Рішення № 139184349, 11.08.2026, Тульчинський районний суд Вінницької області

Справа № 148/609/26

Провадження №2/148/849/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року Тульчинський районний суд Вінницької області

в складі: судді Штифурко Л.А.

секретаря Лиженко Є.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тульчина в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

встановив:

У березні 2026 року позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 03.09.2023 уклали Кредитний договір (оферти) № 03.09.2023-100002144.

Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі - 4500 грн. Згідно умов Договору заявка є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), з якою Позичальник ознайомився під час укладення кредитного договору.

За умовами кредитного договору № 03.09.2023-100002144 від 03.09.2023 Позичальнику надається Кредит на наступних умовах: дата надання/видачі кредиту - 03/09/2023; сума Кредиту: 4500 грн. 00 коп.; строк, на який надається Кредит - 42 днів з дати його надання.; дата повернення (виплати) кредиту - 14/10/2023; первинний період користування Кредитом - 14 днів з дня його надання; черговий період користування кредитом - кожні наступні 14 днів з дня закінчення первинного періоду; продовження строку, на який надається кредит, не передбачене. У Позичальника та Кредитодавця відсутнє право продовжувати строк кредитування або строк виплати кредиту; процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2.1% за 1(один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит; сума Кредиту у розмірі 4500 грн. 00 коп. сплачується одним платежем в останній день строку, на який надається Кредит; неустойка: 90 грн. 00 коп. за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно з п. 4.1 Договору Кредитодавець надає Позичальнику Кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб перерахування Позичальнику коштів у рахунок кредиту: банківський рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача НОМЕР_9.

Відповідно до Договору від 03.09.2023 та квитанції про перерахунок коштів Кредитором Позичальнику надано кредит у розмірі 4500 грн. ОСОБА_1 03.09.2023 отримав кредитні кошти у розмірі 4500 грн., тобто позивач виконав свої зобовязання щодо надання кредитних коштів.

Водночас ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на дату подання позову, у нього утворилась заборгованість у розмірі 8469 грн., що складається з: тіла кредиту - 4500 грн.; поцентів - 3969 грн.

Вказані обставини стали причиною звернення позивача до суду з даним позовом, у якому він просить стягнути з відповідача вказану вище заборгованість та понесені у справі судові витрати.

В судове засідання представник позивача не з`явився, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. В позовній заяві просить розгляд даної справи проводити за його відсутності.

Відповідач та його представник, адвокат Зубар В.В., в судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання.Від адвоката Зубаря В.В. до суду надійшла заява, в якій він просить розглядати справу у його відсутність та відсутність відповідача.

01.05.2026 від відповідача до суду надійшов відзив на позов (а.с. 44-46), в якому він зазначив, щопозов не визнає, оскільки електронний договір він не підписував та кошти не отримував. Доводи позивача про те, що кредитний договір ним підписано електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора, який було надіслано у вигляді смс- повідомлення на належний йому фінансовий номер НОМЕР_8 відповідач вважає безпідставними. Вказаний в договорі номер мобільного телефону як фінансовий насправді йому не належить. Його номер мобільного телефону зовсім інший, а саме: НОМЕР_1 . Також посилається на те, що йому не належить в банківська картку НОМЕР_2 , на яку позивач нібито перераховував кредитні кошти. Таким чином даних коштів він не отримував. договору не укладав, а тому вважає, що відсутні підстави для задоволення позову. В зв`язку з викладеним, відповідач просить відмовити в задоволені позову.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом установлено, що позивач посилається на укладення між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 кредитного договору № 03.09.2023-100002144 від 03.09.2026.

На підтвердження своїх вимог позивачем надано копію додатку до анкети позичальника (а.ч. 17), копію пропозиції ТОВ «Споживчий центр» про укладення кредитного договору (оферта), підписану електронним підписом з одноразовим ідентифікатором Р688, (а.с. 18 зв.-21), Інформацію, отриману з центрального вузла Системи BankID НБУ про ідентифікацію ОСОБА_1 (а.с. 26 зв.бік), копію заявки кредитного договору № 03.09.2023-100002144 від 03.09.2026 та таблиці до неї, підписані електронним підписом з одноразовим ідентифікатором Р688 (а.с. 22-23), копію підтвердження укладання кредитного договору (а.с. 24), копію квитанції від 03.09.2026 (а.с. 16), копію розрахунку заборгованості за кредитним договором № 03.09.2023-100002144 від 03.09.2026 (а.с. 18-19).

Частиною 1 ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В порядку, визначеному ч. 2 ст. 1046 ЦК України, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У відповідності до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит укладається у письмовій формі, у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами законодавства.

Статтею 3 ЗУ «Про електронну комерцію»).визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з статтею 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжною картою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу.

Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (частина перша статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно правової позиції, яка була висловлена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 у справі № 161/16891-15 про стягнення заборгованості за кредитним договором (провадження № 61-517св18), банк зобов`язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

У постановах Верховного Суду від 16.09.2020 року у справі №200/5647/18 (провадження №61-9618св19), від 28.10.2020 року у справі №760/7792/14-ц (провадження №61-16754св19), від 17.12.2020 року у справі №278/2177/15-ц (провадження №61-22158св19) вказано, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Верховний Суд у постановах від 12.01.2021 у справі №524/5556/19 та від 09.09.2020 у справі №732/670/19 звернув увагу, що наявність анкети-заявки, технічної інформації про надсилання одноразового ідентифікатора чи внутрішніх документів кредитора сама по собі не є безумовним доказом укладення кредитного договору саме відповідачем без належного підтвердження належності йому номера телефону та платіжного засобу.

Як встановлено судом, у додатку до анкети позичальника, Інформації, отриманій з центрального вузла Системи BankID НБУ про ідентифікацію ОСОБА_1 та в заявці кредитного договору № 03.09.2023-100002144 від 03.09.2026 фінансовим номером телефону позичальника ОСОБА_1 вказано НОМЕР_3 , а реквізитами електронного платіжного засобу - НОМЕР_4. Кредитний договір передбачав, що кредитні кошти відповідач мав отримати у безготівковій формі шляхом перерахування на його банківський рахунок з використанням реквізитів платіжної банківської картки відповідача.

Водночас, як слідує із листа АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» № КНО-07.8.5/8705 БТ від 20.05.2026, адресованого суду на виконання ухвали суду від 06.05.2026 про забезпечення доказів, станом на 03.09.2023 банківська платіжна картка № НОМЕР_4 не випускалась на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 ). У зв`язку з цим Банк не може надати інформацію про зарахування по карті № НОМЕР_4 , яка не випускалась на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 ). В Банку на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) були відкриті інші рахунки, до яких випущені картки: рахунок НОМЕР_6 , банківська платіжна картка відкрита до даного рахунку НОМЕР_7 . Номер телефону НОМЕР_3 в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 ) не знаходиться/знаходився (а.с. 71).

Крім того, із листа ПрАТ "Київстар" №17767 від 03.06.2026, на виконання ухвали суду від 06.05.2026, слідує, що згідно з даними інформаційних систем Компанії, за весь час існування телефонний номер НОМЕР_3 обслуговувався на умовах передплаченої форми обслуговування ПрАТ «Київстар» знеособлено (анонімно), без укладання письмового договору або реєстрації, відповідно до «Порядку реєстрації абонентів, які отримують телекомунікаційні послуги без укладення договору в письмовій формі», затвердженого Рішенням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації від 28.11.2017р. № 607 (що діяв на той час) та за гр. ОСОБА_1 номер зареєстрований не був (а.с. 73).

Таким чином, позивачем на підтвердження позовних вимог не надано суду доказів того, що грошові кошти в розмірі 4500 грн. відповідно до умов кредитного договору, перераховувались на банківський рахунок, що належить відповідачу ОСОБА_1 .

Наданий позивачем електронний договір не містить власноручного підпису відповідача, а сам факт зазначення персональних даних та використання одноразового ідентифікатора безумовно не підтверджує вчинення дій саме ОСОБА_1 .

Крім того, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів належності відповідачу номера телефону НОМЕР_8 , на який направлявся одноразовий ідентифікатор під час укладення договору, а також доказів належності йому банківської картки НОМЕР_4 , на яку, за твердженням позивача, були перераховані кредитні кошти.

За таких обставин, на переконання суду, сам по собі внутрішній документ кредитора про перерахування коштів не може вважатися достатнім доказом фактичного отримання грошових коштів конкретною особою без належного банківського підтвердження.

Суд звертає увагу, що позивач є професійною фінансовою установою, а тому саме на нього покладається обов`язок забезпечення належної ідентифікації особи позичальника перед укладенням договору та наданням кредитних коштів.

Ризик недосконалості внутрішніх процедур ідентифікації клієнта не може бути покладений на особу, яка заперечує факт укладення договору.

Суду позивачем не доведено належними та допустимими і достатніми доказами того, що саме відповідач ОСОБА_1 здійснював реєстрацію в системі кредитора, підтверджував умови кредитування та отримував грошові кошти.

Надані позивачем докази у своїй сукупності не дають можливості дійти беззаперечного висновку про виникнення саме у відповідача зобов`язань за кредитним договором № 03.09.2023-100002144 від 03.09.2026.

Відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 916/2040/20).

За приписами, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За змістом ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, держави.

Відповідно зі статтею 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим законом випадках.

Наявні у справі сумніви щодо факту виникнення зобов`язання не можуть тлумачитися на користь позивача, який не виконав покладений на нього обов`язок доказування.

Виходячи з викладеного вище, позов ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою в позові, судові витрати суд залишає за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про електронну комерцію», ст. ст. 205, 207, 626, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 19, 76-81, 141, 223, 247, 263- 265 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення до Вінницького апеляційного суду.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене в день його проголошення, або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга на рішення суду подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено 24.08.2026.

Суддя Л.А. Штифурко