичальника без конкретної споживчої мети, тобто для інших цілей, ніж передбачені п. 15 ч. 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей».

Відсотки за користування грошовими коштами у даній справі, відповідно до договору позики №2651124 від 19.05.2024 нараховувалися з 19.05.2024 по 18.06.2024 (а.с. 6, 10-13).

З долучених представником відповідача довідок форми №5 (а.с. 76, 117), військового квитка (а.с. 74-75, 115-116) ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за мобілізацією з 15.01.2023 у ВЧ НОМЕР_5 .

Отже, відповідач ОСОБА_1 станом на час укладення договору позики, а також на день розгляду справи має статус військовослужбовця Збройних Сил України, був мобілізований, відтак, на нього поширюються пільги, передбачені п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тобто, у нього відсутній обов?язок щодо сплати процентів за користування наданими йому грошовими коштами відповідно до договору позики №2651124 від 19.05.2024.

Водночас, щодо стягнення пені у розмірі 12 000,00 грн. суд погоджується з доводами представника відповідача, зазначав про таке у скасованому судом заочному рішенні від 17.12.2025 та знову зазначає таке.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов?язання, на вимогу кредитора зобов?язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до Закону України від 15.03.2022 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» №2120-IX, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Таким чином, позивачем не було враховано вищевказаних положень законодавства, але здійснено розрахунок пені у період воєнного стану. Відтак позовні вимоги у цій частині не підлягають до задоволення.

Ураховуючи те, що позичальник взяті на себе зобов?язання за договором позики та кредитним договором належним чином не виконав, кредитні кошти вчасно не повернув, внаслідок чого виникла заборгованість, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь позивача, а саме за тілом кредиту за договором позики №2651124 від 19.05.2024 у розмірі 6 000,00 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи те, що позов підлягає до задоволення, судовий збір слід стягнути з відповідача у розмірі 925,99 грн. на користь позивача, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, виходячи з розрахунку: 6 000,00 грн. (розмір задоволених позовних вимог) х 3 028,00 грн. (сума сплаченого судового збору) / 19 620,00 грн. (розмір заявлених позовних вимог).

Керуючись ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст. 6, 15, 205, 207, 526, 626, 627, 628, 638, 639, 1054, 1055 ЦК України, ст. 5, 13, 81, 82, 141, 223, 247, 259, 264, 265 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором позики №2651124 від 19.05.2024 у розмірі 6 000 (шість тисяч) гривень 00 копійок, що становить суму заборгованості за основною сумою боргу.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 925 (дев?ятсот двадцять п?ять) гривень 99 копійок на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів».

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження: вул. Лісова, 2, м. Бровари, Київська область, 07400, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 35625014.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 .

Повний текст рішення складено 24.08.2026.

Суддя Головатий А.П.