Рішення № 139180448, 12.08.2026, Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/7173/25

Провадження № 2/191/3894/25

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

12 серпня 2026 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Чорної О.В.,

за участі секретаря судового засідання Силкіної О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

До суду звернувся представник позивача директор ТОВ «Юніт Капітал» Ю. Хлопкова із позовом до ОСОБА_1 , яким просила стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 173651 від 04.03.2025 у розмірі 37 003,08 грн., яка складається з 21 435,86 грн. заборгованості за тілом, 14 866,22 грн. заборгованості за відсотками та 701,00 грн. заборгованості за комісією; судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2422,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн. просила покласти на відповідача.

Позов обґрунтований наступним.

04.03.2025 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» (Первісний кредитор, кредитодавець) та ОСОБА_1 (відповідач, позичальник) укладений кредитний договір №173651 на суму 22 892,00 грн.

Позивач зазначає, що відповідач, діючи свідомо та добровільно, без будь-якого примусу чи тиску, виявив намір отримати кредитні кошти та здійснив реєстрацію на офіційному веб-сайті Кредитодавця. Кредитний договір складається з індивідуальної частини, яка містить персональні умови кредитування Позичальника, графіку платежів та публічної частини, спільної для всіх клієнтів Кредитодавця розміщеної на сайті за посиланням: https://finx.com.ua/docs (Додаток №4). Зокрема, згідно з Правилами, до укладення Кредитного договору, Позичальнику для ознайомлення в особистий кабінет надано Паспорт споживчого кредиту у вигляді додатку до оферти/проекту кредитного договору (Додаток №5,6). Під час реєстрації, відповідно до встановленого порядку та інструкцій, розміщених на сайті Кредитодавця, Відповідач пройшов процедури встановлення особи та підтвердження її достовірності, надавши необхідні персональні дані для укладення Кредитного договору. Первісний кредитор здійснив ідентифікацію та верифікацію Позичальника на підставі отриманих від нього відомостей та документів, а також за допомогою системи BankID НБУ, що було передбачено та погоджено умовами Кредитного договору. Позичальник приєднався до публічної частини, прийняв умови індивідуальної частини та графіку платежів, що разом становлять єдиний Кредитний договір, шляхом підписання індивідуальної частини електронним підписом 47fdbaf9, що відповідно до вимог законодавства є належним та допустимим доказом укладення правочину між сторонами. З урахуванням викладеного, наявність електронного підпису Відповідача підтверджує його волевиявлення, згоду з умовами надання кредиту, а також факт належного інформування Кредитодавцем у встановленій законом формі про всі істотні умови, передбачені чинним законодавством України.

Згідно з умовами Кредитного договору Відповідач зобов`язується вчасно повернути Кредит, сплатити відсотки за користування Кредитом в порядку, визначеному Кредитним договором. Незважаючи на це, Відповідач не виконав свого обов`язку та не повертав наданий йому Кредит в строки, передбачені Кредитним договором.

16.04.2025 Первісний Кредитор та Позивач уклали Договір факторингу № 16042025 згідно умов якого Позивач набув право грошової вимоги до Відповідача за вказаним Кредитним договором.

Позивач посилається на п. п. 1.3., 1.5., 2.1., 4.1. Договору факторингу якими встановлено, що до позивача переходять всі права первісного кредитора за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до Боржників по сплаті суми Боргу за Кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому; перелік Прав вимог до Боржників, що відступається за договором наводиться в Реєстрі прав вимог; право вимоги переходить від Клієнта до Фактора з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимог та Акту приймання-передачі Реєстру.

Посилається на те, що відповідно до Реєстру прав вимог № 5 від 05.08.2025 до Договору Факторингу 1 та Акту приймання-передачі Реєстру прав вимог № 5 від 05.08.2025 до Договору факторингу 1 до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача.

Позивач вважає, що заборгованість відповідача перед ним складає: 40 203,08 грн, яка складається з: 21 435,86 грн - заборгованість по тілу кредиту; 14 866,22 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 701,00 грн - заборгованість по комісії; 3 200,00 грн заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

При цьому позивач посилається на те, що Відповідач під час укладення Кредитного договору ознайомився з його текстом та змістом, зокрема з графіком щомісячних платежів за кредитним договором та паспортом споживчого кредиту, жодних заперечень щодо уточнення або зміни викладення умов Кредитного договору Відповідачем не висловлювалося, а також він погодився, що зміст Кредитного договору не порушує його законних прав та інтересів, що підтверджується його електронним підписом. Нарахування відсотків за Кредитним договором здійснювалося виключно Первісним кредитором. Підготовлений ним розрахунок заборгованості долучено до позовної заяви. Сума заборгованості, право вимоги щодо якої було відступлено Позивачу, відображена у Реєстрі прав вимоги № 5 від 05.08.2025.

Ухвалою суду від 02.02.2026 відкрите провадження у справі, справа призначена до судового розгляду в спрощеному позовному провадженні з викликом сторін.

Ухвалою суду від 21.03.206 року за клопотанням позивача суд постановив витребувати в АТ «Універсалбанк» інформацію щодо зарахування на банківський рахунок відповідача кредитних коштів і руху коштів по рахунку.

Судовий розгляд відкладений на 23.04.2026 року, о 13-00 год.

В ніч з 01 на 02 квітня 2026 року, в результаті влучання ворожого дрону, пошкоджено будівлю Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області, у зв`язку з цим, з 02 квітня поточного року, прийом громадян, реєстрація кореспонденції, розгляд справ судом призупинено.

06.07.2026 відновлено роботу суду, судове засідання призначене на 12.08.2026 року, о 10-00 год.

16.07.026 року канцелярією суду зареєстровано відповідь АТ «Універсалбанк» на ухвалу суду, яким надано інформацію та виписку про рух коштів відповдача.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, направив заяву, у якій просив проводити розгляд справи у його відсутність, не заперечував проти ухвалення заочного рішення у справі.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, повідомлений належним чином про час, дату та місце розгляду справи.

Відзиву відповідач не подав.

Враховуючи наявність умов проведення заочного розгляду справи встановлених ст. 280 ЦПК, судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося у зв`язку з неявкою всіх учасників справи.

Розглянувши письмові матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд встановив, що 04.03.2025 року між первісним кредитором ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КРЕДІПЛЮС" та відповідачем укладений договір про споживчий кредит №173651 (індивідуальна частина) згідно умов якого кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п.2.6. Договору надати Позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п.2.2.1 Договору, а Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту, комісію за управління та обслуговування кредиту та проценти за користування кредитом (далі плата) в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно п.2.6. Договору та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором.

Відповідно до п. 2.2.1. кредитного договору сума (загальний розмір) кредиту становить 22892.00 грн. (двадцять дві тисячі вісімсот дев`яносто дві грн. 00 коп.), надається не пізніше наступного дня після укладення Договору в наступному порядку: у розмірі 9161.98 грн. для погашення заборгованості Позичальника за договором про споживчий кредит №166838 від 08.01.2025 укладеним з Кредитодавцем; у розмірі 9838.38 грн. на № рахунку/картки Позичальника № НОМЕР_1 , у національній валюті (далі - рахунок Позичальника); у розмірі 3891.64 грн. шляхом погашення заборгованості Позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини.

Проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 350,00 % річних. Тип процентної ставки фіксована. Стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 100,00 гривень. Комісія за надання кредиту складає 3 891,64 грн., що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього Договору за ставкою 17,00% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів Позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п.2.2.1. цієї індивідуальної частини. Загальний строк кредитування за цим Договором складає 126 днів з 04.03.2025 р. (дата надання кредиту) по 08.07.2025 р. Строк на який надається кредит встановлюється Графіком платежів (пункти 2.3.-2.6. договору).

Згідно п. 2.7. договору загальні витрати Позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат Позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складає (не перевищує) 21848.48 грн. (двадцять одна тисячa вісімсот сорок вісім грн. сорок вісім коп.).

Графік платежів за кредитним договором зазначений у додатку № 1 до договору, згідно якого строк дії кредитного договору з 04.03.2025 по 08.07.2025; 22 892,00 сума кредиту; 17947,84 проценти за кредитним договором; 3 891,64 комісія, 44740,48 загальна вартість кредиту.

Договір про споживчий кредит № 173651 (індивідуальна частина) підписаний з боку відповідача за допомогою електронного підпису (ідентифікаора) 47fdbaf9.

Відповідно до ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається в письмовій формі.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Частиною 2 статті 639 ЦК України також визначено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4, 5 ст. 11 Закону).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» №2664-III договір про надання фінансових послуг, якщо інше не передбачено законом, повинен містити підписи сторін.

Відповідно до ст. 12 Закону "Про електронну комерцію" якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання в тому числі "електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом (абз. 3 ч. 1 ст. 12). У свою чергу згідно з визначенням одноразового ідентифікатора, наведеного у п. 6 ч. 1 ст.3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, судом встановлено, що між первісним кредитором та відповідачем укладений кредитний договір в електронній формі.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Суд встановив, що 16.04.2025 Первісний Кредитор та Позивач уклали Договір факторингу № 16042025 згідно умов якого Позивач набув право грошової вимоги до Відповідача за вказаним Кредитним договором, відповідно до Реєстру прав вимог № 5 від 05.08.2025 до Договору Факторингу 1 та Акту приймання-передачі Реєстру прав вимог № 5 від 05.08.2025 до Договору факторингу 1. Договір факторингу є оплаченим фактором.

Отже, судом встановлено матеріальне правонаступництво позивача за кредитними зобов`язаннями відповідача перед первісним кредитором; щодо обсягу таких зобов`язань, то суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що на виконання кредитного договору позичальник перерахував на платіжну картку № НОМЕР_2 , яка належить відповідачу у період 04.03.2025 грошові кошти в сумі 9838,38 грн., що підтверджується відповіддю АТ «Універсалбанк» та випискою про рух коштів по картці.

Із карти обліку виконання договору № 173561 вбачається, що відповідачка один раз за весь час строку дії кредитного договору здійснила платіж по кредиту в сумі 4538.76 грн.

Таким чином, суд встановив, що фактично в рамках укладеного кредитного договору відповідачка отримала кредитні кошти в сумі 9838,38 грн., а 18.03.05 року нею було здійснене часткове погашення у розмірі 4538.76 грн.

Суд відхиляє твердження відповідача, що борг та тілом кредиту відповідача складає 21 435,86 грн., виходячи з наступного.

У своєму позові позивач жодним чином не обґрунтовує суму боргу за тілом кредита; суд, дослідивши письмові матеріали, встановив, що згідно п. 2.2.1. кредитного договору сума (загальний розмір) кредиту становить 22892.00 грн., з них 9161.98 грн. надаються відповідачу для погашення боргу відповідача за договором про споживчий кредит №166838 від 08.01.2025 укладеним з Кредитодавцем (тобто за іншим кредитним договором).

Разом з тим, позивач не надав жодного підтвердження щодо існування такого кредитного договору, а також не надав доказів перерахування грошових коштів відповідачу у вказаному розмірі.

Суд відхиляє як неналежний доказ так звану «Довідку про проведення взаємозаліку» від 03.11.2025, складену у довільній формі, в односторонньому порядку, надану ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» на підтвердження факту проведення взаємозаліку зобов`язань між сторонами в межах виконання умов кредитних договорів, якою дане товариство засвідчує, що відповідні операції були здійснені у встановленому порядку, оскільки дана довідка не містить доказів будь-якої оплати (перерахування коштів), окрім того, з неї неможливо встановити ані наявності, ані змісту якихось інших кредитних договорів.

Також судом встановлено, що в межах кредитної суми 21 435,86 грн. включено 3891.64 грн. шляхом погашення заборгованості Позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини кредитного договору.

Разом з тим, доказів такого погашення суду не надано; суд дійшов висновку, що таким чином первісний кредитор штучно збільшив кредитні зобов`язання відповідачки, неправомірно включивши в тіло кредиту суму одноразової комісії, не обґрунтувавши підстави такого нарахування; більше того, в силу приписів закону комісія за своєю правовою природою не може буде складовою тіла кредиту, а є своєрідною платою за супутні послуги.

Пунктом 6 статті 3 ЦК України визначено, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

За правилами ч. 2 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Відповідно до частини 3 статті 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

За змістом положень статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування". Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. При цьому, частина 4 статті 18 Закону не містить застереження щодо незастосування зазначених положень пункту 5 частини 3 цієї статті до умови договорів про надання споживчого кредиту.

Частинами 5 та 7 статті 18 Закону передбачено, що якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку про те, що нарахований позивачем розмір відсотків є несправедливим, а первісний кредитор, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Таким чином, суд дійшов висновку, що заборгованість відповідачки за тілом кредиту складає 5299,62 грн., яку суд рахує наступним чином: 9838,38 грн. сума кредиту, яку відповідачка фактично, реально отримала на свій рахунок, часткове погашення відбулося в сумі 4538.76 грн.; 9838,38 грн. - 4538.76 грн. = 5299,62 грн.

Щодо суми відсотків по кредиту, то суд дійшов наступного.

Як вбачається із карти обліку виконання договору № 173561, наданої позивачем, відповідачка один раз за весь час строку дії кредитного договору, а саме, 18.03.2025, здійснила платіж по кредиту в сумі 4538.76 грн., після чого тіло кредиту зменшилося до 5299,62 грн.

Виходячи з цього слід рахувати відсотки за фактичне користування вказаною сумою протягом наступних 111 дні кредитного договору (до 08.07.2025).

Згідно п. 2.3 договору проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 350,00 % річних, тобто 0,9589% в день.

Отже, відсоток за день користування кредитом від суми 5299,62 грн. - 55,26 грн., що за весь час дії кредитного договору складає 55,26 грн. х 111 днів = 6134,71 грн.

Таким чином, разом сума до стягнення (тіло кредиту 5299,62 грн. плюс відсотки 6134,71 грн.) складає 11434,33 грн.

Суд також відхиляє позовні вимоги в частині стягнення 701,00 грн (заборгованості по комісії) та 3 200,00 грн заборгованості за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

Суд не вбачає підстав для стягнення з Відповідача комісії за обслуговування кредиту у розмірі 701.00 грн. з огляду на наступне.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10.06.2017), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 згаданого Закону. Встановлення комісії за надання консультаційних та інформаційних послуг щодо споживчого кредиту є нікчемною умовою кредитного договору, оскільки не зрозуміло, які саме послуги надавались, як часто проводились консультаційні та інформаційні послуги з клієнтом, чи проводились вони за вимогою клієнта частіше одного разу на місяць (висновок Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 та від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору. А тому, вимога про стягнення комісії за обслуговування кредиту не підлягає задоволенню.

Щодо нарахування неустойки.

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року на всій території України введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався, востаннє Указом Президента України № 478/2025 від 14 липня 2025 року «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 7 серпня 2025 року строком на 90 діб.

Відповідно до Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, пунктом 2 частини 3 розділу II «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України № 2120-IX передбачено, що цей Закон застосовується до відносин за прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, що виникли у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування.

Кредитний договір укладено 04.03.2025 року, тобто під час дії воєнного стану, отже на правовідносини, які склались між сторонами поширюється дія п. 18 Перехідних положень ЦК України.

Також, Верховний Суд у своїй постанові від 31 січня 2024 року №183/7850/22(61-14740св23) зазначив тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч.2 ст.625ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Таким чином, вимога про стягнення неустойки за кредитним договором не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як зазначено в ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем заявлено позовні вимоги на суму 37 003,08 грн., з яких задоволено вимоги в сумі 11434,33 грн. При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн. Отже, з відповідачки на користь позивача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у сумі 748,52 грн.

Стосовно розміру витрат на правову допомогу у розмірі 7000,00 грн., суд дійшов наступного.

Як зазначено в ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Позивач зазначив, що його витрати на професійну правничу складаються: з вивчення матеріалів справи: 2 год.- 1000,00 грн.; складання адвокатського запиту: 1 год.- 500,00 грн.; складання клопотання про витребування доказів:1 год.- 500,00 грн. складання позовної заяви: 2 год.- 5 000,00 грн.. Зазначений попередній розрахунок суми судових витрат включає в себе витрати понесені із зверненням Позивача за наданням правничої допомоги згідно Договору про надання правничої допомоги №10/09/25-02 від 10.09.2025, Додаткової угоди до нього № 25771367997 від 11.09.2025 та Акту прийому-передачі наданих послуг до Договору про надання правничої допомоги №10/09/25-02 від 10.09.2025.

Відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідачем не подано суду клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу.

Разом з тим, відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Верховного Суду від 28 вересня 2022 року у справі № 534/14/20 (провадження № 61-6638св22) зроблено висновки про те, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: їх дійсність; необхідність; розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналізуючи реальність (дійсність та необхідність), а також обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу, надану позивачу під час розгляду справи у суді першої інстанції, суд враховує, що адвокат - це кваліфікований юрист з повною вищою юридичною освітою.

При підготовці позовної заяви до суду про стягнення заборгованості за кредитним договором відсутня необхідність у вивченні та опрацюванні великої за обсягом законодавчої бази, що регулює спірні відносини, оскільки існує усталена судова практика, представник позивача участі в судових засіданнях не приймав.

За таких обставин, суд вважає, що розмір витрат на правничу допомогу в сумі 7000,00 грн є занадто завищеним, виходячи з критерію розумності та враховуючи конкретні обставини справи, тому суд дійшов висновку, що загальна вартість виконаних представником робіт (наданих послуг), які є реальними та необхідними становить 3000,00 грн.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (код ЄДРПОУ 43541163) заборгованість за кредитним договором № 173651 від 04.03.2025 у розмірі 11434,33 грн. (одинадцять тисяч чотириста тридцять чотири) грн. 33 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 5299,62 грн., заборгованості за сумою відсотків в розмірі 6134,71 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» судовий збір у сумі 748,52 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування та місцезнаходження сторін:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», код ЄДРПОУ 43541163, місцезнаходження: 01133,м. Київ, Бульвар Лесі Українки, 34, оф. 333.

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 17.08.2026 року.

Суддя О. В. Чорна