Ухвала суду № 139185080, 24.08.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/22517/26

У Х В А Л А

24 серпня 2026 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабенка Д.А., розглянувши клопотання представника товариства з обмеженою відповідальністю «ПАЛЬМІРА КАПІТАЛ» у справі за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОТРАНССЕРВІСБУД» до Таїрівської селищної ради Одеського району Одеської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «ПАЛЬМІРА КАПІТАЛ» про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОТРАНССЕРВІСБУД» до Таїрівської селищної ради Одеського району Одеської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «ПАЛЬМІРА КАПІТАЛ» про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою від 28.07.2026 суд залишив позовну заяву без руху.

Ухвалою від 12.08.2026 суд прийняв до розгляду позовну заяву, залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «ПАЛЬМІРА КАПІТАЛ», відкрив провадження у справі, вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до ст.262 КАС України в електронній формі, встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи.

27 липня 2026 року від представника товариства з обмеженою відповідальністю «ПАЛЬМІРА КАПІТАЛ» надійшло клопотання, в якому представник заявника просив суд відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі №420/22517/26.

В обгрунтування поданого клопотання представник заявника вказує, що підставою звернення до суду є прагнення товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОТРАНССЕРВІСБУД» забезпечити можливість проїзду до своєї території шляхом встановлення земельного сервітуту на частині земельної ділянки, яка надана в оренду товариству з обмеженою відповідальністю «ПАЛЬМІРА КАПІТАЛ», а власником якої є Таїрівська селищна рада Одеського району Одеської області.

На переконання представника заявника, спір та правовідносини у справі №420/22517/26 не відносяться до юрисдикції адміністративного суду.

З посиланням на висновку Верховного Суду в постановах від 03.07.2018 у справі №753/15528/16, від 13.06.2018 у справі №554/4857/16-а, від 04.04.2018 у справі №676/3596/16-а та від 29.02.2024 у справі №580/4531/23, представник заявника вказує таке:

у спорі за позовом товариства з обмеженою відповідальність «АГРОТРАНССЕРВІСБУД» беруть участь суб`єкти господарювання, а Таїрівська селищна рада Одеського району Одеської області реалізує повноваження власника землі і діє в межах господарських правовідносин за договором оренди.

між товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОТРАНССЕРВІСБУД» та Таїрівською селищною радою Одеського району Одеської області наявні відносини, які урегульовані нормами Цивільного кодексу України та Земельного кодексу України щодо земельного сервітуту, встановлення якого прагне товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОТРАНССЕРВІСБУД», вирішення яких за законом здійснюється господарським судом;

спірні правовідносини мають приватноправовий характер, оскільки зумовлені, як вбачається із обґрунтувань позову, загрозою порушення його приватного права чи інтересу стосовно встановлення земельного сервітуту для забезпечення проїзду, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для приватноправової сфери;

Таїрівська селищна рада Одеського району Одеської області не наділена законними повноваженнями вирішувати питання про права, свободи та інтереси товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОТРАНССЕРВІСБУД», в межах правовідносин за договором оренди землі, укладеним між Таїрівською селищною радою Одеського району Одеської області та товариством з обмеженою відповідальністю «ПАЛЬМІРА КАПІТАЛ».

14 серпня 2026 року представник товариства з обмеженою відповідальністю «ПАЛЬМІРА КАПІТАЛ» подав клопотання, у якому просив суд розглянути клопотання ТОВ «ПАЛЬМИРА КАПІТАЛ» від 24.07.2026 р. про відмову відкриття провадження у цій справі, яке зареєстроване Одеським окружним адміністративним судом (реєстраційний вхідний номер ЕС84730/26 від 27.07.2026).

Розглянувши клопотання представника товариства з обмеженою відповідальністю «ПАЛЬМІРА КАПІТАЛ», дослідивши матеріали справи в частині, що стосуються вирішення поданого клопотання, суд дійшов таких висновків.

Суд зазначає, що заявник просить відмовити у відкритті провадження у справі з посиланням на положення ст.170 КАС України.

Водночас, при вирішенні питання щодо відкриття провадження у справі в ухвалі від 12.08.2026 суд дійшов висновку, що зазначений спір підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства та підсудний Одеському окружному адміністративному суду, а підстави для відмови у відкритті провадження, встановлені статтею 170 КАС України, відсутні.

Отже, станом на день розгляду цієї заяви, процесуальна можливість застосування статті 170 КАС України вичерпана.

Виходячи із змісту та мети заявленої вимоги (припинення судового розгляду справи у зв`язку з тим, що спір, на думку заявника, не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства), суд розглядає це клопотання як клопотання про закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.238 КАС України.

Розгляд клопотання представника заявника в межах п.1 ч.1 ст.238 КАС України відповідає завданню адміністративного судочинства та не порушує прав заявника, оскільки суд оцінює по суті доводи щодо непоширення на цей спір юрисдикції адміністративних судів.

Щодо процесуального статусу заявника на момент подання вказаного клопотання, суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.42 КАС України, учасниками справи є сторони, треті особи.

Згідно з ч.2 ст.49 КАС України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов`язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку.

Відповідно до ч.5 ст.49 КАС України, про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі.

Зі змісту положень ст.42, 49 КАС України суд вбачає, що процесуальний статус третьої особи виникає не з моменту зазначення такої особи у позовній заяві позивачем, а з моменту постановлення судом ухвали про її залучення до участі у справі в якості третьої особи.

Пунктом 3 частини 3 статті 44 КАС України встановлено, що учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Крім того, зі змісту ч.1-2 ст171 КАС України вбачається, що питання про відкриття провадження в адміністративній справі суддя вирішує одноособово на підставі позовної заяви, з`ясовуючи, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Кодекс адміністративного судочинства України не передбачає участі інших осіб, які не є учасниками справи, у вирішення питання про відкриття провадження у справі та не наділяє інших осіб правом подавати клопотання про відмову у відкритті провадження у справі.

Суд вказує, що клопотання товариства з обмеженою відповідальністю «ПАЛЬМІРА КАПІТАЛ» подано до суду 24.07.2026, тобто до вирішення судом питання про відкриття провадження та залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «ПАЛЬМІРА КАПІТАЛ».

Отже, на момент подання клопотання заявник не мав процесуального статусу учасника справи, а тому не був наділений процесуальними правами, передбаченими ч.3 ст.44 КАС України, в тому числі правом подавати заяви та клопотання.

Суд відхиляє доводи представника заявника про наявність у нього права на звернення з клопотанням, у зв`язку з його участю в інших судових справах за участю тих самих осіб, оскільки процесуальні права учасника справи виникають у межах конкретної справи та не можуть бути похідними від участі особи в інших справах.

Водночас, ураховуючи, що ухвалою від 12.08.2026 суд залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю «ПАЛЬМІРА КАПІТАЛ», а також з метою всебічного з`ясування обставин справи, суд вважає за необхідне надати оцінку доводам заявника по суті та вирішити питання щодо наявності підстав для закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.238 КАС України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.238 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно з п.1 ч.1 ст.4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Пунктом 2 частини 1 статті 4 КАС України встановлено, що публічно-правовий спір спір, у якому, зокрема хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

За п.7 ч.1 ст.4 КАС України, суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Суд вказує, що пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Суд звертає увагу, що визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору, а участь у спорі суб`єкта владних повноважень сама собою не є достатньою підставою для віднесення спору до адміністративної юрисдикції.

Водночас правильним є і зворотне: наявність у спірних правовідносинах приватного інтересу позивача не перетворює автоматично публічно-правовий спір на приватноправовий, якщо предметом судового контролю є саме законність поведінки суб`єкта владних повноважень при здійсненні ним владних управлінських функцій.

Визначаючи характер спірних правовідносин у цій справі, суд виходить із фактично заявлених позовних вимог та підстав позову, а не з припущень заявника про приховані мотиви позивача.

Суд вказує, що у тексті позовної заяви позивач не заявляє вимог про встановлення земельного сервітуту, визнання за ним речового права на земельну ділянку з кадастровим номером 5123755800:01:003:4841 або її частину, визнання недійсним чи розірвання договору оренди землі від 23.12.2025. Крім того, будь-яких позовних вимог до товариства з обмеженою відповідальністю «ПАЛЬМІРА КАПІТАЛ», яке залучене до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, позивач також не заявив.

Натомість, предметом розгляду у цій справі є бездіяльність Таїрівської селищної ради Одеського району Одеської області щодо розгляду звернень позивача та неприйняття за результатами їх розгляду відповідного рішення, а обраний позивачем спосіб захисту полягає у зобов`язанні відповідача розглянути порушені у зверненнях питання в межах наданих йому повноважень.

При цьому, у позовній заяві позивач зазначає, що не просить суд вирішити замість органу місцевого самоврядування питання щодо дострокового припинення договору оренди землі.

Отже, предметом розгляду у цій справі не є наявність у позивача права на встановлення земельного сервітуту та не виконання сторонами умов договору оренди землі, а є дотримання відповідачем установленого законом порядку розгляду звернень та прийняття за результатами такого розгляду відповідного рішення.

Висновок щодо публічно-правового характеру спірних правовідносин узгоджується також із положеннями статті 124-1 Земельного кодексу України від 25.10.2001 №2768-ІІІ (далі ЗК України), якою врегульовано порядок встановлення земельних сервітутів на землях державної та комунальної власності.

Зі змісту ч.1-4 ст.124-1 ЗК України, особа, заінтересована у встановленні земельного сервітуту на землях державної або комунальної власності, звертається з клопотанням до органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, який здійснює розпорядження відповідною земельною ділянкою. За результатами розгляду такого клопотання орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування у встановлені законом строки приймає передбачене законом рішення, а у визначених випадках надає мотивовану відмову із зазначенням вичерпного переліку підстав та посиланням на відповідні нормативно-правові акти.

Отже, розгляд звернення щодо встановлення земельного сервітуту на землях комунальної власності та прийняття за результатами його розгляду передбаченого законом рішення здійснюються органом місцевого самоврядування в межах законодавчо визначеної процедури. У таких правовідносинах орган місцевого самоврядування діє не як сторона цивільних чи господарських відносин, а реалізує надані йому законом владні управлінські повноваження.

З огляду на викладене, суд вказує, що оскарження неприйняття органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування рішення за результатами розгляду звернення стосується здійснення ним публічно-владних управлінських функцій.

Зазначене узгоджується з положеннями глави 3-1 «Особливості адміністративної процедури у сфері земельних відносин» ЗК України.

Відповідно до абз.2 ч.1 ст.17-2 ЗК України, органи виконавчої влади, органи державної влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи здійснюють розгляд заяв у порядку, передбаченому Законом України «Про адміністративну процедуру», з урахуванням особливостей, встановлених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами у сфері земельних відносин.

Згідно з ч.1 ст.1 Закону України «Про адміністративну процедуру» від 17.02.2022 №2073-IX (далі Закон №2073-ІХ), цей Закон регулює відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб`єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ шляхом прийняття та виконання адміністративних актів.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.2 Закону №2073-ІХ, адміністративний орган - орган виконавчої влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, їх посадова особа, інший суб`єкт, який відповідно до закону уповноважений здійснювати функції публічної адміністрації.

Пунктом 2 частини 1 статті 2 Закону №2073-ІХ встановлено, що адміністративна справа (далі - справа) - справа, що стосується публічно-правових відносин щодо забезпечення реалізації права, свободи чи законного інтересу особи та/або виконання нею визначених законом обов`язків, захисту її права, свободи чи законного інтересу, розгляд якої здійснюється адміністративним органом.

Згідно з п.3 ч.1 ст.2 Закону №2073-ІХ, адміністративний акт - рішення або юридично значуща дія індивідуального характеру, прийняте (вчинена) адміністративним органом для вирішення конкретної справи та спрямоване (спрямована) на набуття, зміну, припинення чи реалізацію прав та/або обов`язків окремої особи (осіб).

За п.4 ч.1 ст.2 Закону №2073-ІХ, адміністративне провадження - сукупність процедурних дій, що вчиняються адміністративним органом, і прийнятих процедурних рішень з розгляду та вирішення справи, що завершується прийняттям і, в необхідних випадках, виконанням адміністративного акта.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що наведені положення Закону №2073-ІХ свідчать, що, під час розгляду передбачених земельним законодавством звернень юридичних осіб, орган місцевого самоврядування здійснює функції публічної адміністрації у межах відповідної адміністративної процедури.

Відповідно до ч.2 ст.34 Закону №2073-ІХ, у разі якщо законом не визначено граничний строк вирішення окремої категорії справ, справа за заявою особи вирішується протягом розумного строку, але не більше тридцяти календарних днів після надходження заяви, а в разі проведення слухання у справі - не більше сорока п`яти календарних днів з дня реєстрації заяви адміністративним органом.

Отже, Таїрівська селищна рада Одеського району Одеської області, як орган місцевого самоврядування, зобов`язана розглядати віднесені до її компетенції звернення та приймати за результатами їх розгляду рішення у строки і спосіб, встановлені законом.

Частиною 1 статті 18 Закону №2073-ІХ передбачено, що особа має право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності адміністративного органу в порядку адміністративного оскарження відповідно до цього Закону та/або в судовому порядку.

За таких обставин невирішення органом місцевого самоврядування справи, порушеної за заявою особи у сфері земельних відносин, у порядку та строки, встановлені законом, може бути предметом судового контролю в порядку адміністративного судочинства.

Наведений висновок узгоджується з правовими позиціями Великої Палати Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 29.08.2018 у справі №640/9870/16-а, від 06.02.2019 у справі №346/2888/16-а, від 27.03.2019 у справі №350/1268/15-а та від 30.01.2020 у справі №806/352/16, відповідно до яких визначальним для розмежування адміністративної та цивільної (господарської) юрисдикції у земельних спорах є характер спірних правовідносин і зміст права, за захистом якого звернулася особа. Якщо спір стосується дотримання органом місцевого самоврядування встановленої законом процедури розгляду земельного питання та прийняття відповідного рішення і не спрямований на захист уже набутого речового права, такий спір має ознаки публічно-правового.

Посилання заявника на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 18.04.2018 у справі №381/3752/16-а, від 13.06.2018 у справі №554/4857/16-а, від 03.07.2018 у справі №753/15528/16 та від 04.04.2018 у справі №676/3596/16-а, суд відхиляє, оскільки правовідносини у зазначених справах не є подібними до правовідносин у справі, що розглядається.

У справах, на які посилається заявник, спір стосувався правомірності рішень органів місцевого самоврядування про передачу земельних ділянок у власність або користування конкретним особам, а заявлені вимоги були спрямовані на захист приватного права чи інтересу щодо відповідної земельної ділянки.

Натомість, у цій справі позивач не оскаржує рішення Таїрівської селищної ради Одеського району Одеської області №1415-VIII від 23.12.2025 чи укладений на його підставі договір оренди землі та не заявляє вимог, спрямованих на припинення набутого третьою особою права оренди. Предметом позову є бездіяльність органу місцевого самоврядування щодо розгляду звернень позивача та прийняття за результатами такого розгляду відповідного рішення.

Тому висновки, викладені у наведених заявником постановах, сформульовані за інших фактичних обставин та не можуть бути застосовані до спірних правовідносин без урахування предмета та підстав заявленого у цій справі позову.

Крім того, після ухвалення зазначених судових рішень набрали чинності Закон України «Про адміністративну процедуру» та глава 3-1 ЗК України, положеннями яких унормовано порядок розгляду органами місцевого самоврядування заяв у сфері земельних відносин як адміністративну процедуру. Вказані зміни законодавства також підлягають урахуванню під час визначення характеру спірних правовідносин.

Суд також відхиляє посилання представника заявника на постанову Великої Палати Верховного Суду від 29.02.2024 у справі №580/4531/23, в якій визначено критерії віднесення спору до юрисдикції господарських судів, а саме:

а) участь у спорі суб`єкта господарювання;

б) наявність між сторонами, господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГПК України, іншими актами цивільного і господарського законодавства, та/або спору про право (щодо інтересу, правочину, зобов`язання), що виникає з відповідних відносин;

в) відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Суд вказує, що у цій справі в сукупності відсутні вказані критерії віднесення справи до юрисдикції господарських судів, оскільки сторони справи не перебувають у договірних відносинах, а заявлені вимоги не спрямовані на захист права, яке виникло з правочину чи господарського зобов`язання.

Доводи заявника про те, що рішення Таїрівської селищної ради Одеського району Одеської області №1415-VIII від 23.12.2025 вичерпало свою дію після укладення договору оренди землі, не впливають на вирішення питання щодо юрисдикції цього спору, оскільки зазначене рішення не є предметом оскарження у цій справі.

Суд також відхиляє доводи заявника про наявність невирішеного спору про право на встановлення земельного сервітуту.

Частиною 3 ст.19 КАС України передбачено, що адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватноправовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і перебуває на розгляді відповідного суду.

Матеріали справи не містять відомостей про перебування на розгляді суду іншої юрисдикції приватноправового спору щодо встановлення земельного сервітуту. Позовні вимоги у цій справі також не заявлені разом із вимогами у приватноправовому спорі та не є похідними від них.

Водночас, суд зазначає, що питання обґрунтованості позовних вимог, наявності у відповідача обов`язку вчинити дії, про які просить позивач, та належності обраного ним способу захисту стосуються вирішення справи по суті та не підлягають вирішенню під час розгляду клопотання про закриття провадження у справі.

Доводи заявника, які стосуються наведених питань, можуть бути викладені ним у поясненнях третьої особи відповідно до ст.165 КАС України у строк, установлений ухвалою суду від 12.08.2026.

Суд також враховує, що належність цього спору до юрисдикції адміністративних судів перевірялася судом під час вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.171 КАС України, після одержання позовної заяви суддя з`ясовує, чи належить її розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано її з дотриманням правил підсудності.

За результатами такої перевірки ухвалою від 12.08.2026 суд відкрив провадження у справі, установивши відсутність передбачених законом підстав для відмови у його відкритті.

Водночас, сам по собі попередній висновок суду на стадії відкриття провадження не перешкоджає перевірці доводів учасника справи щодо наявності підстав для закриття провадження. Оцінивши наведені у клопотанні доводи, суд не встановив обставин, які свідчили б про непоширення юрисдикції адміністративних судів на цей спір.

Отже, передбачені п.1 ч.1 ст.238 КАС України підстави для закриття провадження у справі відсутні, а клопотання товариства з обмеженою відповідальністю «ПАЛЬМІРА КАПІТАЛ» задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.2 ст.256 КАС України, ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи в порядку письмового провадження, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала про відмову у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі не входить до переліку ухвал, визначеного ч.1 ст.294 КАС України, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду, а тому окремому апеляційному оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.4, 19, 44, 49, 238, 248, 256, 294 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання товариства з обмеженою відповідальністю «ПАЛЬМІРА КАПІТАЛ» від 24.07.2026 про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі №420/22517/26 (Вх.№ЕС84730/26 від 27.07.2026).

Ухвала набирає законної сили у строки, визначені ст.256 КАС України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Дмитро БАБЕНКО