Рішення № 139180653, 20.08.2026, Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/1320/26

Провадження № 2/347/1019/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 року м. Косів

Косівськийрайонний суд Івано-Франківськоїобласті в складі:

Головуючої судді Кіцули Ю.С.,

секретаря Сумарука І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в:

Стислий виклад позицій позивача та заперечень відповідача.

29.05.2026 року ТОВ «Бізнес Позика» в системі Електронний суд вернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 31.10.2025 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено Договір №488248-КС-003 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку визначеному ст.12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов договору Позичальнику будо надано у кредит грошові кошти у розмірі 10 000 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов`язався повернути грошові кошти та сплатитипроценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит.

ТОВ «Бізнес Позика» своїзобов?язання за договором кредиту виконало, та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 10 000 грн. шляхом перерахування на банківську картку позичальника (яку позичальником було вказано при заповненні анкетних даних в особистому кабінеті) № НОМЕР_1 , а Позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.

Також, 04.11.2025 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду №1 до Договору №488248-КС-003 про надання кредиту, згідно умов якої позичальнику було надано додатково кредит у сумі 5000 грн.

Проте, відповідач всупереч умовам Кредитного договору, свої зобов`язання за Кредитним договором належним чином не виконувала, і станом на 05.05.2026 року заборгованість відповідача перед позивачем складає 50 650 грн., з яких: сума прострочених платежів по тілу кредиту 15 000 грн.; сума прострочених платежів по процентах 25120 грн., сума заборгованості по вітсотках відповідно до ст.625 ЦКУ 7500 грн. та сума прострочених платежів за комісією 3000 грн.

Таким чином, ТОВ «Бізнес Позика» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Договором №488248-КС-003 про надання кредиту від 31.10.2025 року, у розмірі 50 650 грн., а також понесені судові витрати у розмірі 2662,40 грн. сплаченого судового збору та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.

Відповідачу було забезпечено право подати відзив на позовну заяву, який відповідачем було подано 11.08.2026 року.

У відзиві на позов відповідач категорично не погодилась із нарахованими відсотками відповідно до ст.625 ЦК України у розмірі 7500 грн. А також вважає, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10000 грн. є явно неспівмірним зі складністю справи, ціною позову, обсягом фактично виконаної адвокатом роботи та часом, необхідним для підготовки позовної заяви. Зазначає, що позивачем не надано акту наданих послуг чи іншого документу, який би обґрунтовував саме таку вартість складання позовної заяви. Крім цього подання позовної заяви здійснено через електронний кабінет ТОВ «Бізнес Позика» представником позивача Лебідь К.В., яка згідно доданих до позовної заяви документів є помічником юристконсульта відділу примусового стягнення заборгованості. Зміст Положення про самопредставництво товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» свідчить про те, що у відділі примусового стягнення заборгованості наявний великий штат юристонсультів з процесуальними правами в цивільному, адміністративному та господарському судочинстві. За наведених обставин відсутні належні та допустимі докази, які б давали можливість встановити фактичний обсяг правничої допомоги, наданої адвокатом під час підготовки та подання позовної заяви. Подана позовна заява має типовий (шаблонний) характер та за своїм змістом є аналогічною численним позовам, які ТОВ «Бізнес Позика» подає до судів України. Відмінності між такими позовами полягають виключно у персональних даних боржника, номері кредитного договору та розмірі заявленої до стягнення заборгованості.

У зв?язку із наведеним, просила у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 7500 грн. відсотків нарахованих відповідно до ст.625 ЦК України відмовити повністю та істотно зменшити заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу.

У відповіді на відзив поданому 11.08.2026 року, представник позивача не погодився із доводами та запереченнями викладеними стороною Відповідача у відзиві на позовну заяву, та посилаючись на судову практику у подібних правовідносинах, позовні вимоги підтримав повністю, детально зазначивши підстави для такого задоволення.

Заяви та клопотання учасників справи.

Представник позивача в судове засідання призначене для розгляду справи не з`явився, однак в позовній заяві та відповіді на відзив просив проводити розгляд справи без участі представника позивача. Позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання не з?явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, про причину неявки суд не повідомила.

Судом також розміщувалось оголошення на сайті про виклик відповідача в судове засідання (а.с.75, 80).

Процесуальнідії у справі.

Ухвалою від 01.06.2026 року позовну заяву ТОВ «Бізнес Позика» прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторони відповідача та призначено до судового розгляду на 01.07.2026 року.

Ухвалою від 01.07.2026 року витребувано докази у АТ «Універсал Банк», у зв?язку із чим судове засідання відкладено на 20.08.2026 року.

Про судове за сідання відповідач повідомлялася належним чином, що підтверджується трекінгом перевірки статусу поштового відправлення, в якому 18.07.2026 року Укрпоштою проставлена відмітка «Вручено одержувачу» с. Тюдів (а.с.160).

Одночасно із цим, судом було розміщено (оприлюднено) на веб-порталі Судової влади України оголошення про виклик у судове засідання по справі №347/1320/26 відповідача ОСОБА_1 (а.с. 75, 80).

Враховуючи те, що сторони в судове засідання не з`явились, представник позивача у позовній заяві та відповіді на відзив просив розгляд справи проводити без участі представника позивача, а відповідач в судове засідання не з?явилася, однак подала відзив на позов, в якому висловила свою думку щодо позовних вимог, суд вважає за можливе провести розгляд справи за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить наступного висновку.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що 31.10.2025 року між ТОВ «Бізнес Позика» та позичальником ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи було укладено електронний Договір №488248-КС-003 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) (а.с.24-33), який позичальником було було підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Згідно умов кредитного договору ОСОБА_1 було надано кредит у розмірі 10000 грн., строком на 24 тижні, зі строком дії договору до 17.04.2026 року, стандартна процентна ставка становить в день 1% в день фіксована, комісія за видачу кредиту 2000 грн. (п.п.2.3., 2.4, 2.5 Договору) (а.с.24).

Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту 24732,10 грн., загальні витрати за кредитом 14732,10 грн. (п.2.9, 2.10 Договору).

Згідно п.4.2.2 Договору сторони на момент укладення договору встановили графік платежів, згідно якого Позичальник зобов`язалася погашати кредит шляхом сплати обов?язкового платежу у розмірі 2050 грн. (12 платежів) (а.с.26).

Окрім того, 04.11.2025 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду №1 до Договору №488248-КС-003 про надання кредиту, згідно умов якої позичальнику було надано додатково кредит у сумі 5000 грн., що підтверджується її копією (а.с.34-36), в якій наведено оновлений графік платежів.

Також встановлено, що ОСОБА_1 31.10.2025 року було підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором Паспорт споживчого кредиту, Пропозицію (оферту) укласти Договір про надання кредиту №488248-КС-003 та Прийняття (акцепт) пропозиції (оферту) укласти Договір про надання кредиту №488248-КС-003 (а.с.37-51).

Копіями Візуальної форми послідовності дій клієнта від 31.10.2025 року та від 04.11.2025 року підтверджується алгоритм дій клієнта ( ОСОБА_1 ) та товариства (ТОВ «Бізнес Позика») в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства щодо укладення електронного Договору №488248-КС-003 про надання кредиту від 31.10.2025 року (а.с.52, 53).

З копії Анкети клієнта (витяг з інформаційно-телекомунікаційної системи) від 07.05.2026 року встановлено анкетні дані, місце проживання позичальника ОСОБА_1 , а також фінансовий номер телефону і номер банківської картки (зворот а.с.54).

Відповідно до копій Підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів наданих директором ТОВ «ПрофітГід», підтверджено, що в рамках Договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів №ПГ-5 від 04.11.2020 року та на підставі платіжної інструкції (замовлення) відправника, ТОВ «ПрофітГід» було здійснено успішний переказ грошових коштів у розмірі 10 000 грн. 31.10.2025 року та 5000 грн. 04.11.2025 року на рахунок отримувача: платіжну картку Монобанк (Універсал банк) № НОМЕР_1 , ОСОБА_1 (а.с.55, 56).

Згідно копії розрахунку заборгованості за кредитним договором №488248-КС-003 від 31.10.2025 року (а.с.57-60), наданої ТОВ «Бізнес Позика», заборгованість відповідача ОСОБА_1 станом на 19.05.2026 року становить 50650 грн., в т.ч.: заборгованість за тілом кредиту 15 000 грн., заборгованість по відсотках 25150 грн., заборгованість по комісії 3000 грн., заборгованість по відсотках відповідно до ст.625 ЦКУ 7500 грн.

Згідно копії Довідки про стан заборгованіості станом на 19.05.2026 року, така становить 43150 грн. (а.с.61).

Відповідно до копії інформації наданої Відповідно до копії інформації наданої АТ «Універсал Банк» на вимогу суду в порядку витребування доказів за №БТ/Е-31107 від 19.07.2026 року та копії Виписки по рахунку ОСОБА_1 підтверджено, що на ім?я ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 в банку емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 , на яку 31.10.2025 року було зараховано грошові кошти у сумі 10 000 грн. та 04.11.2025 року 5000 грн. (а.с.86-116).

Зміст спірних правовідносин.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з неналежним виконанням позичальником (відповідачем ОСОБА_1 ) взятих на себе зобов`язань перед кредитодавцем (ТОВ «Бізнес Позика») за кредитним договором, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

До спірних правовідносин, які виникли між сторони, підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

У відповідності до вимог ст.ст.12,13 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як передбачено ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є у тому числі договори та інші правочини.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку , а також, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно норм статей 628, 638 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Що ж до форми договору, то положеннями статті 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

У відповідності до положень ч.1,2 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (ст.ст.1046-1053 ЦКУ), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч.3 ст.1054 ЦК України, особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору, що передбачено ч.2 ст.1056-1 ЦК України.

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу (ч.1 ст.1050 ЦК України).

Окрім того, спірні правовідносини регулюються нормами Законів України «Проелектронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну комерцію».

Так, відповідно до ст.5 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ документ, інформація в якомузафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.

Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму.

Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно ст.8 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути запереченавиключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Положеннями ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію» передбачено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: 1) надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; 2) заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, щопідписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; 3)вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщозміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ціроз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно положень ст.ст.3, 12 ЗУ «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочинмає бути підписаний сторонами, моментом йогопідписання є використання:

-електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Мотивована оцінка наведених сторонами аргументів щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Судом встановлено на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів, що 31.10.2025 року між ТОВ «Бізнес Позика» та відповідачем ОСОБА_1 укладено Договір №488248-КС-003 про надання кредиту, відповідно до умов якого товариство надало позичальнику грошові кошти у розмірі 10 000 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов?язалася повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором.

Також, 04.11.2025 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду №1 до Договору №488248-КС-003 про надання кредиту, згідно умов якої позичальнику було надано додатково кредит у сумі 5000 грн.

Таким чином, між сторонами виникли договірні зобов?язанняіз приводу надання кредиту, якірегулюються главою 71 ЦК України та загальнимиположеннями ЦК України про зобов`язання та договір.

Проте, всупереч умов Договору №488248-КС-003 про надання кредиту від 31.10.2025 року, відповідач ОСОБА_1 не виконала свої зобов?язання, внаслідок чого за вказаним договором утворилася заборгованість, яка станом на 05.05.2026 року становить 50650 грн., в т.ч.: заборгованість за тілом кредиту 15000 грн., заборгованість по відсотках 25150 грн., заборгованість по комісії 3000 грн., заборгованість по відсотках відповідно до ст.625 ЦКУ 7500 грн.

Однак суд не погоджується із такою сумою заборгованості з наступних підстав.

Так, положенням п.18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

А тому, з урахуванням викладеного суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по вітсоткахнарахованих відповідно до ст.625 ЦКУ у розмірі 7500 грн., є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Отже, від загальної суми заборгованості 50650 грн., яка заявлена до стягнення з відповідача на користь позивача, слід відняти відсотки нараховані відповідно до ст. 625 ЦКУ у розмірі 7500 грн. (50650 грн. 7500 грн. = 43150 грн.)

Таким чином, загальна сума заборгованості за вказаним договором становитиме 43150 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 15000 грн., заборгованість по відсотках 25150 грн., заборгованість по комісії 3000 грн.

Враховуючи вищенаведене у своїй сукупності, суд вважає, що позовні вимоги слід задоволити частково у розмірі 43150 грн.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу.

Оцінюючи обґрунтованість заявлених вимог про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правову допомогу, суд враховує, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч.3 ст.133 ЦПК України).

Суд виходить із диспозиції ч.1 ст. 137 ЦПК України, у відповідності до якої витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Так, згідно ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.09 р. № 23-рп/2009 у справі № 1-23/2009 правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать: консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво тощо.

Конституційний Суд України зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ч. 2 ст.3, ст.59 Конституції України покладає на державу відповідні обов`язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов`язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги.

За змістом положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.

З приводу наведеного приймається до уваги те, що суд не має права втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Водночас, в силу вимог процесуального закону суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Так, у справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. В пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором на правову допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документи про оплату таких послуг та розрахунком таких витрат.

Крім того, у п.154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

На підтвердження понесених витрат позивачем надано: копію Договору про надання професійної правничої допомоги від 15.05.2026 року укладеного між ТОВ «Бізнес Позика» та Адвокатським об?єднанням «Правовий Баланс» (а.с.68), копію рахунку-фактури від 15.05.2026 року на суму 10000 грн. (а.с.69) та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с.70).

Однак, суду не надано будь-яких доказів щодо детального опису на підтвердження фактично виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), який містив би перелік видів наданих послуг та ціну на вказані послуги.

Отже, судом встановлена неспівмірність заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу складності справи та фактично виконаними адвокатами робіт (наданих послуг), часові, витраченому адвокатами на виконання відповідних робіт (послуг), обсягу наданих робіт (послуг).

Таким чином, виходячи із встановленої реальності правничої допомоги та її необхідності, а також з урахуванням очевидної неспівмірності заявленого розміру витрат на правничу допомогу та беручи до уваги задекларовані в п. 6 ч. 3 ст. 2 ЦПК України і усталеній практиці у вищевказаних рішеннях ЄСПЛ принципи пропорційності, розумності і співмірності, суд вважає, що співмірні і розумні витрати позивача на професійну правничу допомогу у цій справі мали б становити суму 5000 грн.

Проте, зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, такі підлягають стягненню пропорційно до задоволених позовних вимог у сумі 4259,50 грн. (5000 : 100 х 85,19 = 4259,50 грн.).

Розподіл між сторонами судових витрат.

Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 2268,10 грн. (43150 х 100% : 50650 = 85,19; 2662,40 : 100% х 85,19 = 2268,10 грн.).

На підставі статей 11, 207, 526, 549, 598, 599, 611, 626, 628, 638, 1049, 1054, 1055, 1056-1 Цивільного кодексу України та керуючись статтями 10, 19, 81, 89, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки буд.26, офіс 411, ЄДРПОУ 41084239, IBAN НОМЕР_4 в АТ «ОТП Банк», МФО 300528) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за Договором №488248-КС-003 про надання кредиту від 31.10.2025 року у розмірі 43150 (сорок три тисячі сто п?ятдесят) грн., що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту 15000 грн.; суми прострочених платежів по процентах 25150 грн., суми прострочених платежів за комісією 3000 грн., а також 2268,10 грн. сплаченого судового збору та 4259,50 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення

Повний текст рішення складено 24 серпня 2026 року.

Суддя Ю.С. Кіцула