Рішення № 139183919, 24.08.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 серпня 2026 року № 320/59427/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Діски А. Б., розглянувши в спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду в місті Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просить:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві № 45082-46009/Є- 02/В-2600/24 від 18.11.2024 про відмову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в проведенні перерахунку пенсії з моменту звернення.

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ЄДРПОУ 42098368) здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перерахунок пенсії згідно довідки №3/201791 від 02.03.2007, №240 від 02.05.2014, № а/с 307 від 23.11.2006, № 3/35-596 від 10.09.2007 за його заявою від 01.11.2024.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про протиправність дій відповідача щодо неврахування при призначенні пенсії позивачу заробітної плати, вказаної в довідках №3/201791 від 02.03.2007, №240 від 02.05.2014, № а/с 307 від 23.11.2006, № 3/35-596 від 10.09.2007 та протиправністю відмови позивачу в здійсненні перерахунку та виплати пенсії з 01.11.2024 із зарахуванням заробітної плати згідно довідок про заробітну плату в рф, Республіці Узбекистан, Республіці Казахстан та Національній Гвардії України.

Ухвалою суду відкрито провадження в справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Цією ж ухвалою встановлено відповідачу 15-денний строк для подання відзиву на позов, доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

Ухвалу суду відповідач отримав, однак станом на час розгляду справи, відзив на позов до суду не надано.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Позивач перебуває на обліку у Головному управлінні ПФУ в м. Києві, як отримувач пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV.

Позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії від 01.11.2024 з урахуванням довідок про заробітну плату за період його роботи в рф, Республіці Узбекистан, Республіці Казахстан та України.

Листом ГУ ПФУ в м. Києві від 19.11.2024 № 45082-46009/Є-02/8-2600/24, позивачу відмовлено у перерахунку пенсії та повідомлено, що до заяви від 25.08.2023 при призначенні пенсії були додані довідки про заробітну плату за період до 01.07.2000, а саме: від 02.03.2007 № 3/201791, видану Центральним архівом Міністерства оборони РФ за період з 01.09.1986 по 31.08.1989; від 02.05.2014 № 240, видану Управлінням внутрішніх справ Ферганської області Республіки Узбекистан за період з 01.12.1989 по 30.04.1990; від 23.11.2006 № А/С - 307, видану Архівом внутрішніх військ МВС Республіки Казахстан за період з 01.05.1990 по 31.12.1991, від 10.09.2007 № 3/35-596, видану Центральним архівом Головного управління внутрішніх військ МВС України за період з 01.02.1992 по 31.03.1992.

Відповідач повідомив, що з 01.01.2023 росія припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, при призначенні пенсій / поновленні раніше призначених пенсій громадянам, які проживали чи працювали на території російської федерації. Угода про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року передбачала, що пенсійне забезпечення громадян зазначених в Угоді країн призначає та держава, на території якої вони проживають. Пенсії громадянам, які проживали / працювали, зокрема, на території, набутого в республіках колишнього Союзу Радянських Соціалістичних Республік, а в подальшому незалежних державах, та врахування нарахованої на їх території заробітної плати здійснюватиметься відповідно до законодавства України з урахуванням двосторонніх угод/договорів.

Пенсії призначаються на умовах, визначених Законом №1058, при цьому, до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території РРФСР по 31 грудня 1991 року, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії враховується за періоди страхового стажу, набутого на території України, на умовах, визначених частиною першою статті 40 Закону №1058.

Не погоджуючись із правомірністю таких дій відповідача, позивач звернувся до суду із цим позовом з метою захисту своїх прав та законних інтересів.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

У статті 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Тобто, право на отримання пенсії в Україні є конституційним правом громадянина України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Частиною 1 ст. 40 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування передбачено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Згідно із п. 1 ст. 41 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону.

З листа пенсійного органу від 19.11.2024 судом вбачається, що підставою для відмови у перерахунку пенсії фактично стало припинення з 01.01.2023 росією участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, відповідно до якої при призначенні пенсій (поновлені раніше призначених пенсій) громадянам, які проживали (працювали) на території російської федерації при призначенні пенсії заробітна плата для обчислення пенсії враховується за періоди страхового стажу, набутого на території України, на умовах, визначених частини першої статті 40 Закону, а за період по 31.12.1991 на умовах, визначених абзацом 5 статті 40 Закону. Також відповідач зазначив, що довідка про заробітну плату має бути підтверджена первинними документами про заробітну плату.

Так, 13.03.1992 державами-учасницями СНД підписано Угоду про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення, в якій закріплено принцип територіальності, згідно з яким пенсійне забезпечення громадян держав-учасників здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають (ст. 1).

Угоду було підписано з метою взаємного визнання і виконання державами-учасницями зобов`язань «відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди». Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов`язання щодо захисту їхніх пенсійних прав.

Згідно із статтею 3 вказаної Угоди, усі витрати, пов`язані із здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення. Взаємні розрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами.

Відповідно до статті 5 вказаної Угоди така розповсюджує свою дію на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть установлені законодавством держави-учасниць угод.

Згідно з частинами 2-3 статті 6 цієї Угоди для встановлення права на пенсію, у тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набрання сили вказаної угоди.

Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.

Суд зазначає, що вказаною Угодою визначено стаж, який підлягає безумовному врахуванню при призначенні пенсії, і відповідно, заробіток за такий період також підлягає включенню при обчисленні пенсії.

Згідно з положеннями статті 7 вказаної Угоди, розмір пенсії переглядається відповідно до законодавства держави - учасниці Угоди за новим місцем проживання пенсіонера з дотриманням умов, передбачених пунктом 3 статті 6 цієї Угоди.

Відповідно до статті 11 вказаної Угоди необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.

Згідно із частиною 2 статті 13 вказаної Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

З огляду на наведені вище положення, суд зазначає, що вихід рф, та в подальшому, України, з вказаної угоди жодним чином не повинен тягнути за собою негативних наслідків для громадян України, у тому числі і для позивача, оскільки пенсійні права останніх виникли ще задовго до виходу держави-учасниці із Угоди, а відтак, заробітна плата, отримана позивачем на території рф, не може бути неврахованою при призначенні пенсії саме з таких підстав.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затверджений постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 та регулює питання подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058.

Відповідно до абз. 2 підп. 3 п. 2.1 Порядку № 22-1 за бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

Пунктом 2.10 Порядку № 22-1 передбачено, що довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами. У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми. Установлення заробітку для обчислення пенсії на підставі показань свідків не допускається. Виписка зі штатного розпису про посадовий оклад, профспілкові квитки, квитки партій та рухів, громадських об`єднань не є документами, що засвідчують фактичний заробіток для обчислення розміру пенсії.

З матеріалів справи судом встановлено, що до заяви про перерахунок пенсії, позивачем було додано довідки щодо заробітної плати: №3/201791 від 02.03.2007, видану Центральним архівом Міністерства оборони російської федерації; №240 від 02.05.2014, видану управлінням внутрішніх справ Республіки Узбекистан; № а/с 307 від 23.11.2006, видану Комітетом внутрішніх війск Міністерства внутрішніх справ Республіки Казахстан; № 3/35-596 від 10.09.2007, видану Центральним архівом Головного управління внутрішніх військ МВС України.

При цьому суд зазначає, що всі перелічені довідки містять необхідні реквізити, зокрема, печатки, штампи, підписи уповноважених осіб, а також інформація про те, що довідки видані на підставі особових рахунків.

Суд зазначає, що Порядком № 22-1 не встановлено обов`язку особи, яка звертається за призначенням пенсії, подавати разом із відповідною заявою первинні документи, на підставі яких були видані довідки про заробітну плату. Крім того, зі змісту спірних довідок вбачається, що видані вони саме на підставі особових рахунків.

Згідно ч. 3 ст. 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Частиною 1 ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» також передбачено, що органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Отже, перевірка достовірності виданих документів покладається саме на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні позивачу пенсії.

Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 21.02.2020 у справі № 291/99/17, від 12.04.2021 у справі № 219/4550/17, від 03 червня 2021 року у справі № 127/8001/17.

Суд зазначає, що жодних сумнівів щодо достовірності відомостей, зазначених у спірних довідках пенсійним органом не наведено, а сам по собі вихід рф з участі в Угоді від 13.03.1992 не може слугувати підставою для відмови у зарахуванні отриманого на території рф заробітку при визначенні розміру пенсії.

До того ж, відмовляючи позивачу в перерахунку пенсії з урахуванням спірних довідок, пенсійним органом не було наведено жодних правових обґрунтувань відмови в прийнятті довідок про заробітну плату позивача, виданих Республікою Узбекистан, Республікою Казахстан та Центральним архівом Головного управління внутрішніх війск МВС України.

Крім того, Верховний Суд, неодноразово, зокрема, у постанові від 21.02.2020 у справі № 291/99/17 дійшов висновку, про те, що перевірка достовірності виданих документів покладається на Пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні позивачу пенсії.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно частини другої статті 2 КАС України справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неу24переджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд зазначає, що позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві №45082-46009/Є- 02/В-2600/24 від 18.11.2024 про відмову позивачу в проведенні перерахунку пенсії.

Водночас, як вбачається судом з матеріалів справи, відповідачем не приймалось окремого рішення, а лише листом №45082-46009/Є- 02/В-2600/24 від 18.11.2024 було повідомлено позивача про відмову в перерахунку пенсії. У зв`язку з чим позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення відповідача не підлягає судом задоволенню.

Таким чином, враховуючи, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено належним чином правомірності своїх дій у спірних відносинах, суд дійшов висновку, що відповідачем було протиправно відмовлено в перерахунку пенсії ОСОБА_1 із врахуванням при її обчисленні відомостей про заробітну плату (дохід), згідно довідок №3/201791 від 02.03.2007, №240 від 02.05.2014, № а/с 307 від 23.11.2006, №3/35-596 від 10.09.2007, а тому суд вважає за необхідне визнати протиправною відмову відповідача в перерахунку пенсії позивачу та зобов`язати відповідача провести такий перерахунок з урахуванням спірних довідок про заробітну плату позивача.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд, керуючись частиною першою статті 139 КАС України, вважає за доцільне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати у розмірі 1 211,20 грн.

Керуючись статтями 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16, код ЄДРПОУ 42098368) про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16, код ЄДРПОУ 42098368) здійснити з 01.11.2024 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), із врахуванням при її обчисленні відомості про заробітну плату (дохід), згідно довідок №3/201791 від 02.03.2007, №240 від 02.05.2014, № а/с 307 від 23.11.2006, № 3/35-596 від 10.09.2007 та із врахуванням раніше виплачених сум пенсії.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16, код ЄДРПОУ 42098368) понесені ним судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Діска А.Б.