Рішення № 139178541, 24.08.2026, Чернівецький районний суд Вінницької області

"24" серпня 2026 р. Єдиний унікальний номер судової справи: 947/1948/26

Номер провадження: 2/150/231/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2026 року с. Мазурівка

Чернівецький районний суд Вінницької області в складі: головуючого судді Суперсона С.П., за участі секретаря Дудки А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

На розгляд суду надійшла позовна заява ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 03.12.2024 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 1479-3153. Згідно договору відповідачу було надано кредит у розмірі 24 000,00 грн. на строк 300 днів. Договором передбачено сплату відсотків за користування кредитом, а саме знижену відсоткову ставку у розмірі 0,90%в день, стандартну відсоткову ставку у розмірі 1,00% за кожен день користування кредитом, а також сплату комісії за видачу кредиту у розмірі 20% від суми кредиту.

Вказаний договір було укладено в електронній формі та підписано позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора електронного підпису А6164.

Втім, відповідач взятих на себе зобов`язань не виконує, внаслідок чого за останнім рахується заборгованість у розмірі 96 869,40 грн., яка складається з наступного:

- заборгованість за кредитом у розмірі 22 700,00 грн.;

- заборгованість за нарахованими відсотками у розмірі 61 690,00 грн.;

- заборгованість за відсотками річними на підставі ст. 625 ЦК України у розмірі 11 760,00 грн.,

- заборгованість по комісії у розмірі 719,40 грн.

Представник ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» в позовній заяві клопотав про розгляд справи у відсутність сторони позивача, позовні вимоги просив задовольнити у повному обсязі.

Представником відповідача - адвокатом Єлісєєвою Н.О. подано до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечено щодо розрахунку заборгованості посилаючись на те, що він є арифметично не вірним. У розрахунку заборгованості позивач .вказує суму платежу за 17.12.2024 у розмірі 5 304,30 грн., але в особистому кабінеті зазначена сума оплати за кредитом у розмірі 10 392,60 грн. Таким чином, позивач без жодних пояснень приховав та не врахував у зменшення заборгованості грошові кошти у розмірі 5 088,30. А також на занижену суму, яку позивач відобразив у розрахунку, повністю спрямував на погашення нарахованих відсотків та незаконної комісії, не зменшивши основну суму боргу.

Окрім добровільних платежів, кредитор самостійно та без додаткового погодження списав із банківського рахунку відповідача кошти на загальну суму 16 400,00 грн., не зазначивши цю операцію у розрахунку заборгованості.

Також представник відповідача посилалася на те, що відповідач є дружиною військовослужбовця, а тому до неї застосовуються пільги щодо звільнення від сплати відсотків за користування кредитом, згідно п. 15 ч. 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Крім цього, зазначає, що нарахована сума відсотків є необґрунтованою та несправедливою, перевищує в рази тіло кредиту.

Також стверджує про те, що нараховані відсотки на підставі ст. 625 ЦК України не правомірно з тих підстав, що згідно п. 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України, на період дії воєнного стану позичальник звільняється від сплати на користь кредитора коштів за невиконання зобов`язання.

В ході судового розгляду адвокати відповідача ОСОБА_2 та Гунько О.Є. доводи відзиву на позовну заяву підтримали та просили суд відмовити у позові.

На запитання головуючого з приводу того, що чоловік відповідача звільнений з військової служби у запас 02.02.2023, про що міститься запис у військовому квитку, при цьому кредитний договір укладено лише 03.12.2024, представники відповідача надати пояснень не змогли. При цьому наполягали на зменшенні суми нарахованих відсотків та безпідставності нарахування відсотків на підставі ст. 625 ЦК України, у період дії воєнного стану.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, наявні при справі докази, заслухавши доводи представників відповідача встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що 03 грудня 2024 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1479-3153, який підписано електронним підписом позичальниці, відтворений шляхом використання позичальницею одноразового ідентифікатора (електронного підпису) НОМЕР_1 , містить реквізити та підписи сторін.

Відповідно до умов кредитного договору ТОВ «Укр Кредит Фінанс» надало ОСОБА_1 кредит в розмірі 24 000,00 грн, строком кредитування 300 днів, базовий період 14 днів, зі зниженою процентною ставкою 0,90 % в день та стандартною процентною ставкою 1,00 % в день.

Згідно квитанції №2556550498 від 03.12.2024 підтверджується здійснення позивачем переказу обумовленої сторонами суми кредитних коштів на рахунок відповідача у розмірі 24000,00 грн.

Згідно п. 13 договору відповідний рахунок відповідача міститься й у розділі реквізити сторін.

Також судом враховується й те, що стороною відповідача не заперечено факту отримання суми кредитних коштів у розмірі, погодженому сторонами.

Тому факт виконання позивачем взятого на себе зобов`язання щодо надання суми кредиту є доведеним.

Як свідчить наданий суду розрахунок, ОСОБА_1 неналежним чином виконувала взяті на себе зобов`язання, а саме 17.12.2024 здійснила платіж на суму 5 304,30 грн., 30.12.2024 здійснила платіж на суму 5 088,30 грн., 17.01.2025 здійснила платіж на суму 500,00 грн. та 23.01.2025 здійснила платіж на суму 800,00 грн.

Дослідження означеного розрахунку та наведенні вище дані щодо здійснених відповідачем платежів спростовують доводи представника відповідача про те, що позивачем безпідставно не було зараховано та не враховано у розрахунку платіж на суму 5 088,30 грн.

Таким чином, розрахунком підтверджено, що ОСОБА_1 не виконала належним чином свої зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 96 869,40 грн., яка складається з наступного:

- заборгованість за кредитом у розмірі 22 700,00 грн.;

- заборгованість за нарахованими відсотками у розмірі 61 690,00 грн.;

- заборгованість за відсотками річними на підставі ст. 625 ЦК України у розмірі 11 760,00 грн.,

- заборгованість по комісії у розмірі 719,40 грн.

Між сторонами виник спір з приводу повернення грошових коштів, отриманих в кредит, та відповідальності за неналежне виконання зобов`язань позичальником.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом.

Згідно з частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Відповідно до статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» (далі Закон) визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції. Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частин сьомої, дванадцятої статті 11 Закону електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у визначеному статтею 12 цього Закону порядку, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону).

Статтею 12 Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «;Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За правилами частин першої, другої статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та / або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

З алгоритму укладення електронного кредитного договору слідує, що без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, який використовується позичальником як аналог власноручного підпису), без здійснення входу позичальником на веб-сайт за допомогою Логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між сторонами не було б укладено.

Як видно з матеріалів справи договір позики між сторонами укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. Зі змісту договору встановлено, що ОСОБА_1 при його оформленні зазначила свої персональні дані, зокрема ідентифікаційний номер платника податків, паспортні дані, місце проживання, номер особистого електронного платіжного засобу: НОМЕР_2 , електронну пошту.

ОСОБА_1 через особистий кабінет на веб-сайті позикодавця подала заявку на отримання позики за умовами, які вважала зручними для себе, та підтвердила умови отримання позики, після чого позикодавець надіслав ОСОБА_1 за допомогою засобів зв`язку одноразовий ідентифікатор, який заявниця використала для підтвердження підписання договору позики.

Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі ОСОБА_1 для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Отже підписанням кредитного договору № 1479-3153 від 03 грудня 2024 року ОСОБА_1 підтвердила прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчила, що вона повідомлена кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України. Без вчинення вказаних дій щодо реєстрації та внесення особистих даних для оформлення кредитного договору, у тому числі номеру телефону та / або електронної пошти для отримання одноразового ідентифікатора, такий правочин не був би укладений.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Враховуючи те, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, то кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Укладаючи кредитний договір № 1479-3153 сторони погодили наступні умови:

Відповідно до пунктів 4.6, 10.2 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту та до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, за наступною ставкою:

Стандартна процентна ставка становить 1,00 % за кожен день користування кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом усього строку дії цього договору, за виключенням строку використання права користування кредитом за зниженою ставкою).

Знижена процентна ставка становить 0,90 % за кожен день користування кредитом, яка надається кредитодавцем виключно як знижка на користування кредитом та є заохоченням позичальника до сумлінного виконання умов договору.

Згідно з пунктом 4.9. кредитного договору № 1479-3153 строк кредитування, тобто строк, на який надається кредит позичальнику, складає 300 календарних днів (до 28.09.2025) з моменту перерахування кредиту позичальнику, строк договору є рівним строку кредитування.

Відповідно до пункту 2.3. договору для мінімізації загальних витрат позичальника за кредитом кредитодавець рекомендував позичальнику здійснити повне погашення кредиту протягом 140 днів з дати отримання кредиту ануїтетними платежами згідно з рекомендованим графіком оплати у вигляді таблиці, відображеної у договорі.

Крім того пунктом 4.11. договору передбачено орієнтовну вартість кредиту за весь строк кредитування, яка складає 92 112,47 грн.

Таким чином сторонами було погоджено процентну ставку, яку має сплатити ОСОБА_1 у межах строку кредитування з 03 грудня 2024 року по 28 вересня 2025 року за користування кредитними коштами.

Умови укладеного сторонами договору є чіткими, зрозумілими та однозначними.

При цьому як видно з розрахунку заборгованості кредитодавцем здійснювалося нарахування за процентами за користування кредитом (згідно з пунктами 4.6. та 10.2. кредитного договору) в строк договору (відповідно до пункту 4.9 договору), що погоджений між сторонами:

- за період з 03 грудня 2024 року по 13 січня 2025 року (включно) нараховано занижену ставку 0,90 %;

- за період з 14 січня 2025 року по 28 вересня 2025 року (включно) застосовано стандартну процентну ставку 1,00 % у зв`язку із простроченою заборгованістю.

Отже нарахування процентів за користування кредитом є правомірним, яке підтверджується умовами кредитного договору та доказами кредитної заборгованості.

Розрахунок заборгованості за кредитним договором, укладеним між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 , наданий суду позивачем, є належним та допустимим доказом, стосовно надання кредитних коштів клієнту, отримання і використання таких коштів клієнтом, часткової сплати коштів на виконання умов договору, а також нарахування процентів.

Суд зауважує й на тому, що переведення сум проведених позичальником платежів повністю узгоджується з вимогами статті 534 ЦК України, згідно з якими у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Кім цього, нарахування комісії за видачу кредитних коштів у розмірі 20% від суми кредиту передбачено п. 4.7 договору, тобто погоджено сторонами та відповідає Закону України "Про споживче кредитування".

Щодо нарахування відсотків на підставі ст. 625 ЦК України суд зауважує на такому.

Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).

Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18)).

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Верховний Суд вже викладав висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див.: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23)).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

(2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, до спірних правовідносин, які виникли у зв`язку із невиконанням відповідачем грошових зобов`язань, що випливають із кредитного договору, підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Тотожних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 12.02.2025 по справі № 758/5318/23 (провадження № 61-15103св24).

Отже, заборгованість за відсотками на підставі ст. 625 ЦК України у розмірі 11 760,00 грн. стягненню не підлягає.

Щодо застосування пільг, передбачених п. 15 ч. 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Відповідно до п 15 ч. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються».

Відповідна пільга має надаватись на підставі наступних документів:

- посвідчення офіцера і генерала або військового квитка осіб рядового сержантського і старшинського складу;

- довідки за визначеною формою 5 у додатку 21 до Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 31 січня 2024 року № 40;

- витягу (завіреної копії) із наказу по особовому складу про призначення на посаду;

- для дружин (чоловіків) військовослужбовця, надається також свідоцтво про шлюб.

В той же час, стороною відповідача надано суду копію свідоцтва про шлюб, копію військового квитка та копію довідки від 18.06.2022 про перебування ОСОБА_3 на військовій службі.

Втім, означена довідка видана за чотири роки до розгляду даної справи судом. Крім цього, записи військового квитка містять відомості про звільнення 02.02.2023 ОСОБА_3 з військової служби.

Враховуючи те, що кредитний договір було укладено 03.12.2024, а звільнення чоловіка відповідача з військової служби мало місце 02.02.2023, на час укладення кредитного договору на ОСОБА_1 не поширювалися та не поширюються на даний час, пільги, передбачені п. 14 ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Згідно з статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною першою статті 95 ЦПК України встановлено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

За загальними принципами цивільного судочинства змагальності та диспозитивності (статті 12, 13 ЦПК України) сторони є рівними у своїх правах щодо подання доказів та вільними у виборі способів доказування.

Таким чином, з урахуванням наявних у справі письмових доказів та пояснень сторін, викладених у письмових заявах по суті справи та в ході судового провадження, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог у загальному розмірі 85 109,40 грн., що складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 22 700,00 грн., заборгованості за нарахованими відсотками у розмірі 61 690,00 грн., заборгованості по комісії у розмірі 719,40 грн.

Відповідно до 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

При матеріалах справи міститься платіжна інструкція від 24.12.2025 №12234, якою підтверджено сплату позивачем судового збору у розмірі 2422,40 грн.

А тому з урахуванням часткового задоволення позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору, що пропорційна сумі задоволених позовних вимог та становить 2 128,32 грн. (87,86%).

Керуючись ст. ст. 10, 11, 81, 141, 259, 263 - 265, 274, 279, 280, 282, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації місця проживання АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 38548598, місцезнаходження бульвар Лесі Українки, 26, офіс 407, м. Київ, 01133) заборгованість за кредитним договором від 03.12.2024 №1479-3153 у загальному розмірі 85 109 (вісімдесят п`ять тисяч сто дев`ять) гривень 40 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації місця проживання АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 38548598, місцезнаходження бульвар Лесі Українки, 26, офіс 407, м. Київ, 01133) судовий збір у розмірі 2 128 (дві тисячі сто двадцять вісім) гривень 32 копійки.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги на протязі тридцяти днів від дня його винесення до Вінницького апеляційного суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України, тобто, у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Учасники справи:

Позивач: ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС", код ЄДРПОУ 38548598, юридична адреса бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 407, місто Київ;

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації місця проживання АДРЕСА_1 .

Головуючий суддя С.П. СУПЕРСОН