Рішення № 139172952, 21.08.2026, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/8940/26

2/212/6143/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2026 року м. Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу

у складі судді Хомченко Л.І.

секретар Сівак А.О.

за участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Львов А.Л.

розглянув у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Кривий Ріг цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариство «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» Про відшкодування шкоди, заподіяної втратою працездатності внаслідок професійного захворювання про відшкодування моральної шкоди, заподіяної втратою працездатності внаслідок професійного захворювання,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся з вказаним позовом до відповідача посилаючись на те ,що він, ОСОБА_2 (Позивач), більше 41 року працював на підприємстві Відповідача, з них з 01.06.1983 року по 01.03.1986 року помічником машиніста екскаватора кар`єра 1-2 Глеюватського рудніка Криворізького центрального гірничозбагачувального комбінату, з 01.03.1986 року по 01.04.2004 року машиністом екскаватора ВАТ «ЦГЗК», з 01.04.2004 року по 07.04.2005 року машиніст екскаватора Гірничого управління Глеюватського кар`єру добувної екскаваторної дільниці ВАТ «ЦГЗК», з 07.04.2005 року по 01.08.2006 року машиністом екскаватора виробничо-екскаваторної дільниці по завантаженню гірничої маси в автомобільний транспорт Глеюватського кар`єру гірничого управління ПрАТ «ЦГЗК», з 01.08.2006 року по 26.02.2024 року машиністом екскаватора у кар`єрі виробничо-екскаваторної дільниці №1 Глеюватського кар`єру ПрАТ «ЦГЗК» . Весь час він працював у шкідливих та небезпечних умовах праці за професією помічник машиніста екскаватора та машиніст екскаватора у Глеюватському кар`єрі ПрАТ «ЦГЗК».

Звільнений з ПрАТ «ЦГЗК» 26.02.2024 року за власним бажанням.

Під час розслідування причин виникнення в нього професійних захворювань стало відомо, що Відповідач, в період його роботи на підприємстві порушував норми з охорони праці, не створивши безпечні умови праці, шкідливі виробничі фактори на його робочих місцях значно перевищували гранично-допустимі норми.

Внаслідок чого, 30.09.2025 року (протокол №35/530) та 21.01.2026 року (протокол №2/21) Медичним висновком ЛЕК закладу охорони здоров`я, що має право встановлювати остаточний діагноз хронічних професійних захворювань, про наявність (відсутність) хронічного професійного захворювання (отруєння) Відокремленим підрозділом «Науково-практичного медичного центру професійного здоров`я Національного університету охорони здоров`я України імені П.Л. Шупика» встановлено професійного характеру його захворювання:

1)МКХ-10 Т75.2 Вібраційна хвороба другої стадії від дії загальної вібрації : синдром церебрально-периферичної ангіодистонії, ускладнений гіпертонічною хворобою ІІ стадії, ступінь 2, гіпертензивне сердце, СН ст. В. Ризик 4, з частими акроангіоспазмами та трофічними порушеннями на кистях, у поєднанні з синдромом полірадикулонейропатії на шийному (С6, С7) та попереково-крижовому (L3 - S1) рівнях з вираженими статико динамічними порушеннями хребта на тлі гриж (протрузій) дисків С3-С4, С7 Thl, L2-L3, L3-L4, L4-L5, L5-S1, випинання дисків С4-С5, С5-С6, L4-L5, звуження хребетного каналу на рівнях С5-С6-С7, стенозу хребетного каналу на рівні L3-L4-L5, стійким больовим і м`язово-тонічним синдромом, часто рецидивуючий перебіг нейродистрофічними проявами у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня) та колінних суглобів )ПФ третього ступеня) .

2)МКХ-10 J 41.0 Хронічний необструктивне пиловий бронхіт. Емфізема легень . Помірний пневмофіброз. Легенева недостатність першого ступеня,

3)МКХ 10 Н 90.3 Хронічна двобічна нейросенсорна приглухуватість другого ступеня (з легким зниженням слуху).

Відповідно до Інформаційної довідки про умови праці працівника при підозрі в нього хронічного професійного захворювання № ПС/1/13973/24 від 05.08.2024 р. під час роботи у Відповідача машиністом екскаватора він підпадав під дію наступних шкідливих виробничих факторів: основні пил фіброгенної дії з вмістом діоксиду кремнію SiO2 від 10 до 70%, виробничий шум, вібрація, важкість праці. також діяли мікроклімат, напруженість праці. Основним джерелом шуму та вібрації було технологічне обладнання.

Умови праці на його робочих місцях у Відповідача визнано такими, що відносяться:

-по вмісту аерозолів переважно фіброгенної дії до 3 класу 2 ступеню (шкідливі);

-по рівню шуму до 3 класу 2 ступеню (шкідливі);

-по показникам мікроклімату до 2 класу (допустимі);

-по показникам вібрації - до 3 класу 1 ступеня (шкідливі);

-по важкості праці - до 3 класу 2 ступеню (шкідливі);

-по напруженості праці до 3 класу 2 ступеню (шкідливі);

Тобто Відповідач у справі не створив належні та безпечні умови праці на моїх робочих місцях, а робота в таких умовах призвела до виникнення в нього професійних захворювань, про що зазначено в п. 17 Акту розслідування причин виникнення професійного захворювання від 13.02.2026 року, в якому зазначено, що працюючи в Глеюватському кар`єрі машиністом екскаватора, керував одноковшовим екскаватором під час виконання навантажувальних робіт. Навантажував гірничу масу у технологічний автотранспорт, розробляв гірничу масу, здійснював селективну розробку забою. Внаслідок недосконалості технології відкритого видобутку руди, мавших місце порушень режимів експлуатації екскаваторів в кар`єрі, протягом тривалої дії підпадав під вплив підвищених рівнів виробничої загальної вібрації, пилу переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони та шуму.

Пунктом 18 Акту розслідування причин виникнення професійного захворювання від 13.02.2026 року визначено, що причина виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) є вібрація загальна транспортна: еквівалентний корегований рівень віброприскорення на 2 Дб перевищував допустимий рівень та складав 6 Дб при гранично допустимому 59 Дб згідно ДСН 3.3.6.039-99 «Державні санітарні норми виробничої загальної та локальної вібрації. Хімічні фактори: концентрація кремнію діоксиду кристалічного за вмісту пилу від 10 до 70% в повітрі робочої зони перевищувала гранично допустиму концентрацію в 3,2 рази і складала 6,4 мг/м3 при гранично допустимій концентрації 2,0 мг/м3 відповідно до вимог «Державних медико санітарних нормативів допустимого вмісту хімічних речовин у повітрі робочої зони» затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.07.2024 року №1192». Фізичні фактори: еквівалентний рівень шуму на 6 дБА перевищував гранично-допустимий рівень і складав 86 дБА при ГДР 80 дБА згідно ДСН 3.3.6.037-99 «Санітарні норми виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку»

30 квітня 2026 року він був оглянутий експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами розгляду скарги на рішення ЕКПФО, яка виснувала, що наявна у пацієнта патологія нервової системи обмежує його життєдіяльність в помірному ступені до пересування, самообслуговування та трудової діяльності, що є підставою для встановлення 3 групи інвалідності, захворювання професійне та встановлення 65% втрати професійної згідно Постанови КМУ №1338 від 15.11.2024 року та наказу № 420 від 05.06.2012 року пункт 8,22в. табл 1, т.4, пункт 1.22, т.3, пункт 7.1.2, табл 2, п 2.2).

Основними діагнозами при направлені його на оцінювання відповідно до НК 025:2021 є Е75.2 впливи вібрації, ускладнення основного діагнозу: G90.9 розлад вегетативної нервової системи, неуточнений, І11.9 гіпертензивна (гіпертонічна хвороба серця без (застійної) серцевої недостатності, М25.80 інші уточнені ураження суглобів, множинні локації, R26.8 інші та неуточнені порушення ходи та рухливості, супутні діагнози при направленні особи на оцінювання відповідно до НК 025:2021: М54.12 радикулопатія, шийний відділ, М54.16 - радикулопатія, поперековий відділ, Н90.3 нейросенсорна втрата слуху, двостороння, J41.0 простий хронічний бронхіт. Інвалідність встановлена безстроково з 16.04.2026 року.

Таким чином, Відповідач порушив наступні норми чинного законодавства України:

- ч.ч. 1 та 2 ст. 153 КЗпП України, відповідно до яких на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган;

- ст. 6 Закону України «Про охорону праці», згідно яких умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства;

- ст.13 Закону України «Про охорону праці», відповідно до яких роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Враховуючи зазначені положення, Відповідач мав створити належні та безпечні умови праці на його робочих місцях, за яких факт отримання професійних захворювань, іншого ушкодження здоров`я чи настання смерті були б неможливими або знизили ризик їх настання, що ним не виконано.

Отже, вищенаведеним повністю підтверджується вина роботодавця у спричинених йому професійних захворюваннях.

З вини Відповідача йому заподіяна моральна шкода, що також підтверджується наступним:

Внаслідок отриманих професійних захворювань його постійно турбує стійкий біль та обмеження рухів у шийному та поперековому відділах хребта, оніміння кінцівок, підвищену чутливість їх до холоду, побіління пальців, судоми в м`язах, частіше в нічний час, утруднення рухів, біль в колінах, задишка при незначному фізичному навантаженні, сильний сухий кашель, біль у грудях, загальна слабкість, підвищена втома, запаморочення, головний біль, зниження слуху на обидва вуха, шум у голові та вухах.

У зв`язку з поганим самопочуттям він змушений кожний рік проходити обов`язкове стаціонарне лікування, медичні огляди та обстеження, відновлювальні процедури і лікування, в підтвердження чого до позовної заяви додає копії відповідних медичних виписок, епікризів та виписку з моєї амбулаторної карти.

З 17.10.2023 по 31.10.2023 року він перебував на лікуванні в Криворізькій міській лікарні №16 з діагнозом радикулопатія, з 05.01.2024 року по 15.01.2024 року в Криворізькій міській лікарні № 2 з діагнозом хронічний бронхіт, пневмофіброз, з 26.03.2024 року по 04.04.2024 року в Криворізькій міській лікарні № 2 з діагнозом ХОЗЛ, з 08.03.2024 року по 15.03.2024 року в КМЛ № 16 з діагнозом радикулопатія шийна, з 22.10.2024 року по 05.11.2024 року в відокремленому підрозділі «Науково практичний медичний центр професійного здоров`я національного університету охорони здоров`я України ім.Шупика» з діагнозом радикулопатія, ХОЗЛ, нейросенсорна приглухуватість, з 18.04.2025 року по 18.04.2025 року з м.Дніпро лікарня ім.Мечнікова з діагнозом вертеброгення радикулопатія, двобічний плечолопатковий періартроз, ХОЗЛ, нейросенсорна приглухуватість, з 20.03.2026 року по 27.03.2023 року в КМЛ № 16 з діагнозом вібраційна хвороба, хронічний необструктивний пиловий бронхіт.

У виписці з його медичної карти зазначено, що хворий постійно приймає НПЗП, міорелаксанти, хондопротектори, периферичні вазодилятатори, відхаркувальні, бронходилятатори, гіпотензивні препарати. Не дивлячись на те, що хворий виконує всі рекомендації лікарів, приймає постійно лікування, хворого продовжують турбувати постійний біль в ділянці попереково-крижового відділу хребта, шийного відділу хребта з іррадацією в кінцівки, що посилюється при рухах та фізичному навантаженні, відчуття затерпання в кінцівках, судоми в литкових м`язах та м`язах передпліч, біль та обмеження рухів у плечових, ліктьових, колінних суглобах, утруднена хода, мерзлякуватість, задишка при фізичному навантаженні та ходьбі, кашель, з утрудненим відходженням в`язкого мокротиння, важкість в грудній клітині, періодично головний біль, нестабільність АТ, запаморочення, порушення слуху, сну, швидка втома.

Зазначене лікарями свідчить про те що, стан його здоров`я не може бути відновлено медикаментозно, а лікування проходить зі значними складнощами.

Також, внаслідок отриманих професійних захворювань, було порушено та порушуються його нормальні життєві зв`язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання.

Крім того, зазначає, що він , як і раніше веду активний спосіб життя: відвідує баню, грає в більярд, рибалить, але тепер такі види відпочинку та діяльності доставляють йому біль та дискомфорт, що постійно його пригнічує. Він швидко втомлюється , не переносити холод або високу температуру, не може тривалий час перебувати в одному положенні, часто просинаюся.

Внаслідок отриманого ушкодження здоров`я, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на його душевному та фізичному станах.

На даний час його самопочуття не поліпшується, негативні зміни в його житті є незворотними, усвідомлення чого, завдає йому душевного болю та страждань.

Обов`язок щодо відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров`я втратою працездатності внаслідок професійного захворювання, покладено на роботодавця.

Відповідно до ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно Рішення Конституційного Суду України від 08.10.2008 року № 20-рп, громадянам надано право на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника, або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Статтею 173 Кодексу законів про працю України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Згідно статті 237-1 КЗпП України, відшкодування шкоди власником, або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Конституційний Суд України в п. 4.1. свого Рішення від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 зазначив, що ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

За змістом ч.ч.1-3 ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я та у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

При визначені розміру моральної шкоди він виходить з розміру мінімальної заробітної плати встановленого на 01 січня 2026 року та оцінюю завдану йому моральну шкоду в 518820 (п`ятсот вісімнадцять тисяч вісімсот двадцять ) грн. 00 коп. та розраховую наступним чином: 60 х 8 647 (мінімальний розмір заробітної плати станом на 01.01.2026р.) = 518820 ,0 грн.

При визначенні розміру моральної шкоди він враховував також глибину, характер та тривалість своїх душевних страждань і нервових переживань, % втрати працездатності, погіршення його здібностей, усвідомлення того, що стан його здоров`я вже ніколи не відновиться, а також ступінь вини Відповідача та стаж роботи (більше 40 року в шкідливих умовах праці).

Саме такий розмір моральної шкоди, на його думку, буде еквівалентним завданим йому моральним стражданням і достатнім для їх відшкодування (компенсації).

Установлене Конституцією України та законами України право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб, а також одним із засобів захисту порушених цивільних прав та інтересів, які передбачені ст. 16 Цивільного Кодексу України.

На підставі наведеного, керуючись ст.3 Конституції України, ст. ст. 23, 1167 ЦК України, ст.ст. 4, 10, 12, 23, 76, 141, 175, 184, 274-276 ЦПК України, ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 6, 13 ЗУ «Про охорону праці», ст. 5 ЗУ "Про судовий збір, - просив

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» (ПРАТ «ЦГЗК»), код ЄДРПОУ 00190977, що знаходиться за адресою: 50066, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг , на користь ОСОБА_2 , 1960 року народження, адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , в рахунок відшкодування моральної шкоди 518820 (п`ятсот вісімнадцять тисяч вісімсот двадцять ) грн. 00 коп., без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб.

Ухвалою суду від 18.06.2026 року відкрито провадження по справі та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження на 21.07.2026 року .

Представником відповідача 29.06.2026 року надано відзив на позовну заяву ,з якого вбачається ,шо доводи Відповідача проти позову полягають в наступному: Згідно виписок із картки стаціонарного(амбулаторного) хворого -Позивача, Акту П-4 та Витягу, у Позивача окрім професійних захворювань наявні інші загальні захворювання (переніс вірусний гепатит, оперований на правому колінному суглобі, гіпертонічна хвороба ІІ ст. та ін.), які не пов`язані із наявністю на робочих місцях Позивача шкідливих умов; Крім того вважає ,що Позивач умисно сприяв розвитку професійних захворювань: епікризи та виписки з історії хвороби свідчать, що Позивач мав ознаки професійних захворювань за 8 років до звільнення, але про ознаки професійних захворювань лікарів не повідомляв і успішно проходив медичні огляди, за наслідками яких не був відсторонений від роботи та Відповідач не отримував документальних підтверджень необхідності його переведення або відсторонення/звільнення від роботи за станом здоров`я; .Підприємство з метою своєчасного виявлення ознак професійних захворювань та недопущення їх подальшого розвитку, згідно з законодавством про охорону праці, організовувало проведення медичних оглядів Відповідача. Метою проведення медичних оглядів є виявлення ознак професійних захворювань на ранніх стадіях з метою недопущення їх розвитку та переходу у хронічні професійні захворювання. За їх наслідками Позивач визнавався таким, що не має ознак професійних захворювань. Наявні в матеріалах справи докази свідчать, що Позивач мав ознаки хронічних професійних за багато років до звільнення, але інші медичні документи свідчать про успішне проходження Позивачем медичних оглядів та відсутність протипоказань до роботи у Відповідача за наявності ознак хронічних професійних захворювань. Таким чином, медичні документи, які використовував Позивач, вводили підприємство в оману, не надавали Відповідачеві законних підстав для переведення на іншу менш шкідливу роботу, або звільнення з робіт, під час виконання яких .Позивач зазнавав впливу шкідливих факторів. .Наявні інші істотні умови для зменшення розміру відшкодування моральної шкоди; Заявлений розмір відшкодування не відповідає усталеній судовій практиці; В разі, якщо суд дійде висновку про необхідність стягнення моральної шкоди, при стягненні цієї суми не потрібно зазначати про стягнення податків, так як питання щодо оподаткування стягнутих сум повинно вирішуватись не судовим рішенням, а відповідно до норм податкового законодавства України, чинного на момент виконання рішення суду, тобто на час отримання доходу. Зазначений висновок підтверджується численними рішеннями Верховного Суду, роз`ясненнями Державної податкової служби України тощо. Крім того ,право на відшкодування моральної шкоди виникає у потерпілого з дня встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності вперше. Такий правовий висновок наведений в постановах Верховного Суду від 20.11.2019 у справі №210/3177/19 (провадження № 14-288цс19) та від 05.07.2023 по справі №686/22769/22 (провадження № 61-6621св23). З наявних у справі доказів вбачається у Позивача наявність професійних захворювань, але Позивачем не надано доказів того, що саме ці професійні захворювання викликали стійку втрату працездатності, оскільки експертною командою робиться висновок про загальний відсоток за сукупністю ВСІХ наявних у особи травм і захворювань. Витяг не містить назви та кодування за МКХ-10 захворювання, пов`язаного із стійким розладом психічного стану Позивача внаслідок отримання ним професійного захворювання. На думку Відповідача, негативні прояви психо-емоційного стану Позивача обумовлені загальним станом його здоров`я та іншими негативними факторами, що зовсім не пов`язані із його професійною діяльністю. Позивач умисно сприяв розвитку професійних захворювань. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час роботи Позивача у Відповідача він підпадав під вплив шкідливих факторів пил фіброгенної дії, шум, вібрація, внаслідок чого у нього виникли хронічні захворювання. Відповідач з метою своєчасного виявлення ранніх ознак професійних захворювань та недопущення їх подальшого розвитку, згідно з законодавством про охорону праці та на виконання наказу МОЗ України від 21 травня 2007 року N 246 «Про затвердження Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій» зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 липня 2007 р. за N 846/14113 (далі Наказ МОЗ №246), організовувало проведення щорічних медичних оглядів Позивача. Відповідно до законодавства про охорону праці, Позивач проходив обов`язкові щорічні медичні огляди та в нього не було виявлено будь яких протипоказань щодо роботи на займаних ним посадах. Із доданих до позовної заяви виписок із медичної карти стаціонарного хворого вбачається, що Позивач неодноразово звертався до медичних закладів з приводу даного захворювання, лікувався як амбулаторно, так і стаціонарно. Постійно скаржився на кашель, задишку, слабкість, неодноразово лікувався амбулаторно та стаціонарно, пребував на Д/ обліку терапевта. Тобто Позивач, будучі хворим на хронічне професійне захворювання задовго до звільнення, продовжував працювати в умовах впливу шкідливого фактору - пилу фіброгенної дії, не повідомляючи адміністрацію Відповідача про необхідність його виведення із шкідливих умов та рекомендації лікарів. Звільнився Позивач за власним бажанням, а не за станом здоров`я, і тільки після звільнення «раптово» виявив у себе професійні захворювання. Таким чином, дані дії/бездіяльність Позивача є несумісними із наступним намаганням звинуватити підприємство Відповідача у виникненні професійних захворювань, адже якби Позивач діяв добросовісно та повідомив Відповідача про наявність в нього хронічних захворювань, до роботи у шкідливих умовах він би не допускався. Відповідно до принципу venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці. Просимо суд застосувати до спірних правовідносин ст.1193 ЦК України, оскільки хронічні професійні захворювання виникли, у позивача в тому числі, внаслідок умисного порушення Позивачем нормативних актів з охорони і безпеки праці. Подібний правовий висновок наведений у постанові Дніпровського апеляційного суду від 09.01.2024 по справі № 204/1050/23. Зазначені обставини також є істотними, відповідно до ст. 23 ЦК України, та надають суду можливість зменшити розмір відшкодування моральної шкоди, або, навіть, взагалі відмовити у задоволенні позовних вимог. 3.Інші істотні умови для зменшення розміру відшкодування моральної шкоди. 3.4.1.Законодавством України допускається робота у шкідливих або небезпечних умовах праці, якщо цього потребує технологічний процес, але праця в таких умовах має наслідком певні пільги. За роботу в шкідливих та небезпечних умовах праці Позивач, відповідно до ст. 7 Закону України «Про охорону праці», користувався скороченням тривалості робочого часу, додатковою оплачуваною відпусткою, оплатою праці в підвищеному розмірі та іншими пільгами та компенсаціями, що надаються в порядку, визначеному законодавством та Колективним договором ПРАТ «ШУ «ПОКРОВСЬКЕ». За таких умов, покладення на Відповідача повної відповідальності за втрату професійної працездатності, отриманої внаслідок свідомих та зважених дій Позивача, буде несправедливим. 3.4.2.Позивач мав серйозні проблеми із здоров`ям, але перебуваючи на диспансерному обліку з хронічними хворобами продовжував працювати в шкідливих умовах, що, безумовно, і стало передумовою для розвитку в нього цих професійних захворювань. Навіть суттєве погіршення стану здоров`я не змусило Позивача змінити професію, пройти навчання новій професії. Звільнився Позивач за власним бажанням, а не за станом здоров`я, і тільки після звільнення «раптово» виявив у себе хронічні захворювання. Зазначене, на їх думку, свідчить про недбале ставлення Позивача до свого здоров`я та суто матеріальний інтерес до вирішення цієї справи. Також, просив суд прийняти до уваги, що згідно із Витягом, Позивачеві встановлено ІІІ групу інвалідності, у відповідності до «Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1317 від 03.12.09, є робочою. Інваліди IІI групи можуть навчатися та провадити різні види трудової діяльності за умови забезпечення у разі потреби засобами компенсації фізичних дефектів чи порушених функцій організму, здійснення реабілітаційних заходів. Групу інвалідності Позивачу встановлено із переоглядом, тому не виключено, що внаслідок терапії та санітарно-курортного лікування його стан покращиться. Тобто Позивач у зв`язку з отриманими професійними захворюваннями права на працю не позбавлений. Крім того, необхідно врахувати, що позивачеві ПФУ / ФССНВ були призначені страхові виплати у вигляді одноразової допомоги та щомісячних платежів, що компенсували йому втрачений заробіток. Позивач не позбавлений засобів до існування та задоволення власних потреб, оскільки отримує пенсію та працює охоронцем, веде активний спосіб життя, про що сам зазначає в позовній заяві. .Стійку втрату працездатності Позивачу встановлено в 2026 року, отже зважаючи на нетривалий час страждань і відшкодування моральної шкоди повинно бути не занадто великим. .Відповідач забезпечував Позивача під час роботи засобами колективного та індивідуального захисту органів дихання, засобами малої механізації та подавлення вібрації. Діяльність підприємства Відповідача внаслідок збройного конфлікту та активних бойових дій частково призупинена, реалізацію основної продукції суттєво зменшено, частину персоналу направлено до лав ЗСУ. Отже, просив суд при визначенні розміру відшкодування зважити на незадовільний фінансовий стан Відповідача. Матеріали справи не містять доказів перенесення Позивачем якихось особливих страждань, внаслідок чого суттєво змінились його життєві обставини та відносини з оточуючими, а також докладання ним додаткових зусиль для їх відновлення. Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах. Зазвичай, у подібних справах суди стягують набагато менший розмір компенсації, аніж просить Позивач, тобто близько 70 000 грн. Стягнення більшої суми, аніж іншим працівникам за рівних умов, приведе до безпідставного збагачення Позивача, що, згідно усталеної судової практики Верховного Суду, не допускається, навіть в найменшому обсязі. У справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі, суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач (пункт 68 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі №210/5258/16-ц). Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (постанова Верховного Суду від 03 серпня 2022 року в справі № 607/11755/20 (провадження № 61-13672св21). При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). У постанові Верховного Суду від 09 листопада 2022 року у справі № 212/7628/21 (провадження № 61-7265св22) зазначено, що «тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер, й інші джерела правового регулювання, насамперед, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, виявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства. Розумність характерна як для оцінки/ врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20). .Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди «…без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб». Суд цивільної юрисдикції не уповноважений вирішувати податковий спір, який ще навіть не виник. В позовній заяві Позивач просить стягнути з Відповідача суму відшкодування моральної шкоди без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб. Відповідач вважає, що спір в частині оподаткування моральної шкоди є передчасним, оскільки не може виникати до вирішення судом справи по суті, а можливий тільки на стадії виконання рішення після набрання ним законної сили. Податкові наслідки залежать від добровільного або примусового способу виконання рішення, оскільки в разі примусового виконання рішення Відповідач не виступає податковим агентом, а Позивач повинен самостійно задекларувати отриманий дохід та сплатити податки. Прав Позивача наразі не порушено, оскільки Відповідачем ще не вчинялось дії із нарахування та виплати доходу у вигляді моральної шкоди. Тому, вирішення даного спору суперечитиме вимогам ст. 4 ЦПК України. Крім того, в даній справі стягується не шкода життю та здоров`ю, а моральна шкода у зв`язку із отриманням професійного захворювання. Позовних вимог про стягнення саме шкоди життю та здоров`ю Позивачем не заявлялось! Згідно абз. «а» п.п. 164.2.14. п. 164.2 ст. 164 ПК України, моральна шкода в такому випадку підлягає оподаткуванню (якщо визначений судом розмір відшкодування перевищуватиме встановлений законодавством рівень 4 мін. з/п). Правовідносини сторін в сфері оподаткування врегульовано ПК України, норми якого є публічними. А відповідно до ст. 1 ЦПК України суд цивільної юрисдикції під час вирішення цивільного спору не може застосовувати до спірних цивільних правовідносин норми публічних законів, оскільки лише визначає суму відшкодування моральної шкоди, а не вирішує спір про податки. Крім того, питання виконання визначених Податковим кодексом України функцій податкового агенту залежить не від резолютивної частини рішення суду цивільної юрисдикції, а від змісту податкового законодавства на час виплати доходу, тобто на час виконання рішення (добровільного/примусового). Відповідно до ч.1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Отже, у судів цивільної юрисдикції відсутні як дискреційні повноваження для визначення об`єкта оподаткування, порядку, розмірів та строків сплати податків, так і повноваження щодо розгляду податкових спорів. Тому Верховний Суд в постанові від 07.10.2020 в справі № 523/14396/19 (провадження № 61-10657св20) і вказав: «… якщо юридична особа відшкодовує (виплачує) на користь фізичної особи моральну шкоду, завдану порушенням трудових прав, ця особа, виступаючи щодо такої фізичної особи податковим агентом, зобов`язана (у випадках, передбачених ПК України) утримати і перерахувати податок із суми такого доходу.». Подібні за змістом висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах були викладені у постанові Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі №359/10023/16-ц (провадження № 61-14794св18). В даній справі Позивач намагається використовувати судову систему з метою уникнення свого податкового обов`язку. З даною метою Скаржник стверджує, що оскільки дохід у вигляді компенсації шкоди життю та здоров`ю не є об`єктом оподаткування, то і пов`язана із цим моральна шкода не оподатковується. Втім, цивільним процесуальним законом визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 43, 48, 49, 178 ЦПК України, просив у задоволені позовної заяви ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди внаслідок профзахворювань в сумі 518 820 грн. без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб, - відмовити в повному обсязі;

Представник позивача у судовому засіданні підтримала заявлені вимоги ,просила позов задовольнити по підставах викладених у позовній заяві.

Представник відповідача заперечував проти позову ,просив у позві відмовити по підставах викладених у запереченні .

Заслухав пояснення сторін та дослідив матеріали справи суд встановив наступні обставини та відповідні правовідносини.

Позивач ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з відповідачем : з 01.06.1983 року по 01.03.1986 року працював помічником машиніста екскаватора кар`єра 1-2 Глеюватського рудніка Криворізького центрального гірничозбагачувального комбінату, з 01.03.1986 року по 01.04.2004 року машиністом екскаватора ВАТ «ЦГЗК», з 01.04.2004 року по 07.04.2005 року машиніст екскаватора Гірничого управління Глеюватського кар`єру добувної екскаваторної дільниці ВАТ «ЦГЗК», з 07.04.2005 року по 01.08.2006 року машиністом екскаватора виробничо-екскаваторної дільниці по завантаженню гірничої маси в автомобільний транспорт Глеюватського кар`єру гірничого управління ПрАТ «ЦГЗК», з 01.08.2006 року по 26.02.2024 року машиністом екскаватора у кар`єрі виробничо-екскаваторної дільниці №1 Глеюватського кар`єру ПрАТ «ЦГЗК» ,що підтверджується записами у трудовій книжці позивача та

звільнений з ПрАТ «ЦГЗК» 26.02.2024 року за власним бажанням.

30.09.2025 року (протокол №35/530) та 21.01.2026 року (протокол №2/21) Медичним висновком ЛЕК закладу охорони здоров`я, що має право встановлювати остаточний діагноз хронічних професійних захворювань, про наявність (відсутність) хронічного професійного захворювання (отруєння) Відокремленим підрозділом «Науково-практичного медичного центру професійного здоров`я Національного університету охорони здоров`я України імені П.Л. Шупика» встановлено позивачу професійного характеру захворювання:

- МКХ-10 Т75.2 Вібраційна хвороба другої стадії від дії загальної вібрації : синдром церебрально-периферичної ангіодистонії, ускладнений гіпертонічною хворобою ІІ стадії, ступінь 2, гіпертензивне сердце, СН ст. В. Ризик 4, з частими акроангіоспазмами та трофічними порушеннями на кистях, у поєднанні з синдромом полірадикулонейропатії на шийному (С6, С7) та попереково-крижовому (L3 - S1) рівнях з вираженими статико динамічними порушеннями хребта на тлі гриж (протрузій) дисків С3-С4, С7 Thl, L2-L3, L3-L4, L4-L5, L5-S1, випинання дисків С4-С5, С5-С6, L4-L5, звуження хребетного каналу на рівнях С5-С6-С7, стенозу хребетного каналу на рівні L3-L4-L5, стійким больовим і м`язово-тонічним синдромом, часто рецидивуючий перебіг нейродистрофічними проявами у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня) та колінних суглобів )ПФ третього ступеня) .

-МКХ-10 J 41.0 Хронічний необструктивне пиловий бронхіт. Емфізема легень . Помірний пневмофіброз. Легенева недостатність першого ступеня,

-МКХ 10 Н 90.3 Хронічна двобічна нейросенсорна приглухуватість другого ступеня (з легким зниженням слуху).

Відповідно до Інформаційної довідки про умови праці працівника при підозрі в нього хронічного професійного захворювання № ПС/1/13973/24 від 05.08.2024 р. під час роботи у Відповідача машиністом екскаватора позивач підпадав під дію наступних шкідливих виробничих факторів: основні пил фіброгенної дії з вмістом діоксиду кремнію SiO2 від 10 до 70%, виробничий шум, вібрація, важкість праці. також діяли мікроклімат, напруженість праці. Основним джерелом шуму та вібрації було технологічне обладнання.

Умови праці на моїх робочих місцях у Відповідача визнано такими, що відносяться:

-по вмісту аерозолів переважно фіброгенної дії до 3 класу 2 ступеню (шкідливі);

-по рівню шуму до 3 класу 2 ступеню (шкідливі);

-по показникам мікроклімату до 2 класу (допустимі);

-по показникам вібрації - до 3 класу 1 ступеня (шкідливі);

-по важкості праці - до 3 класу 2 ступеню (шкідливі);

-по напруженості праці до 3 класу 2 ступеню (шкідливі);

Тобто Відповідач у справі не створив належні та безпечні умови праці на моїх робочих місцях, а робота в таких умовах призвела до виникнення у позивача професійних захворювань, про що зазначено в п. 17 Акту розслідування причин виникнення професійного захворювання у позивача від 13.02.2026 року, в якому зазначено, що працюючи в Глеюватському кар`єрі машиністом екскаватора, позивач керував одноковшовим екскаватором під час виконання навантажувальних робіт. Навантажував гірничу масу у технологічний автотранспорт, розробляв гірничу масу, здійснював селективну розробку забою. Внаслідок недосконалості технології відкритого видобутку руди, мавших місце порушень режимів експлуатації екскаваторів в кар`єрі, протягом тривалої дії підпадав під вплив підвищених рівнів виробничої загальної вібрації, пилу переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони та шуму.

Пунктом 18 Акту розслідування причин виникнення професійного захворювання від 13.02.2026 року визначено, що причина виникнення хронічного професійного захворювання у позивача (отруєння) є вібрація загальна транспортна: еквівалентний корегований рівень віброприскорення на 2 Дб перевищував допустимий рівень та складав 6 Дб при гранично допустимому 59 Дб згідно ДСН 3.3.6.039-99 «Державні санітарні норми виробничої загальної та локальної вібрації. Хімічні фактори: концентрація кремнію діоксиду кристалічного за вмісту пилу від 10 до 70% в повітрі робочої зони перевищувала гранично допустиму концентрацію в 3,2 рази і складала 6,4 мг/м3 при гранично допустимій концентрації 2,0 мг/м3 відповідно до вимог «Державних медико санітарних нормативів допустимого вмісту хімічних речовин у повітрі робочої зони» затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.07.2024 року №1192». Фізичні фактори: еквівалентний рівень шуму на 6 дБА перевищував гранично-допустимий рівень і складав 86 дБА при ГДР 80 дБА згідно ДСН 3.3.6.037-99 «Санітарні норми виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку»

30 квітня 2026 року позивач був оглянутий експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами розгляду скарги на рішення ЕКПФО, яка визначила , що наявна у пацієнта патологія нервової системи обмежує його життєдіяльність в помірному ступені до пересування, самообслуговування та трудової діяльності, що є підставою для встановлення 3 групи інвалідності, захворювання професійне та встановлення 65% втрати професійної згідно Постанови КМУ №1338 від 15.11.2024 року та наказу № 420 від 05.06.2012 року пункт 8,22в. табл 1, т.4, пункт 1.22, т.3, пункт 7.1.2, табл 2, п 2.2).

Основними діагнозами при направлені позивача на оцінювання відповідно до НК 025:2021 є Е75.2 впливи вібрації, ускладнення основного діагнозу: G90.9 розлад вегетативної нервової системи, неуточнений, І11.9 гіпертензивна (гіпертонічна хвороба серця без (застійної) серцевої недостатності, М25.80 інші уточнені ураження суглобів, множинні локації, R26.8 інші та неуточнені порушення ходи та рухливості, супутні діагнози при направленні особи на оцінювання відповідно до НК 025:2021: М54.12 радикулопатія, шийний відділ, М54.16 - радикулопатія, поперековий відділ, Н90.3 нейросенсорна втрата слуху, двостороння, J41.0 простий хронічний бронхіт. Інвалідність встановлена безстроково з 16.04.2026 року.

За таких обставин суд приходить до висновку ,що відповідач порушив наступні норми чинного законодавства України:

- ч.ч. 1 та 2 ст. 153 КЗпП України, відповідно до яких на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган;

- ст. 6 Закону України «Про охорону праці», згідно яких умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства;

- ст.13 Закону України «Про охорону праці», відповідно до яких роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Враховуючи зазначені положення, Відповідач мав створити належні та безпечні умови праці на моїх робочих місцях, за яких факт отримання професійних захворювань, іншого ушкодження здоров`я чи настання смерті були б неможливими або знизили ризик їх настання, що відповідачем не виконано.

За таких обставин суд приходить до висновку що у судовому засіданні встановлено факт вини роботодавця у спричинених позивачу професійних захворюваннях.

Суд не може не погодиться з поясненнями позивача , що внаслідок отриманих професійних захворювань він постійно випробовує стійкий біль та обмеження рухів у шийному та поперековому відділах хребта , оніміння кінцівок , підвищену чутливість їх до холоду, побіління пальців, судоми в м`язах, частіше в нічний час, утруднення рухів, біль в колінах, задишка при незначному фізичному навантаженні, сильний сухий кашель, біль у грудях, загальна слабкість, підвищена втома, запаморочення, головний біль, зниження слуху на обидва вуха, шум у голові та вухах в наслідок чого йому заподіяна моральна шкода.

Крім того він змушений додатково прикладати зусиль для організації свого життя :кожний рік проходити обов`язкове стаціонарне лікування, медичні огляди та обстеження, відновлювальні процедури і лікування, що підтверджується копії відповідних медичних виписок, епікризів та випискою амбулаторної карти позивача .

Так З 17.10.2023 по 31.10.2023 року позивач перебував на лікуванні в Криворізькій міській лікарні №16 з діагнозом радикулопатія, з 05.01.2024 року по 15.01.2024 року в Криворізькій міській лікарні № 2 з діагнозом хронічний бронхіт, пневмофіброз, з 26.03.2024 року по 04.04.2024 року в Криворізькій міській лікарні № 2 з діагнозом ХОЗЛ, з 08.03.2024 року по 15.03.2024 року в КМЛ № 16 з діагнозом радикулопатія шийна, з 22.10.2024 року по 05.11.2024 року в відокремленому підрозділі «Науково практичний медичний центр професійного здоров`я національного університету охорони здоров`я України ім.Шупика» з діагнозом радикулопатія, ХОЗЛ, нейросенсорна приглухуватість, з 18.04.2025 року по 18.04.2025 року з м.Дніпро лікарня ім.Мечнікова з діагнозом вертеброгення радикулопатія, двобічний плечолопатковий періартроз, ХОЗЛ, нейросенсорна приглухуватість, з 20.03.2026 року по 27.03.2023 року в КМЛ № 16 з діагнозом вібраційна хвороба, хронічний необструктивний пиловий бронхіт.

Також, внаслідок отриманих професійних захворювань, у позивача порушено та порушуються мої нормальні життєві зв`язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання.

Суд не може не погодитись з поясненнями позивача ,що в внаслідок отриманого ушкодження здоров`я, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, позивач відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів.

Обов`язок щодо відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров`я втратою працездатності внаслідок професійного захворювання, покладено на роботодавця.

Відповідно до ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно Рішення Конституційного Суду України від 08.10.2008 року № 20-рп, громадянам надано право на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника, або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Статтею 173 Кодексу законів про працю України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Згідно статті 237-1 КЗпП України, відшкодування шкоди власником, або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Конституційний Суд України в п. 4.1. свого Рішення від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 зазначив, що ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

За змістом ч.ч.1-3 ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я та у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

При визначенні розміру моральної шкоди суд враховує глибину, характер та тривалість душевних страждань і нервових переживань позивача , % втрати працездатності, погіршення у позивача здібностей, те що стан здоров`я позивача ніколи не відновиться, а також ступінь вини відповідача та стаж роботи позивача - більше 40 року в шкідливих умовах праці. Та приходить до висновку ,що позов слід задовольнити у повному обсязі та стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в 518 820(п`ятсот вісімнадцять тисяч вісімсот двадцять ) гривень тому ,що саме такий розмір моральної шкоди, на думку суду , буде еквівалентним завданим позивачу моральним стражданням і достатнім для їх відшкодування (компенсації).

Установлене Конституцією України та законами України право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб, а також одним із засобів захисту порушених цивільних прав та інтересів, які передбачені ст. 16 Цивільного Кодексу України.

Пояснення представника відповідача в тій частині ,що відсутня вина відповідача у спричиненні моральної шкоди позивачу тому ,що у позивача окрім професійних захворювань наявні інші загальні захворювання (переніс вірусний гепатит, оперований на правому колінному суглобі, гіпертонічна хвороба ІІ ст. та ін.), які не пов`язані із наявністю на робочих місцях Позивача шкідливих умов ;те що позивач умисно сприяв розвитку професійних захворювань: епікризи та виписки з історії хвороби свідчать, що Позивач мав ознаки професійних захворювань за 8 років до звільнення, але про ознаки професійних захворювань лікарів не повідомляв і успішно проходив медичні огляди, за наслідками яких не був відсторонений від роботи та та відповідач не отримував документальних підтверджень необхідності його переведення або відсторонення/звільнення від роботи за станом здоров`я ,а також те ,що висновок експертної Комісії щодо встановлення відсотків втрати працездатності позивача є підробленим суд вважає необґрунтованими та такими ,що не знайшли свого підтвердження доказами у судовому засіданні.

Посилання представника відповідача на те ,що заявлений розмір відшкодування не відповідає усталеній судовій практиці; і у разі, якщо суд дійде висновку про необхідність стягнення моральної шкоди, при стягненні цієї суми не потрібно зазначати про стягнення податків суд вважає безпідставними.

На підставі наведеного, керуючись ст.3 Конституції України, ст. ст. 23, 1167 ЦК України, ст.ст. 4, 10, 12, 23, 76, 141, 175, 184, 263-265 ЦПК України, ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 6, 13 ЗУ «Про охорону праці», ст. 5 ЗУ "Про судовий збір,

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариство «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» Про відшкодування шкоди, заподіяної втратою працездатності внаслідок професійного захворювання про відшкодування моральної шкоди, заподіяної втратою працездатності внаслідок професійного захворювання задовольнити повністю .

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» (ПРАТ «ЦГЗК»), код ЄДРПОУ 00190977, що знаходиться за адресою: 50066, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг , на користь ОСОБА_2 , 1960 року народження, адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , в рахунок відшкодування моральної шкоди 518820 (п`ятсот вісімнадцять тисяч вісімсот двадцять ) грн. 00 коп., без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» (ПРАТ «ЦГЗК»), код ЄДРПОУ 00190977, що знаходиться за адресою: 50066, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг на корись держави судовий збір у розмірі 5188,2 гривень.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення .

Рішення ухвалено та проголошено 21.08.2026 року.

Позивач: ОСОБА_2 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Паспорт серії НОМЕР_2 , виданий

Жовтневим РВ КМУ УМВС України

в Дніпропетровській області, 24.07.2005 року,

РНОКПП НОМЕР_1

АДРЕСА_1

Відповідач: Приватне акціонерне товариство

«Центральний гірничо-збагачувальний комбінат»

(ПРАТ «ЦГЗК») ЄДРПОУ 00190977

50066, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг,

Суддя: Л. І. Хомченко