Ухвала суду № 139183712, 24.08.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ПРО ПОВЕРНЕННЯ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ

24 серпня 2026 року Справа № 520/11910/26 проадження № ЗП/280/66/26 м.Запоріжжя Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Сіпака А.В., розглянувши матеріали позовної заяви Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) про стягнення надмірно виплаченого грошового забезпечення,

ВСТАНОВИВ:

03 серпня 2026 року до Запорізького окружного адміністративного суду, за підсудністю з Харківського окружного адміністративного суду, надійшла адміністративна справа за позовною Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд: стягнути з відповідача надмірно виплачене грошове забезпечення за період з 25.01.2026 по 31.01.2026 у розмірі 6585,95 грн. на користь позивача.

Справа за результатами автоматизованого розподілу передана на розгляд судді Сіпаці А.В.

07.08.2026 ухвалою судді позовна заява залишена без руху в зв`язку з невідповідністю вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України і надано строк для усунення недоліків позовної заяви тривалістю десять днів з моменту отримання копії даної ухвали суду. Позивачу необхідно було надати суду документ про сплату судового збору у сумі 2662,40 грн. та заяву про поновлення строку звернення до суду із наведенням поважних причин його пропуску та долученням доказів поважності причин його пропуску

17.08.2026 від представника позивача надійшов до суду документ про сплату судового збору у сумі 2662,40 грн. та заява про поновлення строку звернення в суд. В заяві представник позивача зазначив, що з початку введення на території України воєнного стану, персонал НОМЕР_2 прикордонного загону (в/ч НОМЕР_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 , який входить до складу Гвардії наступу як прикордонна бригада « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та безпосередньо залучений до виконання першочергових завдань з відбиття вторгнення та нападу на територію України збройних сил російської федерації на Східному напрямку України, що значною мірою ускладнює відправлення засобами поштового зв`язку кореспонденції, в тому числі, копії вищевказаної позовної заяви відповідачу. Посилаючись на лист Торгової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 вказує, що відповідач, починаючи з 24 лютого 2022 року, забезпечується в першу чергу для виконання першочергових завдань з відбиття вторгнення та нападу збройних сил російської федерації та інших незаконних збройних формувань на території України. Вищевказані обставини, які не залежать від дій чи волі відповідача, суттєво впливають на повноцінне функціонування військової частини НОМЕР_1 .

Вирішуючи вищевказану заяву та питання відкриття провадження, суд зазначає таке.

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини четвертої статті 5 КАС України суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

31 жовтня 2019 року набув чинності Закон України від 03 жовтня 2019 року №160-IX «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» (далі - Закон №160-IX; тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), який визначає підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків.

Дія цього Закону поширюється на військовослужбовців під час виконання ними обов`язків військової служби, військовозобов`язаних та резервістів під час проходження ними зборів, а також осіб рядового та начальницького складу правоохоронних органів спеціального призначення, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, сил цивільного захисту, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державного бюро розслідувань, співробітників Служби судової охорони (стаття 2 Закону №160-ІХ).

Верховний Суд у постанові від 18 січня 2024 року в справі №520/11225/23 здійснив комплексний аналіз норм Закону №160-ІХ та зробив висновок, що особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди (стаття 4). У разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб (частина друга статті 8). Поряд із цим, нормами Закону №160-ІХ передбачено випадки, коли причини завдання шкоди, її розмір та винна особа можуть бути встановлені за результатами аудиту (перевірки), інвентаризації, досудового розслідування або судом. У таких випадках службове розслідування може не призначатися. У разі, якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п`ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню (частина сьома статті 8). Наказ командира (начальника) про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності може бути оскаржено старшому за службовим становищем командиру (начальнику) та/або до суду в порядку, передбаченому законодавством (частина перша статті 14). Разом із цим, у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку. (стаття 12).

З огляду на зміст наведених положень Закону №160-ІХ Верховний Суд указав, що особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди, про що командир (начальник) видає відповідний наказ. Однак, термін у три роки передбачений саме для притягнення особи до відповідальності. Водночас відшкодування завданої шкоди у передбачених статтею 12 Закону випадках здійснюється у судовому порядку. При цьому, Закон №160-ІХ не визначає строки звернення до суду щодо відшкодування такої шкоди.

За таких умов, при визначенні строку звернення суб`єкта владних повноважень до суду з позовом про відшкодування завданої шкоди застосуванню підлягають відповідні норми КАС України.

Частиною першою статті 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Згідно з частиною першою статті 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно з частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Абзацом другим частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень установлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог.

Разом із тим частиною п`ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

За визначенням, наведеним у пункті 17 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, публічна служба - це, зокрема, військова служба.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.06.2022 у справі № 362/643/21 дійшла висновку, що військова служба є різновидом публічної служби.

Отже, військова служба охоплюється поняттям публічної служби у значенні, наведеному в Кодексі адміністративного судочинства України.

Як убачається зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів, спірні правовідносини виникли у зв`язку з проходженням відповідачем військової служби, оскільки позовні вимоги обґрунтовані обставинами, встановленими за результатами службового розслідування, проведеного стосовно факту не зявлення з частини щорічної основної до имчасового місця розсташування підрозділу за участю військовослужбовця, внаслідок якої, на думку позивача, державі в особі військової частини НОМЕР_3 завдано матеріальної шкоди.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що у даній справі, попри те, що позивач є суб`єктом владних повноважень, він, як учасник правовідносин, спір у яких виник у зв`язку з проходженням відповідачем публічної служби, мав звернутися до суду у місячний строк, передбачений частиною п`ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналогічні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 24.01.2025 у справі № 480/11300/23.

Як убачається зі змісту поданих матеріалів, позивач пов`язує виникнення підстав для звернення до суду з результатами службового розслідування та встановленням обставин заподіяння шкоди, її розміру і особи, яка, на думку позивача, є відповідальною за її заподіяння.

Отже, саме з моменту оформлення результатів службового розслідування позивач був обізнаний про обставини, які, на його переконання, є підставою для звернення до суду з даним позовом, а відтак саме з цього часу розпочався перебіг строку звернення до суду.

Щодо посилання представника позивача на введення на території України воєнного стану, суд зазначає наступне.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 у зв`язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває на даний час.

В постанові від 29 вересня 2022 року у справі №500/1912/22 Верховний Суд зазначив, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв`язку зі збройною агресією рф, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків щодо звернення до суду з позовними заявами, апеляційними й касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого ст. ст. 55, 124, 129 Конституції України, ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

При застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зазначений підхід неодноразово був застосований Верховним Судом, зокрема у постановах від 21 травня 2021 року у справі № 1.380.2019.006107, від 22 липня 2021 року у справі №340/141/21, від 16 вересня 2021 року у справі № 240/10995/20 та від 12 вересня 2022 року у справі №120/16601/21-а.

В той час, Верховний Суд в постанові від 29 вересня 2022 року у справі №500/1912/22 зробив висновок, що сам факт запровадження воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості звернення до суду саме позивачем у встановлені строки, у зв`язку із запровадження такого, не може безумовно вважатись поважною причиною для безумовного поновлення цих строків.

Також в ухвалі від 06.09.2022 у справі №420/16598/21 з приводу оцінки доводів щодо поважності причин пропущення процесуального строку для звернення до адміністративного суду з підстав запровадженого воєнного стану Верховним Судом зазначено, що сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для поновлення строку у всіх абсолютно випадках.

В клопотанні про поновлення строку звернення до суду зазначено, що персонал НОМЕР_2 прикордонного загону (в/ч НОМЕР_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 , який входить до складу Гвардії наступу як прикордонна бригада « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та безпосередньо залучений до виконання першочергових завдань з відбиття вторгнення та нападу на територію України збройних сил російської федерації на Східному напрямку України, що значною мірою ускладнює відправлення засобами поштового зв`язку кореспонденції, в тому числі, копії вищевказаної позовної заяви відповідачу, однак суд зазначає, що будь-яких доказів на підтвердження вказаних обставин позивачем до суду не надано.

При зверненні до суду з вказаним клопотанням позивач посилається лише на факт запровадження воєнного стану, що не доводить залучення всього складу прикордонного загону (в/ч НОМЕР_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 , який входить до складу Гвардії наступу як прикордонна бригада « ІНФОРМАЦІЯ_2 » включаючи юристів до зазначених заходів та неможливості звернення до суду з даним адміністративним позовом у строки визначені процесуальним законодавством.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що при зверненні з клопотанням про поновлення строку звернення до суду позивачем не надано жодних доказів наявності об`єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду та наявності обставин, які не залежали від волевиявлення позивача та були пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку.

Інших причин пропуску строку звернення до суду позивачем у клопотанні про поновлення строку звернення до суду не наведено.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини є джерелом права, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс та інші проти Великобританії, рішення від 22 жовтня 1996 року, справа Девеер проти Бельгії, рішення від 27 лютого 1980 року)".

В той же час, причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

З урахуванням наведеного, суддя вважає, що заява представника позивача про поновлення строку звернення до суду є необґрунтованою, адже не містить жодних обставин, які були б поважними причинами пропуску строку звернення до суду.

Тому суд дійшов висновку, що заява представника позивача про поновлення строку звернення в суд є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Згідно з ч.2 ст.123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Одночасно суддя звертає увагу, що відповідно до ч.8 ст.169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Керуючись статтями 123, 169, 241-243, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника позивача про поновлення строку звернення до суду відмовити.

Позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення надмірно виплаченого грошового забезпечення, - повернути позивачеві.

Роз`яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня її підписання.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя А.В. Сіпака