Рішення № 139178684, 24.08.2026, Баштанський районний суд Миколаївської області

Справа № 468/1689/26

2/468/1327/26

БАШТАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

56101 Миколаївська область м. Баштанка вул. Полтавська 43

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

24.08.2026 Баштанський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді Гапєєвої Т.В., за участю секретаря судового засідання - Шутєєвої Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Баштанка цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія "УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 17.11.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір про надання споживчого кредиту № 5116985 в електронній формі, за яким позикодавець надав відповідачу грошові кошти в сумі 10000 грн. строком на 360 днів, з умовою сплати процентів в розмірі 1 % в день за користування ним.

25.06.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Факторингова компанія "УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» був укладений договір факторингу № 25/06/25, за яким позивач отримав право вимоги до відповідача за кредитним договором № 5116985 від 17.11.2024.

Оскільки відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання з повернення кредиту та процентів, позивач просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за вказаним договором в сумі 37100 грн., з яких 10000 грн. - заборгованість за кредитом, заборгованість за процентами 22100 грн., 5000 грн. - штраф. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн.

В тексті позову представника позивача просив про розгляд справи за його відсутності, не заперечував проти винесення заочного рішення.

Позов надійшов до суду 26.06.2026 через систему «Електронний суд».

29.06.2026 за відкрите провадження у справі, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Відповідач до суду не з`явився, про час слухання справи повідомлений рекомендованим листом з рекомендованим повідомленням (до суду повернулось поштове відправлення, що вказує на відсутність відповідача за зареєстрованим у встановленому порядку місцем його проживання, тому він відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається повідомленим). До суду не надійшло відзиву на позов.

З огляду на те, що сторони належним чином повідомлені, відповідач не з`явився в судове засідання та не подав відзив, суд ухвалив про заочний розгляд справи.

Дослідивши наявні у справі матеріали суд, розглянувши спір між сторонами в межах заявлених позовних вимог, приходить до висновку про можливість часткового задоволення позову.

В судовому засіданні встановлено, що 17.11.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5116985 в електронній формі, за яким позикодавець надав відповідачу грошові кошти в сумі 10000 грн. строком на 360 днів, стандартна процентна ставка становила 1% за кожен день користування кредитом в межах всього строку кредитування. Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту передбачалась в розмірі 46 000 грн. Відповідно до пунктів 2.1., 2.2 договору Товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 . протягом двох днів з моменту укладення цього договору. Пункт 6.3. вказаного договору передбачав нарахування штрафу у розмірі 75% від суми невиконаного та/або неналежно виконаного грошового зобов`язання у випадку невиконання та/або неналежно виконаного клієнтом своїх грошових зобов`язань за договором. Фактом невиконання та/або неналежного виконання грошових зобов`язань Клієнтом є не здійснення ним сплати або сплати не в повному обсязі чергового платежу та/або повернення суми кредиту в строки сплати платежів, встановлені договором (графіком платежів/новим графіком платежів). Відповідно до п. 6.4 договору у випадку встановлення законодавством України мораторіїв (заборон/обмежень) на нарахування штрафних санкцій (неустойка (штраф) протягом дії такого мораторію (заборони) не нараховуються та клієнтом не сплачуються.

Паспорт споживчого кредиту підписаний ОСОБА_1 17.11.2024 о 15:53:06 год. електронним підписом одноразовим ідентифікатором 50436, договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5116985 підписаний ОСОБА_1 17.11.2024 о 15:53:50 год електронним підписом одноразовим ідентифікатором 79012.

Відповідно до листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» 27.11.2024 о 15:55:13 год 10000 грн. від ТОВ «Лінеура Україна» було перераховано на картку НОМЕР_2 , номер транзакції в системі iPay.ua - 568988277.

З розрахунку заборгованості ТОВ «Лінеура Україна» за договором № 5116985 від 17.11.2024 станом на 25.06.2025 вбачається, що позичальник ОСОБА_1 на виконання зобов`язань з погашення кредиту оплат не здійснював, його борг становить 37 100 грн., з яких 10000 грн. - заборгованість за кредитом, заборгованість за процентами 22100 грн., 5000 грн. - штраф.

25.06.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та та ТОВ «Факторингова компанія "УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» був укладений договір факторингу № 25/06/25, за яким позивач отримав всі права грошової вимоги (боргових зобов`язань) клієнта за кредитними договорами до боржників щодо погашення заборгованостей, які виникли на підставі кредитних договорів та підтверджуються документацією, а також інші права вимоги за кредитними договорами, які клієнтом відступаються факторові за цим договором станом на день підписання сторонами цього договору (пункти 1.1, 2.1 договору факторингу). Право вимоги переходить до фактора з моменту підписання цього договору та надходження суми фінансування у повному обсязі на рахунок клієнта, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованостей за кредитними договорами. Разом з правами вимоги фактору переходять всі інші пов`язані з ними права в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав та передбачені цим Договором (п.3.1 договору факторингу).

Договір факторингу № 25/06/25 від 25.06.2025, акт приймання-передачі документації за договором факторингу № 25/06/25 від 25.06.2025 підписаний сторонами та скріплений печатками.

Оплата за договором факторингу проведена 25.06.2025 відповідно до платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 2632.

Відповідно до витягу реєстру боржників до договору факторингу № 25/06/25 від 25.06.2025 сума заборгованості за кредитним договором № 5116985 від 17.11.2024 становила 37 100 грн., з яких 10000 грн. - заборгованість за кредитом, заборгованість за процентами 22100 грн., 5000 грн. грн. - штрафні санкції.

Заборгованість відповідачем не погашена.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.ст. 628, 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Отже будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст. ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Згідно з ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. ч. 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 512, 514 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч.1 ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що між відповідачем та первісним кредитором (кредитодавцем) укладений кредитний договір у формі електронного документу, визначеного ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», згідно з яким між його сторонами виникли кредитні правовідносини.

Дослідженими судом письмовими доказами також підтверджується порушення відповідачем грошових зобов`язань, внаслідок чого утворилася заборгованість, право вимоги якої набув позивач та яку просить стягнути з відповідача.

Факт отримання відповідачем грошових коштів в кредит підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи, заборгованість нарахована первісним кредитором (кредитодавцем) в межах строку кредитування та відповідно до умов кредитного договору.

Вказане є підставою для задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту та процентів за користування ним.

Щодо вимоги позивача про стягнення штрафних санкцій за вказаним договором в сумі 5000 грн. суд зазначає наступне.

Так, в Україні Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який було затверджено Законом України 2102-IX від 24 лютого 2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан, який у подальшому продовжувався Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», та який діє до цього часу.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 №2120-IX (набрав чинності 17.03.2022 року) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18 такого змісту: «18. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Відповідно до ст. 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.

Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду в постанові від 22.06.2021 року по справі № 334/3161/17, якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, що має юридичну силу закону України, містять однопредметні норми, що мають різний зміст, то пріоритетними є норми ЦК України.

З цих міркувань суд відхиляє аргументи позивача щодо правомірності стягнення штрафу за прострочення виконання зобов`язання, який посилається на Закон України № 3498-ІХ від 22.11.2023 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», яким, зокрема, внесені зміни до Закону України «Про споживче кредитування» - скасований пункт 6.1. Прикінцевих та перехідних положень цього закону, що передбачав можливість у період дії воєнного стану звільнення споживача від сплати кредитодавцю неустойки за прострочення виконання зобов`язання; також позивач зазначає, що під дію обмежень щодо звільнення від відповідальності перед кредитодавцем за прострочення виконання зобов`язання, визначених п. 6 вказаних положень Закону України «Про споживче кредитування», договір з відповідачем не підпадає.

Отже, нарахування позивачем в період дії в Україні воєнного стану штрафу за прострочення виконання відповідачем взятих грошових зобов`язань не відповідає положенням ЦК України, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Враховуючи встановлені обставини, які підтверджені дослідженими судом доказами, суд доходить висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача заборгованості за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5116985 від 17.11.2024 в розмірі 32100 грн., з яких 10000 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 22100 грн. - заборгованість за процентами.

У зв`язку із частковим задоволенням позову на 86%, на підставі частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених вимог в сумі грн. 2289,66 грн. (2662,40 грн. х 86%).

Також судом мають бути розподілені витрати позивача на професійну правничу допомогу.

Вирішуючи питання розподіл таких витрат, суд виходить з наступного.

Факт понесення витрат на професійну правничу допомогу підтверджується наданими суду договором №02/08/2024 про надання юридичних послуг; актом від 21.04.2026 приймання-передачі наданих послуг № 144 до договору № 02/08/2024 про надання юридичних послуг від 02 серпня 2024 року, платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 3943 від 22.04.2026.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч.3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Крім того, відповідно до пропорційності, як основної засади цивільного судочинства, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини наведеної, зокрема, у пункті 95 рішення від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», пункті 80 рішення від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», пункті 88 рішення від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. При цьому, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини (рішення від 23 січня 2014 року у справі «East|WestAlianceLimited» проти України», заява № 19336/04), обґрунтованим слід вважати розмір витрат, що є співмірним до складності справи, виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та часом, витраченим на виконання таких робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також з ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З огляду на правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 у справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одним з основних елементів верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість та кількість підготовлених документів, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Визначаючись з розміром витрат на правничу допомогу, відповідно до вимог статей 137,141 ЦПК України суд зважає, що справа є незначної складності, в даній категорії спірних правовідносин наявна усталена судова практика, обсяг наданих доказів є невеликим, справа розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження, а тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 5000 грн. витрат на правничу допомогу. Саме такий розмір витрат, на переконання суду, є об`єктивним, співмірним зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою у ній.

Керуючись 12; 13; 81; 264; 265 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія "УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія "УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 5116985 від 17.11.2024 в сумі 32100 (тридцять дві тисячі сто) гривень.

У задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу за кредитним договором № 5116985 від 17.11.2024 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія "УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» 2289 (дві тисячі двісті вісімдесят дев`ять) гривень 66 копійок в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія "УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» 5000 (п`ять тисяч) гривень в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивачем апеляційна скарга на рішення суду може бути подана Миколаївському апеляційному суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія "УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» (бульвар Вацлава Гавела, будинок 4, м. Київ, 03124, код ЄДРПОУ 41915308);

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ).

Повне судове рішення складене 24.08.2026.

СУДДЯ: