Рішення № 139173043, 24.08.2026, Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 213/2300/26

Номер провадження 2/213/1698/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 серпня 2026 року м. Кривий Ріг

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого - судді Алексєєва О.В., за участі секретаря судового засідання - Куропятник І.О., розглянув у відкритому судовому засіданні, у залі судових засідань №3 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу №213/2300/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

У С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог.

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, предметом якого є стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №13683-10/2024 від 10.10.2024 в розмірі 26 220,00 грн. Як на підставу позову позивач посилається на те, що відповідач уклав кредитний договір з ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» і зобов`язався виконувати умови договору, повернути кошти та сплатити відсотки за їх користування, але не виконав свого обов`язку щодо повернення кредиту, має заборгованість. 24.02.2025 між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та позивачем укладено договір факторингу №24022025, згідно з умовами якого позивачу відступлено право вимоги до боржників, зокрема до відповідача. Тому, отримавши право вимоги до відповідача, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звертається до суду для захисту своїх прав. Просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 26 220,00 грн, сплачений судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн.

Процесуальні дії у справі.

26.05.2026 позовна заява надійшла до суду.

29.05.2026 отримано інформацію про зареєстроване місце проживання відповідача.

01.06.2026 позовна заява прийнята до розгляду, провадження у справі відкрито. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Витребувано докази.

15.06.2026 надійшли витребувані докази.

17.07.2026 задоволено клопотання представника відповідача про продовження строку для подання відзиву.

23.07.2026 надійшов відзив на позов.

Ухвалою суду від 24.08.2026 у задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи відмовлено, оскільки розгляд цієї справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Інші процесуальні дії у справі судом не здійснювались.

Заяви, клопотання.

У судове засідання сторони не викликались.

Представник відповідача - Скользнєва В.В. подала відзив на позов, згідно з яким відповідач позовні вимоги визнає частково, у розмірі 11 250,00 грн. Вважає, що заявлена позивачем до стягнення заборгованість у розмірі 26 220,00 грн не є співрозмірною сумі кредиту і суперечить принципам розумності та добросовісності. Також зазначає про неправомірне нарахування штрафу. Крім того не погоджується із заявленим позивачем розміром витрат на правову допомогу. Просить зменшити розмір нарахованих процентів до 3 750,00 грн та відмовити у стягненні штрафу, а також стягнути з позивача на користь відповідача понесені ним витрати на правову допомогу у розмірі 8 000,00 грн.

Представником позивача подано додаткові пояснення у справі, де зазначає, що підписуючи даний договір, відповідач погодився, що він до його підписання ознайомився з усіма умовами на яких ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» здійснює кредитування, а також свідомо обрав умови кредитування, викладені у договорі. До того ж, відповідач частково сплатив тіло кредиту та відсотків, що свідчить про визнання ним умов даного кредитного договору. Вказує, що заявлена відповідачем сума витрат на правову допомогу не відповідає критеріям розумності та не є співмірною із складністю справи та виконаними адвокатом роботами. Просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та відмовити у стягненні з позивача на користь відповідача витрат на правову допомогу.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Фактичні обставини, встановлені судом.

10.10.2024 ОСОБА_1 уклав з ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» електронний договір про надання фінансового кредиту № 13683-10/2024, за умовами якого отримав кредит у сумі 7 500,00 грн, строком на 120 днів, зі сплатою процентів у розмірі 1 % в день. Кінцева дата погашення кредиту 06.02.2025.

Відповідно до п.1.6. договору кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта включаючи використання реквізитів платіжної картки № 5354-32xx-xxxx-4925 протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту.

Пунктом 5.3. договору передбачено, що у випадку прострочення клієнтом сплати платежів відповідно до термінів, встановлених в графіку платежів, товариство нараховує неустойку у вигляді штрафу: в розмірі 100% від суми простроченої заборгованості - на наступний день після терміну сплати, встановленого в Графіку платежу, за відповідний розрахунковий (платіжний) період, та до дати погашення заборгованості, з урахуванням обмежень, встановленим чинним законодавством України.

Договір укладений шляхом підписання електронним підписом відповідача (вчиненим одноразовим ідентифікатором). Також відповідачем підписано графік платежів та паспорт споживчого кредиту.

ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало 10.10.2024 йому кредит в сумі 7 500,00 гривень шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 , що підтверджується листом ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» та інформацією АТ «УКРСИББАНК», витребуваною за клопотанням позивача.

Відповідач в порушення вимог кредитного договору свої зобов`язання щодо виконання належним чином взятих на себе зобов`язань за цим договором не виконав, що потягло за собою виникнення простроченої заборгованості за кредитом.

24.02.2025 між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу №24022025, за умовами якого ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» відступило позивачу право вимоги до боржників, у тому числі і до ОСОБА_1 за договором №13683-10/2024 (запис №1163 в Реєстрі боржників до договору факторингу). Заборгованість відповідача перед первісним кредитором на момент відступлення права вимоги становить 26 220,00 грн, яка складається з: 6 900,00 грн - забогованість за тілом кредиту, 6 210,00 грн - заборгованість за процентами, 13 110,00 грн - штрафи.

Зміст спірних правовідносин.

Встановленим обставинам відповідають правовідносини із зобов`язань за кредитним договором та недопустимості односторонньої відмови від виконання зобов`язань, а також щодо наслідків неналежного виконання зобов`язань.

Норми права, які застосовує суд.

Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до пункту 6 частини 1 цієї статті Закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

У відповідності до ч.2 ст.1050, ч.2 ст.1054 ЦК України позичальник зобов`язується повертати кредит та сплачувати проценти за користування ним у розмірах та на умовах, встановлених договором. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Крім того відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Згідно із ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Нормою ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. За приписами ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

При цьому, згідно з ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених ст. 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом згідно зі статтею 514 ЦПК України.

Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (ч. 3 ст. 656 ЦК України); (б) дарування (ч. 2 ст. 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Статтею 550 ЦК України передбачено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання. Проценти на неустойку не нараховуються. Кредитор не має права на неустойку в разі, якщо боржник не відповідає за порушення зобов`язання.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжено і триває по теперішній час.

Також, Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 у справі № 183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч.2ст.625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» у редакції Закону № 3498-IX, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Висновок суду.

Аналізуючи спірні правовідносини в контексті зазначених норм права, судом встановлено, що позивачем підтверджений факт укладення електронного кредитного договору відповідачем з первісним кредитором, порушення ним взятих на себе зобов`язань, набуття позивачем права вимоги за цим договором.

Відповідачем порушувались умови кредитного договору, кошти на повернення кредиту не сплачувались, що призвело до виникнення заборгованості.

Відповідачем укладення кредитного договору, отримання коштів та порушення ним взятих на себе зобов`янь не оспорюється.

При визначенні розміру заборгованості суд бере до уваги надані позивачем розрахунки заборгованості, які містять відомості про щоденні нарахування, складові заборгованості та їхній розмір. Доказів, які б спростовували зазначені розрахунки заборгованості, відповідачем не надано, як і не надано власного розрахунку.

Судом встановлено, що заборгованість за процентами нарахована в межах граничних строків кредитування та у розмірі, передбаченому укладеним між відповідачем та первісним кредитором договором, а тому суд погоджується із зазначеним розміром заборгованості.

Доводи сторони відповідача щодо несправедливого розміру процентів не заслуговують на увагу, оскільки процентна ставка прямо передбачена умовами кредитного договору, який відповідач добровільно підписав, що свідчить про те, що він визнавав умови договору, як прийнятні. Крім того встановлена договором процентна ставка не перевищує меж, визначених ч.5 ст.8 Закону України "Про споживчий кредит", а тому сама по собі не може вважатися несправедливою чи такою, що порушує принципи добросовісності, розумності та справедливості.

Верховний Суд у постанові від 09.10.2024 у справі №582/202/22 зазначив, що умови договорів про сплату відсотків за користування кредитами є справедливими та не призводять до дисбалансу прав та обов`язків сторін договорів, оскільки оспорювані пункти договорів про розміри відсоткової ставки погоджено за домовленістю сторін (договори укладені в електронній формі, про умови договорів позивач була ознайомлена попередньо, а відтак вільно та свідомо погодилась виконувати взяті на себе зобов`язання, у тому числі і щодо сплати процентів за користування кредитним коштами). Кредитний договір укладений на визначений термін, за якими позивач повинен сплатити проценти, що є платою за користування кредитом, а не компенсацією у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Отже, обставини, на які посилається позивач як на підстави для стягнення заборгованості за тілом кредиту та процентами, знайшли своє підтвердження при розгляді справи, а тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Разом з тим, стягнення неустойки (штрафу, пені) у період дії воєнного стану не відповідає вимогам закону, а тому вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Отже, оцінивши кожний доказ з точки зору їх належності та допустимості, а сукупність доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню: стягненню з відповідача заборгованості за кредитним договором у розмірі 13 110,00 грн, що складається із: заборгованості за тілом кредитом - 6 900,00 грн, заборгованості за процентами - 6 210,00 грн.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачений ним судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1 331,20 грн.

Вирішуючи питання щодо розподілу витрат на правову допомогу суд виходить з наступного.

Положеннями ст. 59 Конституції України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків встановлених законом.

На підставі п.3 ч.2 ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За змістом ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

На підтвердження обґрунтованості витрат на оплату правничої допомоги позивачем надано: копію договору про надання правової (правничої допомоги) №0107 від 01.07.2025, копію акту №511 наданих послуг від 11.05.2026, детальний опис наданих послуг до акту №511 наданих послуг.

Відповідачем на підтвердження понесених витрат на професійну правову допомогу надано: копію договору про надання правничої допомоги від 20.08.2025, копію акту здачі-прийняття наданих послуг від 16.07.2026, квитанцію до прибуткового касового ордера № б/н від 16.07.2026.

Згідно з ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Відповідно до ч.6 ст.137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Верховний Суд в постанові від 24.01.2022 у справі № 757/36628/16-ц зазначив, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Відповідно до абз.1, 5, 6 п.35 постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних від 17.10.2014 №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має керуватися тим, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На думку суду, витрати позивача в сумі 8 000,00 грн відповідають вище вказаним критеріям, є співмірними зі складністю справи, тривалістю її розгляду та виконаною адвокатом роботою. Суд відхиляє доводи представника відповідача щодо не співмірності витрат відповідача на правничу допомогу як необґрунтовані.

Отже, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню пропорційно розміру задоволених вимог витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн.

Також, заявлений до відшкодування розмір судових витрат на правову допомогу відповідача на суму 8 000,00 грн, на переконання суду, не є очевидно завищеним, обсяг наданих послуг відповідає тому, що був наданий у рамках даної справи, а тому вони підлягають стягненню з позивача на користь відповідача. Підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу відповідача судом не встановлено.

Отже, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, з позивача на користь відповідача підлягають стягненню пропорційно розміру вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 81, 89, 137, 141, 263, 265, 274-279 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №13683-10/2024 від 10.10.2024 у розмірі 13 110 (тринадцять тисяч сто десять) грн 00 коп., що складається із: заборгованості за тілом кредитом - 6 900,00 грн, заборгованості за процентами - 6 210,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 1 331,20 грн на відшкодування сплаченого судового збору та витрати на правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», юридична адреса: вул. Смаль-Стоцького, буд.1, корпус 28, м. Львів, Львівська область, ЄДРПОУ 35234236.

Відповідач - ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Дата складення повного судового рішення - 24.08.2026.

Суддя О.В. Алексєєв