Рішення № 139174471, 24.08.2026, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 554/7715/22

Провадження № 2/645/664/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2026 року м. Харків

Немишлянський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Сілантьєвої Е.Є.,

за участі секретаря судового засідання Хілінського М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги,-

встановив:

Позивач КП «Харківські теплові мережі» звернувся до суду з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання, посилаючись на те, що КП «Харківські теплові мережі» надавало послуги з централізованого теплопостачання за адресою: АДРЕСА_1 . Покладені законодавством зобов`язання щодо оплати послуг з теплопостачання відповідачі не виконували належним чином, у зв`язку з чим утворилась заборгованість. Відповідно до ст. 625 ЦК України з 01.09.2007 року по 31.01.2022 року з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних в розмірі 75997,12 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідачі зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 та являються споживачами послуг з централізованого опалення та гарячої води, облік нарахувань та оплат за які здійснюються за абонентським особовим рахунком Позивач здійснює послуги з опалення та гарячого водопостачання мешканцям м. Харкова, а також підприємствам, установам та організаціям, які знаходяться на території міста. Надані послуги позивачу своєчасно і в повному обсязі не сплачуються споживачами міста Харкова, заборгованість перед підприємством постійно збільшується, у зв`язку з чим підприємство несе збитки. Об`єм теплової енергії, спожитої населенням, складає 81% від обсягу виробництва. Одночасно позивач несе витрати по оплаті податків, а також збитки по оплаті за енергоносії по зобов`язанням перед енергопостачальниками, в зв`язку з чим не має фінансової можливості здійснити придбання природного газу у повному обсязі, необхідному для здійснення послуги опалення і гарячого водопостачання належної якості, тим паче, що при закупці природного газу необхідно проводити його попередню оплату. Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 04.10.2006р. №804 встановлені тарифи на виробництво, постачання теплової енергії та послуги з центрального опалення і гарячого водопостачання, в яких не закладені витрати по оплаті судового збору та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи при поданні позовної заяви до суду, що ставить підприємство КП "Харківські теплові мережі" в тяжке матеріальне становище. Позивач надає послуги з центрального опалення та підігріву холодної води для потреб гарячого водопостачання, згідно Закону України "Про житлово-комунальні послуги" №1875 від 24.06.2004 р. та "Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води", затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005р. № 630 (надалі Правила), що регулюють відносини між виконавцем послуг (КП"ХТМ") та споживачами, які отримують ці послуги. Згідно до п. 18 Правил надання послуг з центрального опалення, постачання холодної та гарячої води, плата за житлово- комунальні послуги вноситься власниками квартир., наймачами та орендарями щомісяця, не пізніше 20,числа, що настає за розрахунковим. Плата за надані послуги вносяться споживачем відповідно до показань засобів обліку води та теплової енергії, або до затверджених постановою кабінету Міністрів України від 08.10.1992р. № 572, п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання нормативів (норм) споживання. 72381 грн. 21 коп., Внаслідок неповної та несвоєчасної сплати послуг у боржників виникла заборгованість в сумі що утворилася за період 01.09.2007 р. по 31.01.2022 р. Розрахунок зазначеної заборгованості міститься у розрахунку (додається до позивної заяви). Відповідачам було направлене досудове повідомлення з пропозицією погасити заборгованість за надані послуги у 10-ти дневний термін. На момент подання позовної заяви відповідачі не здійснили жодних заходів до повного погашення заборгованості. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов`язань, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлено договором або законом. Таким чином, відповідачам нараховано 926 грн. 93 коп. - три відсотка річних від простроченої, 2688 грн. 98 коп. інфляційних витрат за час простроченої суми.

Заочним рішенням Октябрського районного суду міста Полтави від 08.12.2022 позов Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» про стягнення заборгованості за опалення та гарячу воду задоволено.

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Полтави від 30.09.2025 скасувано заочне рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 08.12.2022 року, ухваленого у справі № 554/7715/22 за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за опалення та гарячу воду. Цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за опалення та гарячу воду передано за підсудністю до Немишлянського районного суду міста Харкова

Автоматизованим розподілом цивільна справа за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за опалення та гарячу воду було передано на розгляд в провадження судді Немишлянського районного суду міста Харкова Сілантьєвої Е.Є.

17.12.2025 від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Субочева С.Ю. надійшла заява про зупинення провадження у справі у справі № 554/7715/22 за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за опалення та гарячу воду в частині позовних вимог до ОСОБА_2 у зв`язку із її смертю до залучення у справу її правонастуників та застосування строку позовної давності щодо заявлених позовних вимог Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за опалення та гарячу воду за період з 01.09.2007 року по 15.03.2019 включно, і в цій частині відмовити у задоволені позовних вимог.

26.02.2026 Немишлянським районним судом міста Харкова було направлено запит до Четвертої Харківської міської державної нотаріальної контори стосовно витребування інформації з комп`ютерної системи, що наявності зведених спадкових справ та посвідчених заповітів після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , при житті мешкала за адресою АДРЕСА_1 .

16.03.2026 р. з Четвертої Харківської міської державної нотаріальної контори надійшла відповідь, згідно якої відповідно до Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 84484910 від 12.03.2026 року та відповідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 84484952 від 12.03.2026 року виявлено відсутність спадкової справи та заповітів, які б могли бути заведені чи посвідчені після смерті ОСОБА_2 . Відповідно до наданої інформації, надати копію спадкової справи після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 , немає можливості.

Ухвалою Немишлянського районного суду міста Харкова від 02.04.2026 в задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Субочева С.Ю. про зупинення провадження відмовлено. Закрито провадження у цивільній справі за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за опалення та гарячу воду - в частині позовних вимог до ОСОБА_2 на підставі п. 7 ч. 1 ст. 255 ЦПК України. Продовжено розгляд цивільної справи за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за опалення та гарячу воду.

27.04.2026 від представника Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» Редьки С.І. надійшла заява про розгляд справи без його участі. Крім того зазначив, що відповідно до ухвали по справі від 02.04.2026 р., та заяви адвоката Субочева С.Ю. про застосування строку позовної давності, просить зменшити позовні вимоги та стягнути з ОСОБА_1 за послугу з теплопостачання 42 657,04 грн та послугу постачання гарячої води 540,86 грн за період з 01.04.2017 по 31.01.2022 р. Також інфляційні витрати 2688,98 грн, 3% річних 926 грн, судовий збір 2481,00 грн

У судове засідання представник позивача КП «ХТМ» - Редька С.І. не з`явився, повідомлявся про дату та час слухання справи своєчасно та належним чином, надав суду заяву, з якої вбачається, що сторона позивач просить розглядати справу за їх відсутності, позовні вимоги про зменшення підтримує у повному обсязі, просить позов задовольнити, проти розгляду справи в заочном порядку не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 повідомлялися про дату та час слухання справи своєчасно та належним чином, не з`явилися в судове засідання надали заяву про розгляд справи за їх відсутності, надали відзив на позов, просили застосувати строк позовної давності.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить такого висновку.

Так, за приписами ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд зазначає, що відносини, які виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках врегульовані положеннями Закону № 2189-VIII.

Норми цього Закону застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених законами, що регулюють відносини у сферах постачання та розподілу електричної енергії і природного газу, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

За визначенням термінів, наведеним у частині 1 статті 1 Закону № 2189-VIII:

2) виконавець комунальної послуги суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору;

5) житлово-комунальні послуги результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг;

6) індивідуальний споживач фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги;

10) норми споживання комунальних послуг кількісні показники споживання комунальних послуг, які використовуються для розрахунків за спожиті комунальні послуги у випадках, передбачених законодавством.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Матеріали справи свідчать, що відповідачі: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 з 17.02.1993 зареєстрована за адресою:, АДРЕСА_1 ; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та відповідно до свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 від 18 грудня 2023 року, виданого першим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що виконаний актовий запис № 13626. Відповідачі є споживачами послуг з теплопостачання, які надає КП «ХТМ».

За вказаною адресою КП «ХТМ» відкрито особовий рахунок № НОМЕР_2 на ім`я відповідача ОСОБА_2 .

Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є, окрім іншого, споживачі (індивідуальні та колективні) та виконавці комунальних послуг (п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Пунктом 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача на отримання вчасно та відповідної якості житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо кореспондує визначений п. 5 ч. 2 ст. 7 цього Закону обов`язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 2189-VIII споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Відповідно до ч. 3 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Частиною 6 статті 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

На підставі ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830 та Правил надання послуги з постачання гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1182 на офіційному сайті КП «ХТМ» розміщено 31.10.2021 року індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії. Зазначений договір є публічним договором приєднання, який набрав чинності 01.12.2021 року.

Постачання теплової енергії на потреби опалення у багатоквартирні будинки м. Харкова КП «ХТМ» здійснює на підставі розпоряджень Харківського міського голови про початок та кінець опалювальних сезонів, а на потреби гарячого водопостачання протягом року.

З 01.12.2021 року на підставі ч.5 ст.13 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 р. №2189-VIII у багатоквартирних будинках набрали чинності індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії на індивідуальний договір про надання послуги з постачання гарячої води, які є публічними договорами приєднання та опубліковані на офіційному сайті КП «ХТМ» в мережі Інтернет www.hts.kharkov.ua від 31.10.2021 року.

Відповідно до п.4 Індивідуальних договорів фактом приєднання споживача до умов договору є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунку за надану послугу, факт отримання послуги.

Відповідно до п. 5 Індивідуальних договорів Виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу.

Відповідно до п.51,52 Індивідуальних договорів передбачено, що договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності. Якщо за один місяць до закінчення строку дії договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний період.

У відповідності до ст. 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, електричну і теплову енергію й ін. послуги) визначається за затвердженими у встановленому порядку тарифами.

У відповідності до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

Згідно з п. 1, 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Відсутність письмово оформленого договору з постачальником послуг не позбавляє споживача обов`язку оплачувати надані послуги.

Зазначене узгоджується з висновком щодо застосування норм права, сформульованим у постанові Верховного Суду України у справі № 6-2951цс15 від 20.04.2016 року.

Порядок формування та затвердження цін і тарифів на житлово-комунальні послуги встановлені ст. 10 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

До повноважень позивача не входить зменшення або збільшення тарифів, встановлених для оплати наданих послуг.

Відповідно до ч. 1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Відсутність відповідного договору не є підставою для відмови у стягненні заборгованості за послуги опалення, оскільки згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають також із дій осіб, які породжують ці права та обов`язки, і такою дією в даних правовідносинах є надання послуг та їх отримання відповідачем.

Разом з тим недотримання вимог законодавства щодо належного виконання зобов`язання призводить до порушення зобов`язань.

За вимогою ч. 3 ст. 815 ЦК України наймач зобов`язаний самостійно вносити плату за комунальні послуги, якщо інше не встановлено договором найму.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідач ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 та є споживачем послуг з теплопостачання, облік нарахувань та оплат за які здійснюються за абонентським особовим рахунком № НОМЕР_2 .

Позивач надає відповідачу послуги з централізованого теплопостачання.

Доказів того, що послуги відповідачу не надавались, що вони не користувалися наданими послугами і потреби в таких послугах не мали, належними та допустимими доказами не доведено та матеріалами справи не підтверджено.

Відповідно до ст. 541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Доказів, що відкрито окремі особові рахунки на кожного з відповідачів, матеріали справи не містять.

27.04.2026 стороною позивача зменшено - за послугу з теплопостачання 42 657,04 грн та послугу постачання гарячої води 540,86 грн за період з 01.04.2017 по 31.01.2022 р., інфляційні витрати 2688,98 грн, 3% річних 926 грн, судовий збір 2481,00 грн.

В обґрунтування розміру позовних вимог позивачем надано розрахунки на суму 42 657,04 грн. заборгованість за надані послуги, що утворилась за період з 01.04.2017 по 31.01.2022 року.

За приписами ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

КП "Харківські теплові мережі" здійснило подачу теплової енергії відповідачам по о/р № НОМЕР_3 в повному обсязі.

Відповідно до Закону України «Про теплопостачання» теплова енергія-товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу. Споживач теплової енергії- фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору. Тобто регулювання відносин здійснюється щодо постачання теплової енергії, яка призначена для купівлі- продажу. Основним обов`язком споживача теплової енергії є своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

За Правилами користування теплової енергії від 03.10.2007 № 1198 споживач теплової енергіє є фізична особа, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, або юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно договору.

КП «ХТМ» надає послуги з централізованого опалення та підігріву холодної води для потреб гарячого водопостачання, згідно із Законом Україні «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року № 830, Правилами надання послуги з постачання гарячої води, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 року № 1182.

Постачання теплової енергії на потреби опалення у багатоквартирні будинки м. Харкова КП «Харківські теплові мережі» здійснює на підставі розпоряджень Харківського міського голови про початок та кінець опалювальних сезонів, а на потреби гарячого водопостачання протягом року.

Матеріалами справи підтверджено, що КП «Харківські теплові мережі» постачало відповідачам теплову енергію, які її одержували і не відмовлялись від неї у встановленому законом порядку, внаслідок чого у відповідачів виник обов`язок оплачувати спожиту теплову енергія.

Згідно відомості нарахувань та оплат за теплову енергію з урахуванням періоду платежу за адресою: АДРЕСА_2 , заборгованість перед КП «Харківські теплові мережі» за період з 01.04.2017 по 31.01.2022 року за послуги надання опалення та підігрів води становить 42 657,04 грн.

Згідно ст. 64 ЖК України - члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору.

Згідно позову КП «ХТМ» щомісяця направляє споживачам рахунки за послуги теплопостачання із зазначенням нарахувань за надані послуги та суми боргу.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що заборгованість до теперішнього часу боржником не погашена.

Відповідач не надала доказів необґрунтованості нарахованих сум, не надала свого розрахунку, тому суд погоджується з розрахунком позивача.

Згідно ст. 68 ЖК України споживачі зобов`язані своєчасно вносити плату за комунальні послуги.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Згідно статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Стосовно зазначеного відповідачем, що з 02.03.2022 ОСОБА_1 по теперішній час проживає за кордоном та не користується комунальними послугами за адресою: АДРЕСА_2 , суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2022 року №206 Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану заборонено стягувати заборгованість за житлово-комунальні послуги, що утворилась після 24 лютого 2022 року з дати початку по дату завершення бойових дій або тимчасової окупації територій, де знаходиться житлове або нежитлове приміщення, будинок.

Стягнення забороняється на території, де ведуться бойові дії або яка перебуває поза контролем Уряду України, відповідно до Переліку Мінреінтеграції

Споживачі мають право не оплачувати вартість комунальних послуг у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження, відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг.

Споживач, який бажає скористатися цією пільгою, має звернутися до постачальника із заявою та документами, що підтверджують факт непроживання у житлі на вказаній території. Це перш за все довідка ВПО, документ про тимчасовий прихисток в іноземній державі або документи з роботи, щодо лікування, навчання, проходження військової служби й інші.

Заяву та інші документи можна надіслати як звичайним листом, так і електронними засобами зв`язку. При пересиланні засобами електронного зв`язку підпис на заяві має бути електронний.

Суду не надано доказів, що ОСОБА_1 після виїзду за кордон з 02.03.2022, зверталася до постачальника із заявою та документами, що підтверджують факт не проживання у житлі за адресою АДРЕСА_2 . Тому суд не приймає до уваги вказаний факт, в зв`язку з його необґрунтованістю.

Разом з цим, відповідач подала заяву, в якій просила застосувати строки позовної давності до вимог КП «Харківські теплові мережі» про стягнення заборгованості за надані послуги з теплопостачання.

Стосовно позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.ст.256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність, зокрема ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, як це унормовано вимогами ч. 1 ст. 261 ЦК України.

У статті 264 ЦК України визначено порядок переривання перебігу позовної давності. Так, згідно із цією статтею перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення позову особою до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Аналіз зазначеної норми статті 264 ЦК України дає підстави для висновку, що йдеться про дві підстави для переривання перебігу позовної давності: а) вчинення особою дії, що свідчать про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку; б) пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

У постанові Верховного Суду України від 09 листопада 2016 року у справі № 6-1457цс16 зазначено, що: «відповідно до частини першої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку, в силу частини третьої статті 264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново. Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов`язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу».

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 22 березня 2017 року у справі №761/12553/15-ц.

Аналіз змісту частин 1 та 3 ст. 264 ЦК України дає підстави для висновку, що переривання перебігу строку позовної давності є можливим виключно в його межах (загальний строк 3 роки), а не після спливу позовної давності чи поза її межами. Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 914/2026/17, Верховний Суд зазначив, що оскільки при дослідженні обставин, пов`язаних з вчиненням зобов`язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку, суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може відбутися лише в межах строку давності. Така позиція Верховного Суду сформована у цілому ряді постанова і є сталою.

За правилами ч. 5 ст. 216 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.

У постановах Верховного Суду України від 19 березня 2014 року, прийнятій у справі №6-14цс14, від 29 жовтня 2014 року, прийнятій у справі №6-169цс14, від 30 вересня 2015 року, прийнятій у справі №6-154цс15, зроблено висновок про те, що за договором, що визначає щомісячні платежі перебіг позовної давності (стаття 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а також початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Суд зазначає, що позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом ч. 5 ст. 267 ЦК України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності. При цьому саме на позивача покладено обов`язок доказування тієї обставини, що строк звернення до суду було пропущено з поважних причин (п.п. 6.43, 6.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019, прийнятій по справі №911/3681/17).

Як зазначив Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях від 20.09.2011 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії», та від 22.10.1996 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.

Згідно з ч.ч.1, 5 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до ч.ч. 3,4,5 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц зроблено висновок, що сплив позовної давності, про застосування якої було заявлено стороною у справі, є самостійною підставою для відмови в позові. Для правильного застосування частини першої статті 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року у справі № 385/321/20 наголошував на тому, що перебіг позовної давності починається з моменту, коли у особи виникло право на подання позову у матеріально-правовому аспекті. Мається на увазі таке подання позову, з яким пов`язується судовий захист права або здійснення примусу до дотримання норм права. Перебіг позовної давності пов`язується з моментом, коли право позивача порушено і таке порушення не усувається.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (зі змінами) було запроваджено карантин на всій території України з 12 березня 2020 року. У подальшому термін дії карантину продовжувався постановами Кабінету Міністрів України.

Тобто, Закон установлює, що: "під час дії карантину, строки, визначені статтею 257 ЦК України продовжуються на строк дії такого карантину".

З цього слідує, що у разі закінчення процесуального строку, який припадає на період дії карантину, такий строк продовжується до закінчення дії карантину.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» 540-IX від 30 березня 2020 року розділ "Прикінцеві та перехідні положення "Цивільного кодексу України доповнено, зокрема п. 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». Вказаний Закон набрав законної сили з 02 квітня 2020 року.

Виходячи із взаємозв`язку норм права, які були прийняті органом законодавчої влади в Україні під час дії карантину, введеного Урядом України у зв`язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), цілей, з метою яких ці норми впроваджені, а також з метою недопущення безпідставного звуження прав учасників цивільних правовідносин, суд дійшов висновку, що пункт 12 Перехідних і прикінцевих положень ЦК України щодо продовження під час карантину строків загальної і спеціальної позовної давності, передбачених статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, підлягає застосуванню.

Крім того, пунктом 19 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259,362,559,681, 728, 786, 1293цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

24 лютого 2022 року строком на 30 діб в Україні було введено воєнний стан відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України» «Про введення воєнного стану в Україні».

В подальшому, відповідно до Указів Президента України неодноразово були внесені зміни щодо продовження строку дії воєнного стану в Україні та проведення мобілізації.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Досліджуючи докази на підтвердження переривання відповідачем позовної давності, суд виходить із того, що розрахунки заборгованості КП "Харківські теплові мережі" не відображають обставин визнання відповідачами боргу, сторонами не було надано доказів, а саме квитанцій про сплату боргу із зазначенням призначення платежів, платників, період оплат, що було б підставою, передбаченою частиною першою статті 264 ЦК України, для переривання перебігу позовної давності.

27.04.2026 від представника Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» Редьки С.І. надійшла заява про розгляд справи без його участі. Крім того зазначив, що відповідно до ухвали по справі від 02.04.2026 р., та заяви адвоката Субочева С.Ю. про застосування строку позовної давності, просить зменшити позовні вимоги та стягнути з ОСОБА_1 за послугу з теплопостачання 42 657,04 грн та послугу постачання гарячої води 540,86 грн за період з 01.04.2017 по 31.01.2022 р. Також інфляційні витрати 2688,98 грн, 3% річних 926 грн, судовий збір 2481,00 грн. Також було надано розрахунок заборгованості за період з 01.04.2017 по 31.01.2022.

Таким чином, відповідачі не вчиняли дій по визнанню боргу, заборгованість в повному обсязі чи її частини не сплачували. З наданого позивачем розрахунку вбачається, що відповідачі періодично сплачували нараховані позивачем послуги за місяць або здійснювали платежі менше нарахованих за місяць сум.

Таким чином, з огляду на приписи статей 256, 257 ЦК України, на встановлений Кабінетом Міністрів України карантин з 12 березня 2020 року, на набрання чинності Законом України від 30 березня 2020 року №540-IX щодо продовження строків позовної давності на час дії карантину - 02 квітня 2020 року, пункти 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, а також на встановлені судом обставини, а саме, дату звернення КП «Харківські теплові мережі» із даною позовною заявою 10.08.2022 року та період нарахування останнім заборгованості, що становить з 01.04.2017 по 31.01.2022 року, трирічний строк позовної давності щодо платежів за період з 01.04.2017 по 31.01.2022 року позивачем не пропущено.

Як вбачається з матеріалів справи, КП «Харківські теплові мережі» звернувся до суду з вказаним позовом 10.08.2022 року, тобто у межах трирічного строку давності та з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" із відповідача підлягає стягненню заборгованість за період з за період з 01.04.2017 по 31.01.2022, розмір якої становить за послугу з теплопостачання 42657,04 грн., послугу постачання гарячої води 540,86 грн за період з 01.04.2017 по 31.01.2022 р., інфляційні витрати 2688,98 грн, 3% річних 926,00 грн.

Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, суд вважає, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сума заборгованості за надані послуги в розмірі 46812,88 грн.

За приписами ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, окрім іншого, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням повного задоволення позовних вимог КП «ХТМ», здійснюючи розподіл судових витрат у справі, що розглядається, суд вважає можливим відшкодувати позивачу понесені судові витрати зі сплати судового збору з відповідача на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» у розмірі 2481,00 грн.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 5, 10, 12, 13, 81, 141, 178, 247, 263-265, 268, 273, ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги Комунального підприємства "Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за опалення та гарячу воду - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованість за надані послуги в розмірі 46812,88 грн., яка складається з заборгованості за послугу з теплопостачання 42657,04 грн. за період з 01.04.2017 по 31.01.2022 р., послугу постачання гарячої води 540,86 грн за період з 01.04.2017 по 31.01.2022 р., інфляційні витрати 2688,98 грн, 3% річних 926,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» витрати по сплаті судового збору у розмірі по 2481 грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи до Харківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: https://fr.hr.court.gov.ua

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

позивач Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі», р/р НОМЕР_4 в ФХОУ ОАО «Державний ощадний банк України», ЄДРПОУ 31557119, юридична адреса: 61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, адреса листування 61091, м. Харків, вул. Каденюка, 11/1,

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Повний текст рішення складено 24.08.2026 року.

Головуючий суддя -