Рішення № 139174101, 24.08.2026, Кегичівський районний суд Харківської області

Кегичівський районний суд Харківської області

Справа № 624/771/26

№ провадження 2/624/537/26

РІШЕННЯ

іменем України

селище Кегичівка 24 серпня 2026 року

Кегичівський районний суд Харківської області, у складі

головуючого судді Куст Н.М.,

за участю секретаря судового засідання Ткаченко А.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу 624/771/26,

позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів"» (далі - ТОВ «ФК "ЄАПБ"» )

представник позивача: Кудіна Анастасія Вячеславівна, Миколаєнко Вікторія Миколаївна,

відповідач: ОСОБА_1 ,

суть вимог: про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Виклад позиції позивача.

ТОВ «ФК "ЄАПБ"» в особі представника Кудіної А.В. звернулося до суду з позовом в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК "ЄАПБ"» заборгованість за договором позики №7968896 у розмірі 14850,00 грн та понесені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 04 січня 2026 року між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ОСОБА_1 було укладено Договір Позики № 7968896.

Згідно з п.1 договору позики, за цим договором позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти (надалі «Позику»), на погоджений умовами договору строк (надалі - «строк позики»), шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (комісію та проценти) від суми позики.

22 травня 2026 року між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 22052026, у відповідності до умов якого ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників №1 від 22 травня 2026 року до договору факторингу №22052026 від 22 травня 2026 року (витяг з Реєстру боржників №1 додається), ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 14850,00 грн., з яких:- 4500,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу;- 13,05 грн. - сума заборгованості за відсотками;- 0,00 грн. - сума заборгованості по процентам за понадстрокове користування;- 9000,00 грн. - сума заборгованості за пенею;- 1336,95 грн - сума заборгованості за комісією.

З моменту отримання права вимоги до відповідача, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за договором позики № 7968896 в розмірі 14850,00 грн.

У відповіді на відзив представник позивача зазначив, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» вважає доводи відповідача безпідставними та необґрунтованими. Зазначив, що кредитні кошти були надані відповідачу у безготівковій формі на банківську картку, вказану при реєстрації на сайті первісного кредитора, а інформація про проведення відповідних транзакцій зберігається у первісного кредитодавця. Вказав, що позивач не має можливості надати оригінали первинних документів щодо перерахування кредитних коштів, оскільки такі документи зберігаються у банківській установі. Також зазначив, що відповідач не позбавлений можливості надати власні банківські дані на підтвердження заперечень щодо отримання кредитних коштів. Крім того, представник позивача вказав, що до суду надано всі наявні у позивача документи за кредитним договором, передані йому первісним кредитором у рамках договору факторингу. Позиція відповідача.

12 серпня 2026 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Відзив обґрунтований тим, що, Відзив обґрунтований тим, що відповідач не погоджується з позовними вимогами та вважає їх необґрунтованими, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів переходу до нього права вимоги за договором позики № 7968896, а також не доведено факт укладення відповідачем зазначеного договору на умовах, які наведені позивачем у позовній заяві.

Зазначає, що на підтвердження переходу права вимоги позивачем не надано належних доказів фактичної передачі права вимоги та сплати коштів первісному кредитору за договором факторингу. Вказує, що наданий позивачем витяг з реєстру боржників не містить достатніх даних щодо обсягу та змісту переданих прав, а також не підтверджує фактичного переходу права вимоги до позивача.

Крім того, відповідач заперечує факт укладення договору позики № 7968896 від 04 січня 2026 року, зазначаючи, що надана позивачем копія договору не містить підпису відповідача. Вказує, що позивач не надав належних доказів використання відповідачем одноразового ідентифікатора для підписання договору, його направлення саме відповідачу, а також доказів належності номера мобільного телефону відповідачу.

Також відповідач зазначає про відсутність доказів погодження саме тієї редакції договору позики, яку надано позивачем, у тому числі щодо процентної ставки, строку кредитування, комісії та штрафних санкцій.

Окремо відповідач заперечує проти стягнення пені у розмірі 9000,00 грн, посилаючись на те, що позивачем не доведено правомірність її нарахування та не надано належного розрахунку.

Також відповідач не погоджується зі стягненням комісії, зазначаючи про відсутність належних доказів погодження відповідної умови договору та правомірності її нарахування.

З огляду на викладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

20 липня 2026 року представник позивача звернулась до суду з позовом.

Ухвалою Кегичівського районного суду Харківської області від 28 липня 2025 року провадження по справі відкрито за правилами спрощеного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 24 серпня 2025 року.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, позовна заява містить клопотання про розгляд справи за відсутності представника.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, про місце дату та час розгляду справи повідомлена належним чином, надала відзив.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Фіксація судового розгляду справи технічними засобами не проводилась, згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази.

Судом установлено, що 04 січня 2026 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 7968896. Договір укладено в електронній формі та підписано позичальником електронним підписом з одноразовим ідентифікатором 8x88zq.

Згідно з умовами договору позики № 7968896 від 04 січня 2026 року, позикодавець зобов`язувався передати позичальнику грошові кошти у розмірі, визначеному договором, а позичальник - повернути суму позики та сплатити передбачені договором проценти і комісію (пункт 1 договору).

Відповідно до пункту 2.1 договору сума позики становить 4500,00 грн, строк позики згідно з пунктом 2.2 договору - 30 днів, процентна ставка відповідно до пункту 2.3 договору - 0,01 % на день, а комісія згідно з пунктом 2.4 договору - 29,71 % від суми позики, що становить 1336,95 грн.

Пунктом 4 договору передбачено, що проценти нараховуються щоденно, починаючи з наступного дня після дати надання позики, на залишок суми позики до повного погашення заборгованості, а комісія нараховується з дати надання позики у розмірі, визначеному пунктом 2.4 договору.

Пунктом 18 договору передбачено право позикодавця у разі невиконання позичальником умов договору, зокрема щодо повернення суми позики у встановлений строк, нараховувати пеню за кожен день понадстрокового користування позикою відповідно до умов договору та встановлених законодавством обмежень.

При цьому пунктами 21-24 договору визначено порядок його укладення в електронній формі, ідентифікації позичальника та підписання договору електронним підписом із використанням одноразового ідентифікатора

Згідно з графіком платежів, позичальнику було встановлено строк позики 30 днів з конкретно визначеною датою повернення позики - 02 лютого 2026 року, комісію за надання позики у розмірі 29,71 %, що становить 1336,95 грн, та процентну ставку 0,01 % за кожен день користування позикою, а у разі понадстрокового користування - пеню у розмірі 5 % від суми позики.

Факт перерахування коштів підтверджується квитанцією про виплату коштів від 04 січня 2026 року, відповідно до якої ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» здійснило перерахування на платіжну картку № НОМЕР_1 грошових коштів у розмірі 4500,00 грн. У квитанції зазначено дату та час операції - 04 січня 2026 року о 15 год. 46 хв. 59 сек., унікальний номер транзакції 600415043604 та код авторизації 535755.

Згідно з наданим розрахунком заборгованості за договором позики № 7968896, ОСОБА_1 має заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» у розмірі 14 850,00 грн, з яких: 4 500,00 грн - заборгованість за основною сумою позики; 13,05 грн - заборгованість за процентами; 9 000,00 грн - заборгованість за пенею; 1 336,95 грн - заборгованість за комісією.

22 травня 2026 року між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 22052026, відповідно до умов якого ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» як Клієнт передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» як Фактору за плату належні йому права вимоги до боржників, зазначених у реєстрах боржників, а Фактор приймає такі права вимоги.

Відповідно до витягу з реєстру боржників № 1 від 22 травня 2026 року до договору факторингу № 22052026 від 22 травня 2026 року, до ТОВ «ФК «ЄАПБ» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором позики № 7968896 у розмірі 14850,00 грн.

Виконання ТОВ «ФК «ЄАПБ» своїх зобов`язань за договором факторингу щодо оплати права вимоги підтверджується платіжною інструкцією № 112

Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (ч. 1 ст. 207 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною 3 цієї ж статті Кодексу передбачено, що використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Таким чином, судом встановлено, що договір позики № 7968896 від 04 січня 2026 року укладений між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ОСОБА_1 в електронній формі, тобто у письмовій формі.

Особливості вчинення правочинів в електронній формі визначені положеннями Закону України «Про електронну комерцію».

Так, ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» містить визначення термінів зокрема:

- електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору;

- одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч. 6 цієї ж статті Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Зі змісту ч. 8 цієї ж статті Закону вбачається, що у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному ч. 6 цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

У частині 12 цієї ж статті Закону передбачено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному

Статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином укладення договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом встановлено, що договір позики № 7968896 від 04 січня 2026 року укладений ОСОБА_1 в електронній формі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, у зв`язку з чим доводи відповідача щодо недоведеності факту укладення договору позики суд відхиляє.

Отже, вказаний правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, а укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20, від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20.

За змістом ст. 525, 526, 530 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається, воно має виконуватись належним чином відповідно до умов договору і у встановлений строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (стаття 1055 ЦК України).

За змістом статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Позивачем доведено факт надання відповідачу грошових коштів. Так, відповідно до квитанції про виплату коштів від 04 січня 2026 року ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» перерахувало на платіжну картку № НОМЕР_1 грошові кошти у розмірі 4500,00 грн згідно з договором позики № 7968896.

Зазначені реквізити платіжної картки відповідають реквізитам, зазначеним у договорі позики, на яку відповідно до умов договору позичальнику перераховуються грошові кошти.

Таким чином, доводи відповідача про недоведеність факту отримання грошових коштів не знайшли свого підтвердження.

Натомість відповідач не виконав взяті на себе в повному обсязі за договором зобов`язання щодо повернення отриманих грошових коштів, сплати комісії за надання кредиту внаслідок чого утворилася заборгованість.

22 травня 2026 року між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 22052026, відповідно до умов якого ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» передало (відступило) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги до боржників, зазначених у реєстрі боржників, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняло такі права вимоги.

Перехід права вимоги за договором факторингу підтверджується договором факторингу № 22052026 від 22 травня 2026 року, реєстром боржників № 1 від 22 травня 2026 року та платіжною інструкцією № 112.

Згідно з реєстром боржників № 1 від 22 травня 2026 року до договору факторингу № 22052026 від 22 травня 2026 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором позики № 7968896 у розмірі 14850,00 грн, з яких:4500,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 13,05 грн - сума заборгованості за відсотками; 0,00 грн - сума заборгованості по процентах за понадстрокове користування; 9000,00 грн - сума заборгованості за пенею; 1336,95 грн - сума заборгованості за комісією.

Щодо права позивача пред`являти свої вимоги до боржника за договором, то суд керується такими положеннями Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Згідно до ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Згідно зі ст. 1079 ЦК України, сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

В судовому засіданні встановлено факт укладення договору факторингу № 22052026 від 22 травня 2026 року та передання первісним кредитором ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» права вимоги за грошовим зобов`язанням ОСОБА_1 новому кредитору - ТОВ «ФК «ЄАПБ».

За таких обставин, суд доходить висновку про правомірність заявлених позивачем вимог до боржника.

Щодо заявленої суми заборгованості суд зазначає, що позичальник умови кредитного договору щодо повернення кредиту, сплати комісії з обслуговування кредиту у визначені договором строки не виконав.

Визначений позивачем розмір заборгованості відповідача за кредитним договором, а саме: тіла кредиту, відсотків та за комісією за надання кредиту є обґрунтованим, відповідає умовам кредитного договору та підлягає стягненню з відповідача. Суд відхиляє доводи відповідача щодо неправомірності нарахування комісії за обслуговування кредиту.

Згідно з умовами договору позики та графіком платежів, позичальнику було встановлено строк позики 30 днів з конкретно визначеною датою повернення позики - 02 лютого 2026 року. Комісія за надання позики визначена у розмірі 29,71 % від суми позики, що становить 1336,95 грн.

За таких обставин суд доходить висновку, що позивачем доведено наявність у відповідача заборгованості за комісією за надання кредиту у розмірі 1336,95 грн, а доводи відповідача про безпідставність її нарахування є необґрунтованими.

Визначений позивачем розмір заборгованості за процентами у сумі 13,05 грн є обґрунтованим, відповідає умовам договору позики та наданому розрахунку заборгованості. Відповідачем доказів сплати зазначеної суми або належного виконання зобов`язання щодо сплати процентів не надано. За таких обставин суд доходить висновку, що заборгованість за процентами у розмірі 13,05 грн підлягає стягненню з відповідача.

Щодо нарахування пені у розмірі 9000,00 грн неустойки суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до п. 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Так, з 24.02.2022 по теперішній час у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України відповідно до Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 за №64/2022» за №2102-ІХ від 24.02.2022 та Указу Президента України №133/2022 від 14.03.2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні діє воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався і діє на теперішній час.

Отже, на підставі викладеного, позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки - пені за прострочення виконання кредитного зобов`язання. Нарахована неустойка підлягає списанню кредитодавцем.

Тому заявлена до стягнення сума заборгованості за пенею не підлягає стягненню з боржника.

З огляду на те, що відповідач не виконав своїх зобов`язань за кредитним договором щодо повернення грошових коштів, процентів, сплати комісії за надання кредиту, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог. З відповідача підлягають стягненню тіло кредиту - 4500,00 грн, сума заборгованості за відсотками - 13,05 грн, комісія - 1226,95 грн, а всього 5850,00 грн.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).

Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 1048,82 гривень (5850,00х 2662,40/14850,00).

Керуючись ст. 1, 2, 4, 12, 76-82, 95, 141, 263-268, 280-284, 288, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів"» в особі представника Кудіної Анастасії Вячеславівни до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів"» заборгованість за кредитним договором заборгованість за договором позики № 7968896 від 04 січня 2026 року у розмірі 5850 (п`ять тисяч вісімсот п`ятдесят) грн, з яких: 4500 (чотири тисячі п`ятсот) грн - заборгованість за основною сумою позики; 13,05 (тринадцять) грн 05 коп- заборгованість за процентами; 1336,95 (одна тисяча триста тридцять шість) грн 95 коп - заборгованість за комісією.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів"» судовий збір у розмірі 1048 (одна тисяча сорок вісім) грн 82 коп.

Відповідно до п.п.15.5 п.15 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи Харківському апеляційному суду або через Кегичівський районний суд Харківської області, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) сторін:

позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів"» (далі - ТОВ «ФК "ЄАПБ"» ), місцезнаходження: 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2, код ЄДРПОУ 35625014,

представник позивача: Кудіна Анастасія Вячеславівна, Миколаєнко Вікторія Миколаївна, поштова адреса: 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2, поверх 4,

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Н.М. Куст