Ухвала суду № 139171238, 20.08.2026, Бородянський районний суд Київської області

Справа № 939/2482/26

УХВАЛА

підготовчого судового засідання

20 серпня 2026 рокуБородянський районний суд

Київської області в складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 , дистанційно в режимі відеоконференцзв`язку,

обвинуваченого - ОСОБА_4 , в режимі відеоконференції з приміщення ДУ "Київський слідчий ізолятор",

захисника - адвоката ОСОБА_5 , дистанційно в режимі відеоконференцзв`язку,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань Бородянського районного суду в селищі Бородянці Бучанського району Київської області по вул. Шевченка, 3 кримінальне провадження № 62025170030014976 від 01 серпня 2025 року про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Бучі Київської області, громадянина України, військовослужбовця Збройних Сил України, який проживає по АДРЕСА_1 , зареєстрований по АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 і ч. 5 ст. 407 КК України,

у с т а н о в и в :

31 липня 2026 року з Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону до Бородянського районного суду Київської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 і ч. 5 ст. 407 КК України.

За ухвалою судді 06 серпня 2026 року підготовче судове засідання було призначено на 20 серпня 2026 року, на 11-у годину.

Відповідно до обвинувального акту, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень за таких обставин.

У невстановлений час та день, але не пізніше ніж 30 червня 2026 року, обвинувачений - солдат ОСОБА_4 , військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, перебуваючи на посаді номера обслуги 3 мінометного відділення 2 мінометного взводу 1 мінометної батареї 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , діючи у порушення вимогст. 41, 68, 92 Конституції України, ст. 178, 328 Цивільного Кодексу України, ст. 6, 7 і 13 Закону України "Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори", постанови Верховної Ради України "Про право власності на окремі види майна" від 17 червня 1992 року № 2471-ХІІ, постанови Кабінету Міністрів України від 06 травня 2000 року № 770 "Про затвердження Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів", перебуваючи за невстановленою адресою, використовуючи всесвітню мережу "Інтернет", за допомогою свого мобільного телефону, використовуючи месенджер "Телеграм", у невстановленої особи придбав особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентал-1-он), у особливо великих розмірах, з метою подальшого збуту та отримавши яку обвинувачений Дзюба 30 червня 2026 року, приблизно, о 10-й годині 10 хвилин, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 та зберігаючи її при собі був затриманий працівниками поліції і за результатами слідчих дій у ОСОБА_4 вилучено особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої - заборонено PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентал-1-он), загальною масою 84,832 грама, що становить особливо великий розмір.

Крім того, обвинувачений - солдат ОСОБА_4 , військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 , у порушення вимог ст. 17, 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України "Про оборону України", ст. 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", ст. 11, 16, 127 і 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 2 і 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, бажаючи тимчасово ухилитись від обов`язків військової служби, діючи з прямим умислом, без наказу або дозволу відповідних командирів і начальників, 16 лютого 2025 року, в умовах воєнного стану, самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 , що тимчасово розташовувалась за адресою: АДРЕСА_4 , після чого проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з проходженням військової служби та не вживаючи жодних заходів для повернення до місця служби, звернення до правоохоронних або інших державних органів чи органів військового управління за наявності реальної можливості для цього до його затримання працівниками правоохоронних органів 30 червня 2026 року за адресою: АДРЕСА_3 , чим було закінчено вчинення вказаного кримінального правопорушення.

В підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 просив призначити кримінальне провадження до судового розгляду на підставі обвинувального акта.

Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 та обвинувачений ОСОБА_4 не заперечували щодо призначення кримінального провадження до судового розгляду.

Вислухавши думки учасників кримінального провадження, вивчивши обвинувальний акт, суд вважає, що кримінальне провадження підсудне Бородянському районному суду Київської області, підстав для закриття кримінального провадження не встановлено, обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 Кримінального процесуального кодексу України, а тому кримінальне провадження необхідно призначити до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

В підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 , після роз`яснення йому права заявити клопотання про здійснення кримінального провадження колегіально судом у складі трьох суддів, просив здійснювати кримінальне провадження суддею одноособово, а тому відповідно до ч. 1 і 2 ст. 31 КПК України судовий розгляд цього кримінального провадження необхідно здійснювати суддею одноособово.

До суду надійшло клопотання прокурора Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_6 про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартоюстроком на шістдесят днів із визначенням застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Клопотання обґрунтоване тим, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 та ч. 5 ст. 407 КК України і, знаючи про тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання його винуватим, може переховуватись від суду, що унеможливить судовий розгляд у розумні строки; також ОСОБА_4 , користуючись ситуацією у країні, може переховуватися від суду, зокрема, у місцях постійного проведення бойових дій або у місцях, непідконтрольних органам державної влади України, оскільки покинув службу у Збройних Силах України та самостійно на службу не повернувся. Крім того, необхідно врахувати характер висунутого обвинувачення, характер та спосіб вчинення ним цих злочинів, що має підвищений ступінь суспільної небезпеки, наявність якої потребує забезпечення не лише прав обвинуваченого, але й високих стандартів охорони загальносуспільних інтересів. Також ОСОБА_4 може незаконно впливати на свідків, оскільки цей ризик існує не лише при зібранні доказів на початковому етапі, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків, дослідження їх судом; також він може продовжити вчиняти інші кримінальні правопорушення, оскільки обвинувачений не має стабільного доходу, перебував у розшуку, як особа, яка самовільно залишила військову частину. У разі непродовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою він може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки на цей час не виконані всі процесуальні дії, спрямовані на перевірку доказів, а тому обвинувачений, перебуваючи на волі, може вчинити ряд дій щоби уникнути кримінальної відповідальності. Тому, на думку прокурора, більш м`які запобіжні заходи, застосовані до обвинуваченого, не забезпечать виконання ним процесуальних обов`язків та запобігання цим ризикам, у зв`язку з чим необхідно продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням застави.

В підготовчому судовому засіданні прокурор Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 подане до суду клопотання підтримав.

Обвинувачений ОСОБА_4 просив змінити йому запобіжний захід на домашній арешт.

Захисник - адвокат ОСОБА_5 також просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора та застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Вислухавши думки учасників судового провадження, оглянувши матеріали кримінального провадження, суд приходить до такого висновку.

Відповідно до реєстру у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025170030014976 від 01 серпня 2025 року, за ухвалою слідчого судді Бородянського районного суду Київської області від 02 липня 2026 року до ОСОБА_4 був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 28 серпня 2026 року із визначенням застави у розмірі 266 240 гривень.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1)переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2)знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4)перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5)вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно з ч. 1 ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:

1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;

3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого;

4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;

5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;

6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;

7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;

8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;

9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;

10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;

11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;

12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Відповідно до вимог пунктів 1, 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема рішення "Лабіта проти Італії" від 06 квітня 2000 року, тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи. Національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини.

У справі "Ілійков проти Болгарії" від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Тримання під вартою завжди є законним, якщо є достатні підстави вважати, що існує необхідність у запобіганні вчиненню особою правопорушення чи ухиленню від правосуддя після вчинення злочину з тією метою, щоб особа, яка обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину, постала перед компетентними органами.

Суд вважає, що в даному випадку продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 не суперечить вимогам Кримінального процесуального кодексу України і ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки по справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

Оцінюючи викладене, суд вважає, що тяжкість і обставини кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 , тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання його винуватим, враховуючи дані про особу обвинуваченого, який не має стабільного джерела доходу і перебував у розшуку, як особа, яка самовільно залишила місце проходження військової служби, свідчать про наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, продовжити вчиняти інші кримінальні правопорушення та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином і застосування більш м`яких запобіжних заходів є недостатнім, а тому суд вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора і продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах двох місяців.

Водночас, задовольняючи клопотання прокурора про продовження дії обраного обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового стану обвинуваченого та ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд вважає за можливе, відповідно до клопотання прокурора, залишити обвинуваченому ОСОБА_4 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі вісімдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб станом на 01 січня 2026 року, що становить 266240 гривень (80 х 3328).

Враховуючи, що застава може бути внесена у будь-який момент, суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого такі обов`язки: прибувати за кожною вимогою до суду;не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду;повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи, утримуватися від спілкування із свідками у цьому кримінальному провадженні, здати на зберігання до відповідних органів Державної міграційної служби свій паспорт для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд із України та в`їзд в Україну.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України, обвинувачений звільняється з під варти після внесення застави, визначеної судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання обвинуваченого під вартою.

Керуючись ст. 176, 177, 178, 183, 197, 199, 202, 314, 315, 316 КПК України, суд

у х в а л и в :

Призначити кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 і ч. 5 ст. 407 КК України, до судового розгляду на підставі обвинувального акта у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Бородянського районного суду Київської області на 27 серпня 2026 року, на 15-у годину 20 хвилин.

Кримінальне провадження розглянути суддею одноособово.

В судове засідання викликати прокурора Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника - адвоката ОСОБА_5 .

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити дію обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Державній установі "Київський слідчий ізолятор" до 19 жовтня 2026 року.

Визначити ОСОБА_4 заставу у розмірі 266240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень, яка може бути внесена в національній грошовій одиниці протягом дії ухвали як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою на спеціальний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області (Отримувач коштів: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області, код отримувача (ЄДРПОУ): 26268119, банк отримувача: Держказначейська служба України, м. Київ, рахунок отримувача: UA 768201720355259001000018661).

У разі внесення застави покласти наОСОБА_4 такі обов`язки:прибувати за кожною вимогою до суду;не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду;повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи, утримуватися від спілкування із свідками у цьому кримінальному провадженні, здати на зберігання до відповідних органів Державної міграційної служби свій паспорт для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд із України та в`їзд в Україну.

Визначити термін дії обов`язків, покладених судом у разі внесення застави, два місяці з моменту внесення застави.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що у разі внесення застави, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на спеціальний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі Державної установи "Київський слідчий ізолятор".

Роз`яснитиОСОБА_4 , що у разі невиконання покладених на нього обов`язків, які він зобов`язаний виконувати з моменту звільнення з під варти, внаслідок внесення застави, застава звертається в дохід держави.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення лише в частині продовження дії запобіжного заходу, в іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копії ухвали суду.

Головуючий - суддяОСОБА_1