Рішення № 139176648, 24.08.2026, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" серпня 2026 р. м. Рівне Справа № 918/885/26

Господарський суд Рівненської області у складі судді О. Андрійчук, за участю секретаря судового засідання О. Гуменюк, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Фізичної особи - підприємця Пацьола Наталії Вікторівни

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Група Бізнесінвест"

про стягнення в сумі 269 413,67 грн,

за участю представників:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: О. Фльорків, ордер ВО № 1147357 від 29.07.2026,

УСТАНОВИВ:

У червні 2026 року Фізична особа - підприємець Пацьола Наталія Вікторівна (позивач) звернулася до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Група Бізнесінвест" (відповідач) про стягнення 269 413,67 грн, з яких: 233 100,00 грн основного боргу, 24 426,05 грн пені, 2 442,61 грн 3% річних та 9 445,01 грн інфляційних.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Згідно із позовною заявою, 13.02.2026 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки №13-02/26 (договір), за умовами якого позивач зобов`язався передати відповідачу товар (тріска паливна) у кількості згідно з видатковими накладними, а відповідач - прийняти та оплатити його на умовах цього договору. На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 233 100,00 грн, що підтверджується видатковими та товарно-транспортними накладними. Проте відповідач за отриманий товар не розрахувався, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість на цю суму. Крім того, за період прострочення виконання відповідачем зобов`язань позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача, крім основного боргу, 24 426,05 грн пені, 2 442,61 грн 3% річних та 9 445,01 грн інфляційних.

У матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на статті 525, 526, 530, 549, 610 - 612, 625,712 ЦК України.

Відповідач відзиву у строки і порядку, визначені ухвалою суду від 15.07.2026 та ГПК України, не надав, а відтак розгляд справи здійснюється за наявними матеріалами.

Процесуальні рішення, заяви і клопотання сторін, результат їх розгляду.

Ухвалою суду від 15.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 24.08.2026.

30.07.2026 від представника відповідача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді.

13.08.2026 від представника відповідача надійшла заява про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, яка задоволена ухвалою суду від 17.08.2026.

19.08.2026 від представника позивача надійшли клопотання про долучення доказів до матеріалів справи та про розгляд справи без його участі.

Інших заяв і клопотань від сторін не надходило.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності та взаємозв`язку, оцінивши подані докази, суд установив таке.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

13.02.2026 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки № 13-02/26 (договір), за умовами пункту 1.1. якого позивач зобов`язався передати відповідачу товар, а відповідач - прийняти та оплатити його на умовах цього договору.

Згідно з пунктами 11.1., 11.2. договору договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2026, а в частині розрахунків - до повного розрахунку між сторонами. У разі, якщо за тридцять днів до закінчення строку дії договору жодна із сторін не виявить бажання розірвати його, то дія договору автоматично продовжується на один календарний рік на тих же умовах.

Пунктами 1.2., 2.1., 2.2. договору погоджено найменування товару - тріска паливна, одиниця виміру кількості товару - куб.м (насипний). Загальна кількість товару - згідно з видатковими накладними.

Поставка товару здійснюється за попередньою домовленістю (допускається в усній формі) обох Сторін, силами та засобами постачальника. Постачальник здійснює поставку товару на умовах франко-склад покупця, моментом передачі товару є момент передачі/відвантаження товару покупцю або призначеному ним перевізнику. Товар приймається покупцем відповідно до товарно-транспортної накладної. Перехід права власності на товар (як і ризики випадкового знищення пошкодження товару) відбувається в момент передачі товару (пункти 4.1.- 4.5. договору).

Як установлено із матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем здійснено поставку товару відповідачу на загальну суму 233 100,00 грн, що підтверджується видатковими накладними № 16 від 20.02.2026 на суму 115 920,00 грн, № 17 від 23.02.2026 на суму 117 180,00 грн та товарно-транспортними накладними.

За пунктом 5.1. договору ціна на товар вказується у рахунках та видаткових накладних, які надаються постачальником покупцю відповідно до цього договору. Загальна сума договору становить суму вартості всіх партій товару, що постачаються відповідно до цього договору.

Розділом 6 договору визначено порядок проведення розрахунків. Оплата товару за цим договором здійснюється на умові 100% передоплати продавцем, на підставі виставленого рахунку. Постачальник, має право передати товар покупцю без попередньої оплати. У цьому випадку покупець оплачує поставлений товар у розмірі 100% від вартості поставленого товару протягом п`яти банківських днів з дати поставки. Розрахунок за цим договором здійснюється у національній валюті України (гривні) у безготівковій грошовій формі. Датою оплати вартості товару вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Відповідач, отримавши продукцію, за неї не розрахувався, внаслідок чого за ним утворилася заборгованість на суму 233 100,00 грн.

15.03.2026 між сторонами підписано акт звірки взаємних розрахунків на суму 233 100,00 грн.

16.03.2026 позивачем виставлено відповідачу рахунок на оплату № 5 від 20.02.2026 на суму 115 920,00 грн та рахунок на оплату № 6 від 23.02.2026 на суму 117 180,00 грн.

Станом на день звернення до суду відповідач умови договору не виконав, за поставлений позивачем товар не розрахувався.

Відповідно до вимог пункту 8.2. договору за порушення строків оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день протермінування.

За несвоєчасне виконання грошових зобов`язань за договором позивач нарахував та заявив до стягнення, крім основного боргу, 24 426,05 грн пені, 2 442,61 грн 3% річних та 9 445,01 грн інфляційних.

За умовами пунктів 9.1, 9.3. договору усі спори та розбіжності, які можуть виникати з цього договору чи у зв`язку з його виконанням, будуть, за можливості, вирішуватися шляхом переговорів між сторонами. У випадку якщо сторони не дійдуть згоди, усі спори підлягають розгляду у господарському суді України відповідно до чинного законодавства України.

З метою досудового врегулювання спору 25.03.2026 позивач на адресу відповідача надіслав претензію № 1 щодо сплати заборгованості за договором з вимогою погасити заборгованість у розмірі 233 100, 00 грн, що підтверджується фіскальним чеком від 25.03.2026, накладною № 3450000054522, описом вкладення у лист та роздруківкою з сайту Укрпошти про вручення поштового відправлення № 3450200159140, яку відповідач отримав 28.03.2026, однак залишив без відповіді та задоволення.

З урахуванням викладеного судом установлено, що між сторонами виникли правовідносини, пов`язані із неналежним виконанням договору поставки та відповідальністю за порушення строків оплати за поставлену продукцію, регулювання яких здійснюється ЦК України.

Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

За змістом положень статей 626, 627, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частинами першою, другою статті 712 ЦК України).

Статтею 655 ЦК України врегульовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частин першої, другої статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

У силу вимог частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами статей 525, 526 ЦК України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як установлено судом, відповідач, отримавши від позивача товар на загальну суму 233 100,00 грн, що підтверджується видатковими накладними, розрахунків за нього не провів, отже, сума основного боргу становить 233 100,00 грн, відтак позовна вимога в цій частині підлягає задоволенню.

Стосовно нарахувань 3% річних, інфляційних та пені, то слід зазначити таке.

За статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З наведеної норми матеріального права, яка регулює відповідальність за неналежне виконання грошового зобов`язання, вбачається право кредитора здійснити нарахування 3% річних.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Нарахування інфляційних втрат за наступний період здійснюється з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання. Вказана правова позиція щодо порядку нарахування інфляційних викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 916/190/18 від 04.06.2019 та у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у справі № 905/600/18 від 05.07.2019.

Суд, здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних, установив, що 3% річних становлять 2 422,61 грн (при заявленому - 2 422,61 грн), а інфляційні втрати 9 445,01 грн (при заявленому - 9 445,01 грн) (розрахунок додається), отже, 3% річних та інфляційні підлягають задоволенню у повному обсязі.

Пунктом 3 частини першої статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частини перша, третя статті 549 ЦК України).

Неустойка має подвійну правову природу. До настання строку виконання зобов`язання неустойка є способом його забезпечення, а в разі невиконання зобов`язання перетворюється на відповідальність, яка спрямована на компенсацію негативних для кредитора наслідків порушення зобов`язання боржником.

Несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, зокрема за статтею 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, обмежується подвійною обліковою ставкою НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Окрім того, особливість пені у тому, що вона нараховується з першого дня прострочення та доти, поки зобов`язання не буде виконане. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов`язання. Тобто вона може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд установив, що її розмір становить 24 426,05 грн (при заявленому - 24 426,05 грн) (розрахунок додається), а відтак пеня підлягає задоволенню у повному обсязі.

Висновки суду за результатами вирішення спору.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами статей 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про порушення майнових прав позивача та про наявність підстав для задоволення позову.

Розподіл судових витрат.

Згідно з частиною першою статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (частина перша статті 124 ГПК України).

У позовній заяві позивачем зазначено попередній розрахунок судових витрат, що складаються із судового збору в розмірі 4 041,21 грн.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи, що позов задоволено повністю, відтак судовий збір в розмірі 4 041,21 грн покладається на відповідача.

При цьому представник відповідача до початку розгляду справи по суті визнав суму основного боргу у повному розмірі.

Приписами частини першої статі 130 ГПК України, частини четвертої статті 7 Закону України "Про судовий збір" унормовано, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Ураховуючи викладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2 295,46 грн, а 1 745,75 грн судового збору підлягає поверненню позивачу з державного бюджету.

Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 130, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Фізичної особи - підприємця Пацьоли Наталії Вікторівни до Товариства з обмеженою відповідальністю "Група Бізнесінвест" про стягнення в сумі 269 413,67 грн задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Група Бізнесінвест" (34023, Рівненська область, Вараський район, с. Мутвиця, вул. Центральна, буд. 3, корпус Ж, ідентифікаційний код 43957266) на користь Фізичної особи - підприємця Пацьоли Наталії Вікторівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 233 100,00 грн основного боргу, 24 426,05 грн пені, 2 442,61 грн 3% річних та 9 445,01 грн інфляційних.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Група Бізнесінвест" (34023, Рівненська область, Вараський район, с. Мутвиця, вул. Центральна, буд. 3, корпус Ж, ідентифікаційний код 43957266) на користь Фізичної особи - підприємця Пацьоли Наталії Вікторівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 2 295,46 грн судового збору.

Позивач: Фізична особа - підприємець Пацьола Наталія Вікторівна ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Група Бізнесінвест" (34023, Рівненська область, Вараський район, с. Мутвиця, вул. Центральна, буд. 3, корпус Ж, ідентифікаційний код 43957266).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини перша, друга статті 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина перша статті 256 ГПК України).

Інформацію у справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повне рішення складене та підписане 24.08.2026.

Суддя О.Андрійчук