Рішення № 139185137, 24.08.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/19339/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Самойлюк Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішння, зобов`язання вчинити певні дії,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 951380839164 від 01.04.2025 року про стягнення з ОСОБА_1 сум пенсії, виплачених надміру;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України Одеської області припинити стягнення з ОСОБА_1 , сплаченої ГУ ПФУ в Одеській області пенсії в сумі 609 180,89 гривні.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з квітня 2025 року по теперішній час позивач не отримує пенсію. На підставі листа ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 28.06.2025 року № 0400-011101-9/62336 та витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 06.02.2025 року № 3943 щодо невизнання особи інвалідом з 16.01.2018 року, рішенням № 951380839164 від 01.04.2025 року припинено нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з 16.01.2018 року, у зв`язку з чим виникла переплата пенсії з 16.01.2018 року по 31.03.2025 року в сумі 609 180,89 грн.

Крім того, позивачеві стало відомо про подану відповідачем позовну заяву до Пересипськкого районного суду м. Одеси до ОСОБА_1 про стягнення надміру сплачених коштів (справа № 523/9884/25).

Вважаючи протиправними дії відповідача, позивач звернуся до суду з даним позовом.

Ухвалою від 23.06.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у порядку ч. 5 ст. 262 КАС України.

Ухвалою від 12.11.2025 року заяву позивача ОСОБА_1 про уточнення позовних вимог у справі №420/19339/25 повернуто заявнику без розгляду.

Ухвалою від 19.11.2025 року зупинено провадження у справі №420/19339/25 до набрання законної сили судовим рішенням Одеського окружного адміністративного суду у справі 420/24938/25.

Ухвалою від 24.08.2026 року поновлено провадження по справі.

Відповідач надав до суду відзив, відповідно до якого позов не визнає з підстав того, що викладенні обставини в позовній заяві не змінюють той факт, що органами Пенсійного фонду відповідно до вимог Закону №1058 та в порядку, визначеному законодавством, мають бути враховані відомості про не встановлення інвалідності позивачу, тобто підстави які слугували для призначення та виплати пенсії по інвалідності змінилися, термін на який встановлено інвалідність сплинув. За таких умов пенсійну справу правомірно знято з виплати.

Зазначене свідчить про законність прийнятого Головним управлінням рішення Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 951380839164 від 01.04.2025 року про стягнення з ОСОБА_1 сум пенсії та наявності підстав для повернення безпідставно набутого майна на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України, а саме надміру виплачені суми пенсійних виплат за період з 16.01.2018 по 31.03.2025 у розмірі 609180,89 грн. у справі №№523/9884/25.

За приписами ч.5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до п.10 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відтак, справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області.

З січня 2018 року згідно довідки МСЕК серії 12 ААА № 891574 від 16.01.2018 року позивачу встановлено ІІ групу інвалідності загального захворювання безстроково та призначено пенсію по інвалідності.

Згідно Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Державної установи Український державний науководослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України від 06.02.2025 року ЦО № 3943 інвалідність позивачу було скасовано.

Рішенням ГУ ПФУ в Одеській області № 951380839164 від 01.04.2025 року припинено нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з 16.01.2018 року.

За період з 16.01.2018 по 31.03.2025 виникла переплата пенсії в сумі 609180,89 грн, у зв`язку з чим винесено рішення про прийняття суми переплати пенсії на облік від 04.04.2025 № 1381.

Листом від 09.04.2025 року № 1500-0404-8/74986 відповідачем запропоновано позивачу повернути зайво отримані кошти на рахунок Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

ГУ ПФУ в Одеській області звернулося до Пересипського районного суд міста Одеси з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 надміру виплаченої пенсії в розмірі 609180,89 грн.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо стягнення сум пенсії, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі-Закон №1058-IV).

Частиною першою ст. 30 Закону №1058-IV встановлено, що пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.

Відповідно до ч. 1ст. 33 Закону №1058-IV пенсія по інвалідності залежно від групи інвалідності призначається в таких розмірах: особам з інвалідністю I групи - 100 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю II групи - 90 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю III групи - 50 відсотків пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону.

За правилами частини першої статті 35 Закону №1058-IV у разі зміни групи інвалідності пенсія в новому розмірі виплачується з дня зміни групи інвалідності.

Якщо особі встановлено інвалідність нижчої групи, пенсія виплачується за попередньою групою до кінця місяця, в якому змінено групу інвалідності.

У разі визнання особи, яка пройшла повторний огляд, здоровою пенсія виплачується до кінця місяця, по який встановлено інвалідність.

Згідно ч.1 ст.50 Закону №1058-IV суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Таким чином, умовами застосування ч.1 ст.50 Закону №1058-IV є зловживання з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних.

Механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, регулюється Порядком відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, затвердженим Постановою Правління Пенсійного фонду України 21.03.2003 №6-4, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.05.2003 р. за №374/7695.

Згідно пункту 3 цього Порядку, повернення коштів проводиться відповідно до статті 103 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у випадках виявлення подання громадянами недостовірних відомостей про заробітну плату чи інший дохід, стаж роботи, несвоєчасного подання відомостей про зміну у складі сім`ї тощо. Суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку, стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що відрахування виплаченої надміру суми пенсії можливе лише за двох умов, а саме: зловживання з боку пенсіонера та подання страхувальником недостовірних даних.

Відповідачем не надано суду належних і допустимих доказів, які б свідчили про будь-які недобросовісні дії позивача, які б спричинили зміну розміру пенсії.

Отже, є недоведеними відповідачем факти наявності підстав для прийняття оскаржуваного рішення про повернення з позивача надміру отриманих коштів.

Вказаний висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 19 червня 2018 року у справі № 344/16504/16-а.

Суд враховує ст.1215 Цивільного кодексу України, відповідно до якої не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; інше майно, якщо це встановлено законом.

Крім того рішенням Пересипського районного суд міста Одеси від 17.11.2025 року по справі № 523/9884/25 відмовлено у задоволенні позовних вимог Головного управління Пенсійного фонду України в Одеської області до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплачених сум пенсійних виплат.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16.10.2025 року у справі №420/24938/25 позов ОСОБА_1 до Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення № ЦО 3943 від 06.02.2025 року експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» за результатами перевірки обґрунтованості рішення обласної медико-соціальної експертної комісії № 1 м. Одеси № 93 від 16.01.2018 року про не визнання ОСОБА_1 особою з інвалідністю II групи за загальним захворюванням, з 16.01.2018 року безстроково.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03.06.2026 року апеляційну скаргу Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" залишено без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2025 року без змін.

Отже, у ГУ ПФУ в Одеській області відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_1 сплаченої пенсії в розмірі 609 180,89 грн

З огляду на встановлені обставини справи, які підтверджені відповідними доказами та з урахуванням того, що ст. 50 Закону № 1058-IV визначений вичерпний перелік підстав для утримання надміру виплачених сум пенсій, яких у ході розгляду справи встановлено не було, суд дійшов висновку щодо протиправності рішення ГУ ПФУ в Одеській області.

Щодо позовних вимог про зобов`язання ГУ ПФУ в Одеській області припинити стягнення з позивача пенсії в сумі 609 180,89 грн. суд зазначає наступне.

Керуючись принципом верховенства права, гарантованим ст.8 Конституції України та ст.6 КАС України, суд на підставі ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Суд враховує судову практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків.

Таким чином, стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A №18).

Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні.

Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист. Крім того, суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Засіб захисту, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, «ефективний засіб правового захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

З огляду на вищевикладене, суд доходить до висновку про задоволення позовних вимог щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області припинити стягнення з ОСОБА_1 сплаченої пенсії в розмірі 609 180,89 грн. та здійснити позивачу перерахунок пенсії з урахуванням вже утриманих із пенсії коштів є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Враховуючи наведені приписи чинного законодавства та встановлені обставини, з метою ефективного захисту прав позивача, суд дійшов висновку, що належним та достатнім способом захисту буде визнання протиправним та скасування рішення Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 951380839164 від 01.04.2025 року про утримання надміру виплачених сум пенсій з ОСОБА_1 ; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області припинити стягнення з ОСОБА_1 сплаченої пенсії в розмірі 609 180,89 грн. та здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії з урахуванням вже утриманих із пенсії коштів.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Приписами ч.1 ст.77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов позивача підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням висновку суду про задоволення позову, наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у розмірі 2422,40 грн.

Керуючись статтями 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправним та скасування рішння, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 951380839164 від 01.04.2025 року про утримання надміру виплачених сум пенсій з ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області припинити стягнення з ОСОБА_1 сплаченої пенсії в розмірі 609 180,89 грн. та здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії з урахуванням вже утриманих із пенсії коштів.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, ЄДРПОУ 20987385) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 2422,40 (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні, 40 копійок).

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. 295, 297 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Суддя Самойлюк Г.П.