Рішення № 139179419, 21.08.2026, Великоолександрівський районний суд Херсонської області

Справа № 650/3581/26

провадження № 2/650/3428/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2026 рокуВеликоолександрівський районний суд Херсонської області

в складі: головуючого - судді Сікори О.О.,

за участю секретаря - Завістовської Л.А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в селищі Велика Олександрівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» про розірвання договору оренди землі,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом, в якому просить розірвати договір оренди землі № 4АА002128-040671500041 від 07 вересня 2006 року, укладений між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Югтранзитсервіс-Агропродукт», право оренди за яким у подальшому перейшло до інших орендарів, а 17 квітня 2025 року на підставі договору купівлі-продажу права оренди - до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС», щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6520686700:03:025:0003 площею 18,07 га, номер запису про інше речове право 41812016.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що є власницею земельної ділянки з кадастровим номером 6520686700:03:025:0003 площею 18,07 га, розташованої на території Степнянської сільської ради, яка після реорганізації входить до Новорайської сільської територіальної громади Бериславського району Херсонської області. Земельна ділянка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

07 вересня 2006 року між спадкодавцем позивача - ОСОБА_2 та ТОВ «Югтранзитсервіс-Агропродукт» укладено договір оренди землі № 4АА002128-040671500041 щодо зазначеної земельної ділянки. Додатковою угодою від 20 січня 2015 року сторону орендаря змінено на Приватне підприємство «ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС», а додатковою угодою від 28 грудня 2017 року - на Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ».

Додатковою угодою від 21 квітня 2021 року визначено, що договір діє до 31 грудня 2029 року, а орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 6,92 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за один рік оренди. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки відповідно до додаткової угоди від 28 грудня 2017 року становить 308 539,66 грн. Відповідно до пункту 4.5 цієї додаткової угоди орендна плата вноситься у строк з 01 серпня до 31 грудня кожного року.

Виходячи з нормативної грошової оцінки 308 539,66 грн та погодженої сторонами ставки 6,92 %, річний розмір орендної плати становить 21 350,94 грн. Позивач вказала, що орендна плата за 2022, 2023, 2024 та 2025 роки їй не виплачувалася.

17 квітня 2025 року ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» відчужило право оренди спірної земельної ділянки на користь ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» на підставі договору купівлі-продажу права оренди. За умовами цього договору до покупця перейшли всі права та обов`язки орендаря щодо земельних ділянок за договорами оренди землі зі змінами та доповненнями.

Позивач послалася на постанову Верховного Суду від 11 лютого 2026 року у справі № 198/346/24, відповідно до висновків якої у разі відчуження права оренди належним відповідачем за вимогою про розірвання договору оренди є новий орендар, до якого перейшли права та обов`язки попереднього орендаря. З огляду на це позов пред`явлено саме до ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» як чинного орендаря земельної ділянки.

Позивач вважає, що несплата орендної плати має систематичний характер та є істотним порушенням договору, яке позбавляє її того майнового результату, на який вона розраховувала при переданні земельної ділянки в оренду. При цьому обов`язок зі сплати орендної плати за 2023 та 2024 роки не був виконаний попереднім орендарем ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», а після переходу права оренди 17 квітня 2025 року ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» не забезпечило сплату орендної плати за 2025 рік.

Щодо 2022 року позивач навела правові висновки Верховного Суду про можливість застосування частини шостої статті 762 ЦК України у випадку об`єктивної неможливості користування сільськогосподарською земельною ділянкою внаслідок її перебування на тимчасово окупованій території. Разом з тим позивач зазначила, що навіть без урахування 2022 року несплата за 2023, 2024 та 2025 роки сама по собі утворює систематичність, необхідну для розірвання договору.

На судове засідання позивач не з`явилася. У позовній заяві просила проводити судові засідання та розглянути справу без її участі на підставі наявних у справі доказів.

Представник відповідача ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» у судове засідання не з`явився. Судові повістки тричі направлялися відповідачу за зареєстрованим місцезнаходженням: 37223, Полтавська область, Лохвицький район, село Гиряві Ісківці, вулиця Миру, будинок 12, однак поштові відправлення поверталися до суду з відмітками про відсутність адресата за відповідною адресою.

Суд враховує, що відповідно до частини шостої статті 14 ЦПК України юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, зобов`язані реєструвати свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі, що забезпечує обмін документами. ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» цього процесуального обов`язку не виконало та електронний кабінет не зареєструвало.

За змістом частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки, зокрема, є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, зареєстрованою у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Враховуючи неодноразове направлення кореспонденції за зареєстрованим місцезнаходженням відповідача, її повернення з відповідними відмітками, а також невиконання відповідачем обов`язку щодо реєстрації електронного кабінету, суд дійшов висновку, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду.

Відповідно до частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. З огляду на викладене суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності учасників на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи позову та оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Суд встановив, що ОСОБА_1 належить земельна ділянка площею 18,07 га з кадастровим номером 6520686700:03:025:0003, розташована на території Степнянської сільської ради, яка після реорганізації входить до Новорайської сільської територіальної громади Бериславського району Херсонської області. Земельна ділянка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

07 вересня 2006 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Югтранзитсервіс-Агропродукт» укладено договір оренди землі № 4АА002128-040671500041 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6520686700:03:025:0003 площею 18,07 га.

Додатковою угодою від 20 січня 2015 року сторону орендаря змінено з ТОВ «Югтранзитсервіс-Агропродукт» на ПП «ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС», а додатковою угодою від 28 грудня 2017 року - з ПП «ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС» на ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ».

Відповідно до пункту 2.3 додаткової угоди від 28 грудня 2017 року нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 308 539,66 грн. Пунктом 4.5 цієї угоди передбачено внесення орендної плати у строк з 01 серпня до 31 грудня кожного року.

Додатковою угодою від 21 квітня 2021 року визначено строк дії договору до 31 грудня 2029 року та встановлено орендну плату у грошовій формі в розмірі 6,92 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за один рік оренди.

Отже, річний розмір орендної плати становить 21 350,94 грн, виходячи з розрахунку: 308 539,66 грн х 6,92 % = 21 350,94 грн.

17 квітня 2025 року на підставі договору купівлі-продажу права оренди право оренди спірної земельної ділянки перейшло від ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» до ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС». У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право оренди зареєстровано за номером запису про інше речове право 41812016.

За умовами договору купівлі-продажу права оренди до покупця перейшли всі права та обов`язки орендаря щодо земельних ділянок за договорами оренди землі зі змінами та доповненнями. Таким чином, з 17 квітня 2025 року ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» вступило у існуюче орендне правовідношення як орендар та набуло комплекс прав і обов`язків сторони орендаря за договором.

Суд враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 11 лютого 2026 року у справі № 198/346/24, згідно з яким після відчуження права оренди саме новий орендар, який є правонаступником прав та обов`язків попереднього орендаря за договором оренди, є належним відповідачем за вимогою про розірвання такого договору.

Матеріали справи не містять доказів сплати орендної плати ОСОБА_1 за 2023, 2024 та 2025 роки. Доказів належного виконання стороною орендаря обов`язку щодо внесення орендної плати у передбачені договором строки відповідач суду не надав.

При цьому строк внесення орендної плати за 2023 рік сплив 31 грудня 2023 року, а за 2024 рік - 31 грудня 2024 року, коли орендарем за договором було ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ». Після переходу права оренди 17 квітня 2025 року ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» стало чинним орендарем та було зобов`язане виконати умови договору, у тому числі забезпечити внесення орендної плати за 2025 рік у строк до 31 грудня 2025 року, однак доказів такого виконання матеріали справи не містять.

Таким чином, за 2023, 2024 та 2025 роки орендодавець не отримала орендну плату загалом у розмірі 64 052,82 грн, виходячи з розрахунку 21 350,94 грн х 3 роки. Зазначена сума не є предметом стягнення у цій справі, однак характеризує обсяг та тривалість невиконання основного обов`язку орендаря за договором.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 96 ЗК України встановлено обов`язок землекористувачів, у тому числі орендарів, своєчасно сплачувати орендну плату. Ця норма кореспондується зі статтею 24 Закону України «Про оренду землі», відповідно до якої орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Згідно з частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною. Істотним є таке порушення, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 дійшла висновку, що систематичною для цілей застосування пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України є несплата орендної плати у двох і більше випадках. Аналогічний підхід є усталеним у практиці Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 484/301/18 виходив з того, що сам факт систематичного порушення договору оренди щодо сплати орендної плати може бути підставою для його розірвання, оскільки зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Орендна плата є основним зустрічним майновим наданням, яке власник земельної ділянки очікує отримувати в обмін на передачу належного йому майна у строкове користування. Тривале ненадходження орендної плати порушує економічну рівновагу договору та позбавляє орендодавця того результату, на який він розраховував при укладенні договору.

Що стосується несплати орендної плати за 2022 рік, суд зазначає таке.

Територія Новорайської сільської територіальної громади, до якої належить місце розташування спірної земельної ділянки, у 2022 році перебувала під тимчасовою окупацією у період з 09 квітня 2022 року до 11 листопада 2022 року.

Згідно з частиною шостою статті 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Верховний Суд у постанові від 25 червня 2025 року у справі № 610/941/24 звернув увагу на сезонний характер сільськогосподарського виробництва та виходив з того, що тимчасова окупація населеного пункту, в якому розташована сільськогосподарська земельна ділянка, може об`єктивно унеможливлювати проведення посівної кампанії, збирання врожаю та використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

З урахуванням перебування відповідної території під тимчасовою окупацією протягом суттєвої частини сільськогосподарського циклу 2022 року та сезонного характеру використання земельної ділянки суд вважає, що несплата орендної плати за 2022 рік не підлягає врахуванню як випадок порушення, який формує систематичність для цілей розірвання договору. У цій частині суд застосовує положення частини шостої статті 762 ЦК України.

Разом з тим виключення 2022 року з періоду порушення не впливає на результат вирішення спору, оскільки несплата орендної плати за 2023, 2024 та 2025 роки сама по собі утворює три послідовні випадки невиконання основного грошового обов`язку за договором.

Щодо можливого впливу воєнного стану та інших пов`язаних з війною обставин на обов`язок зі сплати орендної плати у 2023-2025 роках суд виходить з такого.

Відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. За своєю правовою природою ця норма стосується звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання та сама по собі не припиняє основного договірного обов`язку.

У практиці Верховного Суду послідовно зазначається, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру. Сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання конкретного зобов`язання, повинна довести не лише наявність таких обставин загалом, а й причинно-наслідковий зв`язок між ними та неможливістю виконати саме конкретне зобов`язання.

Разом з тим у цій справі відповідач не надав доказів існування у 2023, 2024 або 2025 роках обставин, які б об`єктивно унеможливлювали виконання стороною орендаря обов`язку зі сплати орендної плати. Не надано і доказів того, що у відповідні роки орендодавцю повідомлялося про неможливість виконання договору або пропонувалося врегулювати питання виконання грошового зобов`язання.

Суд зазначає, що після переходу права оренди до ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» 17 квітня 2025 року новий орендар набув не ізольоване речове право, а комплекс прав та обов`язків орендаря за чинним договором. Зміна особи орендаря не припинила договір та не усунула вже існуючого стану його неналежного виконання.

Несплата за 2023 та 2024 роки мала місце у період, коли орендарем було ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ». Після переходу права оренди ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» стало чинним орендарем, однак не забезпечило належне виконання договору та не внесло орендну плату за 2025 рік у передбачений договором строк.

Верховний Суд у постанові від 11 лютого 2026 року у справі № 198/346/24 фактично розмежував наслідки відчуження права оренди та питання належного відповідача, зазначивши, що після переходу права оренди новий орендар як правонаступник прав та обов`язків попереднього орендаря є належною стороною спору про розірвання договору. З огляду на це відсутність ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» у складі відповідачів у цій справі не перешкоджає вирішенню вимоги про припинення чинного орендного правовідношення з ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС».

Протягом трьох послідовних розрахункових періодів - 2023, 2024 та 2025 років - орендодавець не отримувала передбаченого договором зустрічного майнового надання. При цьому право оренди продовжувало існувати та обмежувало можливість власника самостійно використовувати земельну ділянку.

За таких обставин суд дійшов висновку, що несплата орендної плати за 2023, 2024 та 2025 роки є систематичною у розумінні пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України та становить істотне порушення договору відповідно до частини другої статті 651 ЦК України.

Отже, наявні передбачені частиною першою статті 32 Закону України «Про оренду землі» підстави для дострокового розірвання договору оренди землі № 4АА002128-040671500041 від 07 вересня 2006 року. Неврахування несплати за 2022 рік цього висновку не змінює, оскільки три самостійні випадки несплати у 2023-2025 роках утворюють необхідну систематичність.

Таким чином, позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивач при зверненні до суду сплатила судовий збір у розмірі 1 331,20 грн. Оскільки позов задоволено, зазначена сума підлягає стягненню з ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» на користь позивача.

Зважаючи на викладене, керуючись статтями 12, 13, 14, 81, 128, 141, 223, 259, 263-265 ЦПК України, статтями 526, 617, 629, 651, 762 ЦК України, статтями 93, 96, 141 ЗК України, статтями 21, 24, 32 Закону України «Про оренду землі», Великоолександрівський районний суд Херсонської області,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» про розірвання договору оренди землі - задовольнити.

Розірвати договір оренди землі № 4АА002128-040671500041 від 07 вересня 2006 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Югтранзитсервіс-Агропродукт» та ОСОБА_2 , новим власником земельної ділянки за яким є ОСОБА_1 , а право оренди за яким 17 квітня 2025 року на підставі договору купівлі-продажу права оренди перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС», номер запису про інше речове право 41812016, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6520686700:03:025:0003 площею 18,07 га.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 33251307, 37223, Полтавська область, Лохвицький район, село Гиряві Ісківці, вулиця Миру, будинок 12) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 331,20 грн.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Херсонського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 21 серпня 2026 року.

Суддя: ___ О.О. Сікора