Рішення № 139183676, 24.08.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2026 року Справа № 280/2381/26 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., розглянувши в порядку письмового за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Виконавчого комітету Запорізької міської ради, в особі комісії з розгляду питань щодо надання допомоги для вирішення житлового питання окремим категоріям внутрішньо переміщених осіб, що проживали на тимчасово окупованій території (пр. Соборний, буд. 206, м. Запоріжжя, 69126) про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

18.03.2026 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Виконавчого комітету Запорізької міської ради, в особі комісії з розгляду питань щодо надання допомоги для вирішення житлового питання окремим категоріям внутрішньо переміщених осіб, що проживали на тимчасово окупованій території (далі відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати протиправним та кувати рішення відповідача №759 від 27.02.2026 про відмову у наданні позивачу допомоги для вирішення житлового питання, відповідно до Порядку надання допомоги для вирішення житлового питання окремим категоріям внутрішньо переміщених осіб, що проживали на тимчасово окупованій території, та внесення змін до Порядку ведення Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України, затвердженого постановою КМУ №1176 від 22.09.2025;

зобов`язати відповідача прийняти рішення надання позивачу допомоги для вирішення житлового питання, відповідно до Порядку надання для вирішення житлового питання окремим категоріям внутрішньо переміщених осіб, що проживали на тимчасово окупованій території, та внесення змін до Порядку ведення Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України, затвердженого постановою КМУ №1176 від 22.09.2025.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він 17.12.2025 звернувся до відповідача із заявою про надання допомоги для вирішення житлового питання відповідно до Порядку надання допомоги для вирішення житлового питання окремим категоріям внутрішньо переміщених осіб, що проживали на тимчасово окупованій територій, та внесення змін до Порядку ведення Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією рф проти України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1176 від 22.09.2025, як внутрішньо переміщена особа та учасник бойових дій, який не має власного житла. Рішенням відповідача від 27.02.2026 №759 у задоволенні заяви позивача було відмовлено через те, що члени сім`ї заявника мають у власності об`єкт житлової нерухомості за адресою: АДРЕСА_2 . Проте позивач вважає, що пп. 3 п.5 Порядку прямо передбачена спільна сумісна власність, а не наявність майна в цілому. Позивач вважає таку відмову протиправною та просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою суду від 20.03.2026 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення/виклику учасників справи та додатково витребувано від відповідача належним чином засвідчену копію документів та матеріалів, які були враховані під час прийняття оскаржуваного рішення.

У поданому до суду 06.04.2026 письмовому відзиві, представник відповідача заперечує проти заявлених позовних вимог з огляду на те, що при розгляді вказаної заяви позивача Комісією було встановлено, що у членів його сім`ї, а саме у дружини. Відповідач вказує на те, що пп.3 п. 5 Порядку прямо вказано, що отримувачами допомоги не можуть бути особи, якщо вони та члени їх сім`ї мають у власності об`єкти житлової нерухомості (крім об`єктів житлової нерухомості, кредити на придбання яких забезпеченні іпотекою, не погашені). Таким чином, позивач не може бути отримувачем, через наявність у члена його родини у власності об`єкта житлової нерухомості. Відповідач зазначив, що твердження позивача про набуття у власність вказаного об`єкта житлової нерухомості його дружиною до укладання між ними шлюбу, про відсутність спільної або часткової власності на вказане майно, не має братись судом до уваги.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 є внутрішньо переміщеною особою, відповідно до довідки від 18.04.2022 №2327-5001159261 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, а також учасником бойових дій.

17.12.2025 ОСОБА_1 звернувся через портал «ДІЯ» із заявою №ЗВПО-17.12.2025-22801 щодо надання допомоги для вирішення житлового питання, відповідно до Порядку надання допомоги для вирішення житлового питання окремим категоріям внутрішньо переміщених осіб, що проживали на тимчасово окупованій території, та внесення змін до Порядку ведення Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1176 від 22.09.2025, як внутрішньо переміщена особа, яка не має власного житла.

Комісією з розгляду питань щодо надання допомоги для вирішення житлового питання окремим категоріям внутрішньо переміщених осіб, що проживали на тимчасово окупованій території прийнято рішення від 27.02.2026 №759 про відмову ОСОБА_1 в наданні допомоги для вирішення житлового питання за його заявою № ЗВПО-17.12.2025-22801.

Позивач вважаючи таку відмову протиправною звернуся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Порядок надання допомоги для вирішення житлового питання окремим категоріям внутрішньо переміщених осіб, які проживали на тимчасово окупованій території, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2025 №1176 (далі Порядок №1176), визначає механізм надання допомоги для вирішення житлового питання окремим категоріям внутрішньо переміщених осіб, що проживали на тимчасово окупованій території (далі - допомога).

Пунктом 5 Порядку №1176 прямо передбачені випадки, коли вказана вище допомога не виплачується, а саме отримувачами допомоги не можуть бути особи:

до яких застосовано спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи відповідно до Закону України Про санкції;

які мають судимість за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених розділом I Кримінальні правопорушення проти основ національної безпеки України та розділом XX Кримінальні правопорушення проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку Особливої частини Кримінального кодексу України;

якщо вони та члени їх сім`ї мають у власності об`єкти житлової нерухомості;

якщо вони та члени їх сім`ї отримали грошову компенсацію за належне для отримання жиле приміщення;

якщо вони та члени їх сім`ї забезпечені житловими приміщеннями для постійного проживання органами державної влади протягом періоду перебування на обліку в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб;

якщо вони та члени їх сім`ї подали заяву про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна та/або яким затверджено рішення про надання такої компенсації;

якщо вони та члени їх сім`ї починаючи з 24 лютого 2022 р. до дати подання заяви про надання допомоги припинили право власності на об`єкти житлової нерухомості;

якщо вони та члени їх сім`ї розпочали використання або використали державну допомогу відповідно до Порядку надання державної допомоги внутрішньо переміщеним особам та особам, які проживають на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або які перемістилися на ці території з територій, тимчасово окупованих Російською Федерацією, за кредитами, забезпеченими предметом іпотеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 серпня 2025 р. № 998 Деякі питання надання державної допомоги за кредитом, забезпеченим предметом іпотеки, наданим внутрішньо переміщеним особам та особам, які проживають на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або які перемістилися на ці території з територій, тимчасово окупованих Російською Федерацією (Офіційний вісник України, 2025 р., № 73, ст. 5008), за кредитами, забезпеченими предметом іпотеки, наданими відповідно до Умов забезпечення приватним акціонерним товариством Українська фінансова житлова компанія доступного іпотечного кредитування громадян України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 2 серпня 2022 р. № 856 Деякі питання забезпечення приватним акціонерним товариством Українська фінансова житлова компанія доступного іпотечного кредитування громадян України (Офіційний вісник України, 2022 р., № 63, ст. 3802), забезпеченими предметом іпотеки;

якщо вони зареєстрували (задекларували) місце проживання (перебування) на тимчасово окупованій території після її окупації відповідно до Порядку внесення відомостей про адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), що знаходиться на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, а також на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 серпня 2023 р. № 820 (Офіційний вісник України, 2023 р., № 77, ст. 4368).

Як встановлено судом, підставою для прийняття оскаржуваного рішення про відмову у наданні допомоги стало виявлення у власності дружини позивача квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Позивач факт наявності вказаного об`єкту житлової нерухомості не заперечує, проте вказує на те, що права власності на квартиру його дружина набула до укладення шлюбу (20.09.2018) за власні кошти, що підтверджується Договором купівлі-продажу від 22.02.1997 та Витягом з Державного реєстру речових прав №457010994 від 17.12.2025.

Проте відповідачем не було врахованого вказаного факту та на підставі пп.3 п.5 Порядку №1176 було відмовлено у задоволення заяви ОСОБА_1 №ЗВПО-17.12.2025-22801.

Суд вважає оскаржуване рішення таким, що ґрунтуються на помилковому тлумаченні норми матеріального права та суті обмежень, встановлених Порядком №1176.

Суд звертає увагу, що законодавець формулюючи вимоги щодо майнового стану заявника, застосував конструкцію, за якою обмеження щодо наявності житла стосуються заявника та членів його сім`ї. Використання сполучника «та» у цьому сполученні має виключне юридичне значення, оскільки він виступає сполучним елементом, який об`єднує кілька суб`єктів (заявника та членів його сім`ї) у єдину правову категорію осіб, чиє майно підлягає врахуванню.

Однак вживання у пп.3 п.5 Порядку сполучника «та» у даному контексті не означає автоматичного ототожнення майнових прав усіх названих суб`єктів. Навпаки, це свідчить про те, що для цілей застосування Порядку №1176 майнове забезпечення має оцінюватись з урахуванням прав власності, які в силу закону є спільними для цих суб`єктів.

Тобто, під «майном членів сім`ї», яке має враховуватись, нормотворець мав на увазі лише те майно, що належить членам сім`ї на праві спільної сумісної чи часткової власності. Якби законодавець мав намір врахувати будь-яке майно, що належить членам на праві особистої приватної власності, він би використав інше формулювання (наприклад, таке, яке застосоване в пп. 6 п. 5 Порядку - «та/або») або вставив би вичерпний перелік такого майна.

Оскільки майно, набуте дружиною позивача до шлюбу, що підтверджується матеріалами справи, за своєю правовою природою (ст. 57 Сімейного кодексу України) виходить за межі спільного майна членів сім`ї, воно не підпадає під дію обмежувальної умови, пов`язаної сполучником «та».

Тлумачення відповідача, за яким будь-яке майно дружини (незалежно від підстав та дати його набуття) дорівнює майну заявника, суперечить логічній структурі норми, оскільки розширює коло врахованого майна далеко за межі того, що є фактично доступним для заявника як члена сім`ї власника житла.

З огляду на наведене, оскаржуване рішення про відмову у видачі допомоги не ґрунтується на нормі права та підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії.

При цьому, обираючи належний спосіб захисту порушеного права відповідно до ст. 245 КАС України, суд враховує, що розгляд заяви про надання допомоги за Постановою №1176 належить до дискреційних повноважень уповноваженого органу.

Суд не підміняє собою суб`єкт владних повноважень і не вирішує питання по суті надання допомоги, оскільки під час повторного розгляду орган зобов`язаний здійснити повну та всебічну перевірку заявника на предмет дотримання всіх інших вимог і критеріїв, передбачених законом.

На думку суду, ефективним способом відновлення прав позивача у даному випадку є саме зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача №ЗВПО-17.12.2025-22801 від 17.12.2025 з урахуванням правової оцінки суду у цій справі щодо правового режиму майна подружжя, а також шляхом повної перевірки всіх інших фактичних обставин та умов, визначених Постановою №1176.

З наведених підстав, суд що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач звільнений від сплати судового збору, як учасник бойових дій, інших судових витрат позивачем не було заявлено, тому розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Виконавчого комітету Запорізької міської ради, в особі комісії з розгляду питань щодо надання допомоги для вирішення житлового питання окремим категоріям внутрішньо переміщених осіб, що проживали на тимчасово окупованій території (пр. Соборний, буд. 206, м. Запоріжжя, 69126; код ЄДРПОУ 02140892) про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради, в особі Комісії з розгляду питань щодо надання допомоги для вирішення житлового питання окремим категоріям внутрішньо переміщених осіб, що проживали на тимчасово окупованій території №759 від 27.02.2026 про відмову у наданні ОСОБА_1 допомоги для вирішення житлового питання, відповідно до Порядку надання допомоги для вирішення житлового питання окремим категоріям внутрішньо переміщених осіб, що проживали на тимчасово окупованій території, та внесення змін до Порядку ведення Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1176 від 22.09.2025.

Зобов`язати Виконавчий комітет Запорізької міської ради, в особі комісії з розгляду питань щодо надання допомоги для вирішення житлового питання окремим категоріям внутрішньо переміщених осіб, що проживали на тимчасово окупованій території повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.12.2025 № ЗВПО-17.12.2025-22801 щодо надання допомоги для вирішення житлового питання, відповідно до Порядку надання допомоги для вирішення житлового питання окремим категоріям внутрішньо переміщених осіб, що проживали на тимчасово окупованій території, та внесення змін до Порядку ведення Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1176 від 22.09.2025, як внутрішньо переміщеної особи, яка не має власного житла, з урахуванням висновків суду.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення виготовлено та підписано «24» серпня 2026 року.

Суддя Р.В.Кисіль