Рішення № 139176728, 29.07.2026, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29 липня 2026 року м. ТернопільСправа № 921/262/21

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Руденка О.В.

за участі секретаря судового засідання Касюдик О.О.

розглянув справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

до відповідача Акціонерного товариства "Тернопільобленерго"

про стягнення пені в сумі 2007176,17 грн; штрафу 7% від суми прострочення понад 30 днів в сумі 2571409,94 грн; 3% річних від простроченої суми заборгованості в сумі 261387 грн та інфляційні втрати в сумі 342860,50 грн.

за участі представників:

позивача: Горопашний І.В., довіреність (в режимі відеоконференції);

відповідача: Янчак Г.Р., самопредставництво.

Суть справи.

У провадженні Господарського суду Тернопільської області перебуває справа за позовом ПАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" до АТ "Тернопільобленерго" про стягнення 5 182 833,61 грн.

Хід судового розгляду та процесуальні дії, що вчинялися учасниками справи та судом відображені у відповідних судових ухвалах.

В обґрунтування заявлених вимог, підтриманих у судовому засіданні повноважним представником, позивач посилається на неналежне виконання його контрагентом взятих на себе договірних зобов`язань, внаслідок чого останньому нараховані штрафні санкції, три проценти річних та інфляційні втрати, сума яких заявлена до стягнення.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечила з підстав, викладених у відзиві на позов №4087/29 від 09.06.2021 та запереченнях на відповідь на відзив №1273/36 від 06.02.2026. Серед іншого зазначає, що зобов`язання з оплати послуг відповідачем виконані задовго до завершення 2020 року.Вважає, що позивач безпідставно заявив вимоги про стягнення штрафу - 1 065 443,03 грн та пені -979 391,29 грн, котрі нараховані на суми планових платежів. Окрім того, за твердженням АТ "Тернопільобленерго", у спірний період підлягала застосуванню постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 8 квітня 2020 року №766 . Тобто, протягом квітня 2020 січня 2021 позивач мав повноваження не застосовувати до свого контрагента штрафні санкції пеню та штраф 7%, однак, прийняв рішення про їх стягнення незважаючи на те, що основні зобов`язання за договором були давно виконані. Також, нараховані 2 007 176,17 грн пені штрафу 2 571 409,94 грн штрафу відповідач просить суд вважати неспівмірними, оскільки на дату звернення до суду заборгованості за основними зобов`язаннями у АТ "Тернопільобленерго" не було, тому і співставити їх для оцінки співмірності немає з чим.

Також, відповідач зазначає, що в силу Закону України "Про ринок електричної енергії", у зв`язку з введенням воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року НКРЕКП було прийнято постанову №332 від 25.02.2022, якою надано настанову зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії. Тобто, підлягають зупиненню як нарахування, так і стягнення штрафних санкцій.

З наведеного в сукупності відповідач вважає безпідставними позовні вимоги в частині стягнення 257 072,28 грн. інфляційних нарахувань, 41 341,96 грн. річних, 1 331 104,18 грн. пені та 1 563 979,43 грн. штрафу. В іншій частині, розмір заявлених до стягнення з АТ "Тернопільобленерго" пені та штрафу, нарахованих за липень 2019 - жовтень 2020 року слід зменшити до 75 000 грн.

Крім того, відповідач також звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За приписами п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягненні неустойки (як штрафу, так і пені) застосовується позовна давність в один рік. Таким чином позовна давність щодо стягнення спливає через рік від дня, за який нараховано санкцію. В той же час позивач звернувся до суду лише в квітні 2021 року за період липень 2019 - жовтень 2020 року, посилаючись на введення в Україні карантину для запобігання поширенню коронавірусної хвороби. При цьому ним зазначено, що штрафні санкції нараховані в межах строку позовної давності, що не відповідає дійсності.

Позивач у відповіді на відзив №01/26527 від 25.06.2021 та письмових поясненнях №б/н (вх. №2689) від 06.04.2026, заперечив проти тверджень відповідача, зазначивши, що невиконане зобов`язання зі сплати кожного чергового планового платежу існує у часі з моменту його виникнення і не припиняється по закінченню розрахункового місця, а підлягає виконанню в межах проведення розрахунку за фактичний обсяг наданих послуг. Зазначає, що можливе коригування як в сторону зменшення так і в сторону збільшення фактичного обсягу/вартості послуги за договором, а також в подальшому і повторне коригування (яке може бути як в сторону збільшення так і зменшення обсягу та вартості послуги), однак до моменту дати формування та підписання сторонами акту коригування діючим є обсяг та розмір грошового зобов`язання визначений в первинному акті приймання-передачі послуги, який узгоджений сторонами та є дійсним на цей період до дати підписання відповідних актів коригувань.

Позивач вказує, що відповідно до п. 3 постанови НКРЕКП від 8 квітня 2020 року №766 оператору системи передачі дозволено не застосовувати до операторів систем розподілу заходи, передбачені пунктами 5.7 та 7.4 Типового договору про надання послуг з передачі електричної енергії, що є додатком 6 до Кодексу системи передачі, що не є тотожним поняттям із "заборонити застосовувати".

Також позивач, звертає увагу, що відповідно до правових висновків, що наведені у постанові Верховного Суду від 4 липня 2025 року по справі №908/948/23, положення постанови НКРЕКП від 25 лютого 2022 року № 332 щодо зупинення на період дії в Україні воєнного стану і протягом 30 днів після його припинення або скасування нарахування та стягнення штрафних санкцій стосуються виключно штрафних санкцій за цей період і не можуть бути поширені на штрафні санкції, право на нарахування яких виникло до введення воєнного стану. Норма щодо зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій не містить вказівки про надання їй зворотної дії в часі, що дозволило б застосовувати її до порушень чи прострочень, що сталися в попередні періоди.

Оскільки з 12.03.2020 по 30.06.2023 на території України Кабінетом Міністрів України офіційно установлено карантин з метою запобігання поширенню COVID-19, встановлена ст. 257, 258 Цивільного кодексу України позовна давність продовжена на строк дії карантину. Так як станом на 12.03.2020 позовна давність за заявленими вимогами не закінчилася, то відповідно до п.12 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України вона була продовжена на строк дії карантину. Таким чином, за твердженням ПАТ ""Національна енергетична компанія "Укренерго" до заявлених вимог не може застосовуватись строк позовної давності.

Справа розглядалась в режимі відеоконференції з технічною фіксацією (звукозапис) судового процесу відповідно до ст. ст. 197, 222 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.

Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" є юридичною особою, яка утворена як акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, унаслідок реорганізації шляхом перетворення Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 15.02.2019 №73 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 №829-р "Про погодження перетворення державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" у приватне акціонерне товариство" (пункт 1.1 Статуту Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго").

Товариство є правонаступником майна, усіх прав та обов`язків Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (пункт 3.2 Статуту Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго").

Отже, позивач є правонаступником прав і обов`язків Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" за договором про надання послуг з передачі електричної енергії №0516-02041/400 від 05.06.2019.

Крім того, 29.04.2025 річними загальними зборами АТ "Тернопільобленерго" було затверджено нову редакцію статуту, відповідно до п.1.2. якого Акціонерне товариство "Тернопільобленерго" є новим найменуванням Відкритого акціонерного товариства "Тернопільобленерго".

Як вбачається з матеріалів справи, 05.06.2019 між ДП "Національна енергетична компанія "Укренерго" (Оператор системи передачі, ОСП) та ВАТ "Тернопільобленерго" (Користувач системи передачі, Користувач) було укладено договір про надання послуг з передачі електричної енергії №0516-02041/400.

У подальшому між позивачем та відповідачем умови договору про надання послуг з передачі електричної енергії №0516-02041/400 змінювались шляхом підписання додаткових угод до договору та станом на момент виникнення спірних правовідносин договір про надання послуг з передачі електричної енергії №0516-02041/400 діяв у редакції додаткової угоди №477 від 30.07.2019, згідно з п.1.1. якої ОСП зобов`язується надавати послугу з передачі електричної енергії (далі - Послуга), а Користувач зобов`язується здійснювати оплату за послугу на умовах цього правочину .

Так, за положеннями п.3.1 угоди, ціна договору визначається згідно з діючим на момент надання послуги тарифом на послуги з передачі електричної енергії, встановленим Регулятором, та оприлюднюється ОСП на власному вебсайті в мережі Інтернет.

Згідно з п.4.1. укладеного правочину для розрахунків за цим договором використовується плановий та фактичний обсяг послуги:

1) плановий обсяг послуги визначається на основі наданих Користувачем і погоджених ОСП повідомлень щодо планового обсягу передачі електроенергії на розрахунковий місяць;

2) визначення фактичного обсягу послуги у розрахунковому місяці здійснюється:

для ОСР на підставі даних щодо обсягів технологічних витрат електричної енергії та її розподіл електричними мережами ОСР;

для електропостачальників на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії споживачами електропостачальника;

для споживачів електричної енергії, які мають намір купувати електричну енергію для власного споживання за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку, незалежно від точки приєднання на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії цими споживачами;

для споживачів електричної енергії, які приєднані до мереж ОСП, незалежно від способу купівлі електричної енергії (в електропостачальника за Правилами роздрібного ринку чи за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку) на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії цими споживачами;

для виробників електричної енергії на підставі даних щодо обсягів електричної енергії, необхідної для забезпечення власних потреб електричних станцій, на яких відсутня генерація.

З цією метою використовуються дані обліку Адміністратора комерційного обліку.

Відповідно до п.5.1 угоди планова та фактична вартість послуги (грн) визначається шляхом множення планового та фактичного обсягу послуги (МВт-год) за розрахунковий період на тариф, встановлений Регулятором (грн/МВт-год).

Розрахунковим періодом є 1 календарний місяць (пункт 6.1. договору).

Згідно з п.6.2. договору Користувач здійснює поетапну попередню оплату планової вартості послуги ОСП таким чином:

1 платіж до 17:00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі не менше 1/5 від планової вартості послуги, визначеної згідно з розділом 5 цього договору. Подальша оплата може здійснюватися щоденно або шляхом сплати 1/5 від планової вартості послуги, яка визначена згідно з розділом 5 цього договору, у кожен з наступних періодів:

2 платіж - з 06 до 10 числа розрахункового місяця;

3 платіж - з 11 до 15 числа розрахункового місяця;

4 платіж - з 16 до 20 числа розрахункового місяця;

5 платіж - з 21 до 25 числа розрахункового місяця.

При цьому розмір оплати у вказані періоди повинен бути не меншим планової вартості послуг, яка визначена згідно з розділом 5, на 5 днів наперед.

Відповідно до п.6.3 договору у разі зміни планових обсягів послуги протягом розрахункового місяця Користувач: передає ОСП письмове факсимільне повідомлення про зміну обсягів послуги не менше ніж за 2 робочі дні до моменту очікуваної зміни планових обсягів послуги; сплачує вартість послуги до дати очікуваного перевищення запланованих обсягів послуги або зменшує останній /останні планові платежі на відповідну суму у разі зменшення запланованих обсягів послуги.

Користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг послуги протягом 3 банківських днів з дати отримання та на підставі акта приймання-передачі послуги, який ОСП надає Користувачу протягом перших 5 робочих днів місяця, наступного за розрахунковим. Оплата послуги здійснюється на підставі рахунків, наданих Виконавцем або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою "Системи управління ринком" (далі-Сервіс), з використанням електронно-цифрового підпису тієї особи, яка уповноважена підписувати документи в електронному вигляді, у порядку, визначеному законодавством (п. 6.5 договору).

У разі виникнення розбіжностей за отриманим від ОСП за попередній розрахунковий місяць актом приймання-передачі послуги Користувач має право оскаржити зазначену в акті приймання-передачі послуги вартість послуги шляхом направлення ОСП повідомлення протягом 5 робочих днів з моменту отримання акта. Процедура оскарження не звільняє Користувача від платіжного зобов`язання у встановлений договором термін. Якщо користувач не надає ОСП повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дати отримання акта приймання-передачі послуги, то вважається, що цей акт прийнято без розбіжностей (п.6.6 угоди).

Планові обсяги передачі електроенергії Користувач зобов`язаний подавати ОСП до 25 числа місяця, що передує розрахунковому місяцю. ОСП протягом 5 робочих днів погоджує планові обсяги передачі і повертає їх Користувачу. ОСП протягом перших 5 робочих днів місяця, наступного за розрахунковим, направляє Користувачу акт приймання-передачі наданої послуги. Користувач, отримавши акт приймання-передачі наданої послуги, протягом 3 робочих днів місяця, наступного за розрахунковим, повертає його ОСП, підписаний зі свого боку (п. 10.1 договору).

Договір набуває чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2019. Якщо користувач не направив ОСП у строк не менший ніж за місяць до закінчення терміну дії договору повідомлення про припинення дії договору, то цей договір вважається подовженим на кожен наступний календарний рік на тих самих умовах (пункт 14.1 договору).

Як зазначає позивач та слідує з матеріалів справи, на виконання договірних умов останній протягом липня 2019 року по жовтень 2020 року направив відповідачу наступні акти приймання-передачі за фактично надані послуги з передачі електричної енергії:

- Акт приймання-передачі послуги від 31.07.2019 на суму 7 814 026,87 грн;

- Акт приймання-передачі послуги від 31.08.2019 на суму 7 100 564,22 грн;

- Акт приймання-передачі послуги від 30.09.2019 на суму 2 528 394,36 грн;

- Акт приймання-передачі послуги від 31.10.2019 на суму 3 120 575,12 грн;

- Акт приймання-передачі послуги від 30.11.2019 на суму 3 214 323,22 грн;

- Акт приймання-передачі послуги від 31.12.2019 на суму 3 743 074,09 грн;

- Акт приймання-передачі послуги від 31.01.2020 на суму 4 961 188,14 грн;

- Акт приймання-передачі послуги від 29.02.2020 на суму 4 726 549,68 грн;

- Акт приймання-передачі послуги від 31.03.2020 на суму 4 511 155,76 грн;

- Акт приймання-передачі послуги від 30.04.2020 на суму 3 534 277,49 грн;

- Акт приймання-передачі послуги від 31.05.2020 на суму 3 613 950,32 грн;

- Акт приймання-передачі послуги від 30.06.2020 на суму 3 440 329,06 грн;

- Акт приймання-передачі послуги від 31.07.2020 на суму 3 629 130,36 грн;

- Акт приймання-передачі послуги від 31.08.2020 на суму 5 695 833,02 грн;

- Акт приймання-передачі послуги від 31.10.2020 на суму 6 600 437,93 грн.

Окрім того позивачем було надіслані такі акти коригування:

від 30.03.2020 до Акту від 31.10.2019 приймання-передачі послуги;

від 18.05.2020 до Акту від 30.11.2019 приймання - передачі послуги;

від 19.06.2020 до Акту від 31.12.2019 приймання - передачі послуги;

від 18.08.2020 до Акту від 31.01.2020 приймання - передачі послуги;

від 25.11.2020 до Акту від 30.06.2020 приймання - передачі послуги.

Разом з тим, відповідач у визначений договором строк свої зобов`язання зі сплати планової та фактичної вартості послуги належним чином, тобто своєчасно, не виконав, за що йому нараховані інфляційні втрати, 3% річних та штрафні санкції.

Вище наведене і стало підставою для звернення ПАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" до суду із відповідним позовом.

Дослідивши норми чинного законодавства, оцінивши зібрані у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов слід задовольнити частково, виходячи з наступних міркувань.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією їх породжують. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

В розумінні статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище урегульовані Законом України "Про ринок електричної енергії".

Пунктом 40 частини першої статті 1 цього Закону визначено, що користувачі системи - фізичні особи, у тому числі фізичні особи-підприємці, або юридичні особи, які відпускають або приймають електричну енергію до/з системи передачі/розподілу або використовують системи передачі/розподілу для передачі/розподілу електричної енергії.

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 4 даного нормативно-правового акту учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, договір про надання послуг з передачі.

ОСП надає послуги з передачі електричної енергії та послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління учасникам ринку на підставі договорів, укладених на основі типових договорів про надання послуг з передачі електричної енергії та про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління. Типові договори про надання послуг з передачі електричної енергії та про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління затверджуються Регулятором (частина 4 статті 33 Закону України " Про ринок електричної енергії").

Відповідно до пункту 5.5 глави 5 розділу XI Кодексу системи передачі договір про надання послуг з передачі електричної енергії укладається за типовою формою, яка затверджується Регулятором.

Типова форма договору про надання послуг з передачі електричної енергії є додатком 6 до Кодексу системи передачі, отже, затверджена одночасно з цим Кодексом.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами договір є договором надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм статей 901-907 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом, визнається обома учасниками справи та підтверджено матеріалами справи, між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання послуг з постачання електричної енергії, за умовами якого позивач надає такі послуги, а відповідач зобов`язується їх оплатити. Позивачем надавались послуги відповідачу за договором про надання послуг з передачі електричної енергії №0516-02041/400 від 05.06.2019 за період з липня 2019 року по жовтень 2020 року, проте останній належним чином свої зобов`язання не виконував. Згідно виписки з банківського рахунку за період з 01.06.2019 по 31.12.2020 повна оплата поставленої електричної енергії була здійснена 30.12.2020.

За таких обставин предметом розгляду у даній справі є спір щодо стягнення з відповідача пені, штрафу, 3% річних у розмірі інфляційних втрат за несвоєчасне виконання зобов`язань.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Незважаючи на наведені законодавчі приписи та договірні умови, відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконав. Адже, в порушення досягнутих контрагентами домовленостей, в повному обсязі оплату здійснив з порушенням строків, визначених у договорі.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Згідно з ч.1 ст.230 ГК України (кодекс був чинним на момент виникнення правовідносин) штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

За викладеними у п.6.7. договору домовленостями, у разі порушення Користувачем термінів розрахунку ОСП має право нарахувати пеню у розмірі 0,1 % (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Пеня нараховується до повного виконання Користувачем своїх зобов`язань.

Зa прострочення зазначеного терміну понад тридцять календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу. У разі якщо фактичний обсяг оплати Користувачем послуги перевищує суму, зазначену в акті приймання-передачі наданої послуги, ОСП (за заявою Користувача) протягом 5 банківських днів з дня отримання заяви повертає користувачу надлишок коштів або враховує їх як оплату послуги наступних розрахункових періодів.

Згідно з розрахунком позивача, розмір пені за порушення сплати відповідачем планових та фактичних платежів складає 2 007176,17 грн за період з 16.08.2019 до 26.11.2020, а штраф - 2 571 409,94 грн.

Відповідач у своїх запереченнях посилається на неврахування позивачем постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 8 квітня 2020 року №766, згідно якої позивач з 08.04.2020 по 26.11.2020 мав повноваження не застосовувати до відповідача штрафні санкції пеню та штраф 7%.

Також відповідач зазначає, що відповідно до законів України "Про ринок електричної енергії", "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", у зв`язку з введенням воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року НКРЕКП було прийнято постанову №332 від 25.02.2022, якою регулятором було надано надати настанови на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування. Тобто, підлягають зупиненню як нарахування, так і стягнення штрафних санкцій.

Щодо застосування постанови від 08.04.2020 №766, суд враховує наступне.

Пунктами 2, 4 постанови НКРЕКП від 08.04.2020 № 766 (у редакції постанови НКРЕКП від 30.04.2020 № 905) надано такі настанови:

- ОСП (який виконує функцію Адміністратора розрахунків) не застосовувати до електропостачальників заходи, передбачені пунктами 5.7 та 7.4 Типового договору про надання послуг з передачі електричної енергії, що є додатком 6 до Кодексу системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 309 (або пунктами, аналогічними за змістом в укладених сторонами договорах) (пункт 2);

- ОСП дозволити не застосовувати до Операторів систем розподілу заходи, передбачені пунктами 5.7 та 7.4 Типового договору про надання послуг з передачі електричної енергії, що є додатком 6 до Кодексу системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 309 (або пунктами, аналогічними за змістом в укладених сторонами договорах), та пунктами 6.1 та 6.10 Типового договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, що є додатком 5 до Кодексу системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 309 (або пунктами, аналогічними за змістом в укладених сторонами договорах) (пункт 4).

Постановою НКРЕКП від 30.04.2020 №905 пункт 1 постанови від 08.04.2020 №766 замінено двома новими пунктами 1 та 2 такого змісту: 1. ОСП (який виконує функцію адміністратора розрахунків) не застосовувати до електропостачальників та операторів систем розподілу заходи, передбачені пунктом 1.7.5 глави 1.7 розділу І Правил ринку. Електропостачальники та оператори систем розподілу не набувають статусу "Дефолтний". 2. ОСП (який виконує функцію адміністратора розрахунків) не застосовувати до електропостачальників заходи, передбачені пунктами 5.7 та 7.4 Типового договору (або пунктами, аналогічними за змістом в укладених сторонами договорах).

Постановою НКРЕКП від 27.01.2021 № 93 "Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 08 квітня 2020 року №766" виключено пункт 2 постанови від 08.04.2020 №766.

При вирішенні спору з подібних правовідносин, Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.08.2022 по справі №912/1941/21 дійшла висновку, що 08.04.2020 НКРЕКП прийнято обов`язкове до виконання учасниками ринку рішення, оформлене постановою №766, про незастосування ОСП до електропостачальників заходів, передбачених, зокрема, пунктом 5.7 Типового договору про надання послуг з передачі електричної енергії, тобто щодо нарахування пені та стягнення штрафу. Встановлені вказаною постановою правила діяли в період з 08.04.2020 до 26.01.2021 (пункт 122 постанови ).

За таких обставин НКРЕКП своєю постановою затвердила Кодекс системи передачі, додатком до якого є Типовий договір про надання послуг з передачі електричної енергії, від змісту якого сторони не можуть відступати, а пізніше своєю постановою заявила про тимчасове (починаючи з 08.04.2020) незастосування окремих положень вказаного типового договору та всіх договорів, укладених на його підставі, зокрема, про нарахування пені та стягнення штрафу, з подальшим поновленням застосування таких положень з 27.01.2021 (пункт 123).

Таким чином, враховуючи вище наведену правову позицію, суд констатує, що позивачем неправомірно нараховані за період з 08.04.2020 по 26.11.2020 пеня та штраф.

Щодо застосування постанови НКРЕКП №332, суд зазначає наступне.

Підпунктом 16 пункту 1 цієї постанови було обумовлено, що на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону № 2019-VIII, між учасниками ринку електроенергії.

Вирішуючи спір у подібних правовідносинах, Верховний Суд у постанові від 19 квітня 2024 року по справі №911/1359/22 констатував, що постанова НКРЕКП № 332 (у редакції від 26.04.2022) прийнята НКРЕКП (Регулятором) в межах своїх повноважень, а тому її положення, у т.ч., підпункт 16 пункту 1, відповідно до якого на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону №2019-VIII, між учасниками ринку електроенергії, є обов`язковими до виконання всіма учасниками ринку та мають застосовуватись ними у своїй господарській діяльності.

Також, Верховний Суд у постанові від 04 липня 2025 року у справі №908/948/23 сформував такі висновки:

"89. Об`єднана палата враховує, що положеннями пп.16 п.1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 чітко визначений період, на який поширюється дія цього положення, а саме на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування. Водночас у справі, що переглядається, спірні правовідносини виникли до введення воєнного стану.

90. При цьому Верховний Суд враховує, що дія норми щодо зупинення нарахування та стягнення штрафних санкції до електропостачальників, передбачена постановами НКРЕКП № 332, № 413, не містить пряму вказівку про надання їй зворотної дії у часі, що дозволило б її застосовувати до початку запровадження воєнного стану, тобто на порушення чи прострочення, що сталися у попередні періоди.

91. Відтак, враховуючи специфіку та спрямованість постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332, у якій йдеться саме про період воєнного стану та 30 днів після його припинення або скасування, відсутні підстави невиправданого розширення тлумачення постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 щодо розповсюдження її дії на правовідносини, які виникли у попередні періоди.

92. Зазначене відповідає як висновкам із постанови Об`єднаної палати від 19.04.2024 у справі № 911/1359/22 так і висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 26.06.2024 у справі № 908/818/22, від 02.07.2024 у справі № 908/815/22, від 03.07.2024 у справі № 908/816/22, від 03.07.2024 у справі № 908/817/22, від 12.09.2024 у справі № 910/4264/22, від 02.10.2024 у справі № 910/4273/22, від яких колегія суддів вважає за необхідне відступити.

93. У зв`язку із цим Об`єднана палата не вбачає підстав для відступу від висновків щодо застосування пп.16 п.1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332, викладеного у постановах Верховного Суду від 26.06.2024 у справі №908/818/22, від 02.07.2024 у справі №908/815/22, від 03.07.2024 у справі №908/816/22, від 03.07.2024 у справі №908/817/22, від 12.09.2024 у справі №910/4264/22, від 02.10.2024 у справі №910/4273/22, про те, що настанови про зупинення на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування стосуються виключно нарахування та стягнення штрафних санкцій саме за цей період та, відповідно, їх дія не може бути поширена щодо штрафних санкцій, право на нарахування яких виникло раніше.

94. Натомість Об`єднана палата відступає від протилежних висновків, які викладені у постанові від 15.10.2024 у справі №924/1202/23".

Така ж правова позиція викладена і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.01.2026 у справі №910/6337/23.

Враховуючи викладені вище законодавчі приписи та наведені правові позицій суду касаційної інстанції, судом критично оцінюються доводи відповідача щодо необхідності застосування до спірних правовідносин викладених у пп.16 п.1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 положень.

Крім того позивачем заявлено до стягнення 342 860,50 грн інфляційних нарахувань та 3% річних у сумі 261 387 грн.

Так, відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як слідує з правових позицій Верховного Суду, інфляційні втрати та відсотки річних не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора, у зв`язку із знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та користування цими коштами (висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №910/4590/19, від 22.02.2022 у справі №924/441/20).

Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву, не погодився із розрахунком позивача та надав свій контррозрахунок.

Дослідивши надані сторонами розрахунки, судом встановлено, що розрахунок позивача та розрахунок відповідача розраховані, без належного врахування моменту з якого у позивача виникло право на нарахування інфляційних, річних і штрафних санкцій та визначення тривалості цього строку.

Суд зазначає, що для правильного вирішення цього спору та здійснення арифметично вірного розрахунку за порушення строків оплати планового та фактичного обсягу, насамперед, слід правильно визначити: момент, коли у відповідача на кожному етапі виникає зобов`язання з оплати планової вартості послуги з передачі електричної енергії, за кожен місяць окремо; момент, коли у відповідача припиняється зобов`язання з оплати планової вартості послуги з передачі електричної енергії, за кожен місяць окремо та виникає право на нарахування цих платежів за порушення оплати фактично наданих послуг.

Як зазначив Верховний Суд вирішуючи спір з подібних правовідносин у постанові від 09.11.2022 по справі №904/5899/21 , плановий та фактичний обсяг взаємопов`язані та не замінюють один одного, і у відповідача відсутнє право вибору - платити за плановий чи за фактичний обсяг.

Це означає, що строки виникнення зобов`язання з оплати планового обсягу послуги та фактичного обсягу, а також прострочка їх виконання, обчислюються окремо для кожного виду зобов`язання.

Водночас, з суті правовідносин, які склались між сторонами, та тексту договору, слідує, що одним із проявів взаємопов`язаності зобов`язань з оплати планового обсягу послуги та зобов`язань з оплати фактичного обсягу послуги, є те, що ці зобов`язання не можуть існувати одночасно за один і той же розрахунковий період.

Це означає, що існування зобов`язання з оплати планового обсягу послуги виключає можливість існування зобов`язання з оплати фактичного обсягу послуги за один і той самий розрахунковий період; існування зобов`язання з оплати фактичного обсягу послуги виключає можливість існування зобов`язання з оплати планового обсягу за один і той самий розрахунковий період.

Отже, суд дійшов висновку, що зобов`язання з оплати планового обсягу послуги з передачі електричної енергії, виникає як зобов`язання з передоплати в строки визначені договором, а припиняється в момент, коли згідно умов договору має виникнути зобов`язання з оплати вартості фактичного обсягу послуги з передачі електричної енергії.

Порядок оплати планових обсягів послуг передбачений пунктом 6.2 договору про надання послуг, яка виражається в поетапній попередній оплаті планових обсягів послуг.

У свою чергу фактичний обсяг послуги визначається, зокрема, для електропостачальника на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії споживачами електропостачальника (пункт 4.1 договору про надання послуг).

ОСП на підставі даних фактичного обсягу послуги протягом п`яти робочих днів місяця, наступного за розрахунковим, направляє користувачу акт приймання-передачі наданої послуги (пункт 10.1 договору про надання послуг).

При цьому у разі, якщо фактичний обсяг оплати користувачем послуги перевищує суму, зазначену в акті приймання-передачі наданої послуги, ОСП (за заявою користувача) протягом п`яти банківських днів з дня отримання заяви повертає користувачу надлишок коштів або враховує їх як оплату послуги наступних розрахункових періодів.

У зв`язку з цим плановий обсяг послуги підлягає оплаті на умовах попередньої оплати протягом розрахункового місяця, а фактичний обсяг встановлюється по закінченню такого розрахункового місяця протягом 3 банківських днів з моменту отримання акта приймання-передачі послуги. У разі якщо оплачений плановий обсяг виявився вище фактичного, то вказана різниця або повертається користувачу, або враховується як оплата в наступні розрахункові періоди.

Звідси при розрахунку за послуги з передачі електричної енергії користувач та ОСП зобов`язані використовувати як плановий, так і фактичний обсяг послуги одночасно, які є взаємопов`язані та не замінюють один одного, тобто у користувача відсутнє право вибору платити за плановий обсяг чи за фактичний обсяг. Користувач зобов`язаний здійснити оплату планового обсягу на умовах попередньої оплати протягом розрахункового місяця, а по закінченню відповідного місяця визначити необхідність сплати фактичного обсягу послуг, отриманих за такий розрахунковий місяць (подібний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 19.08.2022 у справі № 912/1941/21).

Згідно із частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 11, частинами першої, другої статті 509 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться (стаття 526 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Отже, як невиконання або неналежне виконання користувачем зобов`язання з оплати планового обсягу на умовах попередньої оплати, так і зобов`язання з оплати фактичного обсягу послуг, отриманих за розрахунковий місяць, є порушенням виконання грошового зобов`язання і передбачає застосування правових наслідків порушення зобов`язання та настання відповідальності за порушення грошового зобов`язання, зокрема, згідно з приписами статей 611, 625 Цивільного кодексу України.

Судом встановлено, що відповідач порушував терміни внесення попередньої оплати послуги, відповідно до етапів, вказаних у договорі, та оплати за фактичний обсяг послуги.

За наслідками проведеного перерахунку, проведеним по кожному акту окремо, з врахуванням: суми заборгованості; періоду прострочення зарахування; дати отримання актів приймання - передачі та актів коригування відповідно до умов договору; постанови НКРЕКП від 08.04.2020 № 766 (безпідставне нарахування пені та штрафу з 08.04.2020 по 26.11.2020); дати оплати - 10.08.2019, 25.08.2019, 15.09.2019, 20.10.2019, 10.11.2019, 15.12.2019, 25.01.2020, 15.02.2020, 15.03.2020, 25.04.2020, 10.05.2020, 11.05.2020, 20.06.2020, 25.07.2020, 15.08.2020, 20.09.2020, 10.10.2020, 25.10.2020 - були вихідними або святковими днями, суд констатує, що заявлені до стягнення підлягають наступні суми:

- плановий обсяг послуги: пеня - 670 379, 25 грн, штраф 7% - 180 431,61 грн, 3% річних - 150 324,34 грн, інфляційні втрати - 192 741,84 грн;

- фактичний обсяг послуги: пеня - 847 837 грн, штраф 7% - 1 368 487,20 грн, 3% річних - 110 953,37 грн, інфляційні втрати - 137 000, 49 грн.

В іншій частині позовних вимог слід відмовити як необґрунтовано та безпідставно заявлені.

Щодо застосування позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягненні неустойки (як штрафу, так і пені) застосовується позовна давність в один рік.

АТ "Тернопільобленерго" стверджує, що позивач звернувся до суду лише в квітні 2021 року за період липень 2019 - жовтень 2020 року, а тому строк звернення до суду вже сплив.

Водночас, суд зауважує, що 11.03.2020 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", відповідно до якої, з урахуванням внесених до неї в подальшому змін, зокрема постановами КМ України № 215 від 16.03.2020 та № 239 від 25.03.2020, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 установлено карантин на усій території України з 12.03.2020 до 24.04.2020. Надалі дія карантину безперервно продовжувалася згідно з постановами Кабінету Міністрів України. Зокрема, постановою № 383 від 25.04.2023 дію карантину продовжено до 30.06.2023.

В свою чергу, Законом України № 540-ІХ від 30.03.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнений, зокрема, пунктом 12.

Зазначений Закон України № 540-ІХ від 30.03.2020 набрав чинності 02.04.2020.

Відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVTD-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Отже, на час дії установленого на території України карантину строки, визначені ст. 257, 258 ЦК України, були продовжені.

Варто також зауважити, що постановою Кабінету Міністрів України №651 від 27.06.2023 карантин було відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України. Отже карантин діяв з 12.03.2020 по 30.06.2023 включно.

Таким чином, станом на 30.04.2021 (дата звернення до суду) строк позовної давності по позовним вимогам не закінчився.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу та пені до 75 000 грн, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Застосоване у статті 551 ЦК України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення (постанови Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі №910/15705/21, від 01 лютого 2023 року у справі №914/3203/21, від 22 травня 2024 року у справі №911/95/20, від 18 грудня 2024 у справі №921/320/24). При цьому розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі; тому, з метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена права компенсації своїх майнових втрат; такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі майнових втрат у спрощеному, порівняно зі стягненням збитків, порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків; такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 ЦК України (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18 наголосила, що для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.

Зменшення розміру неустойки є правом суду та залежить виключно від встановлених судом конкретних обставин кожної справи за наслідками правової оцінки спірних правовідносин та поданих сторонами доказів, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень. Так, за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статей 86, 210 ГПК України на власний розсуд та за внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.

Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статей 86, 210 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу; на встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин; умови конкретних правовідносин; наявність/відсутність наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення такої дії. Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема у постановах: від 05 вересня 2023 року у справі №907/583/22, від 28 листопада 2023 року у справі №916/1504/22, від 03 грудня 2024 року у справі №904/872/24, від 03 грудня 2024 у справі №909/321/24.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19 січня 2024 року у справі №911/2269/22 зазначив, що чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов`язань, її розмір; і обставини (їх сукупність), що є підставою для зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер. Розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90%, 70% чи 50% тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частин першої, другої статей 233 ГК України та частини третьої статті ЦК України, тобто у межах судового розсуду.

Отже, висновки Верховного Суду щодо застосування статті 551 ЦК України є усталеними та загальними (універсальними) для правовідносин про стягнення неустойки, однак результат їх застосування може бути різним (наявність або відсутність підстав для зменшення неустойки) у залежності від тих фактичних обставин, які будуть встановлені судом у кожній конкретній справі.

Вирішуючи у спірних правовідносинах питання щодо зменшення розміру пені та штрафу, суд враховує що: обидва учасники цього спору є стратегічними господарюючими суб`єктами від яких залежить стале функціонування електроенергетичної галузі та електроенергетичної національної безпеки країни, особливо в період збройної агресії та воєнних дій з боку російської федерації; сума основного боргу була сплачена відповідачем ще до завершення 2020 року; у матеріалах справи немає доказів, які б підтверджували понесені позивачем прямі збитки, пов`язані з несвоєчасним виконанням відповідачем зобов`язання за договором; стягнення пені не є основним доходом позивача і не може впливати на його господарську діяльність; пеня та штраф є лише санкцією за невиконання зобов`язання, а не основним боргом, а тому при зменшенні їх розміру позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі; необхідність реального виконання судового рішення; загалом вказані обставини на переконання суду стосовно заявленого розміру пені та штрафу не відповідають наслідкам порушення відповідачем зобов`язання.

Як наслідок, суд дійшов висновку про наявність правових та фактичних підстав для застосування законодавчих приписів, якими передбачена можливість зменшення розміру штрафних санкцій (пені, штрафу), що підлягають стягненню з відповідача.

Водночас, при оцінці клопотання відповідача щодо зменшення нарахованих сум пені та штрафу до 75 000 грн слід відзначити, що визначення конкретного розміру зменшення неустойки належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені ст.551 ЦК України щодо права на зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність), має забезпечити баланс інтересів сторін та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначити конкретні обставини справи, які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (див. постанови Верховного Суду від 08.10.2020 у справі №904/5645/19, від 14.04.2021 у справі №922/1716/20).

Приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд виходить з того, що одним із завдань застосування таких санкцій до боржника є стимулювання належного виконання ним договірних зобов`язань і надмірне зменшення розміру пені та/або штрафу фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін (див. Постанову Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №922/2141/21).

Відтак, ураховуючи викладене, принципи справедливості, добросовісності і розумності, а також наведені вище обставини справи суд вважає за доцільне зменшити належні до стягнення з відповідача пеню та штраф на 50 відсотків.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994).

З огляду на вищевикладене, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому, у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Керуючись статями 20, 42, 46, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Тернопільобленерго" (вул. Енергетична, 2, м. Тернопіль, 46007, код ЄДРПОУ 00130725) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (вул. Симона Петлюри, 25, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 00100227) 759 108 (сімсот п`ятдесят дев`ять тисяч сто вісім) грн 13 коп. пені, штраф 7% від суми прострочення понад 30 днів 774 459 (сімсот сімдесят чотири тисячі чотириста п`ятдесят дев`ять) грн 41 коп., 3% річних 252 074 (двісті п`ятдесят дві тисячі сімдесят чотири) грн 23 коп., інфляційні втрати 329 742 (триста двадцять дев`ять тисяч сімсот сорок дві) грн 33 коп. та 54 734 (п`ятдесят чотири тисячі сімсот тридцять чотири) грн 61 коп. в повернення сплаченого судового збору. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст рішення складено 24.08.2026.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Суддя О.В. Руденко