Рішення № 139176124, 03.08.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.08.2026Справа № 910/3027/24 (910/10724/25)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" (03035, м. Київ, вул. Сурикова, буд. 3, коп. 8Б, оф. 103)

до Антимонопольного комітету України (03035, м. Київ, вул. Дениса Монастирського, 3, кор. 8Б, оф. 103)

про визнання недійсним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії

В межах справи № 910/3027/24

За заявою ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" (ідентифікаційний код 41264766)

про банкрутство

Суддя Чеберяк П.П.

Представники сторін:

Від позивача Макєєв Є.Ю. - представник

Від відповідача Чернюшок М.І. - представник

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа № 910/3027/24 за заявою ОСОБА_1 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" на стадії процедури розпорядження майном, введеної ухвалою Господарського суду м. Києва від 01.04.2024.

До Господарського суду міста Києва звернулось з позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" до Антимонопольного комітету України, у якому просить суд визнати недійсним та скасувати рішення Антимонопольного комітету України № 252-рвід 19.06.2025 та зобов`язати Антимонопольний комітет України виключити ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" з Державного реєстру суб`єктів господарювання, яких притягнуто до відповідальності за вчинення порушення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва 04.09.2025 (суддя. Котков О.В.) матеріали справи № 910/10724/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії передати за підсудністю до Господарського суду міста Києва для розгляду тим складом суду, у якого перебуває справа № 910/3027/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста".

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2025 апеляційну скаргу Антимонопольного комітету України залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду м. Києва від 04.09.2025 у справі № 910/10724/25 залишено без змін.

Матеріали справи № 910/10724/25 повернулись до Господарського суду м. Києва.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду справу № 910/3027/24 (910/10724/25) передано на розгляд судді Чеберяку П.П.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.01.2026 прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії до розгляду в межах справи № 910/3027/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста", підготовче засідання призначено на 23.03.2026.

11.02.2026 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив відповідача на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 23.03.2026 закрито підготовче провадження та призначено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії до судового розгляду по суті на 01.06.2026.

У судовому засіданні 01.06.2026 оголошено перерву до 03.08.2026.

У судовому засіданні 03.08.2026 представник позивача надав пояснення по суті позову.

Представник відповідача щодо задоволення позову заперечив.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

19.06.2025 Антимонопольний комітет України (відповідач) виніс рішення № 252-р яким постановив:

1. Визнати, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Геліос» і Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» (позивач) вчинили порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів аукціону, проведеного на міжнародній платформі «FIRST FINANCIAL NETWORK» на замовлення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а саме: пул активів, що складаються з прав вимоги та інших майнових прав за кредитними договорами, що укладені з суб`єктами господарювання та фізичними особами, а також дебіторської заборгованості: активи АТ «БАНК ФІНАНСИ І КРЕДИТ», АТ «ДЕЛЬТА БАНК», АТ «ІМЕКСБАНК», ПАТ «ВІЕЙБІ БАНК», ПАТ «ДІАМАНТБАНК», ПАТ «ЕНЕРГОБАНК», ПАТ «ФІДОБАНК», ПАТ «ПТБ», ПАТ «РАДИКАЛ БАНК», ПАТ «УКРБІЗНЕСБАНК», ПАТ «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ» (номер лота UKR-2019-03);

2. Накласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Геліос» штраф у розмірі 2 830 066 гривень за порушення, зазначене в пункті 1 резолютивної частини цього рішення;

3. Накласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» штраф у розмірі 226 666 гривень за порушення, зазначене в пункті 1 резолютивної частини цього рішення;

4. Визнати, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Геліос» і Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» вчинили порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів аукціону, проведеного на міжнародній платформі «FIRST FINANCIAL NETWORK» на замовлення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а саме: пул активів, що складаються з прав вимоги та інших майнових прав за кредитними договорами, що укладені з суб`єктами господарювання та фізичними особами, а також дебіторської заборгованості: активи АТ «ДЕЛЬТА БАНК», ПАТ «КБ «НАДРА» та АТ «БАНК «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ» (номер лота UKR-2019-05);

5. Накласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Геліос» штраф у розмірі 2 830 066 гривень за порушення, зазначене в пункті 4 резолютивної частини цього рішення;

6. Накласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» штраф у розмірі 226 666 гривень за порушення, зазначене в пункті 4 резолютивної частини цього рішення.

Позивач не погоджуючись із рішенням Антимонопольного комітету України від 19.06.2025 № 252-р, звернувся до суду з даним позовом.

Позовні вимоги мотивовано тим, що наведені в оскаржуваному рішенні Комітету висновки ґрунтуються виключно на суб`єктивних припущеннях без достатньої повноти необхідних доказів на користь ймовірного порушення з боку учасників аукціону, а також відсутністю в діях учасників аукціону антиконкурентних узгоджених дій.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до частини першої та частини четвертої статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Статтею 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині:

1) здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції;

2) контролю за концентрацією, узгодженими діями суб`єктів господарювання та дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції під час регулювання цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб`єктами природних монополій;

3) сприяння розвитку добросовісної конкуренції;

4) методичного забезпечення застосування законодавства про захист економічної конкуренції;

5) здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері публічних закупівель;

6) проведення моніторингу державної допомоги суб`єктам господарювання та здійснення контролю за допустимістю такої допомоги для конкуренції.

Приписами статті 4 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах:

- законності;

- гласності;

- захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має такі повноваження, зокрема: розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції.

Пункт 5 частини першої статті 17 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначає, що голова територіального відділення Антимонопольного комітету України має такі повноваження: при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.

Положення статті 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" передбачають, що розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов`язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.

Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Частиною першою статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.

Відповідно до пункту 15 частини першої статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є подання недостовірної інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню.

Статтею 51 Закону України "Про захист економічної конкуренції " визначено, що порушення законодавства про захист економічної конкуренції тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Як слідує з матеріалів справи, позивач та Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Геліос» брали участь в аукціонах, проведених па міжнародній платформі «FIRST FINANCIAL NETWORK» на замовлення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а саме:

- пул активів, що складаються з прав вимоги та інших майнових прав за кредитними договорами, що укладені з суб`єктами господарювання та фізичними особами, а також дебіторської заборгованості: активи АТ «БАНК ФІНАНСИ І КРЕДИТ», АТ «ДЕЛЬТА БАНК», АТ «ІМЕКСБАНК», ПАТ «ВІЕЙБІ БАНК», ПАТ «ДІАМАНТБАНК», ПАТ «ЕНЕРГОБАРІК», ПАТ «ФЩОБАНК», ПАТ «ПТБ», ПАТ «РАДИКАЛ БАНК», ПАТ «УКРБІЗНЕСБАНК», ПАТ «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ» (номер лота UKR-2019-03) (далі - Аукціон 1);

- пул активів, що складаються з прав вимоги та інших майнових прав за кредитними договорами, що укладені з суб`єктами господарювання та фізичними особами, а також дебіторської заборгованості: активи АТ «ДЕЛЬТА БАНК», ПАТ «КБ «НАДРА» та АТ «БАНК «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ» (номер лота UKR-2019-05) (далі - Аукціон 2).

З оскаржуваного рішення вбачається, що зазначені учасники спільно готувалися до участі в аукціонах, тобто узгоджували свою поведінку з метою усунення змагання під час підготовки й участі в аукціонах.

За результатами розгляду справи № 145-26.13/105-24 такі дії ТОВ «ФК «Геліос» і ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» визнано антиконкурентними узгодженими діями, які стосуються спотворення результатів аукціонів, що є порушенням пункту 1 статті 50 та пункту 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у зв`язку з чим на порушників накладено штрафи.

Згідно із статтею 41 Закону України «Про захист економічної конкуренції» доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення.

Відповідно до статті 35 Закону України «Про захист економічної конкуренції» при розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Комітету збирають і аналізують документи, висновки експертів, пояснення осіб, іншу інформацію, що є доказом у справі, та приймають рішення у справі в межах своїх повноважень.

Таким чином, питання щодо збору, оцінки та аналізу доказів у справі є компетенцією виключно Комітету. Комітет самостійно визначає джерела, спосіб одержання та обсяг відомостей, які є необхідними для повного і об`єктивного з`ясування обставин справи.

Наведені в оскаржуваному рішенні обставини (пункт 158 рішення) свідчать про обізнаність учасників про участь кожного з них у аукціонах та узгодження між ними спільної поведінки.

В свою чергу, суб`єкти господарювання відмовляються від вчинення антиконкурентних узгоджених дій у відкритій формі (укладання угод) на користь неформальних (таємних) угод, що може виключати можливість отримання прямих доказів безпосередніх контактів конкурентів (таких, як протоколи переговорів, угоди), що виражається у формі «інша погоджена конкурентна поведінка (дії та бездіяльність) відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Верховний Суд у постанові від 04.02.2021 у справі № 910/17126/19 виснував, що Закон не ставить застосування передбачених ним наслідків узгоджених антиконкурентних дій у залежність від «спільної домовленості разом брати участь у торгах з метою усунення конкуренції». Цілком зрозуміло, що така «домовленість» навряд чи може мати своє матеріальне втілення у вигляді письмових угод чи інших документів. А тому питання про наявність/відсутність узгоджених антиконкурентних дій має досліджуватися судами виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з`ясованих і досліджених у справі, враховуючи їх вірогідність і взаємозв`язок, у відповідності до статті 86 ГПК України.

Близький за змістом висновок Верховного Суду викладений, зокрема, у постановах від 22.10.2019 у справі № 910/2988/118, від 05.08.2019 у справі № 922/2513/18, від 07.11.2019 у справі № 914/1696/18.

Законодавство про захист економічної конкуренції не покладає обов`язок на Комітет доводити вчинення порушення передбаченого пунктом 4 частиною 2 статті 6 Закону виключно прямими доказами, такими, як протоколи переговорів, угоди, кореспонденція, показання свідків, тощо.

При цьому, непрямі докази - докази, які розкривають окремі факти, встановлюють обставини в сукупності з іншими доказами. Такі докази містять відомості про факти, які передували, супроводжували або слідували за встановленими подіями і за сукупністю яких можна зробити висновок про те, чи мало місце порушення законодавства про захист економічної конкуренції у діях суб`єкта господарювання.

Відповідно до статті 35 Закону України «Про захист економічної конкуренції» при розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Комітету збирають і аналізують документи, висновки експертів, пояснення осіб, іншу інформацію, що є доказом у справі, та приймають рішення у справі в межах своїх повноважень.

Таким чином, питання щодо збору, оцінки та аналізу доказів у справі є компетенцією виключно Комітету. Комітет самостійно визначає джерела, спосіб одержання та обсяг відомостей, які є необхідними для повного і об`єктивного з`ясування обставин справи.

Разом з тим, відповідно до статті 40 Закону України «Про захист економічної конкуренції» особи, які беруть участь у справі, мають право надавати докази, подавати клопотання, усні й письмові пояснення (заперечення), пропозиції щодо питань, які виносяться на експертизу.

Статтею 48 Закону передбачено, що за результатом розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Комітету приймають відповідне рішення.

З огляду на викладене, органи Комітету приймають рішення у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції на підставі чинного законодавства, за результатом дослідження обставин та оцінки доказів, що мають значення для справи.

Відтак, законодавство про захист економічної конкуренції не містить вичерпного переліку доказів, які повинні бути зібрані органами Комітету під час розслідування справи про антиконкурентні узгоджені дії у вигляді спотворення результатів конкурсних процедур.

Близький за змістом висновок викладений Верховним Судом у постановах від 07.11.2019 у справі № 914/1696/18, від 13.08.2019 у справі № 916/2670/18, в ухвалі Верховного Суду від 21.05.2020 у справі № 923/330/19.

Доведення порушення у вигляді антиконкурентиних узгоджених дій ґрунтується на сукупності обставин, які зазначені в мотивувальній частині спірного рішення, а не на окремому поодинокому факті або обставині, на які посилається у своїй позовній заяві позивач. В свою чергу, позивачем не надано суду жодного належного та допустимого доказу, що б спростовував факти, які у своїй сукупності доводять вчинення ним порушення.

Верховним Судом неодноразово наголошувалося на тому, що господарським судам першої та апеляційної інстанції під час вирішення справ щодо визнання недійсними рішень АМК про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, за антиконкурентні узгодженні дії, які стосуються спотворення результатів торгів та накладення штрафу, належить здійснювати оцінку обставин справи та доказів за своїм внутрішнім переконанням у порядку частини другої статті 86 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, досліджувати також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у справі у їх сукупності.

Закон №2210 не ставить застосування передбачених ним наслідків узгоджених антиконкурентних дій у залежність від «спільної домовленості разом брати участь у торгах з метою усунення конкуренції». Цілком зрозуміло, що така «домовленість» навряд чи може мати своє матеріальне втілення у вигляді письмових угод чи інших документів. А тому питання про наявність/відсутність узгоджених антиконкурентних дій має досліджуватися судами виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з`ясованих і досліджених у справі, враховуючи їх вірогідність і взаємозв`язок, у відповідності до статті 86 ГПК України (постанова Верховного Суду від 04.02.2021 у справі № 910/17126/19).

Враховуючи вищевикладене, твердження позивача щодо недоведеності в діях останнього наявності порушень законодавства про захист економічної конкуренції та підстав для визнання недійсним рішення Комітету, не враховують вимог чинного законодавства та правових позицій Верховного Суду, щодо застосування відповідних правових норм, що в свою чергу вказує на безпідставність та необґрунтованість таких тверджень.

Доводи позивача щодо відсутності антиконкурентних узгоджених дій, придбанням лоту за «не найнижчою ціною» суд вважає необґрунтованими оскільки дії, які стосуються спотворення результатів аукціонів, заборонені Законом незалежно від настання наслідків від таких дій.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 28.10.2025 у справі № 910/16017/24.

Так, в оскаржуваному рішенні встановлено наступні обставини.

Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 26.06.2019 № 1604, яким визначено активи ПАТ «БАНК «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ», ПАТ «РАДИКАЛ БАНК», ПАТ «УКРБІЗНЕСБАНК», ПАТ «ЕНЕРГОБАНК», ПАТ «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ», АТ «ДЕЛЬТА БАНК», ПАТ «ПТБ», ПАТ «ІМЕКСБАНК», ПАТ «ФІДОБАНК», ПАТ «БАНК ТРАСТ», ПАТ «ВІЕЙБІ БАНК» та ПАТ «ДІАМАНТБАНК», що підлягають продажу шляхом проведення відкритих торгів (аукціонів) з використанням послуг комплексної підготовки та організації торгів (аукціонів) для пулів активів, що надаються Товариством з обмеженою відповідальністю «ФЬОСТ ФАЙНЕНШІАЛ НЕТВОРК ЮКРЕЙН», на відкритих торгах (аукціоні) із використанням електронної торгової системи для проведення електронного аукціону, який складається з автоматичного покрокового зниження початкової (стартової) ціни лота, етапів подання закритих цінових пропозицій та цінової пропозиції, а саме пул активів, що складається з прав вимоги та інших майнових прав за кредитними договорами, що укладені з суб`єктами господарювання та фізичними особами, а також дебіторської заборгованості (Аукціон 1).

Дата проведення аукціону: 14.08.2019.

Початкова ціна реалізації лота: 410 135 283 грн 85 коп.

Ціна продажу: 90 000 000 грн 00 коп.

Розмір гарантійного внеску: 20 506 764 гри 19 коп.

Учасники Аукціону 1:

ТОВ «ФК «Геліос»;

ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста».

Переможець Аукціону 1 - ТОВ «ФК «Геліос».

Фондом прийнято рішення від 19.09.2019 № 2361, яким визначено активи АТ «ДЕЛЬТА БАНК», ПАТ «КБ «НАДРА» та АТ «БАНК «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ», що підлягають продажу шляхом проведення відкритих торгів (аукціонів) з використанням послуг комплексної підготовки та організації торгів (аукціонів) для пулів активів, що надаються ТОВ «ФЬОСТ ФАЙРІЕНШІАЛ НЕТВОРК ЮКРЕЙН», на відкритих торгах (аукціоні) із використанням електронної торгової системи для проведення електронного аукціону, який складається з автоматичного покрокового зниження початкової (стартової) ціни лота, етапів подання закритих цінових пропозицій та цінової пропозиції, а саме пул активів, що складається з прав вимоги та інших майнових прав за кредитними договорами, що укладені з суб`єктами господарювання та фізичними особами, частина з яких знаходиться в заставі Національного банку України, та дебіторської заборгованості (Аукціон 2).

Дата проведення аукціону: 07.11.2019.

Початкова ціна реалізації лота: 3 397 445 033 грн 27 коп.

Ціна продажу: 849 361 257 грн 77 кой.

Розмір гарантійного внеску: 169 872 251 грн 67 коп.

Учасники Аукціону 2:

ТОВ «ФК «Геліос»;

ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста».

Переможець Аукціону 2 - ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста».

Позивач зводить конкуренцію при проведенні аукціону лише до покрокового зниження ціни. Однак, покрокове зниження ціни не свідчить про відсутність антиконкурентних узгоджених дій.

Узгоджена поведінка учасників аукціону не відповідає його суті підтриманню реального балансу між інтересами організатора - продаж за максимальною ціною та інтересами учасників - придбання за мінімальною ціною в умовах вільної конкуренції з іншими учасниками з різними можливостями.

При цьому добровільна участь в аукціоні має свідчити про відповідний намір - придбання товару із свідомим ставленням до наявності елементу непередбачуваності, що змушує покупців змагатися за придбання шляхом підняття ціни.

У такому випадку вільна конкуренція слугує дієвим механізмом підвищення ціни продажу та визначення реальної ринкової ціни.

Разом з тим, узгоджена поведінка учасників зменшує для них можливі ризики, підвищує прогнозованість та можливу доходність, проте й викривляє процедуру визначення ринкової ціни та, будучи спрямованою виключно на зниження ціни придбання, не відповідає самому сенсу аукціону (торгів), що спотворює його результати, та є порушенням правил ринкової поведінки - конкуренції (постанова Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 910/186/21).

Дії, які стосуються спотворення результатів аукціонів, заборонені Законом незалежно від настання наслідків від таких дій, відповідність дій суб`єктів господарювання цивільному, господарському законодавству не може автоматично свідчити про дотримання ним норм та вимог антимонопольного законодавства (постанова Верховного Суду від 24.06.2021 у справі №904/5655/20).

Для визнання вчинення суб`єктом господарювання порушення законодавства про захист економічної конкуренції органу Комітету достатньо встановити й довести наявність наміру суб`єктів господарювання погодити (скоординувати) власну конкурентну поведінку, зокрема шляхом обміну інформацією.

При цьому за змістом приписів статті 6 Закону, для кваліфікації дій суб`єкта господарювання як антиконкурентних узгоджених дій, не є обов`язковим з`ясування наслідків у формі завдання збитків для його конкурентів чи споживачів або інше реальне порушення їх прав чи інтересів, оскільки достатнім є встановлення самого факту вчинення дій, які визначено як антиконкурентні узгоджені дії, та можливість настання таких наслідків.

Установлені Комітетом факти у своїй сукупності, а саме:

- забезпечення участі в Аукціоні 1 ТОВ «ФК «Геліос» за рахунок коштів, отриманих від пов`язаного з ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» суб`єкта господарювання;

- викуп ТОВ «ФК «Геліос» лота в Аукціоні 1 за рахунок коштів, отриманих від пов`язаного з ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» суб`єкта господарювання;

- наявність між ТОВ «ФК «Геліос» і суб`єктом господарювання, пов`язаним з ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста», фінансово-господарських відносин, зокрема в період Аукціонів 1,2;

- викуп ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» лота в Аукціоні 2 за рахунок коштів, отриманих від ТОВ «ФК «Геліос»;

- домовленість між Учасниками щодо результатів Аукціону 2;

- наявність за місцезнаходженням ТОВ «ФК «Геліос» документів, що належать ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста», не можуть бути результатом випадкового збігу обставин чи наслідком дії об`єктивних чинників, а свідчать про узгодження (координацію) учасниками своєї поведінки при підготовці до участі та участі в Аукціонах, зокрема про обмін між ними інформацією.

З огляду на зазначене, учасники під час підготовки пропозицій для участі в Аукціонах діяли не самостійно, а узгоджували свої дії та не змагалися між собою, що є обов`язковою умовою участі в аукціонах.

Узгодивши свою поведінку під час проведення Аукціонів, учасники тим самим усунули конкуренцію та змагальність між собою, а отже, спотворили результат проведених аукціонів, а відтак вчинили антиконкурентні узгоджені дії, заборонені Законом України «Про захист економічної конкуренції».

Покрокове зниження ціни від початкової ціни реалізації лота, не може виключати узгоджених дій між Учасниками, оскільки, навіть недосягнення суб`єктами господарювання мети, з якою вони узгоджують власну конкурентну поведінку, не є підставою для встановлення відсутності правопорушення, передбаченого статтею 6 Закону (постанова Верховного Суду від 15.12.2020 у справі № 910/2025/20).

В оскаржуваному рішенні також встановлено факт надання/повернення позики між ТОВ «ФК «Геліос» і ТОВ «ФК «ЖЕНЕВА» протягом 2019-2020 років, зокрема під час участі Учасників в Аукціонах 1 і 2 (листи АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» від 02.05.2023 № 16-3493/БТ та листа АТ «СЕНС БАНК» від 02.05.2023 № 8575-БТ-44.2/2023).

В той же час на момент проведення Аукціону ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» та ТОВ «ФК «Женева» мали однакового кінцевого бенефіциарного власника.

При цьому такі договірні відносини розпочались між зазначеними суб`єктами господарювання під час участі учасників в Аукціоні 1.

Протягом 2019-2020 років ТОВ «ФК «ЖЕНЕВА» перерахувало ТОВ «ФК «Геліос» 73 414 000 грн., з яких протягом зазначеного періоду ТОВ «ФК «Геліос» повернуло 68 254 000 грн. Також протягом 2019-2020 років ТОВ «ФК «Геліос» перерахувало ТОВ «ФК «ЖЕНЕВА» позики на суму 15 340 000 грн.

Служба безпеки України листом від 07.10.2024 № 6/12431 надала протокол огляду від 16.02.2023 (в рамках кримінального провадження № 22021000000000363 від 22.10.2021), відповідно до якого проведено огляд Пакетів № 1-6 з предметами, вилученими під час проведення обшуку за адресою: м. Київ, вул. Нижній Вал, буд. 7-9 (що є адресою місцезнаходження ТОВ «ФК «Геліос»).

Під час проведення огляду встановлено, що за адресою місцезнаходження ТОВ «ФК «Геліос» вилучено договір позики від 12.08.2019 № КП 12-08/19, укладений між ТОВ «ФК «Геліос» та ТОВ «ФК «ЖЕНЕВА» (сума договору 60 000 000 грн), що підтверджує факт наявності фінансово-господарських взаємовідносин між ТОВ «ФК «ЖЕНЕВА» та ТОВ «ФК «Геліос».

Отже, встановлені в оскаржуваному рішенні обставини у своїй сукупності доводять, що, зокрема, наявність сталих фінансово-господарських взаємовідносин між ТОВ «ФК «ЖЕНЕВА» та ТОВ «ФК «Геліос» у вигляді надання позики, зокрема під час участі учасників в Аукціонах 1 і 2, свідчить про єдність економічних інтересів ТОВ «ФК «ЖЕНЕВА» і учасників та відсутність конкуренції між ними.

Таким чином, проаналізувавши обставини справи в сукупності, суд дійшов висновку, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач діяв у межах своїх дискреційних повноважень, у порядок та спосіб, встановлений законом; висновки, викладені у рішенні, відповідають фактичним обставинам справи та є обґрунтованими.

Наведені обставини у сукупності свідчать про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування "вірогідності доказів" на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи все вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що позивачем не доведено належними, допустимими, достовірними та вірогідними, доказами наявність правових підстав для задоволення позову.

Наведені відповідачем заперечення з огляду на положення статей 73, 74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України спростовують позовні вимоги. Отже позов не підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Копію рішення направити сторонам.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 24.08.2026.

Суддя П.П. Чеберяк