Постанова № 139171924, 24.08.2026, Хорольський районний суд Полтавської області

Справа № 548/1645/26

Провадження №3/548/376/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.08.2026 року м. Хорол

Суддя Хорольського районного суду Полтавської області Коновод О.В., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов від ВП №2 Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканки АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянки України, українки, працюючої головою ФГ "ФАВОРИТ АГРО ПЛЮС", особою з інвалідністю та депутатом не являється,

за ст.163-1 ч.2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

До Хорольського районного суду Полтавської області 30.06.2026 року надійшли матеріали справи за протоколом про адміністративне правопорушення: №5826 від 23.06.2026 року, відповідно до змісту якого в період з 4 кварталу 2019 по грудень 2025 ОСОБА_1 будучи головою ФГ "ФАВОРИТ АГРО ПЛЮС" допустила порушення порядку ведення податкового обліку, тим самим вчинила адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 163-1 ч.2 КУпАП.

В судове засідання ОСОБА_1 не з"явилася, з невідомих суду причин, хоча вчасно та належним чином була повідомлена про час та місце слухання справи, що не перешкоджає розгляду справи у відповідності до ст. 268 КУпАП.

Відповідно до ч. 1ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод (далі Конвенція), встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Ратифікуючи Конвенцію, Україна взяла на себе обов`язки гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.

За таких підстав, з урахуванням того, що ОСОБА_1 було відомо про дату судового засідання, однак правопорушник не з"явився для участі у судовому засіданні, суд прийшов до висновку про те, що його поведінка свідчить про бажання перешкодити своєчасному розгляду справи по суті та зловживання своїми правами.

Враховуючи вищевикладене, вважаючи причину неявки ОСОБА_1 не поважною, суд розглянув справу за його відсутністю на підставі наявних матеріалів.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики ЄСПЛ вбачається, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом та потребою з боку держави регулювання доступу до суду.

Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до наступного/

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 163-1 ч.2 КУпАП підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, Актом документальної планової виїзної перевірки податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи №7926/16-31-07-01-02/37137530 від 05.06.2026, поясненнями до Акту перевірки №7926/16-31-07-01-02/37137530 від 05.06.2026.

Дослідивши матеріали справи, суддя приходить до наступних висновків:

Відповідно до вимог п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП.

Відповідно до ч. 2.3 ст. 38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій - восьмій цієї статті. Адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених статтями 173-2 і 173-6 цього Кодексу, може бути накладено протягом шести місяців з дня вчинення відповідного правопорушення.

При цьому наведена норма не містить положень про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження про адміністративні правопорушення.

Крім того, логічне тлумачення абзацу першого статті 247 КУпАП дозволяє дійти висновку, що встановлення зазначених у цій статті юридичних фактів є єдиною необхідною підставою для припинення будь-яких дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності незалежно від встановлених будь-яких інших обставин, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення (стаття 280 КУпАП), у тому числі й вини особи у його вчиненні.

Таким чином, при вирішенні питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності, першочерговим є встановлення судом дотримання строку накладення адміністративного стягнення, за умови закінчення якого суд або уповноважений орган взагалі позбавлені можливості досліджувати та вирішувати питання про наявність в діях особи ознак адміністративного правопорушення.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Грабчук проти України» від 26 вересня 2006 року, у разі закриття провадження по справі з нереабілітуючих обставин, питання про доведеність вини особи не вирішується."

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 11 липня 2018 року (справа № 308/8763/15-а).

Причому аналіз даної статті вказує, що такі обставини, як: відсутність події і складу адміністративного правопорушення; вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони, - можливо встановити лише шляхом розгляду справи по суті, та перевірки фактичних обставин. Інші ж обставини, зазначені в ст. 247 КУпАП встановлюються незалежно від фактичних обставин справи, в залежності від зазначеної конкретної обставини. Наприклад: смерті особи - свідоцтвом про смерть; неосудність - психіатричним висновком; недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку - свідоцтвом про народження; строків притягнення особи до відповідальності - закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків передбачених статтею 38 цього Кодексу, тощо…

Наведена норма не містить положень про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження про адміністративні правопорушення. Таким чином, при вирішенні питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності, першочерговим є встановлення судом дотримання строку накладення адміністративного стягнення, за умови закінчення якого суд або уповноважений орган взагалі позбавлені можливості досліджувати та вирішувати питання про наявність в діях особи ознак адміністративного правопорушення.

При цьому, ст. 247 КУпАП, не надає право органу, що здійснює адміністративне провадження його закрити, а зобов`язує його це зробити.

Встановлення будь-якої обставини в рішенні суду після закінченням строків притягнення особи до адміністративної відповідальності, може порушити право особи на справедливий суд, оскільки таке рішення буде прийнято на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.

Згідно матеріалів адміністративної справи, адміністративне правопорушення ОСОБА_1 було вчинене в період з 4 кварталу 2019 по грудень 2025, за вказаних обставин, строки можливого притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності почали діяти саме з 4 кварталу 2019 по грудень 2025, та відповідно до вимог ч. 2 ст. 38 КУпАП закінчилися в березні 2026 року.

Враховуючи, що на час розгляду справи в суді закінчився передбачений ч. 2 ст. 38 КУпАП трьохмісячний термін з дня скоєння правопорушення, то адміністративне стягнення на особу не може бути накладене, а тому провадження по справі стосовно нього слід закрити у відповідності до п. 7 ст. 247 КУпАП.

На підставі викладеного та керуючись ст. 38, 44, 247, 277, 252 КУпАП, суддя-,

П О С Т А Н О В И В:

Визнати винною ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 163-1 КУпАП.

Провадження в справі відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про притягнення її до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 163-1 КУпАП закрити у зв`язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення.

Постанова може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду особою, щодо якої її винесено, потерпілим протягом десяти днів з дня її винесення, але оскарження постанови не зупиняє її виконання. Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги.

Суддя: О. В. Коновод