Рішення № 139176456, 25.06.2026, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2026 року м. Миколаїв Справа № 915/1311/25

Господарський суд Миколаївської області у складі:

судді Л.М. Ільєвої

при секретарі судового засідання І.С. Степановій

за участю представників:

від позивача - не з`явився,

від відповідача - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Миколаївської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа-Республіка" про стягнення 346045,22 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Миколаївська міська рада звернулась до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа-Республіка" про стягнення коштів 426083,85 грн. за безоплатне користування з 26.02.2019 по 01.05.2025 земельною ділянкою з кадастровим номером 4810136300:02:025:0003 за адресою: м. Миколаїв, вул. Корабелів, буд. 8, посилаючись на наступне.

Миколаївською міською радою на підставі рішення від 27.10.2004 №24/14 надано в оренду приватному підприємцю Дементьєвій Ірині Вікторівні земельну ділянку з кадастровим номером 4810136300:02:025:0003, загальною площею 3775 кв.м по вулиці Корабелів, будинок 8 у місті Миколаєві з визначенням ідеальної частки 20/100 від земельної ділянки 3775 кв.м, що складає 755 кв.м для обслуговування виробничих приміщень, господарських та побутових будівель і споруд. В подальшому, на підставі вказаного рішення, між Миколаївською міською радою та приватним підприємцем Дементьевою Іриною Вікторівною укладено договір оренди землі № 3249, який зареєстрований у Миколаївській регіональній філії ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 23.06.05 за №040500100400, та зареєстрований в Миколаївській міській раді 23.06.05 за № 3249.

Позивач вказує, що відповідно до п. 3.1 договору останній діяв протягом 10 (десяти) років з дати його реєстрації (тобто до 23.06.2015 року) та в подальшому продовжений не був.

Також позивач зазначає, що до вказаного договору були внесені зміни згідно договору про зміни № 1610-08 від 07,11.2008, який зареєстрований у Миколаївській регіональній філії ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 07.11.2008 за № 040800101236, та зареєстрований в Миколаївській міській раді 07.1 1.2008 за № 1610-08, а саме викладено в новій редакції п. 4.2 розділу 4 договору оренди землі: «З 01.01.08 річна орендна плата за земельну ділянку (755 кв.м) встановлюється у розмірі 3% (три) відсотка від її нормативної грошової оцінки, де: нормативна грошова оцінка земельної ділянки (755 кв.м) на час укладання цього договору становить 336343 (триста тридцять шість тисяч триста сорок три) грн. 76 коп. (з урахуванням коефіцієнту щорічної індексації 1,028). Виходячи з цього розмір орендної плати за рік за цим договором на момент його укладення складає 10090 (десять тисяч дев`яносто) грн. 32 коп.».

Так, позивач з посиланням на інформацію з Державного земельного кадастру від 31.03.2025 земельна ділянка з кадастровим номером 4810136300:02:025:0003 має площу 3775 кв.м, яка знаходиться за адресою: місто Миколаїв, вулиця Корабелів, будинок 8.

Разом з цим, позивач, з посиланням на інформацію з Державного реєстру речових прав па нерухоме майно від 01.04.2025 № 420641811 право власності на нерухоме майно з визначенням ідеальної частки 256/1000 за адресою: місто Миколаїв, вулиця Корабелів, будинок 8, з 26.02.2019 було набуте Товариством з обмеженою відповідальністю «Медіа-республіка», на підставі згоди співвласників, серія та номер: 346, виданого 22.02.2019, видавник: Дубенко А.М. ; договору дарування, частини нежитлового об`єкта, серія та номер: 1259, виданого 25.05.2009, видавник: Куценко В.Д., приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу; акта приймання- передачі нерухомого майна, серія та номер: б/н, виданого 21.02.2019, видавник: ОСОБА_2 .. Потлова О.В./ТОВ "Медіа-Республіка", протокол, серія та номер: 1/2019, виданий 21.02.2019, видавник: ТОВ «Медіа-Республіка».

Таким чином, позивач вказує, що ТОВ «Медіа-Республіка» з 26.02.2019 набуло речове право власності на нерухоме майно з визначенням ідеальної частки 256/1000 за адресою: місто Миколаїв по вулиця Корабелів, будинок 8, яке розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 4810136300:02:025:0003 загальною площею 3775 кв.м з визначенням ідеальної частки, що складає 755 кв.м.

Так, за ствердженнями позивача, у період 26.02.2019 по теперішній час фактичним користувачем земельної ділянки з кадастровим номером 4810136300:02:025:00033775 кв.м загальною площею 3775 кв.м з визначенням ідеальної частки, що складає 755 кв.м, на якій розташований нежитловий об`єкт нерухомого майна є відповідач, який не в повному обсязі сплачував кошти до міського бюджету за користування нею, чим були порушені права Миколаївської міської ради як органу місцевого самоврядування та власника земельної ділянки щодо неодержання коштів за час безоплатного використання земельної ділянки.

Позивач з посиланням на приписи п.п. 14.1.72, 14.1.73, 14.1.147 п. 14.1 ст.14, п.п. 269.1.1, 269.1.2 п. 269.1 ст. 269, п.п. 270.1.1 п. 270.1 ст. 270, п. 287.7 ст. 287 Податкового кодексу України зазначає, що відповідач не є власником земельної ділянки і постійним землекористувачем земельної ділянки, у зв`язку із чим не є платником плати за землю у формі земельного податку, тому єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього є орендна плата.

Позивачем здійснено розрахунок недоодержаного доходу у розмірі орендної плати за період безоплатного використання відповідачем земельної ділянки площею 2076 кв.м з кадастровим номером 4810136300:02:025:0003 для обслуговування виробничих приміщень, господарських та побутових будівель і споруд по вулиці Корабелів, будинок 8 у місті Миколаєві, у період з 26.02.2019 по 01.05.2025, становить 426083,85 грн.

На підставі вище викладеного позивач вважає, що кошти в загальній сумі 426083,85 грн. підлягають стягненню з відповідача на підставі ст. 1212 ЦК України за час безоплатного використання відповідачем земельної ділянки без правовстановлюючих документів у період з 26.02.2019 по 01.05.2025.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 10.09.2025 у справі №915/1311/25 прийнято позовну заяву Миколаївської міської ради (вх. № 12721/25 від 05.09.2025) до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/1311/25 за позовом Миколаївської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа-Республіка" про стягнення 426083,85 грн., розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження, при цьому підготовче засідання призначено на 08 жовтня 2025 року об 11:00.

02.10.2025 від представника відповідача - Гайдай Я.Ф. через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшли відзиви на позовну заяву (вх. №13991/25 та вх. №13993/25), згідно з якими відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог. Крім того, в прохальній частині відзиву на позовну заяву відповідачем заявлено клопотання про продовження ТОВ "Медіа-Республіка" строку для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 08.10.2025 р. у справі № 915/1311/25 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа-Республіка" про продовження процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву відмовлено, підготовче засідання відкладено на 27 жовтня 2025 року о 09:00.

09.10.2025 р. від представника відповідача - ТОВ "Медіа-Республіка" до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС надійшла заява про участь у судовому засіданні, яке призначено на 27.10.2025 о 09:00, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (вх. № 14305/25).

10.10.2025 р. від представника позивача - Курбанової А.В. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшла відповідь на відзив (вх. №14315/25), в якій позивач не погоджується з аргументами відповідача, наведеними у відзиві на позовну заяву, вважає їх безпідставними та необґрунтованими.

15.10.2025 р. від представника відповідача - Гайдай Я.Ф. через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшов відзив на позовну заяву (вх. №14543/25), в якому відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог, вказуючи про те, що матеріали справи не містять доказів, що доля попереднього власника у праві власності на об`єкт будівлі перейшла до нового власника, а також про неправильність здійсненого позивачем розрахунку з огляду на відсутність належного витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки. Так, відповідач зауважує, що наданий позивачем витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 07.04.2025 № НВ-4800455172025, за яким нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 4810136300:02:025:0003, складений станом на 07.04.2025, при цьому у витягу не зазначена площа спірної земельної ділянки. Також відповідач вважає, що витяг від 07.04.2025 №НВ-4800455172025 не може бути використаний при проведенні розрахунку орендної плати за період з 01.01.2022 до 01.05.2025, оскільки позивачем не надано доказів затвердження Миколаївською міською радою нової технічної документації із нормативної грошової оцінки земель міста Миколаєва відповідно до Методики, яка затверджена Постановою №1147.

Також відповідач вказує, що позивачем невірно обрано період нарахування з огляду на внесення земельної ділянки до зони бойових дій. У зв`язку з чим, на переконання відповідача, нарахування не повинно було проводитись до 06.05.2023 р. Адже, Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно» від 11.04.2023 №3050-ІХ, яким внесено зміни до пункту 69.14 підрозділу 10 Перехідних положень Податкового кодексу України, набрав чинності 06.05.2023.

Водночас у відзиві відповідачем заявлено клопотання про поновлення ТОВ "Медіа-Республіка" строку для подання відзиву на позовну заяву.

23.10.2025 р. від представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа-Республіка" до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшли уточнення до заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (вх. № 14940/25), згідно з якими заявник просив надати можливість участі в засіданні суду, яке призначено на 27.10.2025 о 09:00, та у всіх наступних судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 24.10.2025 у справі № 915/1311/25 задоволено заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа-Республіка" про участь в засіданнях суду в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв`язку ЄСІКС (ВКЗ) (вх. № 14305/25 від 09.10.2025 р. та вх. №14940/25 від 23.10.2025).

У підготовчому засіданні 27.10.2025 р. судом розглянуто клопотання відповідача про поновлення процесуального строку, що викладене у відзиві (вх. №14543/25 від 15.10.2025 р.), за результатами чого протокольною ухвалою господарський суд з метою забезпечення реалізації принципу змагальності сторін задовольнив вказане клопотання представника відповідача та поновив останньому строк на подачу відзиву на підставі положень ст. 119 ГПК України, визнавши наведені відповідачем обставини поважною причиною пропуску такого строку.

Так, у підготовчому засіданні господарського суду 27.10.2025 року по справі №915/1311/25 за участю представників сторін судом було протокольно оголошено перерву до 07 листопада 2025 року о 11 год. 30 хв. в порядку ч. 5 ст. 183 ГПК України.

04.11.2025 від представника відповідача - Гайдай Я.Ф. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшло клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи (вх. № 15439/25), в якому відповідач просить суд призначити по справі за позовом Миколаївської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа Республіка" про стягнення коштів за безоплатне користування земельною ділянкою судову земельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставити наступне питання щодо визначення площі земельної ділянки з кадастровим номером 4810136300:02:025:000. по вулиці Корабелів, будинок 8 у місті Миколаєві, яка перебуває в користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа Республіка", якому належить 20/100 в об`єктах нерухомості під літ. "Б-1", "В-4", "Г-1", "Д-1", розташованих за адресою: м. Миколаїв, вул. Корабелів, 8. Також відповідач просив суд оплату за проведення експертизи покласти на відповідача.

04.11.2025 від представника відповідача Гайдай Я.Ф. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшла заперечення на відповідь на відзив (вх. №15442/25), в яких відповідач зазначає, що Миколаївською міською радою не надано доказів на підтвердження формування земельної ділянки саме під об`єктами нерухомості, які належать відповідачу, без врахування площі земельної ділянки, яка перебуває під об`єктом під літ. "А" і не належить відповідачу на праві власності.

04.11.2025 від представника відповідача - Гайдай Я.Ф. через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшло клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи (вх. №15439/25), яке вмотивовано тим, що, на думку відповідача, позивачем невірно розраховано суму, яку заявлено до стягнення, оскільки площа земельної ділянки, на якій розташовані об`єкти нерухомості належні відповідачу не становить 3775 кв.м, адже на ній розташований відокремлений об`єкт нерухомості під літ. "А", який належить ОСОБА_3.

У підготовчому засіданні 07.11.2025 судом зобов`язано позивача надати до суду деталізований розрахунок щодо суми заявленої до стягнення з посиланням на норми чинного законодавства щодо визначення частки площі земельної ділянки.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 07.11.2025 у справі № 915/1311/25 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів.

У підготовчому засіданні господарського суду 07.11.2025 року по справі №915/1311/25 за участю представників сторін судом було протокольно оголошено перерву до 28 листопада 2025 року о 12 год. 00 хв. в порядку ч. 5 ст. 183 ГПК України.

28.11.2025 від представника позивача - Курбанової А.В. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшли додаткові пояснення (вх. №15702/25), в яких позивач зазначає, що за період безоплатного використання відповідачем земельної ділянки з кадастровим номером 4810136300:02:025:0003 загальною площею 3775 кв.м з визначенням ідеальної частки, що складає 755 кв.м для обслуговування виробничих приміщень, господарських та побутових будівель і споруд по вулиці Корабелів, будинок 8 у місті Миколаєві, у період з 26.02.2019 до 01.05.2025 становить 346045,22 грн.

Також позивач зазначає, що Миколаївська міська рада на підставі рішення від 28.09.2001 № 34/13 «Про попереднє погодження місць для розташування об`єктів, резервування земельних ділянок на термін виконання проектно-вишукувальних робіт, вилучення, надання, передачу за фактичним землекористуванням, продовження строку користування земельними ділянками підприємствам, установам, організаціям, фізичним особам, внесення змін до рішень міської ради та міськвиконкому» надала громадянці ОСОБА_3 в спільне часткове користування на умовах оренди, строком на 25 років, 4/100 ідеальних часток від земельної ділянки загальною площею 3775 кв.м, що складає 151 кв.м, зарахувавши її до земель комерційного користування, для обслуговування приміщень складу-магазину по АДРЕСА_1 . На підставі вказаного рішення між Миколаївською міською радою та громадянкою ОСОБА_3 укладено договір оренди землі № 788, який зареєстрований в книзі записів договорів оренди землі Миколаївської міської ради від 29 жовтня 2001 року № 788. Разом з цим, позивач повідомляє, що орендна плата громадянкою ОСОБА_3 сплачена у повному обсязі.

Як стверджує позивач, відповідно до рішення Миколаївської міської ради від 27.10.2004 № 24/14 «Про вилучення, надання, передачу за фактичним землекористуванням, продовження строку користування земельними ділянками юридичним особам, громадянам, зміну цільового призначення земельної ділянки та внесення змін до рішень міської ради та міськвиконкому по заводському району м. Миколаєва» Миколаївська міська рада передала в оренду суб`єктам господарювання земельну ділянку загальною площею 3775 кв.м з кадастровим номером 4810136300:02:025:0003, розташовану за адресою: м. Миколаїв, вул. Корабелів, 8, з визначенням ідеальних часток, а саме:

- 2.1. приватному підприємцю Дементьєвій Ірині Вікторівні земельну ділянку з кадастровим номером 4810136300:02:025:0003, загальною площею 3775 кв.м. по АДРЕСА_2 з визначенням ідеальної частки 20/100 від земельної ділянки 3775 кв.м, що складає 755 кв.м, для обслуговування виробничих приміщень, господарських та побутових будівель і споруд, та в подальшому між Миколаївською міською радою та приватним підприємцем Дементьєвою Іриною Вікторівною укладено договір оренди землі № 3249,який зареєстрований у Миколаївській регіональній філії ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 23.06.2005 за № 040500100400, та зареєстрований в Миколаївській міській раді 23.06.2005 за № 3249;

- 2.2. приватному підприємцю Дубенко Аллі Миколаївні земельну ділянку з кадастровим номером 4810136300:02:025:0003, загальною площею 3775 кв.м. по вулиці Корабелів, будинок 8 у місті Миколаєві з визначення ідеальної частки 21/100 від земельної ділянки 3775 кв.м, що складає 793 кв.м, для обслуговування виробничих приміщень, господарських та побутових будівель і споруд, та в подальшому між Миколаївською міською радою та приватним підприємцем Дубенко Аллою Миколаївною укладено договір оренди землі № 3250, який зареєстрований у Миколаївській регіональній філії ДП "Центр ДЗК про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 21.06.2005 за № 04050010039 та зареєстрований в книзі записів договорів оренди землі від 21.06.2005 за № 3250;

- 2.3. приватному підприємцю Потловій Олені Василівні земельну ділянку з кадастровим номером 4810136300:02:025:0003, загальною площею 3775 кв.м по вулиці Корабелів, будинок 8 у місті Миколаєві з визначенням ідеальної частки 55/100 від земельної ділянки 3775 кв.м, що складає 2076 кв.м, для обслуговування виробничих та побутових приміщень, та в подальшому між Миколаївською міською радою та приватним підприємцем Потловою Оленою Василівною було укладено договір оренди землі № 3251, який зареєстрований у Миколаївській регіональній філії ДП "Центр ДЗК" про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 21.06.2005 за № 040500100389 та зареєстрований в Миколаївській міській раді 21.06.2005 за № 3251.

Відтак, за ствердженням позивача, сукупний розмір (величина) індивідуальних часток, наданих орендарям (4/100, 20/100, 21/100 та 55/100) у своїй сукупності становлять 100/100 від загальної площі земельної ділянки, тобто 3775 кв.м (151 кв.м. + 755 кв.м. + 793 кв.м. + 2076 кв.м.).

Також 28.11.2025 від позивача до господарського суду надійшла заява про зменшення позовних вимог (вх. №16697/25), в якій позивач просив суд розглядати справу з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог та стягнути з відповідача на користь Миколаївської міської ради заборгованість в сумі 346045,22 грн. за безоплатне користування з 26.02.2019 по 01.05.2025 земельною ділянкою з кадастровим номером 4810136300:02:025:0003 за адресою: місто Миколаїв, вулиця Корабелів, будинок 8. Заява мотивована тим, що позивачем було здійснено деталізований розрахунок заявленої до стягнення суми, та в ході розрахунку позивачем було виявлено деякі технічні помилки та описки, внаслідок виправлення яких сума заборгованості відповідача зменшилася до 346045,22 грн.

Під час підготовчого засідання 28.11.2025 р. судом розглянуто заяву представника позивача про зменшення розміру позовних вимог (вх. № 16697/25 від 28.11.2025) та встановлено її відповідність вимогам ст. 46 ГПК України, у зв`язку з чим судом постановлено протокольну ухвалу про прийняття вказаної заяви.

Так, у підготовчому засіданні господарського суду 28.11.2025 року по справі №915/1311/25 за участю представників сторін судом було протокольно оголошено перерву до 10 грудня 2025 року о 15 год. 40 хв. в порядку ч. 5 ст. 183 ГПК України.

Під час підготовчого засідання 10.12.2025 р. судом розглянуто клопотання представника відповідача від 04.11.2025 року про призначення судової земельно-технічної експертизи, за результатами чого судом постановлено протокольну ухвалу про відмову у задоволенні вказаного клопотання, оскільки заявником не доведено неможливість надання відповідного висновку експерта самостійно.

Також у підготовчому засіданні 10.12.2025 р. судом зобов`язано позивача надати докази розміру нормативно-грошової оцінки спірної земельної ділянки станом на 01.01.2020 року відповідно до якої позивач здійснює нарахування коштів.

Так, у підготовчому засіданні господарського суду 10.12.2025 року по справі №915/1311/25 за участю представників сторін судом було протокольно оголошено перерву до 26 грудня 2025 року о 14 год. 30 хв. в порядку ч. 5 ст. 183 ГПК України.

26.12.2025 від представника позивача - Курбанової А.В. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшли додаткові пояснення (вх. №18996/25), в яких позивач зазначає, що базова вартість земель міста Миколаєва з 01.01.2020 року не змінювалась, нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки з кадастровим номером 4810136300:02:025:0003 є сталою протягом спірного періоду. Разом з цим, позивач вказує, що починаючи з 01.01.2020 року, після набрання чинності рішенням Миколаївської міської ради від 10.07.2019 № 52/18, орендар земельної ділянки мав передбачену законом можливість та обов`язок отримати актуальний витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки для цілей виконання власних податкових зобов`язань.

У підготовчому засіданні 26.12.2025 р. представник відповідача просив оголосити перерву в підготовчому засіданні для ознайомлення з наданим позивачем додатковими поясненнями.

Так, у підготовчому засіданні господарського суду 26.12.2025 року по справі №915/1311/25 за участю представників сторін судом було протокольно оголошено перерву до 30 січня 2026 року о 11 год. 00 хв. в порядку ч. 5 ст. 183 ГПК України.

21.01.2026 від відповідача - Гайдай Я.Ф. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшла заява про долучення доказів (вх. №927/26), в якій заявник просив суд поновити строк на подачу доказів та долучити до матеріалів справи ситуаційний план земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 . Вказана заява мотивована тим, що ухвалою Господарського суду Миколаївської області було відмовлено у задоволенні клопотання у зв`язку із ненаданням доказів щодо відсутності можливості самостійного отримання даного висновку, тому відповідач звернувся до сертифікованого інженера-геодезиста щодо складання плану кадастрової зйомки, на якому вказана межа земельної ділянки згідно фактичного землекористування.

Під час підготовчого засідання 30.01.2026 судом розглянуто заяву відповідача про долучення доказів від 21.01.2026, за результатами чого постановлено протокольну ухвалу про її задоволення та поновлення строку на подання доказів, долучивши до матеріалів справи додані до заяви докази.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 30.01.2026 у справі № 915/1311/25 підготовче засідання відкладено на 12 лютого 2026 року о 09:00.

12.02.2026 від представника позивача - Курбанової А.В. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшли додаткові пояснення (вх. №1938/26), в яких позивач зазначає, що поданий відповідачем ситуаційний план не є документацією із землеустрою, не змінює меж та площі сформованої земельної ділянки, не спростовує визначений розмір ідеальної частки 20/100 та не впливає на правові підстави розрахунку заявлених позовних вимог, а також не спростовує обставин, на які посилається позивач, та не змінює предмет доказування у даній справі.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 12.02.2026 р. у справі № 915/1311/25 закрито підготовче провадження, та справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні суду на 11 березня 2026 року о 10:00.

Так, у судовому засіданні господарського суду 11 березня 2026 року по справі № 915/1311/25 за участю представників сторін судом було протокольно оголошено перерву до 30 березня 2026 року о 16 год. 00 хв. в порядку ч. 2 ст. 216 ГПК України.

30.03.2026 р. від представника позивача - Валентової К.В. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшла заява (вх. №4403/26), в якій заявник просить суд повернути справу № 915/1311/25 на стадію підготовчого провадження зі стадії розгляду справи по суті. Вказана заява мотивована необхідністю вирішення питання про збільшення/зменшення розміру заявлених позовних вимог з огляду на судову практику Південно-західного апеляційного господарського суду, у т.ч. по справі № 915/390/25, яка сформувалася вже після закриття підготовчого провадження у даній справі.

Під час підготовчого засідання 30.03.2026 судом було розглянуто заяву позивача про повернення на стадію підготовчого провадження (вх. №4403/26 від 30.03.2026 р.), та за результатом розгляду якої судом постановлено протокольну ухвалу про відмову в її задоволенні, оскільки наведені у заяві підстави не є виключними.

Так, у судовому засіданні господарського суду 30 березня 2026 року по справі № 915/1311/25 за участю представників сторін судом було протокольно оголошено перерву до 27 квітня 2026 року о 10 год. 00 хв. в порядку ч. 2 ст. 216 ГПК України.

У судовому засіданні господарського суду 27 квітня 2026 року по справі № 915/1311/25 за участю представників сторін судом було протокольно оголошено перерву до 14 травня 2026 року о 13 год. 30 хв. в порядку ч. 2 ст. 216 ГПК України.

14.05.2026 від представника позивача - Курбанової А.В. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшло клопотання (вх. №7200/26), в якому заявник просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату у зв`язку з участю представника позивача у іншому судовому засіданні.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 14.05.2026 р. розгляд справи № 915/1311/25 відкладено на 04 червня 2026 року о 10:00.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 04.06.2026 р. у справі №915/1311/25 відкладено розгляд справи на 25 червня 2026 року о 15:30.

25.06.2026 від представника позивача - Курбанової А.В. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшла заява (вх. №9444/26), в якій заявник просить суд провести судове засідання по справі № 915/1311/25, яке призначене на 25.06.2026 о 15:30 год. за відсутності представника позивача за наявними в матеріалах справи документами, у зв`язку з великою завантаженістю працівників юридичного департаменту Миколаївської міської ради та великою кількістю судових справ. Разом з цим, позивач зазначає, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

В судове засідання, що призначене на 25.06.2026 р. представники сторін не з`явились.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.

В судовому засіданні 25.06.2026 судом відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення без його проголошення.

Розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

08.06.2005 між Миколаївською міською радою (орендодавець) та приватним підприємцем Дементьєвою Іриною Вікторівною (орендар) було укладено договір оренди землі №3249 (далі - договір), відповідно до умов п. 1.1. якого Миколаївська міська рада на підставі рішення від 27.10.04 за № 24/14 надає, а ПП Дементьєва Ірина Вікторівна приймає в оренду із співвласниками будівель земельну ділянку для обслуговування виробничих приміщень, господарських та побутових будівель і споруд по вул. Корабелів, 8/Заводський район/.

Відповідно до п. 2.1, 2.2, 2.3 договору в оренду передається із співвласниками земельна ділянка загальною площею 3775/три тисячі сімсот сімдесят п`ять/ кв.м, з визначення ідеальної частки ПП Дементьєвої І.В. 20/100 від земельної ділянки 3775 кв.м, що складає 755 /сімсот п`ятдесят п`ять/ кв.м, без права передачі її в суборенду. На земельній ділянці знаходяться будівлі та споруди, що належать ПП Дементьєвій І.В. та співвласникам. Земельна ділянка передається в оренду без будинків, будівель, споруд та інших об`єктів.

Згідно з п. 3.1. договору договір діє на протязі 10/десяти/ років з дати його реєстрації. Після закінчення строку договору орендар мас переважне право поновлення його на новий строк, У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію

Дія договору припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено (п.12.3 договору).

Цей договір набирає чинності після підписання сторонами за його державної реєстрації (п. 14.1 договору).

Договір підписано сторонами та скріплено печаткою Миколаївської міської ради. Договір посвідчено приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Лашиною О.П. та зареєстровано в реєстрі за №1775. Також вказаний договір було зареєстровано у Миколаївській регіональній філії ДП «Центр ДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 23.06.2005 №040500100400, а також зареєстровано в книзі записів договорів оренди землі від 23.06.2005 за №3249.

В подальшому, 20.03.2008 між Миколаївською міською радою (орендодавець) та приватним підприємцем Дементьєвою Іриною Вікторівною (орендар) було укладено договір про зміни від 20.03.2008 до договору оренди землі, який зареєстрований у Миколаївській регіональній філії ДП «Центр ДЗК» 23.06.05 за №040500100400 та зареєстрований в Миколаївській міській раді 23.06.05 за 3249, згідно якого сторонами було погоджено, що з 01.01.08 річна орендна плата за земельну ділянку (755 кв.м) встановлюється у розмірі 3% відсотка від її нормативної грошової оцінки. Договір про зміни підписано сторонами та скріплено печатками сторін, договір зареєстровано у Миколаївській регіональній філії ДП «Центр ДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 07.11.2008 за №040800101236, договір також зареєстровано в книзі записів договорів оренди 07.11.2008 за №1610-08.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, Потловій О.В. на праві спільної часткової власності (частка 256/1000) належав нежитловий об`єкт за адресою АДРЕСА_2 , що підтверджується наявним витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №23004047 від 12.06.2009.

Та, як встановлено судом, в подальшому Дементьєва І.В. подарувала, а ОСОБА_2. прийняв в дар 256/1000 частин нежитлового об`єкта, розташованого за адресою: місто Миколаїв, вул. Корабелів, буд. 8, що підтверджується наявним в матеріалах справи договором дарування частин нежитлового об`єкта, що підписаний сторонами та посвідчений приватним нотаріусом Одеського нотаріального округу Куценко В.Д. та зареєстрований в реєстрі за №1259.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав №4206411811 від 01.04.2025 нежитловий об`єкт (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1774726948101), що складається з 3-х основних будівель за літ, Б-1 загальною площею 104,6 кв.м., за літ. В-4 загальною площею 2976,1 кв.м., за літ. Г-Д-1 загальною площею 501,4 кв.м., господарських будівель та споруд та розташований за адресою Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Корабелів, будинок 8, на праві спільної часткової власності належить ТОВ «Медіа-Республіка» розмір частки 256/1000, про що в реєстрі вчинено запис №30475955 від 26.02.2019. Підстава набуття права власності згода співвласників, серія та номер: 346, виданого 22.02.2019, видавник: Дубенко А.М. ; договір дарування, частини нежитлового об`єкта, серія та номер: 1259, виданого 25.05.2009, видавник: Куценко В.Д., приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу; акт приймання- передачі нерухомого майна, серія та номер: б/н, виданого 21.02.2019, видавник: ОСОБА_2 , Потлова О.В. /ТОВ "Медіа-Республіка", протокол, серія та номер: 1/2019, виданий 21.02.2019, видавник: ТОВ «Медіа-Республіка».

Також в матеріалах справи наявний технічний паспорт на виробничий будинок нежитлові приміщення за адресою АДРЕСА_2 (інвентаризаційна справа №25222) станом на 22.07.2005 р. виготовлений Миколаївський міжміським бюро технічної інвентаризації, з якого вбачається, що розмір частки власності ОСОБА_2 складає 256/1000.

Відповідно до інформацій з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 31.03.2025, земельна ділянка з кадастровим номером 4810136300:02:025:0003 з цільовим призначенням 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, площею 0,3775, яка розташована за адресою Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Корабелів, 8, на праві власності належить Миколаївській міській раді.

За положеннями ст. 377 Цивільного кодексу України (в редакції від 04.02.2019, чинній на момент набуття відповідачем права власності на вищевказаний об`єкт нерухомості 26.02.2019) до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків та об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації).

Згідно ч. 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України (в редакції від 07.02.2019, чинній на момент набуття відповідачем права власності на вищевказаний об`єкт нерухомості 26.02.2019) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Також в ч. 3 ст. 7 Закону України "Про оренду землі" (в редакції від 01.01.2019, чинній на момент набуття відповідачем права власності на вищевказаний об`єкт нерухомості 26.02.2019) визначено, що до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

У розумінні наведених положень законодавства при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду (відповідно до договору, який містить необхідні за законом істотні умови), право попереднього власника або користувача припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення договору оренди земельної ділянки. Відповідно, новий власник об`єкта нерухомості, якому переходить право оренди, набуває права оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки, тобто має місце заміна сторони у зобов`язанні. При цьому суд зазначає, що у разі переходу права власності на нерухомість заміна орендаря земельної ділянки у відповідному чинному договорі оренди землі відбувається автоматично, в силу прямої норми закону, незалежно від того, чи відбулося документальне переоформлення орендних правовідносин шляхом внесення змін у договір стосовно орендаря, оскільки переоформлення лише формально відображає те, що прямо закріплено в законі.

З огляду на набуття відповідачем права власності на об`єкт нерухомого майна, що розташований за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Корабелів, 8, у вищевказаному договорі оренди земельної ділянки №3251 від 21.06.2005 року, відбулася заміна сторони в зобов`язанні, а саме орендаря - ФОП Дементьєвої І.В. на ТОВ "Медіа-Республіка".

Аналогічна позиція наведена у постановах Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 10.04.2018 року по справі № 915/672/17, від 03.03.2018 року по справі № 904/6296/17, від 29.11.2018 року по справі № 915/1416/17, де вказано, що з моменту набуття права власності на нерухоме майно особа, яка стала новим власником такого майна, одночасно набуває права оренди земельної ділянки, на якій розміщене це майно у зв`язку з припиненням права власності на нього та, відповідно, припиненням права користування попереднього власника земельною ділянкою, на якій це майно розміщене, згідно з частиною 2 статті 120 ЗК України, тобто особа, яка набула права власності на це майно фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника. При цьому договір оренди цієї земельної ділянки щодо попереднього її користувача (попереднього власника нерухомого майна) припиняється відповідним договором, на підставі якого новим власником набуто право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно, отже договір не підлягає розірванню. Відчуження об`єкта нерухомості, що знаходиться на орендованій земельній ділянці, не є підставою для розірвання договору оренди з попереднім власником, оскільки такий договір припиняється щодо останнього, однак діє на тих самих умовах щодо особи, яка, набувши право власності на нерухоме майно, розміщене на орендованій земельній ділянці, з моменту набуття такого права набуває також права оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене, а отже й відповідні права та обов`язки, зокрема із сплати орендної плати за користування земельною ділянкою.

Як вбачається з умов договору, строк його дії закінчився 23.06.2015, і згідно з умовами останнього та відповідно до положень законодавства України продовжений (пролонгований) не був. Рішення щодо продовження строку дії останнього міською радою не приймались. Також відповідач як власник нерухомого майна по вул. Корабелів, 8 у м. Миколаєві відповідний договір оренди землі з позивачем не уклав.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою отримання безпідставно збережених коштів (неодержаної орендної плати), а саме грошових коштів у розмірі 426083,85 грн., позивач звернувся до відповідача листом № 10591/02.02.01-22/12/3/25 від 23.04.2025. Факт направлення листа підтверджується копією поштового повідомлення.

Так, враховуючи звернення позивача до суду із заявою про зменшення позивачем розміру позовних вимог (вх. № 16697/25 від 28.11.2025), яка прийнята судом до розгляду протокольною ухвалою суду від 28.11.2025 остаточно заявлена позивачем до стягнення сума коштів становить 346045,22 грн.

Відтак, позивачем за користування відповідачем земельною ділянкою комунальної власності без правовстановлюючих документів за період з 26.02.2019 по 01.05.2025 нараховано відповідачу плату в сумі 346045,22 грн. відповідно до положень статті 1212 Цивільного кодексу України, про стягнення яких було заявлено даний позов.

Відповідно ч. 1, п. 1, 4 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним Кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно - правовими актами.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (ч. 1 ст. 1 Земельного кодексу України).

Земельна ділянка - частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами (ч. 1 ст. 1 Закону України Про оцінку земель від 11.12.2003 № 1378-IV).

Частиною 1 ст. 79-1 Земельного кодексу України встановлено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 79-1 Земельного кодексу України сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Згідно із частинами першою, другою статті 83 Земельного кодексу України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

За змістом глави 15 Земельного кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (ч. 1 статті 93 Земельного кодексу України).

Статями 125, 126 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Зі змісту ст.ст. 120, 125 Земельного кодексу України, ст. 377 Цивільного кодексу України вбачається, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.

Таким чином, за змістом вказаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені, і яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

В положеннях ст. 120 Земельного кодексу України закріплено загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що наявність нерухомого майна, що належить відповідачу на праві власності, та яке розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 4810136300:02:025:0003, свідчить про використання вказаної земельної ділянки відповідачем.

За умовами частини 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Правові підстави користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 Земельного кодексу України реалізується через право постійного користування або право оренди.

Частиною 1 статті 93 і статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 Земельного кодексу України).

Принцип платного використання землі також передбачено статтею 206 ЗК України, за змістом якої використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпунктів 269.1.1 і 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

За правилами пункту 287.7 статті 287 Податкового кодексу України у разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами, податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

Як було зазначено вище, оскільки ТОВ "Медіа-Республіка" не є власником або постійним землекористувачем земельної ділянки, він не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, а єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата.

Аналогічну позицію викладено у пункті 22 постанови Верховного Суду від 29.05.2020 у справі № 922/2843/19.

Згідно зі статтями 122-124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі".

Водночас, оскільки право власності на частину нежитлову будівлю, розташовану на земельній ділянці площею 3775 кв.м за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Корабелів, 8, було зареєстровано за відповідачем, Миколаївська міська рада була позбавлена можливості передати її в оренду іншим особам та отримувати від цього прибуток.

Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах також неодноразово звертав увагу на те, що виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об`єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 у справі № 922/3409/17, від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, від 21.05.2019 у справі № 924/552/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 у справах № 22/207/15 і № 922/5468/14 та у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 922/2413/19.

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.

Такий самий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 20.09.2018 у справі № 925/230/17.

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у справі № 922/2060/20 вказав, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташоване. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.

Верховний Суд неодноразово викладав правову позицію, згідно з якою для вирішення спору щодо стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положень статей 1212-1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташований, необхідно насамперед з`ясувати: 1) фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача; 2) площу земельної ділянки; 3) суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки); 4) період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави.

Наразі слід зазначити, що з матеріалів справи вбачається та відповідачем не оспорюється факт того, що у спірний період мало місце фактичне користування відповідачем земельною ділянкою комунальної власності без здійснення оплати за таке користування.

Таким чином, відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, що у спірний період (26.02.2019 по 01.05.2025) без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, а тому зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 12.04.2017 у справі №922/207/15, Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 №922/3412/17.

Велика Палата Верховного Суду вже неодноразово звертала увагу на те, що у нормах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, а також і в інших положеннях законодавства фактично закріплений принцип "superficies solo cedit" - збудоване на поверхні слідує за нею, який є одним із основоположних принципів земельного, а також цивільного законодавства (узгоджується із постановами від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16, від 03.04.2019 у справі № 921/158/18, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19, від 20.07.2022 у справі № 923/196/20).

Отже, у зв`язку із наявністю у спірний період права власності на нерухоме майно на відповідача було покладено обов`язок укласти та зареєструвати договір оренди щодо земельної ділянки, на якій воно розташоване, а також обов`язок щодо сплати коштів за користування земельною ділянкою. Цих обов`язків відповідач не виконав, тому без законних підстав зберігав у себе майно - кошти за оренду землі, які підлягають стягненню.

Щодо наданого позивачем розрахунку коштів за час безоплатного використання відповідачем земельної ділянки за період з 26.02.2019 по 01.05.2025 суд зазначає наступне.

Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 Податкового кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 по справі №920/739/17.

Для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. При цьому законодавцем визначено нижню (а в деяких випадках і верхню) граничну межу ставки орендної плати за земельні ділянки, незалежно від того, чи збігається її розмір із визначеним у договорі. Так, незалежно від того, чи вносилися зміни до змісту договору оренди в частині встановлення ставки або розміру орендної плати, ПК України вимагає, щоб річна сума платежу була не меншою розміру земельного податку, встановленого для земель сільськогосподарського призначення, й трикратного розміру земельного податку - для інших категорій земель (до 01 квітня 2014 року), та 3 % нормативної грошової оцінки (з 01 квітня 2014 року). Нарахування сум земельного податку проводиться контролюючим органом на підставі даних ДЗК та з використанням нормативної грошової оцінки земельних ділянок, визначеної у встановленому порядку (п. 45 постанови КАС ВС від 19.12.2024 у справі № 560/853/20).

Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки - підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж установлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України (постанова Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20).

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.

Отже, технічна документація на конкретну земельну ділянку, яка виготовляється на замовлення землекористувача (власника), відповідно до статті 20 Закону України "Про оцінку земель", є джерелом інформації про нормативну грошову оцінку певної земельної ділянки.

При цьому власник (землекористувач) може використати технічну документацію на обґрунтування нормативної грошової оцінки, надавши суду її оригінал або належно засвідчену копію. Так, технічна документація, виготовлена на конкретну земельну ділянку уповноваженим органом, може бути належним доказом на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка набула статусу об`єкта цивільних прав (постанова Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20).

Зважаючи на викладене, як положення ПК України, так і законодавство про оцінку земель визнають належними доказами на обґрунтування оцінки землі довідку, витяг із Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, яка є об`єктом плати за землю, та технічну документацію на земельну ділянку, виготовлену компетентним органом.

З огляду на те, що земельне законодавство і ПК України не обмежують можливості подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом із Державного земельного кадастру, належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка із Державного земельного кадастру, витяг із Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наданий відповідно до статей 98- 103 ГПК України, які містять інформацію щодо предмета спору в цій справі (постанова Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20).

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20.

Хоча природа як індексації нормативної грошової оцінки, так і індексації орендної плати базується на індексі споживчих цін, обрахованих Державною службою статистики України, проте механізми їх застосування є різними як за правовим змістом, так і за суб`єктами застосування. Зокрема, індексація нормативної грошової оцінки здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, із застосуванням певної методики (стаття 289 ПК України).

Отже, за загальним правилом, індексувати необхідно лише орендну плату, якщо інше не передбачено у договорі оренди. Індексація ж нормативної грошової оцінки має використовуватися, як правило, для визначення розміру земельного податку за відсутності договору оренди земельної ділянки. Якщо обов`язкова індексація нормативної грошової оцінки не визначена у договорі, то обчислення орендної плати відбувається відповідно до частини третьої статті 21 Закону № 161-XIV (індексується лише орендна плата) (п. 134-135 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.02.2025 у справі № 925/457/23).

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель. Отже, за змістом вказаних норм, для визначення суми податкових зобов`язань з земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності використовується нормативна грошова оцінка земель. Відповідно до законодавства, вона проводиться раз у 5-7 років, а для визначення поточних зобов`язань необхідно проіндексувати її на коефіцієнт індексації, який щороку розраховує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік. При цьому, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно (тобто накопичувально) залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, а не від дати набрання чинності рішенням ради про затвердження нормативної грошової оцінки (постанова палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду ВС від 18.12.2019 № 804/937/16 (К/9901/38469/18).

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки завжди застосовується ретроспективно. Тобто, кожного року, після 01 січня, для розрахунку бази оподаткування земельним податком враховується чинна нормативна грошова оцінка (яка проводиться раз на 5-7 років) з урахуванням кумулятивного (накопичувального) застосування коефіцієнтів індексації (які визначаються щорічно). Визначальним є те, що саме закон встановлює, що кумулятивне застосування коефіцієнту індексації починається з дати проведення нормативної грошової оцінки. А враховуючи, що нормативна грошова оцінка проводиться раз на 5-7 років, то щорічно, після її проведення, при визначенні бази оподаткування, будуть враховуватись всі коефіцієнти індексації за попередні роки, починаючи від дати проведення нормативної грошової оцінки (постанова палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду ВС від 18.12.2019 № 804/937/16 (К/9901/38469/18)).

Здійснення позивачем розрахунку плати зроблено відповідно до рішення Миколаївської міської ради від 18.06.2015 № 48/9 зі змінами від 16.03.2017 №17/3 та від 13.07.2017 №22/3, якими внесені зміни до рішення від 07.07.2011 за № 7/3 "Про встановлення місцевих податків та зборів на території м. Миколаєва", якими встановлено розмір земельного податку для обслуговування об`єктів нерухомості, в яких здійснюється виробнича діяльність, а також на підставі даних нормативної грошової оцінки вищевказаної земельної ділянки по роках відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з урахуванням коефіцієнтів щорічної індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Відповідно до витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №968-04 від 20.02.2012 р. нормативно-грошова оцінка земельної ділянки площею 755 кв.м, яка розташована за адресою м. Миколаїв, Заводський р-н, по вул. Корабелів 8 становить 1249328,70 грн.

Рішенням Миколаївської міської ради №52/18 від 10.07.2019 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Миколаєва" було затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Миколаєва. Дане рішення набирає чинності 01.01.2020 (п. 1,2 вказаного рішення).

Як вбачається з витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №НВ-4800455172025 від 07.04.2025, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 4810136300:02:025:0003 становить 13474863,21 грн.

Відтак, згідно із здійсненим позивачем розрахунком безпідставно збережених коштів (неодержаної орендної плати) за безоплатне використання земельної ділянки ТОВ "Медіа-Республіка" в період з 26.02.2019 по 01.05.2025, загальна сума нарахованих коштів складає 346045,22 грн., а саме по періодах:

- за період з 26.02.2019 до 01.01.2020: на суму 59679,11 грн. (1249328,70 грн. х 1,249 х 1,433 х 1,06 х 3% : 12 міс :28 дн х 2 дн + 1249328,70 грн х 1,249 х 1,433 х 1,06 х 3% : 12 міс х 10 міс);

- за період з 01.01.2020 до 01.01.2021: на суму 54295,97 грн. (13474863,21 грн : 1,12 : 1,051 : 1,15 : 1,1 х 3%) : 100 х 20);

- за період з 01.01.2021 до 01.01.2022: на суму 54295,97 грн. (13474863,21 грн. : 1,12 : 1,051 : 1,15 : 1,1 х 3%) : 100 х 20);

- за період з 01.01.2022 до 01.03.2022: на суму 9954,19 грн. (з 01.03.2022 по 01.01.2023 плата не нараховувалась згідно з ПКУ) ((13474863,21 грн : 1,12 : 1,051 : 1,15 х 3%) : 100 х 20) : 12 міс х 2 міс);

- за період з 01.01.2023 до 01.01.2024: на суму 68683,89 грн. ((13474863,21 грн : 1,12 : 1,051 х 3%) : 100 х 20);

- за період з 01.01.2024 до 01.01.2025: на суму 72186,77 грн. ((13474863,21 грн : 1,12 х 3%) : 100 х 20);

- за період з 01.01.2025 до 01.05.2025: на суму 26949,73 грн. ((13474863,21 грн х 3%) : 100 х 20 : 12 міс х 4 міс).

Щодо здійсненого позивачем розрахунку нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки за 2020-2024 рр. із застосуванням нормативної грошової оцінки земельної ділянки за 2025 рік у розмірі 13474863,21 грн. шляхом зворотного обчислення з урахуванням коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки за 2020 -2024 роки слід зазначити таке.

Приписами п. 289.2 ст. 289 Податкового кодексу України визначено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення станом на 1 січня поточного року, за певною формулою

Кi = І:100,

де І - індекс споживчих цін за попередній рік.

У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки застосовується ретроспективно, тобто кожного року після 01 січня для розрахунку бази оподаткування земельним податком (орендної плати) враховується чинна нормативна грошова оцінка (яка проводиться раз на 5-7 років) з урахуванням кумулятивного (накопичувального) застосування коефіцієнтів індексації (які визначається щорічно). Такий підхід дозволяє актуалізувати величину бази оподаткування земельним податком (орендної плати) шляхом врахування інфляційних коефіцієнтів. Сенс кумулятивного застосування коефіцієнтів індексації саме у тому й полягає, щоб, застосовуючи їх за минулі роки, починаючи з дати проведення грошової оцінки, щорічно актуалізувати базу оподаткування земельним податком (орендної плати). Вказаний правовий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі №804/937/16.

Відповідно до пункту 9 підрозділу 6 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України індекс споживчих цін за 2017-2023 роки, що використовується для визначення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення, застосовується із значенням 100%.

Таким чином, суд зазначає, що здійснений позивачем розрахунок нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки за 2020-2024 роки із застосуванням показника нормативної грошової оцінки за 2025 рік у розмірі 13474863,21 грн. шляхом зворотного обчислення з урахуванням коефіцієнтів індексації є помилковим. Такий підхід не відповідає правовій природі індексації нормативної грошової оцінки земель, оскільки індексація застосовується щорічно до чинної нормативної оцінки з метою актуалізації бази оподаткування (орендної плати) на відповідний період, а не для визначення показників за минулі роки шляхом віднімання індексаційних коефіцієнтів від нової оцінки.

У постановах Верховного Суду від 08.10.2024 у справі № 916/2498/22, від 29.01.2019 у справі № 922/536/18 наголошено на тому, що, з огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд у будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Подібні висновки викладені також у постановах Верховного Суду від 27.01.2020 у справі № 924/653/18, від 29.01.2019 у справі № 922/595/18, від 29.05.2020 у справі № 922/2843/19, в яких предметом спору також були вимоги позивача про стягнення коштів за використання земель комунальної власності без правовстановлюючих документів на користь власників цих земель.

Наразі слід зазначити, що судом у підготовчому засіданні 10.12.2025 р. було зобов`язано позивача надати докази розміру нормативно-грошової оцінки спірної земельної ділянки станом на 01.01.2020 року, відповідно до якої позивач здійснює нарахування коштів. Як було вказано позивачем у поданих до суду додаткових пояснень (вх. 18996/25 від 26.12.2025), починаючи з 01.01.2020 року, після набрання чинності рішенням Миколаївської міської ради від 10.07.2019 № 52/18 орендар земельної ділянки мав передбачену законом можливість та обов`язок отримати актуальний витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки для цілей виконання власних податкових зобов`язань. Також позивач під час розгляду справи зазначив про неможливість надання витягу з нормативної грошової оцінки земельної ділянки станом на теперішній час за минулі роки.

В свою чергу, враховуючи відсутність інших доказів нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки за 2020-2024 роки та ненадання відповідачем зі свого боку доказів іншого розміру нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки за 2020-2024 роки, на думку суду, в даному випадку розрахунок нормативної грошової оцінки за 2020-2024 рр. може здійснюватися, виходячи з нормативної грошової оцінки, вказаної у витягу, сформованого Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області №969-04 від 20.02.2012, згідно з яким станом на 2012 рік нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 755 кв.м, з кадастровим номером 4810136300:02:025:0003 становить 1249328,70 грн.

З урахуванням кумулятивного застосування коефіцієнтів індексації, визначених податковим законодавством, нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки становить:

- за 2020 складає 2370233,90 грн. (1249328,70 грн. х 1 х 1,249 х 1,433 х 1,060 х 1 х 1 х 1 х 1);

- за 2021 складає 2607257,30 грн. (1249328,70 грн. х 1 х 1,249 х 1,433 х 1,060 х 1 х 1 х 1 х 1 х 1,1 );

- за 2022 складає 2998345,92 грн. (1249328,70 грн. х 1 х 1,249 х 1,433 х 1,060 х 1 х 1 х 1 х 1 х 1,1 х 1,15);

- за 2023 складає 3151261,56 грн. (1249328,70 грн. х 1 х 1,249 х 1,433 х 1,060 х 1 х 1 х 1 х 1 х 1,1 х 1,15 х 1,051);

- за 2024 складає 3529412,95 грн. (1249328,70 грн. х 1 х 1,249 х 1,433 х 1,060 х 1 х 1 х 1 х 1 х 1,1 х 1,15 х 1,051 х 1,12).

Відповідно розмір неодержаної орендної плати за спірну земельну ділянку за розрахунком суду становить 451365,55 грн., а саме :

- за період 26.02.2019 - 01.01.2020 рік - 59679,11 грн. (1249328,70 грн. х 1,249 х 1,433 х 1,06 х 3% : 12 міс :28 дн х 2 дн + 1249328,70 грн х 1,249 х 1,433 х 1,06 х 3% : 12 міс х 10 міс);

- за період з 01.01.2020 до 01.01.2021: на суму 71107,02 грн. (2370233,90 грн х 3%);

- за період з 01.01.2021 до 01.01.2022: на суму 78217,72 грн. (2607257,30 грн. х 3%);

- за період з 01.01.2022 до 01.03.2022: на суму 14991,73 грн. (2998345,92 грн. :12 міс х 2 міс х 3%);

- за період з 01.01.2023 до 01.01.2024: на суму 94537,85 грн. (3151261,56 грн. х 3%);

- за період з 01.01.2024 до 01.01.2025: на суму 105882,39 грн. (3529412,95 грн. х 3%);

- за період з 01.01.2025 до 01.05.2025: на суму 26949,73 грн. ((13474863,21 грн х 3%) : 100 х 20 : 12 міс х 4 міс).

Водночас, беручи до уваги те, що суд не може вийти за межі позовних вимог (ч. 2 ст. 237 ГПК України), стягненню з відповідача підлягає сума 346045,22 грн.

Наразі слід зазначити, що відповідачем не надано жодного доказу, який би вказував на інший розмір плати за користування спірною земельною ділянкою.

Заперечення відповідача щодо невірного визначення позивачем площі спірної земельної ділянки судом до уваги не приймаються, оскільки позовні вимоги Миколаївської міської ради жодним чином не стосуються спору щодо площі фактичного використання відповідачем земельної ділянки, адже розрахунок плати проведено виключно щодо сформованої земельної ділянки, на якій наявне нерухоме майно відповідача та вказана земельна ділянка була виділена (сформована) саме для обслуговування цього нерухомого майна відповідачем.

Як зазначено Верховним Судом в п. 6.25 постанови від 16.11.2022 у справі № 922/519/20, у справі, яка розглядається, суди установили, що відповідно до витягу з Державного земельного кадастру №НВ-0003971252019 від 28.10.2019, земельній ділянці комунальної форми власності площею 39338 кв.м по вул. Виконкомівській, 32 в м. Харкові присвоєно кадастровий номер 6310137900:09:002:0009 та відомості про неї зареєстровано у Державному земельному кадастрі 10.09.2013. Отже, спір у цій справі стосується сформованої земельної ділянки, а тому сумнівів щодо її розміру суд не має".

Щодо наданого відповідачем ситуаційного плану щодо визначення площі земельної ділянки, суд зауважує, що поданий відповідачем ситуаційний план не є належною документацією із землеустрою, затвердженою у встановленому законом порядку, не змінює меж та площі сформованої земельної ділянки, не спростовує визначений розмір ідеальної частки земельної ділянки 20/100 та не впливає на правові підстави заявлених позовних вимог.

Стосовно заперечень позивача щодо нарахування позивачем коштів за безоплатне користування вказаною земельною ділянкою за період з 01.01.2023 до 06.05.2023 суд зазначає наступне.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який згодом було неодноразово продовжено.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану", який набрав чинності 17 березня 2022 року, внесено зміни до пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України, зокрема вказаний пункт доповнено підпунктом 69.14 відповідно до якого тимчасово, на період з 1 березня 2022 року по 31 грудня року, наступного за роком, у якому припинено або скасовано воєнний, надзвичайний стан, не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, а також за земельні ділянки (земельні частки (паї), визначені обласними військовими адміністраціями як засмічені вибухонебезпечними предметами та/або на яких наявні фортифікаційні споруди.

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, визначається Кабінетом Міністрів України.

Законом України від 11 квітня 2023 року № 3050-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно", який набрав чинності 06 травня 2023 року, внесено зміни до підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України, зокрема абзац перший вказаного пункту встановлював наступне:

За період з 1 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб, та за період з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року - в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Аналіз підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України в редакції чинній з 06 травня 2023 року свідчить про те, що тимчасово, на період з 1 березня 2022 року по 31 грудня 2022 року, не нараховується та не сплачується плата за землю (орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що розташовані, окрім іншого, на територіях активних бойових дій та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб-підприємців або юридичних осіб (схожий за змістом висновок щодо попередньої редакції пп. 69.14 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України викладений у постанові Касаційного адміністративного суду від 29.10.2024 у справі № 620/5747/23).

Постановою Кабінету Міністрів України від 06 грудня 2022 року №1364 "Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією" установлено, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією (в подальшому - Перелік), затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони на підставі пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій. Вказана постанова набрала чинності 25.12.2022.

Так, наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 р. №376 затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (далі - Перелік), який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11.03.2025 за №380/43786.

Як вбачається з матеріалів справи, земельна ділянка з кадастровим номером 4810136300:02:025:0003 розташована за адресою вул. Корабелів, буд. 8 в м. Миколаєві.

Згідно з графою UA48060150000071713 вищевказаного Переліку територія Миколаївської міської територіальної громади у період з 26.02.2022 по 11.11.2022 відносилася до переліку територій, на якій проводилися активні бойові дії.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивачем правомірно нараховано кошти за користування вказаною земельною ділянкою у період з 01.01.2023 по 01.01.2024.

За правилами пункту 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно з частинами першою - четвертою статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Отже цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватися на засадах справедливості, добросовісності, розумності, що знаходить своє вираження в добросовісному виконанні своїх зобов`язань сторонами та униканні будь-яких форм зловживання своїми правами та/або становищем, а також запобіганні вчиненню дій, які порушують права іншої сторони та можуть мати негативні наслідки для третіх осіб.

Згідно ст. 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є примусове виконання обов`язку в натурі.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Миколаївської міської ради про стягнення з відповідача коштів в заявленому розмірі 346045,22 грн. є обґрунтованими та відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, тому підлягають задоволенню.

При цьому суд зауважує, що при наданні оцінки всім доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Вирішуючи питання щодо доцільності надання правової оцінки іншим доводам сторін, суд виходить з того, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Так, Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії").

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у цій справі як джерело права.

Наразі суд не вбачає необхідності надавати оцінку решті доводів сторін, оскільки така оцінка не впливає на вказані вище висновки суду щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог.

У зв`язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось на користь позивача, згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача, що складає 5190,68 грн.

Щодо решти суми сплаченого позивачем судового збору в розмірі 1200,58 грн. (6391,26 -5190,68 грн.) суд зазначає, що позивач не позбавлений права звернутися до суду з відповідною заявою саме про повернення вказаної частини сплаченого судового збору відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" (із змін. і доповн.), за якою сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов Миколаївської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа-Республіка" про стягнення 346045,22 грн. задовольнити.

2. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа-Республіка" (65026, м. Одеса, вул. Дерибасівська, буд. 9, кв. 8, код ЄДРПОУ33313792) на користь Миколаївської міської ради (54027, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20; e-mail: kancel@mkrada.gov.ua; код ЄДРПОУ 26565573; отримувач УК у м. Миколаїв/ Центральний р-н/24062200; банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код в ЄДРПОУ отримувача 37992030; рахунок UA588999980314000611000014483) кошти в загальній сумі 346045/триста сорок шість тисяч сорок п`ять/грн. 22 коп. за безоплатне користування з 26.02.2019 по 01.05.2025 земельною ділянкою з кадастровим номером 4810136300:02:025:0003 по вул. Корабелів, буд. 8 в м. Миколаєві.

3. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа-Республіка" (65026, м. Одеса, вул. Дерибасівська, буд. 9, кв. 8, код ЄДРПОУ 33313792) на користь Миколаївської міської ради (54027, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20; e-mail: kancel@mkrada.gov.ua; код ЄДРПОУ 26565573) через виконавчий комітет Миколаївської міської ради (54027, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20; банк отримувача ДКСУ м. Київ, код в ЄДРПОУ отримувача 04056612, рахунок UA448201720344230028000027733) витрати по сплаті судового збору у розмірі 5190/п`ять тисяч сто дев`яносто/грн. 68 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складання повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено та підписано 21.08.2026 року, з урахуванням умов воєнного стану та завантаженості судді Ільєвої Л.М., а також у зв`язку з перебуванням судді Ільєвої Л.М. у щорічній відпустці з 13.07.2026 по 22.07.2026 року.

Суддя Л.М. Ільєва