Рішення № 139176742, 20.08.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" серпня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/738/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шатернікова М.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (01001, м. Київ, вул. Госпітальна, буд. 12-Г) в особі філії - Дніпропетровське обласне управління акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (49017, м. Дніпро, пр. Науки, буд. 115)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дамант" (61002, м. Харків, вул. Артема, буд. 8)

про стягнення 46431,07 грн.

без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії - Дніпропетровське обласне управління акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Дамант" про стягнення 46431,07 грн., з яких: заборгованість за послуги у розмірі 28374,60 грн., пеня у розмірі 8741,71 грн., 3% річних у розмірі 2541,98 грн., інфляційні втрати у розмірі 6772,78 грн. та судові витрати.

Позов обґрунтовано неналежним виконання з боку відповідача взятих на себе зобов`язань за договором банківського рахунку №11-24-239 від 23.03.2015 в частині своєчасного та повного здійснення платежів за надані послуги.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.03.2026 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк у п`ять днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.

18.03.2026 в системі діловодства Господарського суду Харківської області зареєстровано заяву про усунення недоліків позовної заяви (вх. №6465) із доданими документами, яку досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.03.2026 (суддя Сальнікова Г.І.) позовну заяву АТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Дніпропетровське обласне управління акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 922/738/26. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Розпорядженням керівника апарату суду № 229/2026 від 19.06.2026 призначений повторний автоматизований розподіл справи через тимчасову непрацездатність судді Сальнікової Г.І., що вже триває 30 і більше календарних днів поспіль.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.06.2026 для розгляду справи № 922/738/26 визначено суддю Шатернікова М.І.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.06.2026 справу № 922/738/26 прийнято суддею Шатерніковим М.І. до провадження.

Станом на дату відкриття провадження у даній справі відповідачем не зареєстровано "Електронний кабінет" в Єдиній судовій інформаційно - телекомунікаційній системі відповідно до положень частини 6 статті 6 та частини 7 статті 42 ГПК України, а тому з метою повідомлення відповідача про розгляд даної справи, копію ухвали Господарського суду Харківської області про відкриття провадження у справі від 23.03.2026 було надіслано засобами поштового зв`язку на належну адресу відповідача, що вказана у позовній заяві та яка підтверджена відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яку повернуто на адресу суду з довідкою відділення оператора поштового зв`язку "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно з частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Разом з тим, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі. Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному разі суду.

Аналогічний правовий висновок знайшов своє змістовне відображення у численних постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.07.2022 у справі №908/3468/13, від 13.01.2020 у справі №910/22873/17 тощо.

Окрім того, за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Ухвала Господарського суду Харківської області від 23.03.2026 по справі № 922/738/26 була оприлюднена в електронному вигляді в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що вбачається за веб-адресою: https://reyestr.court.gov.ua/.

Отже, матеріали справи свідчать, що учасники справи повідомлені належним чином про розгляд даної справи. Водночас судом було створено всім учасникам справи належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів для обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Будь-яких заяв або клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до статті 252 ГПК України від учасників справи на адресу суду не надходило.

З урахуванням наведеного, оскільки відповідачем не було надано суду відзиву на позовну заяву, справа розглядається за наявними матеріалами, відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.

Одночасно судом враховано, що відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття "розумного строку" не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013, Папазова та інші проти України від 15.03.2012).

Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити "розумним", не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Суд враховує, що за приписами ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з рекомендаціями Верховного Суду від 04.03.2022 щодо особливостей здійснення правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, процесуальні строки, зокрема, проведення підготовчого провадження, розгляду справи по суті в умовах воєнного чи надзвичайного стану, визначено як розумні.

Суд констатує, що м. Харків розташоване близько до Державного кордону з російською федерацією, яка 24 лютого 2022 року розпочала повномасштабну військову агресію проти України. Місто Харків постійно знаходиться під ворожим обстрілом, в місті по декілька годин на день оголошують повітряну тривогу, що зумовлює необхідність вимушеного перебувати в укритті задля збереження життя та здоров`я людей, через що відсутня можливість мешканців Харкова повноцінно працювати та отримувати постійний доступ до мережі Інтернет.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, з метою створення учасникам справи необхідних умов для встановлення фактичних обставин і правильного застосування законодавства, забезпечення рівності всіх учасників справи перед законом і судом, та надання можливості всім учасникам провадження скористатись повним обсягом процесуальних прав, з урахуванням режиму воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022 (із внесеними в подальшому змінами), розгляд справу здійснено поза межами встановленого Господарським процесуальним кодексом України строку, але у "розумний строк", тобто такий, що є об`єктивно необхідним для вирішення судом спору.

Положеннями частини 4 статті 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

На підставі вищевикладеного, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, постійні тривоги, які впливають на виготовлення процесуальних документів, наявної беззаперечної та відкритої інформації щодо постійних обстрілів міста Харкова та Харківської області, а також приймаючи до уваги знаходження судді Шатернікова М.І. на лікарняному до 12.08.2026 року, рішення суду було підписано після виходу судді Шатернікова М.І. з лікарняного.

Дослідивши наявні матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

З матеріалів справи убачається, що відповідно до заяви ТОВ "Дамант" про відкриття поточного рахунку від 23.03.2015, між Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" в особі філії - Дніпропетровського обласного управління АТ "Ощадбанк" (банк, позивач) та ТОВ "Дамант" (клієнт, відповідач, боржник) було укладено договір банківського рахунку № 11-24-239 від 23.03.2015.

Згідно з пунктом 1.1. договору за цим договором відповідно до законодавства України банк зобов`язується надавати клієнту послуги з розрахунково-касового обслуговування, які пов`язані із переказом грошей з рахунка (на рахунок) цього клієнта, видачею йому грошей у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених цим договором, а клієнт зобов`язується оплачувати вартість таких послуг та надає банку право користуватися тимчасово вільними коштами клієнта на власний розсуд.

Відповідно до умов пункту 2.1. договору передбачено, що банк протягом трьох банківських днів після надання всіх необхідних документів зобов`язується відкрити клієнту поточний рахунок № НОМЕР_1 в гривні України (далі - рахунок) та надавати послуги розрахунково - касового обслуговування (далі - послуги) відповідно до умов цього договору, законодавства України, в т. ч. нормативно - правових актів Національного банку України.

Порядок здійснення банком за цим договором операцій з розрахунково-касового обслуговування визначається законодавством України, зокрема: Законом України "Про банки і банківську діяльність", Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму", іншими нормативно - правовими актами України, в тому числі нормативно - правовими актами Національного банку України (пункт 2.2. договору).

Умовами пункту 2.3 договору погоджено, що оплата за послуги, надані банком клієнту відповідно до переліку операцій з розрахунково - касового обслуговування, здійснюється згідно з тарифами за послуги філії - Дніпропетровське обласне управління АТ "Ощадбанк" (додаток №1 до договору, який є його невід`ємною складовою частиною), які можуть бути змінені банком в порядку, визначеному умовами цього договору (далі - тарифи).

Додатком №1 до спірного договору (Тарифи за послуги ДОУ АТ "Ощадбанк" (тарифний пакет "Бізнес")) передбачені послуги банку, їх вартість та строки оплати, зокрема, згідно з пунктом 2.1.2.1. послуги з щомісячного обслуговування тарифного пакету вартістю 99 грн. зі сплатою не пізніше 5 числа наступного місяця.

Згідно з пунктом 3.1. договору вартість послуг банку визначена в тарифах у вигляді суми тарифу - вартості послуги.

Відповідно до пункту 3.2. договору при настанні термінів оплати вартості наданих банком послуг розрахунково-касового обслуговування клієнт доручає банку здійснювати договірне списання коштів в передбаченому тарифами розмірі, що необхідний для оплати наданих банком послуг з рахунку клієнта, а також інших поточних рахунків клієнта, відкритих в АТ "Ощадбанк", або тих, що будуть відкриті протягом строку дії цього договору. Сплата клієнтом коштів за надані банком послуги здійснюється одночасно з проведенням операції, авансом або не пізніше визначеного числа місяця наступного за звітним відповідно до додатку 1 до цього договору.

Згідно з пунктом 4.1. договору, банк зобов`язується: відкрити клієнту рахунок протягом трьох банківських днів після надання клієнтом всіх необхідних документів згідно з вимогами нормативно-правових актів Національного банку України; приймати і зараховувати на рахунок клієнта грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про проведення операцій за рахунком; надавати клієнту послуги відповідно до вимог законодавства України та умов цього договору. Здійснювати приймання та видачу готівки з рахунку клієнта відповідно до вимог законодавства України в т. ч. нормативно - правових актів Національного банку України та інші.

Згідно з пунктом 4.2.6. договору банк має право отримувати від клієнта оплату вартості за надані послуги відповідно до тарифів.

Відповідно до п.9.1, 9.2 розділу 9 договору, цей договір набуває чинності з дати підписання сторонами та діє протягом одного календарного року. Дія договору автоматично продовжується на кожний наступний рік на тих самих умовах, якщо жодна із сторін не попередить в письмовій формі іншу сторону про припинення його дії не менше ніж за один місяць до закінчення відповідного строку дії договору.

Будь-яка із сторін має право розірвати цей договір, надіславши відповідне письмове повідомлення іншій стороні не пізніше, ніж за двадцять календарних днів до запланованої дати розірвання. Сторона, що отримала таке повідомлення, повинна відповісти на нього не пізніше ніж через двадцять календарних днів з дати його отримання.

Згідно з довідкою від 23.03.2015 за вих. №11-26/1152 банк повідомив клієнта про те, що в філії - Дніпропетровське обласне управління АТ "Ощадбанк" 23.03.2015 відкрито рахунок №26006301469470.

Згідно з п.п 8.1.3.1 п. 8.1 договору, рахунок може бути закритий за ініціативою банку у випадку, якщо протягом трьох років підряд з дня відкриття рахунку, або з дати останньої операції не здійснюються операції по рахунку.

Обставини справи свідчать та позивачем зазначено, що 17.07.2023 банком закрито поточний рахунок клієнта, оскільки протягом трьох років не здійснювались операції та відсутні залишки на рахунку клієнта. Зазначено, що відповідно до історії рахунку №35708975270072 (UAH), IBAN:UA84305482000003570897.5270072, станом на 06.07.2023, заборгованість клієнта по оплаті за щомісячне обслуговування тарифного пакету становить 28374,60 грн.

Позивачем в обґрунтування позовних вимог зазначено, що банк виконував свої обов`язки за договором, а клієнт, на відміну від банку, свої зобов`язання за договором не виконував, не сплачував вартість послуг банку згідно з тарифами в порядку, визначеному умовами договору. Банк неодноразово звертався до клієнта щодо необхідності погашення заборгованості за обслуговування поточного рахунку згідно тарифів банку та договору банківського рахунку.

Згідно листа від 27.03.2025 за виx. №103.40/645-14/23 банк повідомив клієнта, що станом на 27.03.2025 згідно договору банківського рахунку №11-24-239 від 23.03.2015 за ТОВ "Діамант" обліковується заборгованість у розмірі 28374,60 грн., яку терміново необхідно сплатити, який залишено без відповіді та задоволення.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд керується наступним.

Стаття 11 ЦК України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банком є юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги. Клієнтом банку є будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку.

Відповідно до частини 2 статті 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк має право здійснювати банківську діяльність на підставі банківської ліцензії шляхом надання банківських послуг. Банк здійснює професійну діяльність на ринках капіталу на підставі ліцензії, що видається Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

До банківських послуг належать відкриття та ведення поточних (розрахункових, кореспондентських) рахунків клієнтів, у тому числі у банківських металах, та рахунків умовного зберігання (ескроу) (пункт 2 частини 3 статті 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність").

Статтею 1066 ЦК України передбачено, що за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Відповідно до частини 1 статті 1067 ЦК України договір банківського рахунка укладається в письмовій формі для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка в банку на умовах, погоджених сторонами.

За змістом статті 1068 ЦК України банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Разом з тим, свобода договору, закріплена у якості однієї із засад цивільного законодавства, сформульована у статтях 6 та 627 ЦК України, у відповідності до яких сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, укладаючи та підписуючи договір банківського рахунку №11-24-239 від 23.03.2015 сторони чітко визначили та погодили всі істотні умови договору, взаємні права та обов`язки кожної із сторін, а також відповідальність сторін у разі порушення умов договору.

Доказів попередження жодної із сторін в письмовій формі іншу сторону про припинення дії спірного договору не менше ніж за один місяць до закінчення строку дії договору чи розірвання сторонами спірного договору матеріали справи не містять.

Беручи до уваги встановлену статтею 204 ЦК України та неспростовану в межах цієї справи в порядку статті 215 ЦК України презумпцію правомірності означеного договору, суд вважає його належною у розумінні статей 11, 509 ЦК України підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором кореспондуючих прав і обов`язків сторін.

Згідно з пунктом 4.1. договору, банк зобов`язується: відкрити клієнту рахунок протягом трьох банківських днів після надання клієнтом всіх необхідних документів згідно з вимогами нормативно-правових актів Національного банку України; приймати і зараховувати на рахунок клієнта грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про проведення операцій за рахунком; надавати клієнту послуги відповідно до вимог законодавства України та умов цього договору. Здійснювати приймання та видачу готівки з рахунку клієнта відповідно до вимог законодавства України в т. ч. нормативно - правових актів Національного банку України та інші.

Згідно з довідкою від 23.03.2015 за вих. №11-26/1152 банк повідомив клієнта про те, що в філії - Дніпропетровське обласне управління АТ "Ощадбанк" 23.03.2015 відкрито рахунок №26006301469470, а тому з матеріалів справи убачається, що банк належним чином виконав взяті на себе договірні зобов`язання перед відповідачем.

Згідно з п.п 8.1.3.1 п. 8.1 договору, рахунок може бути закритий за ініціативою банку у випадку, якщо протягом трьох років підряд з дня відкриття рахунку, або з дати останньої операції не здійснюються операції по рахунку.

Матеріали справи свідчать та позивачем зазначено, що 17.07.2023 банком закрито поточний рахунок клієнта, оскільки протягом трьох років не здійснювались операції та відсутні залишки на рахунку клієнта.

Відповідно до пункту 4.3 договору клієнт зобов`язується: виконувати умови цього договору та вимоги законодавства України, в тому числі нормативно - правових актів Національного банку України (п. 4.3.3 договору); здійснювати розрахунки в межах залишку коштів на рахунку протягом встановленого операційного часу, визначеного п. 5.2 цього договору (п. 4.3.4 договору); сплачувати вартість послуг банку згідно з тарифами в порядку, визначеному розділом 3 цього договору (п. 4.3.10 договору); своєчасно поповнювати рахунок грошовими коштами, у разі відсутності або недостатності коштів на рахунку, з метою належного виконання своїх зобов`язань за цим договором щодо сплати на користь банку вартості наданих ним послуг, в тому числі з метою забезпечення можливості здійснення банком права договірного списання коштів у сумі, необхідній для повної оплати послуг, а також в інших випадках, визначених цим договором, для реалізації банком права договірного списання коштів з рахунку (п. 4.3.11 договору).

Згідно з пунктом 4.4. договору клієнт має право: самостійно розпоряджатися наявними на рахунку коштами в порядку, визначеному законодавством України, за винятком примусового чи договірного списання коштів чи зупинення операцій клієнта за рахунком, у випадках, передбачених законодавством України та цим договором: отримувати готівкові кошти у випадках, передбачених законодавством України, за умови наявності коштів на рахунку; вимагати своєчасного і повного здійснення операцій по рахунку та надання банком послуг за цим договором.

Порядок розрахунків за договором передбачено п.п. 5.1, 5.2 договору. Так, клієнт може здійснювати безготівкові розрахунки шляхом використання відповідних розрахункових документів, передбачених законодавством України. Банк здійснює розрахункові операції за цим договором відповідно до законодавства України, в тому числі нормативно - правових актів Національного банку України, за умови належного оформлення клієнтом розрахункових документів. Платежі з рахунку клієнта банк виконує в межах залишку коштів на рахунку на початок операційного дня та з урахуванням поточних надходжень коштів на рахунок протягом операційного часу. Операційний час триває з 08 год. 30 хв. до і 7 год. 00 хв., в п`ятницю та передсвяткові дні з 08 год. 30 хв. до 16 год. 00 хв. (крім вихідних, святкових та неробочих днів). Операційний час не включає обідню перерву з 13 год. 00 хв. до 13 год. 45 хв.

З матеріалів справи убачається та відповідачем не спростовано, що відповідач взяті на себе договірні зобов`язання належним чином не виконував та відповідно до історії рахунку №35708975270072 (UAH), IBAN:UA843054820000035708975270072, а також виписок по рахунку обліку строкової заборгованості №35707301469470 за період з 23.03.2015 по 31.12.2016, IBAN: НОМЕР_2 за період з 01.01.2017 по 17.07.2023 та обліку простроченої заборгованості №35708975270072 за період з 08.06.2015 по 31.12.2016, IBAN: НОМЕР_3 за період з 01.01.2017 по 01.02.2026 заборгованість клієнта по оплаті за щомісячне обслуговування тарифного пакету "Бізнес +" становить 28374,60 грн.

Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій. Інформація про стан особових рахунків клієнтів може надаватись їх власникам та органам, які мають право на отримання такої інформації згідно із законодавством України (пункт 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України №75 від 04.07.2018).

Суд також приймає до уваги правову позицію Верховного Суду у постанові від 23.09.2019 у справі №910/10254/18, від 04.05.2023 у справі №925/636/22, що виписки з особового рахунка клієнта банку (банківські виписки з рахунку позичальника) є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Статтями 525, 526 ЦК України, що кореспондуються за змістом з положеннями статті 193 ГК України, передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Із змісту наведеної норми права слідує, що однією із основних умов виконання зобов`язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. При цьому коли одна із сторін за умовами договору взяла на себе певні зобов`язання, то інша сторона вправі очікувати, що такі будуть виконані належним чином, а у разі коли інша сторона порушила умови, зобов`язання вважається не виконаним.

Верховний Суд у постанові від 01.03.2021 у справі №180/1735/16-ц зазначив, що принцип належного виконання зобов`язання полягає в тому, що виконання має бути проведене, зокрема у належний строк (термін).

Верховний Суд у постанові від 08.06.2022 у справі №913/618/21 виснував, що обов`язок доведення факту здійснення відповідачем оплати, заявленої позивачем до стягнення, покладається на відповідача.

Враховуючи вищевказані обставини, відсутність у матеріалах справи доказів, які б спростовували наявність заборгованості відповідача перед позивачем, а також доказів, які б свідчили про сплату заборгованості за надані банківські послуги, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення основної заборгованості у розмірі 28374,60 грн., є обґрунтованою, правомірною, підтвердженою наявною в матеріалах справи сукупністю належних та допустимих доказів, не спростованою відповідачем, а тому підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення пені у розмірі 8741,71 грн., 3% річних у розмірі 2541,98 грн., інфляційні втрати у розмірі 6772,78 грн., суд зазначає наступне.

Положеннями чинного законодавства України, а саме статтею 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 625 ЦК України).

Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.2019 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17).

Суд зазначає, що вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18).

Визначені частиною 2 статті 625 ЦК України право стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані.

При здійсненні розрахунку суд враховує, що нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Нарахування інфляційних втрат за наступний період здійснюється з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання (правова позиція щодо порядку нарахування інфляційних викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №916/190/18 від 04.06.2019 та у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у справі №905/600/18 від 05.07.2019.

Перевіривши правомірність та правильність здійсненого позивачем детального розрахунку 3% річних у розмірі 2541,98 грн., інфляційні втрати у розмірі 6772,78 грн. суд зазначає, що розрахунки відповідають обставинам справи, наведеним вимогам законодавства, погодженим умовам договору, а тому позовна вимога про стягнення зазначених 3% річних, інфляційних втрат є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Окрім того, позивач просив стягнути з відповідач пеню за прострочення зобов`язання в сумі 8741,71 грн, нараховану за період з 01.02.2025 по 31.01.2026.

За приписами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Також за статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Системний аналіз положень законодавства вказує, що забезпечення виконання зобов`язання має правовою метою надання контрагентам можливості передбачити у відповідному правочині правові наслідки неналежного виконання обов`язків за відповідним правочином. При цьому право погодити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій узгоджується із свободою договору, передбаченою статтею 627 ЦК України.

Відповідно до умов пункту 6.4 договору, за несвоєчасне поповнення рахунку відповідно до умов п. 4.3.11 договору, що призвело до неможливості здійснити договірне списання грошових коштів за надані банком послуги, клієнт сплачує банку пеню у розмірі 0.2% від належної до сплати суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Разом з тим, суд зауважує, що за приписами частини 6 статті 232 ГК України, який на момент виникнення та існування спірних правовідносин був чинним, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Вказаним приписом передбачено не позовну давність, з посиланням на яку позивачем визначено період розрахунку пені з 01.02.2025 до 31.01.2026, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане. Законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду.

Суд приймає до уваги висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.10.2024 у справі №911/952/22 про те, що у кожному конкретному випадку господарські суди повинні належним чином проаналізувати умови укладених між сторонами договорів щодо нарахування штрафних санкцій та встановити, чи містить відповідний пункт договору або певний термін, шляхом вказівки на подію (день сплати заборгованості, день фактичної оплати, фактичний момент оплати), або інший строк, відмінний від визначеного частиною шостою статті 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців (див. постанову об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 серпня 2021 року у справі №910/13575/20). Велика Палата Верховного Суду виснувала, що застосування в тексті господарського договору формулювання "за кожен день прострочення" не можна вважати установленням іншого, ніж визначеного частиною шостою статті 232 ГК України, строку нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені).

Згідно з статтею 236 ГПК України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Натомість суд зазначає, що умова пункт 6.4. договору про нарахування пені за кожен день прострочення з урахуванням наведених вище висновків Великої Палати Верховного Суду не містить іншого строку, відмінного від встановленого частиною 6 статті 232 ГК України.

Пунктом 7 Розділу IX Прикінцевих положень Господарського кодексу України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Вказаний пункт введений в дію на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року №540-IX, який набрав чинності з 2 квітня 2020 року, і дія вказаного Закону фактично надає можливість нараховувати штрафні санкції більше, ніж за шість місяців.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" з 12 березня 2020 року на усій території України встановлено карантин, дія якого тривала до 30.06.2023.

З огляду на наведене, після закінчення строку дії карантину, правові підстави для нарахування пені за період більший, ніж передбачено частиною 6 статті 232 ГК України, відсутні. При цьому слід зазначити, що суд не вправі самостійно визначати період розрахунку пені, оскільки наведене право належить виключно позивачу з урахуванням вказаних положень законодавства, судової практики та погоджених між сторонами умов договору.

З огляду на викладене, перевіривши правомірність та правильність здійсненого позивачем детального розрахунку пені за період з 01.02.2025 до 31.01.2026 по зобов`язанням за надані послуги, які виникли у період з березня 2015 року по липень 2023 року, прострочення по оплаті яких мало місце з 6 числа наступного місяця за місяцем надання відповідних послуг, суд зазначає, що заявлена до стягнення пеня у розмірі 8741,71 грн. за період з 01.02.2025 до 31.01.2026 урахуванням положень законодавства, судової практики та погоджених умов договору є неправомірною, а тому суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовної вимоги про стягнення пені.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Вказані вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Однак з огляду на положення статей 13, 74 ГПК України, жодних доказів на спростування встановлених обставин справи та часткової обґрунтованості заявлених позовних вимог, відповідачем суду не надано та матеріали справи не містять.

З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями статті 129 ГПК України, та враховуючи висновки суду про часткове задоволення позову, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дамант" (61002, м. Харків, вул. Артема, буд. 8, код ЄДРПОУ 39612737) на користь Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (01001, м. Київ, вул. Госпітальна, буд. 12-Г, код ЄДРПОУ 00032129) в особі філії - Дніпропетровське обласне управління акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (49017, м. Дніпро, пр. Науки, буд. 115, код ЄДРПОУ 09305480) заборгованість за послуги у розмірі 28374,60 грн, 3% річних у розмірі 2541,98 грн, інфляційні втрати у розмірі 6772,78 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2701,42 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).

Відповідно до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено "20" серпня 2026 р.

СуддяМ.І. Шатерніков