Рішення № 139184492, 24.08.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/7626/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 серпня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Хамник М.М.,

за участі секретаря Камілли В.Я.,

представника відповідача - Роман М.С.,

представника відповідача - Олексій В.В.,

представника третьої особи - Гецко В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Ужгород цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, Закарпатської обласної прокуратури, третя особа без самостійних вимог Регіональний сервісний центр МВС у Закарпатській області, Івано-Франківське міжрегіональне управління міністерства юстиції України про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом звільнення майна з під арешту, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Марина Віктор Георгійович, звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із позовною заявою про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом звільнення майна з під арешту.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 31 травня 2009 року відносовно ОСОБА_1 було порушено кримінальну справу №6104809 за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, в якій вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29.09.2009 року ухвалено визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, та звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням, у відповідності до ст.ст.75, 76 КК України. Стягнути з ОСОБА_1 на користь УДАІ ГУМВС України в Закарпатській області заподіяну матеріальну шкоду в розмірі 18 тис. 244 грн. 94 коп., звернувши стягнення на автомобіль Toyota Camry, д/н НОМЕР_1 .

В межах вказаної кримінальної справи, постановою старшого слідчого СВ Ужгородського МУ ГУ МВС України в Закарпатській області Пукмана В.О. від 28.07.2009 року, на автомобіль Toyota Camry, д/н НОМЕР_1 , що належить позивачу на праві приватної власності, накладено арешт. В подальшому, ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 27.10.2011 року ОСОБА_1 звільнено від покарання у зв`язку із закінченням іспитового строку. Матеріальну шкоду відшкодовано.

Про наявність арешту, позивач дізнався в квітні 2026 року від працівників сервісного центру МВС у Закарпатській області, коли прийшов зняти Toyota Camry, д/н НОМЕР_1 з обліку.

Після ознайомлення у травні 2026 року в Ужгородському міськрайонному суді з матеріалами справи, довідався про наявність постанови слідчого стосовно накладення арешту, з якої було виготовлено копію. Вважає, що строк позовної давності ним не пропущено, оскільки довідався про порушення своїх прав у травні поточного року. Однак, з метою уникнення правових колізій у прохальній частині позову заявив клопотання про поновлення процесуальних строків для оскарження.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного районного суду Закарпатської області від 01.06.2026 року було відкрито провадження по справі та призначено справу до підготовчого судового засідання.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного районного суду Закарпатської області від 17.07.2026 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача будучи присутнім у судових засіданнях позовні вимоги підтримував та просив їх задовольнити, надав аналогічні пояснення, викладеним у позові. В подальшому від представника позивача до суду надійшла заява, згідно якої просив розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, не наполягає на стягненні судових витрат.

11.06.2026 року від представника Головного управління Національної поліції в Закарпатській області Олексія Василя Васильовича надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що позовні вимоги до ГУНП в Закарпатській області, як до відповідача є необґрунтованими, оскільки між позивачем та відповідачем в особі ГУНП в Закарпатській області немає цивільного спору. Крім того арешт, накладений постановою старшого слідчого СВ Ужгородського МУ ГУ МВС України в Закарпатській області Пукмана В.О. 28.07.2009 року в межах кримінальної справи №6104809, тобто обставини справи мали місце ще до створення ГУНП в Закарпатській області, а отже дії поліцейськими ГУНП в Закарпатській області не оспорюються.

Звернув увагу, що позивачем не долучено жодного доказу чи є він учасником кримінального провадження чи ні, у справі в якій накладено заборону (арешт) на нерухоме майно по АДРЕСА_1 , а зазначено лише номер заборони накладений нотаріальною конторою та прізвище слідчого який накладав заборону (арешт).

Повідомив суд, що згідно наданої позивачем в позові інформації та доказів неможливо встановити обставини кримінальної справи/кримінального провадження та інші дані. Крім того, повідомив суд, що дані які є доступні та містяться в інформаційних системах ГУНП в Закарпатській області в період до 2012 рок, є лише загальні, а саме: інформація про реєстрацію кримінальної справи, ідентифікаційні дані особи, що вчинила кримінальне правопорушення, зазначення статей КК України та інформація про передачу кримінальної справи, якщо така передавалась до суду, тобто вся інформація про застосування запобіжних заході міститься лише в матеріалах кримінальної справи.

Спір щодо звільнення майна з-під арешту є приватноправовим, якщо арешт накладений на майно особи, яка не була учасником кримінального провадження, розпочатого за Кримінально-процесуальним кодексом України (далі - КПК України) 1960 року та завершеного (вирок, постанова про закриття провадження) у порядку, передбаченому КПК України 1960 року (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі №372/2904/17-ц) або КПК України 2012року (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі №2-3392/11 (провадження №14-105цс19). Залежно від суб`єктного складу учасників такого спору його слід розглядати за правилами цивільного чи господарського судочинства.

Враховуючи наведене, спростувати або підтвердити обставини, що стверджує позивач в своїй позовній заяві документально або через інформаційні системи ГУНП в Закарпатській області не має можливості, а у випадку якщо в кримінальній справі було винесено судом рішення (вирок), тоді матеріали кримінальної справи можуть зберігатись в архівах суду який виносив рішення.

У зв`язку з чим просив відмовити в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, Закарпатської обласної прокуратури, третя особа без самостійних вимог: Регіональний сервісний центр МВС у Закарпатській області, Івано-Франківське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України про звільнення майна з-під арешту та усунення перешкод у здійсненні права власності.

16.06.2026 року до суду надійшли письмові пояснення третьої особи Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях (філія ГСЦ МВС) у яких представник заявив, що не мав змоги ознайомитися з матеріалами справи, оскільки поштою копія позову з додатками до них не надходила, в підсистемі «Електронний суд» така також у них відсутня. У зв`язку з цим, вони можуть подати пояснення виключно в межах інформації, наведеної в ухвалі суду про відкриття провадження та залучення третьої особи до участі у справі.

Зі змісту ухвали вбачається, що предметом спору є вимоги про звільнення майна з-під арешту та усунення перешкод у здійсненні права власності. Разом з тим, регіональний сервісний центр ГСЦ МВС не є учасником спірних матеріальних правовідносин, які виникли між позивачем та органами, що приймали рішення про арешт майна або забезпечують його виконання.

Отже, рішення суду у даній справі не створюватиме для регіонального сервісного центру ГСЦ МВС будь-яких нових прав чи обов`язків, не змінюватиме обсяг його компетенції та не впливатиме на правовий статус установи.

23.06.2026 року від Закарпатської обласної прокуратури надійшов відзив, де зазначено, що на їх думку, зазначений позов не підлягає задоволенню до визначених позивачем відповідачів. Спір щодо звільнення майна з-під арешту є приватноправовим, якщо арешт накладений на майно особи, яка не була учасником кримінального провадження, розпочатого за правилами КПК України 1960 року та завершено у порядку, передбаченому КПК України 1960 року. Разом з наведеним, позов у даній справі пред`явлений до Закарпатської обласної прокуратури як до неналежного відповідача, оскільки Закарпатською обласною прокуратурою арешт на майно, яке є предметом даного судового розгляду не накладався, а відповідно до вимог чинного законодавства у прокурора відсутні повноваження щодо зняття арешту з майна позивача, тому Закарпатська обласна прокуратура є неналежним відповідачем у даній справі. Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Враховуючи вищенаведене, просить у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, Закарпатської обласної прокуратури, треті особи без самостійних вимог: Регіональний сервісний центр МВС у Закарпатській області, Івано-Франківське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України про звільнення майна з-під арешту та усунення перешкод у здійсненні права власності у справі №308/7626/26 відмовити повністю.

23.07.2026 року до суду надійшли пояснення третіх осіб де представник зазначив, що згідно з інформацією Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань повне найменування юридичної особи Головний сервісний центр МВС, скорочене ГСЦ МВС, ідентифікаційний номер 40109173.

РСЦ ГСЦ МВС у Львівській. Івано Франківській та Закарпатській областях, які є структурними підрозділами Головного сервісного центру МВС не є юридичними особами, а тому не мають процесуальної правоздатності та не можуть брати участь у справі. Також просить суд звернути увагу на те, що РСЦ ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях не наділено повноваженнями скасовувати арешти та самовільно вносити будь-які відомості в Єдиний державний реєстр транспортних засобів. При цьому підтвердив, що згідно Єдиного державного реєстру МВС, станом на 21.07.2026 року, на спірний транспортний засіб накладено обмеження в рамках виконавчого провадження №44695090 від 02.12.2014 року. Інформація про арешт, накладений постановою ст. слідчою СВ Ужгородського МУ ГУ МВС України в Закарпатській області ОСОБА_2 від 28.07.2009 року в межах кримінальної справи №6104809 - на автомобіль ToyotaCamry, державний номерний знак НОМЕР_1 відсутня. Просить суд врахувати, що РСЦ ГСЦ МВС у Львівській, Івано Франківській та Закарпатській областях жодним чином не порушує будь-які права Позивача.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та його представника, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. У ст.12 ЦПК України, говориться, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч.2 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що 31 травня 2009 року стосовно ОСОБА_1 було порушено кримінальну справу №6104809 за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України. Слідство та розгляд вищевказаної справи здійснювались у відповідності до норм КПК 1960 року. В межах цієї кримінальної справи, постановою старшого слідчого СВ Ужгородського МУ ГУ МВС України в Закарпатській області Пукмана В.О. від 28.07.2009 року, на автомобіль Toyota Camry, д/н НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, накладено арешт з метою забезпечення виконання цивільного позову.

Вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29.09.2009 року ухвалено визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, та звільнити його від відбування призначеного покарання з випробуванням, у відповідності до ст.ст.75, 76 КК України. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь УДАІ ГУМВС України в Закарпатській області заподіяну матеріальну шкоду в розмірі 18 тис. 244 грн. 94 коп., звернувши стягнення на автомобіль Toyota Camry, д/н НОМЕР_1 .

Як вказує позивач, у зверненні стягнення на Toyota Camry, д/н НОМЕР_1 необхідності не було, так як матеріальна шкода була ним відшкодована в готівковій формі, у зв`язку з чим Постановою ВДВС Ужгородського міського управління юстиції від 28.04.2010 року виконавче провадження №16777413 про стягнення з ОСОБА_1 на користь УДАІ ГУМВС України в Закарпатській області 18244,94грн. заподіяної матеріальної шкоди шляхом звернення стягнення на автомобіль Toyota Camry, д/н НОМЕР_1 , закінчено у зв`язку з повним виконанням (перерахуванням суми боргу стягувачем).

В подальшому, ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 27.10.2011 року ОСОБА_1 звільнено від покарання у зв`язку із закінченням іспитового строку.

Позивач стверджує, що про наявність арешту він дізнався в квітні 2026 року від працівників сервісного центру МВС у Закарпатській області, коли прийшов зняти автомобіль з обліку. Йому повідомили, що існує арешт майна на підставі постанови слідчого. Будь-яких письмових довідок чи письмових відповідей з цього приводу працівників сервісного центру не надавали, так як самої постанови в них не було, а відповідні відомості містились в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Після ознайомлення у травні 2026 року в Ужгородському міськрайонному суді з матеріалами справи, позивач довідався про наявність постанови слідчого про накладення арешту від 28.07.2009. Зі змісту вказаної постанови вбачається, що арешт на автомобіль Toyota Camry, д/н НОМЕР_1 накладено з метою відшкодування завданої УДАІ ГУМВС України в Закарпатській області шкоди, а також забезпечення цивільного цивільного позову, яку позивачем відшкодовано, у зв`язку з чим позивач просить скасувати арешт, накладений вказаною постановою.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 30 червня 2020 року у справі №727/2878/19, провадження №14-516цс19, спори про звільнення майна з-під арешту, накладеного за правилами КПК України 1960 року та не знятого після закриття кримінальної справи, підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства. При цьому у пункті 21 постанови Велика Палата Верховного Суду систематизувала правові висновки щодо розмежування цивільної та кримінальної юрисдикції у спорах про звільнення майна з-під арешту. Зокрема, у пункті 21.2 зазначено, що якщо арешт накладений на майно особи, щодо якої за КПК України 1960 року була порушена кримінальна справа, але надалі постанову про порушення кримінальної справи за тим же процесуальним законом скасовано без вирішення питання про зняття арешту, спір про звільнення майна з-під арешту підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Водночас у пункті 21.3 цієї ж постанови Велика Палата Верховного Суду вказала на окремий випадок, коли арешт накладено на майно особи під час досудового розслідування за правилами КПК України 1960 року, ця особа була засуджена, вирок не виконаний, однак до засудження інша особа на підставі судового рішення стала власником відповідного майна. Саме за таких обставин питання щодо зняття арешту вирішується за правилами кримінального судочинства.

Зазначений висновок не може бути застосований до спірних правовідносин, оскільки у цій справі після накладення арешту автомобіль залишався власністю саме ОСОБА_1 , він був особою, щодо якої здійснювалося кримінальне провадження, а після завершення кримінальної справи та виконання вироку інша особа власником автомобіля не стала.

Таким чином, спірні правовідносини відповідають цивільно-правовій природі вимоги про усунення перешкод у здійсненні права власності.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 червня 2019 року у справі №766/21865/17, провадження №14-181цс19, зазначила, що після припинення кримінальної справи арешт майна стає публічним обтяженням права власності, підстави для подальшого існування якого відпали. При цьому арешт із заходу забезпечення кримінального провадження перетворюється на неправомірне обмеження права особи користуватися належним їй майном.

Велика Палата Верховного Суду також вказала, що вимоги про звільнення майна з-під арешту, які ґрунтуються на праві власності на нього, є способом захисту такого права, різновидом негаторного позову, і виникають із цивільних правовідносин.

Зазначений правовий висновок безпосередньо підлягає застосуванню у цій справі, оскільки арешт автомобіля позивача накладено саме за правилами КПК України 1960 року, кримінальна справа завершена вироком суду, покарання виконано, а майнова вимога, для забезпечення якої застосовано арешт, виконана у повному обсязі.

Статтею 316 ЦК України визначено, що право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном, як то передбачено ст.317 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року №3477-УІ, суди України при розгляді справ застосовують конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основних свобод, передбачено, що кожна фізична чи юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до п.10 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» №35 від 03.06.2016 р. у матеріалах справи залежно від предмету та підстави позову мають бути належним чином завіренні акти опису та арешту, постанови про арешт коштів чи майна боржника, на виконання яких проводився опис і арешт, матеріали, що є в кримінальній справі щодо належності описаного майна і джерел коштів на його придбання.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» №20 від 22.12.1995 року, визначено, що приватна власність громадян, як одна із рівноправних форм власності охороняється законом, її захист здійснюється судом. Судовий захист прав приватної власності громадян здійснюється шляхом розгляду справ, у тому числі шляхом розгляду справ за позовами про зняття арешту.

Статтею 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном

З наданих до суду документів вбачається, що постановою старшого слідчого СВ Ужгородського МУ ГУ МВС України в Закарпатській області Пукмана В.О. від 28.07.2009 року, на автомобіль Toyota Camry, д/н НОМЕР_1 , що належить йому на праві приватної власності, накладено арешт в межах кримінальної справи №6104809 за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України саме з метою відшкодування шкоди, яка завдана УДАІ ГУМВС України в Закарпатській області, яку позивачем відшкодовано, що підтверджується Постановою ВДВС Ужгородського міського управління юстиції від 28.04.2010 року №16777413.

Отже, судом встановлено, що арешт на автомобіль був накладений як захід забезпечення виконання майнового зобов`язання та цивільного позову в межах кримінальної справи.

Метою такого заходу було забезпечення можливості реального виконання рішення щодо відшкодування шкоди.

Водночас постановою ВДВС Ужгородського міського управління юстиції від 28 квітня 2010 року виконавче провадження №16777413 закінчено у зв`язку з повним виконанням зобов`язання.

Таким чином, з моменту повного виконання майнового зобов`язання відпала фактична та юридична мета, задля якої арешт був накладений.

Подальше існування такого арешту не забезпечує жодного існуючого майнового інтересу держави, стягувача або іншої особи, а тому становить невиправдане та непропорційне обмеження права позивача користуватися та розпоряджатися належним йому майном.

Суд критично оцінює доводи представника Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про те, що позовні вимоги до ГУНП є необґрунтованими лише з тієї підстави, що арешт був накладений у 2009 році органом міліції, який на час розгляду справи не існує як орган, що здійснює відповідні правоохоронні функції. Так Верховний Суд у своїй усталеній практиці виходить із того, що припинення діяльності відповідного органу міліції та створення органів Національної поліції не може саме по собі позбавляти власника майна ефективного судового способу захисту його права. Зокрема, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 31 липня 2026 року у справі №755/21681/24 зазначено, що сама наявність у реєстрі запису про колишній орган міліції не свідчить про його процесуальну правосуб`єктність, оскільки органи міліції припинили виконання правоохоронних функцій держави, а кримінальне провадження, в межах якого накладено арешт, фактично перебуває у віданні новостворених органів поліції.

У цій же постанові Верховний Суд дійшов висновку, що відповідне територіальне управління Національної поліції як самостійна юридична особа та орган публічної влади, що забезпечує функціонування поліції на відповідній території, є належним відповідачем для відновлення порушеного приватно-майнового права власника.

Крім того, ГУНП в Закарпатській області не заперечує самого факту існування кримінальної справи №6104809 та не спростувало обставин, встановлених судом на підставі наданих позивачем документів.

Посилання відповідача на те, що інформаційні системи ГУНП не містять повних матеріалів кримінальної справи, не спростовує встановлених судом обставин, оскільки відповідні обставини підтверджуються належними письмовими доказами, зокрема постановою слідчого про накладення арешту, вироком суду, ухвалою про звільнення від покарання та постановою державного виконавця про закінчення виконавчого провадження.

Саме відсутність у відповідача повного архіву кримінальної справи не може покладатися в основу обмеження права власника, якщо факт накладення арешту та припинення обставин, для забезпечення яких його застосовано, підтверджені іншими належними доказами.

Необґрунтованими суд вважає також доводи Закарпатської обласної прокуратури про те, що прокуратура є неналежним відповідачем лише з тієї підстави, що прокурор або орган прокуратури не накладав арешт на автомобіль. Так предметом цього спору не є оскарження процесуальних дій конкретного слідчого та не ставиться питання про притягнення органу прокуратури до відповідальності. Позивач просить усунути триваючу перешкоду у здійсненні його права власності, яка полягає в існуванні обмеження щодо належного йому автомобіля, підстава для якого на теперішній час відпала. Отже, суд не покладає на прокуратуру обов`язку скасувати постанову слідчого 2009 року як процесуальне рішення, а вирішує приватноправову вимогу власника про припинення існуючого обмеження його права власності. Водночас сама по собі відсутність у прокуратури повноважень самостійно зняти арешт не є підставою для відмови власнику у судовому захисті.

Судове рішення у цій справі є самостійною юридичною підставою для припинення відповідного обтяження у встановленому законом порядку.

Щодо клопотання позивача про поновлення строку позовної давності суд констатує, що такий позивачем не пропущено з огляду на наступне.

Вимога про звільнення майна з-під арешту, яка спрямована на усунення триваючого обмеження права власності, за своєю правовою природою є різновидом негаторного позову.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 червня 2019 року у справі №766/21865/17 зазначила, що вимоги про звільнення майна з-під арешту, які ґрунтуються на праві власності на нього, є способом захисту цього права та виникають із цивільних правовідносин.

У даній справі порушення права позивача має триваючий характер, оскільки арешт продовжує існувати та перешкоджає йому вільно розпоряджатися належним йому автомобілем.

Крім того, з матеріалів справи встановлено, що фактична можливість реалізації позивачем повноважень власника була обмежена та стала очевидною для нього лише після звернення до сервісного центру МВС у квітні 2026 року.

З огляду на викладене, позов підлягає до задоволення шляхом скасування накладеного постановою старшого слідчого СВ Ужгородського МУ ГУ МВС України в Закарпатській області Пукман В.О. від 28.07.2009 року в межах кримінальної справи №6104809 арешту на автомобіль марки Toyota Camry, державний номерний знак НОМЕР_1 .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 16, 316, 317, 319, 321 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 30, 76-89, 258, 259, 263-265, 274-279, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, Закарпатської обласної прокуратури, третя особа без самостійних вимог Регіональний сервісний центр МВС у Закарпатській області, Івано-Франківське міжрегіональне управління міністерства юстиції України про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом звільнення майна з під арешту - задовольнити.

Скасувати арешт, накладений постановою старшого слідчого СВ Ужгородського МУ ГУ МВС України в Закарпатській області Пукмана В.О. від 28.07.2009 року в межах кримінальної справи №6104809 на автомобіль марки Toyota Camry, державний номерний знак НОМЕР_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Сторони у справі:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідачі:

Головне управління Національної поліції в Закарпатській області: код ЄДРПОУ: 40108913, адреса: 88000, Закарпатська обл., м.Ужгород, вул.Ференца Ракоці, 13.

Закарпатська обласна прокуратура: код ЄДРПОУ: 02909967, адреса:88000, Закарпатська обл., м.Ужгород, вул.Коцюбинського, 2-а

Треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору:

Регіональний сервісний центр МВС у Закарпатській області: код ЄДРПОУ: 40112406, адреса: 88000, Закарпатська обл., м.Ужгород, вул.Карпатської України, 7.

Івано-Франківське міжрегіональне управління міністерства юстиції України: код ЄДРПОУ: 43316386, адреса: 76018, Івано-Франківська обл., Івано-Франківський р-н, м.Івано-Франківськ, вул.Грюнвальдська, буд.11.

Повне рішення проголошено 24.08.2026

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду

Закарпатської області М.М.Хамник