Ухвала суду № 139176870, 24.08.2026, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Незалежності, 1, м. Хмельницький, 29607, тел. (0382) 71-81-84, (0382) 71-81-83

e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, ЄДРПОУ 03500128

________________

УХВАЛА

"24" серпня 2026 р. Справа № 924/1118/24 (924/910/26)

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заверухи С.В., розглянувши матеріали

за позовом Фермерського господарства Борисівське 2016, м. Ізяслав Хмельницької області

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ЗОРЯ", м. Київ

про стягнення 4195794,82 грн.

(в межах справи за заявою Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області про банкрутство Фермерського господарства Борисівське 2016),

ВСТАНОВИВ:

17.08.2026р. до Господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Фермерського господарства Борисівське 2016, м. Ізяслав Хмельницької області до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ЗОРЯ", м. Київ про стягнення 4195794,82 грн.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 17.08.2026 року вказану позовну заяву передано для розгляду судді Заверусі С.В.

За правилами господарського процесуального законодавства позовна заява за формою та змістом повинна відповідати статтям 162, 164 ГПК України, а також вимогам статті 172 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Законом України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (ст. 4).

За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлена ставка судового збору у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Проте, позивачем не надано доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.

Представником ФГ "Борисівське 2016" подано клопотання про відстрочення сплати судового збору до ухвалення рішення у справі. В обґрунтування поданого клопотання про відстрочення сплати судового збору позивач посилається, зокрема, на те, що під час виконання своїх обов`язків ліквідатором було встановлено, що у банкрута відсутні відкриті рахунки в банківських установах. В квітні 2026 року ліквідатором відкрито ліквідаційний рахунок в АТ КБ ПриватБанк, на якому наразі відсутні грошові кошти. З отриманих ліквідатором документів було встановлено відсутність будь-яких активів (рухоме, нерухоме майно) у ФГ Борисівське 2016, які у своїй сукупності могли бути використані для сплати судового збору у розмірі 50349,54 грн. Фактично сплатити суму судового збору за рахунок ФГ Борисівське 2016 на дату звернення до суду із позовом не вбачається за можливе. Також, варто зазначити, що єдиним кредитором у справі про банкрутство ФГ Борисівське 2016 є ГУ ДПС у Хмельницькій області. Отже, в разі задоволення позову підлягають погашенню вимоги податкової служби, що призведе до наповнення Державного бюджету України. Фонд для виплати грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого кредиторами у цій справі не створено, а сплатити судовий збір, зважаючи на його значний розмір, за власні кошти ліквідатор не має можливості. Крім того, обмеження можливості відстрочити сплату судового збору згідно з пунктом 4 частини 1 статті 8 Закону України Про судовий збір лише юридичним особам, які перебувають у судових процедурах розпорядження майном та санації, заявник вважає дискримінаційним по відношенню до юридичних осіб, які перебувають в процедурі ліквідації (тобто офіційно визнані неплатоспроможними), та таким, що порушує принцип верховенства права.

Враховуючи скрутний матеріальний стан боржника, з метою забезпечення рівного доступу сторін до правосуддя, наповнення ліквідаційної маси боржника та задоволення вимог кредиторів, позивач просить суд відстрочити сплату судового збору до ухвалення судового рішення.

Судом відзначається, що згідно зі ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або 2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю; або 4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14.01.2021 у справі №0940/2276/18 зробила висновок, відповідно до якого положення підпунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення підпункту 3 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Такої позиції дотримується Верховний Суд і в ухвалах від 20.03.2026 у справі №910/14660/23, від 30.06.2023 у справі №910/8433/25.

Також із змісту п. 4 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" вбачається, що клопотання про відстрочення/розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру або звільнення від сплати допускається на стадіях розпорядження майном, санації, реструктуризації боргів. Водночас, заявником не визначено будь-якої умови відповідно до частини першої статті 8 Закону "Про судовий збір" в якості підстави для відстрочення сплати судового збору, а предметом цієї справи не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, що не може бути підставою для відстрочення сплати судового збору з урахуванням положень ст. 8 Закону України "Про судовий збір" та правового висновку Великої Палати Верховного Суду.

Верховний Суд в ухвалах від 20.03.2026 у справі № 910/14660/23, від 30.03.2026 у справі №910/8433/25 зазначив, що зі статті 8 Закону України "Про судовий збір" вбачається, що: 1) законодавець, застосував конструкцію "суд, враховуючи майновий стан сторони, може…", тим самим визначивши, що питання, зокрема, щодо звільнення, зменшення, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення, розстрочення; 2) умови застосування диференційовані за суб`єктним та предметним застосуванням.

За змістом наведених положень ст. 8 Закону України "Про судовий збір" відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, а також звільнення від його сплати або зменшення його розміру, є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо). Зазначені правові норми є диспозитивними і встановлюють не обов`язок, а право суду на власний розсуд звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір).

Суд наділений повноваженнями зменшити тягар судових витрат для особи, яка до нього звертається, шляхом відстрочення, розстрочення сплати судового збору або звільнення від його сплати. Водночас це не є обов`язком суду, а знаходиться у межах суддівського розсуду, який може бути реалізований за наявності певних обставин. Такі правові висновки містять постанова Великої Палати Верховного Суду від 29.11.2023 у справі №906/308/20, постанови Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 303/7754/21 та від 14.01.2025 у справі №904/11028/15 (904/5476/23).

Тобто, відстрочення сплати судового збору є правом суду, а не обов`язком, а відповідні норми закону - диспозитивними, а не імперативними.

Суд враховує, що за приписами ст. 7 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин.

Також, щодо майнового критерію заявника (через перебування боржника в процедурі банкрутства та необхідність витрат зі сплати судового збору у разі звернення до суду арбітражного керуючого від імені боржника) суд зазначає, що перебування боржника в процедурі банкрутства не звільняє його від сплати судового збору, а відповідні витрати належать до витрат арбітражного керуючого, пов`язаних з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство (неплатоспроможність), відшкодування яких врегульовано положеннями статті 30 КУзПБ. Джерелом відшкодування відповідних витрат є боржник, якщо: у боржника достатньо коштів для здійснення відповідних виплат арбітражному керуючому; цільове призначення цих коштів не містить обмежень (зокрема, для розрахунків у межах здійснення боржником господарської діяльності: оплата поточних рахунків (комунальні послуги, оренда, зарплати працівникам тощо)); у боржника відсутні перешкоди для розпорядження цими коштами (арешти, інші обтяження тощо). В іншому випадку джерелом відшкодування витрат арбітражного керуючого є фонд, що створюється та фінансується визнаними у справі кредиторами боржника (такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 14.01.2025 у справі № 904/11028/15 (904/5467/23)).

Крім, статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, тому самі лише обставини, пов`язані з фінансуванням та відсутність коштів для сплати судового збору не можуть вважатися безумовною підставою для звільнення від такої сплати при зверненні до суду.

Як зазначалось вище, відстрочення (розстрочення) сплати судового збору з підстав, передбачених статтею 8 Закону України "Про судовий збір", є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо). Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов`язок, а право суду на власний розсуд звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір). Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, узгоджується зі ст. 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (заява №24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (п. 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення від 28.05.85 у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (п. 57).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" (заява №28249/95) зазначено, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах. Вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить п. 1 ст. 6 Конвенції (п. п. 59, 60).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору з огляду на його безпідставність. При цьому судом враховано, що саме лише посилання заявника на дискримінаційність передбаченої пунктом 4 частини 1 статті 8 Закону України Про судовий збір можливості відстрочити сплату судового збору лише юридичним особам, які перебувають у судових процедурах розпорядження майном та санації, не дає підстав для розширювального тлумачення даної норми закону.

Відповідно до частин 1, 2 статті 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 164, 172 цього Кодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення позивачем ухвали.

Виходячи з наведеного, суд вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху, надавши позивачу строк у п`ять днів для усунення зазначених недоліків, зокрема, в частині надання доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.

У разі невиконання вимог ухвали у визначений строк, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 42, 162, 164, 172, 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору відмовити.

Позовну заяву залишити без руху, надавши позивачу строк у 5 днів з дня вручення ухвали для усунення зазначених недоліків.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання; строк та порядок оскарження даної ухвали визначені у ст. ст. 255, 256 ГПК України.

Суддя С.В. Заверуха