Рішення № 139183686, 24.08.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2026 року Справа № 280/2026/26 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., розглянувши в порядку письмового за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 166, м. Запоріжжя, 69107; Код ЄДРПОУ:44118663) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява, надіслана засобами поштового зв`язку 06.03.2026 Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 ( далі ФОП ОСОБА_1 , позивачка) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі відповідач), в якій позивачка просить суд:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00149730708 від 08.09.2025 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем Штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстратора розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг в сумі 61 007,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення від 08 вересня 2025 року №00149730708 є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки висновки Акту фактичної перевірки від 18.08.2025 № 11534/08/01/07/08/3900802006 на підставі якого було винесено вищезгадане податкове повідомлення-рішення вважає протиправними та такими, що не відповідають вимогам діючого законодавства. Позивачка покликається на процедурні порушення законодавства під час перевірки відповідачем, зокрема зазначає, що факт проведення розрахункових операцій під час проведення перевірки на відповідні суми покупки без застосування реєстратора розрахункових операцій не підтверджується актом контрольної розрахункової операції, складеним органом ДПС при контрольній розрахунковій операції, оскільки Акт перевірки не містить даних про здійснення контрольної розрахункової операції. Крім цього наголошує, що під час перевірки не здійснено повернення товару платнику податків за результатами такої контрольної розрахункової операції, що є обов`язковою процедурою. Зазначає, що органом ДПС в Акті перевірки не зазначено, яким чином встановлено факт порушення стосовно невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків. Також, органом ДПС в Акті перевірки не зазначено інформацію щодо фактів та обставин, які підтверджують та доводять наявність вини платника податків.

Ухвалою від 13.03.2026 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі. Розгляд справи призначено без виклику (повідомлення) сторін.

23.03.2026 засобами системи «Електронний суд» від представника відповідача до суду надійшов відзив на позов. В обґрунтування відзиву відповідач зазначає, що у зв`язку з отриманням в установленому законодавством порядку інформації про можливі порушення законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, в частині проведення розрахунків без застосування РРО та/або ПРРО; доповідної записки начальника управління податкового аудиту Рулевської Олени від 06.08.2025 року № 3059/08-01-07-08-06 проведено фактичну перевірку закладу громадського харчування «GRAFT TOUCH ТЕМА» за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 190, за період з 04.08.2025 року по день закінчення фактичної перевірки, з метою здійснення контролю за дотриманням суб`єктом господарювання вимог законодавства, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової та роздрібної торгівлі підакцизними товарами. Відповідач зазначає, що в ході проведення перевірки було встановлені порушення вимог Закону України від 06.07.95 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (зі змінами та доповненнями). Також зазначає, що контрольна розрахункова операція визначена факультативним повноваженням перевіряючих в ході фактичної перевірки, тобто ці повноваження є додатковими до інших та не обов`язковими наявних у контролюючого органу загальних щодо перевірок усіх видів повноважень. Відповідач наголошує, що позивачкою не надано жодного доказу на спростування обставин, викладених в акті перевірки від 18.08.2025 року № 11534/08/01/07/08/3900802006. В задоволенні позовних вимог просить відмовити.

Інших заяв чи клопотань по суті справи до суду не надійшло.

Суд, всебічно та повно встановивши обставини справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, встановив наступне.

ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрована як суб`єкт підприємницької діяльності 20.01.2025 (номер запису: 2010350000000712681)

Зареєстроване місцезнаходження ФОП ОСОБА_1 за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - АДРЕСА_1 .

Відповідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивачка здійснює наступні види економічної діяльності за КВЕД: 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування; 56.30 Обслуговування напоями.

На підставі направлень, виданих Головним управлінням ДПС у Запорізькій області від 06.08.2025 року № 2111 та № 2112, відповідно до наказу ГУ ДПС у Запорізькій області від 06.08.2025 року № 1421-п та на підставі ст. 191, ст. 20, пп.75.1.3 п. 75.1 ст. 75, пп. 80.2.3, пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80, пп. 69.22, пп. 69.27, пп. 69.351 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (зі змінами), ст. 72 Закону України від 18.06.2024 року № 3817-IX «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», у зв`язку з отриманням в установленому законодавством порядку інформації про можливі порушення законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, в частині проведення розрахунків без застосування РРО та/або ПРРО; доповідної записки начальника управління податкового аудиту Рулевської Олени від 06.08.2025 року № 3059/08-01-07-08-06 проведено фактичну перевірку закладу громадського харчування «GRAFT TOUCH TEMA» за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 190

Під час проведення фактичної перевірки відповідачем було встановлено наступні порушення:

проведення розрахункової операції на повну суму покупки без застосування реєстратора розрахункових операцій, а саме: при продажу 50 мл віскі «James Wild» за ціною 85,00 грн., програмний реєстратор розрахункових операцій не застосувався та розрахунковий документ встановленої форми на суму 85,00 грн. не видавався; реалізація товарів за готівкові кошти на суму 315,00 грн., по яким розрахункові операції проведені без застосування РРО, а саме: згідно опису наявності готівки на місці проведення розрахунків в скриньці каси знаходилися готівкові кошти у сумі 400,00 грн. (в т.ч. покупка 85,00 грн.), при цьому згідно X-звіту по РРО сума готівкових коштів склала 0,00 грн. Таким чином, встановлено не застосування реєстратора розрахункових операцій при проведенні розрахункових операцій на загальну суму 315,00 грн. Таким чином, порушено п.1, п.2 ст.3 Закону України від 06.07.95 №265/95-ВР;

не застосування реєстратора розрахункових операцій при проведенні розрахункових операцій з урахуванням проведеної контрольної розрахункової операції на суму 1080,00 грн. (без урахування покупки 135,00 грн.), а саме: згідно Z-балансу з платіжного терміналу за 07.08.2025 роздрукованого об 15:20 в кафе-барі, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , проведено розрахункові операції через платіжний термінал з урахуванням проведеної контрольної розрахункової операції на суму 1215,00 грн., згідно X-звіту за 07.08.2025 роздрукованого об 15:21 через РРО проведено розрахункові операції платіжними картками на суму 135,00 грн. Таким чином, порушено п.1, п.2 ст.3 Закону України від 06.07.95 №265/95-ВР;

проведення розрахункових операцій без застосування реєстратора розрахункових операцій, а саме: під час перевірки знято фактичні залишки товарних запасів та складено відомості ТМЦ, яку підписано особисто ФОП ОСОБА_1 , та встановлено нестачу деяких видів ТМЦ на складах та/або за місцем їх реалізації на суму 35 480,00 грн. (згідно відомості ТМЦ додаток №1). Таким чином, встановлено не застосування реєстратора розрахункових операцій при проведенні розрахункових операцій на загальну суму 35 480,00 грн;

неподання позивачкою в установлений законом строк обов`язкової звітності про використання реєстратора розрахункових операцій та/або програмного реєстратора розрахункових операцій, а саме: встановлено відсутність Z-звіту ПРРО за 07.08.2025. Таким чином, порушено пп. 7, 9 ст. 3 Закону України від 06.07.95 № 265;

встановлено випадки використання режиму попереднього програмування найменувань та цін товарів, обліку їх кількості з порушенням порядку встановленого законодавством - відсутність найменування товару (пива) у фіскальних касових чеках при продажу товарів підакцизної групи. Таким чином порушено п.11 ст.3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР.

За результатами фактичної перевірки складено акт від 18.08.2025 року №11534/08/01/07/08/ НОМЕР_1 , яким встановлено, що ФОП ОСОБА_2 , за адресою здійснення діяльності: м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 190, порушено вимоги пп. 1, 2, 7, 9, 11 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі Закон №265).

Акт про результати фактичної перевірки від 18.08.2025 року № 11534/08/01/07/08/3900802006 отримано позивачкою 18.08.2025 року.

На підставі акту фактичної перевірки начальником Головного управління ДПС у Запорізькій області було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «С» від 08.09.2025 року № 00149730708 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 61 007,50 грн.

Вважаючи протиправним податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області форми «С» від 08.09.2025 року № 00149730708 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 61 007,50 грн. позивачка звернулася з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд зазначає таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Відповідно до пункту 75.1. статті 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

За правилами підпункту 75.1.3. пункту 75.1 статті 75 ПК України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Відповідно до пункту 80.1. статті 80 ПК України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Пунктом 80.2. статті 80 ПК України визначено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, визначених в підпунктах 80.2.1-80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України.

Судом встановлено, що в Наказі №1421-п від 06.08.2025 міститься посилання на норми ПК України, зокрема: підпункт 80.2.3, пункту 80.2.5 статті 80 ПК України, як на підставу призначення перевірки: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

Підпункт 80.2.3 пункту 80.2 статті 80 ПК України містить перелік сфер об`єктів податкового контрою, інформація про можливі порушення в яких має бути перевірена на предмет її підтвердження/спростування, зокрема, щодо порядку проведення розрахункових операцій, у тому числі незабезпечення можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, касових операцій, патентування або ліцензування.

Передумовою проведення фактичної перевірки з підстав, передбачених підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, є отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби.

Виходячи із змісту наведених вище правових норм в їх сукупності, суд доходить до висновку, що відповідно до п. 81.1 ст. 81 ПК України в наказі на перевірку достатньо зазначити підставу для проведення перевірки, визначену цим Кодексом, адже діюче законодавство не встановлює особливих вимог щодо змісту та способу зазначення відповідної інформації в наказі на проведення фактичної перевірки.

З матеріалів справи встановлено, що підставою для прийняття наказу про проведення фактичної перевірки від 06.08.2025 року №1421-п, слугувала доповідна записка начальника управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Запорізькій області Рулевської Олени від 18.06.2025 № 3059/08-01-07-08-06.

У доповідній записці від 06.08.2025 року № 3059/08-01-07-08-06 вказується, що 04.08.2025 ГУ ДПС у Запорізькій області отримано заяву гр. ОСОБА_3 від 04.08.2025, якою повідомлено про можливі порушення законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема в закладі громадського харчування «GRAFT TOUCH ТЕМА» за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 190, порушення в частині проведення розрахунків без застосування РРО та/або ПРРО.

Щодо посилання позивачки на відсутність зазначення відповідного суб`єкта платника податків у наказі про проведення фактичної перевірки №1412-п від 06.08.2025, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 81.1 статті 81 ПК України однією з обов`язкових умов для початку проведення фактичної перевірки встановлено пред`явлення платнику податків копії наказу про проведення перевірки. Також визначено вимоги до такого наказу, а саме він має містити: дату видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.

У даному випадку в наказі № 1421-п від 06.08.2025 року прямо зазначено конкретний об`єкт перевірки магазин із визначеною назвою та точною адресою його розташування, що дозволяє однозначно ідентифікувати місце здійснення господарської діяльності та виключає можливість довільного розширення меж перевірки з боку контролюючого органу.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 19.02.2026 у справі №520/7463/25.

Отже, зміст спірного наказу забезпечує належну індивідуалізацію об`єкта перевірки та не створює правової невизначеності щодо того, стосовно кого і де саме вона проводиться, а тому відповідні доводи позивачки є безпідставними.

Таким чином, суд зазначає, що у наказі №1412-п від 06.08.2025 наявне посилання на об`єкт, перевірка якого проводиться, зазначена точна адреса, вказані мета, вид перевірки, підстави для проведення перевірки, визначені ПК України, дата початку і тривалість перевірки, що узгоджується з положеннями статті 81 ПК України.

Щодо посилання позивачки на порушення відповідачем порядку проведення контрольної розрахункової операції.

Відповідно до пп. 75.1.3 п. 75.1 ст 75 ПКУ фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника.

Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Так, п. 80.4 ст. 80 ПК України визначено, що перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі пп. 20.1.10 п. 20.1ст. 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція.

Підпунктом 20.1.11 п. 20.1 ст. 20 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити контрольні розрахункові операції до початку перевірки платника податків щодо дотримання ним порядку проведення готівкових розрахунків та застосування реєстраторів розрахункових операцій .

При цьому положеннями ПК України не врегульовано порядок проведення контрольних розрахункових операцій та не визначено виключне джерело коштів для здійснення працівниками контролюючих органів контрольної розрахункової операції.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг визначає Закон № 265, яким також не врегульовано порядок проведення контрольних розрахункових операцій.

При цьому, ні нормами ПК України, ні Закону № 265 не встановлено заборони працівникам контролюючого органу здійснювати розрахункові операції за власні кошти при проведені фактичних перевірок, та використовувати при цьому як докази фіскальні чеки або посилатися на фактичні обставини за наслідками здійснення таких розрахункових операцій. Також такі дії посадових осіб при проведенні контрольної закупки та оформленні матеріалів перевірки безпосередньо не порушують права та законні інтереси платника податків, а проведення перевірки є лише процедурою встановлення обставин, які необхідні для здійснення повноважень контролюючого органу.

До аналогічної правової позиції дійшов Верховний Суд в постанові від 11.12.2018 по справі №820/3515/15. Так, надаючи правову оцінку щодо відсутності доказів про виділення коштів на проведення контрольної закупки Верховним Судом зазначено наступне: «… ненадання відповідачем фінансових документів на виділення коштів на проведення контрольної закупки, є такими, що не впливають на правильність вирішення спору, оскільки не спростовують факту вчинення фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 порушення порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій та порушення норм з регулювання обігу готівки».

З огляду на вищезазначене, суд не вбачає в діях контролюючого органу протиправних дій, пов`язаних з не проведенням контрольних розрахункових операцій.

Суд наголошує, що у відповідності до практики Європейського суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки можливим процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».

Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справі №813/1790/18.

Отже, з урахуванням зазначених вище фактів, суд не знаходить підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваного ППР у зв`язку з процедурними порушеннями (на думку позивачки) при призначенні та проведенні фактичної перевірки. Зазначене вище свідчить про те, що оцінка оскаржуваному ППР повинна надаватися судом по суті встановлених під час проведення перевірки порушень.

Перевіряючи доводи сторін стосовно наявності (відсутності) порушень вимог Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон №265/95-ВР), суд дійшов наступних висновків.

Щодо фактичного порушення позивачкою пп. 1, 2 ст. 3 Закону № 265, суд зазначає наступне.

Як було встановлено судом, при реалізації товару «50 мл. Виски «Jemes Wild» за ціною 85,00 грн. ПРРО не застосовувався та розрахунковий документ встановленої форми не видавався. Також, через ПРРО не проведено сум продажу на загальну суму 315,00 грн та 1 080,00 грн. Крім цього, встановлено вибуття товарів на загальну суму 35 840,00 грн., за яким розрахункові операції проведені без застосування ПРРО.

Суд зазначає, що преамбула Закону України №265/95-ВР визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Встановлення норм щодо незастосування реєстраторів розрахункових операцій у інших законах, крім Податкового кодексу України, не допускається.

Відповідно до абзацу шостого статті 2 Закону України №265/95-ВР розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Відповідно до статті 3 Закону України №265/95-ВР, суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок (пункт 1 статті 3); надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти). Фізичні особи - підприємці, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість, при продажу товарів (крім підакцизних товарів, технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, лікарських засобів, виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння) або наданні послуг мають право в розрахунковому документі зазначати назву товару (послуги) у вигляді, що відображає споживчі ознаки товару (послуги) та ідентифікує належність такого товару (послуги) до товарної групи чи послуги (пункт 2 статті 3).

Слід зазначити, що законодавство України ототожнює готівкові розрахункові операції з розрахунковими операціями, здійсненими за допомогою POS-терміналів та платіжних сервісів, що використовують реквізити платіжних карток банківських установ в мережі Інтернет, які проводяться суб`єктами господарювання всіх форм власності, у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а тому обов`язок суб`єкта господарювання застосовувати РРО або програмні РРО при отриманні оплати за товари (послуги) залежить не від форми оплати, а виникає з факту здійснення оплату.

Тобто, застосування підприємцем РРО/ПРРО у встановленому Законом №265/95-ВР порядку є обов`язковим у разі здійснення розрахункових операцій у розумінні цього Закону.

Відповідно до статті 17 Закону України №265/95-ВР за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання:

100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше;

150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення (п. 1).

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що п. 1 ст. 17 Закону України №265/95-ВР встановлює відповідальність за невиконання суб`єктом господарювання щонайменше одного з трьох обов`язків: 1) не проведення розрахункової операції через РРО; 2) проведення розрахункової операції через РРО, однак на неповну суму покупки; 3) невидача відповідного (тобто такого, що відповідає вимогам щодо форми і змісту) розрахункового документа.

Перші два обов`язки суб`єкта господарювання випливають зі змісту п. 1 ст. 3 Закону України №265/95-ВР, а третій - з п. 2 ст. 3 цього Закону.

Отже, наявність будь-якої з таких обставин (у сукупності або окремо) і утворює склад правопорушення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що застосовані фінансові санкції до позивачки в розмірі 85,00 грн (85,00 * 100%) та 55 312,50 грн (36 845,00 * 150%) відповідають вимогам законодавства та є правомірними.

Щодо порушення позивачкою пп. 7, 9 ст. 3 Закону України № 265, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень пункту 7 статті 3 Закону №265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані подавати до контролюючих органів звітність, пов`язану із застосуванням реєстратора розрахункових операцій та розрахункових книжок, не пізніше 15 числа наступного за звітним місяця у разі, якщо цим пунктом не передбачено подання інформації по дротових або бездротових каналах зв`язку.

Суб`єкти господарювання, які використовують реєстратори розрахункових операцій (крім електронних таксометрів, автоматів з продажу товарів (послуг) та реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для обліку та реєстрації операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі), повинні подавати до контролюючих органів по дротових або бездротових каналах зв`язку електронні копії розрахункових документів і фіскальних звітних чеків, які містяться на контрольній стрічці в пам`яті реєстраторів розрахункових операцій або в пам`яті модемів, які до них приєднані.

Пунктом 9 статті 3 цього Закону визначено, що суб`єкти господарювання зобов`язані щоденно створювати у паперовій та/або електронній формі реєстраторами розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) або програмними реєстраторами розрахункових операцій фіскальні звітні чеки у разі здійснення розрахункових операцій.

Статтею 2 Закону 265/95-ВР визначено, що фіскальний звітний чек - документ встановленої форми, створений у паперовій та/або електронній формі (електронний фіскальний звітний чек) реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, що містить дані денного звіту, під час створення якого інформація про обсяг виконаних розрахункових операцій заноситься відповідно до фіскальної пам`яті реєстратора розрахункових операцій або фіскального сервера контролюючого органу.

Відповідно до пункту 2 Вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2002 року № 199 (надалі - Вимоги 199), Z-звіт - денний звіт з обнуленням інформації в оперативній пам`яті та внесенням її до фіскальної пам`яті реєстратора.

Пунктом 14 Вимог 199 визначено, що чеки всіх звітів повинні містити такі загальні реквізити:

назву і адресу господарської одиниці;

індивідуальний номер платника, перед яким друкуються великі літери "ПН". У разі коли суб`єкт підприємницької діяльності не зареєстрований як платник ПДВ, замість індивідуального номера платника повинен бути надрукований ідентифікаційний код згідно з ЄДРПОУ (для юридичних осіб) або ідентифікаційний номер згідно з ДРФО (для фізичних осіб), а замість літер "ПН" - літери "ІД";

фіскальний номер реєстратора, перед яким друкуються великі літери "ФН";

заводський номер реєстратора;

логотип виробника.

У відповідності до положень пункту 17 Вимог 199, чек Z-звіту - фіскальний звітний чек повинен додатково містити такі дані (всі підсумки та суми обчислюються за зміну):

підсумок розрахункових операцій за реалізовані товари (надані послуги) за кожною ставкою ПДВ окремо;

літерні позначення та відповідні ставки ПДВ у відсотках, а також дати їх останнього занесення (якщо таке занесення проводилося у день друкування даного фі-скального звітного чека);

суми ПДВ за кожною ставкою;

підсумок розрахункових операцій за реалізовані товари (надані послуги), продаж яких не підлягає обкладенню ПДВ;

загальний підсумок розрахункових операцій за реалізовані товари (надані послуги) з розбивкою за формами оплати;

підсумок розрахункових операцій та суми ПДВ відповідно до абзаців другого, четвертого, п`ятого, шостого цього пункту за сумами коштів, виданих покупцям (споживачам послуг), якщо такий підсумок не дорівнює нулю;

суми готівки за операціями "службового внесення" та "службової видачі";

кількість касових чеків (квитанцій), виданих за зміну, окремо за реалізованими товарами (наданими послугами) та виданими коштами;

номер, дату і час друкування фіскального звітного чека;

повідомлення про обнулення регістрів денних підсумків оперативної пам`яті та дійсність фіскального звітного чека.

Судом встановлено, що позивачкою Z-звіт за 07.08.2025 року сформовано 08.08.2025 року о 00 год. 09 хв.

Вказаний Z-звіт має всі обов`язкові реквізити, визначені Вимогами 199, зокрема, номер, дату і час друкування, фіскальний номер реєстратора, повідомлення про обнулення регістрів денних підсумків оперативної пам`яті тощо.

Згідно положень пункту 2 Вимог 199, фіскальна інформація - інформація про обсяг розрахункових операцій, проведених через реєстратор у фіскальному режимі роботи, інформація, що міститься в розрахункових документах, інформація, що вноситься до оперативної пам`яті реєстратора за підсумками розрахункової операції, інформація, що вноситься до фіскальної пам`яті за підсумками зміни, контрольна стрічка в електронній формі та контрольно-звітна інформація, яка передається до системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій.

Фіскалізація - це перехід від нефіскального до фіскального режиму роботи реєстратора.

Статтею 2 Закону 265/95-ВР визначено, що фіскальний режим роботи - це режим роботи опломбованого належним чином реєстратора розрахункових операцій, який забезпечує безумовне виконання ним фіскальних функцій.

Згідно пункту 3 Вимог 199, фіскалізація проводиться один раз за весь період експлуатації реєстратора. При цьому реєстратор повинен забезпечити неможливість подальшого виходу з фіскального режиму роботи.

Відповідно до пункту 6 Вимог 199, усі документи, що друкуються реєстратором у фіскальному режимі роботи, повинні мати логотип виробника, зазначений в експлуатаційній документації на конкретну модель (модифікацію) реєстратора, який виводиться на друк тільки після закінчення друкування фіскальних даних. Логотип виробника друкується у вигляді графічного зображення. Не дозволяється друкування логотипа символами, що застосовуються для друкування документа.

Реєстратор повинен забезпечувати ідентичність фіскальної інформації в копіях документів, що зберігаються в носії контрольної стрічки в електронній формі, такій інформації у відповідних документах, створених в паперовій та/або електронній формі.

Як вже зазначалось вище, суб`єкти господарювання зобов`язані щоденно створювати у паперовій та/або електронній формі реєстраторами розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) або програмними реєстраторами розрахункових операцій фіскальні звітні чеки у разі здійснення розрахункових операцій (п.9 ст. 3 Закону № 265/95-ВР).

Аналіз вказаної норми дає підстави для висновку, що суб`єкт господарювання повинен створювати та друкувати Z-звіт кожного дня, протягом якого він здійснював розрахункові операції не пізніше 24:00 цього дня.

Оскільки в добі всього 24 години (тобто, день триває з 0 години ранку та закінчується 24 годиною ночі), при щоденній роботі з РРО Z-звіт необхідно виконувати щодня.

Аналогічного правової позиції дійшов Верховний Суд в постановах від 14.06.2016 року у справі № 0870/11140/12, від 02.12.2025 року № 826/10212/18, де зазначено, що суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції, повинні друкувати Z-звіти щодня, тобто кожен робочий день після закінчення зміни, але не пізніше 24 години цього самого дня.

Ця норма враховує особливості роботи РРО, які повинні забезпечувати створення у паперовій та/або електронній формі фіскальних звітних чеків (щоденних Z-звітів) за кожний робочий день.

Відповідно до пункту 2 Вимог 199, Z-звіт - це денний звіт з обнуленням інформації в оперативній пам`яті та внесенням її до фіскальної пам`яті реєстратора.

В свою чергу, зміна - це період роботи реєстратора від реєстрації першої розрахункової операції після виконання Z-звіту до виконання наступного Z-звіту.

У примітках до формату і розрядності даних, що зберігаються у фіскальній пам`яті (додаток до Вимог 199), зазначено, що максимальна тривалість зміни РРО не повинна перевищувати 24 години.

Суд зазначає, що законодавець чітко закріпив за суб`єктом господарювання обов`язок щоденно створювати у паперовій та/або електронній формі реєстраторами розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) або програмними реєстраторами розрахункових операцій фіскальні звітні чеки у разі здійснення розрахункових операцій. При цьому, Z-звіт повинен бути створений та надрукований до кінця дня, але не пізніше 24 години цього дня.

Як було встановлено судом, позивачкою Z-звіт за 07.08.2025 року сформовано 08.08.2025 року о 00 год. 09 хв., що свідчить про порушення позивачкою вимог п. 9 ст. 3 Закону №265/95-ВР, оскільки Z-звіти створені (сформовані) поза зміною роботи РРО, чим перевищено режим його роботи, який встановлений до 24 години.

Таким чином, суд приходить до висновку, що застосована фінансова санкція до позивачки в розмірі 510,00 грн (17,00 * 30) відповідає вимогам законодавства та є правомірною.

Щодо порушення позивачкою п. 11 ст. 3 Закону № 265, суд зазначає наступне.

Фактичною перевіркою було встановлені порушення використання режиму попереднього програмування найменувань і цін товарів, обліку їх кількості з порушенням порядку встановленого законодавством.

В свою чергу, згідно чеку № 4929320200 від 04.08.2025 року роздрукованого об 23 год. 09 хв. на ПРРО фіскальний номер 4001098269 здійснено продаж 300 мл пива розливного за ціною 45,00 грн. та 300 мл пива розливного за ціною 165,00 грн. на суму 495,00 грн. Також, згідно чеку № 4936340434 від 05.08.2025 року роздрукованого об 22 год. 19 хв. на ПРРО фіскальний номер 4001098269 здійснено продаж 300 мл пива розливного за ціною 150,00 грн. та 300 мл пива розливного за ціною 100,00 грн.

З огляду на це, відповідачем встановлено відсутність найменування товару (пива) у фіскальних касових чеках при продажу підакцизної групи товарів.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначаються Законом №265), дія якого поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/ або безготівковій формі.

Пунктом 11 статті 3 Закону № 265 визначено, що суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій для підакцизних товарів з використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості, а також із зазначенням цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) при роздрібній торгівлі алкогольними напоями.

Згідно з визначень, наведених у статті 2 Закону № 265:

розрахункова операція приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця;

розрахунковий документ документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну.

Отже, за змістом наведених вимог суб`єкти господарювання зобов`язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи та видавати (в паперовому вигляді та/або електронній формі) розрахунковий документ встановленої форми та змісту, що підтверджує виконання розрахункової операції.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону № 265 форма, зміст розрахункових документів, порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, а також форма та порядок подання звітності, пов`язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій чи використанням розрахункових книжок, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів затверджене наказом Міністерства фінансів України № 13 від 21 січня 2016 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11 лютого 2016 року за № 220/28350.

Відповідно до пункту 1 розділу I Положення № 13, визначено форму і зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, які в обов`язковому порядку мають надаватися особам, які отримують або повертають товар, отримують послуги або відмовляються від них, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням інтернету, при здійсненні розрахунків суб`єктами господарювання для підтвердження факту: продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів у сфері торгівлі, ресторанного господарства та послуг; здійснення операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі, якщо такі операції виконуються не в касах банків; здійснення операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів; приймання комерційними агентами банків та небанківськими фінансовими установами готівки для подальшого її переказу з використанням програмно-технічних комплексів самообслуговування (далі ПТКС), за винятком ПТКС, що дають змогу користувачеві здійснювати виключно операції з отримання коштів.

Згідно з пунктом 2 розділу 2 Положення № 13 визначено обов`язкові реквізити фіскального касового чека на товари (послуги), який повинен містити, в тому числі: назва товару (послуги)/спрощена назва товару (послуги), вартість (рядок 11).

Пунктом 3 розділу І Положення № 13 передбачено, що установлені в цьому Положенні вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов`язкові реквізити розрахункових документів/електронних розрахункових документів. У разі відсутності в документі хоча б одного з обов`язкових реквізитів, а також недотримання сфери його призначення, такий документ не прийматиметься як розрахунковий.

Отже, розрахунковим може вважатися лише документ, який відповідає вимогам зазначеного Положення № 13. При цьому, назва товару (послуги)/спрощена назва товару (послуги) є обов`язковим реквізитом фіскального касового чеку, а отже відсутність цього реквізиту у фіскальному чеку має кваліфікуватися як те, що такий документ не є розрахунковим.

Відповідно до п. 7 ст. 17 Закону № 265, за порушення вимог Закону № 265 до суб`єктів господарювання, у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій без використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням назви товару (послуги)/спрощеної назви товару (послуги) застосовується фінансова санкція триста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, суд висновує, що застосована фінансова санкція до позивачки в розмірі 5 100,00 грн. (17,00 * 300) відповідає вимогам законодавства та є правомірною.

Судом встановлено, що позивачкою не надано жодного доказу на спростування обставин, які були викладені відповідачем в акті перевірки від 18.08.2025 року № 11534/08/01/07/08/3900802006.

В свою чергу суд зазначає, що дотримання платником податків податкового законодавства є його безумовним обов`язком, порушення якого має своїм невідворотним наслідком застосування до такого платника, передбаченої законодавством, відповідальності.

Відтак, сукупність встановлених судом обставин доводить провину позивачки у вчиненні податкового правопорушення.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Відтак, підстави для визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Запорізькій області від 08 вересня 2025 року №00149730708 про застосування відносно позивачки штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 61 007,50 грн відсутні.

Під час розгляду справи суд враховує позицію Європейського суду з прав людини у справі "Голдер проти Сполученого Королівства", згідно з якою саме "небезпідставність" доводів позивача про неправомірність втручання в реалізацію його прав є умовою реалізації права на доступ до суду.

Отже, звертаючись до суду з позовом про захист своїх прав, позивачка обтяжена обов`язком довести «небезпідставність» своїх доводів щодо порушеного права за захистом якого він звернувся до суду, надавши відповідні докази, зі змісту яких можливо встановити наявність спору саме на момент звернення до суду.

В силу правових висновків постанови Верховного Суду від 06.06.2024 у справі №400/1217/23: 1) обов`язок позивача доводити обставини, на які він посилається на обґрунтування своїх доводів, є ключовим аспектом принципу змагальності та рівності в судовому процесі; 2) позивач не може будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, допоки інша сторона не надасть доказів на її спростування (концепція негативного доказу), оскільки такий підхід нівелює саму сутність принципу змагальності; 3) обов`язок доведення обставин, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, у рівній мірі покладається на обох сторін. Кожна сторона повинна довести факти, на які вона посилається. При цьому підставу позову повинен довести саме позивач. Позивач повинен подати докази, на яких ґрунтуються його вимоги разом з поданням позовної заяви. В разі неможливості самостійно представити такі докази, позивач повинен про це повідомити суд та зазначити причини, з яких доказ не може бути подано. Крім того, позивач вправі подати до суду клопотання про витребування доказів, із зазначенням причини неможливості самостійного їх представлення та наведенням вжитих ним для цього заходів.; 4) посилання позивача на те, що в силу вимог частини другої статті 77 КАС України обов`язок доказування правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень покладається на відповідача, не заслуговують на увагу, оскільки визначений цією правовою нормою обов`язок відповідача не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

Правильність саме такого тлумачення змісту ч. 1 ст. 77 та ч. 2 ст. 77 КАС України підтверджується правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 по справі №520/2261/19, що визначений ст. 77 КАС України обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позовних вимог, розподіл судових витрат в порядку ст. 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволені позовних вимог Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 166, м. Запоріжжя, 69107; Код ЄДРПОУ:44118663) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення у повному обсязі складено та підписано «24» серпня 2026 року.

Суддя Р.В. Кисіль