Рішення № 139183699, 24.08.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24 серпня 2026 року о/об 10 год. 00 хв.Справа № 280/4670/26 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Прасова О.О. при секретарі Махунові В.В., розглянувши у місті Запоріжжі у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 )

до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 )

про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (надалі позивач, ОСОБА_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (надалі відповідач, ВЧ НОМЕР_2 ), в якому позивач просить суд: 1) визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 у не здійсненні нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за 110 невикористаних днів додаткової відпустки відповідно до ст.19 Закону України «Про відпустки» за 2012-2022 роки; 2) зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за 110 невикористаних днів додаткової відпустки відповідно до ст.19 Закону України «Про відпустки» за 2012-2022 роки та з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2026, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 за №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 "Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 за №44; 3) зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення з моменту коли він набув право на виплату по день фактичної виплати.

У позовній заяві зазначено наступне: «… ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі Позивач), в період з 24 січня 2023 року по 10 квітня 2026 року проходив військову в Військовій частині НОМЕР_4 , яка перебуває на фінансовому забезпеченні у Військової частини НОМЕР_2 (далі Відповідач). Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 10.04.2026 року за №100 полковника ОСОБА_1 , начальника управління персоналу штабу, звільненого наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 18 березня 2026 року №353, у запас за підпунктом «б» (за станом здоров`я за наявності інвалідності), вважати таким, що справи та посаду здав. З 10 квітня 2026 року позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. Керуючись наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» та абзацем 3 пункту 14 статті 101 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів ї сімей» та відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 10.04.2026 року за №100 Позивачу нараховано та виплачено грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки: 2020 рік за 40 днів, 2021 рік за 30 днів, 2022 рік за 45 днів, 2023 рік за 30 днів, 2024 рік за 20 днів, 2025 рік за 34 дні, 2026 рік за 45 днів. Відповідно до статті 162 ЗУ «Про відпустки» та пункту 12 частини 1 статті 12 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та пункту 3 розділу ХХХІ наказу Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260 Позивачу виплачено грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2016-2026 роки. Відповідно до статті 19 Закону України «Про відпустки», одному з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або які усиновили дитину, матері (батьку) особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України). Відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 №2577 від 09 квітня 2026 року, було підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у період з 2012 року по 2022 рік додаткова відпустка, передбачена статтею 19 ЗУ «Про відпустки» не надавалась, грошова компенсація за невикористану додаткову відпустку не виплачувалась. Однак до наказу про звільнення не було включено компенсацію за невикористану додаткову відпустку, передбачену статтею 19 Закону України Про відпустки. 08 квітня 2026 року Позивач подав рапорт командиру Військової частини НОМЕР_4 , в якому було зазначено щодо того, що він має право на компенсацію додаткової відпустки відповідно до статті 19 ЗУ Про відпустки за період з 2012 по 2022рр., адже в 2007 та 2012 роках у Позивача народились донька та син. 09 квітня 2026 року за №1314/21/562 Військовою частиною НОМЕР_4 було надано відповідь, в якій зазначено, що підстави для виплати грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку за 2012 по 2022 роки, відповідно до ст. 19 ЗУ Про відпустки, у заявленому обсязі відсутні. Позивач вважає протиправними дії Відповідача щодо здійснення розрахунку та виплати Позивачу компенсації невикористаної додаткової відпустки відповідно до ст. 19 ЗУ «Про відпустки», з наступних підстав. … Таким чином, вбачаються правові підстави вважати вимогу Позивача про визнання протиправною бездіяльність Відповідача що виразилась у не нарахуванні та виплаті Позивачу компенсації щорічної відпустки за 2012-2022рр. відповідно до ст. 19 ЗУ Про відпустки та з урахуванням розрахунку грошового забезпечення з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2026 календарного року. … Сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. …».

Позивач підтримав позовну заяву.

Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено наступне: «… Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, єдина система їх соціального та правового захисту, гарантії військовослужбовців та членів їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах встановлені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 р. № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII). Частиною 2 статті 9 Закону № 2011-XII визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Так, грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону № 2011. Частиною 4 ст. 9 Закону № 2011 визначено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховуючи характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. На виконання вищезазначеної норми 30 серпня 2017 р. Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 704. … Позовні вимоги в частині зобов`язання Відповідача здійснити перерахунок грошової компенсації за невикористані дні відпустки за 20122022 роки із застосуванням розрахункових показників грошового забезпечення, визначених на підставі прожиткового мінімуму станом на 01.01.2026, є юридично неспроможними та такими, що прямо суперечать принципу дії нормативно-правових актів у часі. У період 20122017 років правовідносини щодо проходження військової служби та визначення грошового забезпечення військовослужбовців регулювались нормативно-правовими актами, чинними на той час, які не передбачали застосування тарифної сітки, встановленої Постановою Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017, оскільки остання набула чинності лише з 01.03.2018. Відтак, у 20122017 роках відсутні будь-які правові підстави для застосування механізму визначення посадових окладів і окладів за військовими званнями через множення на прожитковий мінімум, встановлений законом на 01 січня відповідного року, оскільки такий механізм був запроваджений лише Постановою №704. З 01.03.2018 порядок визначення грошового забезпечення військовослужбовців був змінений Постановою Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 у взаємозв`язку з Постановою Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018, якою пункт 4 Постанови №704 було викладено у редакції, що передбачала застосування прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018 та фіксовану розрахункову величину 1762 грн. Таким чином, навіть після 01.03.2018 у Відповідача були відсутні правові підстави для застосування інших розрахункових величин, ніж прямо встановлені Постановою №103 та Постановою №704 у відповідній редакції. … Отже, вимоги Позивача щодо перерахунку грошової компенсації за 20122018 роки із застосуванням розрахункових показників, які не діяли у відповідний період, не ґрунтуються на нормах матеріального права, є юридично необґрунтованими та підлягають відхиленню в повному обсязі. … Окремо щодо періоду з 01.03.2018 по 29.01.2020 та правового регулювання порядку визначення розміру посадових окладів і окладів за військовими званнями слід зазначити наступне. Постанова Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 набрала чинності з 01.03.2018 та застосовувалась з урахуванням змін, внесених Постановою Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018. Відповідно до пункту 6 Постанови №103 пункт 4 Постанови №704 було викладено у редакції, згідно з якою розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідні тарифні коефіцієнти, що фактично закріпило застосування фіксованої розрахункової величини у розмірі 1762 грн. Додатково слід враховувати положення пункту 8 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік», яким встановлено, що для визначення розмірів окремих видів грошового забезпечення та соціальних виплат застосовується прожитковий мінімум, встановлений на 01 січня 2018 року, що виключає можливість його автоматичного оновлення упродовж бюджетного року. Також відповідно до абзацу четвертого статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України» прожитковий мінімум застосовується як розрахункова величина у випадках та розмірах, прямо визначених спеціальними нормативно-правовими актами, а не як універсальний індекс автоматичного перерахунку. Постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18, якою скасовано пункт 6 Постанови №103, не змінює автоматично порядок визначення грошового забезпечення, оскільки відповідні зміни до пункту 4 Постанови №704 у встановленому порядку Кабінетом Міністрів України не вносилися. Таким чином, у спірний період Відповідач був зобов`язаний застосовувати чинне нормативне регулювання, яке передбачало використання фіксованої розрахункової величини 1762 грн, а підстави для перерахунку грошового забезпечення із застосуванням прожиткового мінімуму, встановленого на інші календарні роки, відсутні. … Зазначеною постановою затверджені, зокрема, тарифна сітка розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схема тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14. Так, пунктом 4 Постанови № 704 встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14. Однак, дана норма у своїй первинній редакції застосованою не була та діяла до 24 лютого 2018 р., оскільки п. 6 Постанови КМУ «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21 лютого 2018 р. № 103 (яка набрала чинності 24 лютого 2018) до Постанови № 704 були внесені зміни, внаслідок яких п. 4 Постанови № 704 викладено у новій редакції: «п. 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13 і 14». Отже, на момент набрання чинності Постановою № 704 (01 березня 2018 року) п. 4 зазначеної Постанови викладений у редакції згідно з п. 6 Постанови № 103, а саме: «п. 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13 і 14». Проте, з 29 січня 2020 року п. 6 Постанови № 103 (яким п. 4 Постанови № 704 викладено у новій редакції, про що зазначено вище) втратив чинність у зв`язку із набранням законної сили Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18, якою визнано протиправним та скасовано п. 6 Постанови КМУ від 21 лютого 2018 р. № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб». Однак, в пункт 4 Постанови КМУ від 30.08.2017 № 704 відповідні зміни внесені не були до 12 травня 2023 року (які набули чинності 20.05.2023). Станом на сьогоднішній день постанова КМУ № 704 чинна в редакції постанови КМУ № 481 від 12.05.2023, якою в свою чергу було внесено зміни в пункт 4 постанови КМУ №704 (зміни, внесені постановою від 27 лютого 2024 року № 210, не торкнулися пункту 4 постанови КМУ №704), відповідно до якого розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 , у зв`язку з чим нарахування Позивачу грошового забезпечення, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 2020-2023 роки на відповідні тарифні коефіцієнти, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб №704 від 30.08.2017, з врахуванням раніше виплачених сум, буде суперечити Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 та Постанові Кабінету Міністрів України №704 від 30.07.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». … Отже, враховуючи те, що до пункту 4 Постанови № 704 не були внесені відповідні змін у спірний період, то у Відповідача не було підстав для визначення розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням Позивача шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови № 704. В свою чергу, відповідно до п. 4 Постанови №704 в редакціях до 20.05.2023 року встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14., чим і керувалося командування військової частини під час встановлення окладу за військове звання та посадового окладу Позивачу. Згідно абзацу 6 пункту 7 розділу I Порядку у разі виникнення спірних питань щодо нарахування грошового забезпечення виплата здійснюється у безспірному розмірі до вирішення питань у встановленому чинним законодавством порядку, а відтак в діях Відповідача відсутня протиправність. Окремою самостійною та беззаперечною підставою необґрунтованості заявлених Позивачем вимог є положення пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 (далі - постанова № 481) , яка набрала чинності 20.05.2023. Зазначеною нормою встановлено, що розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб визначаються шляхом множення фіксованого розміру 1762 гривні на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14. Таким чином, пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704 у редакції постанови № 481 підтверджує незмінність порядку обчислення грошового забезпечення із застосуванням показника прожиткового мінімуму в арифметичному значенні 1762,00 грн. Отже, з 20.05.2023 застосуванню підлягає розрахункова величина 1762 грн., а не прожитковий мінімум, яка визначена у пункті 4 Постанови КМУ № 704 (зі змінами, внесеними Постановою КМУ від 12.05.2023 № 481), а спірним може бути лише період з 29.01.2020 по 19.05.2023. … Окремо Відповідач наголошує, що ключовою та системною помилкою Позивача у даному спорі є спроба застосування розрахункових показників, встановлених станом на 01.01.2026 року, до всього спірного періоду проходження служби та виникнення відповідних правовідносин (20162025 роки). Такий підхід є юридично неспроможним та прямо суперечить базовим конституційним принципам правового регулювання. Відповідно до статті 58 Конституції України нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків пом`якшення або скасування відповідальності особи. Отже, жоден розрахунковий показник, встановлений у 2026 році, не може бути застосований до правовідносин, що виникли та були реалізовані у попередні періоди (2016-2018, 2018-2020, 2020-2023, 2023-2025 роки). Грошове забезпечення військовослужбовців та похідні від нього виплати, зокрема компенсація за невикористані дні відпустки, визначаються виключно за правилами та розрахунковими величинами, чинними у відповідний період служби, що узгоджується з принципом правової визначеності та стабільності бюджетних правовідносин. У різні періоди спірних правовідносин діяли різні моделі правового регулювання грошового забезпечення: до 01.03.2018 - попереднє нормативне регулювання грошового забезпечення; з 01.03.2018 - Постанова КМУ №704 у взаємозв`язку з Постановою КМУ №103, яка закріпила фіксовану розрахункову величину 1762 грн; з 29.01.2020 - наслідки скасування пункту 6 Постанови №103 у справі №826/6453/18, без автоматичної зміни механізму Постанови №704; з 20.05.2023 - Постанова КМУ №481, яка знову закріпила фіксовану розрахункову базу 1762 грн. Таким чином, у кожному із зазначених періодів діяло різне нормативне регулювання, яке не може бути замінене єдиною розрахунковою базою, визначеною станом на 2026 рік. Спроба Позивача уніфікувати всі періоди через застосування одного показника 2026 року фактично означає ігнорування дії нормативно-правових актів у часі, що суперечить статтям 19, 58 та 117 Конституції України, а також принципу законності у діяльності суб`єктів владних повноважень. Крім того, Відповідач як військова частина не наділений дискреційними повноваженнями змінювати, переоцінювати або перераховувати грошове забезпечення поза межами чинного нормативного регулювання у відповідний період. Отже, вимога про застосування прожиткового мінімуму станом на 01.01.2026 року до всього спірного періоду є правово неможливою, суперечить імперативним нормам права та підлягає відхиленню як така, що не ґрунтується на чинному законодавстві. … Отже, Порядком № 44 передбачено виплату грошової компенсації лише при виплаті грошового забезпечення, з якого утримуються відповідні податки. Оскільки виплати спірних сум позивачеві не здійснено, а тому відсутні підстави для зобов`язання нарахування такої компенсації, оскільки. … Таким чином, позовні вимоги щодо компенсації сум податку з доходів фізичних осіб не підлягають задоволенню. Відтак, позовні вимоги щодо перерахунку грошового забезпечення Позивача, з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2026 є безпідставними, то є очевидним, що позовні вимоги щодо перерахунку Позивачу зазначених одноразових додаткових видів грошового забезпечення є також такими, що не підлягають задоволенню, а тому позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. … Тож основними умовами для виплати суми компенсації є: порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу. …».

Відповідач проти позовної заяви заперечував.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 19.05.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) та без проведення судового засідання.

Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Прасов О.О. у період з 06.07.2026 по 02.08.2026 перебував у відпустці.

Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з`ясував наступне.

У Свідоцтві про народження Серія НОМЕР_5 зазначено, що ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , батько ОСОБА_1 , мати ОСОБА_3 .

У Свідоцтві про народження Серія НОМЕР_6 зазначено, що ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , батько ОСОБА_1 , мати ОСОБА_3 .

У Рапорті ОСОБА_1 від 08.04.2026 на адресу командира ВЧ НОМЕР_4 зазначено, зокрема: «… Крім того, статтею 19 Закону України «Про відпустки» визначено, що одному з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України). … Моя донька - ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 від 19.01.2007, мій син - ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_7 від 03.07.2012. Тобто, у період з 28.06.2012 по 08.01.2022 я мав двох дітей віком до 15 років, За період з 2012 по 2022 рік ані я, ані моя дружина ОСОБА_3 додаткову відпустку працівникам, які мають дітей не використовували, відповідно я маю право на компенсацію за всі календарні дні невикористаної додаткової відпустки, передбаченої ст. 19 Закону України «Про відпустки». …».

Судом досліджено всі документи, наявні у даній адміністративній справі.

При вирішенні публічно-правового спору по суті суд виходить з викладеного вище та наступного.

У ст.19 Закону України «Про відпустки» (у редакції до 09.05.2021) зазначено: «Жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або яка усиновила дитину, матері особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України). За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.».

У ст.19 Закону України «Про відпустки» (у редакції з 09.05.2021) зазначено: «Одному з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або які усиновили дитину, матері (батьку) особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України). За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.».

За п.2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», затвердженого 15.01.2004 постановою Кабінету Міністрів України №44 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 06.01.2005 за №17) (надалі «Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу»), грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби. (…).

Згідно з п.3 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу» виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Відповідно до п.4 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу» виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Як зазначено у п.5 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

У ст.1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» зазначено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно до ст.2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Як зазначено у ст.3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

У ст.4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» зазначено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Згідно з ст.6 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсацію виплачують за рахунок: власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об`єднання громадян; коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету; коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування України, Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.

У п.1 «Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженого 21.02.2001 постановою Кабінету Міністрів України №159 (надалі «Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати»), дія цього Порядку поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Як зазначено у п.2 «Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати», компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Судом вивчено й інші норми права, які стосуються виниклого публічно-правового спору.

ОСОБА_1 не надано до суду доказів того, що його дружина не використовувала щорічну додаткову оплачувану відпустку відповідно до ст.19 Закону України «Про відпустки».

Також, позивачем не доведено поширення на нього приписів ст.19 Закону України «Про відпустки» у редакції до 09.05.2021.

Судом враховано, що постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16.07.2026 у справі №320/29450/24 (адміністративне провадження №К/990/31448/25) задоволено касаційну скаргу Кабінету Міністрів України скасовано рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року. Прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову - ОСОБА_2, про визнання дій неправомірними та зобов`язання скасувати пункт 2 Постанови №481 про внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» - відмовити.

Захисту підлягають лише порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому.

Доказів того, що між позивачем та відповідачем існує спір з приводу виплати позивачу грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення (індексації), суду у даній справі не надано.

Таким чином, суд вважає передчасною позовну вимогу позивача стосовно компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п.2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу». Відтак, ця вимога задоволенню не підлягає.

Також, з урахуванням матеріалів справи, суд вважає, що на момент розгляду даної адміністративної справи №280/4670/26 позивач не має права на виплату йому компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1 ст.9 КАС України).

Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи з`ясовані обставини, досліджені матеріали справи суд приходить до висновку, що позовна заява позивача не підлягає задоволенню. Доводи позивача не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, повязаних з розглядом справи (ч.1 ст.132 КАС України).

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України).

У стягненні на користь позивача з відповідача судових витрат має бути відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 77, 132, 139, 143, 243-246 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії відмовити у повному обсязі.

У стягненні на користь позивача з відповідача судових витрат відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення складено 24.08.2026.

Суддя О.О. Прасов