Рішення № 139185729, 24.08.2026, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

ОЛЕКСАНДРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ЗАПОРІЖЖЯ

м. Запоріжжя

Іменем України

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

24 серпня 2026 рокуСправа № 331/3412/26

Олександрівський районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого судді Губанова Р.О.,

секретарка судового засідання Владиченко І.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в заочному порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Короткий зміст позову, рух справи.

22 квітня 2026 року до Олександрівського районного суду міста Запоріжжя через підсистему «Електронний суд» надійшла зазначена цивільна справа.

Узагальненими доводами позовної заяви є те, що 14.02.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» або позивач) та ОСОБА_1 (далі відповідачка або позичальниця) укладено кредитний договір № 14.02.2025-100002216 (далі Договір) в електронній формі, відповідно до умов якого відповідачці було надано кредит у розмірі 4500,00 грн.

Відповідачка належним чином взяті на себе зобов`язання не виконала, у встановлені договором строки кредитні кошти не повернула, проценти та передбачені договором платежі не сплатила, у зв`язку з чим станом на день звернення до суду утворилась заборгованість у загальному розмірі 9406,82 грн, яка складається з: 3889,58 грн заборгованість за тілом кредиту; 3267,24 грн заборгованість за процентами; 2250,00 грн неустойка.

Виходячи з наведеного, посилаючись на норми ст. 14, ч. 1 ст. 16, ст. ст. 509, 525, 526, ч. 1 ст. 530, ст. 610, ч. 1 ст. 612, ст. 1049, 1054 ЦК України, представник позивача просив стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за Договором у розмірі 9406,82 грн, а також понесені судові витрати.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу передано на розгляд судді Клименко Л.В.

Ухвалою судді від 13.05.2026 відкрито провадження у справі, встановлено строки для подання відзиву, відповіді на відзив і заперечень та вирішено провести розгляд справи у порядку спрощеного провадження з викликом сторін, призначено судове засідання.

Копія ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження вважається отриманою відповідачrj. відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 272 ЦПК України 10.06.2026.

Відповідачка у встановлений судом строк не подала відзиву.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судових справ між суддями, проведеного на підставі рішення зборів суддів Олександрівського районного суду міста Запоріжжя від 08.06.2026 №13, наказу голови Олександрівського районного суду міста Запоріжжя від 08.06.2026 №7-ос про відрахування зі штату Олександрівського районного суду міста Запоріжжя судді Клименко Л.В. 03.07.2026 у зв`язку з її призначенням на посаду судді Запорізького апеляційного суду згідно Указу Президента України від 02.06.2026 №456/2026, цивільна справа передана на розгляд судді Губанова Р.О.

Сторони в судове засідання не з`явилися, причину неявки суду не повідомили, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. Представник позивача в позові просив справу розглянути без участі останнього, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Будь-яких інших заяв чи клопотань сторонами не подано.

У зв`язку з неявкою у судове засідання сторін на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Судом постановлена ухвала про заочний розгляд справи.

Фактичні обставини встановлені судом,

мотиви з яких виходив суд і застосовані норми права.

14.02.2025 між ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та відповідачкою укладено кредитний договір № 14.02.2025-100002216. Договір укладено в електронному вигляді шляхом направлення позивачем пропозиції (оферти) укласти договір та прийняття її (акцепту) відповідачкою, підписаний відповідачкою одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до умов кредитного договору Позичальнику надається Кредит на наступних умовах:

Дата надання/видачі кредиту - 14.02.2025;

Сума Кредиту: 4500 грн. 00 коп.;

Строк, на який надається Кредит 140 днів з дати його надання;

Дата повернення (виплати) кредиту - 03.07.2025;

Продовження (лонгація, пролонгація) строку кредитування та строку виплати кредиту передбачена.

Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит (надалі - "процентна ставка"). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

Комісія, пов`язана з наданням Кредиту (надалі "Комісія", економічна сутність плата за надання Кредиту) 20% від суми Кредиту та дорівнює 900 грн. 00 коп. Комісія розраховується шляхом множення суми Кредиту (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні. Нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту.

Як зазначено в п. 3.2. Договору Кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Позичальник зобов`язується не використовувати Кредит для участі в азартних іграх та не перераховувати Кредит на рахунки організаторів азартних ігор.

Згідно з п. 4.1 Договору Кредитодавець надає Позичальнику Кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання Позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4149-49XX-XXXX-7787.

Позивачем надано довідку ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» від 16.04.2026 №1-1604, якою підтверджується перерахування коштів відповідачці на підставі вищевказаного кредитного договору в сумі 4500,00 грн на банківську картку № НОМЕР_1 .

Відповідачка взятих на себе зобов`язань по поверненню кредиту та сплаті відсотків належним чином не виконала, кредит та проценти за його користування, у строки, передбачені графіком погашення кредиту, не сплатила.

Судом встановлено, що відповідачкою були здійснені заходи, спрямовані на визнання боргу, а саме була проведена часткова сплата по вищезазначеному кредитному договору на суму 1000.23 грн. від 27.02.2025 року, на суму 1000.23 грн. від 13.03.2025, на суму 1000.23 грн. від 27.03.2025, на суму 1000.23 грн. від 10.04.2025.

Згідно з Розрахунком заборгованості за Договором, станом на 15.04.2026 відповідачка має заборгованість у сумі 9406,82 грн, в тому числі: 3889,58 грн заборгованість за тілом кредиту; 3267,24 грн заборгованість за процентами; 2250,00 грн неустойка.

Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення позову, суд виходить з такого.

Щодо надання кредитних коштів, стягнення основної суми боргу та процентів, слід зазначити таке.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, тобто норми про договір позики.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частиною 1 статті 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно зі ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Боржник, який прострочив зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливості виконання, що випадково настало після прострочення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, на підставі ч. 2 якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника відповідних коштів.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електрону форму. Договір укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмову вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 7 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за його домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України « Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису ( факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання; іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилається іншій стороні цього договору ( п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Наявність або відсутність обставин та фактів встановлюється на підставі доказів сторін, якими відповідно до ч. 2 ст. 76 ЦПК України є письмові, речові і електронні докази, висновки експертів, показання свідків.

Положеннями ст. 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Наданим позивачем докази на переконання суду підтверджують те, що сторони узгодили розмір позики, грошову одинцю, в якій надано позику, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, а також те що кредитні кошти були перераховані на рахунок відповідача. Позивачем надано розрахунок, який підтверджує, що сума заборгованості відповідає тим умовам, які зазначені в Договорі.

Відповідачка не надала суду заперечень на позов та будь-яких доказів на їх підтвердження.

Щодо стягнення штрафних санкцій, слід зазначити таке.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного,надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжено і триває станом на час розгляду справи.

Також, Верховний Суд у своїй постанові від 31 січня 2024 року № 183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

За встановлених обставин стягнення штрафних санкцій в сумі 2250,00 грн за кредитним договором у період дії воєнного стану не відповідає вимогам Закону, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню на суму 7156,82 грн, з яких 3889,58 грн - основна сума боргу (тіло), 3267,24 грн - заборгованість за процентами.

Розподіл судових витрат.

За правилами ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1), інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 3 ч. 2).

До позовної заяви додано платіжну інструкцію № СЦ00098130 від 21.04.2026, якою підтверджується сплата позивачем судового збору в сумі 2662,40 грн., а також додано квитанцію № 2025734, якою підтверджується витрати, пов`язані з надсиланням відповідачу копії позовної заяви з додатками у розмірі 145,58 грн.

Суд задовольнив позовні вимоги частково, на суму 7156,82 грн, що дорівнює 76,08 %.

Отже сума судового збору, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить: 2662,40 *76,08 % = 2025,55 грн., сума витрат витрат, пов`язаних з надсиланням відповідачу копії позовної заяви з додатками становить: 145,58 *76,08 % = 110,75 грн.

Окрім того, представник позивача у позовній заяві зазначила, що протягом 5 днів після ухвалення рішення суду буде подана заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правову допомогу.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 263 - 265, 268, 273, 280 - 284, 354, 355 ЦПК України, суд

ухвалив:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 , задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» заборгованість за кредитним договором № 14.02.2025-100002216 в сумі 7156 (сім тисяч сто п`ятдесят шість) грн 82 коп.

В задоволенні решти позову, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» витрати на сплату судового збору в сумі 2025 (дві тисячі двадцять п`ять) грн 55 коп. та витрати, пов`язані з надсиланням відповідачці позовної заяви з додатками листом з описом вкладення, в сумі 110 (сто десять) грн 75 коп.

Реквізити учасників справи:

- позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР», 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133А, ідентифікаційний код: 37356833;

- відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

СуддяР.О. Губанов