Рішення № 139175797, 24.08.2026, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 4/87/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.08.2026 Справа № 908/1552/26

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Зінченко Наталя Григорівна, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу

за позовом Першого заступника керівника Запорізької окружної прокуратури Запорізької області, (69089, м. Запоріжжя, вул. Героїв 37-го батальйону, буд. 53) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області), (69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 72А)

до відповідача Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», (01601, м. Київ, вул. Шота Руставелі, буд. 9А) в особі Філії «Східний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», (49000, м. Дніпро, вул. Космічна, 35)

про відшкодування 21431,91 грн. збитків завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища у сфері охорони, захисту та використання лісів

24.06.2026 через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. № 54-464ВИХ-26 від 24.06.2026, сформована в системі «Електронний суд» ЄСІКС 24.06.2026, (вх. № 1805/08-07/26 від 24.06.2026) Першого заступника керівника Запорізької окружної прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області), м. Запоріжжя до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», м. Київ в особі Філії «Східний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», м. Дніпро про стягнення 21431,91 грн. збитків завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища у сфері охорони, захисту та використання лісів.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.06.2026 справу № 908/1552/26 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 26.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1552/26в порядку спрощеного позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 4/87/26, вирішено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Наразі строк, на який введено в Україні режим воєнного стану, продовжений до 31.10.2026 включно.

Позов обґрунтовано тим, що посадовими особами філії «Запорізьке лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», всупереч вимогам ст., ст. 19, 63, 64, 86, 89, 90 Лісового кодексу України, п. п. 2, 4 Порядку спеціального використання лісових ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 № 761, не забезпечено належне використання лісових ресурсів, які перебувають у його постійному користуванні на земельній ділянці в межах кварталу 1 виділи 4, 24, 32, 33, 37 Крутоярівського лісництва, що розташовані в межах Долинської територіальної громади Запорізької області, що призвело до незаконної порубки дерев, чим заподіяно інтересам держави шкоду на загальну суму 21431,91 грн. Позов обґрунтований ст. 1311 Конституціі? Украі?ни, ст. 23 Закону Украі?ни «Про прокуратуру», ст. ст. 1, 2, 4, 105, 107 Лісового кодексу Украі?ни, ст. ст. 29, 69-1 Бюджетного кодексу Украі?ни, ст. 1166 Цивільного кодексу Украі?ни на підставі яких прокурор просить позов задовольнити та стягнути з відповідача 21431,91 грн. збитків завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища у сфері охорони, захисту та використання лісів.

Ухвалою суду від 26.06.2026у справі № 908/1552/26 відповідачу запропоновано у строк до 14.07.2026, але не пізніше 15 днів з дня отримання ухвали суду, подати відзив на позовну заяву і всі можливі докази у підтвердження його заперечень проти позову або його визнання, а також до 05.08.2026, але не пізніше 10 днів з дня отримання від позивача відповіді на відзив на позовну заяву, подати до суду та направити на адресу прокурора та позивачів заперечення на відповідь на відзив. Прокурору та позивачу цією ж ухвалою суду запропоновано у строк до 27.07.2026 подати суду відповідь на відзив на позовну заяву.

21.07.2026 через підсистему «Електронний суд» Державним спеціалізованим господарським підприємством «Ліси України» в особі Філії «Східний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» подано Відзив на позовну заяву № б/н від 21.07.2026 (вх. № 15900/08-08/26 від 21.07.2026). Відповідач заявлені вимоги вважає необґрунтованими і недоведеними. Зокрема відповідач заперечує свою вину у незаконній порубці та вважає, що позивач не довів протиправної бездіяльності ДП «Ліси України», яка б спричинила шкоду. Зазначає, що лісова охорона належно виконувала свої обов`язки: здійснювала рейди та патрулювання, використовувала транспорт, фотопастки, відеоспостереження, інженерні перешкоди, а після виявлення незаконної рубки склала відповідні акти, розрахунок шкоди та повідомила правоохоронні органи. Незаконну порубку виявили саме працівники відповідача, після чого за фактом було відкрито кримінальне провадження № 42023080000000039. Особу, яка здійснила порубку, та винних посадових осіб відповідача дотепер не встановлено. Сам факт незаконної порубки не доводить неналежної охорони лісу. На думку відповідача, позивач повинен довести конкретні неправомірні дії або бездіяльність підприємства, причинний зв`язок між ними та шкодою і вину відповідача. Відповідач посилається на ст. 105, 107 Лісового кодексу України та ст. 1166 ЦК України, відповідно до яких відповідальність за шкоду має покладатися на особу, яка її заподіяла, за наявності необхідних елементів цивільно-правової відповідальності. ДП «Ліси України» вважає передчасним стягнення шкоди саме з постійного лісокористувача, оскільки кримінальне провадження не завершене, а безпосередніх порушників не встановлено. Окремо відповідач наголошує, що підприємство є державним, тому стягнення коштів з нього фактично означатиме переміщення державних коштів, а не реальне відшкодування шкоди державі винною особою. Зауважує, що позивач не довів складу цивільного правопорушення з боку ДП «Ліси України», зокрема протиправної бездіяльності, причинного зв`язку та вини. На підставі викладеного відповідач просить відмовити у задоволенні позову повністю.

24.07.2026 через підсистему «Електронний суд» Першим заступником керівника Запорізької окружної прокуратури Запорізької області подано відповідь на відзив на позовну заяву №б/нвід 23.07.2026 (вх. № 16105/08-08/26 від 24.07.2026). Прокурор у відповіді на відзив заперечив проти доводів відповідача та зазначив, що ДП «Ліси України» як постійний лісокористувач відповідно до ст.ст. 19, 63, 64, 86 Лісового кодексу України зобов`язане забезпечувати належну охорону і захист лісів, у тому числі від незаконних рубок. Сам факт виявлення незаконної порубки та повідомлення правоохоронних органів не свідчить про належне виконання цього обов`язку, оскільки закон покладає на постійного лісокористувача обов`язок вживати комплексу превентивних та інших заходів, спрямованих на недопущення незаконних рубок. Прокурор посилається на усталену практику Верховного Суду, відповідно до якої постійний лісокористувач може нести цивільно-правову відповідальність за шкоду, заподіяну незаконною порубкою третіми особами на підконтрольній йому території, якщо встановлено неналежне виконання ним обов`язків щодо охорони та захисту лісів. При цьому встановлення безпосередніх винуватців незаконної рубки не виключає відповідальності постійного лісокористувача. На підтвердження обов`язку відповідача щодо охорони лісів прокурор посилається також на Положення № 976, положення про відповідну філію та посадові інструкції працівників лісової охорони, якими безпосередньо передбачено обов`язок вживати заходів щодо охорони лісових насаджень від незаконних рубок. Прокурор вважає доведеними всі елементи складу цивільного правопорушення: протиправну бездіяльність відповідача, шкоду, заподіяну лісовому фонду, причинний зв`язок між неналежним виконанням відповідачем обов`язків та заподіяною шкодою, а також його вину у формі неналежного виконання обов`язку з охорони лісів. Розмір шкоди у сумі 21 431,91 грн. визначено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665 та підтверджено висновком судової інженерно-екологічної експертизи від 12.02.2026 № СЕ-19/108-26/2675-ФХЕД.

У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, 27.07.2026 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням.

Тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Відповідно до ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, рішення прийнято без його проголошення - 24.08.2026.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини першої статті 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, належить, зокрема, організація і здійснення в межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства у відповідній сфері.

Відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію Південного округу (Запорізька та Херсонська області), затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 04.12.2025 № 191, Державна екологічна інспекція Південного округу є територіальним органом Державної екологічної інспекції України та здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, зокрема у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Згідно з указаним Положенням Державна екологічна інспекція Південного округу в межах наданих їй повноважень має право звертатися до суду з відповідними позовами про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища.

З матеріалів справи вбачається, що під час досудового розслідування кримінального провадження № 42023080000000039, розпочатого у зв`язку з виявленням фактів незаконної порубки дерев на території Долинської територіальної громади Запорізького району Запорізької області, встановлено обставини заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу.

21.04.2023 працівниками Філії «Запорізьке лісомисливське господарство» ДП «Ліси України» під час перевірки стану збереження лісів та майна виявлено у кварталі 1 виділах 4, 24, 32, 33, 37 Крутоярівського лісництва факти незаконної порубки невстановленими особами дерев різних порід із припиненням їх росту.

04.02.2026 у межах досудового розслідування проведено огляд місця події за участю представників Державної екологічної інспекції Південного округу та Філії «Запорізьке лісомисливське господарство» ДП «Ліси України». Під час огляду у кварталі 1 виділах 4, 6, 24, 32, 33, 37 поблизу с. Розумівка Запорізького району Запорізької області виявлено незаконну порубку до ступеня припинення росту 41 дерева, а саме: 25 дерев породи «Клен», 15 дерев породи «Акація біла» та 1 дерева породи «Дуб».

Під час огляду здійснено заміри діаметрів пнів незаконно зрубаних дерев із використанням металевої вимірювальної рулетки, яка мала чинне свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки.

Виявлені дерева знаходилися на земельних ділянках, що перебувають у користуванні Філії «Східний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».

Згідно з висновком судової інженерно-екологічної експертизи № СЕ-19/108-26/2675-ФХЕД від 12.02.2026, розмір шкоди, заподіяної внаслідок незаконної порубки зазначених дерев, становить 21 431,91 грн.

Станом на час звернення до суду осіб, які здійснили незаконну порубку дерев, у ході досудового розслідування не встановлено. Заподіяна навколишньому природному середовищу шкода у розмірі 21 431,91 грн. залишається невідшкодованою.

Предметом спору у цій справі є вимога про стягнення з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», м. Київ, в особі Філії «Східний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», м. Дніпро 21 431,91 грн. збитків завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища у сфері охорони, захисту та використання лісів.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення таких інтересів, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частиною четвертою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, а у разі звернення до суду в інтересах держави прокурор у позовній заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Таким чином, участь прокурора у господарському процесі в інтересах держави не є безумовною та можлива лише за наявності передбачених законом виключних підстав. При цьому суд має перевірити як наявність порушення або загрози порушення інтересів держави, так і те, чи уповноважений відповідний орган здійснювати їх захист та чи здійснював він такий захист належним чином.

У цій справі інтерес держави полягає у забезпеченні охорони та відновлення лісових ресурсів, дотриманні вимог природоохоронного законодавства, а також у відшкодуванні шкоди, заподіяної довкіллю внаслідок незаконної порубки дерев, з метою забезпечення надходження відповідних коштів до спеціального фонду місцевого бюджету та їх подальшого використання на природоохоронні заходи.

Зазначені інтереси мають публічний характер, оскільки стосуються охорони навколишнього природного середовища, лісових ресурсів як об`єкта охорони та забезпечення відновлення природних ресурсів, яким заподіяно шкоду.

Органом, уповноваженим державою здійснювати контрольні функції у сфері охорони навколишнього природного середовища та вживати заходів щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення природоохоронного законодавства, у спірних правовідносинах є Державна екологічна інспекція Південного округу (Запорізька та Херсонська області), яка визначена прокурором позивачем у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, Держекоінспекції було відомо як про факт незаконної порубки дерев, так і про місце її вчинення, обставини заподіяння шкоди та її розмір. Водночас самостійних заходів щодо судового стягнення заподіяної шкоди з відповідача Держекоінспекцією вжито не було.

З метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави Запорізькою окружною прокуратурою до Держекоінспекціі? Південного округу скеровано листи від 30.03.2026 № 54-2332ВИХ-26 та від 10.06.2026 № 54-4278ВИХ-26 щодо надання інформаціі? про відшкодування завданоі? шкоди ДП «Ліси Украі?ни», вжитті з цього приводу заходи реагування.

Держекоінспекцією Південного округу (Запорізька та Херсонська області) листами від 05.05.2026 № 2419/09-12/06/2-31 та від 22.06.2026 № 3218/09-12/06/2-31 повідомлено, що заходи реагування на стягнення шкоди, заподіяноі? навколишньому природному середовищу, не вживались та на дании? час не плануються.

Крім того, за результатами опрацювання Єдиного державного реєстру судових рішень та веб-порталу Судова влада Украі?ни, з`ясовано, що Держекоінспекцією позовні вимоги про стягнення з ДП «Ліси Украі?ни» в особі Філіі? «Східнии? лісовии? офіс» ДП «Ліси Украі?ни» завданоі? шкоди не заявлялись.

Таким чином, компетентний орган був обізнаний як про факт порушення природоохоронного законодавства, так і про розмір заподіяної шкоди та необхідність її відшкодування, однак не вжив заходів щодо судового захисту порушених інтересів держави.

За таких обставин суд вважає, що у спірних правовідносинах має місце саме той виключний випадок, передбачений частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру», за якого уповноважений орган, будучи обізнаним про порушення інтересів держави та маючи відповідні повноваження для їх захисту, не здійснює належного захисту таких інтересів.

При цьому неналежність здійснення захисту в даному випадку полягає у тому, що після отримання інформації про заподіяну шкоду та звернення прокуратури Держекоінспекція не вжила ефективних заходів для її стягнення, фактично залишивши порушений інтерес держави без належного судового захисту.

Суд враховує, що прокурор у цьому випадку не набуває статусу альтернативного суб`єкта звернення до суду та не підміняє Держекоінспекцію, яка має відповідні повноваження. Звернення прокурора обумовлене саме невжиттям уповноваженим органом належних заходів щодо захисту інтересів держави, незважаючи на його обізнаність про відповідне порушення.

Такий підхід узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 та від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, відповідно до яких прокурор виконує субсидіарну роль та може замінити компетентний орган у судовому провадженні, якщо останній не здійснює або неналежним чином здійснює захист інтересів держави. Невжиття компетентним органом протягом розумного строку заходів для захисту інтересів держави після того, як йому стало відомо або повинно було стати відомо про їх порушення, може свідчити про бездіяльність такого органу та є підставою для представництва прокурором інтересів держави.

Отже, прокурор до звернення до суду надав уповноваженому органу можливість самостійно здійснити захист інтересів держави, однак Держекоінспекція відповідних заходів не вжила.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що у цій справі наявні передбачені статтею 131-1 Конституції України, статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» та статтею 53 Господарського процесуального кодексу України підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді, оскільки існує порушення інтересів держави у сфері охорони навколишнього природного середовища, а уповноважений державою орган, будучи обізнаним про таке порушення, не здійснив належного та ефективного їх захисту.

Таким чином, підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі Державної екологічної інспекції Південного округу у цій справі судом підтверджені.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

В ч. 1 ст. 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначено, що державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Згідно з ч. 2, ч. 3 ст. 1 Лісового кодексу України ліси України, є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

До лісового фонду України належать усі ліси на території України незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, у тому числі лісові ділянки, захисні насадження лінійного типу площею не менше 0,1 гектара, інші лісовкриті землі (ч. 1 ст. 4 Лісового кодексу України).

Частиною 1 ст. 57 Земельного кодексу України визначено, що земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

Відповідно до частини 5 розділу 8 «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України, до здійснення державної реєстрації, але не пізніше 1 січня 2027 року, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

Згідно з ч. 1 ст. 16, ч. 1 ст. 17 Лісового кодексу України, право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів (ст. 63 Лісового кодексу України).

З положень статті ст. 64 Лісового кодексу України слідує, що підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані, зокрема, здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

Використання лісових ресурсів може здійснюватися в порядку загального і спеціального використання (ст. 65 Лісового кодексу України).

В пункті 2 Порядку спеціального використання лісових ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 № 761 «Про врегулювання питань щодо спеціального використання лісових ресурсів», встановлено, що підприємства, установи, організації і громадяни, які здійснюють спеціальне використання лісових ресурсів, зобов`язані, зокрема, забезпечувати збереження підросту і не призначених для рубки дерев; виконувати інші вимоги, передбачені цим Порядком та іншими нормативно-правовими актами з питань спеціального використання лісових ресурсів.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 19 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов`язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, вжиття інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку.

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 86 Лісового кодексу України, організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб. Забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

Згідно зі статтею 89 цього Кодексу, охорону і захист лісів на території України здійснюють: державна лісова охорона, яка діє у складі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань лісового господарства та підприємств, установ і організацій, що належать до сфери їх управління; лісова охорона інших постійних лісокористувачів і власників лісів.

Основними завданнями державної лісової охорони є: здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства; забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу (ст. 90 Лісового кодексу України).

Повноваження посадових осіб державної лісової охорони визначені у статті 91 Лісового кодексу України, згідно з якою вказані посадові особи мають право, зокрема, складати протоколи та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, про правопорушення у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів; направляти у відповідні державні органи матеріали про притягнення осіб до дисциплінарної, адміністративної і кримінальної відповідальності, позови до суду.

Згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання реформування управління лісової галузі» від 07.09.2022 № 1003, погоджено пропозицію Державного агентства лісових ресурсів щодо утворення Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» та приєднання до нього спеціалізованих державних лісогосподарських підприємств, які належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів.

Скороченим найменуванням Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (код 44768034) згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є ДП «Ліси України».

Відповідно до п.п. 1.1., 7.1. Положення про Філію «Запорізьке лісове господарство» ДСГП «Ліси України», затвердженого наказом ДСГП «Ліси України» від 16.12.2022 № 42, Філія є відокремленим підрозділом Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (далі Підприємство). Філія володіє та користується майном, земельними ділянками, мисливськими угіддями, якими наділило її Підприємство для досягнення мети діяльності Філії, згідно з законодавством, Статутом Підприємства та цим Положенням.

За змістом п. 2.1, пп. 2.2.2, 2.2.3, 2.2.8 п. 2.2. Положення, Філія створена зокрема з метою одержання Підприємством прибутку від здійснення на промисловій та комерційній основі господарської діяльності, яка направлена на ведення лісового господарства, охорону, захист, раціональне використання та відтворення лісів; охорони, відтворення та раціонального використання державного мисливського фонду на території мисливських угідь, наданих у користування Підприємству. Предметом діяльності Філії є, в тому числі, забезпечення охорони лісів від незаконних рубок; запобігання злочинам і адміністративним правопорушенням у сфері лісового та мисливського господарства; дотримання встановленого законодавством режиму використання земель.

Мотивуючи позовні вимоги, прокурор вказує, що посадовими особами Філії «Запорізьке лісове господарство» ДП «Ліси України» усупереч вимогам ст. ст. 19, 63, 64, 86, 89, 90 Лісового кодексу України, «Положення про державну лісову охорону, лісову охорону інших лісокористувачів та власників лісів», затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2009 № 976, п. 16 «Порядку організації охорони і захисту лісів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2022 № 612, не забезпечено охорону і захист лісових ресурсів, які перебувають у його постійному користуванні.

Водночас, як зазначено у позовній заяві та вбачається з матеріалів справи, відповідно до Наказу генерального директора ДП «Ліси України» від 12.04.2024 № 695 Філію «Запорізьке лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» припинено шляхом її закриття, а все майно, активи та пасиви передані/прийняті на облік Філії «Східний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», яка, відповідно, є правонаступником майна, прав та обов`язків Філії «Запорізьке лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».

Відповідно до ч. 1 ст. 105 Лісового кодексу України порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 105 Лісового кодексу України відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників.

Підприємства, установи, організації зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України. Шкода, заподіяна лісу, не наданому в користування, у разі невстановлення осіб, винних у заподіянні шкоди, відшкодовується органом місцевого самоврядування, у межах території якого знаходиться ліс, якому була заподіяна шкода (ст. 107 Лісового кодексу України).

Відповідно до частини 1, пункту 3 частини 2 статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначено у ст. 1166 Цивільного кодексу України, зі змісту якої зокрема слідує, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 Цивільного кодексу України необхідно довести такі елементи: 1) неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії; 2) наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо); 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; 4) вину особи, що завдала шкоду.

Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Згідно з ч.1 ст. 41 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до ч. 4 ст. 68 цього ж Закону підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Згідно з ч. 1 ст. 69 вказаного Закону шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди,тобто деліктною відповідальністю.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність всіх вищезазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди.

За приписами ст. ст. 86, 89, 90 Лісового кодексу України, організація і забезпечення охорони і захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів, зокрема, від незаконних рубок, покладається, зокрема, на постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

Порядок організації охорони і захисту лісів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2022 № 612 (далі Порядок № 612), визначає механізм здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.

Порядок є обов`язковим до виконання всіма власниками лісів, постійними і тимчасовими лісокористувачами (п. 3 Порядку № 612).

В п. 16 Порядку № 612 визначено, що охорона лісів від незаконних рубок та інших порушень вимог лісового законодавства здійснюється, зокрема, шляхом: здійснення Держлісагентством та державною лісовою охороною державного контролю за додержанням нормативно-правових актів щодо ведення лісового господарства в межах повноважень, визначених законом; проведення державною лісовою охороною, лісовою охороною інших постійних лісокористувачів, власників лісів заходів з охорони лісів від незаконних рубок та інших порушень відповідно до статті 91 Лісового кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2009 р. № 976 «Про затвердження Положення про державну лісову охорону».

З положень ч. 2 ст. 19 Лісового кодексу України слідує, що на постійних лісокористувачів покладений обов`язок забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів.

Окремо слід зазначити, що відповідно до статті 3 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» одним із основних принципів охорони навколишнього природного середовища є запобіжний характер заходів щодо охорони навколишнього природного середовища.

Тобто такі заходи покликані усувати будь-які можливості незаконного впливу іншими особами на природній фонд та в першу чергу запобігати вчиненню цих порушень.

Отже, враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства, саме на постійних лісокористувачів покладений обов`язок щодо забезпечення організації захисту лісів з метою їх збереження та охорони, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень.

Системний аналіз положень ст. 86, п. 1 ч. 2 ст. 105, ст. 107 Лісового кодексу України дає підстави для висновку про те, що у випадку порушення вимог щодо організації охорони і захисту лісів, відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів; а також, що підприємства, установи, організації зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.

Таким чином, обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. При цьому, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.

Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного суду від 09.08.2018 у справі № 909/976/17, від 12.09.2024 у справі 907/181/22.

В пункті 88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.05.2020 у справі №9901/93/19, зокрема, зазначено, що виходячи з вимог частини другої статті 19, статей 63 і 86 Лісового кодексу України, з урахуванням правової позиції, викладеної в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09 серпня та 19 вересня 2018 року у справах № 909/976/17, 925/382/17, лісокористувач є не потерпілою, а навпаки, відповідальною особою за шкоду, завдану внаслідок незаконної порубки лісу, перед державою як власником лісових ресурсів. Адже в цьому випадку вина лісокористувача полягає у протиправній бездіяльності щодо невжиття належних заходів захисту й охорони лісових насаджень. Таким чином, право на відшкодування шкоди, завданої самовільним вирубуванням лісу, має держава, цивільно-правову відповідальність перед якою несуть безпосередні винуватці порубки нарівні з лісокористувачами.

Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну рубку дерев, а також і постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні їх працівниками незаконного вирубування лісових насаджень внаслідок неналежного виконання своїх посадових обов`язків.

Тобто проявом їх протиправної бездіяльності є незабезпечення працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого має місце незаконне вирубування дерев.

Для покладення на постійного лісокористувача обов`язку з відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу через незабезпечення охорони і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, першочерговим є з`ясування обставини щодо встановлення факту порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, тобто у даному випадку, здійснення незаконної порубки дерев (п. 52 постанови Верховного Суду від 19.02.2026 у справі № 918/612/25).

Судом встановлено, що під час досудового розслідування кримінального провадження № 42023080000000039, розпочатого у зв`язку з виявленням фактів незаконної порубки дерев на території Долинської територіальної громади Запорізького району Запорізької області, встановлено обставини заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу.

21.04.2023 працівниками Філії «Запорізьке лісомисливське господарство» ДП «Ліси України» під час перевірки стану збереження лісів та майна виявлено у кварталі 1 виділах 4, 24, 32, 33, 37 Крутоярівського лісництва факти незаконної порубки невстановленими особами дерев різних порід із припиненням їх росту.

04.02.2026 у межах досудового розслідування проведено огляд місця події за участю представників Державної екологічної інспекції Південного округу та Філії «Запорізьке лісомисливське господарство» ДП «Ліси України». Під час огляду у кварталі 1 виділах 4, 6, 24, 32, 33, 37 поблизу с. Розумівка Запорізького району Запорізької області виявлено незаконну порубку до ступеня припинення росту 41 дерева, а саме: 25 дерев породи «Клен», 15 дерев породи «Акація біла» та 1 дерева породи «Дуб».

Під час огляду здійснено заміри діаметрів пнів незаконно зрубаних дерев із використанням металевої вимірювальної рулетки, яка мала чинне свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки.

Виявлені дерева знаходилися на земельних ділянках, що перебувають у користуванні Філії «Східний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».

Згідно з висновком судової інженерно-екологічної експертизи № СЕ-19/108-26/2675-ФХЕД від 12.02.2026, розмір шкоди, заподіяної внаслідок незаконної порубки зазначених дерев, становить 21 431,91 грн.

Розрахунок шкоди здійснено відповідно до додатка 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу», з урахуванням установленої законодавством індексації такс, а його правильність підтверджена висновком інженерно-екологічної експертизи.

Суд приймає до уваги, що охорона і захист лісів є складовою частиною діяльності відповідача, а сам факт самовільної рубки лісових насаджень третіми (невстановленими) особами свідчить про неналежне виконання відповідачем, як постійним лісокористувачем, обов`язку щодо здійснення заходів з охорони лісів від незаконних рубок на підвідомчих йому ділянках із земель лісового фонду та запобігання порушенням законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

На підставі викладеного, суд дійшов до висновку, що наданими прокурором доказами доведено, що на відповідних ділянках мала місце незаконна вирубка дерев та протиправність поведінки Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі Філії «Запорізьке лісове господарство», правонаступником якої є Філія «Східний лісовий офіс» ДП «Ліси України», внаслідок чого навколишньому природному середовищу у сфері охорони, захисту та використання лісів завдано збитків на суму 21431,91 грн. До матеріалів справи надані належні та допустимі докази на підтвердження вказаного розміру збитків, завданих навколишньому природному середовищу внаслідок незаконного вирубування дерев.

Оскільки у спорах про відшкодування шкоди вина відповідача презюмується, тому саме відповідач має довести відсутність його вини у заподіянні шкоди.

Та обставина, що кримінальне провадження за фактом вчинення кримінального правопорушення, пов`язаного з незаконною вирубкою дерев невстановленими особами, було відкрито за заявою самого ДП «Ліси України», не спростовує вини останнього та не звільняє від відповідальності відповідача, оскільки господарське правопорушення має свої самостійні елементи, котрі визначаються нормами господарського, в тому числі, природоохоронного законодавства.

При цьому, як зазначалось вище, не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольних постійному лісокористувачу ділянках лісу.

Усе вищезазначене у сукупності свідчить про наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправну бездіяльність відповідача у вигляді незабезпечення належної охорони та захисту лісових насаджень; шкоду, розмір якої підтверджено документально; причинно-наслідковий зв`язок протиправної поведінки відповідача (бездіяльністю) із завданою шкодою заподіяння збитків стало наслідком неналежного виконання відповідачем обов`язку щодо здійснення заходів з охорони лісів від незаконних рубок.

В контексті наведених вище висновків суду, відповідач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконного вирубування на підвідомчій йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно, тому зобов`язаний відшкодувати державі шкоду, заподіяну внаслідок допущеної ним бездіяльності щодо незабезпечення заходів з охорони лісу.

Вказане також узгоджується з висновками викладеними у постанові Верховного Суду від 23.01.2025 у справі № 914/669/22.

Відповідно до ч., ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Прокурор і позивач надали всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Доводи відповідача суд визнав хибними.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до положень ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст., ст. 123, 129, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов Першого заступника керівника Запорізької окружної прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області), м. Запоріжжя до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», м. Київ в особі Філії «Східний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», м. Дніпро задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», (01601, місто Київ, вул. Шота Руставелі, буд. 9А, код ЄДРПОУ 44768034) в особі Філії «Східний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», (49000, м. Дніпро, вул. Космічна, буд. 35, ідентифікацій код відокремленого підрозділу 45632138) на користь держави в особі Державноі? екологічноі? інспекціі? Південного округу (Запорізька та Херсонська області, 69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 72А, код ЄДРПОУ 43877338, розрахунковии? рахунок НОМЕР_1 , Головне управління Державноі? казначеи?ськоі? служби Украі?ни у Запорізькіи? області/ТГ с. Долинське, код ЄДРПОУ 37941997, код бюджетноі? класифікаціі? - 24062100, банк отримувача: Казначеи?ство Украі?ни) збитки, завдані порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища у сфері охорони, захисту та використання лісів в сумі 21431 (двадцять одну тисячу чотириста тридцять одну) грн. 91 коп. Видати наказ.

3. Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», (01601, місто Київ, вул. Шота Руставелі, буд. 9А, код ЄДРПОУ 44768034) в особі Філії «Східний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», (49000, м. Дніпро, вул. Космічна, буд. 35, ідентифікацій код відокремленого підрозділу 45632138) на користь Запорізькоі? обласноі? прокуратури в особі Запорізькоі? окружноі? прокуратури Запорізькоі? області (69005, м. Запоріжжя,вул. Залізнична, 17, ЄДРПОУ 02909973, розрахунковии? рахунок: НОМЕР_2 , відкритий в державніи? казначеи?ськіи? службі Украі?ни, м. Киі?в, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, код класифікаціі? видатків бюджету - 2800) кошти, витрачені на сплату у 2026 році судового збору при здіи?сненні представництва інтересів держави, у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп. Видати наказ.

Повне судове рішення складено « 24» серпня 2026 р.

Суддя Н. Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.