Постанова № 139182263, 21.08.2026, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/2184/26

Провадження № 3/635/1089/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2026 року Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Якішиної О.М.

за участю серетаря ОСОБА_1

захисника адвоката Бреславець М.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Покотилівка Харківського району Харківської області справу про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, військовослужбовця, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

20.02.2026 року о 13:35 год. за адресою: Харківська область, Харківський район, м.Мерефа, вул.Дніпровська, буд.293, ОСОБА_2 керував транспортним засобом RENAULT CLIO SYMBOL, д.н.з НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкіри обличчя та очей, тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу на ALCOTEST DRAGER 0409 та в медичному закладі водій відмовився на нагрудний відеореєстратор 1113057280/63. Своїми діями ОСОБА_2 порушив п.2.5. ПДР України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

До суду надійшло письмове клопотання захисника про закриття справи про адміністративне правопорушення з відсутністю діях ОСОБА_2 ознак правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. У клопотанні захисник зазначила, що матеріали справи не містять доказів, які б беззаперечно підтверджували, що ОСОБА_2 свідомо та добровільно керував траснпортним засобом, а навпаки відповідно до відеозапису ОСОБА_2 вчиняє дії щодо керування транспортним засобом під контролем працівників поліції. Сам по собі короткочасний початок руху припаркованого транспортного засобу не може автоматично ототожнюватися з доведеним фактом керування у розумінні ст. 130 КУпАП, особливо за наявності істотних розбіжностей у часі та фактично постановочного відео для документування факту правопорушення. Враховуючи, що інспектор патрульної поліції належним чином не зафіксував та не довів належними і допустимими доказами факту невиконання водієм будь-яких вимог ПДР України, а факт руху та керування відсутній та недоведений, то вимоги поліцейського про пред`явлення відповідних документів та подальші дії є незаконними. Разом з цим, матеріали справи містять зобов`язання нібито написане власноручно ОСОБА_2 та пояснення, які також написано власноручно ОСОБА_2 , які написані під диктовку працівників поліції, які містять навіть візуально різні почерки та підписи, відеофіксація не містить факту написання такого зобов`язання, що свідчить про очевидну фальсіфікацію матеріалів справи. Працівником поліції не було оголошено ознаки сп`яніння. Разом з цим, у відеоматеріалах не зафіксовано ознак сп`яніння, поведінка ОСОБА_2 , є спокійною, послідовною, мова чітка, рухи координовані, він виглядає розгубленим. Відеозапис є фрагментарним, не містить усієї, передбаченої законом процедури складання протоколу, факту зупинки, первинних дій працівників поліції, що унеможливлює встановлення його достовірності та цілісності. Згідно із матеріалами справи, під час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_2 не було роз`яснено правові наслідки відмови від проходження огляду на стан сп`яніння, передбачені законодавством. Поліцейські направили ОСОБА_2 пройти огляд на стан сп`яніння в медичному закладі, що розташований м.Харків, а саме КНП «ХОР ОКНЛ», що підтверджується письмовим направленням та самим протоколом про адміністративне правопорушення, що не є найближчим медичним закладом. Найближчим медичним закладом є КНП «Мереф`янської міської ради Мереф`янська центральна районна лікарня». Також зазначає, що працівники поліції не мають права здійснювати огляд водія на стан сп`яніння з моменту встановлення, що він є військовослужбовцем.

В судове засідання ОСОБА_3 повторно не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином.

Захисник ОСОБА_2 адвокат Бреславець М.Г. в судовому засіданні просила закрити провадження у справі з підстав, викладених у письмовому клопотанні.

Вислухавши думку захисника, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає повністю доведеною вину ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху України на водія покладено обов`язок на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Факт скоєння ОСОБА_2 правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, підтверджується наступними доказами, дослідженими судом:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 596657 від 20.02.2026 року, в якому викладені обставини порушення ОСОБА_2 п. 2.5 Правил дорожнього руху України, який містить особистий підпис останнього;

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під випливом лікарських препаратів що знижують увагу та швидкість реакції до КНП ХОР «ОКНЛ» від 20.02.2026 року, в якому зазначено про те, що ОСОБА_2 відмовився від проходження огляду;

- актом огляду на стан алкогольного, наркотичного та іншого сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого огляд ОСОБА_2 не проводився у зв`язку з відмовою останнього;

- письмовим зобов`язанням ОСОБА_2 від 20.02.2026 р., в якому він зобов`язався не керувати транспортним засобом RENAULT CLIO SYMBOL, д.н.з НОМЕР_2 , оскільки його було зупинено на блокпосту в м.Мерефа для перевірки документів. Під час перевірки документів у нього були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі він відмовився. Працівниками поліції було складено протокол за ст.130 КУпАП. Від права керування водія ОСОБА_2 було відсторонено, про повторність попереджено;

- письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 20.02.2026 р., в яких він зазначає, що 20.02.2026 р. він рухався з с.Петро-Павлівка в Сумську область, Охтирського району, с.Бакіровка. Його було зупинено на блокпосту в м.Мерефа для перевірки документів, було встановлено що він знаходиться в СЗЧ, про що ОСОБА_2 не було відомо. Також працівниками поліції було виявлено, що ОСОБА_2 знаходиться в стані алкогольного сп`яніння, у зв`язку з тим, що вчора вживав алкогольні напої до пізнього вечора;

- довідкою ВП №3 ХРУП №1 ГУНП в Харківській області про те що, згідно облікової бази «Інформаційний портал Національної поліції України» підсистеми «Головний сервісний центр МВС України «Посвідчення водія» ОСОБА_2 отримував посвідчення водія на право керування транспортними засобами в органах МВС України серії НОМЕР_3 від 20.07.2021 р.;

- відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, на якому зафіксовано факт вимоги працівників поліції до ОСОБА_2 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупини транспортного засобу за допомогою газоаналізатора алкотест та в закладі охорони здоров`я, та відмову ОСОБА_2 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в закладі охорони здоров`я, факт написання ОСОБА_2 письмових пояснень, під якого останній запитував у працівників поліції як йому сформулювати свої пояснення, також на відео зафіксований факт роз`яснення ОСОБА_2 працівниками поліції його прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

За приписами ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Зазначені докази суд вважає належними та допустимими.

Наданий суду відеозапис є безперервним та в достатній мірі відтворює обставини скоєння ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, і сумнівів щодо його достовірності та допустимості не викликає, оскільки не містить ознак фальсифікації та фабрикації, а обставини, які на ньому відображені, зафіксовані послідовно та узгоджуються з матеріалами справи. Проведення відеофіксації проводилась відповідно до Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, а тому відеозапис є належним доказом у справі про адміністративне правопорушення.

Із зазначеного відеозапису вбачається, що працівником поліції було запропоновано ОСОБА_2 пройти огляд з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і у закладі охорони здоров`я в зв`язку з виявленням ознак алкогольного сп`яніння, які були оголошені поліцейським під відеозапис. Після цього ОСОБА_2 відмовився від проходження огляду. При цьому суд зауважує, що причина відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння не впливає на встановлені судом обставини.

Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Пунктом 1.3 ПДР України зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Обставини, які б спростовували досліджені судом докази вчинення ОСОБА_2 зазначеного вище адміністративного правопорушення, суду не представлено і під час розгляду справи не встановлені.

Доводи захисника щодо керування ОСОБА_2 транспортним засобом під контролем працівників поліції є надуманим та безпідставним, оскільки відеозаписом зафіксовано факт керування ОСОБА_2 автомобілем, самим ОСОБА_2 зазначений факт не оспорювався, що також підтверджується дослідженим відеозаписом. ОСОБА_2 пояснив, що рухався з с.Петро-Павлівка в Сумську область, Охтирського району, с.Бакіровка, коли його було зупинено на блокпосту в м.Мерефа для перевірки документів.

Доводи захисника з приводу відсутності підстав для зупинки транспортного засобу є такими, що не впливають на вчинення ним адміністративного правопорушення та доведеності вини за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Разом з тим, суд зазначає, що автомобіль під керуванням ОСОБА_2 було зупинено на блокпосту. Під час дії воєнного стану на території України поліцейські залучені до операції з оборони України, в тому числі шляхом перевірки документів громадян. Таким чином, у поліцейських наявні диспозитивні повноваження на перевірку документів водіїв.

Згідно з п. 10 Порядку № 1456 «Порядок перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень та житла громадян при забезпеченні заходів правового режиму воєнного стану» уповноважена особа має право зупиняти транспортні засоби.

На підставі викладеного, в даному випадку дії працівників поліції були законні, вони діяли в межах Закону України «Про Національну поліцію» оскільки завданнями поліції є забезпечення публічної безпеки і порядку, охорона прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави, протидія злочинності.

Відсутність відеофіксації факту написання зобов`язання не керувати транспортним засобом не впливає на факт скоєння ОСОБА_2 правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП в зв`язку з відмовою від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Законом передбачено обов`язковість фіксації із застосування відеозапису або присутності свідків лише огляду водія на стан сп`яніння. Суд приймає як належний та допустимий доказ письмові пояснення ОСОБА_2 , оскільки їх написання самим ОСОБА_2 підтверджується дослідженим в судовому засіданні відеозаписом, з якого також вбачається, що при написанні пояснень ОСОБА_2 неодноразово просив допомоги у працівників поліції у їх формулюванні.

Суд не приймає до уваги доводи сторони захисту в частині не наведення інспектором поліції ознак сп`яніння.

Відповідно до п.1 Розділу ІІ Інструкції за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.

При цьому суд зазначає, що Інструкцією не передбачено обов`язку поліцейського інформувати водія про ознаки алкогольного сп`яніння перед вимогою пройти огляд. У Інструкції зазначено «за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції», які виявляються безпосередньо поліцейським при спілкуванні з водієм, що є підставою для обов`язку водія на вимогу поліцейського пройти відповідний огляд.

Суд вважає безпідставними посилання захисника на те, що працівниками поліції не було роз`яснено ОСОБА_2 наслідки відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Пунктом 1.3 ПДР України зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Отже, ОСОБА_2 , маючи посвідчення водія, будучи учасником дорожнього руху, зобов`язаний знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху України, зокрема, заборону керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, обов`язок водія на вимогу поліцейського пройти відповідний огляд, а також наслідки відмови від такого огляду.

З приводу доводів захисника про те, що найближчим закладом охорони здоров`я є КНП «Мереф`янська центральна лікарня», проте інспектором було запропоновано пройти огляд у КНП ХОР «ОКНЛ» суд зазначає, що зазначена обставина не спростовує факту вчинення ОСОБА_2 правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Оскільки ОСОБА_2 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння як на місця зупинки транспортного засобу, так і у закладі охорони здоров`я, наявність або відсутність відповідного направлення не впливає на обставини, встановлені судом.

Посилання захисника на особливий статус ОСОБА_2 як військовослужбовця в даному випадку є безпідставним.

Суд зазначає, що статус водія є спеціальною нормою для військовослужбовців і тому при проведенні огляду військовослужбовця - водія таку процедуру проводить поліція, у випадку проведення огляду військовослужбовця - пішохода такий огляд проводить військова служба правопорядку. Таким чином, під час процедури огляду на стан сп`яніння водія представники військової служби правопорядку не повинні запрошуватись.

У даному випадку ОСОБА_2 як водій транспортного засобу, тобто маючи спеціальний статус - водія, підлягає огляду відповідно до положень ст.266 КУпАП.

Отже, огляд на стан сп`яніння обґрунтовано проведений відповідно до вимог ст. 266 КУпАП. Факт перебування ОСОБА_2 у якості військовослужбовця не впливає на кваліфікацію правопорушення та необхідності проведення огляду в особливому порядку.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що дії ОСОБА_2 кваліфіковані вірно.

В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8,9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

У рішенні ЄСПЛ від 21.07.2011 по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.

На переконання суду, сукупності наявних в матеріалах справи доказів достатньо для доведення поза розумним сумнівом винуватості ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 33 КпАП України, при накладенні стягнення за правопорушення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Вирішуючи питання щодо міри адміністративного стягнення, яке необхідно призначити ОСОБА_2 , враховуючи особу правопорушника, а саме те, що дані, які б з негативного боку характеризували ОСОБА_2 суду не надані, враховуючи ступінь його вини у скоєному ним адміністративному правопорушенні, яка доведена матеріалами справи, а також відсутність обставин, що пом`якшують відповідальність, суд дійшов висновку про необхідність піддати ОСОБА_2 адміністративному стягненню у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, вважаючи що саме ця міра буде достатньою для покарання та виправлення порушника, запобігання вчинення ним нових адміністративних правопорушень.

Крім того, згідно ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку покладено таке стягнення.

Отже, відповідно до вимог п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», з особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 665,60 грн.

Керуючись ст.ст. 33, 221, 283, 130 ч.1 КУпАП України, Законом України «Про судовий збір, суд,

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 визнати винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України, та призначити адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави (Отримувач коштів ГУК Харківськ обл/Харкiвобл/21081300; Код класифікації доходів бюджету 21081300; Код за ЄДРПОУ 37874947; Банк отримувача Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача UA168999980313020149000020001) у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп. з позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави на розрахунковий рахунок - UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету - 22030106, МФО-899998, код отримувача (ЄДРПОУ) 37993783, отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, Банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код суду (ЄДРПОУ) - 02895834, судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп.

Відповідно до частини 1 статті 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Роз`яснити особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, що у разі несплати штрафу у строк, установлений частиною 1 статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем його проживання, роботи або за місцезнаходженням майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення стягується: подвійний розмір штрафу, зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень.

Строк пред`явлення до виконання постанови в частині стягнення штрафу та судового збору 3 (три) місяці.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Харківський районний суд Харківської області протягом десяти днів з дня винесення такої постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку її оскарження.

Повний текст постанови складено 24.08.2026 р.

Суддя О.М. Якішина