Рішення № 139178681, 24.08.2026, Баштанський районний суд Миколаївської області

Справа № 468/1687/26

2/468/1325/26

БАШТАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

56101 Миколаївська область м. Баштанка вул. Полтавська 43

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

24.08.2026 Баштанський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого судді Гапєєвої Т.В., за участю секретаря судового засідання Шутєєвої Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Баштанка цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 28.05.2025 між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 9097081 в електронній формі, за яким позикодавець надав відповідачу грошові кошти в сумі 6000 грн.

29.01.2026 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «ЕЙС» був укладений договір факторингу № 29012026, за яким позивач отримав право вимоги до відповідача за кредитним договором № 9097081 від 28.05.2025.

Оскільки відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання з повернення кредиту та процентів, позивач просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за вказаним договором в сумі 16 797,20 грн., з яких 5 999 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 10 798,20 грн. - проценти. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн.

Позов надійшов до суду 26.06.2026 через систему «Електронний суд».

29.06.2026 відкрите провадження у справі, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

В тексті позову позивач заявив про розгляд справи за відсутності його представника, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач до суду не з`явився, про час слухання справи повідомлений рекомендованим листом з рекомендованим повідомленням (до суду повернулось поштове відправлення, що вказує на відсутність відповідача за зареєстрованим у встановленому порядку місцем його проживання, тому він відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається повідомленим). До суду не надійшло відзиву на позов.

З огляду на те, що сторони належним чином повідомлені, відповідач не з`явився в судове засідання та не подав відзив, суд ухвалив про заочний розгляд справи.

Дослідивши наявні у справі матеріали суд, розглянувши спір між сторонами в межах заявлених позовних вимог, доходить такого висновку.

В судовому засіданні встановлено, що 28.05.2025 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання споживчого кредиту № 9097081 в електронній формі, за яким кредитор надав відповідачу грошові кошти в сумі 6000 грн., строком на 360 днів, з умовою сплати процентів в розмірі 1% за кожен день з користування кредитом за стандартною ставкою та 0,01 % в день, якщо споживач, як учасник програми лояльності товариства, до 27.06.2025 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту. Пункти 6.4. - 6.4.2. договору передбачали обов`язок споживача у випадку невиконання та/або неналежного виконання зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом сплатити товариству штраф у розмірі 720 гривень на 4 (четвертий) день такого невиконання та/або неналежного виконання та у розмірі 180 гривень починаючи з 5 (п`ятого) дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання.

Відповідно до п.2.1, 2.2 договору кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 протягом двох календарних днів з моменту укладення цього договору.

Паспорт споживчого кредиту підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором H2379 28.05.2025 о 12:08:17 год. ОСОБА_1 .

Договір № 9097081 від 28.05.2025 про надання споживчого кредиту з додатком № 1 підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором A6956 28.05.2025 12:10:37 год. Договір містить персональні дані споживача: номер паспорту, РНОККП, інформацію про місце реєстрації проживання, номер мобільного телефону.

Відповідно до листа ТОВ «ПЕЙТЕК» від 02.02.2026 № 20260202-1.1 6000 грн. від ТОВ «Авентус Україна» перераховано 28.05.2025 о 12:11:05 на електронний платіжний засіб НОМЕР_1 , призначення платежу: виконання фінансових зобов`язань відповідно до укладеного договору № 9097081 від 2025-05-28.

Відповідно до карткми обліку договору (розрахунок заборгованості) ТОВ «Авентус Україна» заборгованість ОСОБА_1 станом на 29.01.2026 становить 26997,20 грн., з яких: 5 999 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 10 798,20 грн. - проценти, 10 200 грн. - штраф, на виконання умов договору позичальником 07.07.2025 сплачено 4201 грн., з яких: 1 грн. - тіло кредиту, 2400 грн. - проценти, 1800 грн. - штраф.

29.01.2026 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «ЕЙС» був укладений договір факторингу № 29012026, за яким позивач отримав право вимоги до відповідача за кредитним договором № 9097081 від 28.05.2025. Відповідно до п.1.1, 1.2 цього договору фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові прав грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акта прийому-передачі реєстру боржників згідно з додатком №3, після чого фактор стає кредитором по відношенню до божників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору. Договір факторингу № 29012026, акт прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 29012026 вiд «29» сiчня 2026 року підписані сторонами та скріплені печатками. Відповідно до реєстру боржників, що є додатком № 1 до договору факторингу № 29012026 вiд «29» сiчня 2026 року заборгованість ОСОБА_1 становить 26 997,20 грн., з яких 5 999 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 10 798,20 грн. - заборгованість за процентами, 10 200 грн. - заборгованість за пенею, штрафом.

Оплата за договором факторингу проведена ТОВ «Авентус Україна» 03.02.2026 відповідно до платіжної інструкції в національній валюті № 690.

Відповідно до виписки з особового рахунку за кредитним договором № 9097081 від 28.05.2025 ТОВ «ФК «ЕЙС» станом на 01.05.2026 заборгованість ОСОБА_1 становить 26 997,20 грн., з яких 5 999 грн. - заборгованість за сумою кредиту, 10 798,20 грн. - заборгованість за процентами, 10 200 грн. заборгованість за штрафними санкціями.

Заборгованість відповідачем не погашена.

Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно із ст.ст.1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути надана розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ст.1047 ЦК України).

Законом України «Про електронну комерцію» встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За приписами ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі ч.2 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію».

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 512, 514 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч.1 ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що між відповідачем та первісним кредитором (кредитодавцем) укладений кредитний договір у формі електронного документу, визначеного ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», згідно з яким між його сторонами виникли кредитні правовідносини.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Факт отримання відповідачем грошових коштів в кредит підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи, заборгованість нарахована первісним кредитором (кредитодавцем) в межах строку кредитування.

Дослідженими судом письмовими доказами також підтверджується порушення відповідачем грошових зобов`язань, внаслідок чого утворилася заборгованість, право вимоги якої набув позивач та яку просить стягнути з відповідача.

Проте суд не погоджується з розміром заборгованості, яку просить стягнути позивач.

Позивач вказує, що заборгованість відповідача перед ним становить 16 797,20 грн., з яких 5 999 грн. - заборгованість за сумою кредиту, 10 798,20 грн. - заборгованість за процентами.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Оскільки кредитний договір в даній справі був укладений в період дії в Україні воєнного стану, то нарахований первісним кредитором штраф не підлягав сплаті відповідачем на підставі п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Між тим, судом встановлено, що 07.07.2025 відповідачем сплачено первісному кредитору 4201 грн., з яких, зокрема, 1800 грн. - штраф, від сплати якого позичальник звільняється у період дії воєнного стану з огляду на викладені вище законодавчі приписи. Тому суд вважає, що цю суму слід зарахувати у суму заборгованості зі сплати процентів за вказаним кредитним договором.

За таких обставин, суд доходить висновку про часткове задоволення позову та з відповідача слід стягнути на користь позивача заборгованість за договором № 9097081 від 28.05.2025 в сумі 14997,20 грн., з яких: 5 999 грн. - заборгованість за сумою кредиту, 8998,20 грн. (10 798,20 грн. - 1800 грн.) - заборгованість за процентами.

Згідно зі ст. 141 ЦК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог, які задоволені судом на 89 %, тому з відповідача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 2369 грн. 53 коп. (2662,40 грн. х 89 %).

Також судом мають бути розподілені витрати позивача на професійну правничу допомогу.

Вирішуючи питання розподіл таких витрат, суд виходить з наступного.

Факт понесення витрат на професійну правничу допомогу підтверджується наданими суду договором про надання правничої допомоги № 20/01/26-01 від 20.01.2026 та додаткової угоди № 25771531650 від 20.04.2026 до нього, актом прийому-передачі наданих послуг прийому-передачі наданих послуг від 05.05.2026 (даний акт є невід`ємною частиною до договору про надання правничої допомоги) № 20/01/26-01 від 20.01.2026.

Згідно з ч.3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Крім того, відповідно до пропорційності, як основної засади цивільного судочинства, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 підтвердила свій висновок, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін і зробила висновок, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

При цьому, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, не має значної складності щодо обсягу доказів та встановлення фактичних обставин спору, має типовий характер для справ про стягнення заборгованості за кредитом.

Також вказана вище категорія даної справи та типовий її характер спростовує те, що на підготовку такого позову та збір і оформлення його додатків потрібно було 6 годин, як це вказано в акті прийому-передачі.

За такого, з врахуванням принципу пропорційності судових витрат предмету спору та ціні позову, з врахуванням критерію реальності адвокатських витрат та їх дійсної необхідності, суд вважає, що пропорційними та необхідними будуть витрати на професійну правничу допомогу по даній справі в розмірі 4000 грн.

Керуючись 12; 13; 81; 264; 265 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором №9097081 від 28.05.2025 в сумі 14997 (чотирнадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто сім) гривень 20 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» 2369 (дві тисячі триста шістдесят дев`ять) гривень 53 копійки в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» 4000 (чотири тисячі) гривень в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивачем апеляційна скарга на рішення суду може бути подана Миколаївському апеляційному суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (Харківське шосе, 19 офіс 2005 м. Київ, ідентифікаційний код 42986956);

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ).

Повне судове рішення складене 24.08.2026.

СУДДЯ: