Рішення № 139176609, 24.08.2026, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування:

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.08.2026 Справа № 917/924/26

Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., секретар судового засідання Отюгова О. І., розглянувши справу № 917/924/26

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ХОГ СЛАТ УКРАЇНА", вул. Липківського Василя Митрополита, 45, офіс 551 Б, м. Київ, 03035,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕНЧА", вул. Героїв України, 8, с. Сенча, Миргородський район, Полтавська область, 37254

про стягнення 76 247,49 грн заборгованості,

Без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

11.05.2026 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ХОГ СЛАТ УКРАЇНА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕНЧА" про стягнення заборгованості за договором купівлі - продажу №HSU250719SNCH від 25.07.2019 року у розмірі 320 836,88 грн, з яких: 251 246,59 грн - основна заборгованість, 51 233,65 грн - пеня, 5 018,05 грн - 3% річних, 13 338,59 грн - інфляційні втрати (вх. № 961/26).

В обґрунтування позову позивач посилається на нездійснення відповідачем розрахунків за поставлений товар на підставі договору купівлі - продажу №HSU250719SNCH від 25.07.2019 року.

Одночасно позивачем заявлено клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.05.2026 справу №17/924/26 передано на розгляд судді Тимощенко О. М.

Ухвалою від 14.05.2026 року суд прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі; ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та встановив сторонам строк для подачі заяв по суті справи.

Копія ухвали від 14.05.2026 року була доставлена до електронного кабінету відповідача 14.05.2026 року о 12:04 год., що підтверджується довідкою Господарського суду про доставку електронного листа (міститься в матеріалах справи). Крім того, означена ухвала суду була своєчасно розміщена судом в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Отже, суд належним чином повідомляв відповідача про розгляд справи.

22.05.2026 року до суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог (вх. №7030), в якій останній зазначає, що після звернення позивача до суду з позовом відповідач 13.05.2026 року здійснив оплату суми основного боргу у розмірі 251 246,59 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №2547 від 13.05.2026 р. У зв`язку з чим позивач вважає за необхідне зменшити розмір позовних вимог.

При цьому позивач здійснив перерахунок штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат станом на 12.05.2026 р. включно. Загальна сума пені, 3% річних та інфляційних втрат, що підлягає стягненню з відповідача, становить 76 247,49 грн, з яких: сума 3% річних 5 286,50 грн; сума інфляційних втрат 17 042,78 грн; сума пені 53 918,21 грн.

Крім того у зв`язку зі зменшенням розміру позовних вимог позивач просить суд повернути надмірно сплачений судовий збір у розмірі 1 187,64 грн на розрахунковий рахунок позивача.

Ухвалою від 25.05.2026 року суд прийняв до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог (вх. №7030 від 22.05.2026 р.).

Отже, судом розглядаються позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором купівлі - продажу №HSU250719SNCH від 25.07.2019 року у розмірі 76 247,49 грн, з яких: сума 3% річних 5 286,50 грн; сума інфляційних втрат 17 042,78 грн; сума пені 53 918,21 грн.

01.06.2026 року до суду від позивача надійшла заява про розподіл судових витрат (вх. №7433).

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень ГПК України строк не скористався.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Водночас суд зауважує, що відповідно до ч. 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

Суд звертає увагу, що з 29.06.2026 року по 17.07.2026 року включно та з 03.08.2026 р. по 19.08.2026 року суддя Тимощенко О. М. перебувала у відпустці. Тому рішення ухвалене, а текст рішення підготовлено та підписано після виходу судді з відпустки.

Суд також зазначає, що з урахуванням умов воєнного стану в Україні, загальної ситуації в Україні та особливого режиму роботи суду, спрямованого на необхідності збереження життя і здоров`я суддів, працівників апарату та відвідувачів суду, суд здійснює розгляд справи №917/924/26 у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши подані докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ХОГ СЛАТ УКРАЇНА" (далі - позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СЕНЧА" (далі - відповідач, покупець) було укладено Договір купівлі-продажу №HSU250719SNCH від 25.11.2019 р. (далі - договір, а. с. 8 - 10).

Відповідно до п. 1.1. договору, продавець зобов`язується поставити покупцю товар, в асортименті та за цінами згідно рахунків, специфікацій або додатків та видаткових накладних, який є невід`ємною частиною договору (далі обладнання), а покупець прийняти та оплатити за нього повну грошову суму на умовах цього договору.

Обладнання повинно бути поставлено у строки, погоджені сторонами на поставку відповідної партії обладнання (п. 4.1. договору).

Датою поставки є дата видаткової накладної на обладнання (п. 4.3 договору).

Оплата обладнання чи частини обладнання покупцем проводиться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця по кожній партії, в строки, погоджені сторонами у рахунках, специфікаціях або додатках до даного договору (п. 5.1. договору).

За порушення порядку розрахунку (п. 5.1), покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент порушення зобов`язання, від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання зобов`язань (п. 5.1.1 договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом одного (1) року. Цей договір продовжується автоматично на період кожного наступного року, якщо жодна зі сторін не повідомить іншу сторону у письмовій формі про своє рішення не продовжувати договір за один (1) місяць до закінчення його дії. (п. 8.1 договору).

Для оплати обладнання позивач сформував і надав відповідачу рахунок на оплату №ISA00002257 від 22.08.2025 року (товар - годівниця серії Platinum для дорощування, 76*79, 5*2 кормомісць, з регулятором SAF, кількість 48 шт, ціна без ПДВ - 8,723,84, сума без ПДВ 418,74432) на суму 502 493,18 грн (з ПДВ) (а. с. 13).

На виконання умов договору позивачем було передано у власність відповідача обладнання (годівниця серії Platinum для дорощування, 76*79, 5*2 кормомісць, з регулятором SAF, кількість 48 шт) на загальну суму 502 493,18 грн (з ПДВ) відповідно до видаткової накладної №ISA00002257 від 26.11.2025 р. (а. с. 12) та товарно-транспортної накладної №ISA00002257 від 26.11.2025 р. (а. с. 14).

Відповідач здійснив часткову оплату за отримане обладнання на суму 251 246,59 грн відповідно до платіжної інструкції №С6985 від 09.09.2025 р. (а. с. 16).

З метою досудового врегулювання спору позивач направляв на адресу відповідача лист (вих. №01/04/2026 від 01.04.2026 р.) та претензію від 06.05.2026 р. з вимогою погасити основну заборгованість (а. с. 18 - 21), які залишилися без відповіді.

Позивач вказує, що на дату звернення до суду за відповідачем рахувалась основна заборгованість у розмірі 251 246,59 грн. Вже після звернення позивача до суду відповідачем було погашено зазначену основну заборгованість у повному обсязі відповідно до платіжної інструкції №2547 від 13.05.2026 року на суму 251 246,59 грн (міститься в матеріалах справи).

З огляду на зазначене позивач зменшив розмір позовних вимог та просив стягнути з відповідача суму 3% річних 5 286,50 грн; суму інфляційних втрат 17 042,78 грн та суму пені 53 918,21 грн у зв`язку з порушення умов договору, щодо строку оплати за отриманий товар.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду:

Предметом спору у цій справі є вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ХОГ СЛАТ УКРАЇНА" про стягнення пені, інфляційних та 3% річних за неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі - продажу №HSU250719SNCH від 25.07.2019 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За змістом ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що позивачем поставлено відповідачу обладнання на загальну суму 502 493,18 грн, що підтверджується підписаною без заперечень та зауважень представниками сторін видатковою накладною №ISA00002257 від 26.11.2025 р. (а. с. 12).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач частину оплати за обладнання здійснив 09.09.2025 р. у сумі 251 246,59 грн, а іншу частину - 13.05.2026 р. у сумі 251 246,59 грн.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Цивільний кодекс України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611).

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Заявляючи вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 5 286,50 грн, інфляційних втрат у сумі 17 042,78 грн та пені у сумі 53 918,21 грн, позивач вказує, що умовами договору, зокрема п. 5.1, передбачено оплату отриманого обладнання в строки, погоджені сторонами у рахунках, специфікаціях або додатках до даного договору.

На думку позивача рахунок на оплату №ISA00002257 від 22.08.2025 року, який є невід`ємною частиною договору, встановлює строк оплати обладнання 5 банківських днів з дати виписки.

При цьому сторонами не було укладено специфікації чи інших додатків до договору, які б погоджували інші строки оплати. Тому позивач вказує, що строк виконання відповідачем грошового зобов`язання щодо оплати поставленого товару настав у визначений у рахунку строк, тобто до 29.08.2025 р. включно.

Суд не погоджується з вищезазначеною позицією позивача.

Суд звертає увагу, що відповідно до п. 5.1 договору оплата обладнання чи частини обладнання покупцем проводиться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця по кожній партії, в строки, погоджені Сторонами у рахунках, специфікаціях або додатках до даного договору (п. 5.1. договору).

Зазначення у рахунку, що він діє протягом п`яти (5) банківських днів з дати виписки, не дає підстави вважати, що це і є строком оплати товару.

Суд критично відноситься до твердження позивача відносно того, що сторони фактично погодили істотні умови щодо строку виконання грошового зобов`язання шляхом виставлення рахунку, оскільки даний рахунок не був погоджений сторонами, а оплата даного рахунку означає згоду саме з умовами договору, який при цьому не містить чітко визначеного строку перерахування коштів за отриманий товар.

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Вказаною нормою передбачено, зокрема, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання; такий обов`язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 Цивільного кодексу України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу.

Дана позиція викладена в постановах Верховного Суду від 28.02.2018 у справі № 910/9075/17, від 29.08.2019 р. у справі № 905/2245/17 та від 18.09.2024 р. у справі № 910/13345/23 та відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України має враховуватись судами при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Дослідивши матеріали справи суд встанови, що сторонами у спірному договорі не було узгоджено умови оплати, також сторонами не було укладено специфікації чи інших додатків до договору, які б погоджували строки оплати.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи те, що 26.11.2025 р. позивачем було передано відповідачу обладнання на загальну суму 502 493,18 грн відповідно до видаткової накладної №ISA00002257, а відповідачем прийнято його у власність, строк виконання відповідачем зобов`язань з оплати поставленого товару є таким, що настав 26.11.2025 р.

Суд зазначає, що як невиконання або неналежне виконання користувачем зобов`язання з оплати планового обсягу на умовах попередньої оплати, так і зобов`язання з оплати фактичного обсягу послуг, отриманих за розрахунковий місяць, є порушенням виконання грошового зобов`язання, і передбачає застосування правових наслідків порушення зобов`язання та настання відповідальності за порушення грошового зобов`язання, зокрема, згідно з приписами ст. ст. 611, 625 ЦК України.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст.625 ЦК України).

Як унормовано приписами статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв`язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочення виконання відповідачем його договірного зобов`язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту, цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов`язань, а не штрафною санкцією.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Згідно статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

За порушення порядку розрахунку (п. 5.1), покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент порушення зобов`язання, від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання зобов`язань (п. 5.1.1 договору).

Перевіривши наведений позивачем розрахунок пені, інфляційних втрат та 3% річних, який долучений до заяви про зменшення розміру позовних вимог, суд звертає увагу на наступне.

Перевірка правильності розрахунків здійснена за допомогою програми Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи інформаційно-правового забезпечення "Ліга: закон".

З наданого розрахунку вбачається, що позивач здійснює нарахування пені за період з 30.08.2025 р. по 12.05.2026 р., інфляційних втрат - з вересня 2025 р. по квітень 2026 р., 3% річних - з 30.08.2025 р. по 12.05.2026 р.

Однак з урахуванням вищезазначеного, зокрема того, що строк виконання відповідачем зобов`язань з оплати поставленого товару є таким, що настав 26.11.2025 р., суд зазначає, що початком прострочення виконання зобов`язання з оплати поставленого товару є 27.11.2025 р.

Тому позивачем невірно вказано початки нарахувань 3% річних, інфляційних втрат та пені, оскільки кредиторські вимоги про сплату боргу на той момент ще не настали.

За розрахунком суду є правомірними та підлягають задоволенню вимоги про стягнення 34 926,72 грн пені за період з 27.11.2025 р. по 12.05.2026 р., 3 448,62 грн 3% річних за період з 27.11.2025 р. по 12.05.2026 р. та 12 798,23 грн інфляційних втрат за період з грудня 2025 р. по квітень 2026 р.

В іншій частині вимог про стягнення пені (18 991,49 грн), 3 % річних (1 837,88 грн) та інфляційних втрат (4 244,55 грн) за порушення строків оплати за отриманий товар суд відмовляє.

Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Допустимих доказів у спростування вищевикладеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

Враховуючи вище встановлені обставини, предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково в розмірі 51 173,57 грн, з яких: 34 926,72 грн - пеня, 3 448,62 грн - 3% річних та 12 798,23 грн - інфляційні втрати.

Вимоги про стягнення 18 991,49 грн пені, 1 837,88 грн 3 % річних та 4 244,55 грн інфляційних втрат не підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 123 ГПК України судовий збір належить до судових витрат, розмір, порядок сплати, повернення і звільнення від сплати якого встановлюється законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір".

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3328,00 грн.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; а за подання позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

При подачі позову до суду ТОВ «ХОГ СЛАТ УКРАЇНА» зазначив ціну позову 320 836,88 грн. Отже, позивачу при зверненні з даним позовом до суду необхідно було сплатити судовий збір в сумі 3 850,04 грн (з урахуванням коефіцієнту 0,8).

При цьому позивачем до державного бюджету України було сплачено 3 850,04 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №5843 від 04.05.2026 року та випискою від 04.05.2026 року про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України.

В подальшому позивач зменшив ціну позову до 76 247,49 грн. Ухвалою від 25.05.2026 року суд прийняв до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог (вх. №7030 від 22.05.2026 р.).

З урахуванням зменшення позовних вимог та зважаючи на те, що ставка судового збору не може бути меншою 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - розмір судового збору становить 2 662,40 грн (з урахуванням коефіцієнту 0,8).

Подаючи заяву про зменшенням розміру позовних вимог, позивач просив суд повернути надмірно сплачений судовий збір у розмірі 1 187,64 грн на розрахунковий рахунок позивача.

З огляду на вищезазначене розмір судового збору складає 2 662,40 грн, а загальний розмір переплати судового збору становить 1 187,64 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, зокрема, в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно ч. 2 ст. 7 ЗУ "Про судовий збір" у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Отже, зважаючи на наявність клопотання про повернення надміру сплаченого судового збору у розмірі 1 187,64 грн та у зв`язку із внесенням судового збору в більшому розмірі, суд визнає за необхідне задовольнити дане клопотання та повернути заявнику надміру сплачену суму судового збору у розмірі 1 187,64 грн, сплаченого згідно платіжної інструкції №5843 від 04.05.2026 р.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України визначено, що у спорах, що виникають при укладенні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача підлягають стягненню 1 786,87 грн судового збору.

Щодо підстав розподілу витрат на професійну правничу допомогу

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до статті 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, установлених законом.

Пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 5 грудня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) визначено, що договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VІ представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Частинами першою та другою статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Розгляд справи №917/924/26 здійснювався в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

При цьому суд враховує, що позивачем дотримано процесуального строку подачі доказів на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу.

До позовної заяви та заяви про розподіл судових витрат (вх. №7433 від 01.06.2026 р.) на підтвердження понесених витрат позивачем надано: копію ордеру серії АА №1680438 від 06.05.2026; копію договору №04/05 надання професійної правничої допомоги від 04.05.2026 р., копію акту виконаних робіт від 27.05.2026 р.; копію платіжної інструкції №5844 від 04.05.2026 про перерахування Адвокатському бюро Ратушняка Володимира «ЛІГАКОНСАЛТИНГ» 41 300,00 грн про надання професійної правничої (правової) допомоги в суді першої інстанції, копію Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ №000896 від 16.03.2020, видане Ратушняк Павлині Володимирівні.

Чинне процесуальне передбачає надання попереднього розрахунку судових витрат, в тому числі щодо правничої допомоги, а докази понесення цих витрат подаються до закінчення судових дебатів у справі, або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Позивачем строки подачі доказів понесених судових витрат дотримано, про що зазначено вище.

Позивач просить відшкодувати за рахунок відповідача 41 300,00 грн витрат на професійну (правничу) допомогу згідно акту виконаних робіт від 27.05.2026 р.

Суд, розглянувши заяву позивача про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, зазначає наступне.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За ч. 1 ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», заява N19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

За змістом частини третьої статті 237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією з підстав виникнення представництва є договір.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №5076-VI).

Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 127 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Частинами першою та другою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:

- фіксованого розміру,

- погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (п. п. 130-132, 134 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21).

У постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.

Так, 04.05.2026 між ТОВ «ХОГ СЛАТ УКРАЇНА» (Клієнт) та Адвокатським бюро Ратушняка Володимира «ЛІГАКОНСАЛТИНГ» (Повірений) укладено договір №04/05 надання професійної правничої (правової) допомоги (далі договір 04/05), згідно з п. 1.1. якого Повірений зобов`язується надавати Клієнту професійну правничу (правову) допомогу в суді першої інстанції по спору з Боржником (Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕНЧА» за Договором купівлі-продажу №HSU250719SNCH від 25.07.2019 року), в тому числі: - вивчення матеріалів справи; - підготовка позовної заяви; - підготовка розрахунку штрафних санкцій, річних та інфляційних втрат; - підготовка додатків до позовної заяви; - подання позовної заяви до суду через підсистему «Електронний суд»; - підготовка процесуальних документів: заперечень, відповіді на відзив, письмових пояснень і т.д.; - участь у судових засіданнях (в режимі відео); - судове представництво в суді першої інстанції ( в тому числі при розгляді справи у спрощеному позовному провадженні).

Відповідно до п. 2.1. Договору 04/05 Сторони дійшли згоди встановити фіксовану вартість послуг за надання професійної правничої допомоги вказаної у п.1.1 даного Договору у розмірі 41 300,00 грн без ПДВ (сорок дві тисячі гривень 00 коп). Оплата здійснюється в строки та на підставі згідно виставленого рахунку, однак в будь-якому випадку повний розрахунок має бути здійснений до винесення рішення по справі. Вказана сума є фіксованою і не підлягає коригуванню та/або поверненню.

Договір набирає чинності з дати вказаної у ньому незалежно від дати підписання представниками Сторін і діє безстроково. Договір може бути припинений будь-якою стороною достроково з попереднім повідомлення за 20 днів, або у будь-який час за згодою Сторін. 09.04.2025 між Клієнтом та Адвокатським бюро підписано акт приймання-передачі наданих послуг (п. 3.1 договору 04/05).

Відповідно до акту виконаних робіт від 27.05.2026 р. Адвокатським бюро Ратушняка Володимира «ЛІГАКОНСАЛТИНГ», на підставі договору №04/05 надання професійної правничої (правової) допомоги від 04.05.2026 р. надана правнича (правова) допомога в суді першої інстанції по справі №917/924/26 по спору з Боржником (Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕНЧА» за Договором купівлі-продажу №HSU250719SNCH від 25.07.2019 року), в тому числі:

- вивчення матеріалів справи;

- підготовка позовної заяви;

- підготовка розрахунку штрафних санкцій, річних та інфляційних втрат;

- підготовка додатків до позовної заяви;

- подання позовної заяви до суду через підсистему «Електронний суд»;

- підготовка процесуальних документів: заяви про зменшення позовних вимог.;

- судове представництво в суді першої інстанції.

Підписання даного Акту наданих послуг не припиняє дію Договору. Загальна вартість робіт, з урахуванням витрат, становить 41 300,00 грн без ПДВ (сорок одна тисяча триста гривень 00 коп) без ПДВ. Вказана сума є фіксованою і узгодженою Сторонами.

З матеріалів справи убачається, що правничу допомогу у цій справі у вигляді представництва інтересів в суді надано позивачу адвокатом Ратушняк П.В. на підставі копію ордеру серії АА №1680438 від 016.05.2026 р., який було видано позивачем для представництва та захисту інтересів позивача у Господарському суді Полтавської області на підставі договору надання правової допомоги №04/05 від 04.05.2026.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123-130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому, згідно з статтею 74 ГПК України, сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.

Суд бере до уваги, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 від №640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19 тощо).

Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (правовий висновок Верховного Суду в постанові від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Правова позиція, наведена вище, викладена у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.10.2019 у справі №905/1795/18.

Отже, співставляючи вартість наданих юридичних послуг адвокатом в межах даної справі, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем до відшкодування судові витрати на правову допомогу у загальному розмірі 41 300,00 грн не відповідають критеріям розумності, співмірності та пропорційності до предмету спору та складності справи, зокрема, в частині підготовки позовної заяви з додатками до позову та подача їх до суду, розрахунків, аналізу судової практики тощо.

При зверненні позивача до суду ціна позову спочатку становила 320 836,88 грн, в подальшому в результаті зменшення розміру позовних вимог ціна позову складала 76 247,49 грн, водночас позов задоволено частково на суму 51 173,57 грн на 67,12 %.

При цьому, дослідивши надані на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу адвоката докази, суд дійшов висновку, що виокремлення адвокатом в акті виконаних робіт від 27.05.2026 р. вивчення матеріалів справи; підготовка розрахунку штрафних санкцій, річних та інфляційних втрат; підготовка додатків до позовної заяви; подання позовної заяви до суду через підсистему «Електронний суд», як самостійних видів адвокатських послуг є необґрунтованими, адже вони охоплюється діями адвоката при підготовці позовної заяви.

Також в акті виконаних робіт було виокремлено послугу «судове представництво в суді першої інстанції».

Суд зазначає, що за правовою природою судове представництво є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї прав та обов`язків.

Отже така послуга адвоката, як «судове представництво в суді першої інстанції» включає в себе всі послуги, що зазначені в акті виконаних робі.

Також з урахуванням змісту та обсягу наданих адвокатом позивача послуг, судом встановлено, що предмет поданого позову є типовим (стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат за порушення умов договору купівлі-продажу), справа не відноситься до категорії складних, тож об`єктивно не потребує для адвоката значних зусиль для підготовки позову та тривалого аналізу судової практики з цього приводу, розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Проаналізувавши доданий до заяви про розподіл судових витрат детальний опис наданих позивачу послуг та подані документи, врахувавши, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути не лише доведений, а документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат, суд вважає за можливе не присуджувати на користь позивача заявлену суму в повному обсязі.

Враховуючи обсяг, вартість та співрозмірність заявлених до компенсації витрат на правничу допомогу, оцінивши витрати позивача з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат на вивчення матеріалів по справі та підготовку позовної заяви як кваліфікований фахівець, незначний обсяг доказів у справі, а також враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про присудження витрат позивача на правову допомогу в розмірі 15 000,00 грн.

Керуючись статтями 129, 232-233, 236-238, 240, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕНЧА" (вул. Героїв України, 8, с. Сенча, Миргородський район, Полтавська область, 37254, код ЄДРПОУ 30879687) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ХОГ СЛАТ УКРАЇНА" (вул. Липківського Василя Митрополита, будинок 45, офіс 511Б, м. Київ 03035; ідентифікаційний код юридичної особи 37877974) 34 926,72 грн пені, 3 448,62 грн 3% річних, 12 798,23 грн інфляційних втрат, 1 786,87 грн судового збору та 15 000,00 грн витрат на правничу допомогу.

Видати накази із набранням цим рішенням законної сили.

3. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "ХОГ СЛАТ УКРАЇНА" (вул. Липківського Василя Митрополита, будинок 45, офіс 511Б, м. Київ 03035; ідентифікаційний код юридичної особи 37877974) з державного бюджету України судовий збір у сумі 1 187,64 грн, який сплачено платіжною інструкцією №5843 від 04.05.2026 року.

Рішення складено та підписано 24.08.2026 року.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О. М. Тимощенко