Єдиний державний реєстр судових рішень
ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
з питань зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення
21 серпня 2026 року м. Житомир справа № 240/2884/23
категорія 112010201
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Майстренко Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про зміну способу і порядку виконання судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,
встановив:
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 12.05.2023 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії задоволено, зокрема:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у нездійсненні перерахунку та виплаті пенсійного забезпечення ОСОБА_1 у розмірі 83% від грошового забезпечення з 19.08.2021;
- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у розмірі 83% від грошового забезпечення з 19.08.2021, з урахуванням проведених виплат.
26.05.2026 до Житомирського адміністративного окружного суду надійшла заява ОСОБА_1 , в якій він просить змінити спосіб і порядок виконання рішення суду у цій справі, встановивши новий спосіб і порядок виконання рішення в зобов`язальній частині, а саме: стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області заборгованість з пенсійних виплат в сумі 69356,20 грн.
18.06.2026 від Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області до суду надійшли заперечення на подану заяву.
Розгляд заяви призначено на 19.06.2026 о 14 год. 20 хв.
Протокольною ухвалою від 19.06.2026 судом оголошено перерву в судовому засідання до 12.08.2026.
12.08.2026 протокольною ухвалою судом оголошено перерву в судовому засідання до 21.08.2026 та встановлено строк учасникам справи для надання додаткових доказів.
21.08.2026 суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, протокольною ухвалою перейшов до розгляду заяви в порядку письмового провадження.
Дослідивши доводи поданої заяви, наявні матеріали справи, суд дійшов висновку про таке.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно зі статтею 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Аналогічні положення містяться у статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Таким чином, рішення суду, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи. Це забезпечується, у першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VІІІ (далі по тексту - Закон України №1404-VІІІ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною третьою статті 33 Закону України №1404-VIII за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Порядок виконання рішень судів про стягнення коштів з державних органів регулюється Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".
Відповідно до частини першої статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Приписами статті 7 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" встановлено, що виконання рішень суду про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
У разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов`язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.
Тобто з наведеного встановлено, що звернення до суду є обов`язком державного виконавця у зазначеній категорії справ та такий обов`язок виникає через два місяці з дня відкриття виконавчого провадження за умови, що рішення суду не виконане, а стягувач не чинить перешкоди провадженню виконавчих дій.
Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановленими раніше порядку і способом. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.
Поняття спосіб і порядок виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке реалізується у виконавчому провадженні. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем.
Порядок та підстави зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовані статтею 378 Кодексу адміністративного судочинства України.
Разом з тим, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень" від 21.11.2024 №4094-IX, який набрав чинності 19.12.2024, внесені суттєві зміни до положень статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема й у частині зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.
Відповідно до змісту частин першої та третьої статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України №4094-IX, що діє з 19.12.2024), за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.
Таким чином, з 19.12.2024 статтю 378 Кодексу адміністративного судочинства України доповнено самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання судового рішення, а саме: невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо, серед іншого, обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, протягом двох місяців з дня набрання таким рішенням законної сили; при чому зміна способу і порядку виконання такого судового рішення відбувається шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.
У цій категорії справ зміна способу і порядку виконання рішення можлива шляхом зміни "зобов`язання здійснити перерахунок та провести виплати за перерахованою пенсією" на "стягнення коштів із державного органу боржника".
Статтею 13 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 р. №3-рп/2003).
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Так, у цій справі рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 12.05.2023 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у розмірі 83% від грошового забезпечення з 19.08.2021, з урахуванням проведених виплат.
На вимогу суду відповідачем надано розрахунок пенсії позивача, з якого вбачається, що при обчисленні у розмірі 70% грошового забезпечення підлягала виплаті з серпня 2021 року пенсія в розмірі 9158,93 грн., з вересня 2021 року по лютий 2024 року в розмірі 21840,53 грн., з березня 2024 року по грудень 2025 року в розмірі 23610,00грн. та з січня по квітень 2026 року в розмірі 25950,00 грн.
Водночас, із наданого розрахунку вбачається, що при зміні відсоткового значення грошового забезпечення з 70% на 83% розмір пенсії позивача за вказані періоди фактично залишився незмінним.
Позивачем, у свою чергу, надано власний розрахунок належних йому пенсійних виплат внаслідок збільшення основного розміру пенсії, відповідно до якого сума заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем рішення суду, становить 69356,20 грн.
На вимогу суду відповідач не надав розрахунку суми, на яку мав би збільшитися розмір пенсії позивача внаслідок збільшення її основного розміру з 70 % до 83%, мотивуючи це тим, що таке збільшення нівелювалось застосованим пенсійним фондом обмеженням виплати пенсії.
Суд зауважує, що визначення та обчислення розміру збільшення пенсійних виплат належить до повноважень пенсійного органу та не може бути здійснено судом шляхом визначення конкретної суми збільшення пенсії.
Разом з тим у межах розгляду заяви про зміну способу і порядку виконання судового рішення суд не здійснює нового розрахунку пенсії та не визначає її розмір, а встановлює наслідки неналежного виконання відповідачем судового рішення та визначає спосіб його подальшого виконання.
При цьому відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів на спростування розрахунку позивача, не наведено обґрунтованих заперечень щодо визначеної ним суми заборгованості та не надано іншого змістовного розрахунку, який би підтверджував належне виконання рішення суду або визначав інший розмір заборгованості.
Посилання відповідача на застосування обмеження при виплаті пенсії позивачу і вирішення відповідного спору в іншій адміністративної справи є безпідставними, позаяк суд вирішує питання зміни способу виконання судового рішення в межах конкретної адміністративної справи № 240/2884/23 і вирішує питання щодо виконання резолютивної частини саме судового рішення у цій справі.
Відтак, будь-які обмеження, поглинання та зарахування, застосовані відповідачем на його розсуд, не можуть мати юридичного впливу на розрахунок суми пенсії у конкретній адміністративній справі.
Враховуючи викладене, суд констатує, що наданий позивачем розрахунок заборгованості у розмірі 69356,20 грн. відповідачем не спростований, альтернативного розрахунку ним надано, як і доказів належного виконання рішення суду.
З огляду на зазначене, заява підлягає задоволенню шляхом зміни способу і порядку виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12.05.2023 у справі №240/2884/23 на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 заборгованості з пенсійних виплат в сумі 69356,20 грн.
Керуючись статтями 243, 248, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Заяву ОСОБА_1 про зміну способу виконання рішення суду задовольнити.
Змінити спосіб та порядок виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12.05.2023 у справі №240/2884/23 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП, НОМЕР_1 ) заборгованості з пенсійних виплат в сумі 69356 (шістдесят дев`ять тисяч триста п`ятдесят шість) грн. 20 коп.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Н.М. Майстренко
Судове рішення № 139183373, Житомирський окружний адміністративний суд було прийнято 21.08.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 240/2884/23. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: