Рішення № 139171392, 15.05.2026, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/8330/18

Провадження №2/367/3071/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

15 травня 2026 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:

головуючого судді Карабаза Н.Ф.,

при секретарі Зайцевої А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою (уточнена) Товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті» до ОСОБА_1 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Виконавчий комітет Ірпінської міської ради Київської області про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті», Коцюбинської селищної ради про визнання недійсним рішення виконавчого органу селищної ради,

в с т а н о в и в :

До Ірпінського міського суду Київської області звернулося ТОВ «Аверс- Сіті» з позовною заявою до ОСОБА_1 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Виконавчий комітет Ірпінської міської ради Київської області про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в якій зазначає, що 22.09.2011 Виконавчим комітетом Коцюбинської селищної ради Київської області було прийнято рішення № 270 про оформлення та видачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті» свідоцтв на право власності на об`єкти нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , в тому числі щодо нежитлового приміщення , яке знаходиться з адресою: АДРЕСА_1 . Зокрема, вищевказане рішення було прийнято на підставі Сертифікату відповідності закінченого будівництвом об?єкта серія КС № 16411043016 від 16.09.2011. В свою чергу Сертифікат КС № 16411043016 виданого на підставі акту готовності об`єкту до експлуатації № 870 від 14.09.2011, відповідно до якого замовником об`єкта є ТОВ «Аверс-Сіті» та державного акту серія ЯИ № 270393 на право власності ТОВ «Аверс-Сіті» на земельну ділянку площею 4,3864, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . На підставі викладеного позивач констатує, що він є власником земельної ділянки та нерухомого майна, яке закінчено будівництвом та прийняте в експлуатацію у встановленому порядку. ТОВ «Аверс-Сіті» є власником нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , що також узгоджується зі ст. 876 ЦК України. Таким чином, з урахуванням того, що ТОВ «Аверс-Сіті» є замовником будівництва та власником земельної ділянки ст. 876 ЦК України визначає його власником нерухомого майна, що знаходиться на відведеній йому земельній ділянці. ТОВ «Аверс-Сіті» як власник земельної ділянки, як замовник будівництва на підставі правовстановлюючих документів, як замовник будівництва щодо якою прийнято рішення органу місцевого самоврядування про видачу свідоцтв є власником всіх квартир та нежитлових приміщень, які знаходяться в об`єкті нерухомого майна (це право є безумовним, випливає з норм чинного законодавства). Щодо незаконного відчуження спірного майна та порушення прав позивача. У зв`язку із введення в експлуатацію корпусу 1 житлового будинку .№ 26 та на підставі рішення Виконавчого комітету Коцюбинської селищної ради Київської області № 270 від 22.09.2011 ТОВ «Аверс-Сіті» набуло право на оформлення за собою права власності на житлові квартири та нежитлові приміщення, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , в тому числі і на нежитлове приміщення № 458. Проте 14.06.2012 в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна Головним слідчим управління МВС України на підставі постанови про заборону на відчуження № б/н від 14.06.2012 було накладено арешт на всі нежитлові приміщення в корпусі 1, що підтверджується постановою. 29.02.2016 постановою Генеральної прокуратури України від 17.02.2016 було припинено обтяження на нежитлове приміщення № 458. Даний факт підтверджується листом Генеральної прокуратури № 04/2/4-4089-11 від 24.02.2016. Таким чином, все вищевикладене дає підстави позивачу стверджувати, що нерухоме майно у вигляді нежитлового приміщення № 458 було зареєстровано в державному реєстрі, проте ТОВ «Аверс-Сіті» було позбавлено можливості зареєструвати речове право на нього у зв`язку з арештом. 03.03.2016 постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Башілова В.О. (далі - державний виконавець) про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження було знову накладено арешт на все майно ТОВ «Аверс-Сіті» на підставі чого останній не мав можливості здійснити реєстрацію речових прав на нежитлове приміщення. 27.04.2018 постановою Державного виконавця про закінчення виконавчого провадження було припинено чинність арешту ТОВ « Аверс-С`іті» та скасовано інші заходи примусового виконання рішення. 01.09.2017 року позивач дізнався про те, що 14.04.2017 року ОСОБА_1 зареєструвала за собою право власності на нежитлове приміщення, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 34796096 прийняте державним реєстратором Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області Журавською Оксаною Миколаївною. Проте, ТОВ «Аверс-Сіті не укладало акту приймання -передачі майнових прав до договору купівлі-продажу майнових прав № 11/В/13-н від 24.01.2011. Для гарантування державною об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно державні реєстратори зобов`язані вжити усіх можливих способів та заходів перевірки відповідності заявлених речових прав на нерухоме майно та достовірності документів на підставі яких таке право заявляється. Наявність в Єдиному реєстрі заборон запису про заборону відчуження майна є перешкодою для здійснення державним реєстратором реєстраційних дій до того часу, поки таке обтяження не буде зняте. ТОВ «Аверс-Сіті»» вважає, що для реєстрації права власності було подано документи не в повному обсязі, передбаченому законодавством, що є підставою для зупинення розгляду заяви ОСОБА_1 , зокрема державним реєстратором не було прийнято рішення про зупинення розгляду заяви, чи було порушено вимоги Закону України 1952-ІV та Порядку № 1127. З Реєстраційної справи вбачається, що ОСОБА_1 не було подано договору купівлі-продажу майнових прав, акту приймання передачі майнових прав за договором та технічного паспорту на приміщення, а також документу, який би підтверджував сплату грошових коштів за договором купівлі-продажу та документу, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину. З урахуванням обтяжень та заборон на вчинення державними реєстраторами будь -яких дій, що існували на спірне майно державний реєстратор не мав прав вчиняти дії щодо нерухомого майна та майнових прав ТОВ «Аверс-Сіті». Просить суд визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень ( з відкриттям розділу), індексний номер: 34796096 від 14.04.2017 12:51:08, прийняте державним реєстратором Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області Журавською Оксаною Миколаївно. Та судові витрати покласти на відповідача.

Представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Невмержицькою І.М. через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що вважає позов не підлягає задоволенню з наступних підстав. 28.08.2010 року між позивачем, в якості продавця, та відповідачем ОСОБА_1 , в якості покупця, укладено попередній договір, за умовами якого сторони зобов`язалися у майбутньому укласти договір купівлі-продажу нежилого приміщення № 13, загальною площею 78,75кв.м. у будинку АДРЕСА_1 власті. Ціна об`єкту за договором - 93 614,06 дев`яносто три тисячі шістсот чотирнадцять) гривень 06 копійок, що згідно курсу 792 (сімсот дев`яносто дві) гривні 50 копійок дорівнює 100,00 (сто) доларів США 00 центів Національного банку України станом на 07 квітня 2010 року є еквівалентом 11 812 (одинадцять тисяч вісімсот дванадцять) доларів США 50 центів (надалі - вартість Об`єкту продажу). Відповідач на виконання умов договору сплатила на користь позивача 99% від вартості об`єкту продажу: 23 169,48 грн. - 04.10.2010 року, 23 169,48 грн. 11.10.2010 року, 46 338,96 грн. - 15.11.2010 року, - всього сплачено 92677,92 грн. 24 .01.2011 року між сторонами укладено Акт анулювання (додаткову угоду) № ІІ/В/13-н, якою сторони розірвали попередній договір. 24.01.2011 року між позивачем, в якості продавця, та відповідачем ОСОБА_1 , в якості покупця, укладено договір купівлі-продажу майнових прав № ІІ/В/13-н, за змістом якого продавець продає, а покупець купує майнові права на об`єкт нерухомості у порядку та на умовах, визначених цим договором. Об`єктом нерухомості є складова та невід`ємна частина об`єкту капітального будівництва, яка виражена у вигляді нежилого приміщення № 13, загальною площею 78,75кв.м. у будинку АДРЕСА_1 . Договором визначено, що у випадку порушення продавцем умов (строку) договору, покупець має право вимагати від продавця виконання альтернативного зобов`язання, що полягає у зобов`язанні продавця передати у власність покупця майнові права (право власності) на інший об`єкт нерухомості, а саме: нежиле приміщення № 458, загальною площею 78,10кв.м. у будинку АДРЕСА_1 за умови введення об`єкту капітального будівництва (нежиле приміщення № 458, загальною площею 78,10кв.м. у будинку АДРЕСА_1 ) в експлуатацію (без здійснення покупцем будь-яких додаткових доплат продавцю та без будь-яких повернень грошових коштів продавцем покупцю). Таким чином, передача майнових прав на спірне приміщення від позивача відповідачу ОСОБА_1 є альтернативним зобов`язанням позивача згідно із умовами договору купівлі-продажу майнових прав від 24.01.2011 року № ІІ/В/13-н. 25.01.2011 року між сторонами укладено договір № ІІ/В/В-н Z про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до якого зараховані вимоги відповідача про повернення коштів згідно із актом анулювання попереднього договору та вимоги позивача про оплату вартості майнових прав за договором купівлі-продажу майнових прав на суму 92 677,92 грн. 25.01.2011 року позивач надав відповідачу довідку, за змістом якої у відповідача ОСОБА_1 відсутня заборгованість за договорами купівлі-продажу майнових прав, у тому числі за договором від 24.01.2011 року № ІІ/В/13-н та позивач немає до відповідача вимог майнового грошового характеру за вищевказаним договором купівлі-продажу майнових прав. Після введення будинку АДРЕСА_1 в експлуатацію, згідно із актом від 14.09.2011 року, на який посилається позивач, 16.09.2011 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 підписано акт приймання-передачі майнових прав до договору № ІІ/В/13-н купівлі-продажу майнових прав від 24.02.2011 року, за змістом якого сторони, за взаємною згодою, погодили виконати альтернативне зобов`язання, визначене п. 7.2. Договору № ІІ/В/13-н купівлі-продажу майнових прав від 24.02.2011 року і на виконання умов зазначеного договору, продавець передав, а покупець прийняв у власність майнові права на об`єкт нерухомості складова та невід`ємна частина об`єкту капітального будівництва, яка виражена у вигляді нежилого приміщення № 458, загальною площею 78,10 кв.м. у будинку АДРЕСА_1 . За даним актом продавець передає, а покупець приймає у власність об`єкт складова та невід`ємна частина об`єкту капітального будівництва, яка виражена у вигляді зазначеного вище приміщення. Крім того, 22.09.2011 року позивач надав відповідачу ОСОБА_1 довідку, відповідно до якої відповідач дійсно є учасником інвестування будівництва багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (зокрема нежилого приміщення № 458) та в повному обсязі виконала свої інвестиційні зобов`язання. Враховуючи вказане вище вважає доведеними факти укладання між сторонами договору купівлі-продажу майнових прав, підписання акту прийому-передачі майнових прав на спірне приміщення, а також факт видачі позивачем довідки від 22.09.2011 року. Державна реєстрація права власності на спірне майно проведена на підставі технічного паспорта від 03.04.2017 року, виданого ТОВ «Закон», довідки ТОВ «Аверс-Сіті» від 25.01.2011 року, довідки ТОВ «Аверс-Сіті» від 22.09.2011 року, акту приймання-передачі майнових прав від 16.09.2011 року та договору купівлі-продажу майнових прав від 24.01.2011 року № ІІ/В/І3-н. При цьому, зміст довідок позивача 25.01.2011 року, від 22.09.2011 року, а також акту приймання-передачі майнових прав свідчить про те, що відповідачем повністю виконані інвестиційні зобов`язання, передбачені умовами договору купівлі-продажу майнових прав від 24.01.2011 року № ІІ/В/13-н. Відповідачем, з метою державної реєстрації права власності за спірне майно було подано повний обсяг документів, передбачених Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року №1127, у зв`язку із чим у державного реєстратора були відсутні будь-які підстави для прийняття рішення про зупинення державної реєстрації або рішення про відмову у державній реєстрації права власності на спірне майно. Доводи позовної заяви про те, що рішення про державну реєстрацію речових прав не могло бути прийняте у зв`язку із перебуванням спірного майна під обтяженням також підлягають відхиленню з наступних підстав. Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 03.03.2016 року накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику - Товариству з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті». Проте, ще 14.09.2011 року ТОВ «Аверс-Сіті» передав ОСОБА_1 майнові права на спірне нерухоме майно. Тому станом на 14.09.2011 року право власності на позивача на майнові права на спірне приміщення буде припинене шляхом передачі права власності відповідачу. За таких обставин, постанова державного виконавця про арешт майна від 03.03.2016 року не розповсюджувалася та не могла розповсюджуватися на спірне приміщення, оскільки позивач не був власником такої речі (приміщення) чи майнових прав на річ. Станом на 10.04.2017 року було погашено запис про обтяження спірного майна, зареєстрованого на підставі постанови ГСУ МВС України від 14.06.2012 року, а відомості про будь-які інші обтяження в період з 10.04.2017 року по 01.09.2017 року не вносилися до Державного реєстру речових прав. Таким чином, доводи позивача про протиправність оспорюваного рішення про державну реєстрацію у зв`язку із обтяженням спірного майна, не знайшли свого ствердження та не відповідають змісту норм матеріального права, оскільки на момент арешту майна позивача, останній не мав буд-яких прав на спірне майно, а відомості державного реєстру речових прав не містили жодних обтяжень спірного майна, у зв`язку із чим у державного реєстратора були відсутні підстави для відмови у державній реєстрації права власності відповідача на спірне майно. Вважає, що вимоги позовної заяви ґрунтуються на недостовірних доказах, не відповідають положенням норм матеріального права та договірним пов`язанням сторін, права та законні інтереси позивача будь-яким чином не порушуються, відповідач у свою чергу довів факт набуття майнових прав на спірне майно та наявність достатнього обсягу підстав та документів, необхідних для державної реєстрації права власності на спірне майно, у зв`язку із чим у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті» просить відмовити в повному обсязі.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 30 червня 2025 року прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «Аверс-Сіті», Коцюбинської селищної ради про визнання недійсним рішення виконавчого органу селищної ради до спільного розгляду з первісним позовом (уточненою позовною заявою) Товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті» до ОСОБА_1 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Виконавчий комітет Ірпінської міської ради Київської області про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та об`єднати в одне провадження.

Зустрічну позовну заяву до ТОВ «Аверс-Сіті», Коцюбинської селищної ради про визнання недійсним рішення виконавчого органу селищної ради, ОСОБА_1 , мотивує тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті» обґрунтовує вимоги первісного позову на підставі рішення Виконавчого комітету Коцюбинської селищної ради «Про оформлення та видачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті» свідоцтв на право власності на об`єкти нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 », яким, зокрема вирішено: пункт 1: присвоїти поштову адресу закінченому будівництвом об`єкта 1 черги будівництва III та IV спусковий комплекс введення в експлуатацію житлового будинку АДРЕСА_1 : АДРЕСА_1 ; пункт 3: доручити КП КОР «Ірпінське бюро технічної інвентаризації» оформити та видати свідоцтва про право власності товариству з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті» на нежитлові приміщення закінченого будівництвом об`єкта (черги, окремого пускового комплексу) «Будівництва багатоповерхових житлових будинків з об`єктами соціально-побутового призначення та багатоповерховим паркінґом, 1 черги будівництва: III та IV спусковий комплекс» введеним в експлуатацію житлового будинку АДРЕСА_1 : АДРЕСА_1 ». Спірне нежитлове приміщення включене до переліку нежитлових приміщень, на які Виконавчим комітетом Коцюбинської селищної ради доручено видати свідоцтва про право власності. Компетенція сільських, селищних, міських рад обмежена повноваженнями та правами, зазначеним у статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування». Положення статті 26 Закону не надають права органам місцевого самоврядування (радам) вирішувати питання про оформлення або відмову в оформленні свідоцтв про право власності на майно чи права доручати вчинення відповідних дій підконтрольним підприємствам комунальної форми власності. Підстави та порядок видачі свідоцтв про право власності на нерухоме майно, у тому числі новостворене, на час виникнення спірних правовідносин встановлені у Законі України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно. Згідно із п. 6) ч. 2 ст. 9 та п. 5) ч. 1 ст. 15 Закону видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно здійснюється державним реєстратором. Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора, пов`язану з проведенням державної реєстрації прав, забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом. Коцюбинська селищна рада в особі виконавчого комітету при прийнятті оскаржуваного рішення перевищила власну компетенцію - фактично вийшла за межі цивільної дієздатності у сфері оформлення та реєстрації речових прав, а також діяла всупереч прямій забороні втручання у діяльність державного реєстратора. Просить суд визнати недійсним пункт 3 рішення Виконавчого комітету Коцюбинської селищної ради від 22.09.2011 року № 270 в частині доручення КП КОР «Ірпінське бюро технічної інвентаризації» оформити та видати свідоцтво про право власності товариству з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті» на нежитлове приміщення № 458 закінченого будівництвом об`єкта (черги, окремого пускового комплексу) «Будівництва багатоповерхових житлових будинків з об`єктами соціально-побутового призначення та багатоповерховим паркінґом, 1 черги будівництва: III та IV спусковий комплекс» введеним в експлуатацію житлового будинку АДРЕСА_1 : АДРЕСА_1 ».

Відповідачем за зустрічним позовом Коцюбинською селищною радою Бучанського району Київської області через канцелярію суду подано заяву про визнання позовних вимог за зустрічним позовом, в якій зазначено, що обставини справи були приховані від Коцюбинської селищної ради позивачем за первісним позовом - Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕРС-СІТІ», а саме селищна рада не була повідомлена про те, що будинок будувався за рахунок коштів інвесторів, у тому числі позивача за зустрічним позовом. Таким чином селищна рада не знала та не могла знати про перелічені в зустрічній позовній заяві укладені договори та документи: Попередній договір від 28.09.2010, акт анулювання від 24.01.2011 № ІІ/В/13-н (угода про припинення дії) Попереднього договору від 28.09.2010, Договір купівлі-продажу майнових прав № ІІ/В/13-В від 24.01.2011, договір від 25.01.2011 № ІІ/В/І3-н Z про зарахування зустрічних однорідних вимог, акт від 16.09.2011 приймання-передачі майнових прав до Договору купівлі-продажу майнових прав № ІІ/В/13-н від 24.01.2011, у зв`язку із чим спірне майно - нежитлове приміщення № 458 закінченого будівництвом об`єкта (черги, окремого пускового комплексу) «Будівництва багатоповерхових житлових будинків з об`єктами соціально-побутового призначення та багатоповерховим паркінґом, 1 черги будівництва: III та IV спусковий комплекс» введеним в експлуатацію житлового будинку АДРЕСА_1 помилково включено до оспорюваного пункту 3 рішення Виконавчого комітету Коцюбинської селищної ради від 22.09.2011 року № 270, внаслідок надання неповної інформації ТОВ «АВЕРС-СІТІ». У разі коли державна реєстрація прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно проводиться за інвестором у результаті його участі у фонді фінансування будівництва, документом, що підтверджує набуття у власність закріпленого за інвестором об`єкта інвестування, є отримана від управителя такого фонду довідка про право довірителя на набуття у власність об`єкта інвестування. Зважаючи на зазначені вище обставини та враховуючи, що подані позивачем за зустрічним позовом документи не визнані в судовому порядку недійсними, Коцюбинська селищна рада Бучанського району Київської області заявляє про визнання зустрічного позову ОСОБА_1 до ТОВ «АВЕРС-СІТІ», Коцюбинської селищної ради про визнання недійсним пункту 3 рішення Виконавчого комітету Коцюбинської селищної ради від 22.09.2011 року № 270 в частині доручення КП КОР «Ірпінське бюро технічної інвентаризації» оформити та видати свідоцтво про право власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті» на нежиле приміщення № 458 закінченого будівництвом об`єкта (черги, окремого пускового комплексу) «Будівництва багатоповерхових житлових будинків з об`єктами соціально-побутового призначення та багатоповерховим паркінґом, 1 черги будівництва III та IV спусковий комплекс» введеним в експлуатацію житлового будинку АДРЕСА_1 .

Представник позивача за первісним позовом ТОВ «Аверс-Сіті» - адвокат Васюк М.М. через канцелярію суду подав додаткові пояснення по справі, в яких викладає практику Верховного суду. Крім того, зазначає, що Верховним Судом у справі № 43/83 було враховано позицію Верховного Суду України викладену в постанові від 27.05.2015 № 6-159цс15, про те, що аналіз положень статті 331 Цивільного кодексу України у системному зв`язку з нормами статей 177-179, 182 Цивільного кодексу України, частини 3 статті 3 Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» дає підстави для висновку про те, що право власності на новостворене нерухоме майно як об`єкт цивільних прав виникає з моменту його державної реєстрації. Таким чином, з урахуванням того, що ТОВ «Аверс-Сіті» є замовником будівництва та власником земельної ділянки, ст. 876 ЦК України визначає його як власника нерухомого майна, що знаходиться на відведеній йому земельній ділянці. Тому з огляду на вищевикладену позицію Верховного Суду, ТОВ «Аверс-Сіті» як власник земельної ділянки, як замовник будівництва на підставі правовстановлюючих документів, як замовник будівництва щодо якого прийнято рішення органу місцевого самоврядування про видачу свідоцтв, є власником всіх квартир, які знаходяться в об`єкті нерухомого майна (це право є безумовним, випливає з норм чинного законодавства). ОСОБА_1 звернулась з позовною заявою про визнання протиправним рішення державного реєстратора та рішення виконавчого комітету Коцюбинської селищної ради. На думку ТОВ «Аверс-Сіті» позивачем було обрано неналежний спосіб захисту саме як інвестора. Крім того, ОСОБА_1 звернулася з пропуском строку позовної давності. Викладає свою позицію щодо визнання свідоцтва про право власності та зазначає практику Верховного суду з цього приводу, зазначає що саме по собі рішення виконавчого комітету Коцюбинської селищної ради Київської області є законне та не порушує прав позивача, адже по своїй суті виходячи з положень Тимчасового положення - орган місцевого самоврядування тільки формував пакет документів для реєстрації. Отже, рішення виконавчого комітету Коцюбинської селищної ради Київської області № 270 від 22.09.2011 є дійсним, а свідоцтво про право власності не є правочином, на підставі якого право власності на об`єкт нерухомості виникає, змінюється або припиняється, а тому вимога ОСОБА_1 щодо припинення права власності за ТОВ «Аверс-Сіті» на приміщення, що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Ірпінь, смт. Коцюбинське, вул. Пономарьова, буд. 26, корп. 1 є незаконною неаргументованою та безпідставною. Щодо неналежного відповідача у даній справі зазначає, що спір у даній справі виник між ОСОБА_1 та Відділом державної реєстрації Виконавчого комітету Ірпінської міської ради, а Відділ є неналежним відповідачем. Просить суд зустрічний позов ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Учасники розгляду в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник позивача за первісним позовом ТОВ «Аверс-Сіті» - адвокат Васюк М.М. через канцелярію суду подав заяву щодо проведення розгляду без участі представника ТОВ «Аверс-Сіті» Зустрічну позовну заяву просив залишити без задоволення враховуючи додаткові пояснення.

Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_1 (за первісним позовом): Виконавчий комітет Ірпінської міської ради Київської області в матеріалах справи міститься клопотання про розгляд справи за відсутності сторони, в якій просить суд розглянути справу за відсутності представника Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області за доказами, наявними у матеріалах справи.

Від представника відповідача за первісним позовом ОСОБА_1 - адвоката Невмержицької І.М. в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи без участі, в якій просить суд розглянути справу без участі ОСОБА_1 та її представника. У задоволенні первісного позову просить суд відмовити, а зустрічну позовну заяву задовольнити.

Представник відповідача по зустрічній позовній заяві Коцюбинської селищної ради через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи без участі, просить розглядати справу без участі представника та ухвалити рішення відповідно до чинного законодавств.

Заяв, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 16 ЦК України та ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до ч 2 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Судом встановлено, що згідно інформаційної довідки з Державного Реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта майна від 01.09.2017 № 96119266 нежитлове приміщення, об`єкт житлової нерухомості (реєстраційний номер:1227183932109), загальною площею 78,1кв.м., за адресою: АДРЕСА_5 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .

Згідно даних розділу Актуальна інформація про право власності: номер запису про право власності: 20019494; дата, час державної реєстрації: 10.04.2017 11:53:03; державний реєстратор: Журавська Оксана Миколаївна, Виконавчий комітет Ірпінської міської ради, Київська обл.; підстава виникнення права власності: технічний паспорт, серія та номер: б/н, виданий 03.04.2017, видавник: ТОВ "Закон"; довідка, серія та номер: б/н, виданий 25.01.2011, видавник: ТОВ "Аверс-Сіті"; довідка, серія та номер: б/н, виданий 22.09.2011, видавник: ТОВ "Аверс-Сіті"; акт приймання-передачі майнових прав, серія та номер: б/н, виданий 16.09.2011, видавник: ТОВ "Аверс-Сіті", ОСОБА_1 ; договір купівлі-продажу майнових прав, серія та номер: ІІ/В/13-н, виданий 24.01.2011, видавник: ТОВ "Аверс-Сіті", ОСОБА_1 .

Згідно даних розділу Відомості з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна. Інформація про деталізацію вбачається, що відносно зазначено вище об`єкта нерухомості міститься інформація про обтяження, а саме: тип обтяження: арешт нерухомого майна; реєстраційний номер обтяження: 12621355; зареєстровано: 14.06.2012 17:06:36 за № 12621355 реєстратором: Державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, 04053, м. Київ, вул, Артема, буд. 73, (044) 206-71-48, 206-71-49; підстава обтяження: постанова про заборону на відчуження, б/н, 14.06.2012, ГСУ МВС України, заступник начальника управління Мамка Г.М.; об`єкт обтяження: нежиле приміщення, адреса: Київська обл,, м. Ірпінь, смт. Коцюбинське, вулиця Пономарьова, будинок 26, корпус 1, приміщення 458; обтяжувач: Головне слідче управління МВС України, Код: 00032684, м. Київ, вул. Богомольця, буд. 10, к. 631, заступник начальника управління Мамка Г.М.; заявник: ГСУ МВС України, заступник начальника управління Мамка Г.М., 01024, м.Київ, вул. Богомольця, буд. 10, корп. 2, к, 631. Запис про обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна погашено 10.04.2017 15:37:56 на підставі рішення № 34708248.

Представник ТОВ «Аверс-Сіті» -адвокат Васюк М.М. зазначає, що 27.05.2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті» отримало державний акт Серія ЯИ № 270393 на земельну ділянку площею 4,3864 га з кадастровим номером: 3210946200:01:034:0081, при цьому додає копію державного акту, яка не є якісною та частково не читабельною.

Право власності на земельну ділянку площею 4,3864 га з кадастровим номером: 3210946200:01:034:0081, цільове призначення: для розміщення житлового та соціального комплексу, адреса: АДРЕСА_1 за ТОВ «Аверс-Сіті» знайшло підтвердження і у поданому витязі з державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 78210700 від 16.01.2017, додана копія якого не є якісною та частково не читабельною.

Представник ТОВ «Аверс-Сіті» -адвокат Васюк М.М. стверджує, що 19.01.2011 року ТОВ «Аверс-Сіті» отримав дозвіл ДАБІ № 15/11 на виконання будівельних робіт з об?єктами соціально-побутового призначення та багатоповерховим паркінгом по АДРЕСА_1 , при цьому додає копію дозволу на виконання будівельних робіт Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області, яка не є якісною та частково не читабельною.

16.09.2011 року житловий будинок АДРЕСА_1 був введений в експлуатацію. Даний факт підтверджується Сертифікатом відповідності КС № 16411043016, який засвідчує відповідність закінченого будівництва багатоповерхового житлового будинку з об?єктами соціально-побутового призначення та багатоповерхового паркінгу, також додано копію акту готовності об`єкта до експлуатації № 870 від 14 вересня 2011 року.

Твердження позивача щодо права власності на земельну ділянку площею 4,3864 га з кадастровим номером: 3210946200:01:034:0081, за адресою: АДРЕСА_1 , на якій було здійснено будівництво багатоповерхового житлового будинку з об?єктами соціально-побутового призначення та багатоповерхового паркінгу ОСОБА_1 не оспорюються та не спростовуються.

Згідно рішення Виконавчого комітету Коцюбинської селищної ради Київської області № 270 від 22.09.2011 року розглянувши звернення Генерального директора ТОВ "Аверс-Сіті" Мансурова А.О., представлені статутні документи товариства, матеріали технічної інвентаризації, дозвіл на виконання будівельних робіт № 15/11 від 19.01.2011 року, акт готовності об`єкта до експлуатації № 870 від 14.09.2011 року, державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯИ № 270393 від 31.05.2010 року, зведений комплексний висновок №130 А ДП "ЦС Укрінвестекспсртизи" по проекту будівництва багатоповерхових житлових будинків з об`єктами соціально-побутового призначення та багатоповерховим паркінгом по АДРЕСА_1 від 25.07.2006 року, сертифікат відповідності серія КС № 16411043016 щодо відповідності закінченого будівництвом об`єкта (черги, окремого пускового комплексу) "Будівництво багатоповерхових житлових будинків з об`єктами соціально-побутового призначення та багатоповерховим паркінгом, 1 черги будівництва: III та IV пусковий комплекс, введення в експлуатацію житлового будинку АДРЕСА_1 " проектній документації та підтвердження його готовності до експлуатації, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 461 від 13.04.2011 р. про «Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів», Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Наказу Міністерства Юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 р. «Про затвердження Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно», керуючись Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», виконавчий комітет Коцюбинської селищної ради Київської області було вирішено: 1. Присвоїти поштову адресу закінченому будівництвом об`єкта 1 черги будівництва ІІІ та IV пусковий комплекс, введення в експлуатацію житлового будинку АДРЕСА_1 . 2. Доручити КП КОР "Ірпінське бюро технічної інвентаризації" оформили та видати свідоцтва про право власності товариству з обмеженою відповідальністю "Аверс-Сіті" на квартири закінченого будівництвом об`єкта (черги, окремого пускового комплексу) «Будівництво багатоповерхових житлових будинків з об`єктами соціально-побутового призначення та багатоповерховим паркінгом, 1 черги будівництва: ІІІ та IV пусковий комплекс", введеним в експлуатацію житлового будинку АДРЕСА_1 , (рішення містить перелік квартир із вказаними загальними та житловими площами). 3. Доручити КП КОР "Ірпінське бюро технічної інвентаризації" оформити та видати свідоцтва про право власності товариству з обмеженою відповідальністю "Аверс-Сіті" на нежитлові приміщення закінченого будівництвом об`єкта (черги, окремого пускового комплексу) "Будівництво багатоповерхових житлових будинків з об`єктами соціально-побутового призначення та багатоповерховим паркінгом, 1 черги будівництва, ІІІ та IV пусковий комплекс", введеним в експлуатацію житлового будинку АДРЕСА_1 , (рішення містить перелік нежитлового приміщення із вказаними загальними площами, в тому числі і нежитлове приміщення № 458, загальною площею78,10кв.м.).

З копії довідки від 28 березня 2018 року № 1/28-03 ТОВ «Аверс-Сіті», підписаної генеральним директором Стасюк Д.М. вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті» повідомляє про те, що не підписував акт приймання-передачі майнових прав до договору купівлі-продажу майнових прав № ІІ/В/13-н від 24.01.2011 року. Крім того, повідомляє про те, що жодним іншим чином майнові права за договором купівлі-продажу майнових прав № ІІ/В/13-н від 24.01.2011 року не передавало. Довідка не містить інформації з якою метою вона видана, та кому чи на чий запит вона видавалася.

Також позивачем додано до позову копії заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (заповнений бланк) та рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 4411258 від 26 липня 2013 року, з якого вбачається, що державний реєстратор прав на нерухоме майно Гордейчук Валерій Петрович, реєстраційна служба Ірпінського міського управління юстиції Київської області розглянувши заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняту 10.07.2013 18:20:49 за реєстраційним номером 1938213, яку подав Українець Микола Іванович, що діє на підставі довіреності виданої Товариство з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті", для проведення державної реєстрації права власності та документи, подані для проведення державної реєстрації прав, та встановив заяву про державну реєстрацію прав, пов`язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна. Керуючись Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та вимогами Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 № 703 відмовив у державній реєстрації права власності форма власності: приватна на нежитлове приміщення з реєстраційним номером __, що розташований АДРЕСА_5 , кадастровий номер земельної ділянки:___, за суб`єктом: Товариство з обмеженою відповідальністю "Аверс-Сіті", податковий номер 33939099. Рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути оскаржено відповідно до законодавства.

Згідно поданої копії попереднього договору укладеного 28.09.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті», в особі директора ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) вбачається, що за умовами договору сторони зобов`язалися у строк до першого липня 2011 року укласти Договір купівлі-продажу нежилого приміщення № 13, загальною площею 78,75кв.м. у будинку АДРЕСА_1 (п.1.2, п.1.3. попереднього договору).

Відповідно до п. 2.1. попереднього договору покупець стверджує, що він згоден купити, а продавець стверджує, що він згоден продати зазначений Об`єкт продажу за ціною 93 614,06 дев`яносто три тисячі шістсот чотирнадцять) гривень 06 копійок, що згідно курсу 792 (сімсот дев`яносто дві) гривні 50 копійок дорівнює 100,00 (сто) доларів США 00 центів Національного банку України станом на 07 квітня 2010 року є еквівалентом 11 812 (одинадцять тисяч вісімсот дванадцять) доларів США 50 центів (надалі - вартість Об`єкту продажу).

Також в попередньому договорі передбачено умови та графік оплати.

ОСОБА_1 здійснила оплату ТОВ «Аверс-Сіті» згідно попереднього договору від 28.09.2010 року за нежитлове приміщення оф. № 13 заг. пл. 78,75 буд. 26-В секц. №1 вул. Пономарьова, смт. Коцюбинське, Київська обл., - в загальному розмірі 92 677,92 грн. (дев`яносто дві тисячі шістсот сімдесят сім гривень 92 копійки ), даний факт підтверджено копіями квитанцій: від 04.10.2010 року № ПН 273: на суму 23169,48грн., від 11.10.2010 року № ПН 196 на суму 23169,48грн., від 15.11.2010 року № ПН 348 на суму 46338,96гн..

Згідно акту анулювання № ІІ/В/13-ц (угода про припинення дії) попереднього договору від 28.09.2010р. від 24 січня 2011р. , підписаного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті», в особі директора ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вбачається, що сторони за взаємною згодою, припиняють дію попереднього договору від 28.09.2010р., який укладений між сторонами, за яким ТОВ «Аверс-Сіті» бажало продати, а ОСОБА_1 бажала набути у власність нежиле приміщення № 13, загальною площею 78,75кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , а також припиняють виконання всіх зобов`язань за попереднім договором з моменту підписання сторонами даного акту анулювання. ТОВ «Аверс-Сіті стверджує, а ОСОБА_1 підтверджує, що грошові кошти в розмірі 92677,9грн. ( в т.ч. ПДВ) , які були сплачені ОСОБА_1 на користь ТОВ «Аверс-Сіті» на виконання умов попереднього договору підлягають поверненню ТОВ «Аверс-Сіті» ОСОБА_1 в строк до 25.01.2011 р.

24.01.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті», в особі директора ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу майнових прав №ІІ/В/13-н, за змістом якого (пункт 2.1.) продавець продає, а покупець купує майнові права на об`єкт нерухомості у порядку та умовах, визначених цим Договором.

Пунктом 1.1. договору встановлено, що об`єктом капітального будівництва є житловий комплекс «Багатоповерхові житлові будинки з об`єктами соціально-побутового призначення та багатоповерховим паркінґом по АДРЕСА_1 ».

Відповідно до пункту 1.3. договору об`єкт нерухомості - це складова та невід`ємна частина: об`єкту капітального будівництва, яка виражена у вигляді нежилого приміщення АДРЕСА_7 .

Відповідно до п. 2.3. договору термін введення в експлуатацію відповідної частини об`єкту капітального будівництва - будівлі, корпусу, секції будівлі, секції корпусу та таке інше), складовою та невід`ємною частиною якої є об`єкт нерухомості - І квартал 2014 року.

Відповідно до п. 4.1. договору вартість майнових прав на об`єкт нерухомості за 1кв.м. складає 1176,86грн., в т.ч. ПДВ.

Відповідно до п. 4.2. договору вартість майнових прав на об`єкт нерухомості розміром 78,75кв.м.., що передаються продавцем покупцеві за даним договором, складає 92677,92 грн. в тому числі ПДВ. Дана сума є остаточною і може бути змінена лише в випадках, передбачених договором або законодавством України. В разі зміни загальної площі об`єкту нерухомості, що зазначена в цьому договорі та яка буде вказана в технічному паспорті об`єкту нерухомості, сторони не зобов`язані сплачувати одна одній різницю між площею (майнових прав об`єкту нерухомості), сплаченою за цим договором та площею, що буде зазначена в технічному паспорті об`єкту нерухомості.

Відповідно до п.4.3. договору покупець здійснює розрахунок за даним договором в наступному порядку та в такі строки: 92 677,92 грн., в термін до 25.01.2011 року.

Відповідно до п.4.4. договору після оплати покупцем вартості майнових прав продавець видає покупцю довідку про повну оплату вартості майнових прав згідно цього договору.

Згідно із пунктом 7.2. договору у випадку порушення продавцем у мов (строку) п. 2.3. цього договору, покупець має право вимагати від продавця виконання альтернативного зобов`язання, що полягає у зобов`язанні продавця передати у власність покупця майнові права (право власності) на перший об`єкт нерухомості, а саме: нежиле приміщення № 458, загальною площею 78,10кв.м. у будинку АДРЕСА_1 за умови введення об`єкту капітального будівництва (нежиле приміщення № 458, загальною площею 78,10кв.м. у будинку АДРЕСА_1 ) в експлуатацію (без здійснення покупцем будь-яких додаткових доплат продавцю та без будь-яких повернень грошових коштів продавцем покупцю).

Згідно із пунктом 7.3. договору покупець має право вимагати від продавця виконання альтернативного зобов`язання визначеного п. 7.2. цього договору, лише у випадку належного виконання своїх зобов`язань визначених п.4.3. цього договору.

25.01.2011 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті», в особі директора Бур`яна О.М. укладено договір № ІІ/В/13-н Z про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до якого зараховані вимоги відповідача про повернення коштів згідно із актом анулювання Попереднього договору та вимоги позивача про оплату вартості майнових прав за Договором купівлі-продажу майнових прав на суму 92 677,92 грн.

Згідно довідки директора ТОВ «Аверс-Сіті» Бур`яна О.М. від 25.01.2011 року наданій ОСОБА_1 вбачається, що у ОСОБА_1 відсутня заборгованість за Договорами купівлі-продажу майнових прав №№ ІІ/Б/227, ІІ/Б/132, ІІ/В/17-н, ІІ/В/16-н, ІІ/В/13-н, ІІ/В-12-н від 24.01.2011р. (за квартири АДРЕСА_8 , АДРЕСА_1 , та за нежилі приміщення №№ АДРЕСА_1 ). ТОВ «Аверс-Сіті» вимог майнового (грошового) характеру до ОСОБА_1 за вищезазначеним договором купівлі - продажу майнових прав не має.

Згідно довідки Генерального директора ТОВ «Аверс-Сіті» Мансурова А.О. від 22 вересня 2011 р. наданій ОСОБА_1 вбачається, що ОСОБА_1 дійсно є учасником інвестування будівництва багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , (зокрема, нежилого приміщення № 458) та в повному обсязі виконала свої інвестиційні зобов`язання.

Згідно акту приймання-передачі майнових прав до договору №ІІ/В/13-н купівлі-продажу майнових прав від 24.01.2011 року, від 16 вересня 2011 р. вбачається, що сторони, за взаємною згодою, погодили виконати альтернативне зобов`язання, визначене п. 7.2. договору №ІІ/В/13-н купівлі-продажу майнових прав від 24.01.2011 року і на виконання умов зазначеного договору, продавець передав, а покупець прийняв у власність майнові права на об`єкт нерухомості складова та невід`ємна частина об`єкту капітального будівництва, яка виражена у вигляді нежилого приміщення № 458, у будинку АДРЕСА_1 . Слід також розуміти, що за даним актом продавець передає, а покупець приймає у власність об`єкт складова та невід`ємна частина об`єкту капітального будівництва, яка виражена у вигляді зазначеного вище приміщення. Акт містить підписи та реквізити сторін продавець: Товариство з обмежено відповідальністю «Аверс-Сіті» фінансовий директор Підгорний О.В. та представник ОСОБА_3 та покупець: ОСОБА_1 .

На ухвалу суду від 13.06.2019 року щодо витребування доказів Виконавчим комітетом Ірпінської міської ради Київської області надано належним чином засвідчені копії з електронної реєстраційної справи № 1227183932109 по нежитловому приміщенню № 458, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , документи якої містяться в Державному реєстрі прав, завірені відповідно до Порядку формування та зберігання реєстраційних справ, що містить в собі: Інформацію з ДРРП № 85120257 від 14.04.2017 року, Інформацію з ДРРП № 85120589 від 14.04.2017, державний акт на право власності на земельну ділянку 021186600018 від 01.06.10, договір купівлі-продажу майнових прав № ІІ/В/13-н від 24.01.2011 року, довідку № б/н від 25.01.2011, договір про зарахування зустрічних однорідних вимог № ІІ/В/13-н Z від 25.01.2011, сертифікат КС 16411043016 від 16.09.2011, акт приймання-передачі № б/н від 16.09.2011, рішення № 270 від 22.09.2011, довідку № б/н від 22.09.2011, технічний паспорт № 4-12 від 03.04.2017.

Правовідносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, врегульовані Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-ІV від 01.07.2004 (далі - Закон №1952-IV).

Згідно пункту 1 частини першої статті 2 Закону № 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно пункту 2 частини першої статті 2 Закону № 1952-IV Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав.

Згідно частини першої статті 5 Закону № 1952-IV у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Згідно зі статтею 6 Закону № 1952-IV організаційну систему державної реєстрації прав становлять: 1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи; 2) суб`єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; акредитовані суб`єкти; 3) державні реєстратори прав на нерухоме майно.

Частина перша статті 10 Закону № 1952-IV передбачає, що державним реєстратором є: 1) громадянин України, який має вищу освіту за спеціальністю правознавство, відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації прав; 2) нотаріус; 3) державний виконавець, приватний виконавець - у разі державної реєстрації обтяжень, накладених під час примусового виконання рішень відповідно до закону, а також у разі державної реєстрації припинення іпотеки у зв`язку з придбанням (передачею) за результатом прилюдних торгів (аукціонів) нерухомого майна, що є предметом іпотеки.

За приписами пунктів 1, 2, 3 частини третьої цієї статті державний реєстратор, зокрема:

- встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;

- перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;

- під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав, у тому числі відомості, що містять персональні дані особи.

Відповідно до статті 18 Закону №1952-ІV державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Державна реєстрація права власності на нерухоме майно здійснюється шляхом прийняття відповідного рішення державним реєстратором, на підставі заяви власника та поданих документів.

Згідно вимог частини другої статті 24 Закону №1952-ІV за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

Зі змісту частини третьої статті 26 Закону № 1952-ІV вбачається, що не підлягають скасуванню та/або вилученню відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав. При цьому, можуть бути, зокрема, скасовані рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також державна реєстрація речових прав з одночасним визнанням, зміною чи припиненням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Щодо позовних вимог про протиправність спірних рішень суд зазначає наступне.

Частиною 3 статі 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність» визначено порядок інвестування та фінансування об`єктів житлового будівництва, зокрема, з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління, може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, а також шляхом емісії цільових облігацій підприємств, виконання зобов`язань за якими здійснюється шляхом передачі об`єкта (частини об`єкта) житлового будівництва.

Відповідно до пункту 5 статті 7 та статті 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність» інвестор має право володіти, користуватися, розпоряджатися об`єктом і результатом інвестицій (об`єктами інвестиційної діяльності може бути будь-яке майно, а також майнові права).

Згідно з пунктом б статті 7 цього Закону інвестор має право на придбання необхідного йому майна у громадян і юридичних осіб безпосередньо або через посередників за цінами і на умовах, що визначаються за домовленістю сторін, якщо це не суперечить законодавству України, без обмеження за обсягом і номенклатурою.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» об`єкт інвестування - це квартира або приміщення соціально-побутового призначення в об`єкті будівництва, яке після закінчення будівництва стає окремим майном.

У статті 177 ЦК України до об`єктів цивільних прав відносяться речі, майнові права та інше. Майном як особливим об`єктом вважаються окремі речі, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (частина 1 статті 190 ЦК України).

Майновими правами визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовою частиною права власності (права володіння, розпорядження, користування). Майнове право є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право є обмеженим речовим правом, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Згідно зі статтею 7 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Концепція «майна» в розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися «правом власності», а відтак і «майном» (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 10 березня 2011 року у справі «Сук проти України», заява № 10972/05, рішення ЄСПЛ «Фон Мальтцан та інші проти Німеччини» від 02 березня 2005 року, заяви №№ 71916/01, 71917/01, 10260/02).

У рішенні від 01 червня 2006 року у справі «Федоренко проти України», заява № 25921/02, ЄСПЛ зазначив, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законного сподіваннями» отримання права власності. «Правомірні очікування» підлягають захисту як власне майно і майнові права (рішення ЄСПЛ від 14 травня 2013 року у справі «Н.К.М. проти Угорщини», заява № 66529/11.

Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.

Інвестор, як особа, за грошові кошти якого і на підставі договору з яким був споруджений об`єкт інвестування, є особою, якою набувається первісне право власності на новостворений об`єкт інвестування.

Отже, інвестор після виконання умов інвестування набуває майнові права (подібні до права власності) на цей об`єкт і після завершення будівництва об`єкта нерухомості набуває права власності на об`єкт інвестування, як первісний власник шляхом проведення державної реєстрації речових прав на зазначений об`єкт за собою.

Державним реєстратором Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області Журавською Оксаною Миколаївною 14.04.2017 року зареєстровано за ОСОБА_1 право власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_5 .

Позовну вимогу про визнання протиправним зазначеного вище рішення Державного реєстратора Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області Журавською Оксаною Миколаївною 14.04.2017 року, індексний номер 34796096, позивач мотивує тим, що ТОВ «Аверс-Сіті» як власник земельної ділянки на якій було здійснено будівництво спірного нерухомого майна є його власником.

При цьому надає правовстановлюючі документи лише на земельну ділянку, надає документацію на будівництво багатоповерхового житлового будинку з об`єктами соціально-побутового призначення та багатоповерховим паркінгом, що розміщений за адресою: АДРЕСА_1 та його закінчення та прийняття в експлуатацію.

Проте, жодних належних доказів права власності на спірне нерухоме майно, а саме на нежитлове приміщення АДРЕСА_5 за ТОВ «Аверс-Сіті» суду не надано, заначено лише, що після введення в експлуатацію корпусу 1 житлового будинку АДРЕСА_1 та на підставі рішення виконавчого комітету Коцюбинської селищної ради Київської області № 270 від 22.09.2011 ТОВ «Аверс-Сіті» набуло права на оформлення за собою права власності на житлові квартири та нежитлові приміщення, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , проте, 14.06.2012 році в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна Головним слідчим управлінням МВС України на підставі постанови про заборону на відчуження № б/н від 14.06.2012 було накладено арешт на всі нежитлові приміщення в корпусі № 1, в тому числі і нежитлове приміщення № 458.

Відповідачем по справі ОСОБА_1 подано пакет документів, які свідчать, про те, що вона набула майнових прав на спірне приміщення від позивача.

Зокрема суд звертає увагу, що твердження відповідача про те, що передача майнових прав на спірне приміщення від ТОВ Аверс-Сіті» їй відбулося, як альтернативне зобов`язання ТОВ «Аверс-Сіті» згідно із умовами договору купівлі-продажу майнових прав від 24.01.2011 року № 11/В/13-н, жодним належним доказом позивачем не спростовано.

Станом на час розгляду справи укладений 24.01.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті», в особі директора ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) договір купівлі-продажу майнових прав № ІІ/В/13-н є дійсним, та не оспореним.

Факт того, що ТОВ «Аверс-Сіті» не укладало акт приймання-передачі майнових прав до договору купівлі-продажу № ІІ/В/13-н від 24.01.2011 року, підтверджується довідкою ТОВ «Аверс-Сіті» № 1/27-03 від 28.03.2018 року, суд не бере до уваги, оскільки, зазначена довідка не містить інформації, щодо мети, підстави її видачі, крім того, не зазначено на чию вимогу вона видана.

Проте, відповідачем ОСОБА_4 надано суду в підтвердження факту виконання інвестиційних зобов`язань, передбачених умовами договору купівлі-продажу майнових прав від 24.01.2011 року № 11/В/13-н довідки ТОВ «Аверс-Сіті» від 25.01.2011р. та 22.09.2011р., з яких вбачається, що вимог майнового характеру до ОСОБА_1 товариство не має та нею виконані в повному обсязі інвестиційні зобов`язання, також подано і сам акт приймання-передачі майнових прав до договору № 11/В/13-н купівлі-продажу майнових прав від 24.01.2011р. від 16 вересня 2011 р., що містить усі реквізити притаманні документу. В підтвердження факту оплати вартості спірного нерухомого майна, в розмірі 92,677,92 грн. подано копію акту анулювання (угода про припинення дії) попереднього договору від 28.09.2010р. № 11/А/13-н від 24 січня 2011р., копію договору № ІІ/В/13-н Z про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідні копії квитанцій про перерахунок коштів.

Стороною позивача за первісним позовом суду не надано жодних належних доказів, якими б підтверджувалися б обставини не укладання договору купівлі-продажу майнових прав від 24.01.2011 року № ІІ/В/13-н, не укладання договору про зарахування зустрічних однорідних вимог № ІІ/В/13-н 5/01/2011, видачі довідки ТОВ «Аверс-Сіті» від 22.09.2011 року.

Враховуючи погоджені сторонами умови купівлі-продажу майнових прав від 24.01.2011 року № 11/В/13-н, зокрема п. 7.2. Договору у випадку порушення продавцем у мов (строку) п. 2.3. цього договору, покупець має право вимагати від продавця виконання альтернативного зобов`язання, що настягає у зобов`язанні продавця передати у власність покупця майнові права (право власності) на інший об`єкт нерухомості, а саме: нежиле приміщення № 458, загальною площею 78,10кв.м. у будинку АДРЕСА_1 за умови введення об`єкту капітального будівництва (нежиле приміщення № 458, загальною площею 78,10кв.м. у будинку АДРЕСА_1 ) в експлуатацію (без здійснення покупцем будь-яких додаткових доплат продавцю та без будь-яких повернень грошових коштів продавцем покупцю).

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_1 було передано майнові права на спірне приміщення від ТОВ «Аверс-Сіті» як результат за альтернативним зобов`язанням товариства згідно із умовами Договору купівлі-продажу майнових прав від 24.01.2011 року № ІІ/В/13-н.

Відповідно до пункту 78 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року №1127, редакції, діючій на момент прийняття оспорюваного рішення про державну реєстрацію для державної реєстрації права власності на окреме індивідуально визначене нерухоме майно (квартира, житлове, нежитлове приміщення тощо), розміщене в об`єкті нерухомого майна, будівництво якого здійснювалося із залученням коштів фізичних та юридичних осіб, власником такого майна подаються документ, що підтверджує набуття у власність особою закріпленого за особою об`єкта інвестування, передбачений законодавством (інвестиційний договір, договір про пайову участь, договір купівлі-продажу майнових прав тощо).

У разі придбання майнових прав на об`єкт нерухомості документом, що підтверджує набуття у власність закріпленого за особою об`єкта будівництва, є договір купівлі-продажу майнових прав; технічний паспорт на окреме індивідуально визначене нерухоме майно (квартира, житлове, нежитлове приміщення тощо).

Твердження представника ТОВ «Аверс-Сіті» що, для реєстрації права власності було подано документи не в повному обсязі, передбаченому законодавством , що є підставою для зупинення розгляду заяви, спростовано в судом. Оскільки, з витребуваної реєстраційної справи на спірне нерухоме майно, вбачається, що державна реєстрація права власності на спірне майно була проведена на підставі технічного паспорта від 03.04.2017 року, виданого ТОВ «Закон», довідки ТОВ «Аверс-Сіті» від 25.01.2011 року, довідки ТОВ «Аверс-Сіті» від 22.09.2011 року, Акту приймання-передачі майнових прав від 16.09.2011 року та Договору купівлі-продажу майнових прав від 24.01.2011 року №ІІ/В/13-В. При цьому, зміст довідок ТОВ «Аверс-Сіті» від 25.01.2011 року, від 22.09.2011 року, а також Акту приймання-передачі майнових прав свідчить про те, що ОСОБА_1 повністю виконані інвестиційні зобов`язання, передбачені умовами Договору купівлі-продажу майнових прав від 24.01.2011 року № ІІ/В/13-н.

З огляду на вказане вище, ОСОБА_1 , з метою державної реєстрації права власності на спірне майно було подано повний обсяг документів, передбачених Порядком державної реєстрації речових прав па нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року №1127, у зв`язку із чим у державного реєстратора були відсутні будь-які підстави для прийняття рішення про зупинення державної реєстрації або рішення про відмову у державній реєстрації права власності на спірне майно.

Що стосується твердження представника ТОВ «Аверс-Сіті», що рішення про державну реєстрацію речових прав від 14.04.2017 не могло бути прийняте у зв`язку із перебуванням спірного майна під обтяженням.

Згідно із матеріалами, наданими позивачем, а саме згідно із інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 01.09.2017 року станом на 10.04.2017 року було погашено запис про обтяження спірного майна, зареєстрованого на підставі постанови ГСУ МВС України від 14.06.2012 року, а відомості про будь-які інші обтяження в період з 10.04.2017 року по 01.09.2017 року не вносилися до Державного реєстру речових прав.

Постанова державного виконавця про арешт майна від 03.03.2016 року та Ухвала Господарського суду Київської області від 24.02.2017 у справі № 911/500/17, якими накладалися обтяження, зокрема арешт на все нерухоме майно ТОВ «Аверс-Сіті», в тому числі і заборона на вчинення дій державними реєстраторами не розповсюджувалася та не могла розповсюджуватися на нежитлове приміщення АДРЕСА_5 , оскільки, 14.09.2011 року право власності ТОВ «Аверс-Сіті» на майнові права на спірне приміщення були припинені шляхом передачі права власності ОСОБА_1 , ТОВ «Аверс-Сіті» не був власником спірного нежитлового приміщення.

Відповідно до частини 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

З поданих учасниками справи доказами відсутні будь-які ознаки порушення, невизнання або оспорювання права, свобод чи інтересів ТОВ «Аверс-Сіті».

За ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 203 ЦК України вбачається, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ст. 317 ЦК України).

Згідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 318 ЦК України закріплено, що суб`єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу. Усі суб`єкти права власності є рівними перед законом. Одночасно, відповідно до ст. 325 ЦК України суб`єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи.

При цьому, в силу ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

За змістом пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Спірні правовідносини, в першу чергу є договірними правовідносинами ОСОБА_1 та ТОВ «Аверс-Сіті», які виникли з приводу купівлі-продажу майнових прав.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів вільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Зобов`язання сторін в частини оплати вартості майнових прав та передачі майнових прав покупцю виконані та припинені. Так, відповідач на виконання умов п. 4.2. та 4.3. Договору купівлі-продажу майнових прав № ІІ/В/13-н від 24 січня 2011 року сплатив вартість таких майнових прав у розмірі та строки, встановлені договором.

ТОВ «Аверс-Сіті» зі своєї сторони на виконання умов п. 3.2., п. 3.4. договору купівлі-продажу майнових прав № ІІ/В/13-н від 24 січня 2011 року підписав акт приймання-передачі майнових прав та надав довідки від 22.09.2011 року та від 25.01.2011 року.

Згідно із умовами п. 3.3. договору № ІІ/В/13-н від 24 січня 2011 року оформлення права власності на об`єкт нерухомості та всі інші дії, пов`язані з оформленням права власності на об`єкт нерухомості, в тому числі сплата офіційних платежів та інших необхідних платежів, здійснюється покупцем самостійно за власний рахунок.

Відповідно до пункту 3.6. договору № ІІ/В/13-н від 24 січня 2011 року після оформлення права власності на об`єкт нерухомості з додержанням вимог діючого законодавства покупець має право володіти, користуватись та розпоряджатися об`єктом нерухомості без обмежень.

Таким чином, сторони виконали свої зобов`язання щодо оплати вартості майнових прав та їх передачі ОСОБА_1 , а ТОВ «Аверс-Сіті» у свою чергу погодився з тим, що ОСОБА_1 власними силами здійснює державну реєстрацію права власності па спірне майно та володіє, користується і розпоряджається ним на власний розсуд.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 13, 81, 82 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексу. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Докази надаються сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи; ці дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч.4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 ст.78 ЦПК України).

Звертаючись до суду з позовом, ТОВ «Аверс-Сіті» обґрунтовує свої вимоги, тим, що були порушені його права як власника спірного нежитлового приміщення, проте, жодного належного доказу на підтвердження суду не надано. Позивачем не надано жодного належного доказу, на підтвердження факту протиправності дій державного реєстратора Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області Журавської О.М. при прийнятті рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 34796096 від 14.04.207, тому позовні вимоги ТОВ «Аверс-Сіті» є необґрунтованими та недоведеними.

Що стосується зустрічної позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсним пункт 3 рішення Виконавчого комітету Коцюбинської селищної ради від 22.09.2011 року № 270 в частині доручення КП КОР «Ірпінське бюро технічної інвентаризації» оформити та видати свідоцтво про право власності товариству з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті» на нежитлове приміщення № 458 закінченого будівництвом об`єкта (черги, окремого пускового комплексу) «Будівництва багатоповерхових житлових будинків з об`єктами соціально-побутового призначення та багатоповерховим паркінґом, 1 черги будівництва: III та IV спусковий комплекс» введеним в експлуатацію житлового будинку АДРЕСА_1 ».

Спірні правовідносини, на момент їх виникнення були врегульовані положеннями Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», в редакції Закону України від 07.07.2011 року № 3610-VІ, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», в редакції Закону України 11.02.2010 та Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно в редакції наказу Міністерства юстиції України від 28.07.2010 року.

Згідно із ч. 2 ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Виконавчі органи сільської, селищної, міської ради відповідно до ч. 1 статті 5 вказаного Закону входять до системи місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.

Разом із тим, відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Компетенція сільських, селищних, міських рад обмежена повноваженнями та правами, визначеним у статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування».

Положення статті 26 Закону не надають права органам місцевого самоврядування (радам) вирішувати питання про оформлення або відмову в оформленні свідоцтв про право власності на майно чи права доручати вчинення відповідних дій підконтрольним підприємствам комунальної форми власності.

Компетенція виконавчих органів сільських, селищних, міських рад встановлена у статтях 27 - 41 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Вказані повноваження виконавчих органів сільських, селищних та міських рад також не передбачають можливості вирішувати питання про оформлення або відмову в оформленні свідоцтв про право власності на майно чи права доручати вчинення відповідних дій підконтрольним підприємствам комунальної форми власності.

Підстави та порядок видачі свідоцтв про право власності на нерухоме майно, у тому числі новостворене, встановлені у зазначених вище Законі України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Згідно із п. 6) ч. 2 ст. 9 та п. 5 ч. 1 ст. 15 Закону видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно здійснюється державним реєстратором.

Відповідно до п. 1.3. Тимчасового положення державна реєстрація прав проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) у межах визначених адміністративно- територіальних одиниць, обслуговування на території яких здійснюється БТІ, створеними до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень та інших законодавчих актів України» та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Відповідно до пункту 1 ч. 1 ст. 15 Закону прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви.

Згідно із ч. 4 ст. 9 Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав або відмову в такій реєстрації.

Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора, пов`язану з проведенням державної реєстрації прав, забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Вказані положення норм матеріального права закріплюють засади самостійності і незалежності державного реєстратора, а також пряму заборону втручання у його діяльність.

Разом із тим, Коцюбинська селищна рада в особі виконавчого комітету при прийнятті оскаржуваного рішення перевищила власну компетенцію, фактично вийшла за межі своїх повноважень у сфері оформлення та реєстрації речових прав, а також діяла всупереч прямій забороні втручання у діяльність державного реєстратора.

Відповідно до пункту 10 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно із ч. 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до частини першої статті 393 цього Кодексу правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Згідно із висновками, наведеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 року у справі № 923/466/17 (провадження № 12-89гс18) аналіз положень указаних норм законодавства свідчить про те, що особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачено нормою матеріального права.

Відновленням становища, яке існувало до порушення, є також визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування. На підставі оскаржуваного рішення селищної ради було безпідставно здійснено державну реєстрацію, отже, вимоги про визнання оспорюваного рішення недійсним як окремий спосіб захисту поновлення порушених прав можуть бути предметом розгляду.

Ураховуючи викладене вище, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що розгляд позову про визнання спірного рішення ради недійсним без заявлення вимоги про визнання недійсними правовстановлюючих документів, виданих на підставі зазначеного рішення, вплине на законність таких документів та відновить порушені права.

Рішення Виконавчого комітету Коцюбинської селищної ради « Про оформлення та видачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті» свідоцтв на право власності на об`єкти нерухомого майна за адресою : АДРЕСА_1 від 22.09.2011 року № 270 в частині доручення КП КОР «Ірпінське бюро технічної інвентаризації оформити та видати свідоцтво про право власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті» на нежитлове приміщення № 458 закінченого будівництвом об`єкта (черги, окремого пускового комплексу) «Будівництва багатоповерхових житлових будинків з об`єктами соціально-побутового призначення та багатоповерховим паркінґом, 1 черги будівництва: III та IV спусковий комплекс» введеним в експлуатацію житлового будинку АДРЕСА_1 : АДРЕСА_1 » було прийняте із перевищенням повноважень селищної ради, та безпосередньо могло вплинути на обсяг прав та обов`язків учасників справи, оскільки, породжує підстави для порушення ТОВ «Аверс Сіті» питання набуття права власності на спірне нерухоме майно, яке належить іншому на сьогоднішній день власнику, добросовісному набувачеві ОСОБА_1 , проте із вимогою визнання недійсним спірного рішення в частині ОСОБА_5 звернулася до суду лише 12.07.2019 року, тобто після спливу термінів позовної давності передбачених чинним законодавством, що вказує на те, що ОСОБА_1 не вчиняла жодних дій щодо поновлення порушеного її права прийняттям спірного рішення.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Отже, позовна давність - це строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй матеріальне право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред`явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду.

Дотримання строків звернення до суду є однією з умов дисциплінування учасників цивільно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У разі пропуску строку звернення до суду підставами для визнання поважними причинами такого пропуску є лише наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

При цьому відповідно до частин 1, 5 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.

Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами «довідалася» та «могла довідатися» у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Виходячи зі змісту статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 21.08.2019 по справі № 911/3681/17 аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами "довідалася" та "могла довідатися" у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі №362/44/17 (провадження №14-183цс18) дійшла висновку, що на віндикаційні позови держави та територіальних громад (в особі органів державної влади та місцевого самоврядування відповідно) поширюється загальна позовна давність. Для уникнення дискримінаційної переваги цих суб`єктів порівняно з іншими суб`єктами права вищезазначені особи мають нести ризик застосування наслідків спливу позовної давності для оскарження виданих ними правових актів. Статті 387 і 388 ЦК України не вказують на те, що приписи про позовну давність не застосовуються до правовідносин, врегульованих приписами вказаних статей, а ст. 268 цього Кодексу не передбачає, що вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння належить до вимог, на які позовна давність не поширюється. Крім того, сутність вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння не виключає застосування до неї позовної давності. Тому на віндикаційні позови держави та територіальних громад (в особі органів державної влади та місцевого самоврядування відповідно) поширюється загальна позовна давність (ст. 257 ЦК України). Зміна правовідносин, які стали остаточними внаслідок спливу позовної давності або мали би стати остаточними, якби позовна давність була застосована без дискримінації на користь держави, є несумісною з принципом правової визначеності.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі №914/3224/16 зазначено, що закон не пов`язує перебіг позовної давності з ухваленням судового рішення про порушення права особи. Тому перебіг позовної давності починається від дня, коли позивач довідався або міг довідатися про порушення його права, а не від дня, коли таке порушення було підтверджене судовим рішенням. Закон також не пов`язує перебіг позовної давності за віндикаційним позовом ані з укладенням певних правочинів щодо майна позивача, ані з фактичним переданням майна порушником, який незаконно заволодів майном позивача, у володіння інших осіб. Таким чином, розглядаючи віндикаційні позови, суд має враховувати, що з огляду на принцип непорушності права володіння майном початок перебігу позовної давності обчислюється саме з моменту, коли майно вибуло з власності власника, та не пов`язано з ухваленням будь-яких судових рішень про порушення права такої особи.

Як зазначив Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях від 20.09.2011 у справі ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії", та від 22.10.1996 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства" позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.

Спірне рішення Коцюбинською селищною радою прийнято ще 22.09.2011 року, (отже, перебіг позовної давності починається з 22.09.2011 року), враховуючи, що зазначеним рішенням було присвоєно поштову адресу закінченому будівництву в том числі і спірному нерухомому майну. Право власності на спірне нежитлове приміщення ОСОБА_1 було оформлено 10.04.2017 року. Проте з зустрічним позовом ОСОБА_6 звернулася до суду лише 12.07.2019 року.

При цьому позивачем не зазначено жодних поважних причин пропущення позовної давності, з яких порушене право підлягає захисту, крім того, позивачем не подано до суду жодних заяв, чи клопотань про поновлення строку позовної давності.

У відповідності до вимог ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Враховуючи встановлення судом факту обізнаності ОСОБА_7 про спірне рішення Коцюбинської селищної ради ще в 2011 році, відсутності підстав для поновлення ОСОБА_7 строку для звернення до суду з позовом, з огляду поданої відповідачем ТОВ «Аверс-сіті» заяви про застосування наслідків спливу позовної давності, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог через пропуск строку позовної давності.

Частиною 1, пунктом 2 частини 2 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі відмови в позові - на позивача.

Враховуючи, що в задоволенні первісного позову та зустрічного позову відмовлено, судові витрати позивачів, згідно ст. 141 ЦПК України, не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст. 19, 41 Конституції України, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-ІV від 01.07.2004, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 2, 11, 16, 21, 177, 190, 202, 203, 256, 257, 261, 316-319, 325, 328, 526, 598, 599 ЦК України, ст. 3, 4, 5, 12, 13, 18, 77-78, 81-83, 89, 141, 247, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні позовних вимог за позовом заявою (уточнена) Товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті» до ОСОБА_1 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Виконавчий комітет Ірпінської міської ради Київської області про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень - відмовити.

У задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті», Коцюбинської селищної ради про визнання недійсним рішення виконавчого органу селищної ради - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя: Н.Ф. Карабаза