Рішення № 139184047, 24.08.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 серпня 2026 року № 320/11242/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Діски А. Б., розглянувши в спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду в місті Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просила суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо незарахування періодів роботи ОСОБА_1 з 05.08.1982 по 03.12.1984 та з 18.02.1986 по 01.07.1986 до її страхового пенсійного стажу;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати період роботи ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) у Каргасокському об`єднанні громадського харчування з 05.08.1982 по 03.12.1984 та період з 18.02.1986 по 01.07.1986 до страхового пенсійного стажу;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ) здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням періоду роботи у Каргасокському об`єднанні громадського харчування з 05.08.1982 по 03.12.1984 та з 18.02.1986 по 01.07.1986.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачка зверталась до пенсійного органу з заявою щодо призначення пенсії за віком та рішенням Головного управління ПФУ в Запорізькій області, за результатами повторного розгляду заяви на виконання рішення Пенсійного фонду України, було відмовлено в призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Позивачці було не зараховано до страхового стажу роботи періоди роботи з 05.08.1982 по 03.12.1984 та з 18.02.1986 по 01.07.1986 згідно записів трудової книжки у зв`язку з виявленими недоліками при її заповненні роботодавцем. Позивачка вважає, що працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці і не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення, а тому спірні періоди роботи мають бути зараховані до страхового стажу роботи позивачки.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Цією ж ухвалою було залучено до розгляду справи Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області в якості другого відповідача.

Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області у відзиві на позовну заяву просило відмовити позивачці в задоволенні позовних вимог та зазначило, що за періоди роботи з 05.08.1982 по 03.12.1984 та 18.02.1986 по 01.07.1986 в трудовій книжці запис про звільнення зроблено без додержання вимог, зазначених в Інструкції № 58, а саме відсутні відомості про перейменування установи, що суперечить нормам Інструкції № 58. Позивачем до Управління інші документи, які підтверджують роботу за цей період не було надано, а також не доведено неможливість надати зазначені документи. Отже, у відповідача немає законних підстав для зарахування періоду роботи з 05.08.1982 по 03.12.1984 та з 18.02.1986 по 01.07.1986 стажу до страхового. Для зарахування вищевказаного періоду необхідно надати довідку про перейменування установи.

Враховуючи вищевикладене, дії відповідача не суперечать чинному законодавству України, тому, підстави для задоволення вимог позивача повністю відсутні.

Представник позивача подав до суду відповідь на відзив ГУ ПФУ в Запорізькій області, у якій позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві.

У відзиві на позовну заяву Головне управління ПФУ в м. Києві просить відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1

Головним управлінням ПФУ в м. Києві було надано до суду матеріали відмовної електронної пенсійної справи позивачки.

Ухвалою суду було повернуто без розгляду клопотання Головного управління ПФУ в м. Києві про залучення до розгляду справи співвідповідача.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи судом вбачається, що позивачка 03.11.2023 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою про призначення пенсії за віком.

Згідно принципу екстериторіальності, її заяву розглянуло Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області та прийняло рішення від 09.11.2023 про відмову в призначенні пенсії позивачці, згідно з яким до страхового стажу не зараховані періоди роботи з 05.08.1982 по 03.12.1984, оскільки в записі про звільнення дата видання наказу має виправлення та з 18.02.1986 по 01.07.1986, оскільки назва організації на печатці не відповідає назві при прийнятті на роботу.

Позивачкою було подано скаргу до Пенсійного фонду України на рішення про відмову в призначенні пенсії та рішенням від 05.02.2024 Пенсійний фонд України скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 09.11.2023 № 262340022889 та зобов`язав невідкладно повторно розглянути заяву позивачки від 03.11.2023 та прийняти рішення, зазначивши правильну причину не врахування до страхового стажу періоду роботи з 05.08.1982 по 03.12.1984.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області заяву позивачки від 03.11.2023 розглянуто та прийнято рішення № 262340022889 від 06.02.2024, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначені пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 30 років. Загальний страховий стаж позивача на момент звернення становить 23 роки 10 місяців 7 днів.

За доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи з 05.08.1982 по 03.12.1984 та з 18.02.1986 по 01.07.1986 згідно трудової книжки від 01.09.1981 серії НОМЕР_2 , оскільки записи про звільнення завірено печаткою підприємства, назва якого не відповідає назві підприємства, куди заявницю прийнято на роботу.

А саме, з 05.08.1982 та з 01.07.1986 зарахована в Каргасокское обьединение общественного питания Каргасокский РРПС (мовою оригіналу). Записи про звільнення з 03.12.1984, 01.07.1986 завірено підписом «директора ООП» (мовою оригінала) та печаткою «Столовая Кагарсоксокского райриболовпотребсоюза» (мовою оригіналу).

Вважаючи протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не зарахування до страхового стажу спірних періодів роботи, позивачка звернулася з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначають положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі по тексту - Закон № 1058).

Право на отримання пенсій мають, зокрема, громадяни України, які застраховані, згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж (пункт 1 частини першої статті 8 Закону №1058).

Згідно з частиною 4 статті 24 Закону № 1058 періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини 1статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 01 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону № 1058-ІV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина 1 статті 24).

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. (частина 2 статті 24 Закону №1058-IV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина 4 статті 24 Закону №1058-IV).

Отже, страховий стаж, отриманий до впровадження системи персоніфікованого обліку, обчислюється на підставі документів згідно законодавства, що діяло до набрання чинності Закону №1058-IV.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини першої статті 40 Закону № 1058-IVдля обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або у разі відсутності після 1 липня 2000 року 60 місяців страхового стажу, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.

Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Пунктом 1 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 цього Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а за відсутності останньої або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Порядок ведення трудових книжок до 29.07.1993 регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.74 №162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02.08.85 №252, зі змінами внесеними постановою Держкомпраці СРСР від 19.10.1990 №412 ) (далі - Інструкція №162).

У подальшому наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок (далі - Інструкція №58), із прийняттям цього наказу Інструкція №162 не застосовується.

Згідно з пунктом 1.1 Інструкції №162, яка була чинна на момент початку заповнення трудової книжки позивача, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.

Згідно з пунктами 2.2, п. 2.3 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні у день звільнення та повинні точно відповідати тексту наказу.

Аналогічні положення містяться в Інструкції №58.

Отже, законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, а тому її неналежне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.

Недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Крім того, відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Отже, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Подібна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 06.02.2018 у справі №677/277/17 та від 17.07.2018 у справі №220/989/17.

У іншій постанові від 19.12.2019 у справі №307/541/17 Верховний Суд звернув увагу на те, що однією з підстав для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

З матеріалів справи вбачається, що трудова книжка позивача серії НОМЕР_2 містить наступні записи, зокрема:

- з 05.08.1982 позивачку прийнято на роботу в Каргасокське об`єднання громадського харчування буфетчицею на підставі наказу № 408 від 05.08.1982 (запис № 3);

- 03.12.1984 позивачку звільнено у зв`язку з переведенням в КООПунівермаг на підставі наказу від 03.12.1984 № 200 (запис № 4). Запис про звільнення засвідчений підписом директора та печаткою;

- з 18.02.1986 позивачку зараховано до штату Об`єднання громадського харчування Каргасокського РРПС буфетчицею на підставі наказу № 44 від 25.02.1986 (запис № 7);

- 01.07.1986 позивачка звільнена з роботи за власним бажанням на підставі наказу № 131 від 01.07.1986 (запис № 8).

Отже, зарахування позивачки на роботу та звільнення здійснювалось на підставі відповідних наказів.

Вказані записи зазначені в трудовій книжці, вчинені в хронологічній та логічній послідовності, засвідчені чітким відтиском печатки відповідного закладу та не містять ні виправлень/підтирань, ні інших застережень, які б давали підстави сумніватись у їх правдивості.

Суд зазначає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області до страхового стажу не зарахувало періоди згідно трудової книжки з 05.08.1982 по 03.12.1984 та з 18.02.1986 по 01.07.1986, оскільки записи про звільнення завірено печаткою підприємства, назва якого не відповідає назві підприємства, куди заявницю прийнято на роботу. Також зазначено, що для зарахування зазначеного періоду необхідно надати довідку про перейменування установи.

Тобто, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області до страхового стажу не зараховано позивачці періоди з 05.08.1982 по 03.12.1984 та з 18.02.1986 по 01.07.1986 з підстав того, що записи про звільнення скріплено відтиском печатки, яка не відповідає назві в записі про прийняття.

Суд зазначає, що пунктом 2.14 Інструкції №162 передбачено, що якщо за час роботи працівника назва підприємства змінюється, то про це окремим порядком у графі 3 трудової книжки робиться запис: "Підприємство таке-то з такого-то числа перейменоване на таке-то", а у графі 4 проставляється підстава перейменування - наказ (розпорядження), його дата і номер.

При цьому, як було зазначено вище, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження).

З аналізу вказаних нормативно-правових норм вбачається, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його загального страхового стажу.

Окрім того, на підставі пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, зокрема: надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку.

Згідно із пунктом 4.7 вказаного Порядку, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відсутність будь-якої інформації від підприємства не може бути наслідком позбавлення позивачки права на призначення їй пенсії за віком, враховуючи, що останній має необхідний стаж, який підтверджується записами у трудовій книжці. Тому, ГУ ПФУ в Запорізькій області протиправно не зарахувало періоди роботи 05.08.1982 по 03.12.1984 та з 18.02.1986 по 01.07.1986 до страхового стажу позивачки.

Такі дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області не відповідають критеріям правомірності, визначеним у ч. 2 ст. 2 КАС України, у зв`язку з чим належним та достатнім способом порушеного права позивачки є визнання протиправними дій щодо відмови в зарахуванні до страхового стажу роботи ОСОБА_1 періодів роботи з 05.08.1982 по 03.12.1984 та з 18.02.1986 по 01.07.1986 згідно записів її трудової книжки та зобов`язати відповідача зарахувати вказані періоди роботи до страхового стажу ОСОБА_1 .

При цьому, суд зазначає, що позовні вимоги до Головного управління ПФУ в м. Києві є необґрунтованими та задоволенню не підлягають, оскільки як було встановлено судом заява про призначення пенсії за віком розглядалась саме ГУ ПФУ в Запорізькій області та саме цим органом було порушено право позивачки на зарахування до страхового стажу спірних періодів роботи.

Таким чином позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Висновки суду узгоджуються з практикою Шостого апеляційного адміністративного суду, викладеною в постанові від 03.02.2026 по справі № 320/56820/24.

Аналогічних висновків Верховний Суд неодноразово дійшов, зокрема, в постанові від 12.09.2022 по справі № 569/16691/16-а.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням періоду роботи у Каргасокському об`єднанні громадського харчування з 05.08.1982 по 03.12.1984 та з 18.02.1986 по 01.07.1986 суд зазначає наступне.

Як було встановлено судом Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області за наслідками розгляду заяви позивачки про призначення пенсії за віком було прийнято рішення № 262340022889 від 06.02.2024, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначені пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 30 років.

Станом на час розгляду справи судом, матеріали справи не містять будь-яких відомостей щодо призначення та отримання пенсії ОСОБА_1 .

У цій справі розглядається спір про визнання протиправними дій пенсійного органу щодо не зарахування до страхового стажу позивачки періодів її роботи.

Позовні вимоги про скасування рішення про відмову в призначенні пенсії та зобов`язати призначити пенсію позивачка не заявляє.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Таким чином, з огляду на те, що позивачці пенсія не була призначена, у суду відсутні підстави для зобов`язання пенсійного органу здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням зарахованих до страхового стажу періодів роботи.

Враховуючи вимоги ст. 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати зі сплати судового збору, сплачених позивачем при зверненні до суду.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови в зарахуванні до страхового стажу роботи ОСОБА_1 періодів роботи з 05.08.1982 по 03.12.1984 та з 18.02.1986 по 01.07.1986 згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (Запорізька область, м. Запоріжжя, проспект Соборний, 158-б, 69005 ЄДРПОУ 20490012) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) періоди роботи з 05.08.1982 по 03.12.1984 та з 18.02.1986 по 01.07.1986 згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 .

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) витрати зі сплати судового збору в сумі 1211,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (Запорізька область, м. Запоріжжя, проспект Соборний, 158-б, 69005 ЄДРПОУ 20490012).

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Діска А.Б.