Рішення № 139184735, 24.08.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 серпня 2026 рокусправа № 380/1550/26 м. ЛьвівЛьвівський окружний адміністративний суд

у складі головуючої судді Андрусів У. Б.,

за участю:

секретаря судового засідання Волявської В. С.

представниці відповідача Ясниської В. Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі позивачка, ФОП ОСОБА_1 ) пред`явила позов до Головного управління ДПС у Львівській області (далі відповідач, ГУ ДПС у Львівській області), у якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 31.12.2025 №60500/13-01-24-11.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що 03.12.2025 відповідач провів камеральну перевірку податкової декларації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за 2023 рік, за результатами якої склав акт №55201/13-01-24-11/ НОМЕР_1 і дійшов висновку про перевищення граничного обсягу доходу для платника єдиного податку другої групи на 2715617,00 грн та визначив податкове зобов`язання зі сплати єдиного податку за ставкою 15 відсотків у сумі 407342,55 грн, а на підставі цього акта прийняв оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким додатково застосував штраф у сумі 40734,26 грн. Позивачка указує, що камеральна перевірка проводиться виключно на підставі даних податкової декларації, тоді як відповідач, покликаючись на відомості з інформаційних систем, фактично самостійно визначив обсяг доходу без проведення документальної перевірки; що відомості інформаційних баз контролюючого органу мають виключно інформаційний характер, оскільки в акті перевірки не наведено жодної конкретної господарської операції, не зазначено первинних документів і не встановлено джерел отримання доходу; що ставка 15 відсотків застосовується лише за умови правомірного встановлення перевищення доходу, а таке перевищення встановлене поза межами повноважень контролюючого органу; що вина платника податків не презюмується, а обов`язок її доведення покладається на контролюючий орган, проте доказів умисних дій не наведено. Окремо позивачка зазначає, що в період з 01.01.2023 до 30.06.2023 перебував на третій групі платників єдиного податку, а з 01.07.2023 до 31.12.2023 на другій групі, і що згідно з випискою АТ «РВС БАНК» за період з 06.07.2023 до 22.12.2023 сума операцій становить 2574058,63 грн, тобто законодавчо встановлені обмеження не перевищено, а при поданні податкової звітності допущено механічну помилку і невірно зазначено суму доходу, яку контролюючий орган не взяв до уваги та не дослідив усі фінансові операції. Просить позов задовольнити.

Ухвалою судді від 02.02.2026 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачці строк для усунення недоліків шляхом подання документа про доплату судового збору в сумі 256,61 грн. На виконання цієї ухвали 05.02.2026 до суду надійшла заява про усунення недоліків з доказом доплати судового збору.

Ухвалою судді від 06.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі; справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження з викликом сторін; підготовче засідання призначено на 06.03.2026; відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву.

27.02.2026 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив. В обґрунтування заперечень на позов представницею відповідача зазначено, що позивачка перебуває на податковому обліку в ГУ ДПС у Львівській області як фізична особа-підприємець з 28.01.2014, а в період з 01.01.2023 до 31.12.2023 перебував на спрощеній системі оподаткування, а саме: з 01.01.2023 до 30.06.2023 на третій групі за ставкою 2 відсотки, з 01.07.2023 до 31.12.2023 на другій групі за ставкою 20 відсотків мінімальної заробітної плати. Відповідач указує, що в уточнюючій податковій декларації платника єдиного податку за 2023 рік від 03.11.2025 №9388137906 загальна сума доходу для другої групи становить 5509517,00 грн; що згідно з підп.9-1.4.3 підп.9-1.4 п.9-1 підрозд.8 розд. ХХ «Перехідні положення» ПК України у 2023 році граничний обсяг доходу визначається пропорційно до кількості календарних місяців, протягом яких платник не застосовував спрощену систему з особливостями оподаткування, а тому граничний обсяг доходу за шість місяців 2023 року становить 2793900,00 грн (5587800,00 грн : 12 місяців х 6 місяців), а сума перевищення 2715617,00 грн. Відповідач наголошує, що в уточнюючій декларації рядок 04 (дохід, що перевищує граничний обсяг) залишено незаповненим, як і рядок 09, у якому визначається сума податку за ставкою 15 відсотків, а розділ VI декларації не містить показників щодо збільшення або зменшення податкових зобов`язань, тому подана уточнююча декларація не змінила показника доходу порівняно з раніше поданою звітністю, а обсяг доходу 5509517,40 грн є показником, самостійно визначеним та задекларованим позивачем. Стверджує, що внаслідок незастосування позивачкоюставки 15 відсотків до суми перевищення контролюючим органом правомірно встановлено заниження податкового зобов`язання у сумі 407342,55 грн, а акт перевірки та податкове повідомлення-рішення надіслано на податкову адресу платника рекомендованими листами з повідомленням про вручення і вручено адресату. Крім того, відповідач зазначає, що покликання позивачки на постанови Верховного Суду, які відсутні в Єдиному державному реєстрі судових рішень або не стосуються предмета цього спору, свідчить про неналежне використання процесуальних прав, а доводи, що ґрунтуються на позиції штучного інтелекту, не можуть замінювати належне правове обґрунтування. Просить відмовити в задоволенні позову повністю.

02.03.2026 позивачка подала відповідь на відзив, у якій зазначила, що показник доходу 5509517,00 грн є наслідком технічної (механічної) помилки при заповненні декларації, а контролюючий орган не дослідив реальні фінансові операції, не здійснив документальної перевірки первинних документів і не встановив джерел формування такого доходу. Указує, що фактичні банківські операції за період перебування на другій групі з 01.07.2023 до 31.12.2023 відповідно до виписки АТ «РВС БАНК» становлять 2574058,63 грн, що не перевищує пропорційно визначений граничний обсяг доходу 2793900,00 грн, а отже реального перевищення ліміту не відбулося. Позивачка не заперечує порядку пропорційного визначення граничного обсягу доходу, проте наполягає, що ключовим є питання наявності фактичного перевищення, якого відповідач не довів, оскільки в матеріалах справи відсутні розрахунок на підставі банківських операцій, аналіз первинних документів і підтвердження отримання доходу понад 2793900,00 грн. Зазначає також, що неподання заперечень на акт перевірки не позбавляє платника права на судовий захист, а твердження відповідача щодо використання штучного інтелекту є припущенням і не стосується предмета доказування у справі.

Ухвалою суду від 01.05.2026, занесеною до протоколу судового засідання, підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивачка у судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце судового розгляду повідомлена належним чином.

Представниця відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечила, просила відмовити у задоволенні позову повністю з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

24.08.2026 оголошено скорочене рішення.

Заслухавши вступне слово представниці відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на які учасники справи покликаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрована як фізична особа-підприємець, місце проживання: АДРЕСА_1 . Основним видом її економічної діяльності є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (47.11). Позивачка перебуває на податковому обліку в ГУ ДПС у Львівській області; дату реєстрації платником єдиного податку в акті перевірки зазначено 01.04.2014.

У 2023 році позивачка застосовувала спрощену систему оподаткування. Як зазначено в акті камеральної перевірки, обраною групою платника єдиного податку є друга група зі ставкою 20 відсотків, при цьому в період з 01.01.2023 до 31.07.2023 платник перебував на третій групі за ставкою 2 відсотки, тобто застосовувала особливості оподаткування, встановлені п.9 підрозд.8 розд. ХХ «Перехідні положення» ПК України. Натомість у відзиві на позовну заяву відповідач зазначив інший період застосування особливостей оподаткування з 01.01.2023 до 30.06.2023, а перебування на другій групі з 01.07.2023 до 31.12.2023.

30.01.2024 позивачка подала податкову декларацію платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за 2023 рік з позначкою «Звітна», прийняту контролюючим органом, про що сформовано квитанцію №2 з реєстраційним номером 9379184334. У рядку 03 розділу ІІІ цієї декларації, який передбачений для обсягу доходу платника єдиного податку другої групи, зазначено 5509517,40 грн; рядок 04 (обсяг доходу, що оподаткований за ставкою 15 відсотків) і рядок 09 (сума податку за ставкою 15 відсотків) не заповнені.

03.11.2025 позивачка подала податкову декларацію платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за 2023 рік з позначкою «Уточнююча», реєстраційний номер 9388137906. У рядку 03 цієї декларації зазначено 5509517,40 грн, у рядку 08 5509517,40 грн; рядки 04 і 09 не заповнені. Розділ VI декларації «Визначення податкових зобов`язань по єдиному податку у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок» показників не містить. Отже, уточнююча декларація не змінила показника доходу за 2023 рік порівняно з раніше поданою звітною декларацією. Помісячних даних про обсяг отриманого доходу ані звітна, ані уточнююча декларація не містять.

03.12.2025 головним державним інспектором Львівського відділу податків і зборів з фізичних осіб та проведення камеральних перевірок управління оподаткування фізичних осіб ГУ ДПС у Львівській області на підставі підп.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75, у порядку, визначеному п.76.2 ст.76 ПК України, проведено камеральну перевірку податкової декларації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця, за результатами якої складено акт №55201/13-01-24-11/ НОМЕР_1 .

В акті перевірки зазначено, що під час її проведення використано відомості з інформаційних баз даних, а саме ІТС «Податковий блок», та уточнюючу податкову декларацію платника єдиного податку фізичної особи-підприємця від 03.11.2025 №9388137906 за 2023 рік.

Перевіркою встановлено порушення підп.9-1.4.3 підп.9-1.4 п.9-1 підрозд.8 розд.ХХ «Перехідні положення», п.293.4, п.293.8 ст.293 та підп.298.2.3 п.298.2 ст.298 ПК України.

Відповідно до таблиці акта обсяг доходу, передбачений для другої групи з урахуванням підп.9-1.4.3 підп.9-1.4 п.9-1 підрозд.8 розд.ХХ «Перехідні положення» ПК України, становить 2793900,00 грн, обсяг доходу, який отримав платник єдиного податку, 5509517,00 грн, сума перевищення обсягу доходу 2715617,00 грн. У наступній таблиці акта відображено, що за даними платника обсяг доходу, який оподатковується за ставкою 15 відсотків, становить 0,00 грн, за даними перевірки 2715617,00 грн, а податкове зобов`язання за ставкою 15 відсотків за даними перевірки 407342,55 грн. Розрахунку обсягу доходу, отриманого позивачкою у розрізі окремих календарних місяців 2023 року, а також посилань на первинні або банківські документи акт перевірки не містить.

Акт перевірки надіслано на податкову адресу позивачки рекомендованим листом з повідомленням про вручення та вручено 12.12.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №7903600673608 з відміткою «вручено» і підписом одержувача. Заперечень на акт перевірки, письмових пояснень та додаткових документів позивачка до контролюючого органу не подавала.

31.12.2025 ГУ ДПС у Львівській області прийняло податкове повідомлення-рішення №60500/13-01-24-11 форми «Р», яким за платежем «Єдиний податок з фізичних осіб» (код платежу 18050400) збільшено суму грошового зобов`язання на 448076,81 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями 407342,55 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 40734,26 грн. У тексті рішення зазначено, що на підставі акта від 03.12.2025 №55201/13-01-24-11/2439508163 встановлено порушення підп.9-1.4.3 підп.9-1.4 п.9-1 підрозд.8 розд. ХХ «Перехідні положення» та підп.293.4.1 п.293.4 ст.293 ПК України, а обґрунтованою підставою для визначення грошового зобов`язання вказано те, що платником подано 03.11.2025 уточнюючу податкову декларацію платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за 2023 рік, реєстраційний номер 9388137906, та не задекларовано дохід від суми перевищення дозволеного обсягу доходу, дозволеного для відповідної групи спрощеної системи оподаткування. Правовими підставами прийняття рішення в ньому зазначено підп.54.3.3 п.54.3 ст.54, п.58.1 ст.58 та п.123.1 ст.123 ПК України. Згідно з розрахунком штрафних (фінансових) санкцій, що є додатком до податкового повідомлення-рішення, штраф застосовано в розмірі 10 відсотків суми податкового зобов`язання, тобто 40734,26 грн.

Податкове повідомлення-рішення надіслано на податкову адресу позивачки рекомендованим листом з повідомленням про вручення (поштове відправлення №79036 0060118 6) та вручено одержувачу, про що в повідомленні про вручення проставлено відповідну відмітку та підпис.

До матеріалів справи позивачка долучила виписку АТ «РВС БАНК» по рахунку № НОМЕР_2 за період з 01.07.2023 до 31.12.2023, згідно з якою на цей рахунок за 70 операціями надійшло 2574058,63 грн. Першу операцію за цією випискою здійснено 06.07.2023, останню 22.12.2023.

Уважаючи податкове повідомлення-рішення від 31.12.2025 №60500/13-01-24-11 протиправним, позивачка звернулася до суду з цим позовом.

Змістом спірних правовідносин є правомірність податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області від 31.12.2025 №60500/13-01-24-11, прийнятого за результатами камеральної перевірки податкової декларації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за 2023 рік.

Надаючи правову оцінку цим правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд застосовує такі норми чинного законодавства та робить висновки по суті спору.

Частиною 2 ст.19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI (далі ПК України).

Відповідно до п.291.2 ст.291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Згідно з підп.2 п.291.4 ст.291 ПК України суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку, зокрема: друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 №2710-IX мінімальну заробітну плату з 01 січня 2023 року встановлено в місячному розмірі 6700,00 грн. Відтак граничний обсяг доходу для платника єдиного податку другої групи у 2023 році становить 5587800,00 грн. Розмір цього показника між сторонами не є спірним.

Пунктом 293.4 ст.293 ПК України визначено, що ставка єдиного податку встановлюється для платників єдиного податку першої третьої групи (фізичні особи підприємці) у розмірі 15 відсотків, зокрема до суми перевищення обсягу доходу, визначеного у підпунктах 1, 2 і 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу.

За змістом підп.2 п.293.8 ст.293 ПК України ставки, встановлені пунктами 293.3-293.5 цієї статті, застосовуються з урахуванням таких особливостей: платники єдиного податку другої групи, які перевищили у податковому (звітному) періоді обсяг доходу, визначений для таких платників у пункті 291.4 статті 291 цього Кодексу, в наступному податковому (звітному) кварталі за заявою переходять на застосування ставки єдиного податку, визначеної для платників єдиного податку третьої групи, або відмовляються від застосування спрощеної системи оподаткування. Такі платники до суми перевищення зобов`язані застосувати ставку єдиного податку у розмірі 15 відсотків.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 №2120-IX підрозділ 8 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України доповнено пунктом 9, яким тимчасово встановлено особливості застосування положень розділу XIV цього Кодексу, зокрема відсоткову ставку єдиного податку для платників третьої групи, які використовують такі особливості оподаткування, у розмірі 2 відсотки доходу без застосування обмеження щодо обсягу доходу.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану» від 30.06.2023 №3219-IX (далі Закон №3219-IX), який набрав чинності 01.08.2023, установлено, що положення п.9 підрозд.8 розд.ХХ «Перехідні положення» ПК України застосовуються тимчасово, з 01 квітня 2022 року до припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України, але не пізніше ніж до 01 серпня 2023 року, а підрозділ 8 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України доповнено пунктом 9-1, який регулює особливості переходу суб`єктів господарювання, які використовували особливості оподаткування, встановлені пунктом 9 цього підрозділу, на систему оподаткування, на якій такі платники податку перебували до обрання цих особливостей.

Так, платники податків, які станом на 31 липня 2023 року використовували особливості оподаткування, встановлені пунктом 9 цього підрозділу, та не відмовилися від їх використання самостійно, і до переходу на такі особливості були платниками єдиного податку, з 01 серпня 2023 року автоматично вважаються платниками єдиного податку тієї групи єдиного податку, на якій вони перебували до моменту переходу на застосування особливостей третьої групи, встановлених пунктом 9 цього підрозділу. При цьому дохід, отриманий у період застосування особливостей оподаткування, встановлених пунктом 9 цього підрозділу, не включається до обсягу доходу, визначеного для відповідної групи платників єдиного податку, встановленого пунктом 291.4 статті 291 цього Кодексу (підп.9-1.4.1 підп.9-1.4 п.9-1 підрозд.8 розд.ХХ «Перехідні положення» ПК України).

Підпунктом 9-1.4.3 підп.9-1.4 п.9-1 підрозд.8 розд.ХХ «Перехідні положення» ПК України встановлено, що у 2023 звітному році обсяг доходу для відповідної групи платників єдиного податку, встановлений пунктом 291.4 статті 291 цього Кодексу, визначається пропорційно до кількості календарних місяців поточного календарного року, протягом яких платник єдиного податку не застосовував особливості оподаткування, встановлені пунктом 9 цього підрозділу.

З аналізу змісту наведених норм випливає, що для платника, який у 2023 році застосовував особливості оподаткування, встановлені п.9 підрозд.8 розд.ХХ «Перехідні положення» ПК України, а згодом повернувся до відповідної групи єдиного податку, юридично значущими є два самостійні показники: по-перше, пропорційно зменшений граничний обсяг доходу, який обчислюється за кількістю календарних місяців, протягом яких особливості оподаткування не застосовувалися; по-друге, обсяг доходу, отриманого саме протягом цих календарних місяців, оскільки дохід періоду застосування особливостей оподаткування до обсягу доходу відповідної групи не включається. Висновок про перевищення граничного обсягу доходу можливий лише за умови встановлення обох цих показників.

Згідно з п.75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до підп.75.1.1 п.75.1 ст.75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій, а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.

Згідно з підп.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України документальною є перевірка, предметом якої є, зокрема, своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів і яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів.

Порядок проведення камеральної перевірки визначено ст.76 ПК України, за приписами якої камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення; камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком (п.76.1). Камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, за днем їх фактичного подання (п.76.3).

Верховний Суд у постанові від 16.01.2024 у справі №440/2547/22 узагальнив висновки щодо правового значення і суті камеральної перевірки та зазначив, що така перевірка проводиться виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних відповідних електронних систем і реєстрів, а залучення інших відомостей або аналіз первинних документів виходить за межі камеральної перевірки.

Постановою від 15.04.2025 у справі №160/23272/24 Верховний Суд сформулював правову позицію, згідно з якою у випадку, якщо платник податків у будь-який період з 01.01.2023 до 01.08.2023 використовував особливості оподаткування, встановлені пунктом 9 підрозділу 8 розділу XX Податкового кодексу України, на такого платника податків поширюються положення підпункту 9-1.4 пункту 9-1 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, зокрема стосовно спеціальних правил про ліміти доходів на спрощеній системі оподаткування, які передбачені пунктом 9-1.4.3 підпункту 9-1.4 пункту 9-1 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України. У цій же постанові Верховний Суд наголосив, що пункт 9-1.4.3 підпункту 9-1.4 пункту 9-1 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України набрав чинності лише 01.08.2023, а тому вказаний пункт не може встановлювати обмеження на обсяг доходу для відповідної групи платників єдиного податку в період до 31.07.2023, і що пропорційність визначення обсягу доходу не може поширюватися на період до 31.07.2023, оскільки це порушуватиме принцип правової визначеності.

Вирішуючи питання про можливість установлення факту перевищення граничного обсягу доходу за наслідками камеральної перевірки, Верховний Суд у зазначеній постанові вказав, що при проведенні камеральної перевірки податковий орган був позбавлений можливості виокремити дохід платника в межах кожного місяця та визначити дотримання ним обсягів доходів, встановлених абзацом третім підпункту 2 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України, з урахуванням обмежень, встановлених пунктом 9-1.4.3 підпункту 9-1.4 пункту 9-1 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, а невстановлення доходу платника в період з 01.08.2023 до 31.12.2023 призводить до передчасних висновків про порушення в частині перевищення протягом календарного року обсягу доходу та про заниження податкового зобов`язання по єдиному податку і свідчить про протиправність оскаржуваних рішень.

Аналогічний підхід до правозастосування при вирішенні близьких за змістом правовідносин застосовано Верховним Судом у постанові від 18.03.2025 у справі №160/21398/24.

Застосовуючи наведене правове регулювання та висновки Верховного Суду до встановлених у цій справі обставин, суд виходить з такого.

Як підтверджується матеріалами справи, єдиним показником, який покладено в основу висновку про перевищення граничного обсягу доходу, є задекларований позивачкою у рядку 03 податкової декларації за 2023 рік обсяг доходу 5509517,40 грн. Цей показник є річним і відображає обсяг доходу за весь звітний (податковий) рік, тобто охоплює як період, протягом якого позивачка застосовувала особливості оподаткування, встановлені п.9 підрозд.8 розд.ХХ «Перехідні положення» ПК України, так і період після припинення застосування таких особливостей. Ані звітна, ані уточнююча декларація помісячних даних не містять і не дають змоги встановити, яка частина цього доходу отримана в кожному з календарних місяців 2023 року.

Водночас, за приписом підп.9-1.4.1 підп.9-1.4 п.9-1 підрозд.8 розд.ХХ «Перехідні положення» ПК України, дохід, отриманий у період застосування особливостей оподаткування, встановлених п.9 цього підрозділу, не включається до обсягу доходу, визначеного для відповідної групи платників єдиного податку. Отже, порівнянню з пропорційно обчисленим граничним обсягом доходу підлягає не весь річний обсяг доходу платника, а лише той його обсяг, що отриманий протягом календарних місяців, за які такий граничний обсяг обчислено.

Суд звертає увагу на те, що відповідач такого зіставлення не здійснив. Із суми 5509517,40 грн, задекларованої за весь 2023 рік, контролюючий орган безпосередньо відняв пропорційно обчислений граничний обсяг доходу 2793900,00 грн і в такий спосіб визначив «суму перевищення» 2715617,00 грн. Такий розрахунок за своєю побудовою є арифметичним відніманням, у якому зменшуване (річний дохід) і від`ємник (шестимісячний ліміт) стосуються різних періодів, а тому він не підтверджує факту перевищення граничного обсягу доходу платником єдиного податку другої групи. Ані акт перевірки, ані податкове повідомлення-рішення, ані відзив на позовну заяву не містять відомостей про обсяг доходу, отриманого позивачкою саме в той період, за який обчислено пропорційний ліміт.

Крім того, розрахунок пропорційного граничного обсягу доходу, здійснений відповідачем виходячи з шести календарних місяців, не узгоджується з даними самого акта перевірки, в якому зазначено, що особливості оподаткування застосовувалися позивачкою у період з 01.01.2023 до 31.07.2023, тобто протягом семи календарних місяців. За таких вихідних даних кількість календарних місяців, протягом яких особливості оподаткування не застосовувалися, становить п`ять, а не шість. Наведене свідчить про внутрішню суперечність висновків контролюючого органу і про те, що період, за який обчислено граничний обсяг доходу, під час перевірки достовірно не встановлений. Ця суперечність не усунута й у відзиві на позовну заяву, в якому відповідач указав інший період застосування особливостей оподаткування, ніж в акті перевірки, не підтвердивши жодного з них доказами.

Необґрунтованими є посилання представниці відповідача на те, що обсяг доходу 5509517,40 грн є показником, самостійно визначеним і задекларованим позивачкою, а тому не потребує додаткового підтвердження. Самостійне декларування річного обсягу доходу свідчить лише про розмір доходу за рік у цілому і не замінює встановлення обсягу доходу за той період, з яким закон пов`язує обчислення граничного обсягу. За обставин, коли протягом одного звітного року платник послідовно перебував на різних умовах оподаткування, а дохід періоду застосування особливостей оподаткування за законом не враховується, річний показник декларації сам собою не є достатнім доказом перевищення пропорційно обчисленого граничного обсягу доходу.

Суд вважає за необхідне зазначити, що встановлення обсягу доходу, отриманого платником у межах окремих календарних місяців, потребує дослідження регістрів обліку доходів, банківських виписок та первинних документів, що за приписами підп.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України є предметом документальної, а не камеральної перевірки. У межах камеральної перевірки, яка згідно з підп.75.1.1 п.75.1 ст.75 ПК України проводиться виключно на підставі даних податкових декларацій та визначених цією нормою електронних систем і реєстрів, контролюючий орган був позбавлений можливості виокремити дохід позивачки в межах кожного місяця 2023 року. Наведене повністю узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 15.04.2025 у справі №160/23272/24.

Не спростовує наведеного і покликання в акті перевірки на використання відомостей ІТС «Податковий блок». Відповідач не зазначив, які саме дані цієї інформаційної системи стосувалися обсягу доходу позивачки за окремі місяці 2023 року, а відомості інформаційних систем контролюючого органу самі собою не є первинними документами і не підтверджують факту та періоду отримання доходу.

Матеріалами справи підтверджено, що надходження на рахунок позивачки № НОМЕР_2 в АТ «РВС БАНК» за період з 01.07.2023 до 31.12.2023 становлять 2574058,63 грн, тобто менше за пропорційно обчислений відповідачем граничний обсяг доходу 2793900,00 грн. Разом з тим суд ураховує, що ця виписка стосується одного банківського рахунку і сама собою не є вичерпним доказом повного обсягу доходу позивачки за відповідний період. Проте за приписами ч.2 ст.77 КАС України обов`язок доказування правомірності оскаржуваного рішення покладено на відповідача, а тому саме контролюючий орган мав довести, що обсяг доходу, отриманого позивачкою після припинення застосування особливостей оподаткування, перевищив граничний обсяг. Таких доказів відповідач суду не надав, розрахунку доходу за відповідний період не здійснив, документальної перевірки з дослідженням первинних документів не проводив.

Відтак висновок контролюючого органу про перевищення позивачкою граничного обсягу доходу для платника єдиного податку другої групи у 2023 році на 2715617,00 грн є передчасним, а визначене на цій підставі податкове зобов`язання зі сплати єдиного податку за ставкою 15 відсотків у сумі 407342,55 грн необґрунтованим. Оскільки штрафна (фінансова) санкція в сумі 40734,26 грн є похідною від суми визначеного податкового зобов`язання і обчислена як 10 відсотків від неї, вона також не може вважатися правомірно застосованою.

Стосовно доводів позивачки про недоведеність її вини та умислу суд зазначає таке. Відповідно до п.109.3 ст.109 ПК України у випадках, визначених пунктами 123.2-123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2-125-1.4 статті 125-1 цього Кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи. Оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням штраф застосовано на підставі п.123.1 ст.123 ПК України в розмірі 10 відсотків, тобто за складом правопорушення, який не входить до наведеного переліку і не потребує встановлення умислу. Тому суд відхиляє доводи позивачки про недоведеність умислу як такі, що самі собою не свідчать про протиправність оскаржуваного рішення. Водночас це не впливає на висновок суду по суті спору, оскільки протиправним є визначення самого податкового зобов`язання.

Разом з тим суд вважає за необхідне звернути увагу й на те, що згідно з п.123.1 ст.123 ПК України штраф у розмірі 10 відсотків застосовується у разі вчинення платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2 (крім випадків зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларованої до повернення з бюджету у зв`язку із використанням права на податкову знижку), 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу. Натомість правовою підставою прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення зазначено підп.54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України, який стосується випадку, коли особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, є контролюючий орган, і не охоплюється диспозицією п.123.1 ст.123 ПК України. Наведене додатково свідчить про необґрунтованість оскаржуваного рішення.

Перевіряючи доводи позивачки про порушення порядку проведення перевірки, суд не вбачає достатніх підстав для висновку про недотримання відповідачем строку її проведення. Уточнюючу податкову декларацію за 2023 рік подано 03.11.2025, камеральну перевірку проведено 03.12.2025, тобто в межах тридцятиденного строку, встановленого п.76.3 ст.76 ПК України. Порушень порядку надіслання та вручення акта перевірки і податкового повідомлення-рішення судом також не встановлено: обидва документи надіслано на податкову адресу позивачки рекомендованими листами з повідомленням про вручення і вручено одержувачу.

Стосовно доводів позивачки про допущену нею механічну помилку при заповненні податкової декларації суд зазначає, що матеріалами справи підтверджено незмінність показника рядка 03 як у звітній декларації від 30.01.2024, так і в уточнюючій декларації від 03.11.2025, а розділ VI уточнюючої декларації показників не містить. Разом з тим наявність або відсутність такої помилки не змінює висновку суду, оскільки навіть за умови достовірності задекларованого річного показника контролюючий орган не встановив обсягу доходу, отриманого позивачкою у період, за який обчислено пропорційний граничний обсяг, а отже не довів факту перевищення.

Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, сторонами у заявах по суті справи не зазначено та з матеріалів справи судом не встановлено.

Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно з ч.1 ст.90 цього ж Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

В порушення ч.2 ст.77 КАС України відповідач не надав суду доказів, які б підтверджували обсяг доходу, отриманого позивачкою після припинення застосування особливостей оподаткування, встановлених п.9 підрозд.8 розд.ХХ «Перехідні положення» ПК України, і, відповідно, факт перевищення пропорційно обчисленого граничного обсягу доходу.

Таким чином, шляхом співставлення зібраних у справі доказів, з урахуванням установленого Кодексом адміністративного судочинства України обов`язку доведення правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, суд доходить висновку, що податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області від 31.12.2025 №60500/13-01-24-11 є таким, що не відповідає критеріям, визначеним ч.2 ст.2 КАС України, зокрема прийняте необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому підлягає скасуванню на підставі п.2 ч.2 ст.245 КАС України.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачкою, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується таким.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Частиною 2 цієї норми регламентовано, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Приписами ч.1 ст.139 КАС України унормовано, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачка за пред`явлення цього позову сплатила судовий збір у загальній сумі 3584,61 грн згідно з платіжними інструкціями від 28.01.2026 №9 на суму 3328,00 грн та від 05.02.2026 №14 на суму 256,61 грн.

За таких умов на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Львівській області підлягає стягненню сплачений судовий збір у сумі 3584,61 грн.

Керуючись ст. 2, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд

у х в а л и в:

1. Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 31.12.2025 №60500/13-01-24-11, яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «Єдиний податок з фізичних осіб» на 448076 (чотириста сорок вісім тисяч сімдесят шість) гривень 81 копійку.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 3584 (три тисячі п`ятсот вісімдесят чотири) гривні 61 копійку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивачка Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач Головне управління ДПС у Львівській області (місцезнаходження: вул.Стрийська, буд.35, м.Львів, 79026; ЄДРПОУ 43968090).

Повне рішення складено 24.08.2026.

СуддяАндрусів Уляна Богданівна