Рішення № 139184482, 21.08.2026, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/2279/26

Провадження № 2-а/307/41/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2026 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області

у складі головуючої судді Сас Л.Р.,

секретар судового засідання Семко А.В.,

розглянувши за правилами ч. 4 ст. 229 КАС України (за відсутності всіх учасників справи та не здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу) за правилами позовного провадження, встановленого для розгляду окремих категорії термінових адміністративних справ адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

в с т а н о в и в:

Представник Коструб В.В. від імені позивачки ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування постанови серії БАА № 276412 від 01 травня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121-3, ч. 2 ст. 122 та ч. 1 ст. 126 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, у розмірі 1 190,00 грн. та визнання зупинки транспортного засобу незаконною.

В обґрунтування свого позову представник посилався на те, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА № 276412 від 01.05.2026, позивачку притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що вона 01.05.2026 о 21 год. 30 хв. в с. Новоселиця по вул. 128 Бригади, перед виконанням маневру не подала сигналу світлового покажчика повороту та не пред`явила посвідчення водія категорії «В», при цьому керувала із несправним освітленим номерним знаком у темну пору доби, у зв`язку з чим на неї було накладено адмінстягнення у вигляді штрафу у розмірі 1 190 гривень.

Вважає, що позивачку було притягнуто до адміністративної відповідальності безпідставно, у зв`язку з чим винесена посадовою особою відповідача постанова у справі про адміністративне правопорушення є незаконною, необгрунтованою та підлягає визнанню протиправною та скасуванню, виходячи з наступних мотивів.

Оскаржувана постанова не містить жодних відомостей щодо фото- або відеофіксації порушень ПДР, а також даних про технічний засіб, яким таку фіксацію здійснено. Поліцейським не зафіксовано порушення належним чином, а тому факт порушення ПДР є недоведеним. У матеріалах справи, якими володіє захист, наявні лише постанова та рапорт працівника поліції, останній не містить відомостей про те, які саме порушення Правил дорожнього руху стали підставою для зупинки транспортного засобу.

При цьому рапорт працівника поліції не може слугувати беззаперечним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, а показання цієї особи не можуть вважатися об`єктивними доказами у справі, оскільки вона є представником суб`єкта владних повноважень, який здійснює функції нагляду та контролю у сфері безпеки дорожнього руху, і є зацікавленою стороною при розгляді справи.

Також дії працівника поліції щодо оформлення адміністративних матеріалів відносно водія є незаконними якщо відсутні докази правопорушення.

Позивачка стверджує, що покажчик повороту вона вмикала, а підсвітка номеру була справною і працювала. Відповідно до положень КАСУ саме відповідач зобов`язаний довести ті факти, що викладені в постанові.

Факт того, що ОСОБА_1 не пред`являла посвідчення водія є недоведеним, адже в самій постанові зазначено серію та номер посвідчення водія ОСОБА_1 .

Окрім наведеного, існує суттєва суперечність y встановлених обставинах справи, зокрема, час вчинення інкримінованого правопорушення зазначено як 21:30, проте у цей момент, згідно з наявним відеозаписом, відбувалась розмова між водієм та працівником поліції, що унеможливлює вчинення порушення у вказаний час. Оскільки поліцейський не задокументував і не довів факт порушення ПДР, вважає постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню.

Також просив поновити строк для оскарження вказаної постанови посилаючись на те, що строк пропущено з поважних причин, оскільки оскаржувана постанова винесена 01.05.2025, однак не була направлена ОСОБА_1 відповідачем і по сьогоднішній день, про її наявність стало відомо лише 01.06.2026, під час ознайомлення з матеріалами справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП, про що свідчить відмітка про ознайомлення з матеріалами від 28.05.2026. Також постанову та відеозапис із бодікамер працівників поліції неможливо було переглянути у системі «Електронний суд». Вказані матеріали стали доступні лише 1 червня 2026 року, що унеможливило своєчасне звернення до суду.

Ухвалою судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 09 червня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду на 12 червня 2026 року, яке було неодноразово відкладено за клопотаннями учасників справи, востаннє на 21 серпня 2026 року.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Коструб В.В. у судове засідання не прибули, представник подав заяву про розгляд справи за їх відсутності та підтримання позовних вимог.

Представник відповідача Головного управління Національної поліції у Закарпатській області у встановлений строк подав відзив на позов у якому позов не визнав посилаючись на його необґрунтованість та таким, що не відповідає нормам діючого законодавства. Дільничним офіцером поліції Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області капітаном поліції Канюкою І.І. було виявлено правопорушення, вчинене позивачкою, внаслідок чого було складено постанову серії БАА № 276412 від 01.05.2026 та притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП. На місці вчинення адміністративного правопорушення, дільничним офіцером поліції Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області капітаном поліції Канюкою І.І., було здійснено відеофіксацію події, що в розумінні ст. 251 КУпАП є доказом в справі про адміністративне правопорушення. Крім того, 01.05.2026 позивачкою також було вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Матеріали справи про адміністративні правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП були передані до Тячівського районного суду Закарпатської області (справа № 307/1865/26). Оскаржувана постанова складена відповідачем відповідно до норм Кодексу України про адміністративні правопорушення, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС від 07.11.2015 № 1395, посилання позивача на порушення ГУНП в Закарпатській області законодавства в даному випадку є безпідставними, необґрунтованими, а позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Дослідивши всі обставини справи та перевіривши їх доказами суд встановив наступне.

Щодо поновлення строку на оскарження постанови, слід зазначити таке

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з частиною першою статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Частиною першою статті 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 1 ст. 287 КУпАП України, постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.

Згідно вимог частини другої статті 286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Відповідно до статті 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі, зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Згідно з частиною шостою статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

За загальним правилом, поважними причинами визнаються такі причини або обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Європейський суд з прав людини в рішенні по справі «Іліан проти Туреччини» наголошував, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Отже, у кожній конкретній справі суди мають ґрунтовно перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 про існування постанови стало відомо лише 01.06.2026 під час ознайомлення представником позивача із матеріалми справи про адміністративне правопорушення та отримання копії оскаржуваної постанови, на якій відсутня відмітка про вручення її позивачці у той час доказів отримання позивачкою оскаржуваної постанови, відповідачем не надано.

Таким чином позивачка пропустила строк звернення до суду з поважних причин, а тому суд вважає про наявність підстав для поновлення позивачці строку для оскарження даної постанови.

При вирішенні питання поновлення процесуального строку суд, в тому числі, враховує необхідність вирішення питання про те, якому принципу надати перевагу: принципу правової визначеності чи принципу забезпечення права на судовий захист, оскільки обидва принципи є елементами принципу верховенства права, закріпленими у Конвенції.

В свою чергу, при оцінці тривалості пропущеного строку звернення до суду, враховуючи обставини справи, суд віддає перевагу принципу забезпечення права на судовий захист, як елементу принципу верховенства права.

Із постанови серія БАА № 276412, винесеної 01 травня 2026 року о 21:45 дільничим офіцером поліції ВПД 1 Тячівського РВП ГУНП в Закарпатської області Канюкою І.І. видно, що ОСОБА_1 01.05.2026 о 21 год. 30 хв. в с. Новоселиця по вул. 128 Бригади, рухаючися по дорозі перед виконанням маневру не подала сигналу світлового покажчика повороту, та не пред`явила посвідчення водія категорії «В», при цьому керувала із несправним освітленим номерним знаком у темну пору доби, чим порушила п.п. «в» п. 2.3., п.п. 9.2., п.п. «а» п. 2.1. ПДР України, чим вчинила адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 121-3, ч. 2 ст. 122 та ч. 1 ст. 126 КУпАП, у зв`язку з чим на неї було накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1 190 гривень і вказану постанову їй не вручено, наявний запис про те, що вона відмовилася (а. с. 7).

Даючи правову оцінку вказаній постанові суд керується такими вимогами чинного законодавства.

Статтею 3 Конституції України передбачено, що верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні.

Окрім того, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 року № 3353, встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306.

Згідно з ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до п. 1.3 Правил дорожнього руху, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Частина 1 ст. 121-3 КУпАП передбачає відповідальність водія за керування або експлуатацію транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака.

Частина 2 ст. 122 КУпАП передбачає відповідальність водія за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

Частина ч. 1 ст. 126 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.

Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтями 8 та 9 цього Кодексу встановлено, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст. 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах по деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Таким чином, суд звертає увагу, що зазначена правова норма визначає ряд фактичних даних на основі яких посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Стаття 69 КАС України передбачає, що доказами у адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Так, у постанові Верховного Суду № 560/751/17 від 27.06.2019 року, яка відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України є обов`язковою для врахування судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, звертається увага на те, що обов`язок доказування правомірності накладення адміністративного стягнення на позивача у даній категорій справ, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України покладений на відповідача, - суб`єкта владних повноважень.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Проте, на виконання вимог чинного законодавства, зокрема, зазначених правових положень та Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року, в матеріалах справи не міститься жодного належного доказу вчинення водієм ОСОБА_1 вказаного адміністративного правопорушення.

Згідно зі ст. 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Оскаржувана ж постанова у графі 7 до постанови додаються, не містить відомостей про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис.

Відповідач до відзиву долучив відеозапис, який не містить зафіксованого факту зупинки транспортного засобу марки «ЗАЗ FORZA», номерний знак НОМЕР_1 .

Крім цього, що стосується вказаного відезоапису слід зазначити, що Закон № 580-VIII дозволяє поліції використовувати фото- та відеоматеріали як докази, проте у разі відсутності в постанові про адміністративне правопорушення посилань на конкретні технічні засоби, якими здійснено запис, такий доказ може бути визнаний недопустимим

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 13 лютого 2020 року у справі №524/9716/16-а.

Згідно п. 3) ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.

Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації.

Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для скасування постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення.

Керуючись ст. ст. 241-244, 246, 250 КАС України,

у х в а л и в:

Поновити ОСОБА_1 строк для оскарження постанови.

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Скасувати постанову, винесену дільничним офіцером поліції Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області капітаном поліції Канюкою І.І. 01 травня 2026 року серії № БАА № 276412 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення штрафу у розмірі 1 190 грн.

Закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3, ч. 2 ст. 122 та ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, і може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду, протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Закарпатській області, м. Ужгород, вул. Ф. Ракоці, 13, Закарпатська область, код ЄДРПОУ 40108913.

Повне судове рішення складено 24 серпня 2026 року.

Суддя Л.Р.Сас