Ухвала суду № 139184746, 24.08.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/14462/25

У Х В А Л А

з питань забезпечення позову

24 серпня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді: Морської Г.М., розглянувши у письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернувся до суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ), в якому просить:

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) до розгляду та вирішення по суті в межах наданих даному суб`єкту виконавчої влади компетенції і повноважень, у порядку передбаченому положеннями Закону України "Про звернення громадян" та Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487, поданих на адресу відповідача заяв від 04.04.2025 та від 20.06.2025.

Ухвалою від 21.07.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, подати відзив на позовну заяву та всі письмові докази, що підтверджують заперечення проти позову.

Ухвалою від 23.10.2025 суд закрив провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про зобов`язання вчинити дії, оскільки прийшов до висновку, що оскаржувані порушення виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду скасована ухвала про закриття провадження у справі, справа направлена до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.07.2026 адміністративну справу передано для розгляду судді Львівського окружного адміністративного суду Морській Галині Михайлівні.

Ухвалою від 27.07.2026 адміністративну справу ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про зобов`язання вчинити дії прийнято до провадження. Визначено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

24.08.2026 ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, у якій просить:

- заборонити ІНФОРМАЦІЯ_3 та іншим територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки вчиняти дії щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період до набрання законної сили рішення суду в адміністративній справі №380/14462/25.

Згідно із протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 24.08.2026, заява про забезпечення позову передана на розгляд судді Морській Г.М.

Необхідність вжиття заходів забезпечення позову позивач обґрунтовує тим, що підставою для звернення до суду із цим позовом слугувало не надання відповідачем відповіді на численні звернення позивача щодо його статусу, з урахуванням наявної у нього довідки про виключення з військового обліку. Позивач наголошує, що «…Станом на 24.08.2026 я так само не одержував жодних документів від ІНФОРМАЦІЯ_4 , у т.ч. відповідей на мої звернення від 04.04.2025 та від 23.06.2025, проте 17.08.2026 на мою адресу надійшла повістка Nє 8577436 адресована мені відповідачем(копія в додатках), за змістом якої мене викликається до ІНФОРМАЦІЯ_4 для уточнення даних на 26.08.2026.

Таким чином відповідач протягом більш як року не спромігся надіслати мені відповіді на мої письмові звернення щодо врахування чи неврахування наявного у мене документа з приводу мого виключення з військового обліку(копія в додатках), натомість спромігся скерувати мені повістку про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Вважаю, що повне ігнорування відповідачем свого очевидного обов?язку щодо надання мені у визначені чинним законодавством строк і спосіб відповідей на мої звернення від 04.04.2025 та від 23.06.2025 та одночасне скерування мені повістки про виклик є очевидною та неприхованою спробою тиску на мене, як позивача у даній судовій справі, з метою провести мою мобілізацію до вирішення по суті мого звернення до суду…

…3 огляду на викладене, в даний час виникли обставини, які вимагають вжиття судом заходів забезпечення позову в даній справі, оскільки у випадку моєї мобілізації потреба та доцільність у вирішенні спору в межах судової справи Nє 380/14462/25 за моїм позовом до ІНФОРМАЦІЯ_4 про визнання неправомірною бездіяльності уповноваженого органу державної виконавчої влади фактично відпаде, що є очевидним тиском на мене та грубим порушення визначених положеннями ст.ст. 8,9 КАС України принципів змагальності та рівності сторін судового процесу.

Окрім того вже після мого звернення до суду із позовом в даній справі мене - ОСОБА_1 , відповідачем було оголошено у розшук та внесено відповідні відомості до реєстру «Оберіг» - було передано до органів Національної поліції МВС України вимогу щодо доставлення мене, очевидно шляхом тимчасового затримання, до органів Нацполіції України для складання протоколу.

У своєму позові я зазначав, що в травні 2025 року на адресу моєї реєстрації надійшла оформлена відповідачем повістка Nє ПВ-20250324 із вимогою прибути до ІНФОРМАЦІЯ_4 07.04.2025 для уточнення даних.

У визначений час я не міг прибути до відповідача, оскільки в цей час я перебував на лікування, від так скерував на поштову адресу відповідача листа від 04.04.2025 із відповідною інформацією та додавання підтверджуючого документу, а також просив взяти до уваги наявні у мене документи щодо мого виключення з військового обліку та надати мені відповідь на моє звернення у порядку та строки визначені чинним законодавством(копія звернення та доказів скерування поштою в матеріалах справи). Проте відповіді на своє звернення я не одержав.

Сукупність наведених обставин вказує на наявність реальної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам Позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі та існування об`єктивної необхідності вжиття заходів забезпечення позову…».

Відповідно до ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Згідно із п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи відсутність необхідності отримати додаткові документи або пояснення від учасників справи, суд розглядає заяву позивача без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Надаючи оцінку доводам позивача про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суд враховує таке.

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

Відповідно до ч.1 ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно із ч.2 ст.150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Підстави забезпечення позову, передбачені ч. 2 ст. 150 КАС України, є оціночними, а тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Статтею 151 КАС України передбачено вичерпний перелік заходів забезпечення позову, відповідно до якого позов може бути забезпечено шляхом:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Наведеною вище нормою процесуального закону передбачено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення позову і суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Частини перша і третя статті 152 КАС України визначає, що заява про забезпечення позову подається у письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності. У заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.

З аналізу наведеної норми вбачається, що обов`язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, у тому числі й із зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов`язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому, ознаки протиправності повинні бути пов`язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами.

Таким чином, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявників щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.

Суд враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 826/13306/18, згідно з якою суд зазначає, що обґрунтовуючи клопотання про забезпечення позову щодо очевидності ознак протиправних бездіяльності, дій або рішень відповідача та порушення прав позивача, то попри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх якість: вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваної бездіяльності дії або рішення поза обґрунтованим сумнівом. Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів, повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими частиною 2 статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення. Твердження про очевидність порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчується, зокрема у тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду у майбутньому. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.

Верховний Суд у постанові від 03.05.2023 у справі № 640/15534/22 вказав, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Позивач обґрунтовує необхідність задоволення заяви про забезпечення позову тим, що їх незастосування унеможливить виконання рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача. ОСОБА_1 зазначає, що він звертався до відповідача із заявою про те, що він виключений з військового обліку у 2002 році, а тому не підлягає призову на військову службу під час мобілізації. Однак відповідач протиправно поставив його на військовий облік військовозобов`язаних, надіслав повістку для уточнення облікових даних та оголосив у розшук. Тому позивач вважає, що відповідач розпочав дії із призову його на військову службу під час мобілізації, а тому у разі реалізації такого виконати рішення суду буде неможливо.

Суд зауважує, що твердження позивача щодо імовірності призову на військову службу під час мобілізації в особливий період, та набуття ним юридичного статусу військовослужбовця, що унеможливить виконання рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача, базуються на очевидній неправомірності рішень та дій ІНФОРМАЦІЯ_4 , проте такі аргументи потребують перевірки в ході судового розгляду.

Імовірність мобілізації під час правового режиму воєнного стану не може вважатись "реальною загрозою", а є виконанням конституційного обов`язку громадянина щодо захисту Вітчизни.

Крім цього суд зауважує, що предметом позову, забезпечити який просив позивач, є визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненадання відповіді на його запити від 04.04.2025 та 23.06.2025 щодо перебування його на військовому обліку. Водночас, позивач просить забезпечити позов шляхом заборони відповідачу вчиняти дії щодо призову на військову службу під час мобілізації до набрання законної сили судовим рішення в адміністративній справі.

Заходи забезпечення позову, які позивач просить суд вжити, фактично стосуються можливого призову позивача на військову службу, натомість спір, який виник між сторонами у розглядуваній справі, стосується отримання відповідей на заяви позивача щодо перебування його на військовому обліку.

Тобто, заходи забезпечення позову, які позивач просить суд вжити, фактично виходять за межі заявлених позовних вимог .

Відтак, жодних доказів, на підтвердження існування обставин, які б давали підстави для висновку про те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду, позивач не подав.

Інших доводів на підтвердження доцільності застосування заходів забезпечення позову позивач не зазначив.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність передбачених ч. 1 ст. 150 КАС України підстав для вжиття заходів забезпечення позову у запропонований заявником спосіб, тому у задоволенні заяви слід відмовити.

Згідно з ч. 5 ст. 154 КАС України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Відповідно до ч. 8 ст. 154 КАС України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Відтак, суд відмовляє ОСОБА_1 у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 150-157, 243, 248 КАС України,

ухвалив:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження апеляційна скарга подається протягом 15 днів з дня складання повного судового рішення

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення.

У разі постановляння ухвали в порядку письмового провадження ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Морська Г.М.