Рішення № 139186094, 13.07.2026, Жовківський районний суд Львівської області

Справа № 444/1281/26

Провадження № 2/444/1377/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2026 року м. Жовква

Жовківський районний суд Львівської області у складі:

головуючий суддя Мікула В. Є.

секретар судового засідання Сенько М.-Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Жовкві Львівської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 (зареєстрована та проживає за адресою: 80333, с. Бучми, Львівського району Львівської області, ІПН НОМЕР_1 ) до Рава-Руської міської ради Львівського району Львівської області (юридична адреса: 80316, м. Рава-Руська, вул. Я. Мудрого, 3, Львівського району Львівської області), третя особа: Рава-Руська державна Нотаріальна контора (юридична адреса: 80316, місто Рава-Руська, вул. Я. Мудрого, 3, Львівського району Львівської області) про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,-

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулася в суд із позовом до Рава-Руської міської ради Львівського району Львівської області про визначення йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті батька.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько - ОСОБА_2 , який до дня своєї смерті проживав та був зареєстрований в АДРЕСА_1 . Після його смерті відкрилася спадщина на належне йому майно. Заповіт від імені ОСОБА_2 не посвідчувався. Позивачка є донькою ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 померла матір (дружина ОСОБА_2 ) позивачки. ІНФОРМАЦІЯ_3 помер брат (син ОСОБА_2 ) позивачки. Проте брат не вступив в спадщину після смерті батька позивачки. Після чого позивачка звернулась в Рава - Руську ДНК із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті батька . Після звернення в Рава - Руську ДНК, позивачці було повідомлено, що вона пропустила термін для подачі заяви про прийняття спадщини після смерті батька і цей термін можливо продовжити лише в судовому порядку, що підтверджується листом (додається). Згідно інформаційної довідки із Спадкового реєстру відомості про заведення спадкової справи після смерті ОСОБА_2 відсутні, отже спадкова справа не заводилась. Позивачка вважає, що пропустила строк для прийняття спадщини з поважних причин, оскільки до 2026 р. вона вважала, що спадщину прийняв її брат (син ОСОБА_2 ). Позивачка додатково повідомляє, що вона фактично проживала, проте не була зареєстрована з батьком до дня його смерті. Тому позивачка вважає, що вимоги про визначення додаткового строку для прийняття спадщини є обґрунтованими. Просить позов задоволити та постановити рішення, яким продовжити строк для подання заяви про прийняття спадщини.

Ухвалою Жовківського районного суду Львівської області від 20 квітня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі.

Позивачка в підготовче судове засідання не з`явилася, хоча про дату, час та місце проведення такого була повідомлена належним чином, однак нею подано на адресу суду письмову заяву, у якій просить справу розглядати за її відсутності.

Зазначила, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить такі задовольнити, не заперечує проти ухвалення заочного рішення у справі.

Представник відповідача, Рава-Руської міської ради Львівського району Львівської області, в підготовче судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце проведення такого був повідомлений належним чином, однак з Рава-Руської міської ради на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі їх представника, зазначили, що не заперечують проти задоволення позову, при вирішенні справи покладаються на думку суду.

А тому суд приходить до висновку про можливість розгляду справи без участі позивача, представника відповідача, які не з`явилися в підготовче судове засідання, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце проведення такого, зважаючи на подані ними заяви про розгляд справи у їх відсутності, висловлені позиції у справі.

Оскільки всі учасники справи в судове засідання не з`явилися, фіксування судового процесу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Ч. 3 ст. 200 ЦПК України встановлено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Так як відповідач не заперечує проти позовних вимог, покладається при вирішенні справи на думку суду, суд вважає за можливе ухвалити рішення за результатами підготовчого провадження.

Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.

Ч. 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до положень ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що позивачка народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 у селі Нова Кам`янка, Жовківського району Львівської області, що підтверджується викладеним у паспорті громадянина України № НОМЕР_2 , який виданий 25.02.2019 року органом 4628.

Зі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 25.05.2015 р. вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки ОСОБА_2 .

З довідки № 55 від 11.02.2026 р. вбачається, що ОСОБА_2 до дня своєї смерті проживав та був зареєстрований в АДРЕСА_1 .

Після його смерті відкрилася спадщина на належне йому майно.

Заповіт від імені ОСОБА_2 не посвідчувався, що підтверджується довідкою № 59 від 11.02.2026 р.

Копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 22.07.1971 р. та копія свідоцтва про одруження серії НОМЕР_5 підтверджують, що позивачка є донькою ОСОБА_2 .

Зі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 від 12.10.2003 р. вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла матір (дружина ОСОБА_2 ) позивачки .

Зі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_7 від 09.02.2024 р. вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер брат (син ОСОБА_2 ) позивачки .

Проте брат не вступив в спадщину після смерті батька Позивачки.

Після звернення в Рава - Руську ДНК позивачці було повідомлено, що вона пропустила термін для подачі заяви про прийняття спадщини після смерті батька і цей термін можливо продовжити лише в судовому порядку, що підтверджується листом № 59/01-16 від 02.03.2026 року.

Згідно інформаційної довідки із Спадкового реєстру № 84341654 від 02.03.2026 р., відомості про заведення спадкової справи після смерті ОСОБА_2 відсутні, отже спадкова справа не заводилась.

Якщо спадкоємець не подав заяву про прийняття спадщини з поважних причин, суд відповідно до ч. З ст. 1272 ЦК України може визначити додатковий строк для її подання.

Судом встановлено, що позивачка пропустила строк для прийняття спадщини з поважних причин, оскільки до 2026 р. вважала, що спадщину прийняв її брат (син ОСОБА_2 ). Позивачка додатково повідомляє, що вона фактично проживала, проте не була зареєстрована з батьком до дня його смерті.

Відповідно до ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи.

Суд враховує, що на заяву позивачкаи Рава-Руською державною Нотаріальною конторою було надано відповідь за вихідним № 59/01-16 від 02.03.2026 року, з якої вбачається, що для оформлення спадщини позивачу необхідно звернутися до суду для продовження терміну прийняття спадщини.

Ч. 3 ст. 1268 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

Суд враховує, що позивач єдиний спадкоємець за законом після смерті ОСОБА_2 .

Осіб, які б мали право на обов`язкову частку у спадщині після його смерті, прийняли таку, - з матеріалів справи не вбачається, судом під час розгляду справи не встановлено.

Ч. 1 ст. 1269 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини, яким є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою, що передбачено ч. 2 ст. 1220 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Як наслідок, зважаючи на те, що позивачка не була зареєстрована та постійно не проживала з ОСОБА_2 на час його смерті за зареєстрованим місцем його проживання, їй необхідно було в шестимісячний строк після відкриття спадщини, тобто після смерті ОСОБА_2 , звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за законом, однак вона цього не зробила.

Ч. 1 ст. 1272 ЦК України встановлено, що якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Як наслідок позивач пропустив строк для прийняття спадщини.

Водночас відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах: від 26 вересня 2012 року № 6-85цс12, від 04 листопада 2015 року № 6-1486цс15, яка є незмінною.

Відповідно до постанови Верховного Суду України № 565/1145/17 від 26 червня 2019 року, поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК. Зазначене положення застосовується до спадкоємців, в яких право на спадкування виникло з набранням чинності зазначеним Кодексом. Суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину, а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

У постанові Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року у судовій справі № 315/765/14-ц викладено висновок, що необізнаність про існування заповіту не тотожна таким обставинам, як відсутність інформації про смерть спадкодавця або спадкову масу. У вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права. З цих міркувань було скасовано ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ та ухвалу апеляційного суду про залишення без задоволення позову про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, який було обґрунтовано необізнаністю позивача про існування заповіту, складеного на його користь, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Верховний Суд аналогічно розглядає необізнаність особи про складення заповіту на її користь як поважну причину для визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, керуючись передусім свободою заповіту як фундаментальним принципом спадкового парова (постанова Верховного Суду від 2 вересня 2020 року, судова справа № 288/1856/18, провадження № 61-3987св20; постанова Верховного Суду від 13 березня 2019 року, судова справа № 656/219/18, провадження № 61-48669св18;постанова Верховного Суду від 20 лютого 2019 року, судова справа № 694/1179/17, провадження № 61-40757св18).

Наведені позивачем та встановлені судом в комплексі обставини пропуску позивачкою строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , зокрема необізнаність позивачки про неприйняття спадщини її братом після померлого батька ОСОБА_2 , є поважними причини пропуску строку для прийняття спадщини, крім того суд враховує, що крім позивачки інших спадкоємців, які б прийняли спадщину після смерті ОСОБА_2 немає, а тому у разі неприйняття спадщини позивачем, така може бути визнана відумерлою.

Як наслідок суд приходить до висновку, що право позивача підлягає захисту в судовому порядку, позовні вимоги підлягають задоволенню, позивачу необхідно визначити додатковий строк для прийняття спадщини протягом 3 (трьох) місяців із дня набрання рішенням суду законної сили.

Зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що у суду є всі підстави для задоволення позовних вимог позивача.

Керуючись статтями 4, 6, 7, 12, 76, 77, 81, 258-259, 263, 264, 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 (паспорт громадянина України № НОМЕР_2 , орган, що видав № 4628, дата видачі 25.02.1919 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини за законом після смерті батька ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 в нотаріальну контору, а саме 3 (три) місяці з часу набрання рішенням суду законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду складене 13.07.2026 року.

Суддя: Мікула В. Є.