Рішення № 139177498, 17.06.2026, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/16088/25

Категорія 31

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2026 року м. Київ

Подільський районний суд міста Києва

у складі головуючого судді Ковбасюк О.О.,

за участю секретаря судового засідання Білоус А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Каршеринг Сольюшинз» про захист прав споживача шляхом визнання пункту договору недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Подільського районного суду міста Києва з позовом до ТОВ «Каршеринг Сольюшинз» про захист прав споживача шляхом визнання пункту договору недійсним.

В обґрунтування позову позивач зазначила, що влітку 2023 року вона дізналася від знайомих про існування в м. Києві послуги короткострокового прокату автомобілів, яку надає ТОВ «Каршеринг Сольюшинз». Позивач зайшла на інтернет-сайт http://subscription.getmancar.com/ відповідача, який розміщено в інтернеті і який є вільно доступним для громадян, ознайомилася з розміщеною інформацією, в тому числі з «Публічним договором оферти на короткостроковий прокат автомобіля (каршерінг)» (далі - договір), який був розміщений на сайті компанії на момент ознайомлення та, відповідно, був діючим. Після цього позивач на сайті відповідача оформила заяву про приєднання до Умов та

Правил надання послуг з наданням персональних даних та подала сканкопії всі документів за переліком на умови та вимоги відповідача. Надалі позивачем на сайті було створено електронний «особистий кабінет» користувача послуг ОСОБА_1 , в який позивач внесла реквізити свого банківського рахунку, після чого отримала доступ до послуг відповідача та почала ними користуватися. Пізніше позивач ретельно вивчила умови договору та виявила, що відповідач ввів її в оману щодо виконання договірних зобов`язань, оскільки договір публічної оферти містить несправедливі умови відповідно до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Позивач наголошує, що зміст публічного договору оферти на короткостроковий прокат автомобіля (каршерінг), всупереч Закону України «Про захист про споживачів» покладає на неї, як користувача послуги надмірний тягар відповідальності несправедливими умовами, зокрема, щодо неспівмірної порушенню неустойки у виді штрафу.

Зокрема, зазначений договір містить розділ 21 «Відповідальність сторін» за порушення договірних зобов`язань і включає в себе набір видів штрафних санкцій, які можуть бути застосовані до сторони, у разі порушення нею договірних зобов`язань.

Так, підпунктом 21.2.2 пункту 21.2 договору передбачено, що користувач оплачує виконавцю штраф в розмірі 75 000 гривень, а також окремо відшкодовує виконавцю збиток (шкоду), заподіяний автомобілю в повному обсязі у випадках, передбачених цим договором.

Позивач наголошує, що сплата штрафу в розмірі 75 000 гривень, визначеного пунктом 21.2.2 договору, є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509, ч. ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, а перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків відповідачем. Зміст оферти договору всупереч Закону України «Про захист прав споживачів» покладає на позивача надмірний тягар відповідальності несправедливими умовами про неспівмірний порушенню штраф у розмірі 75000, 00 грн, у зв`язку з чим позивач вважає таку підприємницьку практику відповідача нечесною.

Крім того, позивач стверджує, що несправедливими є й умови договору щодо відповідальності сторін.

Так, відповідальність виконавця в договорі взагалі не передбачена та згадується лише в пункті 21.3.1. договору, де зазначено, що відповідальність виконавця перед користувачем за цим договором, в тому числі, відповідальність за будь-які збитки, що виникли у користувача, обмежується сумою всіх платежів за користування сервісом Getmancar (не включаючи відшкодування витрат, штрафи і збитки), сплачених користувачем виконавцю за весь термін, що передує пред`явленню відповідної вимоги, але не більше 12 (дванадцяти) місяців.

В пункті 21.3.2. зазначено, що відповідальність не поширюватиметься на упущену вигоду, втрату доходу, втрату репутації, будь-які інші спеціальні, непрямі або непрямі втрати або збитки, понесені користувачем. Виконавець не несе відповідальність за будь шкоду, заподіяну майну і здоров`ю користувача та/або будь-яких третіх осіб і за будь-які інші наслідки прийняття користувачем автомобіля в несправному, неукомплектовані, що не придатному до експлуатації вигляді.

З аналізу вказаних пунктів вбачається, що жодної відповідальності для виконавця у вказаному договорі не передбачено, а наявні пункти 21.3.1 та 21.3.2. за своїм змістом взагалі не стосуються відповідальності виконавця.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів» права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач.

На підставі ст. 233 ЦК України та ст. 18 Закону України «Про захист прав « споживачів» укладення договору на таких умовах є підставою для визнання його частково недійсним через кабальність.

Крім того, положеннями договору встановлено не лише жорстку односторонню відповідальність позивача за будь-яке порушення зобов`язання, а й надано відповідачу право відповідно до пункту 22.3 договору в будь-який час в односторонньому порядку вносити зміни в цей договір та розірвати договір за його ініціативою (пункт 22.8 договору), що є обмеженням принципів свободи договору, справедливості, розумності та добросовісності та є несправедливими умовами договору згідно з вимогами ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Таким чином, оспорюваний договір порушує принцип добросовісності, оскільки всупереч вимогам законодавства, встановлює істотні обмеження прав користувача (споживача) щодо розірвання договору та умови договору про надмірні штрафні санкції, що призводить до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін, наносить шкоду споживачеві. Умовами договору виключені та обмежені права користувача як споживача, при

цьому звужені обов`язки виконавця, повністю виключена відповідальність виконавця у разі неналежного виконання ним обов`язків, передбачених договором та законом, та одночасно значно розширені права виконавця, що повністю суперечать вимогам чинного законодавства.

Враховуючи викладене, виходячи із засад справедливості, добросовісності та розумності, позивач просить суд застосувати правові наслідки недійсності правочину відповідно до статті 216 ЦК України, а саме визнати недійсним підпункт 21.2.2 пункту 21.2 публічного договору оферти на короткостроковий прокат автомобіля (каршерінг).

Ухвалою суду від 20.10.2025 позовну заяву було залишено без руху.

Ухвалою суду від 29.10.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

19.11.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву, поданий представником відповідача, у якому зазначено про невизнання відповідачем позову з огляду на його необґрунтованість та безпідставність.

Так, у відзиві зазначено, що відповідач ТОВ «Каршеринг Солькошинз» здійснює діяльність в сфері надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів на підставі публічного договору оферти на короткостроковий прокат автомобіля (каршерінг) (далі - публічний договір каршерінгу), текст якого розміщено на сайті getmancar.com.ua. Позивачка ОСОБА_1 приєдналася до публічного договору каршерінгу, текст якого розміщено на сайті getmancar.com.ua шляхом проведення відповідної процедури реєстрації, про що вона сама зазначає у позовній заяві. Позивачка користувалася сервісом та здійснювала розрахунки з відповідачем з використанням банківської картки. Щодо доводів позивачки про те, що умови підпункту 21.2.2 договору є несправедливо непомірним тягарем для споживача, відповідач зазначив, що договір дійсно містить вказаний пункт, який розміщений в розділі «Відповідальність сторін». Разом із цим, такий пункт передбачає сплату штрафу в розмірі 75 000 гривень виключно у разі порушення користувачем умов договору. Розділ 21 публічного договору каршерінгу, і зокрема пункт 21 та підпункт 21.2.2. не є несправедливим, не суперечать добросовісності та не вносять істотний дисбаланс, оскільки штраф передбачено виключно за відповідні порушення умов договору. Окремо відповідач вказує на те, що позивачкою не надано жодних належних та допустимих доказів того, що підпункт 21.2.2 договору порушує її права.

24.11.2025 представник позивача подала відповідь на відзив.

26.11.2025 представник відповідача подав заперечення на відповідь на відзив.

У судове засідання учасники справи не з`явилися, представники сторін подали заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Дослідивши письмові матеріали справи відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, згідно з якою у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, повно і всебічно оцінивши всі фактичні обставини справи та докази, які мають значення для розгляду справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню із наступних підстав.

У відповідності до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ст. 638 ЦК України).

Стаття 639 ЦК України визначає, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.

Підстави, умови, правові наслідки недійсності правочинів визначаються нормами глави 16 ЦК «Правочини» (ст.ст. 215-236).

Положеннями ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів» крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів, права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач.

Судом встановлено, що відповідач ТОВ «Каршеринг Солькошинз» здійснює діяльність в сфері надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів на підставі публічного договору оферти на короткостроковий прокат автомобіля (каршерінг) (далі - публічний договір каршерінгу), текст якого розміщено на сайті getmancar.com.ua.

Каршерінг - послуга короткострокового прокату автомобіля, що включає автомобіль, податки, шини по сезону, вартість мийки автомобіля та вартість пального автомобіля у певних тарифах.

29.09.2023 позивачка ОСОБА_1 приєдналася до публічного договору каршерінгу, текст якого розміщено на сайті getmancar.com.ua шляхом проведення відповідної процедури реєстрації, на що вона сама посилається в обґрунтування позову.

Договір каршерінгу є договором приєднання, як це визначено частиною 2 статті 787 Цивільного кодексу України, а також є публічним договором, що відповідає умовам частини 3 статті 787 Цивільного кодексу України.

Статтею 789 Цивільного кодексу визначається, що плата за прокат речі визначається тарифами наймодавця, і такі ж умови містить пункт 6.1. публічного договору каршерінгу.

Як вбачається із п. 3.4. публічного договору каршерінгу від 29.09.2023, укладеного між позивачкою та відповідачем ТОВ «Каршеринг Сольюшинз», ним визначено дії, які потрібно вчинити для приєднання до його умов, а саме: встановити мобільний додаток, надати дані, необхідні для реєстрації в якості наймача на сайті та/або в мобільному додатку Getmancar, що вважатиметься беззастережним схваленням користувачем/наймачем умов цього Договору у повному обсязі та наміром використовувати послуги каршерінгу, прокату автомобіля, згідно умов цього договору.

Тобто, для встановлення договірних відносин із ТОВ «Каршеринг Сольюшинз» позивачка здійснила реєстрацію на сайті, надавши необхідні дані, у тому числі визначені п. 4.2 - 4.3. 1 договору публічної оферти на короткостроковий прокат автомобіля (каршерінг), завантажила на власний пристрій мобільний додаток Getmancar та прийняла умови цього договору.

У відповідності до п. 4.4. публічного договору каршерінгу такі дії є фактичним підписанням договору користувачем/наймачем, оскільки не прийнявши умови цієї угоди остання не може завершити реєстрацію.

Таким чином, позивачкою акцептовано публічний договір каршерінгу та виконано умови

частини 2 статті 642 Цивільного кодексу України.

Позивачкою як користувачем у розумінні, який є публічно доступним за посиланням: https://getmancar.com/docs/archive/uk/offer-29-09-2023.pdf, здійснювалося користування сервісом каршерінгу.

У подальшому позивачка користувалася сервісом та здійснювала розрахунки з відповідачем з використанням банківської картки.

Факт укладення договору та користування автомобілем на підставі такого договору позивачкою не заперечується.

Звернувшись із даним позовом до суду, позивачка просить визнати недійсним підпункт 21.2.2 пункту 21.2 вказаного договору, стверджуючи, що такий пункт договору є несправедливим, порушує принцип добросовісності, оскільки всупереч вимогам законодавства встановлює істотні обмеження прав користувача (споживача) щодо розірвання договору та умови договору про надмірні штрафні санкції, що призводить до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін, наносить шкоду споживачеві.

Вирішуючи обґрунтованість таких доводів позивача, суд враховує наступне.

Укладений між сторонами договір містить розділ 21 «Відповідальність сторін» за порушення договірних зобов`язань і включає в себе набір видів штрафних санкцій, які можуть бути застосовані до сторони, у разі порушення нею договірних зобов`язань.

Так, підпунктом 21.2.2 пункту 21.2 договору передбачено, що користувач оплачує виконавцю штраф в розмірі 75 000 гривень, а також окремо відшкодовує виконавцю збиток (шкоду), заподіяний автомобілю в повному обсязі у випадку:

21.2.2.1. самовільного відключення, пошкодження, втручання у встановлене у автомобілі обладнання для надання послуг каршерінгу: пристроїв, проводки, GPS;

21.2.2.2. втручання в програмне забезпечення, обладнання, здійснення будь-яких умисних дій особисто та/або із залученням третіх осіб, направлених на некоректну роботу програмного забезпечення, мобільного додатку Getmancar, зміну та некоректний прорахунок поїздки, відображення геопозиції автомобіля;

21.2.2.3. передачі права управління автомобілем будь-якій третій особі, з використанням свого акаунту (облікового запису), в тому числі використання недійсного облікового запису чи зареєстрованого на іншу людину, проведення навчальної їзди;

21.2.2.4. використання автомобіля в гонках, змаганнях, в тому числі, здійснення швидкісних розворотів, перегонів, за критичних обертів двигуна (червона зона) та/або коробки передач, їзда по бездоріжжю та/або дорогою на якій відсутнє тверде покриття;

21.2.2.5. за використання автомобіля в стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння, під впливом лікарських препаратів, що погіршують (знижують) реакцію й увагу, в хворобливому або стомленому стані, в тому числі скоєння ДТП, пошкодження при вказаних обставинах, та/або залишення місця ДТП (зникнення та/або втеча з місця ДТП), залишення автомобіля з пошкодженнями;

21.2.2.6. за управління автомобілем без відповідного документу, що дозволяє керувати вказаною категорією транспортного засобу (категорія В), та/або непред?явлення відповідного документу на вимогу поліції, іншого компетентного органу, особи, яким надано таке право, відповідно до Закону;

21.2.2.7. шахрайські дії, що полягають у зазначенні/наданні користувачем, при реєстрації, недостовірних, помилкових даних, даних третіх осіб, а також приєднання платіжних карток, що не належать користувачу (окрім випадку використання корпоративного облікового запису);

21.2.3. користувач сплачує виконавцю штраф в розмірі 5 000 гривень і відшкодовує витрати та заподіяний автомобілю збиток (за наявності такого) в повному обсязі;

21.2.3.1. при використанні автомобіля в комерційних цілях, не передбачених та/або заборонених цим договором, в тому числі сервісах таксі, райд хейлингу (uber та подібні), перевозки людей, речей, тварин, сервісах доставки (glovo, rocket та інші);

21.2.3.2. при використанні автомобіля (управлінні автомобілем), а також при залишенні автомобіля в режимі «Очікування» за межами зони використання, позначеної в мобільному додатку Getmancar;

21.2.3.3. при евакуації автомобіля поліцією та/або відповідними службами, інспекціями паркування при паркуванні, залишенні автомобіля користувачем в період активного прокату та/або після завершення поїздки (каршерінгу).

Аналіз наведених вище пунктів договору свідчить про те, оспорюваний позивачкою підпункт договору (підпункт 21.2.2) передбачає сплату штрафу в розмірі 75 000 гривень виключно у разі порушення користувачем умов договору.

Ураховуючи наведене, суд робить висновок, що вказаний підпункт договору не є несправедливим, не суперечить добросовісності та не вносить істотний дисбаланс, оскільки штраф передбачено виключно за відповідні порушення умов договору.

Умови оспорюваного пункту договору не є несправедливими, вони не суперечать принципу добросовісності та не створюють істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

При цьому суд бере до уваги, що позивачка свідомо особисто підписала вказаний вище договір, ознайомилася з його умовами та погодилася із ними, про що свідчить факт приєднання її до публічного електронного договору, а також факт користування нею автомобілем на підставі такого договору.

Жодних зауважень чи заперечень при укладенні такого договору позивач не висловлювала.

Доказів зворотного матеріали справи не містять.

Крім того, суд приймає до уваги доводи відповідача, наведені в заперечення позову, про те, що на підставі умов публічного договору каршерінгу споживачі користуються автомобілем, середня вартість якого може становити від 5 000 доларів США (що еквівалентно 200 000 грн) і до 15 000 доларів США (що еквівалентно 629 000 грн).

Під час поїздки 18.12.2023 позивачка ОСОБА_1 користувалася автомобілем Mazda 3 BM (2014-2019) 2017 року випуску, середня вартість якого від 8 000 доларів США (що еквівалентно 335 000 грн) і до 12 000 доларів США (що еквівалентно 503 000 грн), що свідчить про безпідставність доводів позивачки про те, що штраф у розмірі 75 000 гривень є несправедливим.

Окремо суд звертає увагу на те, що позивачкою не надано жодних належних та допустимих доказів, які б вказували на те, що підпункт 21.2.2 договору якимось чином порушує її права, інтереси та/або інтереси.

За змістом ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Враховуючи викладене, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням щодо їх належності, допустимості та достовірності, а також приймаючи до уваги те, що позивачем не надано суду достатніх та переконливих доказів, які б в своїй сукупності дали б змогу дійти висновку про порушення її прав як споживача послуг, суд, розглянувши даний спір в межах заявлених позовних вимог, дійшов висновку, що позовні вимоги є безпідставними, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на позивача.

Н підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 247, 258, 259, 265, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Каршеринг Сольюшинз» про захист прав споживача шляхом визнання пункту договору недійсним відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Повне найменування сторін по справі:

позивач - ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Каршеринг Сольюшинз», місцезнаходження: м. Дніпро, просп. Олександра Поля, буд. 84, приміщення 63, код ЄДРПОУ 44344456.

Повний текст рішення складено 22.06.2026.

Суддя О. О. Ковбасюк