Рішення № 139171956, 20.08.2026, Гощанський районний суд Рівненської області

Провадження 2/557/364/2026

Справа 557/40/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 року с-ще Гоща

Гощанський районний суд Рівненської області в складі:

судді Оленич Ю.В.,

секретар судового засідання Дацюк І.С.,

номер справи 557/40/26,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Гощанська селищна ради Рівненського району Рівненської області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Гоща в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , до Гощанської селищної ради Рівненського району Рівненської області про визнання права власності на спадкове майно та встановлення факту, що має юридичне значення,

ВСТАНОВИВ:

Зміст позовних вимог та позиції учасників справи

ОСОБА_2 , діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до Гощанської селищної ради Рівненського району Рівненської області про визнання права власності на спадкове майно та встановлення факту, що має юридичне значення, у якому просив встановити факт належності ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , рішення Синівської сільської ради народних депутатів від 07 травня 1996 року № 39; визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно, що складається із земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 0,26 га, кадастровий номер 5621287800:01:003:0061, та земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 0,34 га, кадастровий номер 5621287800:01:002:0208, передані ОСОБА_3 рішенням Синівської сільської ради народних депутатів № 39 від 07 травня 1996 року, згідно додатку - списку громадян, яким передано безкоштовно у приватну власність земельні ділянки.

Позов мотивований тим, що спадкодавцю ОСОБА_3 , який був батьком позивача та помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , рішенням Синівської сільської ради народних депутатів № 39 від 07 травня 1996 року було передано безкоштовно у приватну власність земельні ділянки - для ведення особистого підсобного господарства площею 0,60 га та 0,20 га для обслуговування житлових і господарських будівель, разом 0,80 га. Однак у списку громадян, яким передано і надано безкоштовно у приватну власність земельні ділянки, що є додатком до вказаного рішення, ім`я спадкодавця ОСОБА_3 вказане як « ОСОБА_4 », тобто наявна розбіжність у написанні по батькові спадкодавця, яка унеможливлює державну реєстрацію прав на нерухоме майно і рішенням державного реєстратора № 82045891 від 26 листопада 2025 року позивачу відмовлено у проведенні реєстраційних дій земельних ділянок, у зв`язку з чим виникає необхідність у встановленні факту належності ОСОБА_3 рішення сільської ради та визнання за ним права власності на спадкове майно у судовому порядку.

У позові представником також зазначено, що спадщину після смерті батька фактично прийняла матір позивача ОСОБА_5 , але юридично її не оформила, померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , станом на 26 червня 2025 року спадкоємцем є позивач ОСОБА_1 , відомості про інших спадкоємців відсутні.

У строк, установлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач відзив на позовну заяву не надав.

Представник позивача - адвокат Данилюк П.С. подав до суду клопотання про розгляд справи без участі позивача та його представника, позов підтримав.

Представник відповідача, будучи належним чином повідомленим про час, місце та дату розгляду справи, в судове засідання не з`явився.

Процесуальні дії у справі

14 січня 2026 року позовна заява була залишена без руху.

21 січня 2026 року відкрито провадження у справі.

05 лютого 2026 року задоволено клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

19 лютого, 09 квітня, 14 травня та 28 травня 2026 року задоволені клопотання представника позивача про витребування доказів.

30 червня 2026 року підготовче провадження по справі закрито та справу призначено до судового розгляду по суті.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , про що свідчать дані свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 .

Даними спадкової справи №54/2020 встановлено, що після смерті ОСОБА_3 із заявою про прийняття спадщини 13 березня 2020 року звернувся його син ОСОБА_6 , в інтересах якого заяву було подано ОСОБА_7 , та ОСОБА_6 13 березня 2020 року нотаріус видала свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частку житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 та на 1/2 частку права на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності у КСП ім. Мічуріна, розміром 1,91 га. Також спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняла його дружина ОСОБА_5 , яка постійно по день його смерті мешкала і була зареєстрована з ним у будинку АДРЕСА_2 , що стверджується даними довідки №1075 від 20 листопада 2012 року, виданої Синівською сільською радою.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5 , про що свідчать дані свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 .

Даними спадкової справи №656/2008 встановлено, що спадкова справа після смерті ОСОБА_5 заведена за заявою про прийняття спадщини її сина ОСОБА_1 від 07 жовтня 2008 року позивача по справі, його брат ОСОБА_8 цього ж числа відмовився від належної йому частки у спадщині, що залишилась після смерті матері ОСОБА_5 , на користь свого брата ОСОБА_1 . Позивачу 23 квітня 2009 року видано свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну частку (пай), яка перебуває у колективній власності у КСП ім. Мічуріна с. Синів.

Рішенням Гощанського районного суду Рівненської області від 18 грудня 2012 року задоволено заяву ОСОБА_1 про встановлення факту належності правовстановлюючого документу та встановлено, що свідоцтво про право особистої власності на домоволодіння, видане виконкомом Гощанської районної ради народних депутатів 21 лютого 1990 року на ім`я ОСОБА_4 , належить ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер брат позивача ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 29 січня 2024 року, після смерті якого відкрилася спадщина та заведена спадкова справа №22/2024. Спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_6 є його брат ОСОБА_1 , інші спадкоємці відсутні, що підтверджується інформацією приватного нотаріуса Рівненського районного нотаріального округу Самсонюка Ф.П. №174/01-16 від 09 червня 2026 року.

Також судом з архівного витягу від 07 травня 2024 року за №252/04-01 установлено, що рішенням народних депутатів Синівської сільської ради №39 від 07 травня 1996 року вирішено передати безкоштовно у приватну власність громадянам земельні ділянки у розмірі 28,91 га з них: для обслуговування житлових будинків та господарських будівель 9,82 га; для ведення особистих підсобних господарств 19,09 га. У списку громадян, яким передано і надано безкоштовно у приватну власність земельні ділянки, що є додатком до рішення №39 від 07 травня 1996 року, під номером 42 батька позивача зазначено як « ОСОБА_4 », якому передано безкоштовно у приватну власність земельні ділянки для ведення особистого підсобного господарства 0,60 га та для обслуговування житлових і господарських будівель 0,20 га, всього 0,80 га.

26 червня 2025 року ОСОБА_1 приватним нотаріусом Рівненського нотаріального округу Рівненської області Строкалем В.Д. запропоновано виготовити технічну документацію на земельні ділянки, площею 0,60 га, що розташовані на території Синівської сільської ради Рівненського району Рівненської області, які належали померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 на підставі архівного витягу з рішення №39 від 07 травня 1996 року, після смерті якого фактично прийняла спадщину, але юридично не оформила ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , для отримання витягу з Державного земельного кадастру та реєстрації права власності.

За даними витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-7100701462025 та № НВ-0501166482025 установлено, що до Державного земельного кадастру на підставі технічної документації від 09 вересня 2025 року проведено державну реєстрацію земельних ділянок: площею 0,2600 га, кадастровий номер 5621287800:01:003:0061, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства (дата державної реєстрації 09 жовтня 2025 року), площею 0,34 га, кадастровий номер 5621287800:01:002:0208, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства (дата державної реєстрації 10 жовтня 2025 року), які розташовані у с. Терентіїв, Рівненського району Рівненської області.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 5621287800:01:003:0061 становить 7449,08 грн, земельної ділянки з кадастровим номером 5621287800:01:002:0208 - 13547,31 грн, що стверджується даними витягів № НВ-9991505942025 та № НВ-5601164912025 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно №82045891 від 26 листопада 2025 року вирішено відмовити у проведенні реєстраційних дій позивачу, оскільки подані документи не відповідають вимогам, встановленим законом, а саме згідно з даними на архівному витягу рішення про передачу земельної ділянки у власність №252/04-01 від 04 квітня 2024 року власник - ОСОБА_4 . Однак згідно з інформацією з Витягу зі спадкового реєстру власник ОСОБА_3 .

16 січня 2026 року приватним нотаріусом Рівненського нотаріального округу Рівненської області Строкалем В.Д. позивачу ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтв на право на спадщину за законом на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства після смерті ОСОБА_5 , яка прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 , у зв`язку з тим, що відсутній правовстановлюючий документ щодо належності такого майна спадкодавцеві.

Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою (ст. 1216, 1220 ЦК України).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом, що визначено ст. 1217 ЦК України.

Відповідно до ч. 3, 5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).

Частиною першою статті 1273 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Зібрані по справі та досліджені у судовому засіданні докази свідчать про те, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , після смерті якого відкрилася спадщина. Спадщину після смерті останнього прийняв його син ОСОБА_6 та його дружина ОСОБА_5 , однак за життя не оформила її. Позивач ОСОБА_1 , як спадкоємець за законом, прийняв спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 матері ОСОБА_5 , оскільки подав заяву про прийняття спадщини нотаріусу у визначений законом строк, на частину якої отримав свідоцтво про право власності на спадкове майно. Брат позивача ОСОБА_6 від прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_5 відмовився на користь брата ОСОБА_1 , який в свою чергу є єдиним спадкоємцем після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6

ОСОБА_1 , звернувшись до суду, просить визнати за ним право власності на спадкове майно, що складається із земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 0,26 га, кадастровий номер 5621287800:01:003:0061, та земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 0,34 га, кадастровий номер 5621287800:01:002:0208, передані ОСОБА_3 рішенням Синівської сільської ради народних депутатів № 39 від 07 травня 1996 року, згідно додатку - списку громадян, яким передано безкоштовно у приватну власність земельні ділянки.

При цьому, звертаючись до суду з даним позовом, представник позивача посилався на те, що рішенням народних депутатів Синівської сільської ради №39 від 07 травня 1996 року батьку позивача передано безкоштовно у приватну власність земельні ділянки, у розмірі 0,80 га з них: для обслуговування житлових будинків та господарських будівель 0,20 га; для ведення особистого підсобного господарства 0,60 га.

Судом в ході дослідження доказів була встановлена розбіжність у написанні по батькові померлого ОСОБА_3 у списку громадян, яким передано і надано безкоштовно у приватну власність земельні ділянки, що є додатком до рішення Синівської сільської ради народних депутатів №39, в якому ім`я померлого прописане за №42 як « ОСОБА_4 ».

Отже, ОСОБА_3 розпочав процедуру приватизації земельної ділянки, але не встиг її завершити у зв`язку із смертю.

Також судом установлено, що на замовлення позивача розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення особистого селянського господарства кадастровий номер 5621287800:01:003:0061, площею 0,2600 га та № 5621287800:01:002:0208, площею 0,3400 га, які розташовані у с. Терентіїв, Рівненського району Рівненської області, і ОСОБА_1 21 листопада 2025 року відповідно до п. 66 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127), звернувся до державного реєстратора для державної реєстрації права власності, проте рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно №82045891 від 26 листопада 2025 року позивачу відмовлено у проведенні реєстраційних дій, оскільки подані документи не відповідають вимогам, встановленим законом, а саме згідно з даними на архівному витягу рішення про передачу земельної ділянки у власність №252/04-01 від 04 квітня 2024 року власник - ОСОБА_4 . Однак згідно з інформацією з Витягу зі спадкового реєстру власник ОСОБА_3 .

Відповідно до положень ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною першою статті 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають право власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, як передбачено п. 1 ч. 3 ст. 152 ЗК України.

ЗК України у редакції, чинній до 01 січня 2013 року, встановлював, що набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю чи укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження меж земельної ділянки із власниками чи користувачами суміжних земельних ділянок; одержання у встановленому порядку державного акта на землю; державна реєстрація права власності на земельну ділянку. Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до статті 1216 ЦК України не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія пункту 1 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України.

Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі ст. 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 350/67/15-ц.

Оскільки позивач є спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_5 , яка прийняла спадщину після смерті свого чоловіка ОСОБА_3 , але за життя її не оформила, то вважається, що позивач на підставі ст. 1216, 1218 ЦК України набув право на спадкування усіх прав та обов`язків, що належали ОСОБА_3 , спадщину після якого прийняла ОСОБА_5 .

Враховуючи, що ОСОБА_3 за життя розпочав процедуру приватизації земельних ділянок для ведення особистого підсобного господарства, а також для обслуговування житлових і господарських будівель, проте не завершив її, оскільки не отримав державного акту на право власності на земельні ділянки, суд вважає, що позивачу в порядку спадкування належить право на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не право власності на земельні ділянки, якого спадкодавець не набув за життя.

За наведеного суд приходить висновку, що у задоволенні вимоги позивача про визнання права власності на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 0,26 га, кадастровий номер 5621287800:01:003:0061, та площею 0,34 га, кадастровий номер 5621287800:01:002:0208, належить відмовити.

Не підлягає до задоволенню і вимога позивача про встановлення факту належності ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , рішення Синівської сільської ради народних депутатів від 07 травня 1996 року №39.

З аналізу приписів глави 6 ЦПК України, якою врегульовано питання встановлення фактів, що мають юридичне значення, вбачається, що судами встановлюються факти належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Наведене свідчить про те, що у разі коли установи, які видали правовстановлюючі документи, не можуть виправити допущені в них помилки, особи мають право звернутись до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа відповідно до зазначених вище положень. При розгляді цих справ суд установлює саме належність особі правовстановлюючого документа, в той час, як рішення сільської ради, факт належності якого померлому просить встановити позивач, не є правовстановчим документом, а лише створює юридичну підставу для реєстрації майна.

За рішенням Синівської сільської ради народних депутатів від 07 травня 1996 року №39 у громадян, яким було передано і надано у приватну власність земельні ділянки не виникло право власності, а лише виникла правова підстава для оформлення такого права. Отже, назване рішення саме по собі не є правовстановлюючим документом, а лише легітимізує наявне право власності, створює правову підставу для оформлення (державної реєстрації) речового права на майно в установленому законодавством порядку.

Розподіл судових витрат

Враховуючи вимоги ст. 141 ЦПК України та у зв`язку з відмовою в позові судові витрати позивача відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 263-265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , до Гощанської селищної ради Рівненського району Рівненської області про визнання права власності на спадкове майно та встановлення факту, що має юридичне значення - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

-позивач ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ;

-відповідач Гощанська селищна рада, місцезнаходження: 35400, Рівненська область, с-ще Гоща, вул. Незалежності, 72, ЄДРПОУ 04385416.

Повне судове рішення складено 24 серпня 2026 року.

Суддя Оленич Ю.В.