Ухвала суду № 139176614, 20.08.2026, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування:

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018 Код ЄДРПОУ 03500004

УХВАЛА

20.08.2026 Справа № 917/161/26

Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О. М., секретар судового засідання Отюгова О. І., представники сторін не з`явилися, розглянувши матеріали клопотання Іванової Тетяни Іванівни про розстрочення виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 08.06.2026 року (вх. №8937 від 29.06.2026 року) по справі №917/161/26

за позовною заявою Комунального виробничого підприємства "Теплоенерго" м. Горішні Плавні", вул. Молодіжна, 8, м. Горішні Плавні, Кременчуцький район, Полтавська область, 39801

до відповідача фізичної особи - підприємця Іванової Тетяни Іванівни, АДРЕСА_1

про стягнення 234 212,61 грн заборгованості

ВСТАНОВИВ:

в провадженні Господарського суду Полтавської області перебувала справа №917/161/26 за позовною заявою Комунального виробничого підприємства "Теплоенерго" м. Горішні Плавні до фізичної особи - підприємця Іванової Тетяни Іванівни про стягнення 234 212,61 грн заборгованості за договорами про постачання теплової енергії в гарячій воді від 02.11.2006 року, з яких: 225 417,03 грн - основна заборгованість, 603,90 грн - пеня, 6 028,03грн інфляційні втрати, 2 163,65 грн - 3% річних (вх. №167/26).

Рішенням господарського суду Полтавської області від 08.06.2026 року у справі №917/161/26 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з фізичної особи - підприємця Іванової Тетяни Іванівни на користь Комунального виробничого підприємства "Теплоенерго" м. Горішні Плавні 103 103,61 грн основного боргу та 1 546,55 грн витрат на сплату судового збору.

29.06.2026 року від Іванової Т. І. до суду надійшло клопотання про розстрочення виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 08.06.2026 року (вх. №8937, а. с. 226) по справі №917/161/26.

В обґрунтування заяви відповідач (боржник) посилається на наявність обставин, що утруднюють виконання судового рішення.

09.07.2026 року до суду від позивача надійшли заперечення на клопотання про розстрочення виконання рішення суду (вх. №9486, а. с. 236, 237).

Після виходу судді Тимощенко О.М. з відпустки, ухвалою від 20.07.2026 року було прийнято клопотання фізичної особи - підприємця Іванової Тетяни Іванівни про розстрочення виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 08.06.2026 року (вх. №8937 від 29.06.2026 року) по справі №917/161/26 до розгляду. Розгляд клопотання було призначено на 30.07.2026 р. на 09:30 год.

У зв`язку з ввімкненням 30.07.2026 р. автоматизованої системи централізованого оповіщення "повітряна тривога" у м. Полтава та Полтавській області засідання суду по даній справі не відбулося.

Ухвалою від 30.07.2026 року суд призначив розгляд клопотання на 20.08.2026 р. на 09:30 год.

20.08.2026 року була оголошена повітряна тривога, яка тривала у м. Полтава з 08:18 год. до 10:04 год., у зв`язку з чим в даний проміжок часу судове засідання з розгляду клопотання про розстрочення виконання рішення суду не проводилось.

Після закінчення повітряної тривоги представники сторін в судове засідання не з`явилися. Суд зазначає, що останні були належним чином та завчасно повідомлені про дату, час і місце проведення судового засідання, про що свідчать матеріали справи (довідки про доставку електронного листа, а. с. 248, 249), при цьому явка учасників справи була визнана судом необов`язковою (відповідно до ухвали суду від 30.07.2026 р.).

Заявник Іванова Т. І. за допомогою засобу телефонного зв`язку ( НОМЕР_1 ), повідомила, що перебуває в іншому місті та не має наміру приймати участь 20.08.2026 року у судовому засіданні при розгляді заяви про розстрочення виконання рішення суду.

В матеріалах справи відсутні заяви учасників справи про намір приймати участь в судовому засіданні 20.08.2026 року (зокрема в режимі відеоконференції) чи клопотання про відкладення розгляду заяви, їх явка в судове засідання обов`язковою не визнавалась.

Враховуючи, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, керуючись засадами (принципами) господарського судочинства, а також зважаючи на відкладення попереднього судового засідання у зв`язку з повітряною тривогою, суд вважає за можливе розглядати клопотання Іванової Тетяни Іванівни про розстрочення виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 08.06.2026 року (вх. №8937 від 29.06.2026 року) по справі №917/161/26 у судовому засіданні 20.08.2026 р.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд встановив:

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 08.06.2026 по справі №917/161/26 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з фізичної особи - підприємця Іванової Тетяни Іванівни на користь Комунального виробничого підприємства "Теплоенерго" м. Горішні Плавні 103 103,61 грн основного боргу та 1 546,55 грн витрат на сплату судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

20.07.2026 на виконання вказаного рішення Господарського суду Полтавської області від 08.06.2026, яке набрало законної сили 30.06.2026, видано відповідний наказ по справі №917/161/26.

29.06.2026 р. Іванової Тетяни Іванівни до суду надійшло клопотання про розстрочення виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 08.06.2026 р. по справі №917/161/26 строком на 12 місяців.

В обґрунтування клопотання про розстрочення виконання рішення відповідач посилається на те, що його підприємницька діяльність була припинена ще до ухвалення рішення суду. Закриття ФО-П було вимушеним кроком у зв`язку з тривалою відсутністю доходів та неможливістю продовжувати підприємницьку діяльність. Відповідач не перебуваю у трудових відносинах, не здійснює підприємницьку діяльність, не отримує пенсію чи інші соціальні виплати та не має постійного джерела доходу, що істотно ускладнює можливість одноразового виконання рішення суду. Водночас Іванова Т. І. зазначає, що вона не ухиляється від виконання рішення суду та має намір виконати його у повному обсязі. З метою добровільного врегулювання питання 25.06.2026 відповідач зверталася до КВП "Теплоенерго" м. Горішні Плавні із заявою про надання розстрочки виконання рішення, однак відповіді на моє звернення не отримала. На думку відповідача, надання розстрочки дасть можливість виконати рішення суду добровільно, без ухилення від його виконання, шляхом щомісячної сплати заборгованості.

Івановою Т. І. у якості доказів обґрунтованості свого клопотання надано копії: виписки з ЄДРЮОФОПтаГФ, Відомості з державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору від 28.06.2026 р., а також графік погашення заборгованості.

КВП "Теплоенерго" м. Горішні Плавні" у запереченнях просить суд відмовити у задоволенні клопотання боржника, посилаючись на те, що відповідач за період з листопада 2014 р. по грудень 2025 р. оплатив послуги позивача на суму 52 400,14 грн. Рішенням Господарського суду Полтавської області було відмовлено у стягненні заборгованості з відповідача за період з 01.11.2021 р. по 31.11.2025 р. у розмірі 122 313,42 грн. Фактично відповідач на протязі 11 років субсидував відповідача, який у середньому кожен місяць оплачував суму в розмірі 397,00 грн. за надані послуги по нежитловому приміщенню загальної площі 89,40 м. кв., що в рази менше нарахованої плати за надані послуги позивачем. Крім того, до відповідач не надані відповідні документи, які підтверджують відсутність коштів на рахунках відповідача, тяжке фінансове становище, тяжке захворювання боржника або члена родини, втрату майна, або зрив критичних контрактів в період займання підприємницької діяльності тощо. Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а несплата відповідачем заборгованості своєчасно і в повному обсязі не дає можливості підприємству своєчасно провести розрахунки за спожитий на виробництво теплової енергії природний газ, воду, електроенергію з постачальниками.

Судом досліджено всі докази, надані сторонами.

Згідно з ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При вирішенні клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суд керується наступним.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною другою статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Аналогічне положення міститься і в частині 1 статті 18 та часині 1 статті 326 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до часин 1, 2 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

В рішенні Конституційного Суду України від 13.12.2012 у справі № 18-рп/2012 зазначено, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Конституційний Суд України у рішенні від 26.06.2013р. №5-пр/2013 вказав, що підставою для застосування відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є наявність обставин, які ускладнюють або роблять неможливим застосування загального порядку примусового виконання рішень. Розстрочка або відстрочка виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувана і боржника.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов`язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Як вказано у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Глоба проти України від 05.07.2012 р., пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначив, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторив, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі Терем ЛТД , Чечеткін та Оліус проти України від 18 жовтня 2005 року, зазначено, що неможливість для заявника отримати результат виконання рішення суду, винесеного на його або її користь, складає втручання у право на мирне володіння майном, яке викладено у першому параграфі ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції.

В Рішенні Європейського суду з прав людини від 29 червня 2004 року по справі Войтенко проти України (п.39) наголошено про те, що ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок (див. Іммобільяре Саффі проти Італії , заява N 22774/93, параграф 66, ЄСПЛ 1999-V).

У п. 49 рішення у справі Іммобільяре Саффі проти Італії Європейський суд в черговий раз наголосив на тому, що втручання, яким можна вважати відстрочення виконання рішення суду має забезпечити справедливу рівновагу між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту основних прав людини. Має бути розумне співвідношення між засобами, що використовуються, і поставленою метою.

Як передбачено частинами 3-5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Аналогічні положення містяться в статті 33 Закону України "Про виконавче провадження".

Отже, в основу ухвали про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення.

За висновками, викладеними Європейським судом з прав людини у рішенні від 20.07.2004 у справі Шмалько проти України , межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.

Стосовно системності виконання Європейський суд з прав людини підкреслив, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже, сама можливість надання відстрочки/розстрочки виконання судового акта повинна носити виключний характер.

Таким чином, питання щодо надання розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо.

Тобто, законодавець у будь-якому випадку пов`язує відстрочення або розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Разом з тим, положення Господарського процесуального кодексу України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд повинен оцінити докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 такого кодексу. Відповідно до вказаної статті господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

При вирішенні питання про відстрочку/розстрочку виконання рішення суд враховує не тільки можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але й такі ж наслідки для стягувача при затримці виконання рішення.

Із підстав, умов та меж надання відстрочки/розстрочки виконання судового рішення випливає, що безпідставне надання відстрочки або розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

У зв`язку з тим, що відстрочка або розстрочка виконання рішення продовжує період відновлення порушеного права позивача, при її наданні необхідно враховувати закріплені в нормах національного матеріального права та Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, допустимі межі надання такої відстрочки.

Так, неможливість добровільного та негайного виконання рішення суду у справі №917/161/26 відповідач обґрунтовує, зокрема, тим, що вона припинила підприємницьку діяльність та має тяжкий фінансовий стан (не перебуває у трудових відносинах, не здійснює підприємницьку діяльність, не отримує пенсію чи інші соціальні виплати та не має постійного джерела доходу).

Відповідно до частини 1 статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Як вказано у частині 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Тобто, юридична особа самостійно, на власний ризик здійснює свою господарську діяльність, в тому числі укладає господарські договори і відповідає за наслідки їх невиконання.

Суд звертає увагу заявника на те, що для господарсько-правових відносин характерна юридична рівність сторін, тобто суб`єкт господарювання не має будь-яких привілеїв чи пільг в залежності від кількості працівників, наявності у нього заборгованості перед контрагентами чи в інших осіб перед ним тощо.

Суд також зазначає, що чинне законодавство України не встановлює будь-яких привілей підприємствам за фактом їх належності до видів та організаційно-правових форм в аспекті неналежного виконання господарських зобов`язань чи відтермінування виконання рішень судів, що набрали законної сили. Необхідність розстрочення виконання рішення суду повинна обґрунтовуватися належними та допустимими доказами, що подаються заявником.

Посилання відповідача стосовно припинення підприємницької діяльності та відсутність доходів не свідчать про неможливість виконання рішення суду у цій справі, а лише відображають стан поточної діяльності відповідача, що не є обставинами, з якими закон пов`язує можливість розстрочення виконання судового рішення.

Заявником не надано жодних доказів на підтвердження неможливості одномоментного виконання ним рішення суду чи його скрутного фінансового стану.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем позивачу будь-яких коштів після прийняття судом рішення по справі № 917/161/26. Відповідачем не подано жодного доказу на підтвердження того, що вона намагалася самостійно виконати рішення суду, яке набрало законної сили.

Отже, у даному випадку відповідачем не доведено наявності виключних обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення у даній справі. З урахуванням принципів розумності та справедливості, враховуючи те, що рішення суду є обов`язковим до виконання та має бути виконане, суд не вбачає правових підстав для розстрочення виконання рішення суду.

Також суд зазначає, що відповідно до ч. 5 ст. 331 ГП України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. З поданого суду графіку погашення заборгованості (а. с. 234) вбачається, що остання дата запропонованого платежу - 30.06.2027 р., тоді як рішення господарського суду у справі №917/161/26 ухвалено 08.08.2026 р.

Керуючись статтями 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ

Відмовити Івановій Тетяні Іванівні у розстроченні виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 08.06.2026 року по справі №917/161/26.

Повний текст ухвали складено та підписано 24.08.2026 р.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання та може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з моменту складення повного тексту ухвали (ст. 235, 255-256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя О. М. Тимощенко