Рішення № 139180698, 24.08.2026, Рогатинський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 349/625/26

Провадження № 2/349/617/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24 серпня 2026 року м. Рогатин

Рогатинський районний суд Івано-Франківської області

у складі судді Могили Р.Г.

за участі секретаря судового засідання Мартиновської І.П.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

учасники судового провадження:

представник позивача Ямкова Т.І.

( в режимі відеоконференції ),

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечення відповідача

В квітні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» ( далі - ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 48 984,00 грн.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що 18 червня 2023 року ОСОБА_1 уклав з ТОВ «Аванс Кредит» в електронній формі договір про надання фінансового кредиту №23948-06/2023, згідно якого він отримав кредит у розмірі 6 000,00 грн, на строк 360 днів, з 18 червня 2023 року по 11 червня 2024 року, зі сплатою відсотків в розмірі 1,99 % в день, яка застосовується у межах строку кредитування.

16 листопада 2023 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу № 16112023, відповідно до якого ТОВ «Аванс Кредит» передало ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, зокрема, за договором №23948-06/2023.

Відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, у зв`язку з чим в нього утворилась заборгованість у розмірі 48 984,00 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 6 000,00 грн та заборгованості за відсотками в розмірі 42 984,00 грн.

Враховуючи викладене, позивач просив стягнути з відповідача на його користь вище зазначену заборгованість за кредитним договором, понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662,40 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Микитчин П.С. подав відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факт підписання відповідачем кредитного договору кваліфікованим електронним підписом.

Окрім цього вважає, що нарахування відсотків позивачем проведено з недотриманням вимог ч.5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування».

Також зазначив, що заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу не відповідає критеріям розумності, справедливості та співмірності.

06 липня 2026 року судом зареєстровано додаткові письмові пояснення представника позивача ОСОБА_2 , де зазначено, що відсотки за користування кредитними коштами нараховано згідно погодженої сторонами кредитного договору відсоткової ставки. Електронний договір підписаний відповідачем шляхом використання одноразового ідентифікатора, що відповідає положенням Закону України «Про електронну комерцію». Також вважає обгрунтованою суму витрат, пов`язаних із наданням позивачу правової допомоги.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі

Ухвалою судді Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 07 травня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження, з ініціативи суду розгляд справи вирішено проводити в судовому засіданні з викликом сторін. Також цією ж ухвалою витребувано в АТ «Райффайзен Банк» інформацію, що містить банківську таємницю.

19 травня 2026 року на виконання ухвали суду з АТ «Райффайзен Банк» надійшли документи, що містять витребувану судом інформацію.

Ухвалою Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 22 червня 2026 року визнано потрібним, щоб представник позивача дав особисті пояснення.

01 липня 2026 року представник позивача Ямкова Т.І. подала клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яке задоволено ухвалою судді від 02 липня 2026 року.

В судовому засіданні представник позивача Ямкова Т.І. позов підтримала з підсав, наведених у позовній заяві та в додаткових поясненнях.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився. Представник відповідача адвокат Микитчин П.С. просив справу розглядати у його відсутності, про що зазначив у клопотанні від серпня 2026 року.

Фактичні обставини справи

18 червня 2023 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про надання фінансового кредиту №23948-06/2023 ( далі - Договір ) (а.с. 11-13).

ОСОБА_1 підписав електронний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) W2256.

Згідно з умовами договору розмір кредиту 6 000,00 грн, кредит надано на строк 360 днів, з 18 червня 2023 року по 11 червня 2024 року, розмір процентної ставки 1,99 % в день та застосовується у межах строку кредиту ( п.1.1., 1.2, 1.4.1. Договору).

Пунктом 1.6. Договору передбачено, що кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта включаючи використання реквізитів платіжної картки 4149-50хх-хххх-1557, протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту.

Кредитні кошти в розмірі 6 000,00 грн були перераховані 18 червня 2023 року о 15 год 10 хв 00 с на платіжну карту НОМЕР_1 , що підтверджується повідомленням ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 30 червня 2025 року та інформацією наданою АТ «Райффайзен Банк» від 14 травня 2026 року №81-15-9/8261-БТ ( а.с. 15 звор., 59-60)

Перехід до позивача права грошової вимоги за договором про надання фінансового кредиту № 23948-06/2023 від 18 червня 2023 року, боржником в якому виступає відповідач по справі ОСОБА_1 підтверджується договором факторингу № 16112023 від 16 листопада 2023 року, укладений між ТОВ «Аванс Кредит» та позивачем ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» ( а.с. 18-23).

Відповідно до витягу з Реєстру боржників додоговору факторингу № 16112023 від 16 листопада 2023 року, заборгованість ОСОБА_1 за договором №23948-06/2023 від 18 червня 2023 року складала 24 148,80 грн, де 6 000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 18 148,80 грн - заборгованість за відсотками ( а.с. 23 звор ).

Згідно розрахунку заборгованості, проведеного позивачем ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за період з 17 листопада 2023 року по 11 червня 2024 року, заборгованість ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту № 23948-06/2023 від 18 червня 2023 року складає 48 984,00 грн, з яких: 6 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 42 984,00 грн заборгованість за відсотками (а.с.25-27).

Між сторонами виник спір щодо належного виконання умов кредитного договору, непогашення відповідачем заборгованості за цим договором, що є порушенням законних прав та інтересів позивача.

Застосовані норми права та висновки суду за результатами розгляду справи

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно до ч. 1, 2 та ч. 4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Принцип оцінки доказів «поза розумним сумнівом» полягає в тому, що розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, підтверджених доказами.

Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність.

Певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року, справа № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19).

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір ). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису ( факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису ) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Норми статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.

Відповідно до ст. 1054-1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зі змісту кредитного договору вбачається, що його підписано позичальником електронним підписом - одноразовим ідентифікатором, що відповідає вимогам статтей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Після підписання кредитного договору у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема, у первісного кредитора виникло зобов`язання надати кредитні кошти відповідачу, а у відповідача виникло зобов`язання оплачувати послуги товариства, що виникають в результаті використання кредитних коштів та повернути кредит.

Отже між сторонами кредитного договору було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06 лютого 2014 року № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03.04.2009 року №231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі, права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі, шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Позивачем надано належні та допустимі докази, що на підставі договору факторингу № 16112023 від 16 листопада 2023 року від первісного кредитора ТОВ «Аванс Кредит» до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»» перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 23948-06/2023 від 18 червня 2023 року.

Матеріали справи не містять доказів повідомлення боржника про заміну кредитора. Разом з тим, неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 6 лютого 2019 року в справі №361/2105/16-ц.

З розрахунку заборгованості за кредитним договором встановлено, що відповідачем порушено умови укладеного кредитного договору щодо погашення кредиту та відсотків за його користування, відповідно до умов кредиту.

Доказів погашення тіла кредиту матеріали справи не містять, тому наявні підстави для стягнення з відповідача заборгованості по тілу кредиту в сумі 6 000,00 грн

Щодо нарахованих відсотків за користування кредитними коштами

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частинами 1-3 ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Аналіз указаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та від 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18 січня 2022 року (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Однак пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Отже наведені норми, які регулюють питання споживчого кредитування, передбачають, що починаючи з 24 грудня 2023 року денна ставка має бути не більше 2,5%, з 23 квітня 2024 року не більше 1,5%, а з 21 серпня 2024 року не більше 1%.

Таким чином, умова укладеного між сторонами договору, передбачена п. 1.4.1. кредитного договору щодо встановлення денної процентної ставки в розмірі 1,99 % , згідно ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» є нікчемною з 23 квітня 2024 року.

З метою повного та всебічного з`ясування усіх обставин справи, суд перевіряє правильність нарахування відсотків за користування кредитними коштами, шляхом самостійного їх перерахування.

Так, в період з 18 червня 2023 року по 22 квітня 2024 року, тобто протягом 310 днів тіло кредиту 6 000,00 грн, щоденна відсоткова ставка - 1,99%, отже розмір нарахованих відсотків за цей період складає 37 014,00 грн ( 6 000,00 грн х 1,99% = 119,40 грн в день х 310 днів ).

В період з 23 квітня 2024 року по 11 червня 2024 року ( останній день строку кредитування), тобто протягом 50 днів, відсоткова ставка не повинна була перевищувати 1,5%, тому розмір нарахованих відсотків за цей період складає 4 500,00 грн ( 6 000,00 грн х 1,5% в день = 90,00 грн в день х 50 днів ).

Таким чином, загальний розмір відсотків, який підлягає стягненню з відповідача складає 41 514,00 грн ( 37 014,00 грн + 4 500,00 грн).

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованості за договором про надання фінансового кредиту №23948-06/2023 від 18 червня 2023 року в розмірі 47 514,00 грн, з яких: 6 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту та 41 514,00 грн - заборгованість за відсотками.

Щодо розстрочення виконання рішення

Частиною 1 статті 267 ЦПК України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Відповідно до частини 4 та 5 статті 435 ЦПК України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Перелік обставин, що можуть бути підставою для відстрочення чи розстрочення виконання, зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення, не є вичерпним.

Водночас розстрочення виконання рішення на визначений судом строк не звільняє відповідача від виконання покладеного на нього обов`язку, а лише забезпечує реальну можливість виконання рішення без надмірного порушення його прав та інтересів, не позбавляючи при цьому позивача права на отримання присуджених коштів.

На підставі наведеного, керуючись засадами справедливості та розумності, з метою забезпечення балансу інтересів сторін та реального виконання судового рішення, суд вважає за можливе розстрочити виконання рішення щодо стягнутої суми заборгованості в розмірі 47 514,00 грн, встановивши її сплату десятьма щомісячними платежами в розмірі 4 751,40 грн зі строком сплати кожного платежу до 1 числа місяця, наступного за місяцем, за який здійснюється платіж.

Щодо розподілу судових витрат

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Із матеріалів справи встановлено, що позовна заява подана через систему «Електронний суд» та відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір позивачем сплачено із застосуванням понижуючого коефіцієнту відповідного розміру ставки судового збору - 0,8, що становить 2 662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 23218 від 10 квітня 2026 року ( а.с. 41 ).

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог на суму 47 514,00 грн, що становить 97,00 % від ціни позову (47 514,00 грн х 100% :48 984,00 грн), тому розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 2 582,53 грн ( 2 662,40 грн х 97,00 %).

Водночас відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, суду надано договір про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01 липня 2025 року, акт надання послуг правової (правничої) допомоги №510 від 10 квітня 2026 року, детальний опис наданих правничих послуг від 10 квітня 2026 року, згідно яких загальна вартість наданої позивачу правової допомоги адвоката складає 8 000,00 грн ( а.с. 31-32 ) .

Згідно з постановою Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц, визначаючи суми судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, суд має виходити з критерію їх реальності (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21).

Враховуючи складність цієї справи, яка з врахуванням п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України є малозначною справою, обсяг виконаних адвокатом робіт, керуючись принципом співмірності та розумності витрат, які пов`язані з правничою допомогою адвоката, суд оцінює їх в сумі 3 000,00 грн.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2 910,00грн судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою, які розраховано в такий спосіб: 3 000,00 грн х 97,00% .

Керуючись ст. ст. 141, 259, 263-265, 267 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованостіза кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №23948-06/2023 від 18 червня 2023 року в розмірі 47 514,00 гривень, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 6 000,00 гривень та заборгованості за відсотками в розмірі 41 514,00 гривень.

У задоволенні позовних вимог про стягнення решта відсотків відмовити.

На підставі ч.1 ст.267 ЦПК України після набрання рішенням законної сили, розстрочити його виконання щодо стягнення заборгованості в сумі 47 514,00 гривень на 10 місяців рівними платежами від стягнутої суми по 4 751,40 гривень, зі строком сплати кожного платежу до 1 числа місяця, наступного за місяцем, за який здійснюється платіж.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судові витрати в розмірі 5 492,53 гривень, які складаються із 2 582,53 грн гривеньсудового збору та 2 910,00гривень витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», місцезнаходження: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28, пов. 4, код ЄДРПОУ 35234236.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Суддя Р.Г. Могила