Рішення № 139176670, 18.08.2026, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" серпня 2026 р. м. Рівне Справа № 918/876/26

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Торчинюка В.Г., при секретарі судового засідання Гупалюк О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Національного університету водного господарства та природокористування

до відповідача Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал"

про стягнення заборгованості в розмірі 50 684 грн 02 коп.

В засіданні брали участь:

Від позивача: Марачук Андрій Володимирович (в залі суду);

Від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

10 липня 2026 року Національний університет водного господарства та природокористування звернувся до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до відповідача Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" про стягнення заборгованості в розмірі 50 684 грн 02 коп.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 14 серпня 2020 року між Національним університетом водного господарства та природокористування та Рівненським обласним виробничим комунальним підприємством водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" було укладено Договір № 30-20-02/550 на створення (передачу) науково-технічної продукції, відповідно до умов якого позивач зобов`язався створити рекомендації з утилізації продуктів очищення стічних вод на каналізаційних очисних спорудах РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал" смт. Квасилів, а відповідач за створену науково-технічну продукцію зобов`язався перерахувати суму в розмірі 24 300 грн 00 коп.

Позивач зазначає про належне виконання своїх договірних зобов`язань, що підтверджується підписаним сторонами Актом здачі-приймання виконаних робіт від 11 вересня 2020 року без будь-яких зауважень, претензій чи застережень з боку відповідача. Однак, оплата у встановленому Договором розмірі станом на момент звернення до суду здійснена не була. У зв`язку з простроченням оплати позивачем нараховано інфляційні втрати у розмірі - 22 209 грн 75 коп. та 3% річних у розмірі - 4 174 грн 27 коп.

Відповідач у свою чергу заперечує позовні вимоги та подав до суду відзив, в якому зазначає про не врахування позивачем всіх наданих вихідних даних для створення науково-технічної продукції. Задля коригування отриманого звіту, після отримання претензії позивача від 16 березня 2026 року відповідачем запропоновано провести додаткову технічну нараду з відповідно контактною особою, проте на відповідну пропозицію реакції не було. Крім цього, у відзиві заявлено про сплив строку позовної давності у даній справі.

Відтак, відповідач просить суд відмовити в позові у повному обсязі.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 13 липня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 918/876/26 за позовом Національного університету водного господарства та природокористування до відповідача Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" про стягнення заборгованості в розмірі 50 684 грн 02 коп., визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у змішаній (паперовій та електронній) формі, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 04 серпня 2026 року.

28 липня 2026 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду через підсистему "Електронний суд" від відповідача в порядку ст. 165 ГПК України надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній позовні вимоги заперечує у повному обсязі.

04 серпня 2026 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду через підсистему "Електронний суд" від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із сімейними обставинами та бажанням взяти участь у судовому засіданні з метою повного та всебічного з`ясування обставин справи.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 04 серпня 2026 року відкладено розгляд справи на 18 серпня 2026 року.

18 серпня 2026 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду через підсистему "Електронний суд" від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи для надання додаткового часу для мирного врегулювання спору та розгляд зазначеного клопотання за відсутності уповноваженого представника.

Суд, розглянувши вищевказане клопотання представника відповідача, заслухавши виступ присутнього в судовому засіданні учасника процесу прийшов до висновку про відмову у задоволенні вказаного клопотання, зважаючи на наступне.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина 1,2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України)).

Частиною 2 статті 192 ГПК України встановлено, що сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 ГПК України).

Згідно приписів статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами.

Суд зазначає, що відкладення розгляду справи є правом суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Крім того, варто відзначити те, що кількість представників на одного учасника справи згідно норм чинного законодавства не обмежена.

Як підставу для відкладення розгляду справи представник відповідача вказує намір мирно врегулювати спір, проте проекту мирової угоди та/чи спільної письмової заяви або інших документів, які б це засвідчували долучено до поданого клопотання не було.

В свою чергу, позивач не зазначив щодо ведення переговорів та намір укласти мирову угоду.

Відтак, суд дійшов висновку про відсутність наразі реального факту ведення переговорів щодо мирного врегулювання спору.

Задля запобіганню зловживанню сторонами процесуальними правами та недопущення штучного затягування процесу розгляду справи клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає.

Водночас, суд нагадує сторонам, що згідно наведених вище приписів, мирова угода може бути укладена на будь-якій стадії судового процесу, у випадку все ж таки виявлення такого бажання обома сторонами.

В судовому засіданні 18 серпня 2026 року представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі. Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

14 серпня 2020 року між Національним університетом водного господарства та природокористування (далі Виконавець) та Рівненським обласним виробничим комунальним підприємством водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" (далі Замовник) було укладено Договір № 30-20-02/550 на створення (передачу) науково-технічної продукції (далі Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Замовник доручив, а Виконавець прийняв на себе створення науково-технічної продукції, а саме: Рекомендацій з утилізації продуктів очищення стічних вод на каналізаційних очисних спорудах РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал" смт Квасилів.

Згідно п.п. 1.2 та 1.3 Договору наукові, технічні, економічні та інші вимоги до науково-технічної продукції обумовлені в Технічному завданні, яке є невід`ємною частиною цього договору. Приймання і оцінка науково-технічної продукції здійснюється відповідно до вимог Технічного завдання, згідно Актів здачі-приймання робіт.

За створену науково-технічну продукцію Замовник зобов`язався перерахувати Виконавцю відповідно до протоколу погодження договірної ціни, кошторису та після підписання Акту здачі-приймання робіт, впродовж 25-ти банківських днів від дня підписання відповідного акту суму в розмірі 24 300 (двадцять чотири тисячі триста) грн 00 коп. з ПДВ (пункт 2.1 Договору).

Пунктами 3.1 та 3.3 Договору передбачено, що по закінченню виконання робіт сторони складають двосторонні акти приймання-здачі закінченої роботи, які мають бути підписані Замовником у 5-ти денний термін. Підставою для складання кінцевого акту повністю закінченої роботи є представлене Виконавцем науково-технічна продукція, яка виконана відповідно до Технічного завдання.

У випадку, якщо акт здачі-приймання робіт не буде підписаний Замовником у 5-ти денний термін з дня його передачі (або Виконавцем не буде отримана мотивована письмова відмова), робота вважається прийнятою (пункт 3.2 Договору).

Пункт 3.4 Договору встановлює, що свої зауваження і претензії до одержаної науково-технічної продукції Замовник повинен подати в письмовій формі Виконавцю протягом 5-ти днів після її одержання. Якщо результати роботи не відповідають вимогам Технічного завдання, сторони складають двосторонній акт, в якому наводять перелік необхідних доопрацювань. В цьому випадку Виконавець зобов`язаний за вимогами Замовника виконати виправлення без додаткової оплати.

Наявний в матеріалах справи Акт здачі-приймання виконаних робіт (далі Акт) за договором № 30-20-02/550 від 11 вересня 2020 року засвідчує, що Виконавець належним чином, вчасно та у повному обсязі виконав свої договірні зобов`язання. Зазначений Акт підписаний уповноваженими представниками обох сторін без будь-яких зауважень, претензій чи застережень щодо якості, строків або обсягу наданих послуг.

В матеріалах справи відсутні будь-які письмові документи з зауваженнями і претензіями до одержаної науково-технічної продукції, які у випадку їх наявності Замовник повинен був би подати Виконавцю протягом 5-ти днів після її одержання, як встановлено Договором.

Крім цього, не міститься й двостороннього акту з наведеним переліком доопрацювань, який сторони мали б скласти відповідно до п. 3.4. Договору, у випадку не відповідності результатів роботи вимогам Технічного завдання.

Також немає письмової відмови, яку згідно п. 3.2 Договору мав би отримати Виконавець, що засвідчувало б неприйняття відповідних робіт.

Враховуючи вищевикладене, факт приймання науково-технічної продукції Відповідачем є безспірним.

З огляду на дату підписання Акту, а саме 11 вересня 2020 року та встановлений п. 2.1 Договору строк оплати, що становить 25 банківських днів від дня підписання відповідного Акту, Відповідач мав виконати своє грошове зобов`язання до 20 жовтня 2020 року у повному обсязі.

Проте, матеріали справи не містять жодних доказів здійснення належної оплати.

В подальшому, Додатковою угодою № 1 від 29 грудня 2020 року строк дії Договору було продовжено сторонами до 31 грудня 2021 року. Водночас умови щодо строків та порядку оплати за вже виконані та прийняті згідно з Актом від 11 вересня 2020 року роботи цією додатковою угодою не змінювалися.

З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з претензією № 001-289 від 16 березня 2026 року про неналежне виконання умов Договору та перерахування заборгованості, на яку листом № 1568/01-11 від 29 квітня 2026 року, хоч і з запізненням встановленого місячного терміну, все ж була надана відповідь з твердженнями про те, що при створенні науково-технічної продукції Виконавцем не були враховані всі вихідні дані надані Замовником та пропозицією провести додаткову технічну нараду з цього приводу.

12 травня 2026 року позивачем було надіслано лист № 001-560 з повторною вимогою про перерахування коштів за Договором, який був залишений відповідачем без реагування та задоволення.

Отже, матеріали справи свідчать про те, що зауваження до створеної науково-технічної продукції Замовником зазначені лише в відповіді на претензію через 6 (шість) років від моменту її прийняття, що оформлено і підтверджується Актом здачі-приймання робіт.

При цьому, в матеріалах справи відсутні та не були надані відповідачем жодні письмові документи, які передбачені Договором, як от: акт з наведеним переліком доопрацювань, письмова відмова в прийнятті продукції, відповідні зауваження чи претензії.

Таким чином, сума основної заборгованості Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" перед Національним університетом водного господарства та природокористування становить 24 300 грн 00 коп.

Враховуючи, що відповідач припустився прострочення оплати згідно Договору, позивач відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) просить суд стягнути з останнього інфляційні втрати у розмірі 22 209 грн 75 коп. та 3% річних від простроченої суми у розмірі 4 174 грн 27 коп.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

З наведених обставин встановлено, що спірні правовідносини є за своїм змістом майновими, договірними та стосуються виконання (створення та передачі) науково-дослідних робіт. Спірний характер правовідносин базується на тому, що позивач вважає свої права порушеними через невиконання відповідачем зобов`язання щодо сплати коштів в якості оплати за надані послуги.

Згідно з приписами статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (стаття 509 ЦК України).

Відповідно до частин 1,2 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору (частина 5 статті 626 ЦК України).

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно частини 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається (частини 1, 3 статті 632 ЦК України).

За приписами статті 892 ЦК України за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт підрядник (виконавець) зобов`язується провести за завданням замовника наукові дослідження, розробити зразок нового виробу та конструкторську документацію на нього, нову технологію тощо, а замовник зобов`язується прийняти виконану роботу та оплатити її. Договір може охоплювати весь цикл проведення наукових досліджень, розроблення та виготовлення зразків або його окремі етапи.

Згідно частини 1 статті 893 ЦК України виконавець зобов`язаний провести наукові дослідження особисто, якщо інше не встановлено договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт.

Відповідно до частини 1 статті 894 ЦК України виконавець зобов`язаний передати, а замовник прийняти та оплатити повністю завершені науково-дослідні або дослідно-конструкторські та технологічні роботи.

Статтею 897 ЦК України закріплено обов`язки виконавця, серед яких зокрема слід виділити: виконання робіт відповідно до погодженої із замовником програми (техніко-економічних показників) або тематики і передача замовникові результатів у строк, встановлений договором; усунення своїми силами та за свій рахунок допущених недоліків у технічній документації, які можуть спричинити відступи від техніко-економічних показників, передбачених у технічному завданні замовника або в договорі; негайне інформування замовника про виявлену неможливість одержати очікувані результати або недоцільність продовжувати роботу.

Статтею 898 ЦК України також визначено обов`язки замовника за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт: видача виконавцеві технічного завдання та погодження з ним програми (техніко-економічних показників) або тематики робіт; передача виконавцеві необхідної для виконання робіт інформації; прийняття виконаних робіт та їх оплата.

Наведені положення, що також передбачені тими умовами, які визначені у Договорі № 30-20-02/550 від 14 серпня 2020 року на створення (передачу) науково-технічної продукції дають зрозуміти, що коректне та повне інформування щодо всіх характеристик науково-технічної продукції залежало від Замовника, а недопущення відступу від показників, передбачених у Технічному завданні та подальше інформування з приводу неможливості одержати очікувані результати від Виконавця.

Як встановлено судом, позивач встановлених вимог дотримався, проте відповідач прийнявши виконані роботи, що підтверджується Актом здачі-приймання виконаних робіт від 11 вересня 2020 року свого обов`язку оплати не виконав.

Доказів сплати відповідачем суми основного боргу у розмірі 24 300 грн 00 коп. матеріали справи не містять, відтак позовні вимоги в частині стягнення основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору (частина 1 статті 526 ЦК України).

Згідно частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи, що відповідач не виконав належним чином у встановлений строк взяті на себе зобов`язання за Договором, суд встановив, що відповідачем порушено умови Договору № 30-20-02/550 від 14 серпня 2020 року на створення (передачу) науково-технічної продукції в частині повної та своєчасної оплати, а тому позивач обґрунтовано звернувся з позовом про стягнення несплаченої суми основного боргу.

Керуючись положеннями частини 2 статті 625 ЦК України, позивачем також заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача за період з 20 листопада 2020 року по 10 липня 2026 року 22 209 грн 75 коп. інфляційних втрат та 4 174 грн 27 коп. 3 % річних.

Відповідно до статті 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Нарахування інфляційних втрат за наступний період здійснюється з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання (відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 916/190/18 від 04 червня 2019 року та у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у справі № 905/600/18 від 05 липня 2019 року).

Здійснивши перевірку за допомогою системи комплексного інформаційного забезпечення LIGA 360 встановлено, що позивачем вірно здійснено розрахунки 3% річних та інфляційних втрат.

Відтак, судом встановлено, що з відповідача за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання підлягає стягненню 22 209 грн 75 коп. інфляційних втрат та 4 174 грн 27 коп. 3% річних.

Окремо, слід виділити питання застосування наслідків спливу строку позовної давності, про що було заявлено відповідачем у відзиві на позовну заяву, як підставу для відмови в позовних вимогах в повному обсязі.

Позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Згідно статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина 5 статті 261 ЦК України).

В даній справі Акт здачі-приймання виконаних робіт було підписано сторонами 11 вересня 2020 року.

Відповідно до п.2.1 Договору № 30-20-02/550 від 14 серпня 2020 року на створення (передачу) науково-технічної продукції строк оплати становить 25 банківських днів.

Враховуючи це відповідач мав виконати своє грошове зобов`язання до 20 жовтня 2020 року.

Тобто строк позовної давності фактично розпочався з 20 жовтня 2020 року та повинен був закінчитись 20 жовтня 2023 року.

Однак, період дії карантину та воєнного стану вплинув на перебіг позовної давності продовживши останній.

Відтак, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", (із наступними змінами і доповненнями) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" (далі Закон № 540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

Тобто, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" (далі Закон № 2120-ІХ) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.

Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини" (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.

Отже, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився і такий стан триває дотепер.

Відновлення строків позовної давності відбулось згідно з Законом від 14 травня 2025 року № 4434-IX "Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу країни щодо поновлення перебігу позовної давності (далі Закон № 4434-IX).

Закон № 4434-IX виключив з ЦК України п. 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення".

Закон № 4434-IX був оприлюднений (опублікований за № 108) в офіційному виданні "Голос України" 03 червня 2025 року і відповідно до його пункту 2 набирав чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, тобто 04 вересня 2025 року.

Тому, саме із цієї дати відновлено обчислення строків позовної давності.

Отже, якщо обов`язок виконання грошового зобов`язання настав 20 жовтня 2020 року (у період дії зупинення строків позовної давності), то цей строк ще не починав обчислюватися і його початком слід вважати 04 вересня 2025 року.

Таким чином, якщо з 04 вересня 2025 року відновлено строки позовної давності, а даний позов було пред`явлено 10 липня 2026 року, то загальний строк, в який рахується позовна давність, становить 10 місяців і 6 днів, що є меншим за загальну позовну давність, яка встановлена тривалістю у три роки.

З огляду на зазначені обставини, суд дійшов висновку, що позовна давність для зверненням за цим позовом не спливла.

Відтак, суд відмовляє в задоволенні заяви про застосування наслідків спливу позовної давності. З огляду на це й підстави для відмови у задоволенні позову відсутні.

Висновки суду за результатами вирішення спору.

Враховуючи вищенаведені обставини, суд дійшов висновку, що невиконання відповідачем зобов`язання порушило інтереси позивача, які полягають у неотриманні оплати за створену та належним чином передану науково-технічну продукцію.

Зазначене обумовлює настання правових наслідків у вигляді стягнення з відповідача основної суми заборгованості, інфляційних втрат та 3 % річних.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами статей 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про порушення майнових прав позивача, тому, позов слід задоволити у повному обсязі.

Розподіл судових витрат.

Згідно частини 1 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 9 статті 129 ГПК України встановлено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3 328 грн 00 коп., який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача.

Крім того, суд зазначає, що позивачем подано позовну заяву через підсистему "Електронний суд", а тому, у даному випаду судовий збір розраховується з врахуванням коефіцієнту 0,8 (позивач мав сплати судовий збір у розмірі 2 662 грн 40 коп.), тому на відповідача покладаються судовий збір у розмірі 2 662 грн 40 коп.

Суд роз`яснює позивачу, що судовий збір в розмірі 665 грн 60 коп. може бути повернутий особі, яка його сплатила на підставі статті 7 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" (33028, м. Рівне, вул. Степана Бандери, 2, код ЄДРПОУ 03361678) на користь Національного університету водного господарства та природокористування (33028, м. Рівне, вул. Соборна, 11, код ЄДРПОУ 02071116) 50 684 (п`ятдесят тисяч шістсот вісімдесят чотири) грн 02 коп. заборгованості, з якої: 24 300 (двадцять чотири тисячі триста) грн 00 коп. основної заборгованості, 22 209 (двадцять двісті тисячі двісті дев`ять) грн 75 коп. інфляційних втрат, 4 174 (чотири тисячі сто сімдесят чотири) грн 27 коп. 3 % річних та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят два) грн 40 коп.

3. Видати наказ після набранням рішенням законної сили.

Позивач (Стягувач): Національний університет водного господарства та природокористування (33028, м. Рівне, вул. Соборна, 11, код ЄДРПОУ 02071116).

Відповідач (Боржник): Рівненське обласне виробниче комунальне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" (33028, м. Рівне, вул. Степана Бандери, 2, код ЄДРПОУ 03361678).

Повний текст рішення складено та підписано 24 серпня 2026 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Суддя Вадим Торчинюк