Рішення № 139184595, 24.08.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 серпня 2026 рокусправа № 380/22803/24

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Андрусів У. Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення в частині,

в с т а н о в и в:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі позивачка; ФОП ОСОБА_1 ) пред`явила позов до Головного управління ДПС у Львівській області (далі відповідач), у якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 26.02.2024 №6777/13-01-07-09 в частині нарахування штрафних санкцій в розмірі 60315,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що за результатами фактичної перевірки контролюючим органом виявлено непроведення через реєстратор розрахункових операцій покупки вартістю 824,00 грн, з чим позивачка погоджується. Водночас у працівників контролюючого органу під час перевірки виникли питання щодо наявності первинних документів (накладних) на наявний товар, які, за твердженням позивачки, були одразу надані. Згодом позивачка виявила в електронному кабінеті платника податків факт нарахування штрафних санкцій на суму понад 60000,00 грн. Запитом від 24.05.2024 позивачка звернулася до Головного управління ДПС у Львівській області щодо надання інформації про податкове повідомлення-рішення, яким нараховано ці штрафні санкції, і листом від 06.06.2024 №16342/6/13-01-07-09 отримала його копію 14.06.2024. Зазначає, що 20.06.2024 подала до Державної податкової служби України скаргу №01/20/06/24 на податкове повідомлення-рішення від 26.02.2024 №6777/13-01-07-09, до якої долучила видаткові накладні, проте рішення за результатами розгляду скарги отримала лише 31.10.2024 після власного запиту від 24.10.2024. Стверджує, що під час фактичної перевірки надані всі необхідні документи, які підтверджують ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, а саме видаткова накладна №12/04/2023/1 від 12.04.2023 разом із специфікацією, видаткова накладна №06/09/2023/1 від 06.09.2023 та видаткова накладна №19/09/2023/1 від 19.09.2023, і жодних питань у посадових осіб контролюючого органу не виникало. Вказує також, що акт фактичної перевірки їй не вручався і не надсилався, у тому числі на запит від 21.06.2024, чим її позбавлено можливості подати заперечення. З наведених підстав вважає податкове повідомлення-рішення протиправним у частині нарахування штрафних санкцій в розмірі 60315,00 грн.

Ухвалою судді від 13.11.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

05.12.2024 відповідач подав відзив на позовну заяву із викладом заперечень щодо наведених позивачкою обставин та правових підстав позову. В обґрунтування заперечень представником відповідача зазначено, що 07.02.2024 проведено фактичну перевірку, під час якої встановлено непроведення через реєстратор розрахункових операцій покупки вартістю 824,00 грн та неведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, а на підставі акта перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 26.02.2024 №6777/13-01-07-09 на загальну суму штрафних санкцій 61139,00 грн, у тому числі 60315,00 грн за неведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації. Звертає увагу суду, що твердження позивачки про надання документів з обліку товарних запасів за місцем їх реалізації під час проведення фактичної перевірки є безпідставним, оскільки особа, яка здійснювала реалізацію товару, продавець ОСОБА_2 (далі ОСОБА_2 ) власноручно зазначила в п.4.1 акта: «накладні знаходяться в офісі, будуть надані пізніше». Посилається на п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265/95-ВР (далі - Закон №265/95-ВР), відповідно до якого суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи, що підтверджують облік та походження товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу, а також на п.9-11 Порядку ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб-підприємців, у тому числі платників єдиного податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2021 №496. Вважає, що податкове повідомлення-рішення прийняте в межах повноважень, у спосіб та з підстав, визначених законом, і просить відмовити у задоволенні позову повністю.

05.12.2024 відповідач подав клопотання про долучення доказів, зокрема надав копію акта (довідки) фактичної перевірки від 07.02.2024 №4421/13/05/РРО/ НОМЕР_1 з додатками, у зв`язку з чим клопотання позивачки про витребування цього документа задоволення не потребує.

10.12.2024 представник позивачки подав відповідь на відзив, у якій вказує, що твердження відповідача про погодження продавця ОСОБА_2 з відсутністю первинних документів у місці здійснення торгівлі є безпідставними, оскільки всі первинні документи надані перевіряючим під час перевірки, а фраза, вказана у п.4.1 акта, стосувалася неможливості надання завірених ФОП ОСОБА_1 копій таких документів і була записана на вимогу та під диктовку перевіряючих, про що зазначено у поясненні ОСОБА_2 від 09.12.2024. Наголошує, що відповідач не надав позивачці жодних документів щодо проведеної перевірки, зокрема акта фактичної перевірки, чим порушив п.86.5 ст.86 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI та позбавив позивачку права на подання заперечень. Просить позов задовольнити.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на які сторони покликаються як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Позивачка, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), зареєстрована та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як фізична особа-підприємець. Місцем провадження господарської діяльності є магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , у якому здійснюється роздрібна торгівля ювелірними виробами з дорогоцінних металів.

На підставі наказу Головного управління ДПС у Львівській області від 02.02.2024 №603-ПП видано направлення від 05.02.2024 №1144 на проведення фактичної перевірки зазначеної господарської одиниці. У направленні на перевірку наявний підпис продавця ОСОБА_2 про ознайомлення з направленням 07.02.2024 об 11 год. 21 хв. та про отримання копії наказу від 02.02.2024 №603-ПП.

Фактичну перевірку проведено 07.02.2024 у період з 11 год. 21 хв. до 13 год. 00 хв. за місцем здійснення господарської діяльності позивачки.

За результатами перевірки складено акт (довідку) фактичної перевірки від 07.02.2024 №4421/13/05/РРО/ НОМЕР_1 , у якому зафіксовано порушення п.1, 2 ст.3 та п.12 ст.3 Закону №265/95-ВР. Зокрема, в акті зазначено, що перевіркою встановлено непроведення через програмний реєстратор розрахункових операцій покупки вартістю 824,00 грн, а також те, що на момент перевірки на вимогу представити прихідні накладні на товар, представлений до реалізації, продавець таких накладних не представив, а саме на сережки, арт.455 С (прот) (UA), вага 2,01 грама, вартість 5276,00 грн, каблучку з діамантом, артикул 12137, вартість 28228,00 грн, та каблучку з діамантом, артикул 750656, вартість 26811,00 грн.

У п.4.1 акта (довідки) фактичної перевірки міститься виконаний власноручно продавцем ОСОБА_2 запис такого змісту: «зауважень до акта перевірки та перевіряючих немає, накладні знаходяться на офісі, будуть представлені пізніше». Запис засвідчений підписом ОСОБА_2 та датований 07.02.2024.

У п.4.3 акта (довідки) фактичної перевірки зазначено, що для ознайомлення з матеріалами перевірки, надання вмотивованих пояснень та документів щодо фактів, викладених в акті, керівнику суб`єкта господарювання пропонується прибути до Головного управління ДПС у Львівській області на 9 год. 00 хв. 13.02.2024, а п.4.4 акта містить перелік документів, які необхідно надати у вказаний строк.

Акт (довідка) фактичної перевірки від 07.02.2024 №4421/13/05/РРО/ НОМЕР_1 підписаний від суб`єкта господарювання продавцем ОСОБА_2 із зазначенням дати 07.02.2024, а також містить її підпис у графі про ознайомлення з актом перевірки та отримання одного примірника акта.

З долученого до акта фіскального чека №gssn5aaL-eI від 07.02.2024, сформованого об 11 год. 16 хв., вбачається продаж товару «Сережки 455Спрот(пара)» на суму 5276,00 грн, а з Х-звіту №60 за 07.02.2024 загальний оборот у сумі 5276,00 грн за одним чеком.

Постановою Городоцького районного суду Львівської області від 07.03.2024 у справі №441/404/24 ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.155-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за непроведення розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій та невидачу розрахункового документа на суму покупки 824,00 грн. Постанова в апеляційному порядку не оскаржувалася.

На підставі акта (довідки) фактичної перевірки від 07.02.2024 №4421/13/05/РРО/ НОМЕР_1 відповідачем 26.02.2024 прийнято податкове повідомлення-рішення №6777/13-01-07-09 про застосування до позивачки штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 61139,00 грн, з яких 824,00 грн за порушення п.1, 2 ст.3 Закону №265/95-ВР, а 60315,00 грн за порушення п.12 ст.3 цього Закону.

Запитом від 24.05.2024 позивачка звернулася до Головного управління ДПС у Львівській області з проханням надіслати належним чином оформлене рішення про нарахування штрафних санкцій.

Листом від 06.06.2024 №16342/6/13-01-07-09 відповідач надіслав копію податкового повідомлення-рішення від 26.02.2024 №6777/13-01-07-09, зазначивши, що це рішення 27.02.2024 направлялося рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу: 79057, м.Львів, вул.Рудницького, буд.36, та 21.03.2024 повернуто відправнику із зазначенням причини повернення закінчення терміну зберігання. Копію податкового повідомлення-рішення позивачка отримала 14.06.2024.

20.06.2024 позивачка подала до Державної податкової служби України скаргу №01/20/06/24 на податкове повідомлення-рішення від 26.02.2024 №6777/13-01-07-09, долучивши до неї видаткові накладні.

Рішенням Державної податкової служби України від 12.07.2024 №21545/6/99-00-06-03-02-06 скаргу залишено без розгляду та повернуто скаржнику у зв`язку з пропуском строку її подання. Копію цього рішення позивачка отримала 31.10.2024 після власного запиту від 24.10.2024.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення від 26.02.2024 №6777/13-01-07-09 у частині визначення суми штрафних санкцій у розмірі 60315,00 грн протиправним, позивачка звернулася до суду з цим позовом 07.11.2024.

Щодо строку звернення до суду суд зазначає таке. Відповідно до п.56.19 ст.56 ПК України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до п.56.17 цієї статті, а згідно з підп.56.17.3 п.56.17 ст.56 ПК України днем закінчення процедури адміністративного оскарження є день отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Матеріалами справи підтверджено, що рішення Державної податкової служби України від 12.07.2024 №21545/6/99-00-06-03-02-06 позивачка отримала 31.10.2024, доказів надіслання або вручення цього рішення позивачці в інший спосіб і в іншу дату відповідач не надав. Позов подано 07.11.2024, тобто в межах установленого п.56.19 ст.56 ПК України строку, який з наведених підстав пропущеним не є та поновлення не потребує. Вказані висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 05.03.2026 у справі №120/12990/25.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд застосовує такі норми законодавства України та робить висновки по суті спору.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі ст.67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі ПК України).

Згідно з підп.20.1.10 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону.

Відповідно до підп.75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника, зокрема щодо дотримання порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій та ведення касових операцій.

Порядок проведення фактичної перевірки врегульовано ст.80 ПК України, а порядок допуску посадових осіб контролюючого органу до її проведення ст.81 цього Кодексу.

Суд звертає увагу на те, що позивачка не оспорює наявність підстав для призначення та проведення фактичної перевірки, не заявляє про недопуск посадових осіб контролюючого органу до перевірки і не порушує питання про недодержання порядку її призначення, а тому відповідні обставини предметом судової перевірки не є.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі визначає Закон України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Розділ ІІ Закону № 265/95-ВР урегульовує питання порядку проведення розрахунків суб`єктами господарювання. У статті 3, яка міститься у зазначеному розділі, перелічено низку обов`язків, які висуваються законодавцем до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Згідно з п.12 ст.3 Закону №265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Відповідальність за порушення вимог Закону № 265/95-ВР унормована приписами розділу V цього Закону.

Відповідно до ст.20 Закону №265/95-ВР до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб-підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість, крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння.

З аналізу змісту вищевказаних норм Закону випливає, що ст.20 Закону №265/95-ВР передбачає відповідальність за два самостійні порушення, а саме за реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та за ненадання під час проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу. Обидва склади кореспондують з обов`язком суб`єкта господарювання, встановленим п.12 ст.3 цього Закону, надати документи обліку та походження товарних запасів саме на початок проведення перевірки.

Суд вважає за необхідне зазначити, що позивачка здійснює реалізацію ювелірних виробів з дорогоцінних металів, а тому застереження ст.20 Закону №265/95-ВР щодо незастосування фінансової санкції до фізичних осіб-підприємців платників єдиного податку на неї не поширюється незалежно від обраної системи оподаткування та групи платника єдиного податку.

Порядок ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб-підприємців, у тому числі платників єдиного податку, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2021 № 496 (далі - порядок №496).

Згідно з цим Порядком документами, які підтверджують облік та походження товарів, є Форма ведення обліку товарних запасів, визначена додатком до Порядку, та первинні документи, до яких належать опис залишку товарів на початок обліку, накладні, транспортні документи, митні декларації, акти закупки, фіскальні чеки, товарні чеки та інші документи, що містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару, дату проведення операції, найменування, кількість та вартість товару. Опис залишку товарів на початок обліку складається в довільній формі та має містити інформацію про: найменування товарів, наявних у такої ФОП на дату набуття ним обов`язку щодо ведення обліку товарних запасів, кількості таких товарів (із зазначенням одиниці виміру) та їх вартості, самостійно визначеної ФОП.

Пунктами 1, 2 розділу ІІ Порядку №496 визначено, що облік товарних запасів здійснюється фізичною особою-підприємцем шляхом постійного внесення до Форми обліку інформації про надходження та вибуття товарів на підставі первинних документів, які є невід`ємною частиною такого обліку.

ФОП, яка здійснює діяльність у декількох місцях продажу (господарських об`єктах), веде облік товарних запасів також за кожним окремим місцем продажу (господарським об`єктом) на підставі первинних документів, які підтверджують отримання товарів такою ФОП або окремим місцем продажу (господарським об`єктом), та/або первинних документів на внутрішнє переміщення товарів між ФОП та його окремими місцями продажу (господарськими об`єктами). Первинні документи на внутрішнє переміщення товарів є невід`ємною частиною такого обліку.

Первинні документи, на підставі яких внесено записи до Форми обліку, є обов`язковими додатками до такої форми. Внесення даних до Форми обліку щодо надходження товарів на підставі первинних документів здійснюється до початку їх реалізації.

Форма обліку ведеться за вибором ФОП у паперовій або в електронній формі.

Форма обліку має містити зазначені в довільному порядку дані ФОП: прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), реєстраційний номер облікової картки ФОП або серія та номер паспорта/номер ID картки для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття РНОКПП та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті, податкова адреса, назва та адреса місця продажу (господарського об`єкта) або місця зберігання, в межах якого ведеться облік. Для паперової форми обліку зазначені дані мають міститися на титульному аркуші.

За змістом п.9-11 розділу ІІ Порядку №496 заборонено продаж товарів, на які у місцях продажу таких товарів відсутні первинні документи, записи про які внесено до Форми обліку, відповідні записи у Формі обліку про наявні первинні документи або первинні документи і записи у Формі обліку про такі первинні документи. Форма обліку та первинні документи на товари мають зберігатись у місці продажу до моменту вибуття останньої одиниці товару, відображеної в таких первинних документах, і надаються посадовій особі контролюючого органу на її вимогу під час проведення перевірки. У разі якщо оригінали первинних документів відсутні у місці продажу, посадовій особі контролюючого органу можуть бути надані копії таких первинних документів з подальшим пред`явленням їх оригіналів до закінчення перевірки.

Відповідно до п.85.2 ст.85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки; такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно з п.44.6 ст.44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в п.86.7 ст.86 цього Кодексу, платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Вирішуючи спір, суд керується таким.

Обов`язок надати документи, що підтверджують облік та походження товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу, виникає у суб`єкта господарювання в силу імперативних положень п.12 ст.3 Закону №265/95-ВР на початок проведення перевірки і не залежить від того, чи заявлялася контролюючим органом окрема письмова вимога про надання таких документів. Аналогічний підхід до правозастосування при вирішенні близьких за змістом правовідносин застосовано Верховним Судом у постанові від 03.03.2026 у справі №140/6980/24, у якій Суд, розмежувавши редакції Закону №265/95-ВР, вказав, що обов`язок надати документи, які підтверджують облік та походження товарних запасів, має бути виконаний на початок перевірки, а не в ході її проведення. У постанові від 07.02.2024 у справі №280/6422/22 Верховний Суд окремо наголосив, що висновки, сформовані у справах за попередньої редакції Закону №265/95-ВР, не враховують змін, якими запроваджено відповідальність не лише за реалізацію необлікованих товарів, а й за ненадання документів, які підтверджують облік товарів.

Як підтверджується матеріалами справи, на момент проведення фактичної перевірки 07.02.2024 у місці продажу магазині «ZODI» були відсутні первинні документи на товар, представлений до реалізації, а саме на сережки, арт.455 С (прот) (UA), вага 2,01 грама, каблучку з діамантом, артикул 12137, та каблучку з діамантом, артикул 750656. Ця обставина підтверджується не лише актом (довідкою) фактичної перевірки від 07.02.2024 №4421/13/05/РРО/ НОМЕР_1 , складеним посадовими особами контролюючого органу, а й власноручним записом особи, яка безпосередньо здійснювала розрахункові операції, продавця ОСОБА_2 , у п.4.1 цього акта про те, що накладні знаходяться на офісі і будуть представлені пізніше.

Суд звертає увагу на те, що цей запис зроблено самою особою, яка здійснювала продаж товару, у день перевірки, засвідчено її підписом і в ньому ж зазначено про відсутність зауважень до акта перевірки та перевіряючих. За таких обставин запис у п.4.1 акта є не позицією контролюючого органу, а визнанням особою, яка здійснювала розрахункові операції, факту відсутності первинних документів у місці продажу.

Необґрунтованими є посилання представника позивачки на пояснення ОСОБА_2 від 09.12.2024 про те, що відповідну фразу внесено до акта на вимогу та під диктовку перевіряючих і що насправді оригінали накладних перевіряючим надавалися, оскільки ці пояснення складені через десять місяців після перевірки, суперечать власноручному запису тієї ж особи про відсутність зауважень до акта перевірки та перевіряючих, не підтверджені жодним іншим доказом і не узгоджуються з подальшою поведінкою позивачки. Зокрема, ні станом на дату перевірки, ні станом на дату розгляду справи позивачка не надала документа, який би підтверджував отримання нею спірного товару.

Суд вважає за необхідне зазначити, що п.11 розділу ІІ Порядку №496 передбачає можливість надання посадовій особі контролюючого органу копій первинних документів з подальшим пред`явленням їх оригіналів до закінчення перевірки лише у разі відсутності у місці продажу оригіналів таких документів. Відтак доводи про те, що в місці продажу були відсутні саме засвідчені позивачем копії накладних не спростовують, а підтверджують висновок акта перевірки, оскільки за наявності оригіналів первинних документів у місці продажу потреби у наданні їх копій не виникає.

Стосовно доводів позивачки про порушення відповідачем п.86.5 ст.86 ПК України та позбавлення її права на подання заперечень суд зазначає наступне.

Пунктом 86.5 ст.86 ПК України встановлено, що акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених ст.80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності). Один примірник акта або довідки про результати перевірки не пізніше наступного робочого дня після його складення реєструється в журналі реєстрації актів контролюючого органу і не пізніше наступного дня після його реєстрації вручається або надсилається платнику податків, його законному представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції.

Відповідно до п.86.7 ст.86 ПК України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).

Як випливає зі змісту наведених норм, закон прямо допускає підписання акта фактичної перевірки та вручення його примірника саме особі, яка здійснювала розрахункові операції, і не вимагає окремого вручення такого акта платнику податків особисто.

Матеріалами справи підтверджено, що акт (довідка) фактичної перевірки від 07.02.2024 №4421/13/05/РРО/ НОМЕР_1 підписаний продавцем ОСОБА_2 , яка здійснювала розрахункові операції в магазині «ZODI», та містить її підпис у графі про ознайомлення з актом перевірки і отримання одного примірника акта із зазначенням дати 07.02.2024. Крім того, у п.4.3 акта перевірки позивачці було запропоновано прибути до Головного управління ДПС у Львівській області 13.02.2024 для ознайомлення з матеріалами перевірки, надання вмотивованих пояснень та документів щодо викладених в акті фактів, а п.4.4 акта містить перелік документів, які необхідно було надати у вказаний строк.

Відтак, враховуючи вищезазначене, суд не вбачає достатніх підстав для висновку про те, що позивачку було позбавлено передбаченого п.86.7 ст.86 ПК України права подати заперечення на акт перевірки та додаткові документи. Позивачка цим правом не скористалася, заперечень до акта перевірки, а так само документів на підтвердження обліку товарних запасів до прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення до контролюючого органу не подала, до Головного управління ДПС у Львівській області 13.02.2024 не прибула, причин цього не навела.

Суд враховує, що Верховний Суд у постанові від 16.12.2025 у справі №300/670/25 наголосив на необхідності з`ясування судами обставин вручення платнику податків акта фактичної перевірки та наявності у нього можливості подати заперечення. Такі обставини у цій справі судом установлені і вони свідчать про додержання контролюючим органом вимог п.86.5 ст.86 ПК України.

Разом з тим суд вважає за необхідне зазначити, що навіть за умови подання позивачкою заперечень на акт перевірки разом із документами, на які вона покликається у позовній заяві, підстави для іншого висновку були б відсутні.

Матеріалами справи підтверджено, що на обґрунтування ведення обліку товарних запасів позивачка надала видаткову накладну без номера від 12.04.2023 разом з описом товару №4864 від 12.04.2023, видаткову накладну №00ФР-000759 від 06.09.2023 та накладну №75 від 19.09.2023. Дослідивши ці документи, суд встановив, що покупцем (одержувачем) товару в них зазначений інший суб`єкт господарювання фізична особа-підприємець ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , тоді як позивачка у цих документах не фігурує ні як сторона правочину, ні як отримувач товару.

Так, у видатковій накладній №00ФР-000759 від 06.09.2023 постачальником зазначено фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 , а покупцем фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 , у накладній №75 від 19.09.2023 постачальником зазначено фізичну особу-підприємця ОСОБА_5 , а одержувачем фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 . Доказів отримання товару від фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 позивачка не надала, як не надала і первинних документів на внутрішнє переміщення товарів, наявність яких для цього випадку прямо передбачена п.12 ст.3 Закону №265/95-ВР та п.2 розділу ІІ Порядку №496.

Суд звертає увагу і на те, що жодного документа, який стосувався б каблучки з діамантом артикул 12137 вартістю 28228,00 грн та каблучки з діамантом артикул 750656 вартістю 26811,00 грн, позивачка не надала ані контролюючому органу, ані суду.

Більше того, позивачка не надала суду Форми ведення обліку товарних запасів, визначеної додатком до Порядку №496, тоді як саме ця Форма разом із первинними документами становить облік товарних запасів у розумінні Порядку №496. Її відсутність унеможливлює висновок про ведення позивачкою обліку товарних запасів за місцем їх реалізації як такого, незалежно від оцінки окремих накладних.

Водночас суд зауважує, що позивачка не була обмежена у наданні доказів на підтвердження своїх вимог у судовому порядку, проте таких доказів не надала, а тому її доводи про наявність належного обліку товарних запасів за місцем реалізації є непідтвердженими.

Суд враховує правовий висновок Верховного Суду, сформований у постанові від 17.08.2023 у справі № 380/8798/21, за яким обставина порушення платником податків обов`язку, встановленого п.85.2 ст.85 ПК України, не позбавляє його права надати документи додатково до прийняття контролюючим органом відповідного рішення, а контролюючий орган не звільняється від обов`язку врахувати такі документи.

Проте у цій справі позивачка документів на підтвердження обліку товарних запасів до прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення контролюючому органу не надавала, а надані нею пізніше разом зі скаргою від 20.06.2024 видаткові накладні, як установлено судом, обліку товарних запасів позивачки не підтверджують.

Стосовно доводів позивачки про ненадіслання їй оскаржуваного податкового повідомлення-рішення суд зазначає, що ця обставина стосується виключно обчислення строків адміністративного та судового оскарження і сама по собі не впливає на оцінку правомірності податкового повідомлення-рішення по суті. Відповідні доводи враховані судом при вирішенні питання про додержання позивачкою строку звернення до суду.

Рішення Державної податкової служби України від 12.07.2024 №21545/6/99-00-06-03-02-06 про залишення скарги без розгляду предметом цього позову не є, а тому судом не оцінюється. Водночас залишення скарги без розгляду не позбавляє платника податків права на судове оскарження податкового повідомлення-рішення і не свідчить про його правомірність.

Перевіряючи правильність визначення розміру фінансової санкції, суд встановив, що вартість товару, на який у місці продажу були відсутні первинні документи, становить 5276,00 грн, 28228,00 грн та 26811,00 грн, що в сукупності складає 60315,00 грн. Саме ця сума застосована відповідачем як фінансова санкція за порушення п.12 ст.3 Закону №265/95-ВР, що відповідає ст.20 цього Закону, яка визначає розмір санкції у розмірі вартості необлікованих товарів за цінами реалізації і не наділяє контролюючий орган дискрецією щодо зменшення такого розміру.

Проаналізувавши матеріали справи та вимоги чинного законодавства України, суд доходить висновку про те, що факт порушення позивачкою п.12 ст.3 Закону №265/95-ВР, а саме ненадання під час проведення фактичної перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу, знайшов своє підтвердження, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення в частині нарахування штрафних санкцій у розмірі 60315,00 грн прийняте правомірно.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно.

Оцінюючи рішення відповідача на відповідність критеріям, визначеним у ч.2 ст.2 КАС України, суд вважає, що таке прийняте на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, та неупереджено.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Докази, подані позивачкою, переконують у безпідставності позовних вимог. Натомість, відповідач, Головне управління ДПС у Львівській області, виконало покладений на нього ч.2 ст.77 КАС України обов`язок, а саме довело правомірність своїх дій та рішення, чим спростувало твердження позивачки про порушення її прав та інтересів.

А тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд вважає, що в задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення в частині слід відмовити повністю.

Щодо судового збору, то оскільки суд ухвалює рішення на користь суб`єкта владних повноважень, підстави для розподілу судових витрат на підставі ст.139 КАС України відсутні.

Керуючись ст. 2, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд

у х в а л и в:

1. У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення в частині відмовити повністю.

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивачка фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач Головне управління ДПС у Львівській області (місцезнаходження: вул.Стрийська, буд.35, м.Львів, 79026; ЄДРПОУ 43968090).

СуддяАндрусів Уляна Богданівна